До проблеми визначення поняття "наукова критика"

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми визначення поняття «наукова критика»

Балацька О.Л., кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри загального мовознавства та іноземних мов; Саєнко Л.В., старший викладач, Астахова С.А., викладач кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка»

У статті здійснюється аналіз наявних дефініцій критики / критичного зауваження, яку вважаємо обов'язковим компонентом сучасного англомовного наукового дискурсу, а також пропонується власне визначення критики / критичного зауваження.

Важливість критики для наукової діяльності й комунікації є очевидною, адже саме усвідомлення недостатності й недосконалості знання стимулює дослідників до нових розвідок і переосмислення наявних студій.

Поняття критики взагалі та наукової критики зокрема має різні тлумачення, з яких найбільш релевантним різним галузям науки вважаємо вербально висловлене негативне ставлення до певного (фрагмента) наукового дослідження. Слід зазначити, що прийняте в роботі розуміння критики як негативного судження суб'єкта про певний об'єкт є її вузьким тлумаченням, більш адекватним, на нашу думку, аніж широке трактування критики (розбір, аналіз, виявлення позитивних і негативних рис). По-перше, за вузького розуміння критика співвідноситься з конкретним вербальним утворенням - висловленням негативної оцінки, що є обов'язковим у критичному зауваженні, тоді як за широкого трактування межі вербальних реалізацій установити практично неможливо. По-друге, аналіз словникових дефініцій і результати (нелінгвістичних і лінгвістичних) досліджень свідчать про те, що обране нами тлумачення є найбільш поширеним і загальним (до того ж мовна свідомість українського дослідника не дає змоги поєднувати іменник «критика» з прикметником «позитивна»).

Окрім того, критику вважаємо складником розумово-комунікативної взаємодії науковців, що в соціокогнітивному вимірі характеризується наявністю спільного спеціального знання, а в соціокомунікативному - прагненням досягти спільної мети - сприяти розвитку та вдосконаленню наукової думки.

Звідси ми можемо дійти висновку про те, що наукова критика може бути схарактеризована як явище дискурсивної природи - ментальний, соціокультурний і комунікативний феномен, реалізований вербальними одиницями.

Ключові слова: критика, критичне зауваження, наукова критика, визначення, англомовний науковий дискурс.

Summary

The article analyzes existing definitions of criticism / critical remark, which we consider to be an obligatory component of modem English-language scientific discourse, and presents our own definition of criticism / critical remark.

The importance of criticism for science and communication is obvious, because it is the awareness of the inadequacy and imperfection of knowledge that drives researchers to carry out new investigations and rethink existing studies.

The concept of criticism in general and scientific criticism in particular has different definitions, of which the most relevant to various fields of science we consider verbally expressed negative attitude to a particular (fragment of) scientific research.

It should be noted that the accepted understanding of criticism as a scholar's negative judgment about a certain object is a narrower interpretation of criticism, which we consider to be more appropriate than the broad definition of criticism (analysis, examination, identification of positive and negative features). First, in the narrow sense, criticism is related to a specific verbal formation - the expression of negative evaluation, which is obligatory in the criticism, whereas when using the broad interpretation of criticism the boundaries of its verbal implementations are practically impossible to establish. Secondly, the analysis of dictionary definitions and the results of (non-linguistic and linguistic) studies indicate that the interpretation we have chosen the most common and wide-spread (besides, the linguistic consciousness of the Ukrainian researcher does not allow to combine the noun “criticism” with the adjective “positive”).

In addition, we consider criticism to be a component of scientific and communicative interaction of scientists, which in the socio-cognitive dimension is characterized by the presence of common specialized knowledge, and in the socio-communicative dimension by the scientists' desire to achieve a common goal, which is to promote the development and improvement of scientific thought.

From this we can conclude that scientific criticism can be characterized as a phenomenon of a discursive nature - a mental, sociocultural and communicative phenomenon realized with verbal units.

Key words: criticism, critical remark, scientific criticism, definition, English-language scientific discourse.

Постановка проблеми. Наукова діяльність - це складне й багатогранне явище; вона передбачає постійне накопичення знання, отримання нових результатів, розвиток нових технологій на основі вдосконалення методів дослідження, експериментальних процедур, переосмислення старих і формування нових теорій. Отже, поступальний рух наукової думки значною мірою спирається на критичне осмислення набутків наявного досвіду.

Критика є невіддільним компонентом наукової діяльності, вона властива багатьом жанрам наукової комунікації. Саме аналітичний підхід до наявних теорій і концепцій, усвідомлення їхньої обмеженості чи недосконалості стимулює розвиток наукової думки: будь-яка наукова праця є розвитком чи спростуванням раніше визнаних положень, полемікою з іншими напрямами чи окремими вченими [3, с. 66]. Тому важко погодитися з думкою про те, що основним середовищем реалізації критики виступають педагогічний і політичний дискурси; менш типовими є діловий, юридичний, спортивний і рекламний, а найменш типовими - медичний, військовий і релігійний дискурси [2, с. 7]. Про хибність цієї тези свідчать дослідження наукової критики як нелінгвістичного [1; 5; 11], так і лінгвістичного спрямування [14; 18; 25], причому останні виконані здебільшого закордонними вченими, які наголошують на недостатній вивченості цього об'єкта спостереження [20].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Набутки наявних студій становлять основу тлумачення поняття «критика», що є неоднозначним. Наявні розвідки пропонують досить декларативні, а подекуди - суперечливі дефініції наукової критики й присвячені висвітленню її окремих аспектів [14; 18; 19; 26; 28]. Водночас знання про наукову критику уважаємо корисним як для розвитку лінгвістичної теорії, так і для практичного застосування вітчизняними науковцями - представниками різних дисциплін, які сьогодні все більше прагнуть інтеграції у світове наукове співтовариство.

Метою статті є аналіз наявних дефініцій критики, зокрема наукової, та запропонування її власного визначення.

Виклад основного матеріалу. Наукова критика як важливий чинник розвитку пізнання людиною світу, як принцип, покладений в основу науки [4], визначається з позицій онтології та теорії пізнання й філософії як «процес дослідження й оцінки предмета критики з метою його зміни, збереження чи створення альтернативного», причому «науковій критиці піддані всі без винятку теорії, проблеми, методи дослідження, оскільки минулі та теперішні критичні оцінки не є безумовними й остаточними» [5]. Наукова критика має своїм об'єктом такі сторони та явища дійсності, які сприймаються суб'єктом як негативні; її предметом є пізнання історичної обмеженості й плинного характеру тих чи інших форм мислення, його результатів і відповідних їм форм матеріального втілення в реальній дійсності, узятих у конкретних умовах їхнього історичного буття, становлення та розвитку [11]; предметом критики може бути лише людська діяльність, усі феномени, що не залежать від суспільної (зокрема, наукової) діяльності людини, перебувають за межами зазначеного предмета [1].

Наукова критика має низку типових ознак, а саме:

- ґрунтується на такому типі раціональності, у межах якого можливе обґрунтування предмета й методу критики як специфічної, відносно самостійної форми пізнавальної діяльності;

- спирається на пізнання історичної необхідності свого предмета та виключає необґрунтованість своїх передумов, припущень і висновків;

- має предметний характер і розвивається тією мірою, якою розвивається її предмет;

- є об'єктивною лише тоді, коли має за основоположний критерій те, на що вона скерована, - об'єктивну логіку розвитку свого предмета;

- використовує наукові методи, метою яких є установлення (виявлення та обґрунтування) об'єктивної істини незалежно від будь-яких авторитетів;

- сприймає практику як вирішальний критерій істини в наукових спорах [11].

У більш конкретному сенсі наукову критику тлумачать як аналіз наукових публікацій із метою виявлення їхніх внутрішніх протиріч, співставлення з даними інших авторів, перевірки актуальності, новизни та наукової значущості тощо, при цьому підкреслюють, що наукова критика застосовується автором кожного огляду літератури до всіх цитованих публікацій [4].

Існування наукової критики лише у вербальній формі зумовлює її аналіз із позицій мовознавства, який у сучасній європейській лінгвістичній традиції є досить інтенсивним, на відміну від мовознавчої думки пострадянських теренів.

Європейські вчені, зокрема англомовні, пов'язують наукову критику з дискусією, полемічністю наукової комунікації, конфліктом дослідницьких позицій [13; 26; 27 і т. д.].

Проте саме визначення поняття «наукова критика» в цих працях є не лише доволі декларативним, але й неоднозначним. Під науковою критикою деякі автори розуміють будь-які висловлення згоди / незгоди, позитивної / негативної оцінки [23; 24], хоча в інших дослідженнях критикою вважають тільки негативно оцінні судження [19; 20].

Причиною такої неодностайності думок є, на нашу думку, та обставина, що поняття критики сягає корінням часів античності, свідченням чого є наявність у латинській мові слова егШеа, запозиченого з давньогрецької крткг| «судження, критика» (від Kpwo) «суджу», «виношу вирок») [12]. У сучасну добу це слово має статус інтернаціонального: воно наявне в значній кількості мов у подібній формі та з досить подібним значенням. Водночас співставлення первісного та сучасного значень іменника критика (фр. critique, англ. critique / criticism, рос. критика) свідчить про наявність двох тенденцій розвитку його семантичної структури: розщеплення та нерівність розподілу вмісту.

Розщеплення поняттєвого змісту номінації критика вбачаємо в поділі первісного значення на два складники: «розбір» (аналіз, дослідження, обговорення) та «судження», де останнє зазнає звуження - «негативне судження» [12; 29; 7, с. 382-383; 21 і т. д.].

Отже, разом із розщепленням має місце й нерівномірність місткості лексико-семантичних варіантів, з яких перший має більш широкий, а другий - більш вузький змістовий діапазон.

Варто зазначити, що в англійській мові, на відміну від української або російської, сьогодні наявні дві номінативні одиниці на позначення поняття «критика»: запозичене з французької слово critique, яке вважається застарілим і вживається на позначення літературної, мистецтвознавчої критики, критики тексту, історичних документів, та слово criticism, котре є сучасним і означає процес критики та його результат - критичне (негативно-оцінне) судження (the act of criticizing usu. unfavorably, a critical observation or remark) [22, c. 275], причому саме цей лексико-семантичний варіант наявний на першій позиції семантичної структури іменника criticism у значній кількості англомовних лексикографічних джерел і на першій позиції дефініції іменника критика, поданої в сучасному тлумачному словнику української мови - розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб [8].

Хоча аналіз словникових дефініцій дає уявлення про семантику номінативної одиниці, він водночас забезпечує доступ до змісту відповідного поняття, адже, як слушно стверджує А. Круз, за очевидної відсутності повної збіжності структур мови та свідомості між обома немає нездоланної межі, так само як і між семантичним і когнітивним аналізом [15, с. 175].

Підтвердженням цього служить той факт, що аналіз концепту критика засвідчує його аксіологічну природу: у змістовому мінімумі цього ментального утворення першою поняттєвою ознакою є негативна оцінка, а метою критики визнається фіксація порушень норм та їх усунення [2, с. 3].

Оскільки критика цікавить нас не як повсякденне («наївне»), а як наукове поняття, слід розглянути термінологізовані значення відповідної мовної одиниці.

З погляду літературознавства та мистецтвознавства критика трактується як особливий жанр, присвячений розбору творів [29 та ін.]; термін «критика» в гуманітарних дисциплінах також означає: «дослідження, наукова перевірка достовірності, аналіз походження, тексту, історичних документів, творів (наприклад, Біблії)» [12; 29 та ін.] із метою встановлення правильності фактів, викладених в історичних документах, справжності самих цих документів або належності тексту певному письменникові тощо [10].

Вартим уваги є й той факт, що зміст терміна «критика» може варіюватися залежно не лише від певної дисципліни, але й від наукової концепції, зокрема, в класичній філософії це поняття фіксує аналітичний розгляд соціально (культурно) позначеного об'єкта (концепції) на основі експліцитного розгляду його вихідних соціокультурних підвалин, який органічно припускає сумніви щодо їхньої істинності чи правомірності; у філософії модернізму в осмисленні феномена критики акцент падає не тільки (й не стільки) на процедуру експлікації метафізичних основ предмета критики, скільки на процедуру їхньої фундаментальної семантико-аксіологічної релятивізації; у філософії постмодернізму цей термін означає традиційно-класичний спосіб ставлення до тексту, який полягає в інтерпретації останнього, зважаючи на обрану систему зовнішніх критеріїв (погляд ззовні), і який протиставлений у контексті постмодерністської текстології іманентному підходу до тексту (погляд зсередини) [6].

Варіювання змісту терміна «критика» приводить до його вживання з уточнюючими означеннями: «літературна критика», «критика тексту», «критика історичних джерел» та ін. Порівняно з цими термінами, що позначають поняття окремих наукових дисциплін, «наукова критика» є міжгалузевим терміном, який іменує загальнонаукове поняття - негативне ставлення суб'єкта до (елементів) наукової діяльності. Матеріальною формою наукової критики виступає критичне зауваження - судження наукового характеру, основане на розборі, аналізі, обговоренні когось / чогось з метою дати оцінку й вказати на недоліки на основі певних суттєвих критеріїв; обов'язковими компонентами критичного зауваження, відповідно, є аналіз і негативна оцінка, причому негативна оцінка і власне критичне зауваження не розмежовуються [9, с. 5], тобто критичне зауваження передбачає обов'язкову наявність висловлення негативної оцінки.

Зважаючи на викладене, ми дотримуємося більш вузького розуміння наукової критики, не ототожнюючи її з полемікою, дискусією, спором, суперечливістю позицій загалом, оскільки в цьому разі межі вербальних реалізацій критики буде практично неможливо установити, а також не включаємо до змісту цього поняття позитивне оцінювання, тим більше, що, на відміну від англійської мови, де вживається термін “positive criticism'' [23; 24 та ін.], таке словосполучення, як доведено, неможливе як у російській мові [2, с. 14], так і в українській.

Водночас слід наголосити на тому, що можливість існування критики, зокрема наукової, лише в мовленнєвій формі не означає її ототожнення з якоюсь вербальною сутністю з таких причин:

- наукова критика - це явище соціальної природи, як стверджують автори нелінгвістичних і лінгвістичних досліджень [1; 2; 11; 17; 20], адже норми, порушення яких вона фіксує, випрацьовані певною соціальною групою - науковою спільнотою;

- наукова критика є культурно-мовно позначеним явищем, що засвідчено визначенням концепту КРИТИКА як лінгвокультурного [2] та результатами міжкультурних студій наукової критики [16; 17; 26; 28; 24; 19 і т. д.];

- наукова критика є виявом активної роботи свідомості суб'єкта-науковця, здійснюваної в процесі осмислення результатів пізнання [1; 11] в певній фаховій сфері;

- наукова критика спрямована на досягнення важливої для наукової діяльності мети - усунення вад, а отже, вдосконалення процесу пізнання та його результатів.

Як бачимо, критика - це процес і результат розумової діяльності людини, реалізований у формі активної мовленнєвої діяльності [2, с. 12], інакше кажучи, явище дискурсивної природи, яке має вивчатися в термінах відповідної теорії.

Відповідно, ми розуміємо критику / критичне зауваження як вербально виражене негативне ставлення автора до певного (фрагмента) наукового дослідження.

Отже, поняття «наукової критики» має різні визначення, із котрих найбільш релевантним різним галузям науки є вербально висловлене негативне ставлення до певного (фрагмента) наукового дослідження. Реалізована в науковому дискурсі критика несе на собі відбиток цього інституційного типу розумово-комунікативної взаємодії. У соціокогнітивному вимірі наукова критика характеризується спільним груповим знанням науковців - фахівців у певній галузі, що охоплює як спеціальне (власне наукове) знання, так і знання норм наукової діяльності та норм наукової комунікації; у соціокомунікативному вимірі - спільною метою учасників наукової комунікації, суть якої в оптимізації наукового пошуку.

Перспективи подальшої роботи вбачаємо у можливості використання отриманих напрацювань у дослідженні різноманітних аспектів критики в науковому дискурсі.

науковий критика вербальний англомовний

Література

1. Басина Н.И. Критика как социальный феномен: дисс. ... канд. филос. наук: 09.00.01 - «Диалектический и исторический материализм». Ростов-на-Дону, 1984. 188 с.

2. Гаврилова Н.В. Лингвокультурный концепт «КРИТИКА» и его функционирование в педагогическом дискурсе: автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 - «Теория языка». Волгоград, 2007. 20 с.

3. Гальперин И.Р Текст как объект лингвистического анализа. Москва: Наука, 1981. 140 с.

4. Научная критика.

5. Николаев Д.М. Научная критика как исследование и оценка теорий: автореф. дисс. ... канд. филос. наук: 09.00.01 - «Онтологія, гносеологія, феноменологія». Свердловск, 1988.

6. Новейший философский словарь. 3-е изд., исправл. Минск: Книжный дом. 2003. 1280 с. (Мир энциклопедий).

7. Новий словник української мови у чотирьох томах / укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. Київ: Аконіт, 1999. Т. 2. 1999. 912 с.

8. Словник української мови в 11 томах. Академічний тлумачний словник (1970-1980).

9. Стексова Т.И., Ковригина М.А. Критические замечания в научном дискурсе Л.С. Выготского. Вестник Томского государственного университета. Серия: Филология. 2009. № 2 (6).

10. Толковый словарь Ушакова.

11. Хомелев ГВ. Философские основания научной теории критики: автореф. дисс. ... д-ра филос. наук: 09.00.01 - «Онтологія, гносеологія, феноменологія». Санкт-Петербург, 2005. 39 с.

12. Энциклопедия «Википедия».

13. Burgess S., Fagan A. (Kid) Gloves on or off?: academic conflict in research articles across the disciplines. Revista Canaria de Estudios Ingleses, 2002. P. 79-96.

14. Crossed Words: Criticism in Scholarly Writing / ed. Franзoise Salager- Meyer, Beverly A. Lewin. Peter Lang Publishing, Incorporated, 2011. 371 p.

15. Cruse A. Meaning in Language. An Introduction to Semantics and Pragmatics. Oxford: OUP, 2004. 448 p.

16. Duszak A. Academic discourse and intellectual styles. Journal of Pragmatics. 1994. No. 21. P 291-313.

17. Duszak A. Culture and Styles in Academic Discourse / ed. by A. Duszak. Mouton de Gruyter: Berlin, 1997. P. 11-40.

18. Fagan A., Martin Martin P. The use of critical speech acts in psychology and chemistry research papers. Iberica. 2004. No. 8. P. 125-137.

19. Giannoni S. Negative Evaluation in Academic Discourse. A Comparison of English and Italian Research Articles. Linguistica e Filologia. 2005. No. 20. P. 71-99.

20. Hyland K. Disciplinary discourses: Social interactions in academic writing. Michigan: University of Michigan Press, 2004. 211 p.

21. Kuether J. Collins English Dictionary: Complete and Unabridged / ed. by Elspeth Summers, Alan Isaacs, Jeremy Butterfield, Andrew Holmes, Jonathan Law. HarperCollins Publishers Limited, 2003. 1872 p.

22. Merriam Webster's Collegiate Dictionary [tenth edition]. Springfield, Mass., 1993. 1559 p.

23. Moreno A.I., Suarez L.A. A framework for comparing evaluation resources across academic texts. Text & Talk. 2008. No. 28. P. 749-769.

24. Moreno A.I., Suarez L.A. A study of critical attitude across English and Spanish academic book reviews. Journal of English for Academic Purposes. 2008. No. 7. P. 15-26.

25. Moreno A.I., Suarez L.A. Academic book reviews of literature in English and Spanish: writers' visibility and invisibility strategies for expressing critical comments. 2011.

26. Salager-Meyer F. Rhetorical evolution of oppositional discourse in French academic writing. Hermes, Journal of Linguistics. 2000. No. 25. P 23-48.

27. Salager-Meyer F. The rationale behind academic conflict: from outright criticism to contextual `niche' creation. UNESCO-ALSED-LSP. 1998. № 21 (2). P. 4-23.

28. Salager-Meyer F., Alcaraz Ariza M.A., Zambrano N. The scimitar, the dagger, and the glove: Intercultural differences in the rhetoric of criticism in Spanish, French, and English medical discourse. English for Specific Purposes. 2003. No. 22. P. 223-247.

29. WordNet 3.1.

Размещено на Allbest.ru