Термін "мотив" у парадигмі когнітивно-семантичного аналізу поетичного тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРМІН «МОТИВ» У ПАРАДИГМІ КОГНІТИВНО-СЕМАНТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ

мотив термін текст літературний

Сметана І.,

старший викладач кафедри українознавства і мовної підготовки іноземних громадян Харківського національного економічного університету

імені Семена Кузнеця

Анотація. Статтю присвячено аналізу вживання терміна мотив у дослідженні літературного тексту. Здійснено огляд праць науковців, в яких відображено різні розуміння терміна. Особлива увага приділяється виокремленню мовних і мовленнєвих складників мотиву та з'ясуванню його співвіднесеності з іншими термінами, передусім когнітив- ними. Показано активізацію використання терміна мотив як у функціонально-стилістичній, так і в когнітивній парадигмах сучасної лінгвістики. Продемонстровано тенденцію до творення складних термінів із компонентом мотив (концепт-мотив).

Ключові слова: мотив, концепт, міфологема, словесний образ, поетичний текст.

Постановка проблеми. Незважаючи на розмаїтість і багатогранність уже вироблених у філології наукових форм аналізу поетичного тексту, термінологічна система такого аналізу ще не є усталеною й однозначною. Крім того, нинішній період у розвитку науки характеризується множинністю й різноманітністю методологій філологічних досліджень, з яких кожна пропонує власну систему термінів і відповідних дефініцій.

Останнім часом поруч із традиційними стилістичними прийомами у вивченні мови поезії можна зазначити популярність міжрівневого й навіть міждисциплінарного підходу до неї. Це робить актуальними два завдання: 1) визначити доречність і специфіку використання в межах лінгвістичного аналізу загальнофілологічних термінів; 2) встановити співвідношення таких термінів з іншими вживаними терміноелементами, диференціювати їх.

Одним із таких термінів, обраним для огляду й аналізу в цій статті, є загальнофілологічне поняття (яке, у свою чергу, походить із музичної сфери) - мотив.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Традиційно мотив трактують як «стійкий формально-змістовний компонент літературного тексту. Він може бути виділений як у межах одного або кількох творів письменника (наприклад, певного циклу), так і в комплексі всієї його творчості, а також будь-якого літературного напряму або цілої епохи» [10]. Цей термін, що пов'язується передусім із дослідженнями фольклорних мотивів О.Веселовським, за слушним зауваженням науковців, «тяжіє до метазнаків літературознавства та музикознавства, співвідноситься з базовими, епізодичними знаками, які актуалізуються в текстах та за їх межами. Пор.: Ландшафт, Портрет героя, Предмет, Артефакт, Явища, Звуки, Кольори тощо» [12, с. 174]. У цитованій праці дослідники, як бачимо, розглядають мотив дуже широко, як одиницю найвищого рівня узагальнень у родовому характері явищ. Більш традиційним є виділення мотиву з конкретнішим семантичним наповненням, так його розуміє, наприклад, Л. Лисенко (посилаючись на В. Буряка): мотив - це «образ, спільний для декількох творів чи групи творів», як-от: правда, собор, Бог, істина, традиція, рідний край, сумління, кордон, свобода, закон, любов, добро [8, с. 78]. Говорячи про публіцистику Є. Сверстюка, автор наголошує на важливій ознаці таких мотивів: вони «ідентифікуються на всіх тематико-проблемних підрівнях ідейно-художньої публіцистичної цілісності» [8, с. 77]. Доволі докладний аналіз поглядів науковців на схематичність / реальність мотиву, його місце в літературному творі та роль у побудові сюжету подано в статті С. Шалигіної [11]. Хоча І. Костюк і зазначає, що «пояснювати значення розповсюдженого терміна, використання якого не викликає жодних застережень, не треба», ця сама дослідниця водночас небезпідставно зауважує, що «науковці використовують його в різних значеннях» [7, с. 409]. У процитованій статті термін мотив розглянуто у зв'язку й у взаємному перетинанні з іншими філологічними термінами, зокрема, такими, як міфологема і концепт.

