Вербалізація концепту "дерево" в поетичних текстах у близько - та далекородніх мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ДЕРЕВО» У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ
У БЛИЗЬКО- ТА ДАЛЕКОСПОРІДНЕНИХ МОВАХ

Смирнова М. С., кандидат філологічних наук, в.о. завідувача кафедри теорії та практики перекладу Маріупольського державного університету

Коваль В. В.,

магістрант спеціальності «Переклад (англійська)» Маріупольського державного університету

Анотація. У статті розглядаються засоби вербалізації концепту «дерево» на матеріалі поетичних текстів у близько- та далекоспоріднених мовах. Автори аналізують вірші А. Фета, С. Єсеніна, Лесі Українки, П. Тичини, Д. Лоуренса, М. Колборн-Віл, Й. Ґете, Г Гейне, Х. Геймбрана, С. Пас- халіса. За допомогою системи методів, використаних під час дослідження, було встановлено основні значення концепту «дерево» та його безпосередній зв'язок із людиною.

Ключові слова: концепт «дерево», поезія, міфологічний дискурс.

Cмирнова М. С., Коваль В. В. Вербализация концепта «дерево» в поэтических текстах в близко- и далекородственных языках

Аннотация. В статье рассматриваются способы вербализации концепта «дерево» на материале поэтических текстов в близко- и далекородственных языках. Авторы анализируют стихи А. Фета, С. Есенина, Леси Украинки, П. Тычины, Д. Лоуренса, М. Колборн-Вилл, И. Гете, Г. Гейне, Х. Геймбрана, С. Пасхалиса. С помощью системы методов, использованных в ходе исследования, были установлены основные значения концепта «дерево» и его непосредственная связь с человеком.

Ключевые слова: концепт «дерево», поэзия, мифологический дискурс.

Smyrnova M., Koval V. Verbalization of the concept “Tree” in poetic texts based on close- and far-related languages

Summary.The authors focus on the ways of the concept “Tree” verbalization based on poetic texts of different authors. The poems of A. Fet, S. Yesenin, Lesya Ukrainka, D. Lawrence, M. Coleborn-Will, J. Goethe, J. Heine, H. Gamebran, S. Paschalis were analyzed. The main meanings of the concept “Tree” and its direct connection with a human are outlined.

Key words: concept “Tree”, poetry, mythological discours

вербалізація концепт вірші далекоглядна мова

Постановка проблеми. Сьогодні вивчення взаємозв'язків і закріплених у мові відносин між двома великими частинами світу - природою і культурою є одним із найважливіший завдань. Деревні ж мотиви актуальні в цьому плані тим, що в них найкраще виявляється взаємозв'язок природи і культури, бо саме в рослинах «з якоюсь дивною простотою виступають початкові закономірності буття» [1, с. 15]. Отже, ставлення до природи, відбите в дзеркалі міфології, фольклору та поезії, можна вважати і феноменом мови, і феноменом культури.

У різних культурах багато дерев вважалися священними або магічними. Шанобливе ставлення до чарівної сили дерев засноване на примітивних віруваннях, що в них живуть боги і духи [2, с. 56]. У чарівних казках дерева можуть як захищати і виконувати бажання, так і чинити перешкоди і бути страшними і навіть демонічними створіннями [3].

Вперше «дерево» як образ було досліджено у другій половині XX ст. В. Івановим та В. Топоровим.

Актуальність дослідження визначається глибоким інтересом до вивчення мовних явищ, що відображають національну специфіку етносу, у межах лінгвокультурології, першочерговим завданням якої є вивчення питання взаємозв'язку мови і культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наразі концепт «дерево» є об'єктом дослідження багатьох наук. На материа- лі міфів і легенд вивчаються погляди народів світу, пов'язані з рослинними образами (О. Юдін). В. Маслова як представник лінгвокультурологічного напряму пояснює мовні феномени, наприклад, появу різного роду фразеологізмів і метафор. Серед українських науковців варто виділити тих, хто досліджує концепт «дерево» як один із концептосфери міфологічного дискурсу, а саме: Н. Голікову, О. Колесника, І. Котову, О. Михайлову й інших.

Метою статті є зіставний аналіз вербалізації лінгвокуль- турного концепту «дерево» в англійській, українській, російській та новогрецькій мовних свідомостях на матеріалі поетичних текстів. Об'єктом дослідження є концепт «дерево», який вивчається на предмет особливостей вербалізації в поетичних текстах у близько- та далекоспоріднених мовах.

