Сенсонімічні назви в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сенсонімічні назви в українській мові

Приходько І.М.

Анотація

Інтерес мовознавців до лексики на позна-чення частин тіла, зокрема й сенсорної системи, останні кількадесят років не послаблюється. Маємо завершені дослідження, присвячені питанням поділу соматичних найменувань на групи, проблемам визначення меж зга-даної соматичної лексики, функціонуванню соматизмів у складі фразеологізмів; вивчається потенціал соматич-них найменувань у процесах вторинної номінації; аналі-зується соматична лексика і в контексті лінгводидактики. Однак із-поміж великої кількості досліджень у цій цари-ні дотепер немає студії, у якій би назви органів чуття людини і тварини простежувалися комплексно від прас-лов'янської доби до сьогодення. Це й зумовило актуаль-ність статті. Попри розбіжності щодо виокремлення тих чи інших різновидів соматизмів, в усіх наявних сьогодні класифікаціях назв частин тіла людини і тварини в окре-му підгрупу виносяться найменування органів чуття, що об'єднуються назвою сенсонімічналексика, або сенсоніми, до яких входять найменування органів зору, назви органів слуху, назви органів нюху та органів смаку, назви органів дотику. Від праслов'янської доби до сьогодення найбіль-шою в кількісному плані є група сенсонімів на позначен-ня органів зору та їхніх частин, дещо менше в усі періоди розвитку української мови фіксується назв органів слуху; число номенів на позначення органів нюху з часом збіль-шилося, однак підгрупа цих назв так і не стала кількісно помітною. Структура сенсонімічних найменувань із часом змінювалася. У праслов'янській мові натрапляємо голов-ним чином на суфіксальні похідні, а надалі частина з них втратила мотиваційну співвіднесеність із давні-ми твірними (*zenica). Нові слова - це головним чином суфіксальні (вушко, вічко, кришталик, зрячок) деривати. Рідше трапляються нульсуфіксальні (закрут) та композитні утворення (нутровухо, середовухо). З-поміж проаналізованих похідних натрапляємо також на словотвірні варіанти (сітківка, сітчанка). Базою для таких похідних служать переважно іменники та дієслова (ніздря, вушиска,рийка «п'ятачок у свині»).

Ключові слова: соматизм, сенсонімічна лексика, сен- сонім, назви органів зору, назви органів слуху, назви орга-нів нюху та органів смаку, назви органів дотику.

Соматична лексика останні кілька десятиліть є об'єктом пильної уваги науковців. Питання поділу соматичних найменувань на групи розглядалися і у складі великих лексикологічних праць [14; 1; 19; 17], і в суто теоретичних розвідках [23; 22]. На визначення меж згаданої семантичної групи натрапляємо передусім у підручниковій академічній літературі [16, с. 69; 28, с. 213; 27, с. 163; 20, с. 67], а також у лексикологічних та етнолінгвістичних розвідках [34, с. 173; 18, с. 155-160; 24, с. 6-11; 33, с. 10; 9, с. 20; 13, с. 300; 2, с. 12-25; 17 та інші]. За нашими даними, значна кількість дотичних до висвітлення соматичних найменувань лінгвістичних студій радянської та пострадянської доби присвячена фразеологізмам, до структури яких входять соматизми [6; 5; 12; 11 та інші]; потенціал соматичних назв як бази для вторинної номінації в українських говорах простежує Н. Дяченко [10]; як невіддільну частину лінгводидактичних студій соматичну лексику розглядають В. Чуднов [32], Н. Яніцька [35]; церковнослов'янські соматизми антропологічної сфери стали предметом наукових зацікавлень О. Старих [25]; у межах історико-дериватологічних студій соматична лексика ставала предметом уваги П. Білоусенка, В. Німчука [4, с. 130-131], О. Тилик [29, с. 58-72] та інших дослідників.

