Прислівники просторової семантики в давньогрецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прислівники просторової семантики в давньогрецькій мові

Чекарева Є.С.

кандидат філологічних наук

доцент кафедри історії

зарубіжної літератури і класичної філології

Харківського національного університету

імені В.Н. Каразіна

Анотація

У статті розглядаються прислівники давньогрецької мови просторової семантики. Прислівники розподілено за групами залежно від їх значення, що охоплює поняття статичної локалізації і динамічного переміщення. Послідовно проводиться думка про те, що специфіка просторових значень прислівників має тісний зв'язок зі способом творення цих одиниць і безпосередньо пов'язана з особливостями світобачення носіїв давньогрецької мови.

Ключові слова: прислівник, частини мови, просторові зв'язки, семантика, семантичні групи, компонентний аналіз.

Аннотация

В статье рассматриваются наречия древнегреческого языка пространственной семантики. Наречия разделены на группы в зависимости от их значения, которое охватывает понятия статической локализации и динамического перемещения. Последовательно проводится мысль о том, что специфика пространственных значений наречий тесно связана со способом образования этих единиц и коррелирует с особенностями мировоззрения носителей древнегреческого языка.

Ключевые слова: наречие, части речи, пространственные отношения, семантика, семантические группы, компонентный анализ.

Summary

просторовий прислівник давньогрецький мова

The article represents an analysis of adverbs with the spatial meaning in Ancient Greek. The adverbs are divided in groups depending on their semantics (static localization or dynamic movement) and morphological types. There is an emphasis on the connection between the spatial meanings of adverbs and the way of their composition correlating with the mentality of Ancient Greek owners.

Key words: adverb, parts of speech, spatial meaning, semantics, semantic groups, component analysis.

Постановка проблеми. Дослідники неодноразово підкреслювали вплив на мову різних факторів культурно-суспільного, географічного, біологічного або антропологічного порядку, які зумовлюють її індивідуальність. Можливо, морфологічні, синтаксичні й семантичні особливості конкретної мови, а отже, і закономірності виокремлення частин мови, також зумовлюються подібними факторами. Як зазначає О.С. Кубрякова, мови з розвинутою системою морфології пов'язуються з еволюцією за семантичною або ономасіологічною ознакою. У них переважає тенденція до закріплення в окремих частинах мови їх ономасіологічної значущості, предметної або ознакової сутності, що підкреслюється й експліцитно виражається морфологічними маркерами. Морфологічні категорії тут дозволяють позначити й представити в рельєфній, наочній формі основні ономасіологічні або номінативні категорії - предметність, процесуальність, ознаковість [5, с. 40]. Прикладом і яскравим представником мов такого типу є, зокрема, давньогрецька, в якій морфологічні категорії, властиві різним частинам мови, виявляють і об'єктивують сутність предметних, процесуальних та ознакових значень у їх розмаїтті.

Таким чином, частини мови постають як особливі класи слів, що передають досвід людини в осмисленні світу, представляють певні структури знання про нього й ґрунтуються на універсальних елементарних, базових уявленнях про організацію довкілля і функціонування об'єктів у ньому. Розподіл масиву лексики за частинами мови видається доцільним для виявлення груп слів, що містять інформацію про таку основоположну світоглядну категорію, як простір.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Прислівники як лексико-граматичний клас слів неодноразово вивчалися з різних дослідницьких позицій. Так, синтаксичний критерій оцінки статусу прислівників простежується у роботах О. Потебні, О. Шахматова [6; 8]. Ф. Фортунатов для аналізу прислівників застосував принцип «абстрактного морфологізму» [7]. У подальших дослідженнях прислівника спостерігається тенденція до залучення усіх критеріїв оцінки частин мови: морфологічного, синтаксичного, семантичного. Таким чином, прислівник постає в усій багатогранності своїх ознак, властивостей і функцій (В. Виноградов [2, с. 273], І.Р. Вихованець [3, с. 17]). А. Вежбицька вважає «опорою» виокремлення частин мови семантичні критерії й осмислює суттєві ознаки прислівника з позицій репрезентації у його семантичній структурі понять певного роду, зокрема, «універсальних концептів ДУЖЕ і ТАК» [1, с. 233].

