Специфіка дослідження загальнотеоретичних проблем арго в соціолінгвістичних студіях європейських та американських учених (30-і рр. XX ст. - початок XXI ст.)

Размещено на http://allbest.ru

Донбаський державний педагогічний університет

Специфіка дослідження загальнотеоретичних проблем арго в соціолінгвістичних студіях європейських та американських учених (30-і рр. XX ст. - початок XXI ст.)

Руденко М. Ю., аспірант кафедри

германської та слов'янської філології

Вступ

Постановка проблеми. Арго має багату історію функціонування й дослідження, але питання щодо його статусу в різних мовах не вирішене.

Особливо викликає багато суперечок сучасне арго: воно досліджується недостатньо, слабо проявляється зв'язок із працями дослідників минулих часів. Ось чому питання вивчення арго в різних мовах 30-х рр. XX ст. - початку XXI ст. є актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У пропонованій статті наводиться наша оцінка тих концепцій арго, які відбулися в студіях мовознавців Європи, США.

Із сучасних досліджень і публікацій, у яких розглянуто теоретичні проблеми арго в лінгвістиці 30-х рр. XX ст. - початку XXI ст., виділяються праці Д.С. Беспалової (2016), О.Е. Борисової (2012), А. Будара (2000), Ф. Гаде (1992), К.В. Годунової (2012), О.Т. Горбача (2006), М.О. Грачова (1992, 1993, 1995, 1996, 1997, 2003, 2009), Т. Далсел (2007), П. Даніеля (1992), М.Т. Дьячка (1988, 1990, 2000), Т. Ейнат (2000), В.С. Єлістратова (2000), Л.-Ж. Кальве (1993, 1994), І.І. Колесниченко (2006), Дж.Е. Лайтера (1994), Ф. Морено Фернандеса (2005), А.В. Овчиннікової (2012),

O.О. Овчиннікової (2010), У О'Грейді (1997), О.І. Поповченка (1996), М.М. Прийомишевої (2009), Т.І. Ретинської (2012), P.А. Спіерса (1981), Л.О. Ставицької (2005), А.М. Трембіцького (2008), Г.І. Ускової (2014), Д. Франсуа-Жежер (1989, 1990, 1991, 1992), Г.В. Цибулевської (2005), Н.М. Шарандіної (2000, 2007). Л.-Ж. Кальве (1994) дослідив еволюцію французького арго, детально розглянув його словотвірну систему. І.І. Колесниченко (2006) проаналізувала особливості функціонування арготизмів у німецькій мові. Л.О. Ставицька (2005) розглянула динаміку арго впродовж XIX ст. - початку XXI ст., його характеристики, показала відмінності між арго, жаргоном, сленгом.

Завдяки вищенаведеним та іншим працям є певний теоретичний результат вивчення арго зазначеного в статті періоду.

Разом із тим аналіз свідчить, що на цей час тематика арго в науковій літературі відображена недостатньо, з розбіжностями. Різниться розуміння арго, відсутній сталий погляд на його класифікацію, поки що арго досліджується у вузькому колі мов тощо.

Метою статті є розгляд стану і специфіки загальнотеоретичного дослідження арго в мовознавстві 30-х рр. XX ст. - початку XXI ст.

Ця мета конкретизується в таких завданнях:

1) зробити лінгвоісторіографічний огляд праць, у яких розглядаються загальнотеоретичні питання вивчення арго в соціолінгвістиці;

2) систематизувати й проаналізувати відповідні наукові досягнення закордонних і вітчизняних учених;

3) порівняти підходи й погляди різних авторів на питання арго;

4) визначити перспективи дослідження загальнотеоретичних питань арго.

Виклад основного матеріалу

Багата історія арго, його життєздатність, внутрішні ресурси породжують до цього феномена широкий інтерес.