Зауважимо, що, попри розбіжності щодо виокремлення тих чи інших різновидів соматизмів, в усіх наявних сьогодні класифікаціях назв частин тіла в окрему підгрупу виносяться найменування органів чуття, що об'єднуються назвою сенсонімічна лексика, або сенсоніми. За О. Кочеваткіним, сенсонімічна лексика слугує для позначення органів чуття людського організму і включає в себе такі підгрупи: 1) назви органів зору; 2) назви органів слуху; 3) назви органів нюху та органів смаку; 4) назви органів дотику [14, с. 51]. Оскільки до соматизмів ми зараховуємо й назви частин тіла тварин, то й сенсонімічну лексику в статті розглядатимемо як таку, що охоплює найменування органів чуття людини і тварини.

Окремі одиниці соматичної лексики розгляданої підгрупи не раз були об'єктом фразеологічних і діалектологічних славістичних студій [5; 6; 15; 36; 30; 31; 10 та інші], однак розвиткові сенсонімів в історії української мови дотепер увага не приділялася.

Мета статті подати опис динаміки сенсонімічної лексики української мови від праслов'янської доби до сьогодення.

Виклад основного матеріалу.

Праслов'янська доба.

Назви органів зору були представлені в праслов'янський період кількома невеликими семантичними підгрупами. Прикметним є те, що частина з них має у своєму складі прикметникову основу *ЬеІ-, а саме:

а) загальні найменування очей: *Ье1а (II 76) мн. «очі» від прикметника *ЬеІь + давній суфікс ь-; *gala / *galo (VI 90) «очі», щодо етимології думки науковців розходяться, і сьогодні маємо кілька версій, що конкурують між собою: 1) спорідненість із *golь кйкі I 253, Ф І 389); 2) спорідненість із д.-р.укр. жьльвь (див. *Му див. 21, с. 163); 3) виведення прасл. *Му від *golь, що, у свою чергу, давніше мало придиховий g [див. докладніше: ЭССЯ VI 90]; *око (XXXII 41) «око».

б) назви очного білка: *ЬвІдїь / *ЬеІдїа РССЯ II 77) «очний білок» від дієслова *ЬеІШ + -дґь-. На думку дослідників, це колишній дієприкметник, який мав такий вигляд до розширення його йотовим суфіксом (див. докладніше: Там само); *Ье1ъка (II 81) «білок, очі»; *Ье1ъкъ(82) «очний білок»;

в) лексеми на позначення більма: *ЬеШъ(ІІ 66) «більмо» (<*ЬеІь), *ЬеІш (67) «більмо», *ЬеІьто (86) «більмо» від *ЫШ+ -ьто;

г) іменники на позначення світлочутливого елемента ока: *іепіса (ЕСУМ ІІ 264) «отвір у райдужпій оболонці ока, крізь який у нього проникає світлове проміння» та *іьгетса (Бкок ІІІ 656). На походження першого похідного є два погляди: П. Скок виводить його від паралельного утворення *гьгетса від *іьгеН «бачити» кок Там само), а укладачі «Етимологічного словника української мови» пов'язують його з дієсловом *Еь/аИ (*ге-) «бути широко відкритим, виявляючи всю свою глибину» (див. ЕСУМ ІІ 264). На нашу думку, коректнішим є витлумачення *іепіса саме від *гь]аИ,яке в процесі деривації, очевидно, зазнало скорочення основи й перерозкладу: можливо, *гь-/-а-піса / *іе-/-атса>*геп-іса.

Назви органів слуху, нюху та смаку репрезентовані малою кількістю утворень і окремих груп не формують, а саме: *бихабІо(ЭССЯ V 150) «ніс як орган нюху» від *duxati «вдихати, нюхати» + -(аіо (Там само); етимологічно затемнене *поібті (ЭССЯ XXVI 15) / *поійг'а (ЕСУМ IV 97) «ніздря» (огляд думок див. ЭССЯ XXVI 16-18) та похідне від нього суфіксальне *поійппа (ЭССЯ XXVI 19) «ніздрі; не покрита шерстю частина носа коня»; *ихо (ЕСУМ I 441) «вухо», пор. і.-є. *ош-/ *эш(перелік покликань на цю етимологію див.: Там само); *%гукъ (ЭССЯ VI 74) від *$ту «мова» з додаванням суфікса -ь (див. ЕСУМ VI 538).

