До проблеми відтворення українською мовою німецьких активних дієприкметників у медичних текстах

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми відтворення українською мовою німецьких активних дієприкметників у медичних текстах

У статті проаналізовано наслідки провадження позамовних суспільно-політичних процесів та їхнє відображення в сучасній медичній термінології. Увагу зосереджено не лише на нормативності вживання активних дієприкметників на -уч-ий, -юч-ий в українській мові, але й, насамперед, на відтворенні медичних німецьких активних дієприкметників українською мовою. Встанов-лено, що їхнє відтворення може становити труднощі для медичних перекладачів. Тому запропоновано перелік най-уживаніших нормативних словотвірних способів їхнього відтворення.

Актуальність вибраної теми полягає у висвітленні по-літичної природи мови, зокрема в розкритті походження активних дієприкметників на -уч-ий, -юч-ий в українській фаховій мові медицини та необхідності унормування від-повідної медичної термінології. У контексті порушуваного питання державних процесів термінотворення та стандар-тизації терміносистем фахових підмов в Україні медичні перекладачі все частіше зіштовхуються з проблемою відтво-рення активних дієприкметників у німецько-українському перекладі. Тому мета пропонованого дослідження полягає в унормуванні мовного інструментарію для перекладачів німецько-українського напрямку медичного перекладу на рівні словотвору. Новизна запропонованої розвідки поля-гає в зіставній історичній реконструкції вживання активних дієприкметників у медичних лексикографічних джерелах, а також в оптимізації термінологічної системи української фахової підмови медицини за допомогою нормативних сло-вотвірних моделей.

Об'єктом цієї розвідки є активні дієприкметники німець-кої та української мов. Предметом дослідження є способи нор-мативного відтворення німецьких активних дієприкметників українською мовою.

Матеріалами для дослідження слугували переклади ме-дичних довідок з німецької мови українською, а також лек-сикографічні джерела. Обрані методи зумовлені специфікою поставленої мети. Діяхронна соціолінгвістична метода слугує для відтворення еволюції статусу нормативності активних дієприкметників в українській мові. Не менш важливими є порівняльно-зіставна та емпірична методи.

Перед вирішенням проблеми відтворення німецьких активних дієприкметників українською мовою за допомогою наростків -уч-ий, -юч-ий варто з'ясувати причини їхнього залучення до цільових текстів. На думку І.Д. Фаріон, «зазвичай такі процеси зумовлені не внутрішньомовними причинами, а позамовними» [1, с. 88]. До позамовних причин використання нетипових для української мови моделей словотвору можна за-рахувати такі:

1) брак (якісних) німецько-українських термінологіч-них медичних словників. «Німецький словник синонімів і варіантів медичної термінологічної системи», наприклад, фіксує такі форми: belebendes Mittel - збуджуючий медика-ментозний засіб (замість збуджувальний), schmerzstillendes Mittel - знеболюючий засіб (замість знеболювальний), versteifender Wirbelsдulenrheumatismus - анкілозируючий спон-дилоартрит (замість анкілозивний) тощо.

2) поспішне та необачливе послуговування німецько-ро-сійськими словниками, а, як відомо, російська мова багата на виучувані скальковані церковнослов'янські утворення;

3) брак мовних знань у перекладачів.

Вважаю доречним, вивчаючи порушуване питання, спро-стувати нормативність використання активних дієприкметни-ків в українській мові, покликаючись на титанів українського мовознавства. У другому виданні «Уваг до сучасної української літературної мови» (1923) Олени Курило читаємо, що «в українській народній мові маємо тільки пасивні дієприкметники на -ний, -тий (зібраний, битий), а не маємо ані активних дієпри-кметників на -чий, -(в)ший, ані пасивних дієприкметників на -мий. Це зазначає і П. Житецький: «Щодо активних дієпри-кметників, то їх зовсім нема в народній мові» [2, с. 12]. Німець за походженням, але українець за переконанням, Ю. Шевельов також засвідчує ненормативність вживання активних дієпри-кметників в українській мові, стверджуючи, що «це чисто книжні витвори, зовсім не можливі в побутовій мові, і з'явля-ються вони або під впливом старої традиції, або - найчасті-ше - під впливом чужих мов з розвиненою системою часових дієприкметників. Поза тим літературна мова уникає подібних дієприкметників» [3, с. 368]. Про те, що досліджувані лексеми не є характерними для української мови, стверджують також І. Вихованець та Б. Антоненко-Давидович.

