Нові фемінітиви в сучасних українських ЗМІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нові фемінітиви в сучасних українських ЗМІ

Г. Ю. Касім

На сьогодні активне творення та вживання нових фемінітивів в українських електронних ЗМІ є яскравим виявом мовної політики, спрямованої на розширення лексико-семантичної групи фемінітивів. Фемінітиви в українській мові є важливою складовою репрезентативної лексико-семантичної групи „назви осіб”. Метою зазначеної статті є розгляд суфіксальних особливостей неофемінітивів, що активно вживаються у сучасних ЗМІ, на фоні словотвірної системи української мови. При творенні нових фемінітивів використовуються традиційні для української мови фемінні суфікси -к/а, -иц/я, -ин/я. Показано, що при творенні неофемінітивів спостерігається виразна експансія форманта -ин/я, який за своєю продуктивністю випереджає у цій групі слів навіть такий традиційно продуктивний у мові фемінітивний суфікс, як -к/а. При тому, що серед традиційних фемінітивів номінацій із суфіксом -к/а у 50 разів більше, ніж номінацій із суфіксом -ин/я, серед обстежених неофемінітивів утворених за допомогою форманта -ин/я трохи більше, ніж утворених за допомогою форманта -к/а. Це безперечно засвідчує потужні преференції сучасних мовців щодо форманта -ин/я при творенні неофемінітивів. А стимулом такої експансії форманта -ин/я є як семантичні обертони (асоціація з традиційними номінаціями жінок з цим суфіксом, що мають „високу” семантику), так і відсутність комбінаторних і структурних обмежень (пор. обов'язкову кореляцію неофемінативів на -иц/я з іменниками на -ець). Усі обстежені неофемінітиви виконують номінативну, а не експресивну функцію та виступають не як оказіональні слова, призначені для увиразнення конкретного тексту, а як номінації осіб жіночої статі. Винятком є лексикалізація форманта -их/а, що виступає оказіоналізмом у значенні „жінка середнього чи старшого віку, що не належить до найвищих соціальних верств”. фемінітив суфіксальний словотвірний

Ключові слова: неологізми, фемінітиви, мова ЗМІ.

Відомо, що такий напрям мовної політики, як вплив не на мовну ситуацію, а на структурні особливості мови, може реалізуватися лише в окремих ділянках мовної структури. Зокрема на лексичному рівні це здебільшого стосується регулювання термінології чи ставлення до запозичень (їхнє прийняття чи, навпаки, усунення з лексичної системи). На сьогодні яскравим прикладом відкритого впливу соціуму на розвиток лексики є рекомендації щодо вживання і творення (саме в такому порядку!) фемінітивів - назв осіб жіночої статі, парних до назв осіб чоловічої статі за родом занять, соціальним становищем, місцем проживання, етнічною приналежністю тощо. Так, популяризація фемінітивів є метою „Підручника для медій” [4].

І якщо рекомендація щодо вживання фемінітивів загальна й однозначна (категоричне „так, фемінітиви слід вживати!”), то рекомендації щодо їх творення стосуються цілком конкретних випадків. І ці рекомендації можуть бути як експліцитними, так і прихованими. Характерною рекомендацією першого типу є висловлена майже десять років тому думка проф. О. Пономаріва: ,Продавчиня” звучить набагато краще, ніж „продавщиця”. Порівняймо: „кравчиня” від „кравець”, як „продавчиня” від „продавець”. „Фотографиня” - незвично, але відповідає законам українського словотвору, і до цього слова можна звикнути ” [www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/20n/05]. Пор. також ситуацію, описану в [Працю „Гендер для медій” презентували в Ужгороді.

uzhgorod.net.ua/news/n4885]: „<...> Марія Маєрчик <...> повідомила молоді про мовний експеримент, який полягає в тому, щоб вживати фемінітиви (назви на позначення професій, виду діяльності жінок) замість заведеного офіційного чоловічого роду - норми для української мови. Наприклад: історик - історикиня, колега - колегиня, соціолог - соціологиня”. Латентні ж рекомендації щодо вживання фемінітивів полягають у самій їхній репрезентованості у тексті.

