Комунікативно-прагматичний потенціал алеліптичних структур у сучасному американському художньому тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІ АЛЕЛІПТИЧНИХ СТРУКТУР У СУЧАСНОМУ АМЕРИКАНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ

Томусяк А.О., кандидат філологічних наук, асистент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Анотація. Статтю присвячено виявленню комунікативно-прагматичного потенціалу еліптичних синтаксичних побудов і з'ясуванню вияву авторських інтенцій шляхом їх використання у площині сучасного американського художнього тексту. Зазначені структури активно функціонують у художньому мовленні, імітуючи розмовний синтаксис. Цей художній засіб посилює експресивізацію висловлення, сприяє динамічності описуваного. Граматичні особливості еліпсису полягають у тому, що структурно необхідні елементи речення переведені в імплікацію. Незважаючи на те, що еліптичні речення неодноразово були предметом лінгвістичного аналізу, сьогодні, однак, низка питань щодо структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних характеристик неповних синтаксичних одиниць залишається дискусійною. Відсутність одностайності спостерігаємо у підходах до виокремлення еліптичної конструкції у фрагменті тексту: нерідко немає чіткого розмежування між різними мовними явищами, такими як незакінченість висловлення, парцеляції чи приєднання тощо. Хоч еліпсис і незакінченість синтаксичної структури належать до способів синтаксичної компресії, однак, на відміну від еліпсису, незакінченість речення є зумисною, і неназваний елемент чи частина речення є акцентованими, важливими, а в еліптичних конструкціях опускаються елементи, які не несуть значимого семантичного навантаження у змісті речення, чим актуалізують наявну у реченнєвій структурі інформацію.

Головною ознакою конструювання неповних синтаксичних утворень, яка відрізняє їх від повних, є порушення послідовності у зв'язку членів речення, що сигналізує про незаміщені синтаксичні позиції, пропуск структурно обов'язкових компонентів висловлення. Незаміщені позиції дають змогу авторові художнього тексту актуалізувати, посилити інформативну значимість, семантичну вагу наявних у реченні компонентів. Такі елементи, будучи ремою, стають комунікативним центром висловлення.

Основною функцією еліптичних конструкцій є видільна функція, яка може виявлятися у двох варіантах: акцентуації емоційного боку висловлення та актуалізації його логічної сторони. Видільна функція неповних синтаксичних конструкцій є однією з основних його призначень, оскільки описуване автором явище сприймається читачем краще, якщо воно уяскравлене певними мовними засобами. У цьому випадку еліптичні структури стимулюють розвиток континууму.

Аналіз засобів експресивного синтаксису дає змогу виявити інтенційний діапазон авторського мовлення, прагматичну вмотивованість використання усно-розмовних синтаксичних побудов, що репрезентують індивідуально-авторське самовираження і здійснюють потужний вплив на почуття читача.

Ключові слова: еліпсис, інтенція, імплікація, комунікативний аспект речення, прагматика, експресивність.

розмовний синтаксис інтенція американський текст

Постановка проблеми. Сучасну мовну канву художніх прозових творів характеризує так званий синтаксис «потоку свідомості»: обірваний, незакінчений, сегментарний, що максимально наближає виклад матеріалу до розмовного мовлення, в основі якого - закон економії мовних засобів. Такі мовні синтаксичні структури імітують усно-розмовну форму мовлення і посилюють експресивізацію висловлення. Актуалізація інформативно важливої, нової інформації в художньому тексті може відбуватися різними способами, зокрема і шляхом пропуску окремих членів речення, які менш важливі в інформативному плані, оскільки містять уже відомі читачеві відомості («дане»). Таке явище спостерігаємо в еліптичних синтаксичних структурах. Зумовлені умовами дискурсу і тексту, неповні синтаксичні конструкції самі беруть участь у формуванні тексту, акцентуючи ті чи інші його фрагменти. Сутність еліпсису полягає в тому, що один із компонентів речення опускається задля надання повідомлюваному більшої виразності, динамічності. Еліпсис ґрунтується на особливостях розмовного мовлення, де пропущений компонент компенсується ситуацією [6, с. 156].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Низка дослідників пояснює сутність еліпсису за допомогою такого поняття, як нульова форма, нульовий варіант чи нульова синтаксична позиція [2; 3]. Вони вважають, що про еліпсис і наявність нульових синтаксичних елементів у реченні можна вести мову тільки беручи до уваги загальну схему структури речення. Для англійського речення, звичайно, характерною є двочленна підметово-присудкова структура.

