Розвиток суфіксальної словотвірної підсистеми іменників із транспозиційним значенням опредметненої дії (утворення із нульовим суфіксом чоловічого роду)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійського державного агротехнологічного університету

імені Дмитра Моторного

Розвиток суфіксальної словотвірної підсистеми іменників із транспозиційним значенням опредметненої дії (утворення із нульовим суфіксом чоловічого роду)

Максимець О.М.

Постановка проблеми. У сучасній українській мові віддієслівні іменники становлять значний шар лексики. Такі утворення є наслідком транспозиції дієслівної основи в іменникову і визначаються досить широкими можливостями.

За структурними ознаками такі іменники утворюють багату і складну систему лексико-словотвірних типів, що формувалася протягом тривалого історичного періоду. Тому поряд зі спільнослов'янськими суфіксами (-нн(я), -тт(я), -0, -б(а), -ок, -от, -н-я) в українській мові наявні суфікси іншомовного походження (-аці(і), -аж, -ур(а)). Кожен словотвірний тип на позначення опредметненої дії характеризується певними семантичними особливостями. Саме цим і зумовлюється активність вжитку іменників кожного словотвірного типу та сфера їх стилістичного використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливість дериваційної структури та своєрідність семантики віддієслівних іменників зумовили неослаблений інтерес до їх вивчення. Вчені зазначають, що дослідження словотвірної структури віддієслівних іменників сучасної української літературної мови як мікросистеми взаємозалежних елементів, що склалася в процесі еволюції мови та формування її літературного різновиду, має значний теоретико-пізнавальний і практичний інтерес [8, с. 35]. У вітчизняному мовознавстві предметом розгляду стали походження, склад та продуктивність транспозиційних формантів, що беруть участь у творенні згаданих похідних, їх мотивувальна база тощо [1, с. 128; 9, с. 111-113].

Дериваційний аспект вивчення віддієслівних похідних дав підстави для вибудови концепції словотвірної категорії опред- метненої дії [3, с. 143-144; 4, с. 22-28] або категорії опредмет- нених значень дієслівних предикатів [7, с. 207]. В. Олексенко підкреслює, що «за своєю природою і механізмом утворення словотвірна категорія опредметнених значень дієслівних предикатів належить до словотвірних категорій особливого типу» [там само].

Метою статті є визначити лексико-словотвірні групи віддієслівних іменників чоловічого роду з нульовою флексією, простежити їх динаміку та встановити сферу функціонування.

Виклад основного матеріалу. На думку вчених, нульові словотворчі засоби давньосхіднослов'янської мови XI - XIII ст. виникли на основі матеріально виражених тематичних суфіксів індоєвропейської епохи [11, с. 286]. Саме тому слова, утворені таким способом, спочатку мали у своєму складі кореневу, суфіксальну і флексійну морфеми, напр.: ходь - *с!ю - d - о - s [6, с. 38]. Такі назви належали до тематичних утворень. Учені також вказують, що значний вплив на відповідні іменники мали їх дериваційні зв'язки з верба- тивами. Спочатку іменники й дієслова «перебували в паратактичних словотвірних відношеннях», згодом, уже в пра-

слов'янській мові, вони стали сприйматися як похідні, і, врешті-решт, це стимулювало творення нових віддієслівних іменників [2, с. 21].

Нульовий суфікс продукує девербативи з різними граматичними показниками роду й числа, зокрема: іменники чоловічого роду з нульовою флексією (типу виклад, напад, хід), жіночого роду з нульовим закінченням і флексією -а (біль, відповідь, перемога) та множинні іменники з флексією -и (вибори, мандри) [5, с. 6]. Більшість таких дериватів утворюється на базі префіксальних дієслів. Отже, префіксація стимулює процеси нульсуфіксального девербативного словотворення [10, с. 12].