На матеріалі давньогрецької мови функційні й семантичні характеристики цього класу слів до сьогодні залишаються поза увагою мовознавців, що й зумовлює актуальність нашого дослідження.

Прислівники як одна з повнозначних частин мови беруть активну участь в об'єктивації структур знання, що належать до певного роду онтологічних категорій, і реалізують через своїх представників диференціацію сприйнятого, пізнаного та оціненого людиною. У давньогрецькій мові вони мають свою специфіку формування і функціонування.

Мета статті полягає в описі системи просторових прислівників давньогрецької мови, встановленні базових просторових концептів, вербалізованих давньогрецькими прислівниками, виявленні семантичних домінант у системі цих мовних одиниць.

Виклад основного матеріалу. Аналіз семантичної структури одиниць однієї частини мови доцільно проводити в межах лексико-семантичних груп, які є об'єднанням слів за семантичною спільністю зі встановленими парадигматичними зв'язками. У функційно-семантичному полі простору групування лексем відбувається навколо макроконцептів локативної кон- цептосфери. При цьому самі лексеми постають як репрезентанти мікроконцептів, що відповідають елементарним семантичним ознакам.

У системі просторових прислівників давньогрецької мови (всього 771 одиниця) знайшли вираження основні уявлення про рух і статичне місцеперебування, міру віддаленості, а також межу, стосовно якої визначається рух або локалізація об'єктів. Окремо вирізняється група прислівників, що уточнюють зовнішні властивості об'єктів, а також спосіб і характер дії, руху або розташування у просторі. Залежно від реалізації у семантичній структурі прислівників відповідних макро- й мікроконцептів просторового дейксису формуються лексико-семантичні групи.

Статична локалізованість (349 лексем)

Загальне або конкретне місцеперебування (117 лексем):

аукад в обіймах; пои десь, де-небудь; А|3и5б0і в Абідо- сі; ауор^фі на зібранні; А0фуг|ат в Афінах; аитб0і саме тут, у цьому місці; аААо0і в іншому місці; Јкаатауо0і повсюди; 5ішріа|дстшд в обмеженому місці, місцями; ст0а5є тут; |дг|Ьа|дб0і ніде; оїкої вдома, на батьківщині; Ф0іг|фі у Фтії; Хєрао0і на суходолі; уараі на землі; аитороєі на місці злочину; орои у тому самому місці та ін.;

г| 5' Ev youvaai піптє Аішгд 5І' АфроЬітп р^бд Ј^g: r| 5' аукад єАаСєто биуатєра pv (Hom. Il. 5.370--371) - богиня Афродіта кинулась у ноги своїй матері, Діоні; вона ж узяла в обійми дочку; Аєуєтаї 5є каі шд ЄАаІаі ^aav aAAoGi yf|g ои5арои ката xpovov EkeIvov р Ev AGpvpai (Hdt. Hist. 5.82.2) - говорять, що в ті часи ніде не росли оливи, тільки в Афінах.

Дистантне розташування (міра віддаленості) (60 лексем):

ayyi близько, впритул; anoTfAE далеко від; aйтoaxє56v поблизу; єууйд близько, на близькій відстані; єкад далеко, вдалині; парєууид близько, у безпосередній близькості; пєАад близько; ракршд далеко, на великій відстані; aштa5бv поблизу, впритул; anonpoGi далеко, вдалині; єкпо5ш вдалині, осторонь; nAr|aiov поблизу, близько та ін.;

аитар ТгАєраход проаєфг yAauкшпlv AGpvrv, ayxi ax^v кЕфа^, пva рр пєuGo^aG' oi aAAoi (Hom. Od. 1.156157) - тут Телемах обережно сказав світлоокій Афіні, близько голову нахиливши, щоб інші не почули; шд 5' опот' puyЄvєlog anonpoGi АІд Еаагайаад, vEЯpoь фGєyфaрЄvag тід ev oupEaiv шрoфayog АІд є^ eUva? EanEuaEv Єтolрoтaтav єпі 5аІта (Theocr. 13. 61-63) - як лев благородний, далеко почувши голос оленя, що блукає у гірських хащах, поспішає із лігвища до готової їжі.