Особливою популярністю в дослідників користується французьке арго, яке у XX ст. стає невід'ємною частиною усної мови французів [1, с. 20]. Французькі й інші вчені намагаються наповнити адекватним змістом поняття арго. На думку Л.-Ж. Кальве (Calvet L.-J. L'Argot. Paris, 1993. P. 35), арго - це образна усна мова, яка рясніє недовговічними авторськими неологізмами, частина яких постійно переходить до розмовної мови. Отже, у дослідженні Л.-Ж. Кальве арго постає як певна схема словотворчості [2, с. 29]. Гастон Ено (Esnault G. Dictionnaire historique des argots franзais. Paris, 1965. P. V) зупинився на такому визначенні арго: «Арго - це сукупність нетермінологічних слів, які подобаються певній соціальній групі». Видатний спеціаліст із французького арго другої половини XX ст. Деніза Франсуа-Жежер прийняла це просторе визначення арго [3, с. 13].

О.О. Овчиннікова вважає, що французьке арго являє собою, з одного боку, динамічну й легко змінювану, порівняно із загальнонаціональною мовою, систему; з іншого боку, це лінгвістичне явище становить відносно стійку систему, котра, еволюціонуючи, зберігає свої основні риси [1, с. 155].

Вивченню іспанського арго в першій половині XX ст. приділялось мало уваги. З другої половини XX ст. діяльність у цій сфері активізувалася, з'явилися праці К. Клаверія (1967), П. Даніеля (1992), Ф. Морено Фернандеса (2005) та ін. авторів (Овчинникова А.В. Социолингвистические аспекты изучения речи испанской молодежи: дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.05. Москва, 2012. С. 34-37).

В іспанській лінгвістиці відзначається складність і багатогранність терміна argot. Більшість джерел (Seko M. Diccionario del Espanol Actual. Madrid, 1999. P. 2005; Moliner M. Diccionario del uso del espanol. Madrid, 2007. Vol. 1. P. 248 тощо) пояснюють термін argot через поняття jerga або нечітко розділяють сфери їх використання. В еволюції значення argot відзначаються принципово нові риси. Конспіративний, таємний характер argot далеко не обов'язковий.

На перший план виходить належність мовної форми певному співтовариству, створеному на ґрунті загальної праці й інтересів або становища в суспільстві (argot juvenil) (Овчинникова А.В. Социолингвистические аспекты изучения речи испанской молодежи. С. 34-35). лексичний арго жаргон мова лінгвоісторіографічний

Умови життя великих міст (а первісно, певно, виключно життя столиці) породили й румунське арго, доволі близьке до арго міських центрів Заходу. Серед дослідників арго в 30-ті рр. - другій половині XX ст. виділяються Barbu Lдzдreanu (1933), Ал Граур (1931-1933, 1933-1934, 1934, 1936, 1937, 1948). Велика кількість досліджень румунського арго в його різних аспектах належить перу Й. Йордана та його учнів. Необхідно визнати, що румунське арго менш розвинуте, ніж французьке й навіть італійське, з причин, зрозумілих кожному, хто не забуває, що арго - породження міста в сучасному розумінні цього слова [4, с. 540-541].

У Німеччині в першій половині XX ст. дослідженням арго приділялось мало уваги. Це спричинено незвичайністю арго й неоднозначним ставленням до нього з боку лінгвістів. Наприкінці XX ст. - початку XXI ст. цей лексичний шар німецької мови знову стає об'єктом пильної уваги багатьох лінгвістів (Г Баузінгер (1987), К. Бергман (1987), Н. Дітмар (1997), В. Ке- ніг (1994), Є. Шарнхорст (1962), Б. Шибен-Ланге (1991) та ін.), мова арго пожвавилася й активно взаємодіє з літературною німецькою мовою [5, с. 4, 20-21, 27-29, 101].

Відомий англіст В.О. Хом'яков (Хомяков В.А. Введение в изучение сленга - основного компонента английского просторечия. Вологда, 1971. С. 43) уважає, що для британського варіанта англійської мови аналогом арго є кент. Р.А. Спіерс бачить у кенті британський кримінальний (criminal) жаргон і жаргон злочинного світу (Spears R.A. Slang and euphemism. New York, 1981. P. vii). Дж.Е. Лайтер (Lighter J.E. Introduction. Random House historical dictionary of American slang. New York, 1994. Vol. 1. P. XI-XXXIX) відмічає, що в сучасній лінгвістиці термін cant зазвичай належить до стародавньої мови злочинного світу Великобританії і замінюється терміном argot для позначення сучасного різновиду англійського нонстандарту, наприклад, арго тинейджерів або бейсболістів у США.