Іменники - назви опредметненої дії, утворені за моделлю «ДО +-0-», співвідносяться з дієслівними основами різних структурних типів: з основами на -а-/-и- (виділ ^ виділяти, виділити), -ува-/-а- (відруб ^ відрубувати, відрубати), -ува-/ -и- (відвар ^ відварювати, відварити), -а-/-і- (воркіт ^ воркотати, воркотіти), -і-/-ну- (вис ^ висіти, виснути), -а-/-0- (випас ^ випасати, випасти), -и-/-0- (вивіз ^ вивозити, вивезти) [7, с. 156]. Іменники зі значенням опредметненої дії, утворені за цією моделлю, становлять основну масу нульсуфік- сальних девербативів. Значна їх частина позначає тривалу дію більшої або меншої інтенсивності [5, с. 6]. Згаданий словотвірний тип на різних етапах розвитку української мови був досить продуктивним. Обстежені джерела кінця XVII - ХУЛІ ст. містять чимало таких утворень, наприклад: и въ томъ осмотр і явилось такъ (ДДГ 1732 271), чтоб к нgмуишол на сторожу (1734 238), Казалемъ, что въ осени учинится заоръ по поло- вині(МатТим 1717-1734 I 278). За нашими спостереженнями, протягом XIX ст. коло цих дериватів значно розширюється, наприклад: огляд (К-О II 310), перелив (399), розділ (III 128), вивід (Ж 70), вияв (94), набір (464), розгляд (815), розкид (820), розлив (822), вирост (ЛФр 32), відпад (36), вклад (39), закоп (76), збір (84), наплив (134), обмін (149), полиск (179) та ін. Продовжує збільшуватися чисельність іменників зазначеного типу і наприкінці XIX - на початку XX ст. Так, «Русско-украинскій словарь» М. Уманця і А. Спілки та «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка містять чимало таких утворень, наприклад: заміс (УміСп 268), випас (470), почин (509), обмір (548), обжин (596), перекис (637), помел (1058), квіт «цвітіння» (1094), вимір (Гр I 170), друк (449), опис (III 56), похит (386). Продуктивність цього словотвірного типу зберігається і в другій половині XX ст. Так, у «Словнику української мови» в 11 томах маємо значну кількість таких іменників, більшість з яких фіксується вперше, наприклад: вируб (СУМ I 476), вигрів (380), вилов (424), висів (484), запуск (III 283), обкіс (V 512), розігрів (VIII 682), розкрій (716), розкур (719), розстил ( 817) та ін.

Віддієслівні іменники чоловічого роду з нульовим суфіксом можуть позначати й одноактну дію. Семельфактивність репрезентується утвореннями, в яких виступає твірна основа інфінітива з усіченою фіналлю [9, с. 71]. словотвірний суфіксальний морфема флексія

Нульсуфіксальні утворення на позначення одноактної дії функціонували вже в новій українській мові кінця XVII - XVIII ст.: Хотіли быти Богу равные, покоры жадной ему и поклона не отдаючи (МатТим II 1656-1771); Вм добродійці низки(й) мойуклонъ оддаю (ПЛ 1723 35).

Протягом XIX ст. продовжується активне творення розгля- даних девербативів: почин (К-О II 643), скокъ (Зак.519), взгляд (Ж 67), впис (123), запис (262), заріз (267), відблиск (ЛФр 34), замах (77), притиск (195), промах (198).

Тенденція до зростання кількості аналізованих похідних зберігається протягом XX ст. Обстежені джерела початку XX ст. фіксують такі деривати: вибрик (Гр І 147), викрут (165) “виверт”, дотик (433), закид (ІІ 47), запит (79), згад (136), кив (236) “кивок”, мах (412), погляд (ІІІ 232), подмух (242), подув (247), стриб (IV 215), усміх (357), хід (399), вприск (Саб 54), сполох (УміСп 330), обмах (821), втиск (1073). В «Українсько-російському словнику» за ред. І. Кириченка подано кілька новотворів згаданого типу: виблиск (К І 132), видих (145), вимах (164) “взмах”, вискік (188), зблиск (ІІ 173), наскок (652), оберт (ІІІ 16), поблиск (470), позирк (IV 45), позір (47) “погляд”, позіх (47), покрут (79) “оберт”, полиск (87), посмик (233) “ривок”, поштовх (302), підморг (388), розчерк (V 24), укус (УІ 184). «Словник української мови» в 11 томах теж містить чимало таких дериватів: вдих (СУМ І 311), викид (405), доторк (ІІ 394), змах (ІІІ 613), подум (УІ 760), позіх (817), прилив (УІІ 656), спалах (484),укол (Х 419) тощо.

