Мовна реалізація постколоніальної концепції "третього простору" у перекладі О. Онишка "Поеми про старого мореплавця" с. Кориджа

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

МОВНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПОСТКОЛОНІАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ «ТРЕТЬОГО ПРОСТОРУ» В ПЕРЕКЛАДІ А. ОНИШКОМ «ПОЕМИ ПРО СТАРОГО МОРЕПЛАВЦЯ» С. КОЛРІДЖА

Мазур О.В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та практики галузевого перекладу Херсонського національного технічного університету

Анотація

Постколоніальний переклад часто розуміють як переклад (пост)колоніальних творів художньої літератури, написаних мовою колонізатора для колонізованих народів, тим самим зводячи постколоніальний переклад до відтворення специфічного кола оригіналів.

Дане дослідження переносить акцент з матеріалу на методологію, стверджуючи, що постколоніальний переклад як явище опору колонізації та ствердження національної самобутності шляхом інтерпретації може залучати будь-які оригінали без обмежень у мові та походженні.

Представлена розвідка досліджує мовний рівень перекладу художніх творів за допомогою методології теорії постколоніального перекладу. Зокрема, стверджується, що свідоме «одомашнення» інтерпретаторами мови перекладу за допомогою її дивергентних рис на будь-якому з рівнів мовної організації - морфологічному, лексичному, фразеологічному тощо - є реалізацією запропонованої Л. Венуті стратегії опору культурі-колонізатору.

На прикладі українськомовної інтерпретації ліро-епічної балади Семюела Колріджа «Поема про Старого Мореплавця» Анатолієм Онишком показано, як через мову друготвору реалізуються такі функції постколоніального перекладу, як збереження та збагачення цільової мови, а також функції лінгвокультурної етнічної ідентифікації, культуротворення та державотворення.

Так, в інтерпретації, як і у власній творчості, перекладач свідомо наголошує на дериваційних можливостях української мови, використовує питому лексику, вводить у текст перекладу синонімічні ряди як окремих слів, що часто побудовані за схожими дериваційними моделями, так і фразеологізмів, поетичних порівнянь, вдаючись до змін у семантичній структурі фразеологічних одиниць, творення власних мовних одиниць тощо.

Усі вищезгадані прийоми є опором традиційному, в т.ч., українськомовному колоніальному перекладу, стриманому у вираженні етноспецифічних рис на мовному рівні.

Ключові слова: постколоніальний переклад, концепція «третього простору», художній переклад, мовозбере- ження, українська мова, дивергентні риси, питома лексика, продуктивні дериваційні ресурси, етноспецифічна фразеологія, лінгвокультурна ідентифікація.

Mazur О. Language implementation of the postcolonial “third space” concept in A. Onyshko's translation of “The Rime of the Ancient Mariner” by S. Coleridge Summary. Postcolonial translation is often viewed as the translation of (post)colonial literary works, written in colonial language for colonized peoples. Thus, such viewpoint reduces postcolonial translation to the rendering of a number of specific original texts.

This paper shifts the accent from the material to the methodology of translation and states that postcolonial translation, being a phenomenon of resistance to colonization and affirmation of national selfhood by means of interpretation, may encompass any original texts, regardless of their language and origin.

The paper studies language level of the literary works translation with the help of the methodology of the postcolonial translation theory. In particular, it is stated that interpreters' conscious “domestication” of the target language by means of its divergent features at any language level - morphological, lexical, phraseological etc. - implements the strategy of resistance to the colonizing culture proposed by L. Venuti.

S. Coleridge's lyrical epic ballad “The Rhyme of the Ancient Mariner” translated by A. Onyshko is exemplificative for showing the way to implement such functions of postcolonial translation as target language preservation and enrichment, lingvo-cultural ethnical identification, those of culture and state creation through the target text language.

Thus, in his literary interpretations, as well as in his own writing, A. Onyshko consciously stresses Ukrainian language derivational potency, uses specific Ukrainian lexis, adds the sets of synonyms of both single words of the same derivative pattern and idiomatic expressions, and poetic similes into the translated text, shifts their semantic structure, coins own language units etc.

