Афіксація як спосіб термінотворення метамови лінгвістики в середньопольську та новопольську добу

Размещено на http://www.allbest.ru/

АФІКСАЦІЯ ЯК СПОСІБ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ МЕТАМОВИ ЛІНГВІСТИКИ В СЕРЕДНЬОПОЛЬСЬКУ ТА НОВОПОЛЬСЬКУ ДОБУ

В.В. Тожиєва, здобувач кафедри загального

та слов'янського мовознавства філологічного факультету

Одеського національного університету імені І. І. Мечникова

Анотація

лінгвістичний термінологія польський мова

Статтю присвячено розгляду афіксального способу творення лінгвістичної термінології польської мови протягом XVI ст.-1939 р. Продуктивним різновидом афіксального термінотворення була суфіксація, представлена різними формантами. Префіксацією та конфіксацією утворено незначну кількість спеціальних лексем, проте останні набули поширення в новопольську добу, що пояснюється розвитком і поглибленням лінгвістичних знань. Афіксація відіграла вагому роль на етапі становлення лінгвістичної термінології, сприяла заміні описових конструкцій однослівними номінаціями, які відповідали вимогам системності, точності, стислості, що належать до рекомендованих засад у сучасному термінотворенні.

Ключові слова: лінгвістична термінологія, спосіб термінотворення, афіксація, префіксація, суфіксація, конфіксація, польська мова.

Annotation

V. V. Tozhyieva, Applicant of General and Slavic Linguistics Department, Odesa I. I. Mechnikov National University,

AFFIXATION AS THE WAY OF LINGUISTIC METALANGUAGE TERM FORMATION DURING MIDDLE AND NEW POLISH PERIODS

The purpose of the article is to compare the features of the affixational method of the Polish linguistic terminology formation in the Middle Polish period (15th century - 80's of 18th century) and the New Polish period (80's of 18th century - 1939). The object of the research is the linguistic terminology of the Middle Polish and New Polish periods, recorded in Polish sources (lexicographic, scientific and methodical, educational). The subject is the peculiarities of affixational term formation in the system of the Polish linguistic terminology in the Middle Polish and New Polish periods. The research methods (descriptive, comparative, continuous selection method, quantitative calculations, component, morphemic, wordformation analyses) provide realization of the set goal. The most productive varieties of the affixational method of term formation in both periods was suffixation, represented by various formants. There is a certain typing in the creation of special lexical units in the Middle Polish period. For example, using the suffixes -nie, -nik, -ciel, the use of which indicates the connection with the commonly used vocabulary. In the New Polish period, the suffixes -ik, -nik, which formed the names of the tools or bearers of rice, -nie, -enie, which denoted the names and / or results of actions, -nia, -ownia with the meaning of the collectivity, were used frequently. Prefixation and confixation have low level of productivity and are represented by a small number of special lexical units; however, they became more popular in the New Polish period, which is explained by the development and deepening of knowledge in the linguistics branches. We can conclude that affixation was a productive way of term formation, which facilitated the replacement of descriptive constructions with one-word names that met the basic requirements for term formation. The perspectives of the study can be seen in the in-depth, comparative study of term formation methods while including actual material from other Slavic languages.

Key words: linguistic terminology, method of term formation, affixation, prefixation, suffixation, confixation, the Polish language.

Виклад основного матеріалу

Специфіка термінологічної номінації полягає в створенні найменувань особливого типу - термінів. Основні її принципи повністю відповідають мовній номінації [3, с. 25]. „Номінація (від лат. поштаИо „називання, іменування”) є центральним поняттям ономасіології, одного з двох взаємодоповнювальних аспектів семантики як науки (поряд із семасіологією)” [УМЕ, с. 437]. Особливості та способи термінономінацій розглядали О. Войцева [2], В. Даниленко [6], С. Гриньов-Гриневич [4], І. Кочан [9]. Лінгвістичній термінології різних мов присвячено наукові розвідки А. Багмут [1], П. Гриценка [5], З. Євлоєвої [7], В. Захарчин [8], І. Казимирової [5], А. Корончевського [15] та ін. Проте вивчення лінгвістичної термінології (далі - ЛТ) польської мови в історико-ономасіологічному ключі ще не перебувало в полі уваги дослідників. З огляду на це, розгляд термінотворення лінгвістичної термінології польської мови вважаємо за вельми актуальний і такий, що дозволить виявити закономірні тенденції у її формуванні та розвитку.