У неповних висловленнях структурно необхідні елементи речення переведені в імплікацію. Еліпсис, чи відсутність у висловленні очікуваних із погляду структурно-семантичної організації речення окремих елементів, є відомим явищем синтаксису розмовного мовлення загалом і досить часто був предметом наукових зацікавлень. О.В. Бабенко акцентує, що у розмовному мовленні еліпсис є природним, а в інших видах мовлення його використовують із певною стилістичною метою, оскільки він надає мовленню емоційної напруги (“while in colloquial speech ellipsis is the naturaloutcome of extralingualconditions, in other varieties of speech it is used with certain stylistic aims in view. Thus it imparts a kindof emotional tension to the author's narration”) [1, с. 41].

Незважаючи на те, що еліптичні речення неодноразово були предметом лінгвістичного аналізу, сьогодні, однак, низка питань щодо структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних характеристик неповних синтаксичних одиниць залишається дискусійною. Відсутність одностайності спостерігаємо в підходах до виокремлення еліптичної конструкції у фрагменті тексту: нерідко немає чіткого розмежування між різними мовними явищами, такими як незакінченість висловлення, парцеляції чи приєднання тощо.

На думку Г.А. Вейхмана, «для визнання відрізка мовлення неповним реченням необхідно перш за все бути впевненим, що це - речення. Зокрема, він уважає, що не є реченнями, а отже, і не можуть вважатися неповними приєднані фрагменти речень, як-от: “Wefrytwiceaweek. Wetfish” [4, с. 85].Учений стверджує, що неповне речення «повинне відповідати таким критеріям: А) внесення до його структури пропущених членів: 1) не вимагає інших структурних перетворень; 2) допускає тільки один синтаксичний варіант; 3) не робить речення невживаним;

4) не змінює семантичний тип речення; 5) змінює його стилістичний відтінок; Б) аналізоване речення 1) зареєстровано в мові пізніше, ніж його повний прототип, 2) не переосмислювалось, унаслідок чого було б компенсовано відсутність опущених членів внутрішніми засобами цього речення, 3) не містить члена чи членів, спільних для різних частин речення і достатніх під час одноразового вживання для виконання відповідних синтаксичних функцій, унаслідок чого внесення до позиційної структури аналогічних членів призвело б до надлишковості» [Там само]. Ці критерії можна прийняти як основні під час виділення еліптичних структур та аналізу їхніх структурно-семантичних різновидів.

Метою статті є розкриття комунікативно-прагматичного потенціалу еліптичних структур у межах експресивного синтаксису та з'ясування вияву авторських інтенцій шляхом їх використання у площині сучасного американського художнього тексту.

Виклад основного матеріалу. Без сумніву, еліпсис як явище необхідно відмежовувати від парцеляції та від неза- кінчених речень. Хоч еліпсис і незакінченість синтаксичної структури належать до способів синтаксичної компресії, однак, на відміну від еліпсису, незакінченість речення є зумисною, і неназваний елемент чи частина речення є акцентованими, важливими, а в еліптичних конструкціях опускаються елементи, які не несуть значимого семантичного навантаження у змісті речення, чим актуалізують наявну у реченнєвій структурі інформацію. Здатність мовної одиниці підсилювати логічний чи емоційний план тексту (висловлення), інтенсифікувати виразність повідомлюваного веде до його експресивізації, а відтак - і до суб'єктивізації висловлення, вираження авторського Я, є мовленнєвим втіленням думки, відображенням світогляду митця.