All the aforementioned methods show the resistance to the traditional colonial translation (including that done in the Ukrainian language), the one reserved in expressing specific ethnical language features.

Key words: postcolonial translation, concept of“third space”, translation, language saving, Ukrainian language, divergent features, specific vocabulary, productive derivative resources, ethno-specific phraseology, linguocultural identification.

мовна інтерпретація переклад колоніальний твір

Постановка проблеми. Питання перекладу як мовозбере- ження, в межах ширшого питання збереження та розвитку певної загроженої культури в умовах впливу колоніальних мови та культури (зокрема, в українських реаліях, за довготривалого використання «титульної» колоніальної мови - російської - як мови перекладу іноземної літератури для колонізованих народів, радше ніж мови художньої літератури самих колонізованих народів, зокрема, української), на нашу думку, можна розглядати в контексті постколоніальних студій.

За умов цілеспрямованої русифікації літературної мови в Україні часів радянського поневолення, за намагання ствердити її меншовартість, переклад став джерелом відродження та збагачення української мови [16, с. 7], чинником формування нації [4, с. 129], виконує національно-культурну та державотворчу функції [4; 8; 16], що є ознаками постколоніального перекладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні постколоніальні перекладознавчі дослідження вітчизняних (А. Дворніков, Л. Коломієць, Б. Плющ, А. Савенець) та зарубіжних (А. Лефевр, Г. Бгабга, П.Ф. Бандіа, Л. Венуті, Д. Ганеш, Е. Томпсон, С. Шеррі, М. Тимочко) учених охоплюють питання відродження культурної самобутності [20], «подолання імплікації колонізаційного минулого» [12, с. 393], ствердження ідентичності та інакшості, опору «усталеним перекладацьким традиціям і канонам культури-колонізатора» [3, с. 47], «критики уніфікуючої нараці» [7, с. 25] тощо. Тобто, за рідкісним виключенням, розвідки перекладознавців (роботи Л. Венуті, Л. Коломієць) концентруються на ідеологічних, соціологічних, культурологічних питаннях, лишаючи осторонь суто лінгвістичні та лінгвокультурні, які, втім, розглядаються поза контекстом постколоніального перекладу в межах перекладознавчих студій творчого методу українських перекладачів [10; 14].

Так, концепція «третього простору», запропонована дослідником Г. Бгабга, передбачає відображення у перекладі дивергентних рис цільової культури [21, с. 36]. Зважаючи на те, що окремішні риси цієї культури втілюються у перекладі насамперед у мові, слідом за А. Дворніковим [3, с. 47] вважаємо систематичне звернення інтерпретатора до дивергентних мовних рис на морфологічному, лексичному, фразеологічному та синтаксичному рівнях сукупністю прийомів «стратегії опору» перекладача [23, с. 24]. Втім, на відміну від українського дослідника, проявом цієї концепції ми вважатимемо будь-який вияв дивергентних рис цільової мови, а не тільки використання їх «у випадку відсутності відповідних мовних одиниць у вихідному тексті» [там само], адже будь-яке «одомашнення» мови перекладу, безвідносно до наявності/відсутності відповідних лінгвокультурних явищ в оригіналі, є виявом прагнення до ствердження мови та культури цільової мови.

Метою статті є дослідження мовного рівня перекладу художніх творів за допомогою методології теорії постколоні- ального перекладу на прикладі українськомовної інтерпретації ліро-епічної балади Семюела Колріджа «Поема про Старого Мореплавця» Анатолієм Онишком.

Виклад основного матеріалу. Яскравим прикладом вияву «третього простору» в мові художнього перекладу є інтерпретація А. Онишком твору С. Колріджа «Поема про старого мореплавця». Цей перший переклад поеми українською з'явився у 1983 році, за часів радянської колонізації України, у часописі «Всесвіт» [6]. Вітчизняні та закордонні літературознавці М. Стріха, М. Ласло-Куцюк та І. Качуровський відзначали високий рівень мовної вправності перекладача в поєднанні з вірністю семантико-стилістичним параметрам оригіналу [1; 17]. Ці риси важливі для розуміння як ідіостилю перекладача, так і концепції «третього простору», де друготвір не має ані копіювати оригінал, ані перетворюється на твір національної літератури [3, с. 48].

Розгляньмо на прикладі вищезгаданої інтерпретації, як використання дивергентних рис цільової мови реалізує концепцію «третього простору» в постколоніальному перекладі.

Реалізація постколоніальної концепції «третього простору» в мові перекладу «Поеми про Старого Мореплавця» С.Колріджа А. Онишком.

1. Словотвірні можливості. Як у власній, так і в перекладній творчості А. Онишко активно використовує дериваційну базу української мови: застосовує (1) активні моделі суфіксального творення для найменування істот: у словах лоц- манчук[тут і далі, якщо не зазначено інакше, за перекладом «Поеми про Старого Мореплавця» А. Онишком: 11, с. 69-91] - thePilot'sboy[тут і далі, якщо не зазначено інакше, за «TheRimeoftheAncientMariner» S.T. Coleridge: 22]) і йому подібних суфікс здрібнілості відтворює колоритне живе мовлення; слова призвідник(у перекладах ін. творів мовчальник[11, с. 210], голосільник, самітник[11, с. 198]), замінюючи прикметники, дієприкметники, прикметникові звороти, наголошують на словотвірних виражальних можливостях української мови, додають нові експресивно-емоційні конотації: вперіщив голо- сільника, Мовчальників нищать і свій, і чужий їм мають чітку негативну семантику. (2) За допомогою префіксів у дієсловах вздрів (looking, beheld), спізнав (gushed)та запомогла, зблис (в оригіналі відсутні) чуємо просторічну говірку Старого Мореплавця; префікс напів- у контекстуальному синонімічному ряду напівсон, напівтуман (Buteremylivinglifereturned)змальовує стан напівсвідомості.

Слід відзначити і (3) синонімічні словотворчі ряди, які зустрічаються у перекладах та власних творах А. Онишка. Наприклад, слова, похідні від лексеми «самота»: самота, самотина, самотність; у перекладах інших творів - самотній[13, с. 153], осамітнілий[11, с. 26], щонайсамотнішому [11, с. 198]. У них - розмаїття семантичних відтінків, підкреслене елементами словотвору, властивими українській мові.

Перекладацька настанова А. Онишка щодо підкреслення виражальних можливостей цільової мови стає наочнішою у порівнянні з рішеннями колег. Рядок поеми ThenlikeapawinghorseletgoМ. Стріха відтворив як рвонувся, наче кінь / Що пута обірвав [Тут і далі за «Улюблені англійські вірші та навколо них» М. Стріха: 251, с. 143-165], тоді як А. Онишко подвоїв це висловлювання, свідомо навівши різні варіанти написання слів: Неначе кінь з вузди, /... / Так, наче кінь з узди; рядок About, aboutinreelandroutвідтворено і день за днем (М. Стріха), І день за днем, і день у день(А. Онишко).

Слід також зазначити (4) використання А. Онишком фонетичних варіацій морфем та службових частих мови: ув очах, святії, в інших творах од літ [11, с. 16], ув мені [11, с. 39], стобрамнії[11, с. 218], неправеднеє ложе [11, с. 227], вірнішії [11, с. 93], що за допомогою дериваційних можливостей української мови надає книжкового, архаїчного або, навпаки, розмовного звучання.

У А. Онишка знаходимо слова, утворені традиційним для української мови шляхом (5) складання основ: вогнеокий дід - bright-eyedMariner, сивобородий дід - TheMariner... / Whosebeardwithageishoar;в інших творах - дивосяйні дні [11, с. 44], барвистомовний поет [11, с. 199], любомудри, стобрамнії [11, с. 218]. Серед цих слів прочитується і ліро-епічна традиція (любомудри), і ліро-пісенна (сивобородий), й історична ретроспектива (стобрамнії) творів класичної української літератури.

Інтерпретатор звертається до (6) питомих граматичних форм: кличної форми іменників і дієслів наказово-спонукального способу безумче, старий Моряче; в інтерпретаціях інших творів - брешіте [11, с. 55], кажіте [11, с. 229].