Мета статті - з'ясувати особливості афіксального способу термінотворення ЛТ польської мови середньопольської ( XVI - 80-ті рр. ХІХ ст.) та новопольської доби (80-ті рр. ХІХ ст. -1939).

Називання людиною предметів та об'єктів дійсності відбувається з урахуванням досвіду поколінь, тому кожна мова характеризується неповторною національною специфікою. Часто вибір мотивуючої основи для нового поняття диктується специфічними внутрішньо- та зовнішньомовними чинниками, які перебувають у взаємозалежності. Пор. „п. rzeczownik „іменник” < rzecz „річ” і укр. іменник із мотивуючою базою ім'я” [УМЕ, с. 217; WSJP]; „п. czasownik < czas, укр. дієслово < дія + слово, але ще Є. Тимченко у граматиці, виданій 1907 р., замість досить уже усталеного терміна дієслово вживав у цьому значенні часівниК” [УМЕ, с. 156; WSJP].

Як слушно узагальнює О. Войцева, „структура знань, закодована у спеціальному слові, поєднує в собі загальнонаукові знання, ментальне відображення цього знання у свідомості мовця, його обробку, збереження та передавання” [2, с. 15]. Крім того, під час здійснення термінологічної номінації важливим є не тільки використання спеціальних знань, а й урахування особливостей термінології, тобто функцій і вимог до термінологічної лексики.

Наприклад, на позначення займенника у середньопольську добу використовувалися запозичений із латини термін „pronomen”, термін-калька з латинської мови imiз (вживався на позначення іменних частин мови), деривати „pamiastek” [Dobracki 1668, с. 115],,namiestnik” [Dobracki 1669, с. 199], ,namiestnictwo” [Styla 1675, с. 199]. У новопольську добу були запропоновані спеціальні лексеми, zaimiз” „займенник” [14, с. 639],,zamianek” „займенник” [14, с. 66], проте витіснив інші та зафіксувався в ЛТ термін, який функціонував паралельно з наведеними вище, запропонований Б. К. Маліцьким ще у середньопольську добу, - „іаітєк" [Маїіскі 1700, с. 44]. „Цей термін мав давню традицію, а також відповідав основним вимогам до терміна, бо був стислим та вмотивованим" [12, с. 24; 13, с. 669].

В. Даниленко зазначає, що термінотворення - „свідомий, контрольований, регульований, складний процес; акт термінологічного словотворення знаходиться в тісному зв'язку з класифікацією термінів" („терміни одного класифікаційного ряду, якщо це можливо, повинні бути утворені за однією словотвірною моделлю" [6, с. 95]), див. також [6, с. 90-97]. Ці особливості помічаємо на прикладі досліджуваної термінології: назви відмінків, запропоновані О. Копчинським [Корс2. 1817, с. 56], „утворені афіксальним шляхом за допомогою суфіксів -ік („Ьієтік” „знахідний відмінок",,п^а^?іїтк" „орудний відмінок") та -асі („ііореіпіасі" „родовий відмінок", „\voiacz" „кличний відмінок"), які в польській мові вказують на назву знаряддя чи виконавця дії" [10, с. 42].

Номінація спеціальних понять за допомогою афіксації у нашому дослідженні була представлена префіксацією (по одній терміноодиниці в середньо- та новопольську добу:,przysiowiє” „прислівник" ^уї. 1770],,^^ка" „склад" [Корс2. 1817]); суфіксацією (відповідно 118 та 141 термінооодиниця: „ргатаїускГ „граматичний" [Тг. 1764], „dodatma” „вставне слово" [Мис2к. 1836]); префіксально-суфіксальним способом (відповідно 3 та 15 терміноодиниць:,_inamiєstmctwo” „займенник" [Біуїа 1675], „odbrzmiєwaniЄ" „резонанс" [Оаегіпег 1927]). При термінотворенні у системі похідних прослідковуються особливості національної мовної картини (її структура) [9, с. 23]. Це спостерігаємо й на прикладі ЛТ: афікси, взяті з загальномовного фонду, зберегли своє значення в термінології. Префіксацією були утворені терміни за допомогою формантів ргіу- зі значенням збільшення кількості чого- небудь (,przyg{os" „наголос" [Корс2. 1817]) та ро-, що вказував на кінцеву позицію суфікса у слові (pog^os "суфікс"); ргіє- означав переміщення чогось, зміну розташування („przeglos” „перегласовка” [Szob. 1923]), а pre-- „перед, спочатку" („prelabjalizacja” „лабіалізація” [Gaertner 1927]); pot- зі значенням „половина” додавався до дериватів (,poIgloska” „єр” [13]); z-- поєднання в єдину цілісність („zgloska” „склад” [Kopcz. 1817] < z- + gloska „звук”); za- походив від прийменника в іменниках, які виникли від словосполучень („zaimiз” „займенник” (Я. Пшибильський, 1816 [14, с. 639]) < za- + imiз „іменник”); nie- вказувало на відсутність певної ознаки („niezgloskotworczy” „нескладовий” [Szob. 1923] < nie- + zgloskotworczy „складовий”), так само, як і bez- („bezokolicznik ' „інфінітив” [Mal. 1891] < bez_- + okolicznik „обставина ) [WSJP]. Назви морфем утворювалися додаванням до твірного слова префіксів:

,przedrostek” „префікс” < przed- зі значенням випередження у просторі, часі, черзі + rostek;,przyrostek” „суфікс” < przy- зі значенням приєднання до чогось + rostek, wrostek „інфікс” < w- зі значенням уведення в середину чогось + „rostek” [WSJP]. Терміни-дієслова, що походили від іменників, утворилися додаванням суфікса -owac: „akcentowac” „наголошувати” [Malicki 1700] < akcent „наголос”, „sylabizowac” „складати склади та слова” [Tr. 1764] < sylaba „склад”.

Спеціальні лексеми середнього роду зі значенням назв дії та/або її результату утворювалися за допомогою суфіксів -п- (графічний варіант -ni-) і були похідними від дієслів: „kreskowanie” „штрихування” [Tr. 1764] < kreskowac „штрихувати” < kreska „риска, рисочка, штрих”) та -an- (графічний варіант -апі-): „kszykanie” „вимова складу з шипінням чи свистінням” < kszyk „склад, що вимовляється з шипінням чи свистінням” [Tr. 1764]. Продуктивним цей суфікс був і для граматичної термінології: „slqczenie” [155, с. 205] / „ptyczanie” [Styla 1675] /,zlqczenie” [Dobracki 1668] „сполучник”, „wtrqcanie” [Malicki 1700] / „wdaniee ' [Dobracki 1669] / „wolanie” ' [149, с. 10] „вигук”, „liczbowanie” „зміна слів за числами” < liczbowac „змінювати слова за числами” [Kopcz. 1817], „orzeczenie ” „присудок” [Kr. 1903] < „orzekac” „вирішувати, визначати” [11, c. 31; WSJP].

Суфікси -п- та -own- в іменниках жіночого роду (< -nia < -nja < *-ja) вживалися в загальнонародній мові у назвах приміщень, де відбувалася якась дія; натомість в ЛТ новопольської доби ці суфікси використані при творенні спеціальних лексем жіночого роду на позначення розділів науки про мову: „odmiennia" „флексія, словозміна" < odmienic „змінити", „skladnia" „синтаксис"

< skladac „складати",,glosownia" „фонетика" < glosowy < glos „голос", „pisownia" „орфографія" < pisac „писати" [10, с. 37-38; 11, c. 47-48; WSJP]. Також цей суфікс використовувався при творенні терміноїдів, що означали певні зміни у складі слова чи речення:,zamiennia" „чергування" [Kopcz. 1817]

< zamienic „замінити", „dodatnia" „вставне слово" [Muczk. 1836] < dodawac „додавати",,przekladnia" „інверсія" [Kopcz. 1817] < przekladac „переставляти" [USJP; WSJP]. „Терміни - назви виконавців дій утворювалися за допомогою афікса -acz: „dopelniacz" „родовий відмінок" < dopelniac „доповнювати", wolacz „кличний відмінок" < wolac „волати, кликати", „wzywacz" „кличний відмінок"

< wzywac „кликати" [11, c. 40; Kopcz. 1817].

Афікс -ow(y) утворював відіменникові відносні прикметники: „dziqslow(y)" „альвеолярний" [Gaertner 1927] < dziqsla „ясна" [11, c. 64-66, 67, 68; USJP]. У випадку sylabny та sylabowy зустрічаємо варіативні утворення, пор. у Троца: Sylabny, sylabowy... de silabe, silabique" (складовий, силабічний) [Tr. 1764, с. 2225]. Продуктивним у середньопольську добу був суфікс -qc(y), який утворював номінації: „daj qc(y)" „давальний відмінок",,pokladajqc(y)" „місцевий відмінок" [Szyl. 1770], „przewyzszaj qc(y)" „вищий ступінь порівняння" [Dobracki 1668],,pochodzqc(y)" „похідний (вираз)" [Malicki 1700] та ін.