Назви осіб серед неологізмів постійно становлять досить значну групу, що легко пояснюється антропоцентричністю людської свідомості. Репрезентативність зазначеної групи неологізмів неодноразово привертала увагу українських дослідників, що працюють у сфері неології, див. зокрема [3; 8, с. 14; 5, с. 56-58, 138-140, 156, 159, 176-177, 190-191, 235, 261 тощо] та ін. А фемінітиви, що є важливою складовою неологізмів - назв осіб, так само перебувають на сьогодні в полі зору україністів: див., наприклад, праці А. М. Архангельської [1], М. П. Брус [2] та низки інших дослідників. Адже неофемінітиви, що активно фіксуються в сучасних ЗМІ і залишаються поки що мовленнєвими, а не мовними утвореннями, безперечно, становлять інтерес при розгляді динаміки сучасної української мови - її лексичної системи та словотворення.

Метою зазначеної розвідки є розгляд суфіксальних особливостей неофемінітивів на фоні словотвірної системи української мови.

Обстежені лексеми виникли шляхом того, що дослідники називають суфіксальною фемінізацією [8, с. 14], та використовують набір продуктивних українських фемінних суфіксів: -к/а, -иц/я, -ин/я. При цьому частотність

уживання зазначених формантів у неофемінітивах не збігається з частотністю вживання їх у традиційних фемінітивах української мови. Найпродуктивнішим фемінітивним суфіксом в українській мові, як свідчить матеріал інверсійного словника, є суфікс -к/а: у такому значенні він представлений майже в 1170 словах [6, с. 13-50], Дещо поступається йому суфікс -иц/я, у фемінітивному значенні зафіксований близько 770 разів [6, с. 731-740]. А от фемінітивів з суфіксом -ин/я в СУМ зафіксовано лише 23: рабиня, берегиня, богиня, герцогиня, ерцгерцогиня, княгиня, слугиня, другиня, ґаздиня, господиня, грекиня, бойкиня, своякиня, государиня, майстриня, бояриня, графиня, маркграфиня, монахиня, кравчиня, героїня, шахиня, шахиншахиня [6, с. 604-605]. Натомість у виявлених неофемінітивах суфікс -к/а зустрівся в чотирнадцяти утвореннях, - иц/я - у трьох, а -ин/я - в шістнадцяти.

Отже, фемінітивний суфікс -к/а, що є домінуючим у словотвірній системі сучасної української мови, в обстежених неофемінітивах представлений у 14 випадках (42 %): бігунка [4, с. 15]. геройка [12, 26 березня 2018], водійка трамвая [4, с. 80], депутатка [4, с.69], докторка наук [4. с.36], експертка [12, 21 березня 2017; 12, 18 липня 2018], нонконформістка [10, 19 травня 2017], програмістка [4 с.92], спортсменка-важкоатлетка [4, с 15], терапевтка [4, с. 83], фрідайверка [12, 27 листопада 2017], футболістка [4, с. 114], юристка [12, 28 жовтня 2017], а також - з додаванням інтерфікса у разі скупчення приголосних наприкінці твірної основи - дисергейтівка [12, 21 березня 2017].

Продуктивний фемінітивний суфікс -иц/я у неофемінітивах зустрівся лише тричі, при цьому в усіх випадках відповідна номінація корелює з номінацією чоловічого роду, яка містить суфікс -ець: літературознавиця [12, 25 січня 2017; 12, 29 червня 2018]), театрознавиця [11, 26 січня 2018], доброволиця [12, 26 березня 2018].

З тих 23 фемінітивів з суфіксом -ин/я, що зафіксовані Інверсійним словником української мови [6, с. 604-605], майже дві третини - 14 - можна розглядати як лексеми з „високою” конотацією за рахунок того, що вони позначають особу жіночої статі за її високим соціальним (герцогиня, ерцгерцогиня, княгиня, ґаздиня, государиня, бояриня, графиня, маркграфиня, шахиня, шахиншахиня), духовним (берегиня, богиня, другиня) чи особистісним (героїня) статусом. Власне лише рабиня, слугиня, грекиня, бойкиня, своякиня, монахиня, кравчиня є нейтральними з погляду оцінності, а в лексичному значенні номінацій господиня, майстриня представлена скоріше позитивна, ніж негативна оцінка. Тож не дивно, що саме цей суфікс активно використовується у неофемінітивах: антропологиня [4, с. 13, 67], гравчиня [4, с. 111], дієтологиня [12, 25 березня 2017], критикиня [12, 25 січня 2017;10, 19 травня 2017; 11, 26 січня 2018], культурологиня [10, 6 липня 2018)] , плавчиня [4, с. 114] , політикиня [4, с. 92], політологиня (взяте, однак, у лапки, що свідчить про усвідомлення авторкою тексту незвичності слова:

„Політологиня” Яремчук розказала про гуцульський норов та ставлення до грошей [12, 28 березня 2018]), психологиня [12, 26 січня 2018], соціологиня [12, 11 жовтня 2017], теоретикиня [4, с. 43, 48], фахівчиня [12, 18 липня 2018], філософиня [4, с. 92], членкиня [12, 27 травня 2014] і навіть фотографиня [12, 27 листопада 2017] та воєнчиня: Коли жінка-воєнчиня повертається в мирне середовище, проблеми і комплекси з'являються знову [10, 14 липня 2017]. Пор. варіант тексту російською мовою, який добре ілюструє більші можливості творення фемінітивів саме українською мовою: Когда такая женщина возвращается в мирную среду, проблемы и комплексы возникают снова.

Таким чином, серед обстежених неофемінітивів 16 (48 %) утворені за допомогою форманта -ин/я - це трохи більше, ніж утворені за допомогою форманта -к/а. Нагадаємо, що серед традиційних фемінітивів номінацій із суфіксом -к/а у 50 (!) разів більше, ніж номінацій із суфіксом -ин/я. Наведені цифри безперечно засвідчують потужні преференції сучасних мовців щодо форманта -ин/я при творенні неофемінітивів. А стимулом такої експансії форманта є як семантичні обертони (асоціація з традиційними номінаціями жінок, що мають „високу” семантику), так і відсутність комбінаторних обмежень (пор. обов'язкову кореляцію неофемінативів на -иц/я з іменниками на -ець).

