Текстово-образні конструкції в українському та словацькому пісенному фольклорі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Фольклорно-пісенна творчість є однією з найдавніших царин інтелектуально-естетичної, мистецької діяльності людини. Словесно-образні знаки народнопоетичної культури відображають естетичні ідеали етномовців. Припускаємо, що для фольклору слов'янських народів характерні певні закономірності мовнообразного позначення реалій дійсності. Актуальність дослідження, на наш погляд, зумовлена потребою сьогодення пізнати глибинне коріння слов'янської єдності, що можна оптимально здійснити на прикладі лінгвоаналізу пісенних зразків найдавніших автентичних доказових фактів культурно-етнічної спільності слов'янських народів. Виявлення ідентичних, аналогічних структур, засвідчених у народнопоетичних текстах різних етносів, слугуватиме переконливим аргументом їх спорідненості, спільності походження, дозволить встановити архаїчні мовнообразні конструкції, зафіксувати суто національні й універсальні способи поетичного слововираження. У цьому плані увагу привертають канонічні текстово-образні сполуки, що є найпоширенішими в мові: атрибутивні, вербальні, адвербіальні тощо. мовний фольклорний мистецький

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Увагу українських учених деякою мірою привертали питання словацького фольклору, словацько-українських фольклорних зв'язків. Схвально, що ця проблема в різні часи засвідчена в працях науковців різних галузей (Ф. Колесса, В. Гнатюк, М. Соболевський, В. Гошовський, О. Гижа, С. Грица та ін.). Цінні матеріали містяться в рукописах М. Плісецького, І. Грабовича, Г. Кобан, І. Прокопова, В. Хомика, В. Хоми, М. Дзіндзьо, П. Батюка, П. Кантора, К. Чаплик та ін. Суттєвою, значущою є праця білоруського вченого І. Швед «Словацький фольклор: форми, жанри, поетика» (2010 р.). Вважаємо, що питання словацько-українських мовно-пісенних зв'язків потребує докладного і різнобічного вивчення.

Мета статті здійснити спостереження за функціонуванням текстово-образних структур (текстово-образних універсалій) різних типів у словацьких і українських народних піснях.

Основне завдання виявити і схарактеризувати в загальних рисах спільне та відмінне в мовно-образній організації словацьких і українських фольклорно-пісенних текстів, що дозволить переконатися в спорідненості чи неспорідненості двох етнічних культур.

Матеріалом для лінгвоаналізу слугували тексти українських і словацьких народних пісень, подані в збірниках і електронних бібліотеках: «Песни народов мира» (упор. В. Виноградов, Г. Шнеєрсон) (Москва, 1957 р.), «Пісні народів світу» (упор., заг. ред. Ю. Таранченка) (Київ, 1964 р.), «Песни друзей» (заг. ред. Г. Шнеєрсона) (Москва, 1950 р.), «Чешские и словацкие народные песни» (упор., ред. Г. Шнеєрсон) (Москва, 1947 р.), «Чешские словацкие моравские песни» Віта Неєдли (упор. Г Шнеєрсон) (Москва, 1948 р.), «Хрестоматия для пения. Песни народов мира» (упор. К. Тихонова, К. Фортунатова) (Москва, 1982 р.), «Песни народов мира» (упор. Г. Преображенська) (Москва, 1989 р.), «Мелодії дружби. Народні пісні соціалістичних країн» (обробка В. Уманця, укр. тексти П. Тичини) (Київ, 1967 р.), «Мелодії дружби. Українські, російські, молдавські, болгарські, чеські, словацькі, словенські, моравські, сербські, далмацькі народні пісні (обробка В. Уманця) (Київ, 1991 р.), «Народные песни Чехословакии» (обробка Л. Шварца) (Москва, 1968 р.), «Українські народні пісні» (Харків, 2003 р.), «Украинские народные думы» (Москва, 1972 р.).

Отже, предметом спостереження обрано текстово-образні універсалії (текстово-образні конструкції) образно-змістові єдності, реалізовані в лінійно представлених граматичних структурах, що створені за певними моделями і співвіднесені з відповідним значенням. З логіко-граматичного погляду, текстово-образні універсалії мікроструктури класифікуємо на атрибутивні, субстантивні, адвербіальні, вербальні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Насамперед, увагу привертають канонічні атрибутивні сполуки, що є найпоширенішими у слов'янських мовах. Атрибутивні текстово-образні універсалії прикметниково-іменникові структури. Спостережено, що в словацькому фольклорі це поєднання сладкий сон [4, с. 23]; светлый сон [4, с. 23]; крепкий сон [4, с. 23]; тихий сад [4, с. 23]; зеленый болераз [4, с. 30]; вьюжная зима [4, с. 64]; яркая луна [4, с. 30]; смуглая цыганка[4, с. 30]; яркая луна [4, с. 30]; дружная семья[4, с. 30]; светлые сны[5, с. 27]; ручка бела[6, с. 156]; темный лес [6, с. 156]; сабля кровавая [6, с. 159]; сабля длинная [6, с. 156]; хлопцы удалые [6, с. 162]; серые овечки [6, с. 133]; белый конь [6, с. 149]; красная сбруйка [6, с. 149]; белые ягнята [6, с. 133]; темная ночка [6, с. 153]; горькие слезы [6, с. 110]; глубокая долина [6, с. 86]; зеленые луга [6, с. 106]; белы ножки [6, с. 153]; белы ручки [6, с. 153]; родной край [6, с. 145]; синий розмарин [6, с. 136]; зеленая роща [6, с. 44]; сырая земля [6, с. 128]; червона троянда; біла троянда; глибокий ярок; степовий орел; голубі очі; кленові листки; широкий ярок; ряба курка; сизий голуб; білий соколик; зелене дерево; зелений гай; зелена тополя; зелене дерево; чорні очі; красива дівчина; зелена липа; глибока вода; каламутна вода; сірий голуб та ін. (з електронних ресурсів Т Б.). В українській народнопісенній творчості активними виступають такі структури: дрібний дощик, дрібний мак, буйний вітер, темна нічка, сіра зозуля, сизий голуб, зелена діброва, бистрі ріки, синє море, білий камінь, ясне сонце, темна хмара, зелений гай, сира земля, чисте поле, висока гора та багато інших (Т. Беценко, 2016 р.).

Рідкісними в народнопісенній культурі слововживання є складні прикметники. У словацькій пісенній традиції спостережено вживання складного прикметника у функції означального компонента: ночь сизокрылая[4, с. 23]. Подібні епітетні означення фіксують українські народні думи: сизопері орли [7, с. 175], а також орли-сизокрильці [7, с. 167].

Показово, що канонічні прикметниково-іменникові сполуки в словацькому фольклорі активізовані з компонентами, що позначають назви осіб: дівчина, хлопець, парубок; реалії довколишнього світу природи: вода; просторові поняття: поле, долина; назви рельєфу місцевості (ороніми): гора, яр; зооніми: орел, курка, сокіл, кінь, птиця; астрономічні поняття: зорі, місяць та ін. Значна кількість одиниць із номенами очі, щоки, руки, ноги. Назви тварин (орел, сокіл, голуб, голубка) як в українському, так і в словацькому фольклорі вживаються для найменування осіб. Показово, що в українських народнопісенних текстах відсутні атрибутивні конструкції з фітонімами липа, троянда. В обох культурах актуальними є поняття місяць, гай, вода, а також дівчина, парубок, що становлять слов'янські мовнообразні знаки фольклорної традиції. Універсальними для слов'ян, на нашу думку, міжмовними («міжфольклорними») є прикметниково-іменникові структури білі ніжки, білі руки, глибока долина, темний ліс, зелений луг, бистрі ріки, темна ніч, зелена діброва, висока гора, зелена сосна, гіркі сльози, кривавий меч та ін., що засвідчені і в українській народній творчості, і в словацькому фольклорі. Це слугує показником давньої, глибинної спорідненості етносів.

Органічними для пісенних жанрів словаків і українців є вербальні текстово-образні універсалії (формули), утворені поєднанням дієслів із залежними словами на основі підрядного зв'язку чи дієслів із дієсловами на основі сурядного зв'язку: їла, пила, косити траву, через гори проводжати та клясти-проклинати, ані пить, ані їсти, плакати, ридати; і плакати, і ридати. У словацькому пісенному фольклорі засвідчені повторювані вербальні формули: пойдем в лес[6, с. 42]; пойдем в чисто поле [6, с. 42]; гнать отары[6, с. 24]; горько зарыдать[6, с. 87]; бродят по лесочкам [6, с. 99]; не пашешь, не сеешь [6, с. 112]; не губи, не руби [6, с. 127]; по долине гнали [6, с. 163]; в Рожняву погнали [6, с. 171]; в Белоград примчался [6, с. 156]; попасть в темницу [6, с. 125]; бороздочку вспахать [6, с. 153]; плачет, рыдает [6, с. 146]. Порівняйте вербальні текстово-образні універсалії (формули), вживані в українському героїчному епосі (думах): плаче, ридає [7, с. 176]; гірко плакати [7, с. 180]; сікти-рубати [7, с. 163]; до річки Самарки прибігати [7, с. 206]; до річки Самарки добігати [7, с. 208]; до Савур-могили добігати [7, с. 193] та ін. Зазначене свідчить про аналогічність у побудові конструкцій, про ідентичність компонентів (наприклад, дієслів руху чи об'єктів, до яких спрямований рух, темниця, долина, ліс, чисте поле, річка, город, гора).

Для фольклорного текстотворення характерними вважають структури, утворені поєднанням іменника з іменником. Такі конструкції становлять або складне слово іменник, або формують сполуку з кількох іменників (найчастіше двох), що базується на основі сурядного зв'язку між компонентами. Означені конструкції властиві фольклорній традиції слов'янських народів, зокрема й українській і словацькій пісенній культурі. Субстантивні текстово-образні універсалії, активізовані в українській фольклорно-пісенній творчості (сполуки типу щука-риба, Дунай-ріка, щастя-доля, стежки-доріжки, мед-вино, хліб-сіль, батько-мати, срібло-золото або срібло і золото, срібло та золото, час і година, хліб та сіль, хліб і сіль, щастя й доля, ні щастя, ні долі), мають аналоги в словацьких народних піснях: Жилинград [6, с. 35]; злато-серебро [6, с. 29]; парни-хваты[6, с. 30]; серебра да злата [6, с. 52]; серебра и меди [6, с. 155]; пандурыстражники [6, с. 34]; паны-помещики[6, с. 48]; Будатин-замок [6, с. 35]; елки да сосенки [6, с. 59]; злат-меч [6, с. 75]; лугаполя [6, с. 78]; Грон-река [6, с. 78]; Яник-мужинечек [6, с. 151]; орел-Яношик [6, с. 138]; шелк-бархат [6, с. 153]; Яник-птенчик [6, с. 135]. Аналогічність, ідентичність спостережена і в принципі побудови конструкцій, і в компонентному складі структур. Помітно, що з-поміж субстантивних текстово-образних універсальних конструкцій спільними для обох культур є структури срібло-золото, срібло та золото та ін. Природними є поєднання прикладкових сполук. Водночас власні назви, що входять до таких конструкцій, співвіднесені з етнічною дійсністю національною картиною світу.

Частовживаними в пісенному фольклорі українців і словаків є адвербіальні текстово-образні формульні структури. Вони творяться на основі поєднання прислівників у складне слово (тяжко-важко, рано-пораненько, мало-немного) та іменників у непрямих відмінках із прийменниками (на Савур-могилі, на Черкень-долину, до байраків, у неділю). Адвербіальні текстово-образні універсалії із семантикою місця, часу та ін. найпоширеніші в народній творчості обох народів. У словацьких народних піснях фіксуємо доволі часто вживані адвербіальні текстово-образні структури із семантикою місця з компонентами ліс, гай, гора, могила, яр, село, берег, долина. Водночас актуалізованим здається як мікропростір: у окна [4, с. 15]; под окошком[6, с. 174]; в дом[4, с. 23]; перед печкою [4, с. 64]; в горнице [6, с. 171]; к расписным воротам [6, с. 155]; у порога [6, с. 156]; з будинку, у двір, навколо млина, в колодязі (з електронних ресурсів), так і макропростір: к Белограду [6, с. 158]; в темный лес[6, с. 156]; на Жилину-град [6, с. 35]; с Татр [6, с. 37]; с Поляны[6, с. 37]; на Поляне[6, с. 48]; на горе Кралевой [6, с. 77]; между горами [6, с. 75]; в долине, в розмарине [6, с. 80]; у костра, на круче [6, с. 75]; в краях грохотских [6, с. 68]; в горе [6, с. 91]; за Быстрицей[6, с. 144]; у костра на горке[6, с. 155]; в заросле терновой[6, с. 178]; у красивій долині; через ліс; з пол;, з лісу; на вершині водоспаду; на берег; на березі річки; в горах; через зелений гай; в долині; через виноградник; до села; до лук; з шляху; через гай; між гір; між мостом; на коні; на скелі; на могилі (електронний ресурс). В українському фольклорно-пісенному континуумі засвідчені структури: до тихого Дунаю, на високу гору, на шляху, вдолині, у гай, у гаю, на могилі та ін. Відмінних текстово-образних конструкцій мало. Це, здебільшого, одиниці з номенами водоспад, виноградник, скеля тощо, з географічними назвами Татри, Поляна, Будатин, Бистриця та ін., які характерні для пісенного континууму словаків і є, на наш погляд, їхнім своєрідними етнокультурними знаками. Адвербіальні текстово-образні структури із семантикою часу в словацькому пісенному фольклорі представлені сполуками з ранку до ночі, рано, в темну ніч, до схід сонця, в українському аналогічними структурами: рано-рано, рано-пораненьку, до схід сонця, у неділю рано. Наприклад: утром рано [6, с. 42], рано [6, с. 27], темною ночкой [6, с. 90], порою ночной[6, с. 90], в темну ночку[6, с. 153], до зари [6, с. 160]. Адвербальні текстово-образні структури схожі, аналогічні в обох фольклорних континуумах. І в українській, і в словацькій народнопісенній творчості час означений поняттями схід сонця, рано, ранок, ніч, пора, зоря. Це ще раз підкреслює спорідненість етносів у етнокультурному вимірі.

Висновки. Мовнообразні засоби в словацькій і українській фольклорно-пісенній творчості відзначаються аналогічністю функціонування. Подібність впізнавана на основі компонентного складу текстово-образних структур, їхньої семантики, особливостей слововживання. Відмінність текстово-образних структур полягає у використанні інакшого компонентного складу. Актуалізованими в конкретних випадках є номени, що безпосередньо фіксують картину світу етносу. Лінгвоаналіз народнопісенних текстів свідчить про спорідненість етносів і водночас про їхнє самобутнє бачення довкілля.

Започатковані компаративні дослідження в галузі фольклорно-пісенної мовотворчості, на нашу думку, потребують подальших глибинних розвідок і повинні слугувати ґрунтом для розбудови різнорівневих філологічних студій, орієнтованих на вивчення особливостей слов'янського народнопоетичного континууму в усій різноманітності, багатоаспектності та цілісності.

Література

1. Беценко Т. Мова українських народних дум: словник текстово-образних одиниць / Т. Беценко. Суми, 2016. 148 с.

2. Беценко Т. Текстово-образні універсали думового епосу: структура, семантика, функції / Т. Беценко. Суми, 2008. 400 с.

3. Мейтус Ю. Чешские, словацкие и моравские народные песни / Ю. Мейтус; перев. на рус. Д. Седых; пер. на укр. П. Тычины. Москва: Сов. комп., 1968 56 с.

4. Неедлы В. Чешские, словацкие, моравские песни / В. Неедлы. Москва, 1948. 65 с.

5. Пісні Чехословаччини. К.: Муз. Україна, 1956. 58 с.

6. Словацкие народные разбойничьи песни и баллады / сост., пред. и примеч. П. Богатырева. Москва: Худ. лит., 1976. 210 с.

7. Украинские народные думы. Москва: Наука, 1972. 600 с.

Размещено на Allbest.ru