Розташування щодо верхньої межі (34 лексеми):

ava нагорі, зверху; axpi поверх, впритул; єпlпoAa^шg

на поверхні; йфі зверху, у височині; avaЯa5rv високо, на височині; єфuпєpGєv поверх, зверху; rnTaKprGEv над головою, зверху; ифюи наверху, вгорі; aKpov зверху, поверх; цpGiov угору, зверху, поверх та ін.;

йфі 5' ap' ^а каі ^а рєтaaтpЄфavтєg epETpa npxuiov пpouxovтa nEpi акаЛ^'юту є5raav (Apoll. Phod. 1.378-379) - угору з обох боків корабля підняли вони весла, щоб виступали на лікоть, і до кочетів їх прив'язали; каі KopivGioi каі ПєАА^д каі ФАєіааюі цpGiov ЄтЄpav EnopEЬovro (Thuc. Hist. 5.58.4) - а коринтяни, пелленці й фліунтці йшли іншим шляхом зверху.

Розташування щодо нижньої межі (15 лексем):

ьno унизу, знизу; EvEpGEv знизу; ь^vEpGEv унизу, знизу під землею, у підземному царстві; ьnornraGEv знизу, нижче; aрфou5^g із землі, знизу; йп6Яpuxa під водою; кaтavтa згори вниз, під гору та ін.;

тоАра 5' ou yap ava^ noT' evepGev кАаіш тойд фGlрЄvoug av« (Eur. Alc. 985-986) - наважуйся, адже сльозами ти ніколи не повернеш мертвих знизу наверх; тш йфгАш єід тад Ev то!д цpEai vaпag оааі шАар тад єкpoag айтш є^pyovтag oікo5oрpрaa^ тє каі тaфpєйрaalv, опшд av та пapa той Аюд й5ата штa5єxцрєval каі п^voшal, тоІд utcokдtoGev aypo'^ тє каі тцпolg naaiv vaрaтa каі ^^ад тоюйааі, (Plat. Leg. 6. 761 b) - треба загородити насипами та ровами джерела, щоб там накопичувалися та збиралися дощові води, утворюючи для всіх нижче розташованих полів та місцевостей джерела та струмки.

Розташування щодо передньої межі (33 лексеми):

avтa прямо навпроти, обличчям до обличчя; avT^T^

один проти одного; avTiKpu проти, прямо; Шйд прямо навпроти, обличчям до обличчя; rnTavTraTiv прямо навпроти; кaтavтlкpu прямо навпроти; npo спереду, попереду; EpnpoaGEv спереду, попереду; pET«nr5ov фронтом уперед; napoiGEv спереду, попереду; avTinpgpov носовою частиною уперед; nponppvЈg уперед; nponpupva кормою уперед та ін.;

каі nepai^Gag єпі xpv pnapov xpv avxiKpu катЈто^Јшст єпі той Каикааои xov eaGiovia то той npoppGЈ^g pnap aerov, бvтa 'Exi5vpg каі Tuфшvog (Apollod. Bibl. 2.5.11) - переправившись на протилежний материк, він застрелив на Кавказі з лука орла (породження Єхідни і Тифона), що з'їдав печінку Прометея; ano appdou Јvog афто ЈпlaтpЈфavтЈg тад vaйg pЈTOnp5ov ЈnAЈov, шд ЈІуЈ тaхoug Ешотод, єпі тойд AGpvaioug, кaі pAniCov naaag тад vaйg anoA^ЈaGai (Thuc. Hist. 2.90.4) - за одним сигналом вони розвернулися фронтом уперед і попливли якомога швидше на афінян, сподіваючись перехопити їхні кораблі. 1.6 Розташування щодо задньої межі (16 лексем): бгаош, 0a!Јpov, є^бт0ст, |іЈтбтсюНст, штбпгу ззаду, позаду; naAipnuynbov задом наперед та ін.;

