Етапи становлення та розвитку кримськотатарської мови

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливу актуальність має питання становлення та використання давньої кримськотатарської писемності, починаючи з XIII століття й до початку ХХ ст. Останні сто років увагу більшості таких дослідників, як Н. Абдульваапов, І. Кая, А. Меметов, А. Одабаш привертає той факт, що давня кримськотатарська писемність насамперед пов'язана з кримськотатарською середньовічною літературою. Саме в цю епоху кримськотатарська мова набула апогею свого розвитку. У нашій роботі вперше досліджується специфіка давньої кримськотатарської мови.

Метою статті є необхідність надати загальну інформацію щодо кримськотатарської мови на зазначених етапах розвитку, розкрити та показати зв'язок з іншими мовами, звернути увагу на характерні для кримськотатарської мови особливості.

Об'єктом дослідження є лексичні одиниці кримськотатарської мови XIII - початку XX ст., предметом дослідження - графічні, фонетичні та морфологічні особливості зазначених лексем кримськотатарської мови.

Виклад основного матеріалу. Кримськотатарська мова належить до тюркської мовної групи алтайської сім'ї. Разом із татарською, башкирською, казахською та киргизькою утворює кипчацьку підгрупу. Кримські татари, як і значна частина інших тюркських народів, у своєму історичному розвитку користувалися системою письма, що сформувалася на основі кількох різних писемностей.

1. Орхоно-єнісейська писемність (давньотюркське рунічне письмо, або стародавня писемність). Починаючи з VI по VIII ст. тюркські народи користувалися цією писемністю, що застосовувалася в Центральній Азії для записів тюркськими мовами в VIII - X ст. і за формою знаків нагадували написи Західної Європи, тобто німецькі руни (кілька рун збігаються, мають близьке фонетичне значення) [3, с. 10].

2. Уйгурська писемність. З Х до XV ст. частина тюрків (Східний Тюркістан і Середня Азія) користувалися уйгурською писемністю [3, с. 3].

3. Арабська писемність. Починаючи з VIII ст., підкорившись арабам і прийнявши іслам, тюрки повністю (з деякими особливостями) переймають арабську писемність. У середині ХШ ст. починає формуватися саме давня кримськотатарська писемність на основі арабської та перської абеток. Кримські татари використовували цю писемність до 1929 р. [2, с. 4].

4. Латиниця. Після 1929 р. упродовж 10 років кримські татари використовували латинське письмо.

5. Кирилиця. Починаючи з 1938 р. і до нашого часу кримські татари використовують писемність, яка сформувалася на основі кириличної абетки.

6. Латиниця. У 1990-х рр. розпочався поступовий перехід кримськотатарської мови на нову латинську абетку, в основі якої лежав турецький алфавіт. У 1997 р. новий варіант латинської абетки офіційно затвердила Верховна Рада АР Крим [6, с. 9]. Проте писемність кримських татар навіть після цього продовжувала ґрунтуватися переважно на кирилиці. Останні роки знову активно почали підіймати питання переходу кримськотатарської мови на латиницю, зроблені перші кроки в цьому напрямку [7].

Кримськотатарська мова, маючи давні писемні, орфографічні й літературні традиції, протягом століть не залишалася осторонь впливу інших мов, які не належать до тюркської групи. Унаслідок впливу арабської, перської, грецької, російської й інших мов постійно поповнювалося її лексичне багатство [5, с. 9]. Історична спадщина кримськотатарської мови, що створювалася сотні років, була написана арабським письмом.

Арабські літери пишуться справа наліво. У цьому письмі немає великих і маленьких літер, вони не виділяються окремо. Кримські татари підлаштовували арабське письмо під систему звуків своєї мови, кілька разів робили виправлення (проводили мовну реформу) (таблиця 1) [3, с. 4].

У давній кримськотатарській абетці налічується 33 літери, з яких 24 мають чотири форми з'єднання (таблиця 1), а решта - 7 (таблиця 2) - сім. [1, с. 6].

У давній кримськотатарській писемності можна виділити деякі найважливіші особливості. У давній кримськотатарській абетці, яка сформована на основі арабської абетки, є 8 літер, які за вимовою не зовсім відповідають кримськотатарській мові та використовуються лише в запозичених словах. Можна виділити літери, які можуть уживатися тільки в арабських запозиченнях: Ј й jЈ Ј і. Такі дослідники давньої (тобто середньої кримськотатарської мови), як І. Кая, А. Меметов, А. Одабаш виявили, що:

- з трьох видів sслід використовувати j(сін), яка найбільше відповідає кримськотатарській мові (j >): - sari-жовтий; - siz- ви; - saban - плуг;

- з чотирьох Х слід використовувати Х (зе),яка найбільше відповідає кримськотатарській мові (Х):- іагаг - шкода.

- з двох t слід використовувати (те), яка найбільше відповідає кримськотатарській мові: - "Жа - сестра [3, с. 8].

Табл. 1

Табл. 2

Табл. 3

Але є й інша думка стосовно використання літер «сін», «зе», «те». Так, літери х о використовуються в споконвічно тюркських та в слов'янських, а я і я - суто в ара- бо-перських запозиченнях [1, с. 5]:

Літера І (еліф) може читатися як 1 - а І - е: 12- ata - пращур; J - ev - дім.

Літери я я і j надають твердого звучання наступ ним за ними голосним звукам: jM-в - qalmaq - залишатися; - '4qiz- донька; - 3+sicaq - гаряче; son - піс

ля [1, с. 38]; - j-Ucyaq - палкаJbjk - topal- кульгавий [3, с. 29]; - jtarz - виклад; - nizam - порядок [3, с. 28].

Літери (кеф) (геф) вимагають після себе використання м'яких голосних звуків, а носова (нъ), як і ці дві літери, частіше зображується однаково (1] (, с. 6]: - kьзьk - маленький; - Jзagird (суч. зegirt) - підмайстер [1, с. 13];

- son - після.

Літера j (вав) вимовляється як приголосний звук [v], крім цього ще використовується для вираження голосних звуків, [o], [ь], [u]. На початку слова має такий вигляді (о, o, ь, u): - к-АJjOmaq - бути; - jjjlфmьr- життя; - gjьз - три [1, с. 31]; - «j deve - верблюд.

Літера a (йе) вимовляється як приголосний звук [y], крім цього, ще використовується для позначення голосних звуків [і].

На початку слова має такий вигляд: 1 - (і, і): І - istemek- бажати [1, с. 28]; - J%il- рік [1, с. 35].

Літера J(лям), поєднавшись з літерою І (аліф), має такий вигляд (це потрібно запам'ятати) -: - V lвle- тюльпан.

В арабській мові для того, щоб правильно читати, використовують голосівки (знаки (харакят, або хареке)) - систему надрядкових і підрядкових діакритичних знаків, які вживаються в арабському письмі для позначення коротких голосних звуків та інших особливостей вимови слова, які не відображаються буквами. Оскільки літерами арабського алфавіту позначаються тільки приголосні й довгі голосні, то текст без І неможливо «читати вголос»: можна лише «вгадувати вимову» написаних у ньому слів. Текст із розставленими голосівками, навпаки, містить всю необхідну для його прочитання інформацію [12]. На початку ісламізації в тюркському світі з XIII і до XVI ст. використовували хареке, щоб правильно читати Quran(Коран), а також інші літературні твори [3; 8].

Harekeler (голосівки):

Ьstьn(фатха, араб. «розкриття») Рисочка над літерою позначає звуки [а], [е]. Відповідна буква подовження -

І (аліф).

Otre/Ustre (дамма, араб. «з'єднання») Гачок над літерою позначає звуки [u], [й], [о], [о]. Відповідна буква подовження -j(вав).

Esre (касра, араб. 4я «ламання») Рисочка під літерою позначає звук [і], [і]. Відповідна буква подовження - і|(йа `).

Cezim (сукун, араб. «тиша») Кружечок над буквою позначає відсутність голосної.

Tenvin (Ustunlutenvin, otrelitenvin, esrelitenvin) Подвоєння в кінці слова однієї з трьох голосівок, що позначають голосні звуки (танвйн, араб. йя), утворює закінчення відміни, що позначає невизначений стан цього слова та вимовляється як an, inабо unзалежно від подвоєння голосівки. Танвін присутній також у деяких іменах власних, наприклад - мухаммадун («Мухаммад»). У класичній арабській мові закінчення відміни не вимовляється в кінці фрази або перед паузою; у розмовній мові воно не вимовляється зовсім (таблиця 3) [8; 12].

Наприклад, в афіксах присудковості третьої особи повинно бути - dir (-dir),але ми бачимо, що в давній кримськотатарській писемності не відображаються короткі звуки [і], [і]: JjjU- це дверіj- це що?1] , с. 10]; - jgagird(суч. §agirt) - підмайстер.

Важливою особливістю сучасної кримськотатарської фонетики є закон сингармонізму голосних і приголосних [9]. Зокрема, відповідний закон сингармонізму приголосних такий: якщо остання буква слова глуха приголосна (p, k, t, § тощо), то доданий афікс буде розпочинатися глухою приголосною (якщо цей афікс має варіант із глухою приголосною); а якщо остання літера - дзвінка (b, g, dтощо) чи сонорна (l, m, n, й, rтощо), то афікс розпочинатиметься дзвінкою приголосною: ev- эв - дім; evde- эвде - вдома; evden- эвден - з дому; sinif- сьтьіф - клас; sinfta- сьтьіфта - у класі; siniftan- сьтьіфтан - із класу; [9] azbar- азбар - двір, azbarda- азбарда - у дворі, azbardan- азбардан - із двору. У давній кримськотатарській мові вищезазначені афікси (місцевого й висхідного відмінків) мають тільки дзвінкі відповідники (lj- da,4j- de; - jdanj4j - den),але після літер я j t Ј Vвимовляються як -ta, -te; -tan, -ten: - iJjbjljVjja kugukqizlarazbarda - маленькі дівчатка вдома[1, c. 12]. До цього правила можна додати ще афікси минулого часу (-di, -di): -&agtiq- відкрили; - atti- кинув [1, c. 24].

Лексика кримськотатарської мови, у своїй основі кипчацька, містить значну кількість елементів південно-західних мов, завдяки чому в мові багато синонімів. Окрім того, потужними були впливи булгаро-хозарських і давньоогузьких говорів, а пізніше - турецької, російської мов [9]: - tata- старша сестра - 4) abla- старша сестраї] (, с. 31].

З огляду на вищезазначене, дослідження давньої кримськотатарської писемності допоможе вирішити низку питань, зокрема, збагатить лексичний склад кримськотатарської мови.

Література

кримськотатарський фонетика сингармонізм

1. Кая И. Руководство для обучения крымскотатарскому языку / И. Кая., А. Одабаш. - Симферополь: Крымиздат. - 1924. - 108 с.

2. Кокиева А. Къырымтатар эдебиятнынъ тарихы. 9-нджы сыныф ичюн / А. Кокиева - Симферополь: Къырымдевлет окув педагогика нешрияты. - 2002. - С. 232.

3. Меметов А. Эски къырым-арап язылары / А. Меметов. - Акъмес- джит: Оджакънешрияты. - 2012. - 35 с.

4. Меметов А. Крымскотатарский язык. История изучения. Лексикология. Фонетика. Морфология: [монография] / А. Меметов. - Симферополь: КРП «Издательство Кримнавчпеддержвидав» - 2013. - 576 с.

5. Севортян Э. Крымскотатарский язык / Э. Севортян. - Москва: Языки народов СССР - Том 2. Тюркские языки. -1966. - С. 234.

6. Усеинов С. Изучайте крымскотатарский язык.

7. Эмирова А. Правила крымскотатарской орфографии и пунктуации.

8. Develi H. Osmanli tflrk9esi kilavuzu 1 /H. Develi - Istanbul: 3F Yayinevi - 2006. - 400 s.

9. Кримськотатарська мова [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Кримськотатарська_мова.

10. Орхоно-єнісейська писемність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.khakasia.com/forum/index.php/

11. Клавиатура фарси (раскладка языка фарси) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.neoland.ru/klaviaturafarsi.htm.

12. Огласовки в арабском письме [Електронний ресурс]. - Режим доступу: wikipedia.org/wiki/Огласовки в арабском письме.

13. Онлайн словник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://medeniye.org/lugat/.

Размещено на Allbest.ru