Арго як соціально детерміновані лексичні системи розглядається В.О. Хом'яковим (Хомяков В.А. Нестандартная лексика в структуре английского языка национального периода: дисс. ... докт. филол. наук: спец. 10.02.04. Ленинград, 1980. С. 16-17) як «незамкнені мікросистеми лексичного просторіччя, що мають езотеричну, генетично різноманітну, соціально прикріплену лексику з пейоративною експресією й різкістю оцінки, з основною функцією пароля, що використовуються різними анти- суспільними групами».

В американській лінгвістиці вивчення арго (кенту) активізувалося в другій половині XX ст. С.Б. Флек- снер трактує арго й через кент, тобто ідіоматичні вирази, і через жаргон (спеціальну професійну мову) (Wentworth Y, Flexner S.B. Dictionary of American Slang. New York, 1975)'Цит за: Ускова А.И. Статус арго в английском языке и художественной речи: дисс. канд. ... филол. наук: спец. 10.02.04. Воронеж, 2014. С. 11.. Р.А. Спіерс розуміє арго широко: арго - французький еквівалент (у термінологічному й понятійному планах) англомовного кенту, а також будь-який вид жаргону і сленгу (Spears R.A. Slang and euphemism. P. xxv).

Розглядаючи різні типи арго, Дж. Гамперц окреслює соціальну природу цього типу умовних мов як таких, що «використовуються певними соціальними і професійними групами задля досягнення відповідної спеціальної мети. Сюди можна зарахувати спеціальні мови бродячих торгівців, злодійські жаргони, літературні та декламаційні стилі народних оповідачів» (Гамперц Дж. Типы языковых обществ. Новое в лингвистике. Социолингвистика. Москва, 1975, Вып. 7. С. 194)Цит. за: Ставицька Л.О. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація україн-ської мови. Київ, 2005. С. 23..

У словацькій лінгвістиці звертає на себе увагу дослідження арго, проведене П. Ондрусом (Ондрус П. К вопросу о характеристике и классификации социальных диалектов. Вопросы языкознания. 1975. № 5. С. 110-113). Автор визначив загальні риси виділених ним «таємних мов» (1) арго декласованих соціальних шарів, 2) арго бродячих ремісників), зокрема їх конспіративний характер, і відмінні мовні ознаки; указав на відмінність арго від інших соціальних діалектів; визначив характерні риси злодійського арго, а також арго ремісників-відхідників і торгівців; визначив місце дитячого арго серед інших таємних мов.

У Росії з 20-х рр. XX ст. арго (злодійська умовна мова) поширюється. 1920-і - 1930-і рр. - «якісний» етап в описуванні лексики декласованих елементів (Рябичкина Г.В. Проблемы субстандартной лексикографии английского и русского языков: теоретический и прикладной аспекты: дисс. ... докт. филол. наук: спец. 10.02.20. Пятигорск, 2009, С. 244). Починаючи із середини 1930-х і аж до 1970-х рр. арго практично не вивчалося. З початку 1990-х рр. почалося активне вивчення сучасного арго. Але це вже інше арго, що змінилося в якісному й кількісному відношеннях, стало «ближчим до народу» (Грачев М.А. Интервенция криминального языка. Наука и жизнь. 2009. № 4. С. 130).

Заслуговують на увагу теоретичні погляди на сучасне арго В.С. Єлістратова [6, с. 574-683]. На думку автора, арго притаманні змішаний характер, нечіткість, розмитість меж, динамічна природа [6, с. 682]. В арго діалектично співіснують тенденції до консервативності, замкненості, езотеричності й, навпаки, до динаміки, розімкнутості, демократизму. Арго, за концепцією В. С. Єлістратова, протягом свого існування переживає три етапи: 1) арго як закрита система (герметичний комплекс); 2) арго як дещо відкрита система (кінічний комплекс); 3) арго як відкрита система (раблезіанський комплекс) [6, с. 584-634].

