Лексико-синтаксична організація почесних написів Північного Причорномор’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Лексико-синтаксична організація почесних написів Північного Причорномор'я

Терновик О.П.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. У сучасному мовознавстві вивчення синтаксичних одиниць передбачає багатоаспектність підходів. Панівним є функціональний підхід, який полягає в дослідженні об'єктивно-смислового змісту речення як відображення явищ позамовної дійсності. При цьому проблема виділення членів речення залишається однією із суперечливих і неоднозначних у мовознавстві.

Почесні написи як спеціальний вид епіграфічних текстів характеризує закріпленість певних лексичних одиниць і тільки їм притаманних синтаксичних структур історичною традицією їх укладання на території грецьких колоній Північного Причорномор'я. їх об'єднує особлива лексика і особливий синтаксис, який відрізняється семантико- синтаксичною деталізацією кожного члена речення. Актуальність теми дослідження зумовлена потребою цілісного багатопланового вивчення синтаксичної і лексичної організації написів Північного Причорномор'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Автор фундаментальної граматики старогрецької мови Е. Швіцер [8], розглядаючи проблеми синтаксису старогрецької мови, враховує також і епіграфічні тексти. Питання синтаксису давньогрецьких написів порушують у своїх студіях Е. Герман [4] - про підрядні речення в грецьких написах, Е. Кляфлін [3] - про синтаксис беотійських написів, К. Майстер [6] - про синтаксичне вживання родового відмінка в критських написах, К. Майстерганс [7] - про граматику аттичних написів. Дослідженню синтаксису написів античних колоній грецького берега Північного Причорномор'я присвячена книга польського науковця А. С. Коцевалова `^уПахй ішсгірйопит аШ;щиагит соїопіагит graecarum Огае septentrionalis Ропй Еихіпі” [5]. Проте в цих працях лише перелічено певні синтаксичні особливості написів без урахування їхнього виду. Залишається поза увагою і синтаксис членів речення. Тому це питання потребує детальнішого вивчення й аналізу.

Формулювання мети і завдань статті. Мета статті - з'ясувати особливості лексико-синтаксич- ної структури почесних написів з актуалізацією їхніх синтаксичних компонентів та притаманних їм семантичних ознак. Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань: виявити та охарактеризувати основні синтаксичні моделі почесних написів; дослідити формально-синтаксичну та лексичну організацію елементів написів. Матеріалом дослідження слугували 46 почесних написів Боспорського царства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз структури почесних написів дав змогу виділити їхню ідеальну синтаксичну модель, представлену такими елементами: обставина способу дії (Dativus modi) + непрямий додаток + прямий додаток + обставина способу дії + підмет + присудок + обставина мети + обставина часу.

Розглянемо засоби вираження усіх синтаксичних елементів почесних написів. Передусім слід зауважити, що написи здебільшого починаються обставиною способу дії у Dativus modi: “[Ауавщ] тхщ (в добрий час)” (52).

Важливу роль у лексико-синтаксичній структурі почесних написів відіграє прямий додаток, спеціалізований на вираженні формально-синтаксичної функції придієслівного сильнокерованого другорядного члена речення - об'єкта дії. Ним виступає переважно лексема на позначення скульптурної споруди в пам'ять чи на честь кого-небудь “a]vSpiav[Ti] (статую)” (653) або плити з написом, спорудженої як надмогильний пам'ятник “тцуaztfXnv (стелу)” (612).

У решті почесних написів назву споруди не вказано або пропущено. Натомість семантичним варіантом об'єктної синтаксеми виступає особа, на честь якої зведено споруду. Такою особою найчастіше мав бути є]иєруєщд - благодійник. Це почесне звання давалось громадянам або іноземцям, які надали державі якісь послуги: “rtfv i[Siov каі щд] fiaai[Xeiag єн] єруєт[ту?] (свою власну і благодійницю царства)” (537). У написі прямий додаток є^єруєт^ доповнений узгодженим означенням (УО) - прикметником приналежності l[Siav та неузгодженим означенням (НО) у формі об'єктно-атрибутивного родового відмінка Ge^tivus Obiectivus щд] ват[Хєіад. Зазвичай автор напису називає і ім'я благодійника, виражене УО-прикладкою: “[Tpv]qmva... rdv [iSiov єнєруєт^ (Тріфона... свого благодійника)” (563).

