Реалізація колективних уявлень про красу в пареміях слов’янських, германських і романських мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація колективних уявлень про красу в пареміях слов'янських, германських і романських мов

Статтю присвячено дослідженню особливостей вербалізації колективних уявлень про красу, що проводиться в межах пошуку універсального та національного в паремійних фондах мов європейського ареалу, який дає можливість глибше зрозуміти специфіку національного світогляду, особливо в тих випадках, коли аналізуються не лише паремійні зразки, котрі мають яскраво виражену національну самобутність, культурно-побутову чи історичну віднесеність, а й народні сентенції, які визначають переваги на шкалі універсальних цінностей.

Краса є одиницею мовної свідомості, широко репрезентованою в пареміях. Уявлення про красу - один із виявів лінгвокультури етносів, що має чітку гендерну семантич-ну специфікацію і взаємопов'язаний із ціннісними орієн-тирами мовної спільноти, передусім вітальними (життям і смертю, здоров'ям і хворобою), гедоністичними (щастям і нещастям), матеріальними (багатством і бідністю), інте-лектуальними (розумом і глупотою), морально-етичними (добром і злом, правдою і брехнею) та матримоніальними. З огляду на це досліджувані побутові уявлення належать до домінантних маркерів поведінки представників різних етноспільнот. Універсальними ознаками аналізованих уяв-лень, відображених у різномовних паремійних корпусах, є минущість зовнішньої та довговічність внутрішньої кра-си. Спільним для побутової свідомості носіїв зіставлюваних мов є також протиставлення «зовнішність - сутність». Характерна риса французької ієрархії цінностей - особливе поцінування жіночої краси, яка може мати вищий статус від часу, розуму і доброти.

Зіставне дослідження виконано з урахуванням істо-ричного чинника аналізу прислів'їв і приказок, а також чинників варіативності, локальності й етнокультурної маркованості ключового слова паремії. У праці виявлено взаємовпливи і шляхи формування аналізованої групи мовних одиниць; диференційовано універсальні та наці-онально зумовлені характеристики цих паремій у різних лінгвокультурах. Емпіричний матеріал для аналізу відібра-но за допомогою методу суцільної вибірки з паремійних і фразеологічних словників української, російської, поль-ської, англійської, німецької, французької мов.

Постановка проблеми. Проблема краси - однієї з універсальних форм буття матеріального світу в людській свідомості, яка виявляє його внутрішні та зовнішні характеристики, - хвилює людські уми ще від початку розвитку світової цивілізації [1; 2, с. 195-225], що закономірно відображене в пареміях усіх європейських мов, в яких концентруються базові та найоснов- ніші знання їх творців про світ і людину в ньому. Зіставний аналіз побутового розуміння краси, вербалізованого у прислів'ях і приказках, дає змогу чіткіше уявити систему ціннісних пріоритетів носіїв різних мов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі аспекти різномовної реалізації колективних уявлень про красу уже були предметом розгляду в мовознавчих працях. Так, проблемна група «Логічний аналіз мови» провела багатоаспектний аналіз концепту краса, зокрема на матеріалі російської фразеології і фольклору (Н. Арутюнова, М. Ковшова) [1; 3]; деяким питанням цієї проблеми присвячено праці Д. Агзамової [4], Ю. Мещерякової [5]. Однак предметом комплексного зіставного дослідження на матеріалі українських, російських, польських, англійських і французьких прислів'їв і приказок вказані побутові уявлення ще не були.

Мета пропонованої статті - виявити специфіку, національні ознаки й універсальні ідеологеми, репрезентовані в тематичному блоці «краса» паремійних корпусів слов'янських, германських і романських мов.