В Україні у 20-ті - 30-ті рр. XX ст. формується міське арго (арго «блатних») (Горбач О.Т. Арго в Україні. Львів, 2006, С.179). У 30-ті рр. XX ст. продовжуються наукові дослідження (О.П. Баранніков (1931), М.К. Дмитрієв (1931), В.М. Жирмунський (1936), Є.Д. Поливанов (1931), В.В. Стратен (1931), М.М. Фрідман (1931) та ін.) як феномена українського лірниц- тва й кобзарства, так і їх мови (Трембіцький А.М. Арго носіїв українського (незрячого) мандрівного епічного мистецтва: стан наукової розробки проблеми. Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. К., 2008. С. 123). У 60-80-х рр. XX ст. тему субстан- дартних мов наполегливо розробляли О.Т. Горбач і Й.О. Дзен- дзелівський. У 80-ті - 90-ті рр. XX ст. - сплеск арго, спричинений перебудовою в СРСР.

На думку українських дослідників, поняттєва сутність арго в мовознавстві є досить розмитою й дифузною. Л.О. Ста- вицька [2, с. 30-31] приймає таке визначення, яке належить В.В. Хіміку: «Арго - це закрита лексична підсистема спеціальних номінацій, які обслуговують вузькі соціально-групові інтереси, частіше за все професійні. Арготизми - раціональні номінації, які використовують у практичних інтересах профе-

сії, ремесла, справи. У проекції на сучасні соціолекти арготизмами можна вважати ті елементи професійних, студентських, армійських субмов, що є невідомими для непосвячених» (Химик В.В. Поэтика низкого, или Просторечие как культурный феномен. Санкт-Петербург, 2000. С. 12).

З вищезазначеного випливає, що арго притаманна низка особливостей і характерних рис. Й. Йордан відмічає, що незважаючи на значні розходження в розумінні ц інтерпретації арго, одну його особливість визнають усі лінгвісти: характер спеціальної мови, властивої певній соціальній групі [4, с. 530-531]. М. Коен зазначає (Cohen M. Note sur l'argot. Cinquante annйes de recherches. 1995. P. 135), що «арго таке, яке соціальне дроблення», тому арготичний вокабулярій являє собою «сукупність нетермінологічних слів, котрі подобаються певній соціальній групі» (Esnault G. Dictionnaire historique des argots franзais. P. 5). Отже, кожна соціальна група має власний лексичний репертуар [1, с. 21].

Низка дослідників арго в XX ст. - на початку XXI ст. звертає увагу на різноманітність форм існування арго, поширене використання цього терміна в множині [3, с. 34]. А. Доза вважає, що термін арго доречно використовувати в множині - les argots, бо кожна соціальна група має свій лексичний репертуар (Dauzat A. Les argots. Caractиres, йvolution, influence. Paris, 1956)Цит. за: Овчинникова О.А. Французское арго конца XX века: словообразование и семантика: дис. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.05. Смоленск, 2010. С. 21.. Ф. Гаде пропонує використовувати термін argot в однині для позначення злодійського арго, а в множині - argots або ж з визначенням argot des йtudiants - для професійних і групових арго (Gadet F. Le franзais populaire. Paris, 1992. P. 103). Оригінальний погляд на це питання має В.С. Єлістратов, який стверджує, що «<...> існують тисячі, десятки й сотні тисяч різноманітних арґо, які не мають між собою ніяких чітких, певних меж ні в часі, ні в просторі, ні в соціальній ієрархії» [6, с. 580]. Дещо скептично ставиться до цієї думки Л.О. Ставицька: «При такому підході виходить, що в мові як такій немає і ніколи не було нічого, крім численних арго, які постійно «пульсують» і підтримують оновлення мови» [2, с. 30].

Дослідники класифікують арго по-різному, часом спірно й суперечливо. О.Е. Борисова (Борисова О.Е. Арго в українській мові: стан і перспективи досліджень. Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 1. С. 77) указує на існування так званого загального арго, яке втратило свої шифрувальну та ідентифікаційну функції. О.С. Ахманова поділяє арго на різновиди: артистичне, військове, злодійське тощо (Ахма- нова О.С. Словарь лингвистических терминов. Москва, 1966. С. 51). М.Т. Дьячок поділяє арго не тільки за різновидами, а й за групами: вікове, об'єднане за родом суспільної діяльності й соціальним становищем тощо (Дьячок М.Т., Шаповал В.В. Русские арготические этимологии. Русская лексика в историческом развитии. Новосибирск, 1988. С. 52).