'cpv fepog pimaa^ пoті vЈфЈa a^ma І5то0Јід бпіаш (Hom. Od. 8.374-375) - він кинув його [м'яч] до хмар, що тінь наводять, відкинувшись назад; oig E^poi штбпгу тад aani5ag ЈфЈpov, on^g e^voi ppov npoa|3aivoiЈv, кaі ЈpЈAAov 5^aav оп6тЈ npog тоід noAЈpioig ЈlЈv (Thuc. Hist. 3.22.3) - за ними інші несли щити, щоб їм легше було підніматись, а щити мали передати, як тільки вони наблизяться до противників.

Розташування щодо внутрішньої межі (20 лексем): ЈІош, ev, Јv5oi, Јv5oGi усередині; єv5oтaтш у самій глибині; ЈІош0ст зсередини, всередині; |ДЈта зокрема, посеред; p^a^, pЈaov, pЈany6g посеред, усередині, посередині та ін.;

шаіуугітої 5Ј piv арфи; пaтavт' aGavaTOig evaAiy^ioi, oi p' 6n' an^v^g ^piovoug ЈAuov eaGfpa тЈ ЈaфЈpov ЈІаш (Hom. Od. 7.4-6) - вийшли назустріч їй молоді, безсмертним подібні брати, вони розпрягли мулів і віднесли всередину одяг;

5є eyЈvovTO кaтa т^v pЈтa^й кЈlpЈvnv GaAaaaav EiyЈiou кaі XЈppovpaou, ^AiaGЈv Јig тбv puGov p TAAp (Apollod. Bibl. 1.9.1) - коли вони опинилися над морем, що лежить посередині між Сігеєм та Херронесом, Гела скотилась у безодню.

Розташування щодо зовнішньої межі (33 лексеми): ЈЈ,fg у ряд, поряд, один біля одного; ЈЈ,ш зовні, ззовні;

єахатшд скраю, у кінці, на останньому місці; napa поряд, біля, поблизу; naparapA^g паралельно, слідом за; napav!a убік; a^oGEv наприкінці; 5lx60Јv з обох боків; ^oaGw зовні; G6pa0Јv зовні, збоку; nAЈup60Јv збоку; |36Cr|v щільно, впритул; ev5Јda з правого боку, справа; eni5Ј^ia справа та ін.;

шд 5е кaтa v^tou eyЈvЈTO юйот|д тfg yuvalKбg єд тpv ^driv, йпЈк5йg ex^pЈЈ Ј^ш, кaі p yuvp enopp piv є^lбvтa (Hdt. Hist. 1.10.2) - коли жінка, йдучи до ліжка, повернулася до нього спиною, він одразу ж вийшов назовні, але жінка помітила, як він виходив; npo 5' ap' o6pfЈg dov a6rav. noAAa 5' avavтa кaтavтa пapavтa тЈ 5бхріа т' pAGov (Hom. Il. 23.114-115) - перед ними йдуть стражники, долаючи шлях то вгору, то вниз, то збоку, то впоперек.

Розташування по колу (21 лексема): арфі довкола, звідусіль, з обох (з усіх) боків;

по колу, колоподібно; nЈpi довкола; nЈpi^ довкола, навкруги; єтсlaтpoфa5r|v в усі боки, довкола (себе); ^^Gw довкола, навкруги; пЈpl0тa5бv (стоячи) довкола, (оточуючи) з усіх боків; кй^ф довкола, навкруги та ін.;

ppag 5' арфі nsgl ^v^v iЈpo6g шта |3^po6g Ep5opЈv aGavaTOiai тЈAnЈооag Јкaтбppag (Hom. Il. 2.305-306) - ми довкола криниці на святих вівтарях правили відбірні гекатомби безсмертним богам; ої pЈv ЈЈ, ЈvavTir|g Јпіоп6рстоі каі то Јpupa той raxrog ouyx^oavTЈg, ої 5Ј nЈQiЈA0ovTЈg navTO0ЈV nЈQiOTa56v (Hdt. Hist. 7.225.3) - одні, переслідуючи еллінів спереду, зруйнували захисну стіну, а інші оточили з усіх боків.