На відміну від значної частини новотворів - іменників чоловічого роду, що позначають людину, розглянуті вище неофемінітиви виконують номінативну, а не експресивну функцію: вони були створені не для конкретного тексту з метою його увиразнення, тобто не як оказіональні утворення, призначені для певного тексту, а ужиті на позначення осіб жіночої статі. Всі вони утворені суфіксацією від традиційних чи нових назв людини за її професією або родом занять. Лише в одному випадку спостерігаємо неофемінітив - яскравий оказіоналізм, що виник досить рідкісним, якщо не унікальним, способом - шляхом лексикалізації морфем. Лексикалізація морфем, або „перетворення найменших значущих частин слова на окремі лексичні одиниці” [9, с. 149], описана на матеріалі української мови Н. М. Хрустик. Крім досить численних випадків лексикалізації афіксоїдїв, що є наслідками двоїстої природи цих морфем, дослідниця описує також лексикалізацію префікса (най „найкращий”) та суфіксів (енки „жартівлива назва мешканців Центральної та Східної України, прізвища яких утворюються переважно за допомогою суфікса -енк/о”, ізми „різні філософські та політичні течії”, істи „особи, які є прихильниками певних філософських, релігійних, політичних напрямів” [9, с. 152]. Лексикализація фемінітивного суфікса -их/а, що традиційно позначає в українській мові „назви осіб жіночої статі за професією та назви дружини за ім'ям, прізвищем, професією чоловіка” [7, с. 42], представлена у такому тексті: Як писав в одній із ювілейних гуморесок (саме Борисоглібській і присвяченій) невгамовний Остап Вишня, характерні українські актриси у своєму репертуарі передбачали визначальне і колоритне „иха” Шкандибиха, Терпелиха, Дзвонариха, Свиридиха, Деркачиха, Тхориха, Худоліїха, Півниха, дячиха. Власне, всі ці „ихи” - з різних популярних і не дуже класичних українських п'єс - і є творчий спадок талановитої Борисоглібської. <...> Ця актриса так само славилася своїми „ихами” Майже той самий репертуар. <...> Ті послідовниці, що концентрували у своїх сценічних образах (ті самі „ихи'”) - народний гумор, народний смуток, серце з перцем, серце навпіл, лайливий норов, ніжну душу. <...> Свекруха (як збірний образ) - то галерея її ”их” в очіпках і вишиваних сорочках, то жіночки веселенькі, іноді напідпитку, іноді занадто серйозні, готові повсякчас нагримати. <...> Їхній грізний норов - то не примха свекрухи, то не лише вияви характеру, а ще й наслідки драматичних життєвих обставин, у котрі кожна з „их” Борисоглібської повсякчас потрапляє. <...> Олена Голіцинська продовжувала акторську сімейну справу. Паралельно ніби й полемізувала з репертуаром матері-характерниці. Бо ж, на відміну від неї, вже не грала „их” [Олег Вергеліс. Ганна Борисоглібська: свекруха і мати // Дзеркало тижня, 27 жовтня 2017]. Як випливає з контексту та значення вихідного суфікса, „иха” - це жінка середнього чи старшого віку, що не належить до найвищих соціальних верств.

Таким чином, уживання неофемінативів у сучасних ЗМІ демонструє впровадження активного вживання спеціальних номінацій жінок з метою зменшення асиметричності гендерних номінацій людини. Перспективи дослідження вбачаємо у подальшому аналізі репрезентативної лексико - семантичної групи „назви осіб”.

Список використаних джерел та літератури

Архангельська А. М. До проблеми словотвірної фемінізації в українській мові новітньої доби. Традиція і сучасність // Мовознавство. 2013. № 6. С. 27-40.

Брус М. Фемінітиви української мови в переплетенні давніх і сучасних тенденцій // Вісн. Львів. ун-ту : Сер. „Філологія”. 2009. Вип. 46. Ч. 1. С. 61-69.

Вокальчук Г. М. та ін. Неологічні назви осіб у сучасних слов'янських мовах : [монографія]. Рівне-Оломоуць : Вид-во НУ „Острозька академія”, 2011. 201 с.

Гендер для медій. Підручник із тендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей / За ред. М. Маєрчик (голова редколегії), О. Плахотнік, Г. Ярманової. Вид. 3, випр. та доп. К.: Критика, 2017.

Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк. К.: Вид. Дім Д. Бураго, 2008. 336 с.

Інверсійний словник української мови / Уклад. С. П. Бевзенко,

О. І. Бондар та ін. К.: Наук. думка, 1985. 812 с.

Сучасна українська літературна мова : морфологія / за заг. ред. акад. АН УРСР І. К. Білодіда. К. : Наук. думка, 1969. 583 с.

Тараненко О. О. Формування нової системи соціальних цінностей і пріоритетів українського суспільства (на матеріалах української мови кінця XX - початку XXI ст.) //Мовознавство. 2014. № 5. С. 14- 34.

Хрустик Н.М. Деякі міркування про лексикалізацію морфем // Слов'янський збірник: Зб. наук. праць. Вип. XVII. Чернівці: Букрек, 2013. C. 148-154.

Размещено на Allbest.ru