Виклад основного матеріалу. Дослідження символіки дерев у літературі має свою історію. Розглянемо вербалізацію концепту «дерево» на матеріалі поезії Б. Пастернака, С. Єсеніна, Н. Рубцова, А. Фета, О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, Д. Лоуренса, Мері Колборн-Віл, які описують у своїх віршах різні дерева, тим самим показуючи їхню роль і значення для своєї творчості. У поезії проаналізованих нами україномовних і російськомовних авторів найчастіше вживаються такі лексичні одиниці, як дуб, клен, липа, сосна. Звернемося до вірша Лесі Українки:

Осика все мене чогось лякає; вона й сама боїться - все тремтить.

Дуби поважні надто. Дика рожа Задирлива, так само й глід, і терен.

А ясен, клен і явір - гордовиті.

Калина все хизується красою, що байдуже їй до всього на світі.

Ліс як складник природи прихильний до людей, потрібен людині для її життя, добрий друг. Ліс спалахує осінньою казковою красою перед настанням зими. Кожне дерево тут - індивідуум зі своїм характером, майже істота. Система образів «Лісової пісні» переконливо обґрунтовує необхідність гармонії людини із природою.

У вірші А. Фета «Одинокий дуб» автор порівнює образ дуба з образом могутнього витязя, який тільки на вигляд старий, але сповнений сил. Дуб - це довічне сховище сили, мужності і завзятості, і воно ніколи не зникне:

Так старый витязь, сверстник твой,

Не остывал душой с годами Под иззубренною мечами,

Давно заржавленной броней.

Також в поезії А. Фета дерево виступає перед людиною як образ наполегливого проростання, життєстійкого терпіння, яке долає всі мінливості річного циклу - з осіннього в'янення і зимової наготи відроджується до нового квітучого життя. Звідси - мотив навчання людини у дерев, моральний зразок яких затверджений законами самого єства:

Учись у них - у дуба, у березы.

Кругом зима. Жестокая пора!

Напрасные на них застыли слезы,

И треснула, сжимаяся кора.

<...>

Но верь весне. Ее промчится гений,

Опять теплом и жизнию дыша.

Для ясных дней, для новых откровений Переболит скорбящая душа.

(«Учись у них - у дуба, у березы...»)

П. Тичина так само порівнює дуб із кимось достатьо могутнім, нібито захисником людей. Усі назви дерев автор пише з великої букви, там самим додаючи величності деревам. Це можна побачити у вірші «Як Дуб з Вітровієм бився». Величний Дуб ріс вже не одне століття й був захисником усього живого навкруги. Захотів побороти Дуба злий Вітер. Насилав на нього і гусінь, і шашіль. Лише сміявся величний Дуб із нього. Злодій Вітровій зазнав поразки:

Ну, а Дуб стоїть, не гнеться, силі вітру не дається.

Тільки віттям стрепене - Гусінь з нього вниз сипне...

Якщо ми звернемось до поезії С. Єсеніна, то можемо проаналізувати беспосередній зв'язок людини з природою. Природа в С. Єсеніна антропоморфна: берізки уподібнюються дівчатам, клен - сторожу, ліричному героєві. Образ природи будується на асоціаціях із сільського селянського побуту, а світ людини розкривається зазвичай через асоціації із життям природи. Одухотворення, олюднення природи властиво народній поезії. Для С. Єсеніна уподібнення людини дереву більше, ніж «релігія думки»: він не просто вірив в існування вузлового зв'язку людини зі світом природи, він сам себе відчував частиною цієї природи. Його мотив «деревного роману» сходить до традиційного мотиву уподібнення людини природі. Спираючись на традиційний троп «людина - рослина», С. Єсенін створює «деревний роман», герої якого клен, берези, верби, кипарис, горіх, виноград, вільха, вишня, дуб тощо. Олюднені образи дерев обростають «портретними» подробицями: у берези «стан, стегна, груди, ніжка, зачіска, поділ, коси», у клена «нога, голова»: Так и хочется руки сомкнуть Над древесными бедрами ив.

( «Я по первому снегу бреду...» , 1917 г. ) [3].

Я не скоро, не скоро вернусь!

Долго петь и звенеть пурге.

Стережет голубую Русь Старый клен на одной ноге.

(«Я покинул родимый дом.», 1918 г.) [3].

Було також проаналізовано англомовні вірші Д. Лоуренса. Образ ясена з'являється не випадково, саме це дерево в багатьох північних міфологіях є «світовим деревом»:

<.>or the splendid growing of an ash-tree alone, on a hillside in the north, humming in the wind.

<.>або велич ясена на північному схилі пагорба, де він стоїть, самотній, шарудячи під вітром [5].

Так, у збірнику скандинавських пісень «Старша Едда» у першій пісні «Одкровення вельви» лунає ім'я гігантського ясена - Іггдрасиля:

Ясень я знаю по имени Иггдрасиль, древо, омытое влагою мутной [5].