Метою статті є визначення особливостей вживання терміна мотив у лінгвістичному аналізі художнього тексту, виділення мовних і мовленнєвих складників мотиву та з'ясування його співвіднесеності з іншими термінами, передусім когнітивними.

Виклад основного матеріалу. Лінгвістична сутність мотиву простежується в деяких джерелах із функціональної стилістики, що дає нам змогу співвіднести його з мовними одиницями. Так, в енциклопедії «Українська мова» серед предметів аналізу поетичної мови виділяються лексико-семантичні процеси, характерні явища індивідуального словотворення, динамічні процеси в синтаксисі, а також «типові наскрізні мотиви, або ключові слова» [4, с. 500]. Отже, у цьому визначенні вбачається реалізація мотивів передусім на лексичному рівні, який тісно пов'язаний із когнітивним рівнем, національною ментальністю, оскільки процитований вище перелік завершується такими явищами, як символізація слів-понять, набуття ними функцій мовних знаків національної культури [там само].

В аналізі конкретного мовного матеріалу також можна виявити дослідження, в яких мотиви реалізовуються на лексичному рівні. Так, у вже згаданій статті Л. Лисенко як утілення мотивів подано «номінації «Бог», «істина», «слово», «собор», «храм», «любов», «свобода», «краса», «добро» тощо - генетично закодовані чинники ідеальної світобудови» [8, с. 77].

На наше переконання, під час вивчення мовної реалізації мотивів потрібно враховувати різні рівні тексту й підсистеми мовної системи, як це робить, наприклад, М. Музичук. Дослідниця розглядає шляхи мовної репрезентації мотиву маски як одного з визначальних у формуванні «міфічності» прози німецького письменника Г. Носсака. У результаті проведеного аналізу ілюстративного матеріалу автор визначає «типові одиниці та структури для вираження ідеї маскування», серед яких бачимо: одиниці відповідного лексикону, ряди загальномовних і контекстуальних синонімів, спільнокореневі та спільногніздо- ві одиниці, контекстуальне варіювання семантики, а також засоби синтаксичного рівня: складнопідрядні порівняльні речення, мовні опозиції, антитетичні формулювання, оксиморо- ни, які «вербалізують типову для Носсакової поетики дихотомію «правдиве» - «неправдиве», «справжнє» - «несправжнє»» [9, с. 112-116]. Ми приєднуємося до думки, що мотив набуває мовної реалізації у функціонально-стилістичних засобах різних рівнів, і вважаємо плідним та вартим уваги застосування такого лінгвістичного аналізу мотивів щодо художньої літератури. Те, що проблема мовного вираження мотивів є актуальною для сучасного мовознавства, засвідчують і західні джерела, зокрема колективна монографія на цю тему, де упорядники звернулися так само до лексичного, синтаксичного, семантичного рівнів реалізації мотивів і навіть застосовують кількісні методи для їх дослідження [13].

Останнім часом у науковій літературі помітний також зв'язок між мотивами і структурами уявлень людини про дійсність, фрагментами картини світу. Так, досліджуючи роман М. Булгакова «Мастер и Маргарита», Н. Алексєєва виділяє в ньому такі досить різнорідні мотиви: втраченого Раю, стовпотворіння, звіра, храму, чаші, крові, води (зокрема, дощу та річки), повернення до минулого, збереження / спалення рукописів [1]. Зауважимо, що на позначення деяких із цих мотивів автор статті вживає також інші терміни: наприклад, храм є водночас архетипом, вода - міфологемою, дощ і річку визначено як «образи-мотиви». Крім того, характеризуючи мотив річки, Н. Алексєєва говорить про культурний концепт ріка, який відсилає нас до відомих асоціацій, як-от ріка часу, ріка життя, ріка забуття. Бачимо тут поєднання двох термінів - концепт і мотив, які дослідниця інколи пише через дефіс [1, с. 10]. Саме з терміном концепт термін мотив зараз найчастіше поєднується і зіставляється, що пояснюється активним розвитком останнім часом когнітивної лінгвістики, для якої концепт є ключовим терміном, зокрема, для аналізу художнього тексту.