Динамічне переміщення (301 лексема)

Позитивна динаміка (170 лексем):

avavTa угору, наверх; anЈOTpappЈrog у зворотний бік; ЈpnaAiv назад, навпаки; Јv0a туди, сюди; ЈvTaь0a сюди, до цього місця, у це місце; nЈpav на той бік, на протилежний бік; пбррш уперед, далі; прб уперед; Д0pvaCЈ в Афіни; ДiyunT6v5Ј до Єгипту; aAa5Ј у море; auT60Ј саме туди; ЈKaoTay6oЈ в усі боки, повсюди; vЈl60l. до глибини; vop6v&Ј до пасовиська; oubao&Ј на землю, додолу; navTayol повсюди, в усі місця; npoЯa5r|V просуваючись уперед, на ходу вперед; OTa0p6v&Ј у своє помешкання; aAAay^ в інше місце; Јкпо5ш геть, убік, далеко, вдалечінь; i0Јlav прямо; т^ у це місце, сюди; nЈVTayoь у п'яти напрямках та ін.;

6 5Ј noAAa pЈv тш pavTi^v anayopЈu6vT^v noAAa 5Ј тш фLAш ЈotЈAAЈto auT60Ј (Hdt. Hist. 3.124.1) - він, незважаючи на численні попередження віщунів та друзів, сам вирушив туди; прштод 5Ј poag noTapдv a^iKavag, прштод 5Ј oTa0p6v5Ј AiAateai anovЈЈo0ai ЈопЈрюд (Hom. Od. 9.450-451) - першим опівдні ти біг до потоку, першим і ввечері повертався в оселю; TaЬTa 5р navT auToi napЈOKЈuaopЈvoi Kai ™ipoavTЈg фavЈрa тоид aAAoug p5r| naparnA^pev, Kai тоид TaЬTa 5i5a^ovTag ЈкпЈрпшрст npЈoЯag пavтaxol, Јig ПєAoп6vvr|oov, Јig P65ov, Јig Xfov, шд ЯaoiAЈa (Dem. 9.71) - ми це самі влаштуємо, звернемося до інших і для роз'яснення справи надішлемо послів усюди - до Пелопоннесу, Родосу, Хіосу, до царя.

Негативна динаміка (131 лексема):

i^p^v із зібрання, з площі; ayp60Јv із поля, з села; Д0pvr|0Јv з Афін; aAAay60Јv з іншого місця; aTO0Јv зверху, з висоти; Яuoo60Јv із глибини моря, із морського дна; ra5Јip60Јv із Гадір; yf|0Јv із, із-під землі; 5aiTT|0Јv з бенкету; inn60Јv з (дерев'яного) коня; KAioir|0Јv з намету, з куреня; Kp^TT|0Јv із Криту; puKTT|p60Јv із носа; voт60єv із півдня; oAiyax60Јv із небагатьох місць; oupav60єv із неба; nЈ560Јv із землі; rappw^p^CT із більш далекої відстані; tt|A60Јv здалеку; Tpo^a0єv із Трої; №Јp^i60r|v із верхнього поверху, зверху; XЈpo60Јv із суходолу, від берега та ін.;

aAA' aьrag ayopf0Јv map^^rovЈЈo0ai

oлєpx6|aєvol (Apoll. Phod. 1. 876-877) - вони пішли із зібрання і швидко почали збиратись у похід; ouтog Aapd^ ^оор^ ф6pog ano Tfg тЈ Дoipg Kai Tfg Лі^иг^ 6Aiyax60Јv (Hdt. Hist. 3.96.1) - ця данина надходила Дарію з Азії та з небагатьох місць Лівії; Kai pЈv roloiv Јуш pЈ0opLAЈOV Јk ПМои ЈA0^v tt|A60Јv Ј^ ani^g yaipg (Hom. Il. 1.269-270) - я приєднався до них, прийшовши здалека, покинувши Пілос і землю Апії.