У формально-синтаксичній позиції прямого додатка може виступати іменник, що позначає особу, яка здійснювала богослужіння, жертвоприношення (ієрєа). При цьому в атрибутивній функції використовуються різні морфологічні варіанти атрибутивної синтаксеми: УО-дієприкметник (aкo]Sєlxвєvm), НО у формі суб'єктно-атрибутивного родового відмінка Ge^tivus possessivus (ти каюарєіои) та два НО у прийменниково-відмінкових формах (Sia fhou, єгд yevog): “ієрєа aкo]Sєlxвєvта той каюарєіои Sia /Зіои єід yevog (призначеного довічним жерцем імператора за походженням)” (610).

Одночасно з іменем іноді вказується і прізвище особи, якій присвячено статую, у формі УО-прикладки (PdSmva). Його доповнює НО у Ge^tivus possessivus - ім'я батька (AoXXaiou). Для вираження особливої пошани автор напису вживає як

УО епітет т6v аєвааідууюату (відомого августам). У прийменниково-відмінковій формі виражене НО іду єкі щд вааіХ[є]іад (намісника царської резиденції) - одна з найважливіших в Боспорському царстві посадових осіб. Як УО-прикладки виступають іменники, які виражають почесні звання: хєіХіархоу (хіліарха) -- висока придворна і військова посада, іду єиєруєщу (благодійника), іккєа (вершника) з НО у Genеtivus possessivus на позначення етнічної і територіальної приналежності (Рюраіюу): “іду аєваоїдуутотоу АирцХюу Рддюуа АоХХаіои, іду єкі щд вааіХ[є]іад к(а)і хєіХіархоу каі іккєа Рюраіюу. іду єиєруєщу (відомого августам Аврелія Родона, сина Лоллея, намісника царської резиденції, хіліарха і римського вершника ... благодійника)” (65).

Автори почесних написів використовують широке розмаїття атрибутивних синтаксем для возвеличення всіх титулів і досягнень тих, кому при- свячувється напис і таким чином увіковічнюють їхні здобутки і славу. Зокрема, у написі прямий додаток вааіХєа доповнюється НО у Genеtivus ратШітш (в] а[а]іХєюу), прикладкою (архієрєа) з НО у Genеtivus possessivus (тюу Ієвааіюу) та НО у прийменниково-відмінковій формі з семою тривалості часу (дій ві]ои), прикладкою єиєруєщу з НО у Genеtivus ОЬіесйтш щд кахрідод, прикладкою єиє]руєщу з УО-присвійним займенником єаитюу та прикладкою ающ[ра: “[вааіХєа в]а[а]іХєюу [архієрєа тюу 1єваоїюу дій ві]ои каі єиєруєщу [щд катрідод... [тду єаитюу єиє]руєщу каі ающ[ра (царя царів, довічного першосвященника августів і благодійника батьківщини... свого благодійника і рятівника)” (561).

У семи написах об'єктною синтаксемою є особа, яка має найвищий титул монарха - імператор (атокра]тюр). Окрім цього, автор напису називає його ім'я та наділяє почесними званнями у формі УО-прикладок Адріауду, дєакдрцу з НО у Genеtivus ОЬіесЙУШ щд оікоирє[у]цд, тд[у] єиєруєрцу з НО у Genеtivus ОЬіесЙУШ к[дХєюд, доповненим НО у Genеtivus possessivus Боа]коріауюу: “Аитокра] тора дєакдрцу щ]д оікоирє[у]цд [Адріау]ду то[у] єиєрує[щу Воа]коріауюу к[дХєюд (імператора, володаря світу, Адріана, благодійника міста бос- порців)” (56). Серед найвищих титулів імператорів давнього Риму натрапляємо на каіаара (цезаря), вєду (бога), Ієвааіду (августа), тду [а]ющра (рятівника) з НО - зворотним займенником у Genеtivus possessivus єаищд (свого), єиєруєщу (благодійника), а також иіду (сина) з НО у Genеtivus possessivus [в] єои (бога): “[А]тократра каіаара вєду [в]єои иіду Ієвааіду тду єаищд [а]ющра каі єиєруєщу (імператора, цезаря, бога, сина бога, Августа (його статую), свого рятівника і благодійника)” (45). Характерною ознакою імператора є прикладка а[рх]оша (правителя), від якої залежать два НО у Genеtivus ОЬіесйтш (уцд, ваХааацд), кожне з яких доповнює УО каацд: “Атократра каіаара вєои иіду Ієвааіду тду (к)аацд уцд каі [каацд] ваХааацд а[рх]оуіа, тду єаищд аю[щра каі єи]єруєщ[у] (імператора, цезаря, сина бога, Августа, правителя всієї землі і всього моря, свого рятівника і благодійника)” (605).