За Дж. Гамперцем (Гамперц Дж. Типы языковых обществ. Новое в лингвистике. Социолингвистика. С. 182-183), арго, або спеціальні різновиди мови, розпадаються на кілька типів. Перший тип - субрегіональні або регіональні діалекти; другий - арго, що використовуються деякими соціальними і професійними групами; третій - церковні й адміністративні коди.

Отже, треба визнати, що в лінгвістиці відсутній сталий погляд на класифікацію арго.

Серед мовознавців продовжуються філологічні дискусії щодо природи сучасного арго: арго є таємним та умовним чи створене стихійно. Х. Касарес (Касарес Х. Введение в современную лексикографию. Москва, 1958. С. 27-32, 277-289) уважає, що таємні мови (argot, germama, саіо тощо) є штучними паразитуючими продуктами, що утворюються тими, хто говорить цими мовами, спеціально для свого захисту від ворожого домінуючого соціального середовища і слугує своєрідним паролем, за яким відрізняють своїх від чужих. Додержується думки про арго як таємну (умовну) мову Р.Л. Сердега (Сердега Р.Л., Са- гаровський А.А. Українська діалектологія. Харків, 2011. С. 39).

Д.С. Лихачов (Лихачев Д.С. Арготические слова профессиональной речи. Статьи ранних лет. Тверь, 1993. С. 101) принципово висловився проти будь-якої форми таємності арго, погодившись із наявністю власне «таємних» шифрів, «маяків», які недовговічні й невідомі оточуючим фактом свого існування. О.Т. Ліпатов (Липатов А.Т Сленг как проблема социолектики. Москва, 2010. С. 20) стверджує, що теорія секретного характеру, зашифровування («потаємності») арго не витримала випробування часом.

Отже, аналіз показує, що в досліджуваний період, як і в XIX ст. - на початку XX ст., нема єдиної думки авторів з питання таємного, умовного характеру арго або його стихійного походження. Це питання потребує подальшого глибокого розгляду лінгвістами.

Арго виконує низку важливих функцій. Як зазначає Г.В. Цибулевська, учені так групують функції арго за ознаками: 1) до зовнішніх функцій зараховують конспіративну (крипто- лалічну, таємну) і пізнавальну (репрезентативну); 2) до внутрішніх - номінативну, світоглядну, людичну й депреціативну функції (Цыбулевская А.В. Эмотивный арготический лексикон: дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.19. Ставрополь, 2005, С. 18-19). Але дослідники відзначають й інші функції арго. На конспіративну функцію арго як основну вказує багато вчених. Проте в сучасних умовах значення та вплив конспіративної функції арго помітно знизились, бо бажання утаємничити зміст висловлювання навряд чи має суттєве значення для арготую- чих. В.Д. Бондалєтов однією з основних функцій арго вважає експресивно-виразну (Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. Москва, 1987. С. 74).

Дослідників цікавить питання щодо місця арго в мові. В. М. Жирмунський (Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. Ленинград, 1936. С. 120) уважає, що власна сфера арго обмежується тільки лексикою. Подальші дослідники в основному поділяють думку вченого. Л.О. Ставиць- ка бачить в основі арго загальнонародну мову з її граматичною системою, проте істотно відмінну за словниковим складом [2, с. 26]. О.Т. Горбач зазначає, що всі записувачі арго вже від самих початків одностайно відзначали одну рису арго: це ніяка не «самостійна мова» з розробленою власною фонетичною, морфологічною та синтаксичною системами, а власне тільки специфічний словник в устах мовців (Горбач О.Т. Арго в Україні. С. 168).

Арго має тенденцію до розпаду й затухання в умовах стабільної суспільно-економічної ситуації, а в період нестабільності, господарської розрухи відмічаються його спалахи [5, с. 39]. М.О. Гра- чов (Грачев М.А. От Ваньки Каина до мафии. Волга. 1995. № 1. С. 170) відмічає, що в арго багато словникових одиниць замінюються відносно часто, інші, емоційно менш забарвлені, залишаються незмінними протягом століть. Але основний кістяк арго досить-таки стійкий (Грачев М.А. По фене ботаю - тюрьму схлопотаю. Русская речь. 1993. № 4. С. 52). Й. Йордан пояснює рухомість арго його афективністю: «Постійно знаходячись під впливом афекту, той, хто говорить, весь час шукає виразних слів, і це забезпечує безперервне оновлення арго» [4, с. 535].