Маємо кілька таких новотворів і на сучасному етапі розвитку української мови, наприклад: прикноп (ЛСІ 2012-2013 125), пришпил (ЛСІ 2012-2013 126), розфокус (Лсі 2015-2016 159).

Розглядувані утворення реєструються і в регіональному мовленні: натиск (Он І 478), скок (II 224), зрив (Чаб II 114).

Значна частина девербативів із нульовим суфіксом на позначення опредметненої дії (стану) тяжіє до різних лекси- ко-словотвірних типів.

Іменники на позначення переміщення, пересування.

У новій українській мові триває становлення ЛСГ нульсу- фіксальних девербативів зі значенням руху.

Обстежені пам'ятки кінця XVII - XVIII ст. фіксують непоодинокі деривати зазначеного типу: всю зиму на вьліоть проходити (МатТим 1659 І 143), [Бог звіздамь] далъ и біги розмаитыи (1656-1771 І 79), чтобь не учинили побегу (ДДГ 1746 73); И по отход і Его долго оній Онищенко быль живъ (1750 308); для снаднійшого своЕгоуходу (1712 227).

Процес формування цього ЛСТ продовжується протягом XIXct.: виїзд (СМш І 83), переїзд (II 59), вихід (Ж 91), від'їзд (97), відлет (99), відплив (100), розхід (836), відступ (ЛФр 37), відхід (37), в'їзд (39), заїзд (76), здогін (88), лет (114), обхід (150), перехід (164), приїзд (192), прихід (195). Початок XX ст. є періодом активного функціонування дериватів зазначеного типу. Разом із цим їх кількість продовжує поступово зростати. Загальномовні словники цього періоду фіксують цілу низку утворень, відсутніх в обстежених джерелах попереднього періоду: зіход (УміСп 116), схід (126), вивіз (130), винос (140), перегін (198), заліт (263), захід (290), розвоз (855), виліт (Гр І 167), забіг (II 5), завіз (18), об'їзд (III 12), перехід (142), підхід (184), порух (355), похід (387), пригін (411), проліт (470), прохід (488), уїзд (iV 326), хід (399), утік “утеча” (364). Процес поповнення абстрактної лексики девербативами з нульовим суфіксом на означення руху був активним і в першій половині XX ст. Так, «Українсько-російський словник» за ред. І. Кириченка реєструє чимало дериватів досліджуваного типу, які в обстежених джерелах попередніх періодів не засвідчено: довіз (К І 423), занос (87), заплив (99), зліт (232), обліт (ІІІ 35), перебіг (243), переїзд (272), плав (438), плин (450), підвіз (363), привіз (336), пробіг (437), провіз (444), проїзд (464), пробіг (Iv 437), проплив (490), увіз (VI 147). Протягом XIX - першої половини XX ст. формування розглядуваного ЛСТ в основному завершилося.

Іменники на позначення комунікативної діяльності людей.

Обстежені джерела нової української мови кінця XVII - XVIII ст. вже фіксують утворення аналізованого лек- сико-словотвірного типу: О которое забитя оного небожчика в містіБоршиполю стался опитъ, а о збойци пилное отшу- каня (МатТим 1612-1699 II 46) «розпитування», и в пер (просі в судіполковомъ показала (ДДГ 1753 316). Протягом XIX ст. кількісний склад девербативів згаданого ЛСТ дещо розширюється, наприклад: одчот (К-О II 323) «усне чи письмове повідомлення про стан чи хід справи», переклад (Зак 446), виклад (Ж 76), відказ (ЛФр 35), говір (52), запит (79), розказ (209),розговір (207), переказ (163), поклик (178). Більш активно процесс творення девербативів цього типу відбувається в українській мові в період кінця XIX-XX ст. Так, «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка та «Українсько-російський словник» за ред. I. Кириченка фіксує чимало новотворів зазначеного типу, наприклад: виказ (Гр I 161), випит (176), обзив (III 9) «відповідь», опит (57) «опитування», переклад (121), поклик (272), поспів «спів» (366), спів (176), відповіт (К

248), звіт (II 189), одговір (III 90), пошепт (IV 297), розпит (V 160). Маємо кілька таких утворень і в «Словнику української мови» в 11 томах, наприклад: клич (IV 183) перешепт (VI 320), підказ (VI 431) тощо.

Іменники на позначення вчинків людини.

Утворення зазначеного типу виявили певну стійкість в історії української мови. Окремі давньоруські іменники вийшли з ужитку, але більшість збереглася, служачи моделлю для нових девербативів. В обстежених джерелах кінця XVП-XVШ ст. такі утворення були непоодинокими: Згоріло дворовъ 170 зъ великимъ купчиновъ иноземнихъ убиткомъ отъ огня и розхва- ту (МатТим I 1717-1734 289), учинил розискъ (ДДГ 1711 48). Менш активним є процес творення іменників зазначеного типу в сучасній мові. В обстежених джерелах відповідного періоду виявлено лише окремі новотвори, наприклад: визвол (Ж 75), підкуп (УміСп 684), приступ (801) «штурм», вибрик (Гр I 147), замах (II 63), захист (II 113), переступ (III 139) «злочин», при- слух (439) «підслуховування».

Іменники на позначення стосунків між людьми.

Активно відбувався процес творення девербативів цієї

ЛСГ наприкінці XVII - протягом XVIII ст., наприклад: Утискъ уставичный людей правовірньт, (МатТим 1646 II), Стался сваръ межд упастухами о добыткиихъ (1656-1771 II 309), Другій зась попс былъ противъ ему на отпоръ мовлячи (1656-1771 68), Рано былемъ у князя ипростился съ нимъ въ бывшемъ позавчора посварі (1717-1734 II 180), Добійте мене, абымъ не былъ напосмЬъ необр^ззанцомъ (1656-1771 II 183), неиміе (т) либы(т) в(ъ) то(м) яки(х) споро(в) (ПЛ 1744 108). Протягом XIX - початку XX ст. відповідні девербативи дедалі частіше проникають у писемні пам'ятки української мови. Обстежені джерела зазначеного періоду засвідчують позитивну динаміку розгляданого ЛСТ: доступ (К-О I 405) «можливість зустрічатися з кимось», запрет (510), докоръ (Зак 314), заказъ (УміСп 257) «заборона», відпір (36), дозвіл (63), проклін (197), протест (200), допрік (Гр I 425) «докір», догляд (407), заклин (II 49), заколот (51) «сварка, заколот», замір (65) «намір», захист (113), нагляд (476), нагніт (477) «утиск, пригнічення», непослух (555), опір (III 57), оскорб (III 68), осуд (75), перерік (135), пересуд (139), підзор (165) «підозра», поваб (207), поговір (232), поглум (232), позов (267), послух (363), посміх (364), пригніт (411), примір (426), присуд (443),розбрат (IV 32) «розривдруж- ніх стосунків», уговор (314), бунт (ЛФр 23), приказ (192). За нашими спостереженнями, ця тенденція зберігається й у першій половині XX ст. Так, «Російсько-український словник» за ред. А. Кримського містить чимало утворень зазначеного типу, які не фіксувалися в обстежених джерелах попередніх періодів, наприклад: зачеп (К II 156) «зачіпання», зговір (199), наговір (578), упор (VI 211), призор (розм., рідко) (356) тощо. У другій половині XX ст. кількість таких іменників зменшується, оскільки деякі з них переходять до інертного фонду української лексики, а нові похідні не з'являються. Однак у сучасній українській літературній мові маємо кілька таких новотворів, наприклад: домовняк (ЛО 2015-2016 54).

Іменники на позначення звукових процесів, що супроводжують дію.

Наприкінці XVII - протягом XVIII ст. джерела української мови фіксують порівняно невелику групу утворень зазначеного типу, наприклад: Верескъ (то естьвопль) содомчиковъроз- множился (МатТим I 1656-1771 93), Учинили окрикъ и гукъ по всемъмісті(\ 193 1656-1771); О што не поеднокротъ сварки игомонъ межи собою в малженстве мевали (1646 181), Не скоро той галасъ ускорился (169), плюскъ (II 112), звукъ:.. брАзкъ (Бер 42), сміхь: грохот (118).