Чотири почесні написи ілюструють традицію, за якої боспорські царі походили від Геракла і сина

Посейдона Евмолпа. Зокрема, прямий додаток іду ваагХеа супроводжується двома НО у прийменниково-відмінковій формі зі значенням походження аж' ЕордХжоо (від нащадка Евмолпа), аф' 'НракХгоод (від нащадка Геракла), перше з яких конкретизоване НО у Genеtivus ^оєзеєз^ш на позначення імені батька то П]оагд[т]уод. Прямий додаток доповнюють НО у Genеtivus partitivus ваа]гХЈту; УО - прикметник розміру рєуау (великого), який у написах набуває переносного значення безвідносної величини, виражаючи позитивну оцінку [1, 30]; три УО-прикладки, які називають повне ім'я царя (Тг[Рергоу 'ІооХгоу Тцакоожор] IV), та УО-прикладка з вказівкою на родинні відносини шоу, ускладнена НО у Genеtivus possessivus ваагХєт[д з прикладкою - іменем батька царя (Кдтоод]): “[Tдvаж' ЕордХжоо тоо П]оагё[т]уод кар аф''НракХгоод ваагХєа Раа]гХету рєуау Тг[Рерюу 'ІооХгоу Тцашожор]п оіду ваагХєт[д Кдгоод] (нащадка Евмолпа, сина Посейдона, і Геракла, царя царів великого Тіберія Юлія Рескупо- ріда, сина царя Котіса)” (559). синтаксичний напис речення лексика

Окрему групу прямого додатка у почесних написах утворюють позначення статуй на честь царя Тіберія: “Тфєр(гоу) ІооХгоу Тцакоожоргу ваагХеа Вооаждроо каі тюу жерф єОуюу іду фгХортрагоу каі фгХЄХХпуа. іду єоєруєщу (Тіберія Юлія Рескупоріда (його статую), царя Боспору і навколишніх племен, друга римлян і друга еллінів... благодійника)” (61). При прямому додатку ваагХеа зазвичай вживаються три УО-прикладки з повним іменем царя (Тфер(гоу) ІооХгоу Тцакоожоргу). Водночас його супроводжують два НО у Genеtivus ОЬіесЙУШ з вказівкою на територію правління (Вооаждроо, тюу жерф євуюу). Останнє доповнене НО у формі прислівника жерф. Титул РаагХеа тюу жерф євуюу (царя навколишніх племен) вважався офіційним титулом боспорських царів того часу.

Підмет як семантичний суб'єкт у почесних написах виражений переважно власними іменами на позначення осіб чоловічої статі “[Арєг]уіад (Амі- ній)” (58) і часто доповнений прикладками з вказівкою на прізвисько особи “Ма[рко]д ОоХжгод Прєгрод (Марк Ульпій Прім)” (51). Ім'я суб'єкта може супроводжуватись НО у родовому відмінку Genеtivus possessivus з вказівкою на ім'я його батька: “Тгфєргод) 'ІооХгод [Уаороратцд Тцакоождргёод (Тіберій Юлій Савромат, син Рескупоріда)” (42). У присуб'єктній позиції засвідчено прикладки на позначення високих військових і придворних посад, зокрема, хєгХтр[хцд - військовий трибун з консульською владою “Аорр[Хгод] --од хєгХгар[хпд (Авре- лій... хіліарх)” (563), о] уа[ффоХаЈ- охоронець царської скарбниці “[Тф]ергод ЇооХгод 0аор[аатдд о] жєрі аоХцу уа[СрфОХаЈ, (Тіберій Юлій Фавмаст, охоронець придворної скарбниці палацу)” (54). У написі прикладка о] уа[ффоХаЈ доповнена НО у прийменниково-відмінковій формі жєрі аоХру (придворний).