Попри інтенсивне оновлення арго, воно залишається самим собою, як ціле зберігає свій «тон», незважаючи на своє лексичне наповнення. Отже, під арго розуміється система словотворчості, система породження слів, висловів і текстів, система прийомів поетичного мистецтва, коротко кажучи, поетика, різновид поетики [6, с. 581]. Цей погляд на арго В.С. Єлістратова відповідає концепції Л.-Ж. Кальве (Calvet L.-J. L'Argot. P. 35), який зазначає, що, оволодівши базовою метафорою для певного семантичного поля, людина зможе зрозуміти будь-який незнайомий або створити новий арготизм, значення якого зрозуміють й інші.

Словник арго значно ширший, ніж словники інших жаргонів. Розвиток арготичної лексики в різних європейських мовах виявляє в основному однакові тенденції (Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. С. 119-120, 154). Але кожне національне арго має свою специфіку, як зумовлену особливостями структури мови, так і зв'язану з національними особливостями світобачення і світопочуття [6, с. 683]. Відзначається специфікою лексика злодійського жаргону. Злодійська мова креативна і плодюча. Нові злодійські слова з'являються постійно, але виживають із них тільки найбільш міцні і яскраві, інші зникають (Лихачев Д.С. Черты первобытного примитивизма воровской речи. Язык и мышление. 1935. С. 63-69).

Лексика арго в низці випадків має регіональні відмінності. Наприклад, у злодійському арго Середньої Азії може проявлятися значна кількість запозичень із тюркських мов, тоді як арго злочинців Західної України має більше запозичень із польської мови (Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. Москва, 1962. С. 269). Регіональні різновиди мала про- шацько-лірницька субмова, залишки якої зафіксовані на Волині навіть у 50-ті рр. XX ст. Лексично суворо диференціюється саме на території Волині арго волинських лірників (шлепецька (сліпецька) мова), яке було поширене в цьому регіоні ще й у 20-х - 40-х рр. XX ст. (Дзендзелівський Й. Арго волинських лірників. Й. Дзендзелівський. Українське і слов'янське мовознавство. К., 1996. С. 310-311).

Лексиці арго притаманне взаємопроникнення, взаємовплив, тісний зв'язок на рівні як національному, так й інтернаціональному; вплив на неї діалектів, говорів, соціальних діалектів тощо. У 1930-і рр. звертає на себе увагу значна взаємна подібність жаргону бездоглядних, школярів з різних місць і кінців Радянського Союзу: «Це один і той самий жаргон, заснований на блатному арго й тільки дещо в чому видозмінений та оновлений» (Стратен В.В. Арго и арготизмы. Известия комиссии по русскому языку. Ленинград, 1931. Т. 1. С. 141-142). В.М. Жирмунський (Жирмунский В.М. Национальный язык и социальные диалекты. С. 140) відмічає загальнонаціональний (частково навіть інтернаціональний) характер арготичної лексики. Про подібність арго і взаємний вплив свідчить і словник О.І. Поповченка (Поповченко О.І. Словник жаргону злочинців. Київ, 1996. 144 с.), у більшій своїй частині, очевидно, спільний із російським злодійським арго (Масенко Л. Нариси з соціолінгвістики. Київ, 2010, С. 95).

Характерною рисою арготичного словника є полісемія. Наприклад, одне з найчастотніших слів злодійського лексикону фраєр зафіксоване в праці О.І. Поповченка (Поповченко О.І. Словник жаргону злочинців. С. 96) з шістьома значеннями - «потенційна жертва, інтелігент, недосвідчений злодій, стиляга, відповідальний працівник, помічник злодія». Багатозначність деяких слів в арго декласованих відмічає й К.В. Годунова (Годунова Е.В. Этнокультурная специфика английских социальных диалектов в синхронии и диахронии: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.19 «Теория языка». Москва, 2012. С. 16).

1.1. Колесниченко звертає увагу на системні відносини одиниць арготичного лексикону в німецькій мові, уважає, що серед арготизмів широко представлена синонімія. Дослідниця виявила 620 синонімічних рядів. Найбільш довгим є синонімічний ланцюг зі значенням «гроші» - 48 синонімів. Доволі численний синонімічний ряд в арготизму «обманювати, шахраювати» - 35 синонімів. Очевидно, що номіновані великою кількістю синонімів поняття охоплюють значну кількість найбільш актуальних тем спілкування декласованих елементів, що й пояснює таку розвинену синонімію [5, с. 88-90].