Виклад основного матеріалу. Людська краса, як показує паремійний матеріал, здебільшого займає дуже низький щабель у системі народних цінностей; переважно конвергентною є оцінка краси в різномовних прислів'ях і приказках, зокрема англійських і російських, на що вказує дослідження Ю. Меще- рякової [5]. У побутовій свідомості багатьох народів услід за латинським Forma bonum fragile est - Краса - не тривале благо [6, с. 134] міцно вкоренилася думка про її минущість: Сходить краса, як рання роса; Три речі скоро минають: луна, райдуга і жіноча краса; Слічне - не вічне [7, с. 37]; Uroda rzecz nietrwala [8, т. 3, с. 598]; Beauty fades like a flower [9, с. 18]; Prettiness dies first (quickly) [10, с. 646]; Grace will last, beauty will blast; The fairest rose at last is withered [9, с. 18]; Die Zeit entblдttert jede Rose [11, с. 77]; Beautй passe, bontй reste [12, с. 62]; Il n'est si belle rose qui ne devienne gratte-cul [12, с. 205].

Жіноча врода, оспівана в піснях, у пареміях виявилася майже виключеною з кола преферентних цінностей як джерело нещастя не тільки для оточення, але й для самої дівчини (жінки), котра вирізняється красою: Гарна жінка - готова смерть; Красна жінка і бистрий кінь - то смерть [7, с. 89]; Ладна жінка - готова біда [13, т. 2, с. 129]; Жінка ладна - завше зрадна [7, с. 92]; Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й тому лиха година [7, с. 88]; Висушила молодця чужа дівоча краса [7, с. 36]; Чорні брови чарівні біду готовлять тобі [7, с. 225]; Краснеє личко - серцю неспокій [7, с. 234]; Врода - дівоча шкода [7, с. 35]; Дівчина в красі, що горох на полосі: хто йде, то вщипне [7, с. 33]; Бедной девке краса - смертная коса [14, т. 1, с. 71]; Жена красавица - безочному радость; Хорошая (пригожая) жена - лишняя сухота [14, т. 1, с. 287]; Gdy masz dom za maly, kobietз za piзknq, a dzieci za mqdre, to masz wiзcej przykrosci niz radosci [15, с. 141]. В англійських прислів'ях подібно: A fair wife and a frontier castle breeds quarrels; Who has a fair wife needs more than two eyes; He that has a white horse and a fair wife, never wants trouble [9, с. 172]; A woman and a cherry are painted for their own harm [10, с. 907]; If you marry a beautiful blonde, you marry trouble [16, с. 124]; Beauty provokes thieves sooner than gold [16, с. 156]. Спільним для української, англійської та шотландської побутової свідомості є бачення краси жінки (дружини) як передумови зубожіння: Жінка хороша - згуба для гроша [7, с. 92]; A nice wife and a back door often make a rich man poor [17, с. 525]. Через це непривабливість (чи навіть потворність) жінки в пареміях іноді кваліфікується позитивно: An ugly wife and a lean piece of ground protect the home [9, с. 172]; Ugliness is the guardian of women [16, с. 157]. З огляду на спільність народних уявлень про людську красу закономірним є наявність у паремійних корпусах більшості зіставлюваних мов приказок-директив, які радять вибирати дружину не очима, а вухами: Жену выбирай не глазами, а ушами [14, т. 1, с. 284] - Choose a wife by your ear rather than by your eye [9, с. 172] - Willst du eine Frau nehmen, so zieh die Ohren mehr als die Augen zu Rath - Il faut choisir une femme avec les oreilles, plutфt qu'avec les yeux [18, с. 28].

Українські паремії застерігають: Хто жениться з красою, той буде жити з бідою [7, с. 71]; Красна жінка для людей, погана - для чоловіка [7, с. 95], та все ж твердження про необхідність краси «до вінця» знаходимо серед прислів'їв і приказок різних мов: Личко дівку віддає [7, с. 235]; Гарне личко товар продає [7, с. 234]; Who is born fair is born married [9, с. 19]; She that is born a beauty is half married [17, с. 24]; Ein hьbsches Gesicht ist die halbe Mitgift [11, с. 88] тощо.

В українському паремійному корпусі відображено етнічне бачення дівочої краси, невід'ємними компонентами якої є чорні брови і коса: Дівка без коси не має краси; Коса - дівоча краса [7, с. 226]; Не так очі, як ті брови любі, милі до розмови [7, с. 225]; Які очі, така й врода [7, с. 240]; Одна брова варта вола, другій брові і ціни нема; Увіп'ються чорні брови, як п'явки в душу [7, с. 225]. Жіночу красу у прислів'ях змальовано також за допомогою протиставлення кольорів «бліда - рум'яна»: Лице рум'яне, аж серце в'яне [7, с. 234]; А в рум'янці така сила, що всі квіти погасила [7, с. 39]; Ой біда, біда, в кого жінка бліда, в кого рум'яна, в того кохана [7, с. 96]; Бліді лиця не чарують Гриця [13, т. 2, с. 350]. Зовнішні колірні ознаки свідчать передусім про здоров'я людини, яке є необхідним компонентом краси.

Чоловіча краса в народних уявленнях теж може бути причиною нещастя: Як за гарного підеш, лиха наживеш [7, с. 75]; За гарного піди - гарне й лихо буде [7, с. 73]; The uglier the man, the better the husband [16, с. 157], хоч аналіз паремій свідчить про універсально низькі вимоги до чоловічої краси в побутовій свідомості: Не урод, так и красавец [14, т. 1, с. 283]; Мужчина, коли хоть немножко казистее чорта - красавец [19, т. 4, с. 597]; Mзzczyznapowinien bye tylko troszkз ladniejszy od diabla, a panna nieco brzydsza od aniola [15, с. 60]; Il est assez beau qui a tous ses membres [12, с. 64] тощо.

У пареміях аналізованих мов (крім французької) підкреслюється низька утилітарна вартість людської, передусім жіночої краси: З краси води не пити; З красоти хліба не спечеш; Краси на тарілці не краяти [7, с. 36]; Красою ситий не будеш [7, с. 37]; Красоти в вінку не носити [20, с. 116]; С рожи хорош, да не лизать его стать [14, т. 2, с. 167]; С лица не воду пить, умела бы пироги печь [14, т. 1, с. 284]; Urodq kapusty nie okrasisz [8, т. 3, с. 598]; Prettiness makes no pottage [9, с. 18]; Beauty is a fine thing but you can't live on it; Beauty will buy no beef [17, с. 23]; Schцnheit kann man nicht essen [11, с. 174]. Прислів'я на зразок Як з красною жінкою оженитися, то є на кого подивитися [7, с. 98]; Ліпше мати гарну жінку, ніж сто фалеч поля [7, с. 95] моноваріантні та рідковживані в українській мові, в англомовному паремійному корпусі не зафіксовані. Англійські паремійні антоніми Beauty won't make the pot boil [9, с. 18] - Money makes the pot boil [9, с. 277] підкреслюють опозиційність взаємозв'язків концептів «краса» і «багатство» в колективній свідомості носіїв англійської мови.

Краса, зокрема жіноча врода, у французькій побутовій свідомості має значно більшу цінність, ніж у свідомості інших народів, й іноді переважає розум і доброту: Toute femme jolie, en France, est souveraine [12, с. 218]; A cфtй de la beautй, l'esprit et le coeur font toujours l'effet de parents pauvres [12, с. 63]. Ще вищу оцінку отримують витонченість і грація, яку французи схильні вбачати в різних миттєвостях людського життя: Gracieuse plaоt, non belle; La grвce, plus belle encore que la beautй [12, с. 234]; Il y a de la grвce а bien cueillir les roses [12, с. 412] (cueilir les roses - зривати квіти життя). Та все ж у французьких пареміях висловлено переконання, що краса дружини не має бути надмірною: La sagesse est d'йpouser une beautй limitйe [12, с. 259].

У пареміях слов'янських мов домінує думка про довговічність розуму і значно вищу його цінність порівняно із красою: Краса до вінця, а розум до кінця; Краса минеться, а розум пригодиться [7, с. 36]; Не краса красить, а розум; Не хвалися красою, а слався розумом; Хоч не з красою, аби з головою [7, с. 37]; Шкода краси, де розуму немає [7, с. 335]; Гарна птиця пером, а чоловік розумом [7, с. 324]; Красота без разума пуста [21, с. 424]; Szkoda krasy, gdzie rozumupusto [8, т. 1, с. 87].

