Функціональні прояви фонових локальних детермінантів у сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ФУНКЦІЙНІ ВИЯВИ ФОНОВИХ ЛОКАЛЬНИХ ДЕТЕРМІНАНТІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Вінтонів М.О.,

доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови Київського університету імені Бориса Грінченка

Мойсак А О.,

бакалавр спеціалізації 035.01 «Українська мова та література» Київського університету імені Бориса Грінченка

Анотація. У статті схарактеризовано статус обставинних детермінантних членів речення в сучасній лінгвістиці, описано структурно-семантичні й функційні вияви обставинних детермінантів у художніх текстах початку ХХІ ст. Розглянуто й проаналізовано основні граматичні засоби, за допомогою яких детермінантні члени речення виражають додаткову предикацію.

На рівні простого речення детермінанти локальної семантики можуть мати конкретизовану або неконкрети- зовану репрезентацію. Приреченнєві поширювачі першого типу можуть указувати на конкретне місце реалізації процесуальної ознаки в просторі, на шлях руху. Детермінантні поширювачі локальної семантики, що мають неконкрети- зовану репрезентацію, передають загальну вказівку на місце вияву дії. До цього ж типу зараховано детермінанти, що передають загальний напрямок руху. Щодо відношення реальної події до орієнтира, то детермінантні члени речення можуть бути виразниками місцезнаходження за межами об'єкта, в просторі вище об'єкта, нижче об'єкта, попереду об'єкта тощо.

Детермінантні члени речення на позначення напряму руху локального об'єкта найчастіше репрезентовані кількома семантико-синтаксичними моделями: можуть позначати вихідний пункт руху, кінцевий пункт руху або обидва рухи одночасно.

За морфологічним виявом детермінантні члени речення в сучасній українській мові зазвичай репрезентовані прислівником або відмінковою чи прийменниково-відмінковою формами. У детермінантній позиції прийменник разом зі субстантивом залежать не від одного слова, а від предикативного центру загалом. У сучасній лінг- воукраїністиці локальні обставинні детермінанти можуть бути репрезентовані такими моделями: з (із), від, до, біля, коло, навколо, посеред, серед, обабіч, край, поруч, кругом, вздовж, позаду, поряд, зсередини, з-за, з-перед, з-під, з-поміж, поміж + N₂; назустріч + N₃; на, у (в), через, крізь + N₄; над, понад, під, попід, перед, між, за, поза, поруч з, поряд+N₅; на,у (в), по + N₆. Активно вживаними у сфері детермінантів з локальним значенням є прислівники (Adv).

Детермінантні члени є факультативними елементами формально-граматичної будови речення, оскільки з семан- тико-синтаксичного погляду їх можна вільно вилучати зі структури висловлення.

Ключові слова: речення, висловлення, детермінант, фонові детермінанти, локальні фонові детермінанти.

детермінант семантичний прояв художній текст

Постановка проблеми. Питання розмежування прийменниково-відмінкових форм, що функціонують у ролі обставинних детермінантів, і омонімічних словоформ, які виконують функцію прислівних обставинних поширювачів, - одне з дискусійних у сучасній лінгвоукраїністиці. Цю проблему намагалися розв'язати у межах як формально-граматичного, так і семантико-синтаксичного аспектів речення, проте й сьогодні статус детермінантних членів речення залишається дискусійним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Синтаксичний статус детермінантних членів речення є предметом вивчення в працях таких учених, як І. Р Вихованець [1], М. О. Вінтонів [2], Г О. Золотова [3], Н. Л. Іваницька [4], В. П. Малащенко [5], О. Б. Сиротиніна [6], І. І. Слинько [7], Н. Ю. Шведова [8] та інших.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Питання розмежування прислівних і неприслівних поширювачів речення - одне з актуальних сучасного синтаксису, що пов'язано із загальною типологією синтаксичного зв'язку на рівні простого речення загалом і з типологією членів речення зокрема.