Давня русько-українська мова.

Обстежений матеріал ХІ--ХШ століть дає нам підстави говорити про досить незначну кількість найменувань органів чуття, які окремих груп не формували. Так, фіксуються відомі з попередніх періодів назви око (1076 СДЯ VI 108) та двоїнна форма очи (ХІІ 108), ноздрь (XII V 93) «ніздря», лзыкь (до 1280 Ср ІІІ 1646) та заница (XIII СДЯ III 437).

Відомий із праслов'янського періоду іменник слЖхъ (XI Ср III 221), який у давніх слов'ян мав абстрактну семантику, набуває конкретного значення «вухо». Якщо в мові давніх слов'ян він чітко співвідносився з дієсловом *sluti «називатися, говоритися, поширюватися (про чутки)», до якого додавався суфікс -х (пор. *smл-x-ь, *spe-x-ь «поспіх» див. докладніше: ЕСУМ V 311), то в давньокиївську добу це утворення втратило мотиваційну співвіднесеність із дієсловом і стало сприйматись як непохідне.

Середньоукраїнська мова.

Проаналізовані пам'ятки засвідчують давні найменування органів зору, а саме: воко (XV ССУМ I 189) «око», око (кін. XVII МатТимч II 38) «око» та очи (77); заница (XVI СУМ 16 п.п.17 XII 242), паралельно до цього з'являється нефіксований в джерелах ХІ-ХІІІ століть праслов'янський дериват зраница (поч. XVII МатТимч I 340) «зіниця».

Поступове проникнення в тексти XIV-XVII століть народно-розмовних елементів зумовило появу дериватів з експресивною конотацією, а саме занка, (XVI СУМ 16 п.п.17 XII 242) «зіниця».

Назви органів слуху в джерелах розгляданого періоду репрезентовані давнім іменником ухо(XVIII ЛО 27), вухо, вушко УЛІ Тимч I 355) «вухо».

Органи смаку репрезентовані давнім утворенням язикъ (XV ССУМ II 578). семантичний конотація дериват сенсонімічний

Нова українська мова.

Найбільша кількість сенсонімів представлена назвами органів зору. Окрім давнього іменника око (1893 Ум-Сп I 147; Гр III 47 1918 ІвШум I 76; 1928 МРУС III 33; СУМ V 665), обстежені джерела фіксують його фонетичний варіант віко (1893 Ум-Сп I 138) та модифікат вічко (2005 СБГ 62). Ширшу палітру найменувань ока (очей) бачимо в діалектах і соціолектах, а саме: балах / балух (2 пол.ХХ Шило 25); зрєніє (2005 Став 462) «око». Тільки форму множини мають суфіксальні утворення лупаки (1997 ГГ 116) від лупати (очима); сліпакі (174) від сліпати або сліпий.

Складники ока: кришталик (СУМ IV 355), орбіта (СУМ V 738) «кісткова порожнина в черепі, де розташоване очне яблуко»; склера (СУМ IX 281) «зовнішня білкова оболонка ока»; зрячок (1992 Чаб I 117) «зіниця», зрєчко/зрічко/здрічко (1997 ГГ 85); райдужка (2000 Нечай 171) «рухлива діафрагма ока»; судиннівка (2000 Нечай 259) «оболонка ока, що розміщена під склерою»; сітківка(СУМ ІХ 233) «внутрішня оболонка ока» та словотвірний варіант сітчанка (2000 Нечай 332); сочевиця (2000 Нечай 408) «частина ока, у вигляді сочевиці».

Найменування органів слуху репрезентовані вже відомим дериватом вухо (1898 Ум-Сп IV 169; Гр I 398; 1918 ІвШум II 494; СУМ I 789). Новотвори засвідчені в термінологічних словниках ХХ століття, а саме: закрут (1931 СБТ IV 23) «верхній і зовнішній край вушної раковини»; нутровухо (2000 Нечай 395) «орган, що розташований у піраміді скроневої кістки», середовухо (395) «барабанна порожнина»; вушиска (2 пол. ХХ Шило 88).

Назви органів нюху та їхніх складників представлені успадкованими ніс (1894 Ум-Сп II 201; 1918 ІвШум I 237; 1929 ПРУСП VIII 298; СУМ V 426) та ніздря (1992 Чаб II 368, 2000 Нечай 254). Діалектні словники фіксують запозичену лексему шнабель (1992 Чаб III 242) «ніс» (модифікація німецького Schnobel «дзьоб») та суфіксальний новотвір рийка (2005 СБГ 456) «п'ятачок у свині» (від рити). Експресивно забарвленими є жаргонні назви носа: слива (2005 Став 302) «ніс алкоголіка» (така назва зумовлена, вочевидь, особливостями забарвлення носа в пияка сливового кольору); хрюндель (358) жартівл. «ніс», шнобель (379) «великий ніс»; кушка, нюхало, храпи, чобіток (463); дюндель, нюхальник, рубильник, шнобак (472-473). Як бачимо, декотрі найменування носа мотивовані подібністю до того, що назване вивідним словом: чобіток, рубильник.

Найменування органів смаку представлені давнім іменником язик (СУМ ХІ 627). У жаргонному мовленні інша його назва смуга трапляється у складі фразеологізму: злітна смуга (2005 Став 304) «язик після перепою».

Проаналізований матеріал дає підстави для таких висновків.

Від праслов'янської доби до сьогодення найбільшою в кількісному плані є група сенсонімів на позначення органів зору та їхніх частин. Дещо менше в усі періоди розвитку української мови фіксується назв органів слуху. Число номенів на позначення органів нюху з часом збільшилося, однак підгрупа цих назв так і не стала кількісно помітною.

Структура сенсонімічних найменувань із часом змінювалася. У праслов'янській мові натрапляємо головним чином на суфіксальні похідні (*duxadlo «ніс», Ыа«очі», Мідіь / *belgta«очний білок»), то надалі частина з них втратила мотиваційну співвіднесеність із давніми твірними (*zenica, *belmo, *gzykb).Нові слова це головним чином суфіксальні (вушко, вічко, кришталик, зрячок). Рідше трапляються нульсуфіксальні (закрут) та композитні утворення (нутровухо, середовухо). З-поміж проаналізованих похідних натрапляємо також на словотвірні варіанти (сітківка, сітчанка).

Базою для таких похідних служать переважно іменники та дієслова (ніздря, вушиска, рийка).

Література

1. Бердникова Т.А. Лексико-фразеологическое поле соматизмов: на материале архангельских говоров: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.02. Москва, 2000. 380 с.

2. Березович Е.Л., Седакова И.А. Славянские соматизмы «кожа» и «шкура» и их вторичные значения. Известия РАН. Серия литературы и языка. 2012. Т. 71. № 6. С. 12-25.

3. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси) / П.І. Білоусенко, О.І. Іншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. Запоріжжя ; Кривий Ріг, 2010. 480 с.

4. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). Запоріжжя-Ялта-Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2003. 252 с.

5. ЪоревиД Т. Зле очи у вероваау Jужних Словена. Београд, 1938. 349 с.

6. Вайнтрауб РМ. Опыт сопоставления соматической фразеологии в славянских языках. Труды Самаркандского ун-та. Вопросы фразеологии. 1975. Вып. 288. № 9. С. 162-170.

7. Вайнтрауб РМ. О соматической фразеологии в русском языке. Лексические единицы русского языка и их изучение. Ташкент, 1980. С. 51-55.

8. Вакк Ф.О соматической фразеологии в современном эстонском литературном языке: автореф. дисс. . канд. филол. наук. Таллинн, 1964. 29 с.

9. Лексико-семантична система мови. Сучасна українська літературна мова: Лексикологія. Фонетика: підручник / А. К. Мойсієнко, О.В. Бас-Кононенко, В.В. Бондаренко та ін. Київ: Знання, 2010. 270 с. С. 18-23.

10. Дяченко Н.М. Номінативні поля соматизмів та відсоматичних утворень в українських діалектах: дис. . канд..філол. наук: 10.02.01. Київ, 2008. 408 с.

11. Занковец А.А. Влияние различных лингвистических факторов на фразеологическую активность соматизмов русского и белорусского языков. Веснік Беларускага дзяржаунага утверстэта. Сер. 4: Філалогія. Журналктыка. Педагогіка.2007. № 2. С. 70-75. URL: http://elib.bsu.by/handle/123456789/13616

12. Захаренко И.В. Ноги в соматическом коде культуры (на примере фразеологии). Язык, сознание, коммуникация: сб. статей / отв. ред. В.В. Красных, А.И. Изотов. Москва: МАКС Пресс, 2003. Вып. 25. 200 с. С. 86-96.

13. Иванова Е.В. Лексикология и фразеология современного английского языка = Lexicology and Phraseology of Modern English: учеб. пособие для студ. учреждений высш. проф. образования. Санкт-Петербург: Филологический факультет СПбГУ ; Москва: Издательский центр «Академия», 2011. 352 с.

14. Кочеваткин А.М. Соматическая лексика эрзянского языка: учеб. пособие. Саранск: Тиография «Красный октябрь», 2001. 208 с.

15. Куницкая Н.В. Соматические фразеологизмы в современном молдавском языке: дисс. ... канд. филол. Наук: 10.02.02. Кишинев, 1985. 190 с.

16. Курс сучасної української літературної мови / за ред. Л.А. Булаховського. Т. 1. Київ: Радянська школа, 1951. 520 с.

17. Персидская А.С. Соматическая лексика селькупского языка: структурно-семантический и лингвокультурологический анализ: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.02. Томск, 2018. 243 с.

18. Плунгян В.А. К описанию африканской «наивной картины мира». Лексический анализ языка. Москва: Наука, 1991. 204 с.

19. Подгорная В.В. «Наивная анатомия» в английской языковой картине мира: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Санкт-Петербург, 2016. 226 с.

20. Лексикологія. Сучасна українська мова: підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін. ; за ред. О.Д. Пономарева. 3-є вид., перероб. Київ: Либідь, 2005. 488 с. С. 45-94.

21. Потебня А. Заметки этимологические. Русскій филологческій втстник. 1880. Т. 3. N0. 2. С. 161-196. иИЬ: https://www.prlib.ru/Дет/678526.

22. Приходько І.М. Соматична лексика: межі поняття та спроба класифікації. Вісник Запорізького національного університету: зб. наук. пр. Філологічні науки. 2016. № 1. С. 203-206.

23. Романюк В.М. Лінгвістична експлікація соматичної лексики. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2014. Вип. IV. С. 13-20.

24. Русановська Т.В. Фреймова семантика та теорія лексико-семантичного поля у дослідженні сленгових вторинних номінацій соматизмів. Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Вип. 81(4). Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, С. 169-173.

25. Старых О.В. Соматизмы как особый класс слов в лексической системе церковнославянского языка. Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета III. Серия "Филология”. Вып. 2 (24). Москва: Изд-во ПСТГУ 2011. С. 80-85.

26. Степаненко О.К. Семантика і структура словотвірних гнізд із вершинним соматичним компонентом: автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ: ДНУ ім. Олеся Гончара, 23 с.

27. Сучасна українська літературна мова: підручник / ред. А.П. Грищенко ; 3-є вид., допов. Київ: Вища школа, 2002. 439 с.

28. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / за ред. М.А. Жовтобрюха. Київ: Наукова думка, 1973. 438 с.

29. Тилик О.Ф. Іменники зі значенням подібності: способи творення та сфери використання: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 2006. 222 с.

30. Тимченко И. В. Структурно-семантический анализ фразеологических единиц с компонентами-соматизмами голова, око, вухо, ніс, язик: автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02 «Языки народов СССР (укр. яз.)». Харків, 1990. 16 с.