У функції УО до підмета виступають прикметники на позначення соціальної позиції фгХокагаа]р, фгХорт[рагод та особистих рис єоаєвцд: “Тцакоожорид фгХокагаа]р каі фгХорт[рагод, єоаєвцд] (Рескупорід, дружній до цезаря і дружній до римлян благочестивий)” (63). Ці атрибутивні кореляти переважно є характеристиками суб'єктів, наділених найвищою владою.

Основою семантико-синтаксичної структури почесних написів є присудок, який експлікують предикаті слова. Семантико-синтаксична структура предиката моделює мовну презентацію написів. Вона «відображає їхню загальну структурну схему і значення кожного з його компонентів, порядок розташування цих компонентів» [2, 138]. Зокрема, у почесних написах вживаються предикати дії зі значенням встановлення, спорудження чого-небудь: “aveoTpoa (я поставив)” (50), “швєідроо(є^ (встановив)” (499).

Непрямий додаток у почесних написах виражає первинну семантико-синтаксичну функцію адресата дії. Зокрема, адресатом виступає особа, наділена титулом царя у давальному відмінку: “PaoiXsi (царю)” (731). Непрямий додаток fiaoiXei може доповнюватись трьома УО-прикладками на позначення імені і прізвиська царя (Тфєррап 'ІооХ]іап Уаороратцї), НО у формі іменника в Ge^ti-vus partitivus (ftaoiXemv), УО-прикладкою на позначення родинних зв'язків (оіт), від якої залежить НО у Genetivus possessivus з вказівкою на його походження від царя (Pa[oiXemg) з прикладкою, яка ідентифікує ім'я царя (РцокоождріЬод): “[Bam]Xei fiaoiXemv Тфєррап 'ІооХ]іап Уаороращі Pa[oiXemg ТцокоожоріЬод? оіт] (царю царів Тіберію Юлію Сав- ромату синові царя Рескупоріда)” (54). Іншу модель непрямого додатка представлено іменником fiaoiXsi, з яким узгоджується УО - прикметник розміру peyag для вираження позитивної оцінки, УО-прикладка з іменем царя АажоЬруан, УО-прикметник на позначення соціальної позиції царя фйорюцаіюі; двома УО у формі дієприкметників Participium attributivum (fiaoiXebovTi, onoia^avn) та двома УО-прикладками з вказівкою на чесноти царя (om^i, єоєруєщї), доповненими НО у формі присвійного займенника єаотоо. Своєю чергою, УО fiaoiXebovn супроводжується двома НО - об'єктними непрямими додатками, що позначають країни, на які поширювалась влада правителя (Воожороо каі 0єодооіау) у родовому відмінку (Ge^ti^s оЬієсї^ш) з УО-прикметником navzdg, та шістьма НО - етнонімами з вказівкою на народи, якими керував правитель у Ge^ti^s оbiectivus (Eivdmv, Manmv, Таржєіт)v, Торєтж], Wpomv, Tavanmv). УО onora^avn доповнюють два прямі додатки ZmOag ш[і Тоьроод]:

“BaoiXei peyaXmi Аожоьрут ф^рт^іш, Tm[i]

BaoiXebovTi navzdg Воожороо ші 0eodooiag rn[i Eivdmv ші Manmv ші Taржєiтmv ші Торєтож] Wpomv тє ші Tavanmv, ожотаїруи ZmOag ш[і Tabроog] -- Tmi eaomo oornfli ші єоєруєтщ (великому царю Аспургу другу римлян... який царює над усім Боспором, Феодосією, сіндами, меотами, тарпітами, торетами, псесами і танаітами, який підкорив скіфів і таврів.., своєму рятівнику і благодійнику)” (46).

Обставина часу становить різновид вторинних предикатних синтаксем, який виражає часові відношення. У почесних написах часову синтаксему представлено прийменниковим словосполученням або відокремленим зворотом Ge^tivus absolutus зі значенням часу. Зокрема, у прийменниково-відмінковій формі прийменник елі вказує на означену тривалість дії (['Ежі Pa]oiXem[g). Словосполучення доповнюють три УО-прикладки, які ідентифікують ім'я царя і прізвисько (Тфєріоо ІооХіоо ^оро^тоо), та три УО-прикметники з вказівкою на соціальну позицію царя та його моральні якості (фіХ[окаіаарод каі фіХо]рюца[іоп], єшєво[ид): “[Екі Ра]тХєю[д Ті^єріон їоиХіои Еанроца]тои фіХ[окаіаарод каі фіХо] рюца[іон], єиаєво[ид (за царя Тіберія Юлія Савро- мата, друга цезаря і друга римлян, благочестивого)” (652).