У сучасній лінгвістиці не напрацьовано класифікаційних ознак обставинних детермінантів, не описано кореляції синтаксичних одиниць формально-граматичного й семантико-синтак- сичних аспектів речення. Актуальним залишається питання диференціації прислівних та неприслівних поширювачів речення.

Метою статті є комплексний аналіз функційних виявів детермінантних обставинних членів речення в сучасній українській мові.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) визначити статус детермінантних членів речення;

2) узагальнити диференційні ознаки детермінантних членів речення в структурі речення.

3) з'ясувати морфологічні й семантичні вияви детермі- нантних членів речення в сучасній українській мові.

Виклад основного матеріалу. Як наголошує І. Р Вихованець, «найголовнішою ознакою детермінантних членів речення є їхня вторинність, похідність, трансформаційна пов'язаність зі структурою складного речення» [1, с. 130]. З лінгвістичного погляду локативність кваліфікують як семантичну категорію, до якої належать усі різновиди просторового значення. Локативність виражає відображені у свідомості людей різноманітні просторові відношення предметів і явищ, зокрема їхнє місцеперебування, напрямок руху, контактність і дистантність розташування тощо.

На рівні простого речення детермінанти локальної семантики можуть мати конкретизовану або неконкретизовану репрезентацію. Так, приреченнєві поширювачі першого типу можуть експлікувати конкретне місце реалізації процесуальної ознаки в просторі, наприклад: У лісі, недалеко від села Вереси, знайшли Марусину землянку (В. Шкляр); Серед них є й такі, поруч з якими перший псалом не рекомендує сідати (Л. Костенко); Серед трав на природі (Л. Костенко). Також до першого типу належать детермінантні члени речення, що вказують на шлях руху, наприклад: Дорогою він весь час розповідав Василеві про свої партизанські пригоди, ад'ютанти лишень кивали головами, поглядаючи на Сашу (В. Шкляр); Широкою галявиною орда рушила до Сули й по льоду перейшла її (В. Шкляр).

Детермінантні поширювачі локальної семантики, що мають неконкретизовану репрезентацію, передають загальну вказівку на місце вияву дії, наприклад: Десь вона, безноса, походжала вже близько (В. Шкляр); Там тепер колгоспна комора(В. Шкляр). До цього ж типу належать детермінанти, що передають загальний напрямок, наприклад: - Звідси не видко, - поважно відповів Шуліка. - А пулімйот «шварцльоза» (В. Шкляр); Звідти знову доводилось їхати в щойно залишену «охранку» (О. Вахній). Щодо відношення реальної події до орієнтира, то детермінантні члени речення експлікують такі семантичні сегменти:

- місцезнаходження за межами об'єкта, наприклад: За річкою - Єзупіль, але на нього можна лише дивитися з високого лівого берега (Т. Прохасько);

- місцезнаходження в просторі вище об'єкта, наприклад: Над лісом котилися сірі осінні хмари (В. Лис); Над озером мені дуже сподобалось (особливо лілії), тож я вирішив приходити ще (Ю. Андрухович);

- місцезнаходження в просторі нижче від об'єкта, наприклад: Попід лісом виринула ще одна хмара кінноти й теж поперла прямо на них (В. Шкляр); Під берегом щось насвистував Чорторий (В. Рутківський);

- місцезнаходження попереду об'єкта, наприклад: Перед ним миготіли її стрункі ноги, сукня від бігу злітала вгору, відкриваючи вище дівочу звабу, солдат від того дурів, ще дужче налягав на ноги, змахуючи з обличчя гарячий піт, та знов ловив у жменю лиш вітер (В. Шкляр); Перед Києвом це була остання лінія оборони, і тут червоні оскаженіли до краю (В. Шкляр);

- місцезнаходження в межах об'єкта, наприклад: У Житомирі командир невеличкого панцерника взяв їх у голубий вагон, який причепили до бронепотяга, щоб перегнати у Вінницю чи не для самого Головного Отамана (В. Шкляр); У селі люди особливі, - почав був Денис (Л. Дашвар);

