Особливості внутрішньої форми географічних термінів у сучасних англійській та українській мовах

Анотація

У статті проведено порівняльний аналіз внутрішньої форми географічних термінів в англійській та українській мовах. Зіставне вивчення внутрішньої форми слова відкриває можливості реконструкції окремих ланцюжків мовної номінації. Дослідження виконано на матеріалі термінологічних словників. Застосовано описовий метод, методи когнітивного та кількісного аналізу.

У статті розкриваються погляди О.О. Потебні на внутрішню форму слова, досліджуються міркування лінгвістів про цю проблему. Внутрішня форма слова розглядається з точки зору двох підходів: ономасіологічного та семасіологічного. Проаналізовано роль внутрішньої форми слова як параметру зіставного мовознавства, що дає змогу розкрити своєрідність мов і культурних особливостей номінації. Стверджується, що найважливіші уявлення про предмети й явища дійсності у британців та українців збігаються. Проте номінація цих явищ відбувається по-різному. Визначено спільні та відмінні риси при творенні географічних термінів в англійській та українській мовах. географічний термін мова внутрішній

У статті охарактеризовано поняття мотивованості; виявлено мотивувальні ознаки, за якими здійснюється найменування географічних термінів. Доведено, що для багатьох географічних найменувань англійської та української мов характерна прозора внутрішня форма слова.

Виявлено, що в англійській географічній термінології найбільш розповсюдженими є антропоморфні метафори. В українській мові випадки таких метафор нечисленні. Було виявлено географічні терміни, які мають прозору внутрішню форму, що збігається в обох мовах. Також зафіксовано випадки збігу як внутрішньої форми, так і вимови.

Доведено, що сфера спеціальної лексики почала формуватися на ґрунті основного словникового фонду мови. Стверджується, що загальномовна лексика є базою розвитку англійської та української географічної термінології, витоком її формування.

Ключові слова: внутрішня форма слова, географічний термін, мотивація, антропоцентрична метафора.

Annotation

Myzyn T. Peculiarities of the inner form of geographical terms in the modern English and Ukrainian languages

The article deals with the contrastive analysis of the inner form of geographical terms in the English and Ukrainian languages. The contrastive investigation of the inner form of the word makes it possible to reconstruct certain chains of nomination. The research is conducted on the material of terminological dictionaries. The descriptive method, methods of cognitive and quantitative analyses were used. O. Potebnya's views on the inner form of the word are revealed; main standpoints of linguists on this problem are investigated.

The inner form of the word is considered from the point of view of two approaches: onomasiological and semasiological. The article deals with inner form of the word as a parameter of contrastive linguistics, which enables us to reveal peculiarities of the languages and cultural characteristics of nomination. It is asserted that the most important notions about things and phenomena of life coincide in English and Ukrainian. But their nomination is different.

General and distinctive features of geographical terms in languages under consideration are defined in the research. The notion of motivation is characterized in the article; motivational features are determined. It is proved that the transparent inner form is characteristic of many English and Ukrainian geographical terms. It is found out that in English geographical terminology anthropomorphic metaphors are most frequently used while instances of anthropomorphic metaphors in the Ukrainian language are not numerous.

Geographical terms that have a coinciding transparent inner form in both languages are studied. Cases of coincidence of the inner form and pronunciation are considered. It is proved that the range of special vocabulary began to be formed on the basis of the basic word stock. It is the foundation of the English and Ukrainian geographical terms development.

Key words: inner form of the word, geographical term, motivation, anthropomorphic metaphor.

Постановка проблеми

Внутрішня форма слова є одним із найскладніших феноменів сучасного мовознавства й лінгвістики минулого. Як джерело мовної номінації вона є регулюючим фактором утворення мовного значення і його мовленнєвої реалізації. Її основу складає певна ознака денотата, яка обумовлює найменування. Внутрішня форма відображає закономірності й особливості усвідомлення людиною тієї чи іншої реалії світу, фіксує результати її пізнання. Вона є відображенням уявлень людей про світ. Міжмовні відмінності за внутрішньою формою слова відкривають таємниці найменувань у різних мовах. Вона є індикатором історичної пам'яті слова. Дослідження внутрішньої форми дає змогу розкрити когнітивні механізми номінації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Феномен внутрішньої форми слова здавна привертає увагу філософів і мовознавців. Спроби визначити це поняття робили представники різних лінгвістичних сфер і напрямів: спеціалісти з загального мовознавства, етимології, стилістики, лексикології. Історія вивчення внутрішньої форми слова свідчить про те, що вона була предметом обговорення еллінів, Гомера, Геракліта, Платона, Конфуція, В. фон Гумбольдта, В. Вундта, В.В. Виноградова, О.О. Потебні, В.М. Русанівського, Т.Р. Кияка, В.М. Манакіна та багатьох інших мовознавців.