Універсальним для багатьох національних паремійних корпусів є, мабуть, протиставлення зовнішності людини її сутності, тобто зовнішньої краси красі духовній. Народна мудрість радить звертати увагу не на привабливу зовнішність, а на внутрішні якості людини: Не дивися на вроду, але на природу [7, с. 35]; Не краса красить, а характер; Не позирай на красоту, а позирай на доброту [7, с. 37]; Гарна пава пером, а жінка - норовом [7, с. 89] - Красна пава пером, жена - нравом [22, с. 91]; Не ищи красоты, ищи доброты [14, т. 1, с. 284]; Malo wazy uroda, gdy nie staje cnoty [8, т. 3, с. 598]; Goodness is better than beauty; Good fame is better than a good face; A fair woman without virtue is like palled wine [9, с. 18]; There is no beauty like the beauty of the soul [16, с. 151]; Schцnheit vergeht, Tugend besteht [11, с. 174]; Bontй passe beautй [23, с. 149]; Beautй ne vaut rien sans bontй [12, с. 62]. Опозиція «зовнішність - сутність» часто лягає в основу авторських висловлювань. Пор., наприклад, висловлювання Наполеона про гарну і добру жінку, яке базується на типовій для побутової свідомості оцінці нематеріальних цінностей через зіставлення з матеріальними: Une belle femme plaоt aux yeux, une bonne femme plaоt au coeur; l'une est un bijou, l'autre est un trйsor [12, с. 64].

У пареміях зіставлюваних мов є стійкий взаємозв'язок між естетичною оцінкою зовнішності людини й етичною оцінкою її внутрішніх якостей, що простежується ще у висловлюваннях античних філософів П. Сиріуса і Цицерона [12, с. 548]: По обличчю чоловіка пізнають; Обличчя єсть дзеркало душі [7, с. 235]; Обличье - улика [14, т. 1, с. 244]; Kazdego twarz pokazuje, jakim siз wewnqtrz znajduje [8, т. 3, с. 552]; Sumnienie z twarzy poznac [8, т. 3, с. 353]; The face is the index of the heart (mind) [10, с. 237]; Le visage est l'image de l'вme [12, с. 548]. Негативна сутність людини виводиться назовні через створення зовнішньо неприємного образу людини загалом чи окремих деталей цього образу: таємне стає очевидним; приховане погане етичне перетворюється у видиме негарне естетичне [3, с. 617]: У поганому тілі погана душа; Як зверху погане, то всередині вдвоє [7, с. 40]; З очей му видно, що поганий чоловік [13, т. 2, с. 473]; Брови нависли - злоба на мисли [7, с. 225]; У худойрожи худой и обычай [14, т. 2, с. 171]; There is never a foul face but there's a foul fancy [10, с. 283]; Ugly people have ugly thoughts [10, с. 837]; Never was bad woman fair [17, с. 541], і навпаки, усе, що гарне ззовні, має таку ж сутність: Що красне, то й добре [13, т. 2, с. 304]; Що ладне, то до всього складне [7, с. 38]; Co dobre, to i piзkne [8, т. 1, с. 443]; A fair face cannot have a crabbed heart [9, с. 19]; Fine (fair) feathers make fine birds [10, с. 258]; Joy of heart makes face fair [10, с. 114]; Schцne Federn machen einen schцnen Vogel [11, с. 174]; Gut Gewissen macht ein frцhlich Gesicht [11, с. 120].