- місцезнаходження в центральній частині простору, оточеного чи не оточеного об'єктом, наприклад: В центрі круглої ямки відбився малюнок: малесенька голівка, круглі вушка, великі перетинчасті крила (Н. Тисовська); Посеред номера стояла її маленька валізка (І. Роздобудько);

- місцезнаходження в просторі з бокової сторони об'єкта, наприклад: Ліворуч напіврозчинені двері до ванної кімнати - звідти було чути шум води з нещільно закритого крана (Ю. Сорока); Праворуч від Ворона летів Вовкулака (він завжди тримався біля отамана), його кара кобила Тася, хоч була норовистою «дівкою», чула Мудея на нюх за версту (В. Шкляр);

- місцезнаходження в просторі, оточеному об'єктом, наприклад: Між вишками, серед розпечених сонцем полів, улаштували майданчик і виносили всіх, хто до них приїздив(С. Жадан); Між наметами горіли вогні, іскри злітали в чорно-біле небо, де пітьма густо перемішалась із туманним волокном(С. Жадан).

Детермінантні члени речення на позначення напрямку руху локального об'єкта найчастіше репрезентовані кількома семан- тико-синтаксичними моделями. Вони можуть позначати вихідний пункт руху, кінцевий пункт руху або один і другий одночасно. Наприклад, напрямок руху з поверхні об'єкта: З дерев на траву - прохолода (Л. Дашвар); напрямок руху на поверхню об'єкта: На болото не ставте (Н. Доляк); напрямок руху в межі локального об'єкта: Але до лісу вони ходили не марно... (В. Шкляр); напрямок руху з меж об'єкта: З неба періщило, але ми все-таки піднімалися, бо нас тягнула і вабила Альфама, ми сліпо йшли на запахи цього арабського слова (Ю. Андрухович); напрямок руху за об'єкт: За село вийшла - змерзла (Л. Дашвар); напрямок руху з-під об'єкта: З-під напинала вискочило четверо запізнілих, але дуже суворих «начальників» (В. Шкляр); напрямок руху над об'єктом: Над аеродромом нависало небо раннього червня, розгорталось під вітром...(С. Жадан); напрямок руху в простір нижче від об'єкта: Унизу, під ним, хлопці в сірих уніформах і чорних беретах гамселять якихось нестрижених масонів, котрі називають себе «демократичеським союзом» (Ю. Андрухович).

За морфологічним виявом детермінантні члени речення в сучасній українській мові зазвичай репрезентовані прислівником або відмінковою чи прийменниково-відмінковою формами. У детермінантній позиції прийменник разом із суб- стантивом залежать не від одного слова, а від предикативного центру загалом.

У сучасній українській мові такі детермінанти можуть бути виражені конструкціями з прийменниками з (із), від, до, біля, коло, навколо, посеред, серед, обабіч, край, поруч, кругом, вздовж, позаду, поряд, зсередини, з-за, з-перед, з-під, з-поміж, поміж + N2. Ці структури репрезентують конструкції, що вказують на місцезнаходження локального об'єкта, напрямок і шлях руху. Родовий відмінок у функції детермінанта з локальним значенням належить до найпродуктивніших морфологічних засобів, наприклад: Коло вогнища спочутливо загомоніли (М. Соколян); Біля Високої Греблі Ганнуся підіймалася до вітряка, що похмуро маячів на пагорбі, і за кожним кроком відчувала дедалі гострішу тривогу (В. Шкляр); Серед кімнати стояла широка дубова кухва, наповнена до половини брунатною купіллю, від якої сходив гарячий трав'янистий дух. (В. Шкляр); Поруч на долівці парували ще два казани з окропом (В. Шкляр); Поміж столиками до нього підходили Левко, Марко і Андрій - у брезентових робах та важких черевиках (В. Шкляр); Посеред кімнати, як центр усього цього дива, стояв столик червоного дерева з крученими гнутими ніжками, які прикрашало різьблення у вигляді виноградної лози (Л. Костенко).