Дослідження внутрішньої форми слова в сучасному мовознавстві асоціюється з іменем О.О. Потебні, який розробив учення про внутрішню форму слова, зміст і структуру цього поняття. Словосполучення внутрішня форма він запозичив у В. фон Гумбольдта. Слід зазначити, що вперше цей термін був використаний в «Енеадах» грецького філософа Плотіна [1, с. 37]. Основою вчення В. фон Гумбольдта є положення, що мова є світом, який лежить між зовнішніми явищами та людиною. У змістовому плані О.О. Потебня та В. фон Гумбольдт мають на увазі різні речі. Так, В. фон Гумбольдт розрізняє зовнішню й внутрішню форми слова. Під внутрішньою формою він розуміє дух народу [2, с. 364]. Його вчення розкриває культурно-історичні чинники різноманітності мовних картин світу. Він зазначає, що внутрішня форма слова є відношенням змісту думки до свідомості; вона показує, як людина уявляє власну думку. Тільки цим можна пояснити, чому в мові може бути багато слів для позначення того самого предмета, і одне слово може позначати різнорідні предмети.

О.О. Потебня розглядає внутрішню форму слова як певний вторинний розумовий образ, що є основою творення нової номінативної одиниці, формування якого залежить від раніше набутого пізнавального досвіду [3, с. 135]. Як бачимо, внутрішня форма слова трактується досить широко. У працях О.О. Потебні немає ні однозначного визначення цього поняття, ні єдиного терміну. Замість цього він пропонує більше 50 назв на його позначення: власне значення слова, найближче етимологічне значення, зміст образу, знак значення, єдиний об'єктивний зміст слова та інші [4, с. 20]. Він розглядав мову як активний процес, який пояснює ставлення людини до світу.

Сучасні мовознавці також не полишають поза увагою внутрішню форму слова. Цей аспект дослідження входить до кола інтересів М.І. Голянич, М.П. Кочергана, В.М. Манакіна та інших учених.

У сучасній лінгвістиці внутрішня форма слова здебільшого розглядається в двох аспектах: ономасіологічному й семасіологічному. Згідно першого аспекту внутрішня форма розглядається з психологічної точки зору. Психічною основою внутрішньої форми є уявлення про певну ознаку - джерело номінації. При такому підході внутрішня форма виводиться за рамки семантичної структури слова в область психічних категорій, що автор вважає однобічним підходом. Основи семасіологічного підходу були розроблені О.О. Потебнею в другий період його лінгвістичної діяльності. Він запропонував розрізняти мовні й позамовні знання про певний об'єкт номінації, назвавши перші найближчими, а другі - найдальшими значеннями; при цьому найближчі значення є знаком, конструктивним моментом у розвитку найдальшого значення.

На думку автора, внутрішню форму слід розглядати у взаємодії ономасіологічного й семасіологічного підходів. У сучасній лінгвістичній науці існує неоднозначне розуміння цієї мовної категорії. Так, О.І. Блінова під внутрішньою формою слова розуміє морфосемантичну структуру слова, яка дозволяє пояснити зв'язок між його звучанням і значенням [5, с. 34-91]. Для В.М. Манакіна внутрішня форма слова - мотиваційні ознаки, що покладено в основу найменування [6, с. 39]. В.Д. Пономаренко внутрішньою формою називає мотивувальний образ слова [7].

Автор погоджується з тими дослідниками внутрішньої форми, які стверджують, що вона пов'язана з мотивованістю, яку вважають одним із принципів номінації. Під мотивованістю, за прикладом Н.О. Заніздри, автор буде розуміти структурно-семантичну властивість слова зумовлювати вторинні найменування первинними через ознаку, покладену в основу найменування [8, с. 99].

А.А. Сагітова стверджує, що слова з внутрішньою формою закріплюють досвід пізнання світу, вказуючи на властивості й характеристики реалій, які лягли в основу їхнього найменування [9, с. 11]. В.М. Манакін зазначає, що відмінною рисою сучасних досліджень внутрішньої форми є те, що вона здебільшого розглядається як суто мовне явище, без орієнтації на її багатопланову природу [1, с. 36].

Відомо, що найважливіші уявлення про предмети й явища дійсності в усіх народів збігаються. Проте номінація цих явищ у різних мовах відбувається по-різному. Тому вивчення способів та особливостей номінації є надзвичайно цікавим.