В українському мовознавстві ці терміни поєднує також відома дослідниця С. Єрмоленко, яка пише про лінгвопоетику Тараса Шевченка. Досліджуючи мову Т. Шевченка «як складну ієрархічну систему, яка є об'єктом вивчення історії української літературної мови, лінгвостилістики, лінгвопоетики, когнітив- ної лінгвістики, лінгвокультурології» [5, с. 3], автор обирає для вивчення «показові в контексті української ідентичності концепти-мотиви, слова-символи слово, хата, світ» [там само]. Вона вживає терміни з написанням через дефіс, а також прямо формулює їхню надзвичайну близькість, хоча вони походять з різних ділянок наукового аналізу: «Саме так можна структурувати зміст концепту, або, за літературознавчою термінологією, мотиву Шевченкової творчості - слово» [5, с. 4]. С. Єрмоленко, крім названих вище, виділяє як важливий для Шевченкової творчості мотив розмови, а також його вужчий, окремий різновид - мотив розмови із зорею. Даючи теоретичне обґрунтування науковому терміну концепт-мотив, автор підкреслює, що «оперування поняттями концептів-мотивів, співвідносних із поняттями лексико-семантичних, лексико-асоціативних полів, відкриває нові можливості дослідження філософії мови Кобзаря» [5, с. 17]. На нашу думку, у праці С. Єрмоленко показано, як термін мотив може бути вписаний у сучасну лінгвокогнітивну інтерпретацію поетичного тексту. Такої ж думки дотримується З. Афінська, яка йде за ідеєю В. Дем'янкова: «концепт значною мірою відповідає тому, що дослідники літератури називають мотивом», - і виділяє в ракурсі лінгвокультурології мотив la cuisine franзaise [2], що може бути розглянутий і як національно маркований концепт.

Схожий підхід бачимо і в статті Г. Каратєєвої, яка досліджує концепт подорож у французькому постмодерністському романі. Автор на позначення уявлення про подорож використовує не тільки термін концепт, а й міфологема, архетип, а також пише про подорож як «центральний концепт-мотив» досліджуваного нею автора Ж.М.Г. Ле Клезіо [6, с. 65]. У праці Богданової подвійним терміном концепт-мотив позначається робота, водночас у статті вживаються також інші подвійні терміни на позначення ментальних моделей: образ-мотив бруд, образ-деталь ключі. Це вказує на те, що мотиву і концепт-мотиву необхідно знайти обґрунтоване місце в системі сучасної філологічної термінології, яка застосовується для аналізу художнього тексту.

Варто також зауважити, що в сучасній енциклопедії міфології та фольклору показано, що мотиви розрізняються за типами, тобто концепт-мотив є одним із кількох типів мотивів, наявних у фольклорних чи міфологічних текстах [14, с. 318]. Автори зазначеного об'ємного видання наводять як приклад концепт-мотиву винагороджену гостинність, а також зазначають наявність інших типів мотивів, серед яких: мотив-дія (удавана глухота, щоб приманити ворога і вбити його); мотив-об'єкт (джерело райдуг); мотив зв'язку / спорідненості (померла мати повертається, щоб допомогти переслідуваній дочці); мотив персонажа (хрещена-чарівниця); мотив структури оповіді (нескінченні казки). Це ще раз показує нам різноманітність розуміння мотиву на різних рівнях: сюжетного елемента, структурного засобу, образу персонажа тощо.

Висновки. Отже, термін мотив у сучасній науці посідає важливе місце в структурі не тільки суто літературознавчого, а й загальнофілологічного аналізу. Він плідно використовується у функціональній стилістиці й когнітивній лінгвістиці. У системі когнітивних термінів термін мотив (зі своїми варіаціями: концепт-мотив, образ-мотив тощо) не має усталеного місця і визначення, тому уточнення його ролі в когнітивному й лінгвокультурному аналізі поетичного тексту становить перспективу подальших студій.