31. Толстова О.Л. Лінгвокогнітивні особливості соматичних фразеологізмів іспанської мови: автореф. дис. . канд. філол. наук: 10.02.05. Київ, 2007. 17 с.

32. Чуднов В.В. Соматическая лексика в аспекте преподавания русского языка как иностранного: на материале тематической группы «Наименования внутренних органов человека»: дисс. . канд. филол. наук: 13.00.02. Москва, 2007. 249 с.

33. Чумичева Т.С. Фразеологизмы с компонентами-соматизмами в национальных вариантах английского языка (на материале британского и американского вариантов): автореф. дисс. . канд. филол. наук: 10.02.01 «Германские языки». Нижний Новгород, 2010. 17 с.

34. Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию и лексикологии. Москва: Учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1959. 246 с.

35. Яніцька Н.Р Соматична лексика як об'єкт вивчення в іншомовній аудиторії. Теорія і практика викладання української мови як іноземної.2008. Вип. 3. С. 211-213.

36. Krawczyk-Tyrpa А. Frazeologia somatyczna w gwarach роккісК zwцzki frazeologiczne о znaczeniach motywowanych сенаті cz9sci сіаіа. Wrac}aw-Warszawa-Krak6w-Gdansk-L6dz: Zak}ad Шгсо%7 іт. Ossolinskich. Wydawnictwo Рокккд Аіетіі Шик 1987. 270 s.

37. Перелік умовних скорочень використаних джерел:

38. ГГ Гуцульські говірки: Короткий словник / за ред. Я. Закревської. Львів, 1997. 232 с.

39. Гр Словарь української мови / зібр. ред. журн. «Киевская старина» ; упорядкував, з дод. власн. матеріалу, Б. Грінченко. Київ, 1907-1909. Т. 1-4.

40. ЕСУМ Етимологічний словник української мови / за ред. С. Мельничука: у 7 т. Т 1-6. Київ: Наукова думка, 1982-2012.

41. ІвШум Іваницький С., Шумлянський Ф. Російсько-український словник. Київ: ТОВ «Видавництво «Обереги»,1918. 524 с.

42. МРУС Кисільов В. Медичний українсько-російський словник. Київ: НАН України, 2008. Вип. III. 172 с.

43. Нечай Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами. Київ: УЛТК, Фонд ТТ, 2000. 432 с.

44. ПРУСП Практичний російсько-український словник приказок / упор. Г Млодзинський ; ред. М. Йогансен (відтворення видання 1929 року). Київ: НАН України, 2009. Вип. VIII. 108 с.

45. Сабадош Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород: Ліра, 2008. 408 с.

46. СБГ Словник буковинських говірок / за заг. ред. Н. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688 с.

47. СБТ Паночіні С. Словник біологічної термінології. Харків: Радянська школа, 1931. 89 с.

48. СДЯ Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / гл. ред. Р Аванесов. Москва: Русский язык, 1988-2008. Т. 1-7. СУМ 16-п.п.17 Словник української мови XVI першої половини XVII ст. Львів, 1994-2006. Вип.1-13.

49. СУМ Словник української мови. Київ: Наукова думка, 19701980. Т. 1-11.

50. Ум-Сп Словарь російсько-український / уклад. М. Уманець А. Спілка. Львів: НАН України,1893-1898. Т. I-IV

51. Чаб Чабаненко В. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: у 4 т. Запоріжжя, 1992.

52. Шило Шило ГФ. Наддністрянський регіональний словник. Львів Нью-Йорк: !н-т українознавства ім. I. Крип'якевича, 2008. 288 с.

53. ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд / под ред. О. Трубачева. Вып.133. Москва: Наука, 1974-2007.

54. Skok Skok Petar. Etimologijski rjecnik hrvatskoga ili srpskoga jezika / Uredil i akademici Mirko Deanovic i Ljudevit Jonke. T. 1-3. Zagreb, 1971-1973.

55. Ср Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка. Санкт-Петербург, 1843-1912. Т. 1-3.

56. ССУМ Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: у 2-х т. Київ: Наукова думка, 1977-1978.

Размещено на Allbest.ru