Вищезгадані прийоми застосування дериваційних можливостей української мови через новотвори та активізацію забутих питомих форм у продуктивних моделях стверджують право цільової мови на морфологічну своєрідність, принагідно розширюючи межі її словника.

2. Питома лексика. Міра суб'єктивності інтерпретатора найвідчутніша, коли характеризуються його (1) епітети, бо в них відбиваються індивідуальність перекладача, риси, що характеризують рівень його майстерності, а також змальовуються етноспецифічні елементи картини світу певного етносу. Епітети у творчості та перекладах А. Онишка є одним із засобів творення образу, підсилення його зорової (умите скло - clearasglass),звукової (лункий фагот - loudbassoon, німі широти - thesilenceofthesea),чуттєвої (жахна глушина [13, с. 153] - ghoul-hauntedwoodland[13, c. 152]), динамічної (стрімкий церковний шпиль - в оригіналі відсутній: steeped... / Thesteadyweathercock)семантики, а також є джерелом насичення перекладу питомою лексикою, фольклорними елементами: словосполучення умите скло, непевний час відсилають читача до українських народно-епічної та пісенної традицій.

Джерелом збагачення перекладів питомою лексикою є (2) дієслова. Розгляньмо функціонування дієслів у перекладах «Поеми про Старого Мореплавця» С. Колріджа А. Онишком та М. Стріхою (подані відповідно): shot - напнув лук - лук напнув; GlimmeredthewhiteMoon-shine - Місяць мрів- Місяць проглядав; Redasaroseisshe - пашить рум'янець щік- Рум'яна, ніби маків цвіт; haddoneanhellishthing - зло вчинив- тяжка вина; thestorm-blastcame - знявся шквал - здійнявся шторм; Tilloverthemast - сонце спиналося на грот - сходило; sucked - горло заросив- Зробивши ... два ковтки, andwhistlesthrice- розлігсь потрійний свист - не відтворено, tooquickforgroanorsigh - не розтуливши губ- не встигши застогнать, стривай- в оригіналі й перекладі М. Стріхи елемент відсутній; goingup / Andastarortwobeside - верстали шлях- виводив за собою; mykindsainttookpityonme - святії зглянулись- святі то зглянулись; ... itshookthesails / Thatweresothinandsere - Понапиналося вітрил /Безвладне полотно - ...звук /Вітрила ледь торкнув, Andthecomingwinddidroarmoreloud- вітер ближчав, дужчав свист - стрій вітрил в імлі шумів; saidnoughttome - ні словом не озвавсь- німотний; ... sailsmadeon /Apleasantnoise - шум вітрил тривав- стрій вітрил... бринів; lookethdown- Місяць... зорить- зорить; kneels- ...на колінах молитви /Вершить- ...у молитвах /Проводить цілий день;...Pushon, pushon! - веслуй- Сміліш вперед!; asoundwasheard - зринув гук- грім... прозвучав; shrieveme, shrieveme, holyman! - зглянься, отче, розгріши!- ... сповідь у гріхах / Прийми, отець святий!; agonyreturns- катує біль - ... вертає / на серце біль. (Докладніше див. [9]).

Як бачимо, А. Онишко свідомо віддає перевагу етноспеці- фічній лексиці («розтулити - розкрити», «напнути - натягти», «дужчати - посилюватися» тощо) через бажання ствердити лексичне й фразеологічне розмаїття рідної мови. З цією ж метою він додає питомі дієслова у переклад там, де вони були відсутні в оригіналі: Redasaroseisshe - пашить рум'янець щік, Стривай, Моряче, я боюсь! -1 fearthee, ancientMariner!тощо.