Література

1. Алексеева Н.С. Роман М. Булгакова «Мастер и Маргарита» в контексте магического реализма. Наукові записки ХНПУ ім. ГС. Сковороди. 2017. Вип. 2 (86). С. 3-20.

2. Афинская З.Н. О мотивах концептосферы еда: la cuisine franзaise. SWorld. Одесса, 2014. Т. 19. С. 49-56. URL: http://www.sworld. education/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/ archives-of-individual-conferences/dec-2014 (дата звернення: 19.04.2018).

3. Богданова О.В. Истина: диалог философских систем (пьеса М. Горького «На дне»). Acta Eruditorum. 2016. Вып. 20. С. 43-48.

4. Єрмоленко С.Я. Поетична мова. Українська мова: енциклопедія. К.: Укр. енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2004. 824 с.

5. Єрмоленко С.Я. Філософія мови Тараса Шевченка. Українська мова. 2014. № 2. С. 3-18.

6. Каратєєва ГМ. Концепт «подорож» у французькому постмодер- ністському романі: шляхи інтерпретації. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. К., 2007. Сер. № 9: Сучасні тенденції розвитку мов. Вип. 2. С. 63-67.

7. Костюк І. Міфологема: історія поняття. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2011. Вип. 22. С. 405-416.

8. Лисенко Л.І. Образна система публіцистики Євгена Сверстюка як концептуальна картина світу. Рідний край. 2010. № 1. С. 75-79.

9. Музичук М.Ю. Мовні засоби вираження мотиву «маски» як елемента «міфічності» у прозі Г.Е. Носсака. Іноземна філологія. Український науковий збірник. Вип. 120. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. С. 111-116.

10. Незванкина Л.К., Щемелева Л.М. Мотив. Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1987. С. 230.

11. Шалыгина С.Г. Понятие «мотив» и его интерпретация в теории литературы и музыке. Социально-экономические явления и процессы. 2012. № 1. С. 250-254.

12. Швачко С.О., Кобякова І.К., Анохіна Т.О. Концептуальний підхід до структурних одиниць текстів: контрастивні аспекти. Вісник Сумського державного університету. Серія «Філологія». 2007. № 2. С. 173-179.

13. Junying Liu, Haitao and Liang. Motifs in Language and Text / Ed. by. Berlin; Boston: De Gruyter Mouton, 2017. 271 p.

14. Sherman J. Storytelling: An Encyclopedia of Mythology and Folklore. L.; NY.: Routledge, 2015. 647 р.

Сметана И.И. Термин «мотив» в парадигме когнитивно-семантического анализа поэтического текста Аннотация. Статья посвящена анализу использования термина мотив в исследовании литературного текста. Выполнен обзор работ ученых, в которых отражены различные понимания термина. Особое внимание отводится выделению языковых и речевых составляющих мотива и определению его соотнесенности с другими терминами, прежде всего когнитивными. Показана активизация использования термина мотив как в функционально-стилистической, так и в когнитивной парадигмах современной лингвистики. Продемонстрирована тенденция к созданию сложных терминов с компонентом мотив (концептмотив).

Ключевые слова: мотив, концепт, мифологема, словесный образ, поэтический текст.

Smetana I. The term “motif” in the paradigm of cognitive-semantic analysis of poetic texts

Summary. The article considers the use of the term motif in the literary works analysis. The works of scholars reflecting the variety of this term understandings are surveyed. A special attention is paid at the language and speech components detection; its correlation with other terms, mainly cognitive ones, is found out. The actuation of the use of the term motif is demonstrated in functional stylistic and in cognitive paradigms of contemporary linguistics. The trend to create compound terms with the use of motif (concept-motif).

Key words: motif, concept, mythologeme, verbal image, poetic text.

Размещено на Allbest.ru