Актуальність теми дослідження зумовлена розвитком антропологічної лінгвістики, яка відображає взаємовідносини між людиною і світом, що її оточує, а також необхідністю виділення спільних та відмінних особливостей при творенні англійських та українських географічних термінів на основі мовної картини світу та національно-культурної специфіки кожної з мов.

Мета цієї розвідки полягає у вивченні глибинних процесів найменування, внутрішніх форм географічних термінів англійської та української мов.

Основними завданнями статті є: визначити місце внутрішньої форми в структурі значення слова; окреслити шляхи асоціацій, за якими здійснюється номінація; виявити внутрішні форми географічних термінів у двох мовах.

Об'єктом дослідження є вивчення внутрішньої форми географічних термінів. Предметом цієї розвідки - порівняльний аналіз внутрішньої форми географічного терміну в англійській та українській мовах.

Матеріалом дослідження слугують лексичні одиниці, відібрані з термінологічних словників методом суцільної вибірки [10; 11].

Виклад основного матеріалу

Розгляд фактичного матеріалу дослідження передбачає застосування таких методів: описовий метод (для виявлення характерологічних ознак обробки і класифікації зібраного матеріалу); метод когнітивного аналізу (для дослідження причин і мотивів метафоризації); метод кількісного аналізу (для підрахунку мовних одиниць).

Аналіз внутрішньої форми на матеріалі географічної термінології показує, що найменування, мотивоване іншим мовним знаком, утворюється в першу чергу семантичним шляхом, тобто шляхом встановлення певних відношень між фрагментом дійсності, який уже зафіксований у номінативному арсеналі мови, і новим фрагментом, що фіксується в мовній свідомості. Ознака, яка складає основу найменування, виступає в якості мотиву й одночасно основою семантичного перенесення.

Функція найменування реалізується через виділення якоїсь ознаки предмета, що називається. Ознаку, яка має мовне вираження й покладена в основу найменування, мотивує це найменування, автор буде вважати внутрішньою формою слова.

Як показує дослідження, для багатьох географічних найменувань англійської та української мов характерна прозора внутрішня форма слова, випадки, коли значення загальновживаних слів переноситься на значення слів-термінів за образною схожістю. Автор вважає це закономірним явищем, оскільки пізнання світу людиною починається з середовища проживання.

Матеріал дослідження дозволив виявити географічні найменування за такими мотивувальними ознаками:

1. за зовнішньою подібністю: ice cap - льодовий покрив; river terrace - тераса ріки; earth's crust - літосфера; shelf - шельф; shieldvolcano - щитовий вулкан. Вони складають 38,4%;

2. за схожістю розміщення (24,2%): core - барисфера, земне ядро; deep-seafloor - глибоководне морське дно; inface - передній схил куести; river bed - русло ріки; saddle - антикліналь;

3. за схожістю характеристик (22,6%): bogburst - зсув грунту; shock wave - ударна хвиля;

4. за умовною аналогією (14,8%): wandering dune - блукаюча дюна; standing wave - стояча хвиля; sandblasting - вітер із піском.

Мови, що належать до різних сімей, виявляють спільні мотиваційні ознаки. Автор висловлює припущення, що це пов'язано зі спільністю історичних коренів часів індоєвропейської спільноти.

Відомо, що характерним способом номінації в будь-якій термінології є антропоцентричність. Терміни завжди пов'язані з людиною та її уявленнями про світ. Дослідження показує, що в англійській мові антропоморфні метафори є найбільш розповсюдженими: elbow - крутий закрут річки; finger lake - витягнуте вузьке озеро; foothills - передгір'я; footbridge - пішохідний міст; jaw - вхід (затоки); river arm - річний рукав; river mouth - дельта; rock face (steep face) - скельна поверхня; shoulder - гірський схил; to mouth - впадати (про річку). Вони складають 38,3% серед усіх термінів-метафор галузі, що розглядається. В українській мові випадки антропоморфної метафори нечисленні (9,7%): солифлюкційний язик - solifluction lobe (tongue); язик льодовика - snout.

В обох мовах, які порівнюються, зафіксовано географічні терміни-метафори, внутрішня форма яких пов'язана з речами повсякденного вжитку, винаходами людини: apron - алювіальне віяло; tablecloth - скатертина (біла хмара в Південній Америці); plinth - плінтус (зовнішня частина дюни в єгипетській частині Сахари). Іноді такий термін зафіксовано лише в одній із мов: гребінь (гори) - ridge; поріг (річковий) - cataract, rapid; глетчерний млин (круглий отвір у льодовику) - moulin. В англійській мові такими прикладами можуть бути терміни: bed - дно моря; pocket - вибоїна; tableland - плато, нагір'я; plate - платформа. Наведені приклади демонструють прозорість внутрішньої форми географічних термінів.