Арго відображає широке коло сфер, тем і реалій навколишньої дійсності. Аналіз лексико-тематичних груп (на прикладі англомовної лексики) дає змогу визначити ключові поняття для арготуючих. У лексиконі тюремного соціолекту можна виділити сім найбільш значущих, у тому числі й у соціальному плані, лексико-тематичних груп: 1) місця і процедури, 2) авторитетні особи, 3) злочини й покарання, 4) типи ув'язнених і їхні взаємини, 5) ділова діяльність, 6) терміни, пов'язані з бандою, 7) наркотична термінологія (Dalzell T., Victor T. The Concise New Partridge Dictionary of Slang and Unconventional English. 2007. P. 26-704).

В.Б. Биков (Быков В.Б. История и современность русского арго. Русистика. 1991. № 2. С. 50) наголошує, що останнім часом до себе привертає увагу така якість, характерна для арго, як образність. Арготизми також містять у собі оцінні характеристики, що вказують на ступінь значущості людини, наприклад, у кримінальному світі, відображають взаємини людей: «Арготизм у змозі виражати ставлення людини до людини: злодія до злодія, злодія до «фраєра» тощо» (Шарандина Н.Н. Арготическая лексика в функциональном аспекте: автореф. дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык». Тамбов, 2000. С. 9).

Арго постійно взаємодіє з розмовною, літературною мовою. А. Будар (Boudard A. Dictionnaire du franзais argotique, populaire et familier. Monaco, 2000. P. 8) підкреслює, що «французьке просторіччя, а потім і національна мова живуть завдяки арго, здобувають сили в його метафорах». Словниковий фонд загальнонаціональної мови збагачується й удосконалюється за рахунок арго [3, с. 25].

Відмічається взаємодія арго й територіальних діалектів. Із 1930-х рр., у зв'язку з переміщенням населення територією СРСР, територіальні говори суттєво вплинули на арго. Наприкінці XX ст. через активне поповнення кримінальних елементів за рахунок представників сільської місцевості й міських окраїн знову спостерігається запозичення в арго з територіальних говорів, що нині інтенсивно вимирають (Дьячок М.Т. Диалектная лексика в современных русских арго. Материалы Первой научной конференции. 2000. С. 69-70).

Колесниченко відмічає протилежний процес: перехід арготизмів у територіальні діалекти. Це часто відбувається через працівників пенітенціарної системи, солдат, матросів, молодь, інші соціальні групи, які запозичують лексику декласованих елементів і розповсюджують арготизми серед місцевого населення [5, с. 57].

Починаючи з другої половини 80-х років XX ст. спостерігається розширення сфер функціонування арго [6, с. 575]. «Арго являє собою лексичний вокабулярій, який використовується на радіо, телебаченні, у рекламі, літературі, <>» (Calvet L.- J. L'argot. Paris, 1994. P. 31-32), публічній мові, газетах, журналах, кінофільмах, пісенному жанрі тощо. Застосування ар- готизмів у перелічених засобах, жанрах додає мові оповідання не тільки виразності, а й реалістичності, є засобом утворення особливої експресивності, емоційності й оцінності. Використання арго в зазначених сферах - одна з найбільш яскравих рис сучасної дійсності (Ускова А.И. Статус арго в английском языке и художественной речи: дисс. .. канд. филол. наук: спец. 10.02.04. Воронеж, 2014, С. 4, 72).

Висновки

Здійснене дослідження дає змогу резюмувати таке:

1. У першій половині XX ст., порівняно з другою половиною XIX ст., учені стали більше уваги приділяти дослідженням арго.

У другій половині XX ст. - на початку XXI ст. інтерес до вивчення арго посилився, розширились географія й тематика відповідних теоретичних досліджень.

У 30-і рр. XX ст. - на початку XXI ст. арго різною мірою вивчається в лінгвістичних студіях Франції, Іспанії, Румунії, Німеччини, Англії, США, Словаччини, Росії, України тощо.