Також у граматиках зустрічаємо спеціальні лексеми, утворені суфіксом -ik зі значенням носія ознаки. Терміни з такими афіксами похідні від прикметників (,przymiotnik” „прикметник" [Kopcz. 1817] < „imiз przymiotne” „прикметник"; Jtqcznik" „дієслово-зв'язка" [Muczk. 1836] < „Iqczny" „загальний, нероздільний", „pastзpnik" „рема" [Szob. 1923] < nastзpny „наступний"; унаслідок об'єднання кінцевого -n- основи прикметника з цим суфіксом з'явився новий формант -nik, і творення нових термінів за його допомогою відбувалося за аналогією: „sklonnik" „відмінок" [Mal. 1891] < „sklonic" „схиляти” (пор., рос. склонять), „celownik” „давальний відмінок” [Kopcz. 1817] < „celowy ” „цільовий” (в основу номінації давального відмінка лягла одна з його синтаксичних функцій: dqzyc ku (komu? czemu?) celu „прямувати до цілі”), „liczbownik” „числівник” < „liczbowy” „численний; цифровий”, „czasownik” „дієслово” [SJPL, т. 1, с. 546] < czasowy „часовий”. Частина таких утворень відчувалася як віддієслівні деривати: „czasownik” „дієслово” < czasowac „змінювати за часами”, „liczbownik” „числівник” < liczbowac „змінювати за числами”. Тому наступним етапом було приєднання -ow- основи до суфікса -nik і поява суфікса -ownik: „mianownik” „називний відмінок” < miano „назва” [10, с. 37-38; 11, с. 42, 44-45; USJP]. Деривати, утворені за допомогою цих формантів, мали значення назв знарядь чи носіїв рис.

Менш поширеними були суфікси: „-ciel зі значенням виконавця дії [46, с. 52-53] („skazyciel” „дійсний спосіб” [15, с. 24] < skazac < kazac < псл. *kazati „показати; говорити, стверджувати; наказувати”); -nek, який набував значення знаряддя дії („skarzanek” „знахідний відмінок” [16, с. 55] < skarzyC „звинувачувати” < лат. accuso, -are „звинувачувати”, пор. з лат. accusativus „знахідний відмінок”); суфікс -(a)di(o), що вказував на назву знаряддя [46, с. 55]: „obiecadio” „алфавіт” [Malicki 1700] < снн. „abecede” [193, с. 17]; -ctw(o) зі значенням збірності („uczestnictwo” / „uczзstnictwo” „займенник” [Tr. 1764]); -k(a) зі значенням назв знарядь не був властивий термінології, і процес номінації відбувався за аналогією до слів загальнонародної мови (пор. zakiadk(a) „закладка”, zakrзtk(a) „кришка”):,giosk(a)” „звук” < gios „голос”; також цей суфікс утворював віддієслівні іменники зі значенням результату дії (,przydawk(a)” „означення” [Mal. 1891] < przydawac „надавати” (пор. передтермін „imiз przydane” „прикметник” < лат. nomen adjectivus „прикметник” < лат. adjicio, jлcо, jectum, -ere „додавати, надавати”, який функціонував у середньопольську добу). „Зменшено-пестливий суфікс -ek використаний при творенні терміна wyrazek „частка” [Szob. 1923], досл. „маленький вираз” < wyraz „вираз, слово”; суфікс -osc, за допомогою якого від прикметників утворювалися іменники - назви абстрактних понять: „obocznosc" „чергування" [13] < oboczny „варіативний"; дуже продуктивний у загальнонародній мові суфікс -k(a): „nosowk(a)" „носовий голосний звук" [Mal. 1863] < „nosowy” „носовий" [11, c. 34, 42-43, 45, 50, 53; USJP].