Слід зазначити, що багато географічних термінів мають прозору внутрішню форму, що збігається в обох досліджуваних мовах (29,4%): foot - підніжжя (гори); needle ice - голковий лід; seafloor - морське дно; snow belt - сніговий пояс; intermountain - міжгір'я; earthquake - землетрус; interglacial - міжльодовиковий; mountain chain - гірський ланцюг.

Автором зафіксовано випадки збігу як внутрішньої форми, так і частково вимови: regolith - реголіт; regosol - регосол; sloot - слут; tibba - тібба; typhoon - тайфун; pingo - пінго. Вони складають 8,3%. Це терміни, запозичені з інших мов до англійської та української в результаті довготривалого історичного розвитку мов. Часто це лексичні одиниці, які відображають реалії певного регіону. Визнаючи, що запозичення є одним із найбільш продуктивних способів номінації нових явищ, автор дотримується думки, що внутрішню форму слова не можна ототожнювати з його етимологією.

З огляду на значення та форму географічних найменувань можна виділити такі типи співвідношень між англійськими та українськими географічними термінами:

1. повна еквівалентність, при якій терміни однієї мови мають ідентичні лексичні та фонетичні відповідники в іншій мові;

2. часткова еквівалентність, при якій терміни в обох мовах мають прозору внутрішню форму, що збігається, але різне фонетичне оформлення;

3. нульова еквівалентність, при якій географічні терміни мають прозору внутрішню форму в обох мовах, але вона не збігається.

Результати розвідки свідчать, що сфера спеціальної лексики почала формуватися саме на ґрунті основного словникового фонду мови. Можна стверджувати, що загальномовна лексика є базою розвитку англійської географічної термінології, витоком її формування.

Висновки

Зіставне дослідження внутрішньої форми дозволяє розкрити своєрідність мов і культурних особливостей номінації, простежити як впливає походження слова на лексичне значення, охарактеризувати мотивації лексем англійської та української мов. Узявши до уваги все вищесказане, можна зробити висновок, що будь-яка ознака номінації закарбовує актуальні для соціуму ознаки предмета найменування.

Для багатьох географічних найменувань англійської та української мов характерна прозора внутрішня форма слова. Дослідження виявило три типи співвідношень між внутрішньою формою англійських та українських географічних термінів: з повною еквівалентністю, частковою та нульовою. В англійській мові найчастотнішими є антропоморфні метафори. В українській мові такі метафори нечисленні. Система мотиваційних ознак назв відображає ставлення соціуму до того чи іншого предмета, тому склад найменувань нерідко виявляє значні риси національної специфіки.

Перспективу подальшого дослідження автор вбачає у вивченні морфологічної структури географічних термінів із прозорою внутрішньою формою з метою характеристики їхньої національної специфіки.

Література

1. Манакін В.М. Внутрішня форма слова в аспектах зіставного мовознавства. Мовознавство. 2014. № 5. С. 35-44.

2. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 452 с.

3. Потебня А.А. Мысль и язык. Эстетика и поэтика. М.: Искусство, 1976. 613 с.

4. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і дискурс: монографія. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2007. 296 с.

5. Блинова О.И. Мотивология и ее аспекты. 3-е изд., испр. и доп. М.: КРАСАНД, 2010. 304 с.

6. Манакін В.М. Внутрішня форма слова і національне світобачення. Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. 2014. Випуск 28. С. 39-48.

7. Пономаренко В.Д. Особливості внутрішньої форми похідних слів із предметно-особовим значенням. URL: http:// www-philology.univer.kharkov.ua/katedras/prof_sites/ponomarenko/ osob_ pohid_sliv.pdf.

8. Заніздра Н.О., Заніздра В.В. Проблема мотивованості наукового терміна. Вісник КДПУ імені Михайла Остроградського. 2007. Випуск 2. Ч. 1. С. 98-102.

9. Сагитова А.А. Внутренняя форма слова как результат когнитивно-оценочной деятельности человека («флора», «фауна»): автореф. дис.... канд. филол. Наук. Уфа. 2008. 22 с.

10. Англо-український географічний глосарій / авт.-уклад. Дахно І.І. К.: Центр учбової літератури, 2007. 390 с.

11. Англо-український словник загальногеографічних термінів / авт.-уклад. Мизин Т.О. К.: Видавничий дім «Кий», 2018. 314 с.

Размещено на Allbest.ru