Давальний відмінок у значенні детермінантів з просторовим значенням вказує на спрямованість руху до предмета й виражається за допомогою прийменника назустріч + N наприклад: Назустріч хлопцеві плив великий оселедець (Ю. Андрухович); Назустріч їм виходив Бень у довгополому лапсердаку, горбатий, з рудою борідкою, проте милий і чемний жид, який мав лісника Чорновуса за великого приятеля (В. Шкляр).

Детермінантні члени речення локальної семантики, виражені знахідним відмінком, можуть реалізуватися моделями на, у(в), через, крізь + N Вони виражають значення кінцевогопункту, напрямку, шлях руху, наприклад: У подвір'я в'їхало таксі й посигналило, щоб він посунувся (Є. Кононенко); на + N₄: На захід - лише Чорний (Шварцвальд) ліс, водорості, що вийшли з нашого моря (Т. Прохасько).

Модель прийменник + N₅також слугує для вираження детермінантів локального значення. її визначають прийменники над, понад, під, попід, перед, між, за, поза, поруч з, поряд з + N₅разом з прийменниками в детермінантній позиції. Модель диференціює локалізацію щодо просторового орієнтиру через прийменники над, під, між (поміж), між (поміж), перед, за, поряд (поруч) + N₅, наприклад: Над лісом котилися сірі осінні хмари (В. Лис); Під сонцем блищала річка, під сонцем у небі раділа ластівка, а десь далеко, не тут, народжувалася тиха сумна мелодія: то легіт-вітерець дув у суху очеретину (В. Шкляр); Між пальцями, жовтими від тютюну, диміла цигарка (В. Шкляр); Перед очима постало перелякане обличчя матусі й багряна кров, що струмочками стікала по білосніжному полотну Омелькової сорочки (Ю. Сорока); За порогом був уже інший світ, ізольований від зовнішнього (О. Михед); Поряд базар, у під'їзд забігають якісь підозрілі типи, торгують наркотиками, обмочують стіни, як приблудні пси (Л. Костенко). Модель N₅виділювана з-поміж морфологічних варіантів детермінантів з локальною семантикою. Специфіка орудного просторового полягає в тому, що він може виступати як безприйменникова конструкція. Безприйменникові форми детермінантних членів виражаються тільки орудним відмінком. Такі форми є спеціалізованими репрезентантами дистант- ної локалізації, становлячи номінації переважно предметів лінійного характеру (долом, долиною, ходом тощо), наприклад: Вулицею, у нього перед носом, хтось промчав на мотоциклі, обсадившись дітьми (В. Шкляр); Стежкою піднімалася Елен, місцева доброчинниця, добряче задихавшись (М. Гримич).

Моделі на, у (в), по + N₆у детермінантній позиції репрезентують конструкції, що вказують на локалізацію на поверхні просторового орієнтира (на + N₆), наприклад: - На дні Чорного моря вони... (В. Нестайко); (по + N₆), наприклад: По шляху котилися чотири відкритих вантажівки (Д. Білий); локалізація в межах просторового орієнтира (у+N₆), наприклад: У класі стояв гомін, а чи візьмуть німці Київ, чи будуть у школі ті самі вчителі, чи німці пришлють інших (Є. Кононенко); просторова близькість або прилягання до певного просторового орієнтира (при + N₆), наприклад: При дорозі світився синіми вогнями універсам «Центральний», і Клаус оминати його в жодному разі не захотів(С. Жадан); При дорозі -- відра, повні яблук (Г Вдовиченко).