Репрезентативною в паремійних корпусах є група прислів'їв, у яких відображено народне бачення зовнішності людини та її сутності як явищ суперечливих. Більшість паремійних зразків зіставлюваних мов (як і їх латинські еквіваленти Specie formosa, mente odiosa - На вид приваблива, душею огидлива [6, с. 323]; Ovem in fronte, lupum in corde gerit - З виду вівця, а всередині вовк [6, с. 253]) протиставляють зовнішню красу людини низьким моральним якостям: Ясні очі, та чорні (чортові) думки [7, с. 241]; Гарне личко, а чортівська душа; Гарний на лиці, а поганий на душі [7, с. 234]; Борода, як у владики, а сумління, як у шибеника; Борода, як у попа, а зуби, як у собаки [7, с. 224]; Голос як сурмонька, але ж чортова думонька [20, с. 42]; Голос, як цимбал, а сам, як шакал [7, с. 297]; Постава свята, а сумління злодійське [7, с. 299]; Гарне пір'ячко на вудводі, та сам смердить [7, с. 224]; С личка яичко, а внутри болтун; Видом орел, а умом тетерев [14, т. 2, с. 167]; Красна ягодка, да на вкус горька [14, т. 2, с. 166]; Собой красава, да душа трухлява; Лицом хорош, да душою непригож; Бородка Минина, а совесть глиняна [14, т. 2, с. 167]; Z wierzchu zloto, w srodku bloto [8, т. 3, с. 897]; W piзknym ciele cnoty niewiele [15, с. 193]; Anielskie usta, a szatanskie serce [15, с. 128]; Beauty may have fair leaves, yet bitter fruit [15, с. 17]; Beauty and chastity (honesty) seldom agree [10, с. 37]; Fair face, foul heart [9, с. 17]; An angel on top but a devil underneath [16, с. 177]; AuЯen (vorne) fix, innen (hinten) nix (stank) [18, с. 88]; Grьbchen in den Backen, Schelm im Nacken [11, с. 119]; Tout blank au dehors, tout noir au dedans [18, с. 88]; De beau raisin parfois pauvre vin [12, с. 62]; Souvent la plus belle pomme est vйreuse [24, с. 74] тощо. Однак поодинокими є паремії, в яких низька естетична оцінка поєднується із високою етичною: Поганий на вроду, та гарний на вдачу [7, с. 36]; Рожа кривая, да совесть прямая; Глазети и кос, да душою прям [14, т. 2, с. 168]; Рожа не гожа, да душа пригожа [19, т. 4, с. 10]; Хоть рожа и худа, да душа хороша [25, с. 197]; Nie wszystko zle, co czarne [15, с. 175]; Unter der harten Schale ist oft ein sьЯer Kern [11, с. 186]; Beau noyau gоt sous piиtre йcorce [12, с. 36].

Протилежні погляди на єдність етичного й естетичного, а також протиріччя між ними, що простежуються під час аналізу паремій зіставлюваних мов, є відображенням особливостей розвитку народного, релігійного та наукового бачення взаємозв'язків тіла і душі людини. Етику й естетику поєднували в єдине ціле деякі античні філософські теорії [1, с. 13]. Портрет людини вважали «дзеркалом її душі» наприкінці ХУЛІ ст., що створило передумови для початку вивчення рас і їх характерів [2, с. 222]. Однак прикметною ознакою біблійних текстів, у яких лексема краса має здебільшого пейоративні конотації, є відсутність гармонії зовнішності людини зі станом її душі: Краса - то омана, а врода - марнота (Пр. 31: 30) [26, с. 347]; Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь до побілених гробів, які зовні видаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти (Мт. 23: 27) [27, с. 40].