Дієслова у перекладі А. Онишка є також засобом відтворення стилістики оригіналу, змальованої у відповідних цільовій мові формах: на фольклорність та розмовність указують фрази стривай, Глянь, гребе / Нечистий, щоб я лус - Ha! ha! quothhe, fullplainIsee, / TheDevilknowshowtorow!.Використання скорочених форм дієслів зумовлене, з одного боку, формальною стислістю рядка як простору для висловлення думки, а з іншого - прагненням досягти з їхньою допомогою ефекту оповідності, розмовності, який в оригіналі досягається вигуками (Ha! ha!, Oh, Crist!, See! see! (I cried), but oh!),архаїзма- ми-поетизмами (quoth, I bid thee say - / What manner of man art though?),порушенням сталого порядку слів (What saw I there!). В інтерпретації А. Онишка трапляються розмовні варіанти дієслів: крутивсь, звивавсь, дививсь, взявсь, озвавсь, позбувсь, сахнувсь, озиравсь, виднівсь, з'явивсь, пройма, вислиза, терза, позбувсь; у М. Стріхи - відпуска, не страхайсь, згада, зрина, розсипа, навіва, забивсь, віта, кружля, веслувать, вислуха, що свідчить про схожість перекладацьких рішень у відтворенні розмовності оригіналу питомими засобами української мови.

Творчий доробок А. Онишка, який складають його поетичні переклади та власні твори, стає цілісним корпусом завдяки лексичній єдності, основу якої становлять такі часто використовувані слова та їхні деривати, як: щем - щемить, пруг, яв - ява, мана, мара - примаритися - мариться, доля, талан, хист, шал, урочо, морок, сон - сни - снив - снити - сновійна - напівсон, озія, загин, самота - самотина - самотність, юрба, сонм, хор - хори, спин, сум, грім, гладь - гладінь, глиб - глибина - глибінь, нуртина - нуртовина, твердь, повік, олжа, офіра, рінь, мла - імла, таїна, юдоль, осяйний - осяянний, пломінь - пломенів, покута - спокута, тлінь - тлін, брук - бруківка, зір [11; 13] тощо. їх свідоме використання стверджує факт існування Онишкового словника, вміння донести змальовані в оригіналі образи через питому лексику рідної мови, без «стилістичної переоцінки цінностей» [2, с. 108], є фактом «лінгвістичного опору» нейтралізації етноспецифічного лексичного компонента за часів традиційного колоніального перекладу. Зазначимо, що словник здебільшого складається з коротких і частотних лексем, які є найдавнішими, найсполучуванішими та найбагатозначнішими елементами певної мови [18].

3. Синонімія. Синоніми є важливим складником арсеналу стилістичних засобів мови, ознак її багатства. Перекладам А. Онишка властиве синонімічне розмаїття, що є свідомою демонстрацією можливостей української мови.

Характерною ознакою почерку інтерпретатора є традиційне, запозичене з фольклору (1) парне вживання синонімів. Синоніми А. Онишка підпорядковані ритмомелодиці тексту, вирізняються багатим звукописом, єдністю словотворчих моделей. Інколи інтерпретатор вдається словотворення, використовує не прямі, а (2) контекстуальні синоніми. Серед них переважають дієслівні, іменникові, прикметникові, рідше - інших частин мови: 1) іменникові: ряд контекстуальних синонімів Пустеля, пустка, самота - Alone, alone, all, allalone),однокореневі синоніми прокльон., проклін..., прокляття- curse, У супроводі бур і гроз- Withthetempests, astheytoss; 2) дієслівні: Крутивсь, пірнав, звивавсь- Itplungedandtackedandveered, 3) прикметникові: Ясна ріко, твої іскристі, / Твої криштальні води, / Відбили, осяйні і чисті... [11, с. 96] - Fairriver! inthybright, clearflow/ Ofcrystal, wanderingwater [13, с. 78]; 4) прислівникові: ... впаде / Додолу, нижче, вниз - Comesdown- stilldown - anddown [13, с. 80], Приснилося мені, що хтось / По вінця, досхочу /Бочки порожні наливав - Thesillybucketsonthedeck, / Thathadsolongremained, І день за днем, і день у день, - Dayafterday, dayafterday.Наведені приклади, особливо ті випадки, коли А. Онишко замінює прості повтори оригіналу синонімічними рядами, доводять, що його перекладацька настанова полягала у прагненні ствердити лексичне розмаїття української мови.

А. Онишку властивий уніформізм моделі словотворення синонімів та антонімів у власній творчості: Посидіти, побазікати, попросторікувати, Хвилина затишку й затінку [11, с. 57] та у перекладах: напівтуман - напівсон- Buteremylivinglifereturned, глибінь - гладінь - bay, sea.