Зворот Сіепей-уш absolutus включає в себе підмет конструкції РааіХєюд та предикат у формі дієприкметника ватХєиоутд. Підметконструкції поширюється атрибутивними компонентами: трьома УО-прикладками (Тфєріои їоиХіои Тцаконкд[р]ідод) та трьома УО-прикметниками (фйокашарод каі фіХорюцаіон, єиоєвоид): “ВаатХебоутод ватХєюд Тфєріои їоиХіои Тцоконкд[р]ідод фіХокашарод каі фіХорюцаіон, єиоєвоид (під час царювання царя Тіберія Юлія Рескупоріда, друга цезаря і друга римлян, благочестивого)” (65).

У більшості почесних написів вказується точна дата у формі Dativus temporis з прийменником єу: “[єу]тюіддт є[тєі](в394році)” (51). Крім вказівки на рік, зазначається і місяць (рцу) з його назвою “[Еу тюі ]Ски єтєі [каі ццуі] Еаудікюі (в 427році і місяці Ксан- діка)” (1, 561). У деяких почесних написах названо число місяця: “єу тюі Оки єтєі каі ццуі Гортаіюі д (в 489 році і місяці Горпієя, 4-го числа)” (1, 58).

Обставина способу дії є вторинною предикатною семантико-синтаксичною одиницею, що переважно містить трансформований у субстантивний компонент вихідний предикат зі значеннями опіка, підтримка (єкщєХцтои) і аналітичну синтаксичну морфему-прийменник ді'. Компонент єкщєХцтои супроводжується НО у Оепейуш possessivus з УО-прикладкою - ім'ям особи, під опікою якої здійснювалось будівництво скульптурної споруди, яку, своєю чергою, доповнює УО-прикладка на позначення прізвища: “[ді' єкщєХцтои 'Іои]Хіои Ф[Ха@] іауои (завдяки опіці Юлія Флавіана)” (55).

Обставина мети позначає гіпотетичну модальність бажаності, характер явища, що виступає бажаним наслідком. У почесних написах така цільова синтаксема виражає призначення будівництва скульптурної споруди і представлена прийменниково-відмінковою формою з прийменником харіу (на знак): “тєщцд харіУ (на знак пошани)” (60), “єпєруєтп7 єпоєРєіа^ х^Р^ (на знак благоговіння)” (52), “єvxaplaт[юvекі (назнак вдячності)” (55).

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. У текстах почесних написів зафіксовано 34 прямі додатки, 31 підмет, 23 обставини часу, 21 присудок, 9 обставин мети, 4 непрямі додатки, 3 обставини способу дії. Вони представлені синтаксичними одиницями різних рівнів: елементарними синтаксемами та синтаксичними конструк- ціями-словосполученнями (моделі прямих додатків - від тричленних до двадцятичотирьохчленних, моделі обставин часу - від двочленних до двадцяти- двохчленних, моделі непрямих додатків - від вось- мичленних до сімнадцятичленних, моделі підметів - від двочленних до дев'ятичленних, моделі обставин способу дії - тричленні). Щодо лексичної організації написів, то у функції підмета, як правило, вживаються антропоніми - імена осіб, які присвячували почесні написи, а у функції прямого додатка - імена осіб, на честь яких зведено скульптурну споруду з написом. Адресатом є особа, наділена титулом царя. У ролі головного члена словосполучення - обставини часу - виступають іменники на позначення титулів вищих державних осіб. Функцію обставини способу дії виконують антропоніми. Обставини мети вказують, що скульптурні споруди зводились на знак пошани або вдячності. Майже всі ці члени речення мають при собі залежні компоненти - 483 означення, з них: 319 узгоджених і 164 неузгоджені. У функції узгоджених означень переважають прикладки (207) - іменники на позначення родинних зв'язків, етнічних груп, назв осіб за професійною діяльністю, антропоніми. З головними членами словосполучень поєднуються також узгоджені означення, виражені прикметниками, які експлікують особисті риси, соціальну поведінку. Як неузгоджені означення використовуються переважно антропо- німи в родовому відмінку, що називають імена осіб, поєднаних родинними зв'язками, та прийменникові словосполучення з вказівкою на посаду або територіальну належність.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні лексико-синтаксичної організації інших видів епіграфічних написів Північного Причорномор'я.