Друге місце за частотністю вживання у сфері детермінантів з локальним значенням після прийменниково-відмінкової форми займають прислівники (Adv.) - морфологізовані форми, якими ґрадуюються різні розташування предметів щодо просторового орієнтира. Найактивніше виявлювані прислівники, утворені прийменниково-іменниковим способом (збоку, усередині, згори, попереду, вздовж тощо), наприклад:Попереду м'яко зайнялись вогні й почали рости, випалюючи ніч(С. Жадан); Збоку біля нього стриміла табличка (В. Шкляр). Продуктивні в цій функції також складні прислівники (праворуч, ліворуч) і прислівники займенникового походження (там, тут), наприклад: Праворуч тяглися запасні колії, заплутані тупики з жовтою від мастила травою й чорними від диму рейками(С. Жадан); Ліворуч від Сакова

Галдуна приострожував свою гніду кобилу Гальку Санько Кулібаба, який за срібного портсигара з ведмедиками виміняв добру нагайку, та зараз замість нагайки Санько полоскав на дощі голу шаблюку (В. Шкляр); Там вони провели наступний день і ще одну ніч(С. Жадан); Тут була стежка(С. Жадан); Тут пару кілометрів(С. Жадан).

Лексичними наповнювачами детермінантних моделей виступають переважно імена з конкретним значенням. Іменників з конкретним значенням в українській мові значно більше, ніж з абстрактним, оскільки вони співвідносяться з ширшим колом реалій, різноманітніші за семантикою. Просторове значення формується іменниками різних тематичних груп. У складі детермінантних структур просторового значення часто виступають загальні й власні назви на позначення, наприклад, територій: Надворі репіжив дощ, гриміло, стіни в коморі були грубі, тому постріли звідти майже не чулися (В. Шкляр); предметів: На печі зігрієшся (Л. Даш- вар); природних западин: Над рікою Ебро у тихому смутку (Р Іваничук); організацій, закладів, об'єктів: В інституті її прозвали Лисиця (І. Роздобудько); відкритих і закритих просторів, території: У степу за фермою на КамАЗі карданвал «полетів» (Л. Дашвар); предметів лінійного характеру: Широкою доріжкою, посипаною жовтим піском, Мирон підійшов до гурту(В. Шкляр).

Іменникові позиції в прийменниково-відмінкових структурах детермінантних членів речення часто заповнюються імен- ником-топонімом: А до Києва по рукопис їхати не збираюся, бо мені його все одно поштою за вашим наказом пришлють (Ю. Андрухович); На Поліссі існує легенда про старого, сивого (чи білого) як голуб діда (В. Лис).

Отже, детермінантні члени є факультативними елементами формально-граматичної будови речення, оскільки з семанти- ко-синтаксичного погляду їх можна вільно вилучати зі структури висловлення. Перспективним завданням є типологізація засобів вираження детермінантних членів речення в структурі висловлення, дослідження другорядних членів речення в різно- системних мовах у зіставному аспекті.

Література

1.Вихованець І. Граматика української мови. Синтаксис. Київ : Либідь, 1993. 368 с.

2.Вінтонів М. Актуальне членування речення й тексту: формальні та функційні вияви. Донецьк : ДонНУ, 2013. 328 с.

3.Золотова Г., Онипенко Н., Сидорова Н. Коммуникативная грамматика русского языка. Москва : Ин-т рус. языка им. В. В. Виноградова, Моск. гос. ун-т им. М. М. Ломоносова, 1998. 528 с.

4.Іваницька Н. До проблеми валентності в граматиці Філологічні студії: збірка наукових статей. - Вінниця : ВДУ, 2004. Вип. 2. С. 49-51.

5.Малащенко В. Свободное присоединение предложно-падежных форм имени существительного в современном русском литературномязыке. Ростов-на-Дону : Изд-во Рост. ун-та, 1972. 172 с.

6.Сиротинина О. Лекции по синтаксису русского языка. Москва : Высшая школа, 1980. 141 с.

7.Слинько І., Гуйванюк Н., Кобилянська М. Синтаксис сучасної української мови: проблемні питання. Київ : Вища школа, 1994. 670 с.

8.Шведова Н. К спорам о детерминантах : обстоятельственная и необстоятельственная детерминация простого предложения. Научные доклады высшей школы. Филологические науки. 1973. № 5. С. 66-77.

Размещено на Allbest.ru