Головною ознакою конструювання неповних синтаксичних утворень, яка відрізняє їх від повних, є порушення послідовності у зв'язку членів речення, що сигналізує про незаміщені синтаксичні позиції, пропуск структурно обов'язкових компонентів висловлення. Незаміщені позиції дають змогу авторові художнього тексту актуалізувати, посилити інформативну значимість, семантичну вагу наявних у реченні компонентів. Такі елементи, будучи ремою, стають комунікативним центром висловлення. Порівняйте:

Askyourself, WhatfollowedtheBlackDeath? We all know the answer. The Renaissance.Rebirth. It has always been this way. Death is followed by birth. To reach Paradise, man must pass through Inferno(10, c. 47).

Неповні речення (The Renaissance. Rebirth.)є ремою. Предикати висловлення подані в попередньому контексті. Наявним у неповних висловленнях виявляється підмет, який став актуалізованим, адже в такий спосіб автор на ньому фіксує увагу читача, допомагаючи йому виділяти головне, важливе, а отже - спрямовує читача на декодування змісту.

Еліптичні конструкції цілком відповідають своїм інформативно-комунікативним завданням - в іншому разі їх не використовували б у мовленні. Повторюваність еліптичних структур у текстах свідчить про існування у розмовній субмові синтаксичної моделі, за якою вони творяться у мовленні. Кваліфікувати їх як структурно дефектну під час інвентаризації розмовних моделей поза порівнянням їх із моделями нейтральними є неправомірним.

У художньому тексті будь-яка синтаксична одиниця є його складником, бере участь у його творенні, реалізує категорії зв'язності і цілісності змісту, відображаючи авторські інтенції. Ланцюжки синтаксичних структур «рухають текст», виконуючи свою граматичну роль і створюючи змістову цілісність. Змістом кожного тексту є певна інформативність. Неповні висловлення виражають актуальну інформацію, фокусуючи увагу читача на їхній суті, тобто на інформації, яку виражають представлені в такому еліптичному реченні компоненти.

Особливо поширеним є використання еліпсису в художньому тексті, де автор, залежно від його комунікативної компетенції та майстерності, вдається до різноманітних способів і залучає весь мовний спектр стилістико-синтаксичних засобів для реалізації своїх намірів, свого авторського задуму, для розкриття ідейно-тематичного плану твору.

Розглянемо найтиповіші випадки вживань еліптичних речень у сучасних художніх текстах.

Досить часто спостерігаємо використання неповних структур у такій формі викладу інформації, як комплекс «питан- ня-відповідь», у якому висловлення членується, набуває діалогічного характеру, тобто відбувається діалогізація монологічного мовлення чи відтворюється власне спілкування двох або більше осіб. У таких випадках досить чітко виокремлюються компоненти актуального членування: повні питальні речення містять тему висловлення і спрямовані на виявлення «нового» у реченні-відповіді. Це дає змогу опускати у неповних конструкціях ті чи інші компоненти. А відповідь завжди становить рематичну частину висловлення. Тематичний компонент не входить до структури речення-відповіді, оскільки міститься в питанні. Як приклад розглянемо уривок із фантастичного роману «Дорога» КормакаМаккарті, де автор описує важкий шлях батька і сина у пошуках «залишків життя»: вони вижили після страшного катаклізму, апокаліпсису, що відбувся на нашій планеті і знищив усе живе:

He nodded and reached out with his cane and tapped tentatively at the road. How old are you? I'm ninety. No you're not. Okay.

Is that what you tell people? What people? Any people. I guess so. So they won't hurt you? Yes.

Does that work? No.

What's in your pack? Nothing. You can look. I know I can look. What's in there? Nothing. Just some stuff. Nothing to eat. No.

What's your name? Ely.

Ely what? What's wrong with Ely? Nothing. Let'sgo(7, c. 11).

У діалозі досить яскраво виявляється комунікативна функція еліптичних речень. Діалогічна єдність охоплює взаємопов'язані репліки. При цьому члени речення, що містять відому інформацію («дане»), опускаються, кожна наступна репліка уміщує щось нове, що додається до теми, яка розгортається в діалозі. Отже, окремі репліки у складі діалогу нерідко є неповними синтаксичними утвореннями, у яких зосереджена комунікативно значима інформація:

Is it okay for us to take it? Yes. It is. They would want us to. Just like we would want them to. They were the good guys? Yes. They were. Like us. Like us. Yes. So it's okay. Yes. It's okay(8, с. 10).

Як бачимо, саме репліки, що є питаннями, у наведеному вище прикладі діалогу несуть комунікативно важливу інформацію і є рематичними компонентами. Мета питального речення в таких діалогах не в тому, щоби спонукати співрозмовника у репліці-від- повіді повідомити нову інформацію про предмет мовлення. Самі питання містять «нове». їхня мета - уточнити, доповнити, конкретизувати ознаку предмета мовлення, а головне - активізувати увагу читача, змусити його відчувати себе «учасником описуваного», мислити, оцінювати, співпереживати. У цих питаннях уже ніби «запрограмована» відповідь. І наступна репліка, що часто є структурно неповною, тільки підтверджує вже озвучену питанням комунікативно значиму інформацію.

Основною функцією еліптичних конструкцій є видільна функція, яка може виявлятися у двох варіантах: акцентуації емоційного боку висловлення та актуалізації його логічної сторони. Наприклад:

“Hello?”“Comfortable, Mr. Langdon? ” “Not at all. ” “Just relax. We'll be there in an hour. ” “And where exactly is there ?” Langdon asked, realizing he had no idea where he was headed. “Geneva, ” the pilot replied, revving the engines. “he lab's in Geneva.”(9, с. 4).

У цьому фрагменті роману Д. Брауна «Янголи і демони» зреалізовано авторський намір логічного виділення, який полягає в тому, що висловлення містить тільки всі необхідні з логічного погляду компоненти. Під час реалізації вказаної функції редукуються всі «зайві» мовні одиниці, і це дає змогу зосередити увагу читача на головному. Тому зазначений прийом активно використовують в усному мовленні, а відтак і в художніх текстах для імітації розмовності, здебільшого під час передачі автором мовлення персонажів у діалогах. Наступний контекст ілюструє приклад емоційної акцентуації еліпсисом:

They squatted in the road and ate cold rice and cold beans that they'd cooked days ago. Already beginning to ferment.No place to make a fire that would not be seen. They slept huddled together in the rank quilts in the dark and the cold. He held the boy close to him. So thin(7, с. 2).

За допомогою неповного речення Sothinтут підкреслено й інтенсифіковано емоційний стан батька - любов до сина: серце до болю стискається від усвідомлення того, що син голодує, ледь виживає у нелюдських умовах, а він не спроможний щось змінити, допомогти рідній дитині, яка «тримає» його в цьому житті, змушує докладати неймовірних зусиль для боротьби зі смертю, щоб тільки вберегти сина, не дати згаснути пломінчику життя.

Безперечно, ізольований розгляд речення Sothinнавряд чи здатний привести до розуміння закладеного в ньому автором змісту. Розшифрування (декодування) імплікації його значення можливе тільки за умови уважного вивчення іллокутивного контексту, що супроводжує його. При цьому контекстне значення цього сегмента тексту дає змогу зрозуміти комунікативно-прагматичний намір автора. Еліпсис у поєднанні з іншими стилістико-синтаксичними засобами надає висловленню додаткового експресивного забарвлення і ще більше посилює ефект його прагматичного впливу.

Отже, процес адекватного сприйняття художнього тексту передбачає одночасне врахування семантики речень та їхніх ситуативних (контекстуальних) конотацій, аналіз тих відношень, у які вони вступають у процесі творення тексту, зважаючи на контекстні умови, у яких відбувається комунікація, а також їхні прагматичні функції, зумовлені комунікативною настановою автора тексту.

Емотивна функція еліпсису (акцентуація емоційного боку висловлення) не єдина і є факультативною й змінною, тому статус емотивної семи в структурі значення аналізованої конструкції може бути визначений як конотативний.

Видільна функція неповних синтаксичних конструкцій є однією з основних його призначень, оскільки описуване автором явище сприймається читачем краще, якщо воно уяскрав- лене певними мовними засобами. У цьому випадку еліптичні структури стимулюють розвиток континууму (за І.Р. Гальпері- ним, це одна з визначальних текстових категорій, «певна послідовність фактів, подій, які розгортаються в часі й просторі» [5, с. 87].

Висновки. Будучи маркером розмовності, еліптичні речення інтимізують мовлення персонажів, створюють атмосферу довіри, «переконують» читача у правдивості, істинності описуваного. Вони підсилюють емоційну наснагу висловленого автором, увиразнюють комунікативний намір митця і, безперечно, здійснюють вплив на читача, а також оприявлю- ють суб'єктивну авторську інтерпретацію описуваного. Використання еліптичних структур у таких мовленнєвих ситуаціях свідчить про семантичну й стилістичну вагомість таких конструкцій, їхню текстову доцільність і затребуваність. Саме еліптичні структури властиві прямій і невласне-прямій мові персонажів, вони сприяють розрізнювальності цих різновидів мовлення. У невласне-прямому мовленні еліптичні конструкції, як правило, імітують потік мислення, чим підсилюють експресивність. У прямому мовленні персонажів неповні висловлення своєю лаконічністю створюють особливу напругу. Загалом лаконічність еліптичних реплік імітує живу картину природного діалогу. Моделювання ситуації живого спілкування, безперечно, підвищує експресивність висловлення. Еліптичні речення в художній тканині твору - це не «мовна економія», не пропуск зайвих, факультативних компонентів у позиційній структурі речення, це - важливий фактор у загальній стилістико-синтаксичній системі мовних засобів, яким активно послуговуються сучасні американські письменники для відображення найтонших і найскладніших нюансів думки.

Використання еліпсису, особливо в поєднанні з іншими експресивними засобами (з інверсією, парцеляцією, незакінченістю речень, риторичними питаннями, окличними реченнями тощо), сприяє акцентному виділенню найбільш значимих елементів у лінійному ланцюжку фрагмента тексту. Цілісний контекстуальний аналіз художнього тексту дає змогу виявити інтенційний діапазон авторського мовлення, прагматичну вмотивованість використання усно-розмовних синтаксичних побудов, що репрезентують індивідуально-авторське самовираження і здійснюють потужний вплив на почуття читача.

Вважаємо, що визначення місця еліпсису та інших синтаксичних побудов у обширі експресивного синтаксису та їхньої ролі у виявленні авторських інтенцій у художньому мовленні є актуальними і перспективними в подальших наукових пошуках у контексті аналізу художнього тексту.

Література

1.Бабенко О.В. Практикум з стилістики англійської мови : навчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності 6.020303 «Філологія». Київ : ВЦ НУБіП України, 2014. 134 с.

2.БархударовЛ.С. Структура простого предложения современного английского языка. Москва : Высшая школа, 1966. 200 с.

3.Блох М.Я. Теоретические основы грамматики : учебник. 3-е изд., испр. Москва : Высшая школа, 2002. 160 с.

4.Вейхман ГА. Новое в английской грамматике : учеб.пособие для ин-тов и фак. иностр. яз. Москва :Астрель, 2001. 128 с.

5.Гальперин И.Р Текст как объект лингвистического исследования. Москва : Наука, 1981. 140 с.

6.Biber D., Johansson S., Leech G., Conrad S., Finegan E. Longman grammar of spoken and written English et al. London : Pearson Education Limited, 1999. 613 p.

7.Cormac Mc CarthyThe Road. URL: http://www.onlinebook4u.net/ horror/The_Road.

8.Cormac Mc Carthy No Country For Old Men. URL: https://www.e- reading.club/book.php?book=87197.

9.Dan Brown Angels & Demons. URL: https://angelsdemons.bib.bz.

10.Dan Brown Inferno. URL: https://inferno.bib.bz.

Размещено на Allbest.ru