Література

1. Вердиева З. Н. Семантические поля в современном английском языке / З. Н. Вердиева. - М. : Высш. шк., 1986. - 120 с.

2. Загнітко А. П. Теорія сучасного синтаксису / А. П. Загнітко. - Донецьк : Дон НУ, 2007. - 294 с.

3. Claflin E. F. The syntax of the Boeotian dialect insciptions / E. F. Claflin. - Baltimore : Lord Baltimore Press, 1905.

4. Hermann E. Die Nebensдtze in den Griechischen Dialektinschriften in Vergleich mit den Nebensдtzen in der Griechischen Literatur und die Gebildetensprache im Griechischen und Deutcshen / Eduard Hermann. - Leipzig; Berlin: B. G. Teubner, 1912.

5. Kocewalow A. Syntaxis inscriptionum antiquarum coloniarum graecarum Orae septentrionalis Ponti Euxini /

6. Kocewalow. - Societate philologa polonorum, 1935. - 131 p.

7. Meister K. Der syntaktische Gebrauch des Genitivs in den kritischen Dialektinschiften / K. Meister. - Indogermanischen Forschungen 18, 1905/1906. - S. 133-204.

8. Meisterhans K. Grammatik der attischen Inschriften. Dritte vermehrte und verbesserte Auflage besorgt von Eduard Schwyzer / K. Meisterhans. - Berlin, 1900. - 312 p.

Анотація

Виявлено оптимальну синтаксичну модель почесних написів Північного Причорномор'я та модифікації кожного члена речення. Досліджено формально-синтаксичну та лексико-синтаксичну організацію елементів написів. Установлено притаманні написам лексику та типовий синтаксис, який відрізняється деталізацією кожного члена речення.

Ключові слова: лексико-синтаксична структура, синтаксична модель, елемент напису, складна синтаксична конструкція, означення.

This article describes a complex multidimensional analysis of the lexical and syntactic structure of the honorary inscriptions of the Northern Black Sea region taking into account the semantic-syntactic relations between components thereof. Furthermore, an optimal syntactic model of the inscriptions is found, presented by such elements as adverbial modifier of manner, indirect object, direct object, subjective, predicate, adverbial ofpurpose, and adverbial modifier of time. The formal syntax and lexical syntactical arrangement of the inscription elements is studied. It is found that they are represented by syntactic units of various levels: elementary syntaxes and syntactic constructions-phrases. The peculiarities of complication of syntactic elements of inscriptions with dependent components are described in detail: with coordinated and uncoordinated definitions. The prevalence of coherent definitions, in particular, attachments has been proved among them. As part of the study it was proved that honorary inscriptions as a special form of epigraphic texts are characterized by the consolidation of certain lexical units and only their inherent syntactic structures with the historical tradition of their laying on the territory of the Greek colonies of the Northern Black Sea region. They are united by a special vocabulary and a special syntax which have different semantic and syntactic detailing of each member of the sentence. Regarding the lexical organization of the inscriptions it was discovered that anthroponyms are used as objects - namely names ofpersons who dedicated honorary inscriptions (senior officials); in the function ofdirect application - mainly the names of persons who have a sculptural structure with an inscription (state philanthropists, priests, kings, emperors) or the name of this structure (statue, stele); the addressees are the persons endowed with the title of the king; the nouns designating the titles of senior state officials as the main member of the adverbial modifier of time phrase. Special attention of the authors of the inscriptions to the detailed information about the social status, localization, family relationships, origin of persons who act as semantic objects of inscriptions is certified. Due to different terms, the maximum informative saturation of the texts with inscriptions is carried out. Therefore, it makes honorary inscriptions an important historical source of knowledge about the ancient states of the Northern Black Sea region.

Key words: lexical-syntactic structure, syntactic model, element of the inscription, complex, syntactic construction, attribute.

Размещено на Allbest.ru