ктотно зростає продуктивність відповідного ЛСТ протягом XIX ст., наприклад: крик (К-О II 39), дзвін (Ж 180),репет (800), заклик (924), грохот (ЛФр 55), грюк (55), поклик (178), тріск (238), стогін (229), стук (231), щебет (260). Живим і продуктивним був цей лексико-словотвірний тип і в наступному столітті. Обстежені джерела кінця XIX - початку XX ст. містять чималу кількість утворень цієї групи, більшість з яких є інно- вативними, наприклад: оклик (УміСп 115), луск (412), брязк (Гр I 103), гавк (263), згук (II 141), зойк (178), клик (250), ляск (393), перешепт (III 145), писк (153), погук (236), полуск «тріск» (290), рев (IV 9), рип (17), хруск (416), хряск (417), шерех (493), шум (518) тощо. Висока продуктивність відповідного ЛСТ зберігається протягом XX ст. Так, «Українсько-російський словник» за ред. I. Кириченка містить чимало іменників зазначеного типу: виклик (К I 153), виляск (163), оплеск (III 133), перегуд (260), перегук (260), подзвін (IV 4), поскрип (228), присвист (396), скрик (V 358), сплеск (443), хлюп (VI 338), хрип (357). Цей період характеризується збільшенням чисельності розгляданих похідних, що належать до сфери розмовного мовлення, наприклад: виплеск (К I 174), висвист (180), відляск (238), переплеск (III 300), хльост (IV 341), хрум (360), схлип (580). «Словник української мови» в 11 томах фіксує кілька утворень окресленого типу, як-от: передзвін (СУМ VI 167), пересвист (272), плеск (576), посвист (VII 310), прицмок (VIII 92) тощо. Поодинокі новотвори зазначеного ЛСТ маємо сьогодні у творах сучасних українських письменників, наприклад: «... де стерпла далина нахилена до вуст тобі залишу рій самотнього багаття і нашого човна прозори й переплюск» (С. Осока. Де я тебе розлив).

Поступово розширювалося коло іменників на позначення стану, почуттів та бажань людини, наприклад: оужасанїє постра/х/ (Бер 137), оужасъ: переполо/х/ (137), перестрахъ.

У лексикографічних працях XIX - початку XX ст. фіксується цілий ряд утворень, що належать до зазначеного лекси- ко-словотвірного типу, наприклад: перелякъ (Зак 446), віддих (Ж 97), трепет (ЛФр 238), відчай (Гр І 234), гнів (293), задовіл (ІІ 35), ляк (391), надих (482) «натхнення», намір (503), острах (Ш 72), пересип (136) «про сон», переполох (133), перестрах (138), поваб (207) «потяг», почуд (393) «здивування», прокид (468) «пробудження», просип (479) «пробудження», розрух (IV 56) «обурення; хвилювання», спочин (187), стрим (216), сум (228), ужас (312).

Протягом XX ст. продуктивність розгляданого ЛСТ помітно знижується, про що свідчить і кількість фіксацій відповідних похідних у лексикографічних джерелах цього періоду: передих (К III 264), пересит (310), подив (IV 4), розпач (V 156), сумнів (560), надлом (СУМ V 72) «різке послаблення душевних і фізичних сил», надрив (77) «надмірне фізичне напруження» та ін. Кілька новотворів зазначеного ЛСТ маємо і в сучасній літературній мові, наприклад оживляж (ЛС 2014 139). Поодинокі утворення такого типу подають діалектні словники цього- періду, наприклад: завід (Он I 263) «плач», оддих (Чаб III 33).

Певну стійкість у новій українській мові виявив лекси- ко-словотвірний тип іменників, що називають процеси інтелектуальної діяльності людини. Цей тип іменників в основному сформувався протягом XIX - першої половини XX ст., наприклад: замисел (К-О I 497), задум (ЛФр 75), розсуд (211), здогад (УміСп 769), одліч (152), поділ (225), роздум (861), догад (Гр I 405), доказ (412), домисел (419), згад (II 136), розмисл (IV 51), спогад (181), спомин (184), вигад (К I 138), вимисел (164), нагад (II 575), намисел (621), подум (поет., рідко) (IV 16) «думка», помисел (112). У другій половині XX ст. такі деривати активно використовуються мовцями, проте новотворів зазначеного типу не виявлено.

Іменники на позначення процесуальності природних явищ в обстежених джерелах нової української мови є поодинокими: розсвіт (Гр IV 56), смерк (156), розлив (Он II 185) «повінь», прилив (СУМ VII 656), сумерк (IX 835) «присмерк, смеркання».

Окремі з розгляданих іменників є назвами релігійних обрядів, наприклад: відпуст (Гр I 225), помин (III 295), постриг (372), похорон (388).

У межах ЛСГ нульсуфіксальних іменників на позначення виробничих та технологічних процесів протягом XX ст. активно формується термінологічна лексика. Девербативи роз- гляданого типу репрезентують технічну термінологію: вимір (Ж 79), замір (ЛФр 78), вимолот (Гр I 171), витоп (К II 199 ), налив (615), нагрів (581), вивар (Шел 12), завар (24), замір (27), засмокт (28), вріз (28), гарт (32), обтяж (51), натяг (52), начіп (52), обпал (54), обтиск (54), обклад (55), обтіс (55), попуск (60), відпал (60), обкур (60); термінологію економіки та торгівлі: викуп (К-О I 138), розход (158) «витрати», відкуп (ЛФр 35), виплат (Гр I 176), відмін (219) «викуп», перебір (III 109) «ревізія», збут (К II 177), винайм (СУМ I 438); медичну термінологію: звих (К II 184), вивих (СУМ I 363 ), обклад (V 512) «дифтерит», перев'яз (VI 148), перелом (218), поріз (VII 261), розтин (VIII 824), розтяг (836); юридичну термінологію: роз- бор (К-О III 121) «слідство», допит (Гр I 423), присуд (III 443) «приговор», розслід (VIII 810) «розслідування», розшук (869), обшук (V 608); термінологію військової справи: відступ (Гр I 230), наступ (II 525), приступ (III 443), розвід (СУМ VIII 633) «огляд і розподіл по постах військових підрозділів».

В обстежених джерелах нової української мови фіксуються поодинокі утворення, що є найменуваннями проявів людського характеру, наприклад: викрут (Гр I 165), підступ (III 181) «хитрість», послух (363) «слухняність».

Щодо сфери функціонування, то протягом усіх періодів розвитку нової української мови утворення на позначення переміщення, пересування та іменники на позначення комунікативної діяльності людей використовуються різною мірою в усіх стилях сучасної української мови, наприклад: Підводний човен починає входить в склад флоту, починає робить довгі морські переходи й давать блискучі наслідки на маневрах (Зоря. 1925. жовтень 27); Крім того, я маю тут багато іншої роботи, яку мушу покінчити, власне до виїзду додому (ЛУкр. XII листи 53); Автор коротенько говорить про народні перекази про могили (Записки. 1897. XV I 2); Академія наук оголосила свого заклика, на вчителів, головним чином розрахованого - про зібрання всякого етнографічного матеріалу (Зоря. 1925. березень 20) та ін. Поодинокі утворення окресленого типу з метою посилення експресії вислову вживаються в художній літературі у переносному значенні, наприклад: Андрій упізнав і свою хату, але не відчув при цьому отого солодкого, щемкого поклику рідної оселі, який ще зовсім недавно гнав його підтюпцем додому (Тют I 52).

Деривати на позначення одноразової дії вживаються головним чином в усно-розмовному мовленні та мові художніх творів, наприклад: Стиснувши серце, мусимо в словах Максимовича добачати тільки самий поклін (Записки. 1897. XV I 10); Валка повільно рухається платформою, зупиняючись і присідаючи на кожен яскравий спалах у вечірньому небі (Жадан 85); Ловиш отой її погляд, бачиш оті її втомлені руки, проклинаєш себе - що ж ти за чоловік, що вона вже з тобою феміністкою стала (Костенко 142). Поодинокі утворення цієї групи трапляються в науковому стилі, наприклад: Комети є продуктами викидів з поверхні самих планетних тіл (Наука..., 7 1961. 19) тощо.

Обстежені джерела дають підстави стверджувати, що протягом усіх періодів розвитку української мови утворення на позначення звукових процесів, що супроводжують дію, іменники, що вказують на стосунки між людьми та позначають вчинки людей, вживаються головним чином в усно-розмовному мовленні та мові художніх творів, зрідка, в епістолярному та публіцистичному стилях, наприклад: Комусь навіть трохи забагато гомону того, що тепер запанував на нашій, ще недавно такій тихій віллі (ЛУкр листи XII 46); Небо з темного стає рожевим, синьо підсвічується, глухо вихоплює кожен вибух (Жадан 103); Надлюдський стогін вирвався із міліонів втомлених експлуатацією пролетарських грудей (Зоря. 1925, квітень 15); Тягар утисків і темрява - основні мотиви більшості творів його (Зоря. 1925, травень 21) та ін.

Девербативи на позначення стану, почуттів та бажань людини поширені головно в мові художніх творів, наприклад: Ладко підводить голову, наче прокидається, і з подивом, однак не розплющуючись, прислухається до басів.(Тют I 93).

Ыенники, що називають процеси інтелектуальної діяльності людини використовуються головним чином у публіцистичному стилі, усно-розмовному мовленні та мові художніх творів, наприклад: По кількох здогадах про расу людських часів, автор переходить до пам'яток земляних городищ і валів (Записки. 1897. кн. I т. XV 1); До речі, ці здогади двома сторіччями пізніше науково підтвердив Луї Пастер (Україна. 2005. № 2-3. 30); Спогади вихором майнули через її свідомість (Смолич II 272).

Висновки

Таким чином, іменники чоловічого роду, утворені за моделлю ДО + -0-, які позначають тривалу дію більшої чи меншої інтенсивності, становлять основний масив розгляда- них похідних, наприклад: випас, друк, вируб. Рідше вони позначають дію одноактну: кив, мах, потиск, доторк тощо.

Девербативи, утворені за розгляданою моделлю, тяжіють до різних лексико-словотвірних груп, що є свідченням семантичної поліорієнтації нульового форманта. Це іменники на позначення переміщення, пересування, наприклад: перевоз, побег, уход; комунікативної діяльності: роспрос, розговор; вчинків: розискъ, погром; морально-етичних взаємин, стосунків між людьми: сваръ, отпор, допрос; звукових процесів, що супроводжують дію: верескъ, гомонъ тощо.

У новій українській мові XIX ст. започатковано формування ЛСГ іменників розгляданої структури на позначення дій, що належать до різних галузевих сфер, за рахунок яких у XX ст. активно формується українська термінологічна лексика: вивар, замір, винайм, розслід тощо. Протягом XIX - першої пол. XX ст. в основному сформувалася ЛСГ іменників на позначення інтелектуальної діяльності: здогад, роздум, вимисел та ін.

Позитивна динаміка властива для продуктивності розгля- даної моделі іменників зі значенням комунікативної діяльності, звукових процесів, дій, що належать до різних галузевих сфер. Спадна динаміка характеризує процес творення розгля- даних девербативів зі значенням руху, іменників на позначення вчинків людини (більшість цих похідних належить до фонду давньої руськоукраїнської мови), іменників на позначення стосунків між людьми (рівень продуктивності їх творення помітно зменшується у другій половині XX ст., а частина з них переходить до інертного фонду лексики), іменників зі значенням стану, іменників на позначення інтелектуальної діяльності, які у другій половині XX ст. продовжують активно вживатися, проте інновативними утвореннями не поповнюються.

Література

1. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. Нариси із словозміни та словотвору. Ужгород : Закарпат. вид-во, 1960. 416 с.

2. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника /назви осіб чоловічого роду/. Київ : Київ. Держ. пед. ін-т ім. М.П. Драгоманова, 1993. 214 с.

3. Вихованець І.Р Частини мови в семантико-граматичному аспекті. Київ : Наукова думка, 1988. 256 с.

4. Городенська К.Г Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника). Мовознавство. 1994. № 6. С. 22-28.

5. Максимець О.М. Формування словотвірної структури іменників зі значенням опредметненої дії в новій українській мові (кінець XVII - початок XXI ст.) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Запоріз. нац. ун-т. Запоріжжя, 2008. 20 с.

6. Николаев ГА. Русское историческое словообразование. Теоретические проблемы. Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1987. 152 с.

7. Олексенко В.П. Словотвірні категорії іменника : Монографія. Херсон : Айлант, 2001. 240 с.

8. Пінчук О.Ф. Словотвірна структура віддієслівних іменників в сучасній українській мові. Морфологічна будова сучасної української мови. Київ : Наукова думка, 1975. С. 35-82.

9. Словотвір сучасної української літературної мови. Київ : Наукова думка, 1979. 405 с.

10. Третевич Л.М. Нулевая суффиксация имен существительных в современном украинском языке : автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.02 / Ужгород. гос. ун-т. Ужгород, 1980. 23 с.

11. Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1968. 310 с.