Аналізуючи англомовну поезію Мері Колборн-Віл, ми також можемо побачити, що автор об'єднує людину і природу в одне ціле. У її вірші “SongoftheTrees” чітко простежується нерозривний зв'язок людини із природою. Деревам надається неабияка вага:

We are the Trees.

Our dark and leafy glade

Bands the bright earth with softer mysteries.

Beneath us changed and tamed the seasons run:

In burning zones, we build against the sun Long centuries of shade [5].

У німецькомовних віршах Йоганна Ґете автор бачить свободу людини в злитті «з матір'ю-природою», а не в соціумі, посеред людей і подій. У вірші “Mignon” автор розповідає про дівчину, яка мріє повернутися на Батьківщину, описуючи казкову природу, Г. Ґете зображує поміж іншого й лимонні дерева. Лимон, який в єврейській символиці означає врожай, використовують під час Свята кущів. Лимон у християнстві є знаком вірної любові:

Kennst du das Land, wo die Zitronen blьhn,

Im dunkeln Laub die Goldorangen glьhn,

Ein sanfter Wind vom blauen Himmel weht,

Die Myrte still und hoch der Lorbeer steht,

Kennst du es wohl?

Dahin, dahin

Mцcht ich mit dir, o mein Geliebter, ziehn [5].

Один із найбільш визначних німецьких поетів та журналістів XIX ст. Генріх Гейне у вірші “Auf Fluegeln des Gesanges” пропонує коханій на крилах любові полетіти в далекі країни, де казки та святі води, дивні тварини на пальмі ростуть:

Dort wollen wir niedersinken Unter den Palmenbaum,

Und Liebe und Ruhe trinken,

Und trдumen seligen Traum [5].

Генріх Гейне звертається до образу пальми, бо це дерево, окрім слави, перемоги, безсмертя та воскресіння, традиційно вважається символом чоловічої сили, якщо на пальмі є фініки, та жіночої, якщо плодів немає.

Грецькомовний письменник ХаМХ Гкі^лрау вважає дерева віршами, які пише земля, щоб дістатися неба:

Та бтра єіуаі лобата лои урафєі n у| лрод тоу oupavo. Kai є^гід KoЯou^ та бтра каї та кауои^є харті, уіа va катаурафои^є т|у кєуотпта ^ад<. .> [5].

Інший письменник Ітр. ПаахоЛ|? у своєму вірші “Коїта^оутад 5аот|” порівнює дерева зі святинею, називає їх мовчазними сповідниками:

< . .> кі ауті уіа фиШі^а уа атєкоот лато тои аатєріа аєіш|та кі єіла ало ^єаа ^ои «ті аои єіуаі о коа^од»

Ієра ^ои фаіуоутаї ^цvo та бтра - каї та лоиМ [5].

Висновки. Розглянувши вірші, де зображені образи дерев, ми бачимо, що вірші пройняті відчуттям нерозривного зв'язку із життям природи. Вона невіддільна від людини, від її думок і почуттів. Малюючи природу, поети вводять у розповідь опис людського побуту, свят, які так чи інакше пов'язані із тваринним і рослинним світом. Вони ніби переплітають ці два світи, створюють один гармонійний і взаємопроникливий світ. Автори часто вдаються до прийому уособлення. Природа - це не застигле пейзажне тло: вона гаряче реагує на долі людей, події історії. Концепт «дерево» у близько- та далекоспорідне- них мовах вербалізується такими лексемами: дуб, клен, липа, сосна, осика, Ігдрасиль, пальма, лимонне дерево. У грецько- мовному середовищі дерево набуває священних конотацій, тоді як у німецькомовному середовищі вербалізація концепту «дерево» авторами віршів має на меті перенесення читача в ірреальний простір фантазій і мрій. Англомовні письменники звертаються до образу дерева, щоб занурити читача в мі- фологізований всесвіт, а російсько- та україномовні автори зазвичай ним підкреслюють беспосередній зв'язок людини із природою.

Серед можливих перспектив вивчення концепту «дерево» зазначимо розширення сфер його дискурсивної реалізації, вивчення яких може стати базою для порівняльно-дискурсологіч- ного дослідження вербалізації елементів картини світу в різних лінгвокультурах.

Література

1.Эпштейн М. Природа, мир, тайник вселенной: система пейзажных образов в русской поэзии. М.: Высш. шк., 1990. 41 с.

2.Колесник О. Родове дерево крізь призму міфологічного семіозису: лінгвокультурологічний нарис. Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Германська філологія. Чернівці, 2013. С. 220.

3.Есенин С. Избранное. М.: Просвещение, 1986. 255 с.

4.Аскольдов С. Концепт и слово. Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М., 1997. C. 267-279.

5.World poetry books. URL: http://worldpoetrybooks.com.

Размещено на Allbest.ru