Вказівка на форму об'єктів, спосіб дії (121 лексема):

aKAivЈ^g абсолютно прямо; av5ixa навпіл, на дві частини; anaAAa^ поперемінно; 5iapnЈpЈg наскрізь, навиліт; 5iaTpixa на три частини; 56xpia навскіс, поперек; ЈпіріЈ, безладно, без розбору; 0oAoЈl5шg куполоподібно, за куполоподібною кривою; ioopp6пшg у стані рівноваги, стійко; кpштaAAoєl5шg на кшталт льоду, як лід; KuЯiK^g у вигляді куба; KuAiv5piK^g у формі валу, циліндрично; pЈyaA^OTi широко, на широкому просторі; piyцa упереміш, разом; пАауішд криво, навскіс; пироєїЬшд у вигляді вогню, подібно до полум'я; рєшпкшд у рідкому стані; фотктішд у пурпуровому кольорі; аxpavTirаg у жовтому кольорі; аnora5r|v у витягнутому стані; Яд5r|v кроком, пішки; iAaццv натовпами, масами; Aoyв5r|v збираючи докупи; фpiAaфov групами, загонами; op0ooTв5r|v стоячи, на ногах; opxn&цv по одному, один за одним; TOpiЯд5r|v сидячи верхи; пєріпАєуЬг^ обвиваючись; nArv0r|56v на кшталт цегли; ouvox^bov зібравши разом, стискаючи; щnovopr|56v через підземний хід, через підкоп; фaAayyr|56v фалангами, колонами, зімкнутими лавами; фораЬг^ несучи на носилках; 0apв щільною масою, густо; TЬpЯa безладно, впереміш; тит0а дрібно, на дрібні шматочки; щnaoniфia прикриваючись щитом та ін.;

oщ yаp фpnyєpєєg piav аp nцAiv, аAA' аvа yalav ^Kpipйvai KaTа фьAa фiвTpixa vaixraaoKov (Apoll. Phod. 2. 995-996) - адже вони живуть не в одному місті разом, але розділяються у тій землі на три частини за племенами; oп 5и pвxovTO Вpyєюl Kai Tp^ фpiAaфov (Hom. Il. 12.2-3) - билися данайці із троянцями всі разом; povai 5и 5щo Aєyєшєg оитш yаp Tа raypaTa P^paioi KaAoщoiv, иmKAr|orv p pиv ОиітєМюи Вpnat p 5и УО0шод Bop0фg, єід ^5iov Ј^єA^^aoal фlAov Kai аva^nTapйvov, vцpipцv Tiva pвx^v, oup^ooщoai фaAayyr|56v, иpвxovTO noAщv xpovov (Plut. Oth. 12.3) - тільки два легіони (адже так римляни називають загони), «Хижак» і «Захисник», якими командували Вітеллій та Отон, змогли розвернутися на гладкій та пласкій рівнині й довго вести бій щільними фалангами.

Просторові прислівники демонструють різноманітні способи оформлення і закріплення за мовним знаком певного типу просторового зв'язку. Так, наприклад, загальне значення статичного розташування, а також опозиції «близько/далеко» виражається здебільшого через систему власне прислівників, що часто корелюють із відповідними формами первинних прийменників (єшд далеко; iKTap близько, поряд; єууид близько, поблизу; napв біля; тб^є далеко). Протиставлення «верхня/нижня межа», як правило, оформляється за допомогою адвербіальних постфіксів (аvЈкa0єv зверху, з висоти; Єпвvш0єv зверху, наверху; кa0щпєp0єv зверху; бфо0і наверху, вгорі; щпoквтш0єv знизу, нижче). Опозиція «внутрішня/ зовнішня межа» виражається одиницями різних дериваційних моделей: у першому випадку - власне прислівники (йvфov всередині; pєoт|yщg посред, усередині, у проміжку; pєтa^щ посеред, усередині; єіош всередину; Єv всередині), у другому - лексеми, утворені за допомогою адвербіальних постфіксів (аpфoтЈpш0єv з обох боків; 0щpa0єv ззовні, назовні; пAєup60єv збоку; є^ш0єv ззовні).