Анотація

Деривати із загальним словотвірним значенням опредметненої дії становлять значну групу лексики в українській мові. Систему формантів, що беруть участь у творенні таких іменників, утворюють праслов'янські, власне українські та запозичені суфіксальні морфеми. У роботі ми визначаємо лексико-словотвірні групи віддієслівних іменників чоловічого роду з нульовою флексією, простежуємо їх динаміку та сферу функціонування.

Іменники чоловічого роду, утворені за моделлю ДО + -0-, які позначають тривалу дію більшої чи меншої інтенсивності, становлять основний масив розгляда- них похідних, наприклад: випас, друк, вируб. Рідше вони позначають дію одноактну, наприклад: кив, мах, потиск, доторк тощо.

Девербативи, утворені за розгляданою моделлю, тяжіють до різних лексико-словотвірних груп, що є свідченням семантичної поліорієнтації нульового форманта. Це іменники на позначення переміщення, пересування, наприклад: наступ, проїзд; комунікативної діяльності: поклик, спів; вчинків: захист, підкуп; морально-етичних взаємин, стосунків між людьми: захист, пересуд; звукових процесів, що супроводжують дію: вереск, тріск тощо.

У новій українській мові XIX ст. започатковано формування ЛСГ іменників розглядуваної структури на позначення дій, що належать до різних галузевих сфер, за рахунок яких у XX ст. активно формується українська термінологічна лексика: замір, винайм, розслід тощо. Протягом XIX - п. пол. XX ст. в основному сформувалася ЛСГ іменників на позначення інтелектуальної діяльності: здогад, роздум та ін.

Позитивна динаміка властива для продуктивності розглядуваної моделі іменників зі значенням комунікативної діяльності, звукових процесів, дій, що належать до різних галузевих сфер. Спадна динаміка характеризує процес творення розгляданих девербативів зі значенням руху, іменників на позначення вчинків людини (більшість цих похідних належить до фонду давньої руськоукраїнської мови), іменників на позначення стосунків між людьми, іменників зі значенням стану, іменники на позначення інтелектуальної діяльності, які у другій половині XX ст. продовжують активно вживатися, проте інновативними утвореннями не поповнюються.

Ключові слова: словотвір, опредметнена дія, іменник, суфікс, історія, розвиток.

Derivatives with a generic word-forming meaning of the objectified action constitute a significant group of vocabulary in the Ukrainian language. The system of formants involved in the creation of such nouns is made up of proto-Slavonic, proper Ukrainian, and borrowed suffix morphemes. The purpose of our research is to identify vocabulary word-forming groups of verbal nouns of masculine gender with zero flexion and follow their dynamics.

The masculine nouns formed by the verb basis + -0- model constitute the main array of derived nouns under consideration, which denote a longer or greater intensity, such as “випас”, “друк”, “вируб”. They rarely refer to a one-act action, such as “кив”, “мах”, “потиск”, “доторк” etc.

The deverbatives formed by the model under consideration tend to be different vocabulary groups, which is the evidence of the semantic polyorientation of the zero formant. These are nouns to denote displacement, movement, for example: “наступ”, “проїзд”; communication activities: “поклик”, “спів”; actions: “захист”, “підкуп”; moral and ethical relationships, relationships between people:“захист”, “пересуд”; sound processes that accompany the action: “вереск”, “тріск” etc.

In the new Ukrainian language of the XIX century it was started the formation of lexical semantic groups (LSG) of nouns of the structure under consideration to designate actions belonging to different sectoral fields, due to which in the XX century the Ukrainian terminological vocabulary is actively formed: “вивар”, “замір”, “винайм”, “розслід”etc. During the XIX - XX centuries mainly formed the LSG of nouns to denote intellectual activity: “здогад”, “роздум” and others.

The positive dynamics is typical for the productivity of the model under consideration of the nouns with the meaning of the communication activity, sound processes, actions that belong to different industry spheres. The declining dynamics characterize the process of formation the considered deverbatives with the meaning of motion; the nouns to denote human actions; the nouns to denote relationships between; the nouns with a status meaning; the nouns for the designation of intellectual activity, which in the second half of XX century continue to be actively used, but innovative formations are not replenished.

Key words: word formation, actions as a subject, noun suffix, history and development.

Размещено на Allbest.ru