Загалом тенденція до різнобічного опису внутрішньої краси людини як цінності тривалої, на відміну від минущої зовнішньої краси, - універсальна особливість різномовних паремій. Прислів'я більшості європейських мов, наслідуючи латинські зразки - Non aurum est quodcunque nitet, non gemma, quod ardet - Не золото те, що блищить; не перлина те, що виблискує [6, с. 226]; Fronti nulla fides - Зовнішності не вір [6, с. 140]; Subpulchra specie latitat deceptio saepe - Під гарним виглядом часто приховується обман [6, с. 328], радять не довіряти зовнішній красі людей і речей, яка часто буває облудною: Не все то золото, що блищить [28, с. 116] - Nie wszystko zloto, co siз swieci [15, с. 87] - All is not gold that glitters [10, с. 316] - Es ist nicht Alles Gold, was glдnzt [11, с. 102] - Tout ce qui brille (reluit) n'est pas or [12, с. 36]; Ce n'est pas tout or qui reluit, ni farine ce qui blanchit [18, с. 110]; Блищиться, як злото, а всередині - болото [28, с. 115]; Тіло в злоті, а душа в мерзоті [28, с. 116]; Чоловіка по одежі стрічають, а по уму випроводжають [7, с. 46]; Буває, що й черепок блищить [28, с. 348]; Twarz nie zawsze umyslu odkrywa [8, т. 3, с. 553]; Appearances are deceptive [9, с. 10]; The face is no index to the heart [10, с. 237]; Never judge from appearances [10, с. 415]; Things are not always what they seem [9, с. 10]; None can guess the jewel by the casket [9, с. 11]; Do not trust too much in an enchanting face [16, с. 143]; Der Schein trьgt; Das Ansehen ist in den Federn; L'apparence est souvent trompeuse [18, с. 105]; Les visages souvent sont de doux imposteurs [12, с. 548]; Un diable n'est pas toujours aussi diable qu'il est noir [12, с. 36].

Висновки

Аналіз різномовних паремійних відповідників, які репрезентують національні особливості реалізації колективних уявлень про красу, свідчить про те, що в їх основі лежить загалом її універсальна оцінка, зокрема бачення минущості людської краси, а також спільна для всіх лінгвокультур тенденція до протиставлення внутрішньої краси людини як цінності тривалої маловартісній зовнішній красі. Особливим є статус краси (зокрема жіночої) на французькій шкалі вартостей, оскільки в побутовій свідомості носіїв усіх інших зіставлюваних мов краса виключена з кола преферентних цінностей.

Характерно, що в пареміях досліджуваного тематичного блоку англійської, німецької та французької мов думки оформлено здебільшого у вигляді елементарних суджень, простої констатації фактів, а у слов'янських значно ширше використовуються засоби художньої виразності.

Перспективним є подальше зіставне дослідження специфіки паремійної об'єктивації колективних уявлень носіїв різних мов, які визначають ціннісні пріоритети лінгвокультурних спільнот.

Література

мова матеріальний краса

1.Арутюнова Н.Д. Истина. Добро. Красота: взаимодействие концептов. Логический анализ языка. Языки эстетики: Концептуальные поля прекрасного и безобразного. Москва : Индрик, 2004. С. 5-29.

2.Історія європейської ментальності / за ред. П. Дінцельбахера ; пер. з нім. В. Кам'янець. Львів : Літопис, 2004. 720 с.

3.Ковшова М.Л. Понятие красоты в русской фразеологии и фольклоре: Внешние качества и внутренние свойства человека. Логический анализ языка. Языки эстетики: Концептуальные поля прекрасного и безобразного. Москва : Индрик, 2004. С. 613-620.

4.Агзамова Д. Красота в русских пословицах: гендерный аспект. Филология и культура. 2016. № 3 (45). Казань : Казанский федеральный университет. С. 6-11.

5.Мещерякова Ю.В. Концепт «красота» в английской и русской культурах. Языковая личность: Проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики : сборник научных трудов / ВГПУ. Волгоград : Перемена, 1999. С. 209-215.

6.Цимбалюк Ю.В. Латинські прислів'я і приказки. Київ : Вища школа, 1990. 436 с.

7.Прислів'я та приказки. Людина. Родинне життя. Риси характеру / упоряд. М.М. Пазяк. Київ : Наук. думка, 1990. 528 с.

8.Nowa ksiзga przyslфw i wyrazen przyslowiowych polskich: W IV t. / red. J. Krzyzanowski. Warszawa : Instytut Wydawniczy, 1969-1972. T. I-III.

9.The Penguin Dictionary of Proverbs / еd. by R. Fergusson, J. Law. Penguin Books, 2000. 365 р.

10.The Oxford Dictionary of English Proverbs / еd. by F.P Wilson. Oxford : Clarendon Press, 1992. 930 р.

Размещено на Allbest.ru