2. У розглядуваний період дослідниками вивчені та висвітлені теоретичні проблеми за тематикою арго: історія, особливості й характеристики, форми існування, класифікація, мовні функції, лексика, словотворення, тематичні сфери арготизмів, взаємодія арго з іншими рівнями мови, сфери функціонування арго тощо.

3. Незважаючи на видання великої кількості теоретичних праць з арго, в оцінках дослідників цього мовного феномена немає єдності поглядів: деякі автори розуміють арго (кент) як лексику декласованих елементів, більшість сприймають його значно ширше; продовжуються філологічні суперечки щодо природи сучасного арго: арго є таємним та умовним чи воно створено стихійно.

Ці й інші проблеми потребують подальшого глибокого дослідження й узагальнення.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо в поглибленому вивченні низки актуальних питань:

1. Поглядів на класифікацію арго, природу сучасного арго (як таємного й умовного чи створеного стихійно), словотвірної системи арго в різних мовах.

2. Узагальнення поняття арго, яке враховує його сутнісні лінгвістичні, соціолінгвістичні та комунікативні аспекти.

3. Дослідження типології арго, вивчення відповідних праць авторів європейських і США в лінгвоісторіографічному аспекті.

Література

1. Овчинникова О.А. Французское арго конца XX века: словообразование и семантика: дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.05. Смоленск, 2010. 182 с.

2. Ставицька Л.О. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціація української мови. Київ: Критика, 2005. 464 с.

3. Ретинская Т.И. Социолингвистический и функционально стилистический анализ французских профессиональных арго: дисс. ... докт. филол. наук: спец. 10.02.05. Орел, 2012. 366 с.

4. Йордан Й. Романское языкознание. Москва: Прогресс, 1971. 620 с.

5. Колесниченко И.И. Особенности функционирования арготизмов в немецком языке: дисс. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.04. Москва, 2006. 170 с.

6. Елистратов В.С. Словарь русского арго. Москва: Русские словари, 2000. 694 с.

Анотація

Специфіка дослідження загальнотеоретичних проблем арго в соціолінгвістичних студіях європейських та американських учених (30-і рр. XX ст. - початок XXI ст.). Руденко М. Ю., аспірант кафедри германської та слов'янської філології Донбаського державного педагогічного університету

У статті проаналізовано погляди вчених на історичний розвиток, еволюцію арго в різних мовах, диференціацію, понятійну сутність, функції, характеристики, місце арго в мові, сфери функціонування тощо. Виділено притаманні арго якості й характеристики: групову належність, різноманітність форм існування, таємність, умовність/стихійність, стійкість/рухомість арго, взаємодію з літературною мовою, розмовною мовою, територіальними діалектами тощо.

Ключові слова: арго, міське арго, загальне арго, функції арго, арготична лексика, кент, таємна мова, жаргон.

Аннотация

Специфика исследования общетеоретических проблем арго в социолингвистических студиях европейских и американских ученых (30-е гг. XX в. - начало XXI в.) Руденко М. Ю.

В статье проанализированы взгляды ученых на историческое развитие, эволюцию арго в различных языках, дифференциацию, понятийную сущность, функции, характеристики, место арго в языке, сферы функционирования и т. д. Выделены присущие арго качества и характеристики: групповая принадлежность, разнообразие форм существования, тайность, условность/стихийность, стойкость/под- вижность арго, взаимодействие с литературным языком, разговорным языком, территориальными диалектами и т. д.

Ключевые слова: арго, городское арго, общее арго, функции арго, арготическая лексика, кэнт, тайный язык, жаргон.

Summary

Specificity of the study of general theoretical problems of argo in sociolinguistic studios of European and American scientists (30's of the XX century - the beginning of the XXI century). Rudenko M.

The views of the scientists on historical development, the evolution of argo in different languages, differentiation, conceptual essence, functions, characteristics, place of argo in language, spheres of functioning, etc. are analyzed in the article. The qualities and characteristics of argo are distinguished: group membership, variety of forms of existence, secrecy, conventionality/spontaneity, resistance/mobility of argos, interaction with literary language, colloquial language, territorial dialects, etc.

Key words: argo, urban argo, general argo, functions of argo, argo vocabulary, cant, secret language, jargon.

Размещено на Allbest.ru