Не зайва річ буде завважити, що послуговування чужими словотвірними моделями не свідчить про нестачу питомих. Питання полягає лише в тому, чому деякі укладачі словни-ків (не лише медичних) активно заносять до словникових статей такі форми. Із цілковитою впевненістю можна ствер-джувати, що причина таких явищ зовсім не у внутрішніх лексико-синтаксичних законах, а в так званих «політичних законах». 26 квітня 1933 року «Резолюція комісії народного комісаріяту освіти для перевірки роботи на мовному фрон-ті в справі граматичні» засудила невживання активних діє-прикметників в українській мові, позаяк їхнє невживання є результатом шкідливої націоналістичної роботи. До так званого «націоналістичного рецепту» належать «безоглядні рецептурні перепони найменшим можливостям творення прикметникових форм типу дієприкметників активних, не-минучих в деяких випадках стилістично-перекладницької практики (напр. існуючий, пануючий)» [4, с. 56]. 1934 року Всеукраїнська академія наук оприлюднила «Медичний тер-мінологічний бюлетень», завдання якого полягало в тому, аби «видані в минулому словники очистити від націоналістичної термінології» [5, с. 5], позаяк «усі ці словники багато нашко-дили медичній термінології» [5, с. 6].

Пропоную лиш дещо зануритися в діяхронію, порівнявши словникові статті окремих медичних перекладних словників 20-х років та тих, що видавалися після ухвалення Резолю-ції комісії НКО. Для співставлення пропоную такі словники: «Медичний російсько-український словник» (Кисільов, 1928), «Практичний словник медичної термінології» (Крамачевський, 1931), «Медичний термінологічний бюлетень» (Мустяца, 1934), «Словник медичної термінології» (Кириченко, 1936):

Після переднього слова в «Медичному термінологічному бюлетені» подається стаття «За радянську медичну терміно-логію» (В. Ярошенко, І. Кириченко), яка нещадно критикує термінологію тих словників, що видавалися раніше, бо ж «совєцькі» автори «детально проаналізували» словники Гали-на, Кисільова, Крамачевського та інших. Словника Крамачев- ського, скажімо, звинуватили вони в тому, що подані в ньому терміни «свідчать про націоналістичну настанову словника, про тенденційне націоналістичне добирання слів-термінів, а відтак і про викривлювання медичної термінології» [5, с. 8]. Одним із яскравих та дотичних до цієї розвідки прикладів об-винувачування в так званому «націоналістичному шкідниц-тві» є невживання активних дієприкметників: «Вольнопрак-тикующий врач - немає [в націоналістичних словниках] вільнопрактикуючий лікар, подано лікар-неурядовець - це врач-нечиновник, лікар вільної практики - це врач свободной практики» [5, с. 8].

Цікавим прикладом слугуватиме також лексема разлагающийся, переклад якої містять усі досліджувані словники. До ухвалення Резолюції вживалися прикметники з наростком -ов-ий (розпадовий, розкладовий). Починаючи від «Медичного термінологічного бюлетеня», маємо описову конструкцію «той, що розкладається». Автори статті «За радянську медич-ну термінологію» звинуватили такий словотвір у польському походженні, спонукаючи до «звичайних масово вживаних при-кметників на -ний» [5, с. 13]. Можемо лише припускати, що сьогодні ті автори наполягали б на вживанні форми книжний замість книжковий.

Зважаючи на результати здійсненої аналізи, можна впевне-но стверджувати, що ухвалення Резолюції (яку по праву мож-на вважати «мовним Чорнобилем»), а згодом і оприлюднення «Медичного термінологічного бюлетеня» слугували інстру-ментом уподібнювання уКраїнської мови до російської.

Отож, «аби сьогодні не бути закладниками резолюцій зі сталінських часів і не виконувати їхніх антинаукових припи-сів» [1, с. 91], укладаючи словники (не лише медичні), варто керуватися принципом незалучення до них активних дієприкметників на -уч-ий, -юч-ий, позаяк в українській мові не ма-ємо таких лексем.

Вивчаючи німецько-українські медичні паралельні тексти, часто доводиться наштовхуватися на таку живцем здерту лек-сику (зрозуміло, з якої мови), або, як слушно казав С. Караван- ський, на своєрідні неоковирні динозаври [9, с. 116]. Подаю декілька прикладів, лише зауважуючи, що переклади медичних довідок здійснювали дипломовані перекладачі:

Stauungsцdem bei dekompensierter Leberzirrhose oder auch rezidivierende цdematцse Pankreatitis ohne Nachweisende Nekrosenbildung.

застійний набряк при декомпенсованому цирозі або рецидивуючий набряклий панкреатит, некроз що невиявлений.

Ophthalmologischer Befund: Folgen schwerer Kontusion und perforierender Splitterverwundung beider Augen: multiple Fremdkцrper, Aphakie, Leukomverwachsung an Hornhaut beider Augen; Pupillenektopie, traumatische Polykorie des rechten Auges. Netzhautablцsung an beiden Augen. Schleichende Uveitis beider Augen.

Аби уникнути використання форм на -уч-ий, -юч-ий, про-поную розглянути найпоширеніші способи відтворення укра-їнською мовою німецьких активних дієприкметників , що без-посередньо стосуються галузі медицини:

1. Віддієслівні та відіменникові прикметники на -н-ий:

- absteigende Aorta - низхідна аорта;

- alternierender Puls - переміжний пульс;

- anдsthesierender Stoff - анестезійна речовина;

- chronisch-rezidivierende Infektion - хронічна рецидивна інфекція;

- eiternde Wunde - гнійна рана;

- gleitende Hernie - ковзна кила;

- lanzinierende Schmerzen - стрільний біль;

- rezidivierende Pankreatitis - рецидивний панкреатит;

- schnellwirkendes Beruhigungsmittel - швидкодійний заспо-кійливий засіб;

- starkwirkendes Schmerzmittel - сильнодійний (сильний) знеболювальний засіб;

- wandernder Nerv - блудний нерв (хоча чинна Анатомічна номенклатура (2002) містить блукаючий нерв).

2. Віддієслівні прикметники на -льн-ий:

- belebendes Mittel - збуджувальний (медикаментозний) засіб;

- schmerzstillendes Mittel - знеболювальний засіб (засіб зне- болення, знечулення);

- entfeuchtende Eigenschaften - зневоднювальні характери-стики;

- erregender Impuls - збуджувальний імпульс;

- krдftigendes Mittel - зміцнювальний засіб;

- ossifizierendes Fibrom - осифікувальна фіброма (остеофі- брома);

- verstдrkende Wirkung - підсилювальна дія.

3. Відіменникові прикметники на -цій-н-ий:

- absorbierender Schaumverband - абсорбційна (вбирна) губчаста пов'язка;

- fluoreszierende Stoffe - флюоресценційні речовини;

- neutralisierende Antikцrper - невтралізаційні антитіла;

- pulsierende Kopfschmerzen - пульсаційний головний біль;

- zirkulierender Immunkomplex - циркуляційний імунний комплекс.

4. Віддієслівні прикметники на -яч-ий, -уч-ий:

- wandernde Schmerzen - бродячий (мандрівний) біль;

- juckende Dermatose - свербляча дерматоза;

- zischende Rasselgerдusche - шиплячі хрипи;

- bohrende Schmerzen - свердлячий біль;

- brennende Schmerzen - пекучий біль.

5. Відіменникові прикметники на -ивн-ий:

- versteifender Wirbelsдulenrheumatismus - анкілозивний спондилоартрит;

- fortschreitender Katarakt - прогресивна катаракта;

- sklerosierende Panenzephalitis - склерозивний паненце- фаліт.

6. Віддієслівні прикметники на -івн-ий:

- deformierende Arthrose - деформівний артроз.

7. Віддієслівні прикметники на -к-ий:

- adstringierendes (zusammenziehendes) Mittel - в'язкий засіб;

- drьckende Schmerzen - давкий біль.

8. Віддієслівні прикметники на -лив-ий:

- perforierende Verwundung - проникливе поранення.

9. Прикметники та інші частини мови, що утворені від інших коренів:

- behandelnder Arzt - закріплений лікар;

- diensttuender Arzt - черговий лікар;

- lebensbedrohende Erkrankung - життєво небезпечне захворювання;

- leitender Arzt - головний лікар (завідувач відділу (а не відділення);

- schleichende Uveitis - млявий увеїт;

- springende Arthritis - міграційний артрит;

- totbringende Dosis - смертельна доза.

10. Прикметники зі словами щораз, чимраз, дедалі:

- schwдcher werdende Patienten - щораз слабші пацієнти;

- steigende Temperatur - щораз більша температура.

11. Іменники(-прикладки):

- beratender Arzt - лікар-консультант;

- nagender Schmerz - скиміння (скимний біль).

12. Логічні вилучення з цільового тексту:

- die Haut und das darunter liegende Gewebe - шкіра та тканина під нею.

Варто відзначити, що перелік запропонованих способів відтворення німецьких активних дієприкметників українською мовою не є повним. Мета його створення полягала передусім у виокремленні головних та найуживаніших способів перекладу виучуваних лексем.

Під час провадження цієї розвідки було встановлено, що відтворення не лише німецьких активних дієприкметників, але й деяких найпоширеніших іменникових термінів можуть знач-но погіршити якість перекладу:

Отож беручи до уваги напрацювання та здобутки українських науковців, а також проаналізувавши відповідні лексикографічні джерела, можна з впевненістю висновувати про політичну заангажованість вживання активних дієприкметників на -уч-ий, -юч-ий в українській мові. Зрештою, зіставивши та наочно продемонструвавши окремі статті перекладних словників минулого століття, можна стверджувати, що саме ухвалення згаданої в статті Резолюції та опублікування бюлетеня 1934 року спричинилися до залучення відповідних форм до української фахової мови медицини. Аби полегшити роботу медичним перекладачам, у статті запропоновано перелік нормативних словотвірних способів відтворення українською мовою німецьких активних дієприкметників. З огляду на їхню кількість спростовано першість та єдиність описового способу штибу той, який (що) + дієслово. Нема сумніву, що існує значно більше способів відтворення активних дієприкметників, досліджування та виокремлювання яких може послугувати завданням для перспективного дослідження.

Література

націоналістичний політичний дієприкметник

1.Фаріон І.Д. Мовна норма: знищення, пошук, віднова (культура мовлення публічних людей): [монографія]. Вид. 3-тє, доп. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. 332 с.

2.Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. 2-ге вид. Всеукр. Акад. наук, Філол. секція. Київ: Книгоспілка, 1923. 118 с.

3.Шевельов Ю. Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947-1953 рр.). К.: Темпора, 2012. 664 с.

4.Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (зовнішня історія української мови). К.: К.І.С., 2004. 168 с.

5.Мустяца П. Медичний термінологічний бюлетень. К.: Видавництво ВУАН, 1931. 66 с.

6.Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник. Вип. 3 (відтвор. вид. 1928 року). Всеукр. Акад. наук, Інст. енци- клоп. Наук. К.: ВАТ «Політграфкнига», 2008. 172 с.

7.Крамачевський В., П'ятак О., Савицький В., Туровець О., Шури- нок А. Практичний словник медичної термінології. Сер. практ. словників, вип. 1. Всеукр. Акад. наук, Наук.-досл. інст. мовознавства, Відділ термінології та номенклятури. Харків: Держ. вид. «Радянська школа», 1931. 86 с.

8.Кириченко М., Василевський Ст., Ізюмова О. Словник медичної термінології. К.: Держ. мед. в-во, 1936. 221 с.

Размещено на Allbest.ru