Префіксально-суфіксальний спосіб, або конфіксальний, представлений у середньопольську добу конфіксом za-...-ek: „zaimek" „займенник" [Malicki 1700]. Цим способом також утворені лексеми „namiastek" [Dobracki 1668]/,pamiestnictwo" [Styla 1675] „займенник": префікс na- та суфікс -ek зі значенням носія ознаки (чи -ctwo зі значенням збірності) додалися до кореня „miasto" стп. „місце" < псл. *mкsto [< *mкt-to] „місце" [SEJP, с. 321]; пор. у сучасній польській мові „namiastka" „замінник" [USJP]. У новопольську добу цей спосіб репрезентували конфікси: przy-...-ek („przyimek" „прийменник" [Kopcz. 1817] < „przy- < псл. *pri- „при, біля" + imiз „ім'я" [SEJP, с. 496];,przysiowek" [Kopcz. 1817] <przy- „при, біля" < псл. *pri- + slowo „дієслово" [SEJP, с. 496]), od-... -nie („odbrzmiewanie" „резонанс" [Gaertner 1927] < od- „означає повторення у відповідь дії, вираженої іншим твірним словом" + brzmiewac < brzmiec „звучати"). За допомогою конфікса od-... -enie номінації творилися за аналогією до попереднього афікса, оскільки суфікс -enie був властивий віддієслівним назвам („odpodobnienie" „дисиміляція" [Gaertner 1927] < od- „означає протиставлення до того, що позначає твірне слово" + podobny „подібний"); „u-...-enie („uwargowienie" „огублення" [Gaertner 1927] < u- + wargowy „губний")" [WSJP].

Отже, найпоширенішим різновидом афіксального способу термінотворення була суфіксація, представлена різними формантами: у середньопольську добу застосовано афікси із загальнонародної мови (-nie, -anie); у новопольську спостерігаємо їх термінологізацію: -ni(a), -owni(a), -ek. Мало продуктивними були префіксація, конфіксація, представлені незначною кількістю спеціальних лексем, проте останні набули поширення у новопольську добу. Перспективи дослідження вбачаємо в поглибленому зіставному вивченні способів термінотворення при залученні фактичного матеріалу з інших слов'янських мов.

Література

1. Багмут А. И. Шляхи розвитку української лінгвістичної термінології. Славянская лингвистическая терминология. К.: Наук. думка, 1984. С. 54-59.

2. Войцева О. А. Водогосподарська лексика польської мови: від давнини до сучасності. Чернівці: Букрек, 2010. 424 с.

3. Володина М. Н. О стихийном и системном характере терминологической номинации. Stephanos. Сетевое издание. Рецензируемый мультиязычный научный журнал. Электронный проект филологического факультета МГУ имени М.В. Ломоносова. 2017. № 6 (26). С. 24-36. URL: https://istina.msu.ru/publications/article/87770684/

4. Гринев-Гриневич С. В. Терминоведение: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр Академия, 2008. 304 с.

5. Гриценко П., Казимирова І. Засади створення „Словника лінгвістичних термінів”. URL: http://www.term-in.org/goods/15-1-1- 1/category/id73/

6. Даниленко В. П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.

7. Евлоева З. И. Русская лингвистическая терминология в эволютивном аспекте: автореф. дис.... канд. филол. наук. Нальчик, 2006. 26 с.

8. Захарчин В. В. Українська мовознавча термінологія кінця ХІХ - початку ХХ століття: автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 - українська мова. Київ, 1995. 18 с.

9. Кочан І. М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові. Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2004. 520 с.

10. Dlugosz-Kurczabowa K., Dubisz S. Gramatyka historyczna jзzyka polskiego. Slowotworstwo. Warszawa, 1999. 103 c.

11. Grzegorczykowa R. Zarys slowotworstwa polskiego. Slowotworstwo opisowe. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe PWN, 1979. 96 s.

12. Jakubczyk M. Duchкnebillot et Malicki: les deux premiers et rivaux ouvrages polonophones consacrйs а la grammaire franзaise. Romanica Cracoviensia. 2013. T. 13. s. 20-28. URL: http://www.ejournals.eu/Romanica-Cracoviensia/Tom-13/Numer-1/art/1617/

13. Karlowicz J. Projekt terminologii jзzykoznawczej polskiej. Prace Filologiczne. Warszawa, 1885. T. I. Z. 1. S. 102-120.

14. Klemensiewicz Z. Historia jзzyka polskiego: w 3 t. Warszawa: PWN, 1985. 798 s.

15. Koronczewski A. Polska terminologia gramatyczna. Wroclaw: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. 117 s.

16. Kwilecka I., Popowska-Taborska H. Bartlomiej z Bydgoszczy leksykograf polski pierwszej polowy XVI w. Wroclaw - Gdansk, 1977. 93 с.