Значення руху, або динаміки, передається здебільшого прислівниками з адвербіальними постфіксами з семантикою наближення або віддалення (аAAax6oє в інше місце; аотиЬє в місто; ЄкєI0єv звідти, з того місця, з того боку; 0p^кr|v5є у Фракію; Дш5шa0єv з Додони). Варіанти позначення форми об'єктів, способу дії виражаються прислівниками, що репрезентують різні словотвірні моделі (5lapпєpЈg наскрізь, упритул; iKTap разом; кaтap6vag по одному, на самоті; K^ppццv окремими селами; povip^ залишаючись на місці; op0ooTa5r|v стоячи, стоячи на ногах; тєтpax^ на чотири частини; фoppr|56v хрестоподібно).

Висновки. Кількісний склад одиниць у розглянутих лексико-семантичних групах дозволяє зробити висновки щодо домінант у системі просторових опозицій. Так, статичне місцеперебування загалом виражається більшою кількістю одиниць (349), ніж динамічний рух (170 позитивна динаміка й 131 негативна динаміка). У групі статичних прислівників домінантними виявляються концепти «далеко» (пор. «близько»), «верхня межа» (пор. «нижня межа»), «передня межа» (пор. «нижня межа»), «зовнішня межа» (пор. «внутрішня межа»). Такі дані цілком збігаються із висновками щодо кількісного аналізу відповідних лексико-семантичних груп просторових іменників та прикметників.

Таким чином, прислівники давньогрецької мови постають як велика група одиниць, що беруть активну участь у вираженні просторових зв'язків, об'єктивуючи в мові ключові точки у системі координат просторового дейксису. Група просторових прислівників включає одиниці, що уточнюють аспекти статичної локалізації об'єктів щодо меж різних типів, динамічного переміщення та специфічні ознаки способу дії, характеристики форми тощо. Аналіз кількісного складу прислівників різних лексико-семантичних груп виявив типові й для інших лексико-граматичних класів давньогрецької мови закономірності (зокрема, іменників та прикметників). До них належать, зокрема, домінантні позначення статичного місцеперебування порівняно з динамічним, вказівка на далеку відстань порівняно з близькою, особливий акцент на зовнішню межу, зокрема верхню і передню. Така статистика в групах просторових прислівників підтверджує значущість вказаних аспектів просторового дейксису для носіїв давньогрецької мови.

Перспективою дослідження вважаємо подальший аналіз лексико-семантичної системи давньогрецької мови з погляду репрезентації у її елементах різних структур знання, встановлення у цій системі як універсальних, так і етноспецифічних рис, властивих давньогрецькій мовній свідомості.

Література

1. Вежбицкая А. Семантические универсалии и базисные концепты / А. Вежбицкая. - М.: Языки славянских культур, 2011. - 568 с.

2. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове) / В.В. Виноградов. - 2 изд. - М.: Высш. школа, 1972. - 614 с.

3. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І.Р. Вихованець. - К.: Наук. думка, 1987. - 232 с.

4. Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь / И.Х. Дворецкий. - М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1958. - T. 1: А-Л. - 1028 с.; T. 2: М-П - 1905 с.

5. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении / Е.С. Кубрякова. - М.: Наука, 1978. - 115 с.

6. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике / А.А. Потебня. - М.: Учпедгиз, 1958. - Т. 1/2. - 365 с.

7. Фортунатов Ф.Ф. Сравительное языковедение: общий курс / Ф.Ф. Фортунатов // Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды: в 2 т. - М.: Учпедгиз, 1956. - Т. 1. - С. 21-197.

8. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка / А.А. Шахматов. - Л.: Учпедгиз, 1941. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru