Динаміка граматичного значення й семантичної структури лексеми "ляда" в українських східноподіських говірках

Анотація.

Статтю присвячено дослідженню трансформацій граматичного значення й семантичної структури іменника ляда, що відбулися в українських східнополіських говірках протягом останніх 60-70 років. З'ясовано просторову поведінку цієї назви в обстежуваному мовному просторі.

Ключові слова: мовна динаміка, східнополіський діалект, іменник, семантика, словоформа.

Мареев Д.А. Динамика грамматического значения и семантической структуры лексемы ляда в украинском восточнополесском говоре

Статья посвящена исследованию трансформаций грамматического значения и семантической структуры существительного ляда, произошедших в украинском восточнополесском говоре в течение последних 60-70 лет. Выяснено пространственное поведение этого названия в обследуемом языковом пространстве.

Ключевые слова: языковая динамика, восточнополесский диалект, существительное, семантика, словоформа.

Marieiev D. The dynamics of the grammatical meaning and semantic structure of the lexeme ляда in the Ukrainian Eastern Polessian dialect

The article is devoted to the study of the transformations of the grammatical meaning and semantic structure of the noun ляда, which occurred in the Ukrainian Eastern Polessian dialect during the last 60-70 years. The spatial behavior of this name in the surveyed language space has been clarified.

Key words: language dynamics, Eastern Polessian dialect, noun, semantics, wordform.

Постановка проблеми

У сучасному українському мовознавстві актуальною є проблема мовної динаміки. І хоч нині мовна трансформація в часі висвітлюється діалектологами (П.Ю. Гриценко, К.Д. Глуховцева, Г.І. Мартинова, А.О. Колесников, О.М. Костів), чимало її питань залишаються нез'ясованими. Зокрема, актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що досі динаміка назви ляда в українських східнополіських говірках не ставала предметом спеціальних наукових студій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Іменник ляда в діалектах багатьох слов'янських мов - полісемантичний та має геопросторову неоднорідність. Тому не випадково, що його було включено до програм російського, білоруського та українського лінгвістичних атласів. Навіть вийшла низка публікацій науковців, присвячених етимології, семантиці, географії цього слова [11; 13; 20]. Утім, говори з часом зазнають змін, тому через певний період вимагають повторних досліджень.

Мета статті - простежити трансформації іменника ляда, що відбулися в українських східнополіських говірках протягом останніх 60-70 років.

Дослідження проведено на основі зіставного аналізу матеріалу, вміщеного в «Атласі української мови», зібраного в середині ХХ ст., і власних записів автора, здійснених у 20102016 рр. у тих самих говірках, що і за першої експлорації.

граматичний семантичний лексема ляда

Виклад основного матеріалу

В обстежуваному мовному просторі іменник ляда на двох часових зрізах виявляє різну родову належність, імовірно, зумовлену аналогією різних словозмінних класів, або ж, як вважають Г.В. Воронич та І.Г Матвіяс, подібне хитання в граматичному роді частково спричинене тенденцією до уніфікації типів іменникової словозміни [4, с. 265]. Найпоширенішою залишається форма жіночого роду іменника л'сіда із закінченням -а, яка може належати як до твердої, так і до м'якої групи. Твердий варіант - л 'ада - відомий усім українським говорам [2, т. Ш, ч. 4, с. 155] та вживається в літературній мові [16, т. IV, с. 577], м'який - л'ад'а - виділяє східнополісь- кі говірки з-поміж інших українських. Можливо, саме він став підґрунтям для розвитку форми л 'ад ', оскільки в низці говірок її виявлено замість засвідченої раніше форми л'ад'а (див. к. 1).

Острівними вкрапленнями досліджуваний субстантив реалізується у формі середнього роду - л'аідо. Такий варіант слова є типовим для низки правобережнополіських говірок [2, т. І, к. 180; 9, с. 57, 136, 147].

Спорадично (у н. пп. 107, 139, 148 Номери населених пунктів подаємо за мережею «Атласу української мови», том І.) слово ляда на початку ХХІ ст. виявляє неповну числову парадигму - pluralia tantum - л'ад'і. Множинну форму л'ад'ви було унаявнено за попередньої експлорації в н. п. 143.

У 2010-2016 рр. спостережено зміни в структурі слова, які, ймовірно, відбулися з метою семантичної диференціації, адже за формами л'аідка(н. п. 156), л'аідка//бл'аідка (н. п. 320), бл'аід- ка (н. п. 309) закріпилося значення «прилад прибивати нитки у ткацькому верстаті», а л'сід⁽'^>а в зазначених говірках маніфестує значення «кришка на погребі». Зрідка наявна семантична спеціалізація за родовою приналежністю: л'сіда «кришка на погріб» - л'адо «частина ткацького верстата» (н. п. 166).

У цілому лексема л'еіда у східнополіських говірках має кілька значень. Із півночі на південь досліджуваного мовного простору (що виразно простежувалося в середині ХХ ст.) можна простежити зміну її семантики: «ділянка землі» ^ відсутність лексеми ^ «частина ткацького верстата» ^ наявність подвійного значення: «частина ткацького верстата» і «спускні дверцята», «кришка» ^ «спускні дверцята», «кришка» [2, т. І, к. 180]. Семема «ділянка землі», очевидно, має зв'язок із давнім іменником *lзdo «необроблена земля» [8, т. ІІІ, с. 335], інші значення, імовірно, пов'язані з німецьким словом Lade «скриня», «шухляда» [8, т. ІІІ, с. 335; 12, с. 281], адже, як слушно зауважив М.І. Толстой, в останніх значеннях не варто шукати слов'янську етимологію, що могла виникнути внаслідок перенесення географічного етимону на сферу будівельної чи ткацької термінології, адже на користь того, що це пізніший германізм, вказує ідентичність основних значень цього слова в німецькій, польській, українській, російській мовах та просторове варіювання його з указаною семантикою, що тяжіє до середньоєвропейського ареалу [17, с. 141-142].

У 2010-2016 рр. виявлено збільшення кількості східнополіських говірок, у яких уживають назву л'еіда (див. к. 2.). Найчастіше за нею закріплені значення «кришка» та «дверцята»: «кришка на погребі» (н. пп. 3, 6, 8, 16, 64-65, 69-72, 79-80, 86, 101, 104-108, 111, 113-114, 118-122, 125, 127, 132, 140-141, 144, 147, 150-151, 153, 156, 159, 161, 166, 168-169, 171, 172, 181, 188-189, 190-191, 279, 307-311, 313-314, 319-320, 322, 324, 349, 353, 355), «кришка на горище» (н. пп. 120, 122, 149, 173, 289, 310, 313-314, 317, 324, 351, 353), «кришка на колодязі» (н. пп. 169, 313), «будь-яка кришка» (н. пп. 103, 152), «будь-які дверцята» (н. п. 152), «дверцята в підвал, погріб» (н. пп. 5, 19, 73, 110, 112, 116-117, 123, 135, 138-139, 145, 148, 162, 167, 175, 307), «дверцята на горище» (н. пп. 19, 123-124, 171, 175, 191).

У зв'язку зі зникненням потреби в ткацтві зі значенням «частина ткацького верстата» слово л'сіда зазнає пасивізації.

Значний інтерес становить сучасна фіксація цього слова із значеннями «пасовище» (н. п. 132), «ділянка землі» (н. пп. 3, 6), «велика ділянка землі» (н. п. 13), «ділянка оброблюваної землі під посів» (н. пп. 94, 100, 130), «ділянка оброблюваної землі, поділена на частини» (н. п. 11), «ділянка городу, засіяна переважно однією культурою» (н. п. 68), «низовина городу, залита водою» (н. п. 130), «ділянка землі, залита водою і заросла травою» (н. п. 67), «поляна серед лісу» (н. п. 95), а також «поляна на болоті», «урочище» [18, с. 175].

Цей номен із семантичною диференційною ознакою «місцевість» відомий іншим східнослов'янським мовам та їхнім діалектам [1, с. 13; 3, с. 60; 6, вип. ІІІ, к. 83; 7, к. 337; 14, с. 153; 15, вип. 17, с. 259-262; 19, с. 411-412] і, як свідчать матеріали «Атласу української мови», із подібними значеннями не зафіксований у новостворених українських говірках [2, т. ІІІ, ч. 4, с. 155].

За сучасних обстежень у н. пп. 7 і 66 засвідчено нетипове для східнополіського говору значення лексеми л 'ада «стіл для торгівлі». Подібна семантика слова характерна для українських південно-західних говірок [2, т. ПІ, ч. 4, с. 155; 5, с. 117; 10, т. І, с. 424].

За експлорації в середині ХХ ст. у н. п. 168 слово л'ада, крім значень «кришка», «дверцята», «частина ткацького верстата», маніфестувало значення «ледар». Це слово із такою семантикою в 1948-1963 рр. було зафіксовано в поодиноких правобережнополіських і українських говірках Курщини [2, т. І, с. 43]. Етимологи пов'язують значення слова л'ада «ледар» із російським словом л'ад «злий дух», «біс», «нечистий» [8, т. ІІІ, с. 335-336]. У 2010-2016 рр. в обстежуваному мовному просторі лексему л'ада зі значенням «ледар» не занотовано.

Висновки

Отже, за 60-70 років після першої експлорації слово л'ада зазнало менше перетворень у граматиці (зокрема, збільшилась кількість говірок із формою л'ад ' на місці форми л'сід'а) й помітно більше на лексичному рівні (воно відходить до пасивного словника зі значенням «частина ткацького верстата»; збільшило активність уживання із семантикою «кришка», «дверцята»; перестало функціонувати зі значенням «ледар»; ним почали послуговуватися з метою позначення столу для торгівлі).

Повторне обстеження мовного простору дало змогу виявити більше говірок, аніж у середині ХХ ст., у яких слово л'сіда має значення, пов'язані семантичною диференційною ознакою «місцевість», отже, є давніми за походженнями. Цей факт стає на користь аргументу про впровадження студій із мовної динаміки, адже вони дають змогу не тільки з'ясувати трансформацію говірки в часі, але й зафіксувати мовні факти, які не були зауважені попередниками.

Карти № 1, № 2 репрезентують матеріали двох часових зрізів: середини ХХ ст. і початку ХХІ ст.: контурні фігури відтворюють матеріали, зібрані протягом 2010-2016 рр.; залиті фігури - матеріали сереини ХХ ст., представлені в АУМ.

Література

1. Aнічэнкa У. Палескія беларуска-украінская моуныя паралелі. Велике лядо: збірник статей, присвячений 60-річчю доктора філологічних наук, професора Миколи Васильовича Никончука. Житомир, 1997. С. 11-15.

2. Атлас української мови: в 3 т. Т. 1. Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі. Київ, 1984. 498 с.; Т. 3. Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор'я і суміжні землі. Київ, 2001. 266 с.

3. Букринская И.А., Кармакова О.Е. Лексическое своеобразие переходных говоров (псковские и витебские говоры). Культура народов Причерноморья. 2007. № 110, Т. 1. С. 59-61.

4. Воронич Г., Матвіяс І. Вплив родової диференціації на формування типів словозміни іменників в українських говорах. Проблеми сучасної ареалогії. Київ, 1994. С. 265-274.

5. Гуцульські говірки: Короткий словник. / Відп. ред. Я. Закревська. Львів, 1997. 232 с.

6. Диалектологический атлас русского языка. Центр Европейской части СССР Выпуск III: Карты (часть 2). Синтаксис. Лексика. москва, 2005.

7. Дыялекталапчны атлас беларускай мовы. Мінск, 1963. VIII + 338 карт.

8. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / Редкол.О.С. Мельничук (голов. ред.) та ін. Київ. 1982. Т. 1.

9. Никончук М.В. Правобережнополіські говірки в лінгвогеографіч- ному висвітленні. Житомир, 2012. 316 с.

10. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. Ч. І. А-Н. Київ, 1984. 496 с.; Ч. 2. О-Я. Київ, 1984. 517 с.

11. Петров В. К палеонтологии слова «ляда», «лядина». Язык и мышление. Москва; Ленинград, 1936. Кн. 6-7. С. 43-47.

12. Пиц Т.Б. До проблеми дослідження німецьких запозичень в українській говірковій лексиці. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна». 2013. Вип. 35. С. 281-284.

13. Порохова О.Г Слова ляда, лядина и нива в русских народных говорах. Лексика русских народных говоров. Москва - Ленинград, 1966. С. 175-191.

14. Расторгуев П.А. Словарь народных говоров Западной Брянщины (Материалы для истории словарного состава говоров). Минск, 1973. 296 с.

15. Словарь русских народных говоров. Выпуск 1. Москва - Санкт-Петербург, 1965.

16. Словник української мови: в 11 т. Київ, 1970-1980.

17. Толстой Н.И. Славянская географическая терминология. Семасиологические этюды. Москва, 1969. 264 с.

18. Черепанова Е.А. Микротопонимия Черниговско-Сумского Полесья. Сумы, 1984. 458 с.

19. Яшкін І.Я. Слоунік беларускіх мясцовых геаграфічніх тэрмшау: Тапаграфія. Гідралогія. Мінск, 2005. 808 с.

20. Rudnicki M. Rdzen *lendh- w j^zykach indoeuropejskich. Zeszyty nauko- we Uniwersytetu im. Mickiewicza. Filologia, № 1. Poznan 1957, s. 79-85.

Размещено на Allbest.ru