17. УМЕ - Українська мова. Енциклопедія / pедкол.: В. М. Русанівський, О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін. Київ: Укр. енцикл. імені М. П. Бажана, 2004. 833 с.

18. Dobracki 1668 - Gutthдter-Dobracki M. Vorbott Der Polnifchen Sprachkunft. Goniйc grвmвtyki Polskiey, Jan Seiffert. Olesnica, 1668. 190 s. URL: http://digital.slub-dresden.de/werkansicht/dlf/8456/

19. Dobracki 1669 - Gutthдter-Dobracki M. Maciej Gutthдter-Dobracki, Polnifche Teutfch erklдrte Sprachkunft. Darinn die ьberauЯ Wortreiche / Hochierliche / vollkommene Helden Sprache der Pohlen / auЯ ihren Grьnden erhoben / dero Eigenfchafften und Kunftftьcke vцlliglich entdecket / und in eine richtige Form der Kunft um erften mahle gebracht worden (Gramatyka Polska, Niemieckim j^zykiem wyrazona), Jan Seiffert. Olesnica: 1669. 566 s. URL: http://digital.slub-dresden.de/werkansicht/dlf/74008/

20. Gaertner 1927 - Gaertner H. Nauka o j?zyku polskim: wskazowki do samoksztalcenia ze slownikiem terminow gramatycznych i pomocniczych [dla nauczycieli]. Lwow, 1927. 112 s. URL: http://pbc.up.krakow.pl/ dlibra/doccontent?id=4054

21. Kopcz. 1817 - Kopczynski O. Gramatyka j?zyka polskiego: dzielo pozgonne. Warszawa: Druk. Ksi?zy Pijarow, 1817. 250 s.

22. Kr. 1903 - Krynski A. A. Gramatyka j?zyka polskiego. Warszawa: Ksi^garnia M. Arcta, 1903. 375 s. Mal. 1891 - Malecki A. Gramatyka j?zyka polskiego: szkolna. Lwow, 1891. 260 s. URL: http://bc.wbp.lublin.pl/dlibra/docmetadata?id=11939&from=publication

23. Malicki 1700 - Malicki B. K. Klucz do j?zyka francuskiego, to jest gramatyka polsko -francuska. Krakow, 1700. URL: http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/doccontent?id=387641

24. Muczk. 1836 - Muczkowski J. Gramatyka j?zyka polskiego... Krakow, 1836. 328 s. URL: http://ebuw.uw.edu.pl/dlibra/doccontent?id=2271&from=FBC

25. Styla 1675 - Styla A. Grammatica Polono-Italica abo sposob lacny nauczenia si? wloskiego j?zyka... Krakow: 1675. 226 + nlb. 8 s. URL:

26. http: //www. dbc.wroc.pl/dlibra/docmetadata? id=7138&from=publication

27. Szob. 1923 - Szober S. Gramatyka j?zyka polskiego. Lwow - Warszawa, 1923. 408 s. URL: http://pbc.biaman.pl/dlibra/ docmetadata?id=29558&from=publication

28. Szyl. 1770 - Szylarski W. Pocz^tki nauk dla narodowej mlodziezy, to jest Grammatyka j?zyka polskiego... Lwow, 1770. 14 + 120 s. URL: http://polona.pl/item/12038702/11/

29. Tr. 1764 - Trotz M. A. Nowy dykcjonarz, to jest mownik polsko-niemiecko-francuski z przydatkiem przyslow potocznych, przestrog gramatycznych [...] przez Michala Abrahama Troca. Lipsk: Nakladem Jana Fryderyka Gledycza, 1764. URL: http://www.dbc.wroc.pl/dlibra/docmetadata?id=7138&from=publication SEJP - Borys W. Slownik etymologiczny j?zyka polskiego. Krakow, 2005. 861 s.

30. SJPL - Slownik j?zyka polskiego przez M. Samuela Bogumila Linde. T. 1-6. Warszawa: Drukarnia XX. Pijarow, 1807-1814. URL: http://kpbc.umk.pl/publication/8173

31. USJP - Uniwersalny slownik j?zyka polskiego: w 6 t. / pod red. S. Dubisza. Warszawa: PWN, 2003. WSJP - Wielki slownik j?zyka polskiego / pod red. P. Zmigrodzkiego. Krakow, 2007. URL: http://www.wsjp.pl/

Размещено на Allbest.ru