Використовуючи синоніми в межах одного твору, А. Онишко переслідував мету ствердити виражальні можливості рідної мови, а тому часто заміняв ними одне повторюване в оригіналі слово. Наприклад, на початку «Поеми про Старого Мореплавця» слово feastвідтворене синонімічним рядом свято, весільна учта, накритий стіл; рядки Ifearthyskinnyhand!перетворюються на Твоя рука страшна! / Суха, кістлява і жаска, /Мов крила кажана. Цілі мовоствердження підпорядковане й використання (3) контекстуальних синоні- мо-антонімічних рядів у межах рядка: Крутивсь, пірнав, звивавсь- Itplungedandtackedandveered;у власних поезіях Здобув, і втратив, і відвірив / Прозрів, зневіривсь, переміг [11, с. 41], Крутись, карайсь, мечись і ледарюй[11, с. 47], а також (4) синонімічних рядів метафор, поетичних порівнянь, образів у межах творчого доробку: негнучкість шкарубких долонь [11, с. 32] - у власних поезіях, у перекладах: Твоя рука страшна! / Суха, кістлява і жаска, / Мов крила кажана - Ifearthyskinnyhand; Пошерх у кожного язик / Від спраги, як осот /.../Мов сажі повен рот - Andeverytongue, throughutterdrought, / Waswitheredattheroot; /... nomorethanif/ Wehadbeenchokenwithsoot, На місці губ чорніє струп, /Пошерх німий язик - Withthroatsunasked, withblacklipsbaked.

Ці та інші синонімічні групи говорять про реалізацію перекладацької настанови А. Онишка на мовозбереження та мово- ствердження більше, ніж про його прагнення відтворити лекси- ко-синтаксичну будову оригіналу.

4. Фразеологія та поетичні порівняння. До потужного словесного арсеналу А. Онишко долучив українську фразеологію - «систему, яка фіксує й відображає праглибини українського національного мислення, творить специфічну мовну картину світу, є носієм лінгвокультурної концептуальної інформації» [14, с. 64]. На думку О. Чередниченка, «фразеологія - то не тільки вбрання, одяг, але й надійний кістяк кожної національної мови» [19, с. 486].

Інтерпретатор вдається до лексико-семантичних (зміна компонентного складу), структурно-семантичних (Ну а як щодо ілюзій?/ Втім, простіше за гриби: Як не мав, то не губив” [11, с. 54]), семантичних (зміна нормативного словесного оточення, яка призводить до зміни значення фразеологізму - «не станеш ні на волос вбік» [11, с. 63]) трансформацій фразеологізмів. Такі перетворення розширюють можливості української фразеології, допомагають адекватно відтворювати емоційно- експресивну картину першотвору.

Особливу групу етномовних компонентів у перекладах А. Онишка складають поетичні порівняння та порівняльні звороти: Стелилось сяйво по воді, /Мов іній у полях, ... рвонувся корабель, /Неначе кінь з вузди,... Лоцманчук/Неначе втратив глузд, Пошерх у кожного язик / Від спраги, мов осот, Ми говорити не могли, /Мов сажі повен рот, (рука). Суха, кістлява і жаска, / Мов крила кажана, Мов брили в сніг, мов збиті з ніг / Лягли за трупом труп, Летіли стрімко в височінь, /Мов та моя стріла, Летить стрілою бриг, Топився день, як віск. Зазначимо, що порівняння мов крила кажана у значенні «жаский» та топитися, як віск у значенні «спливати» не зафіксовано у фразеологічних словниках [5, с. 35; 15], що дає нам змогу віднести їх до авторства А. Онишка. У його перекладах порівняльні звороти як відтворюють відповідні стилістичні фігури твору

С.Колріджа, так і наближують переклад до читача шляхом використання етномовних компонентів цільової культури.

Важливо, що А. Онишко не тільки активізував українську фразеологію, особливо народну, не завжди зафіксовану лексикографічними джерелами, а й продемонстрував органічну здатність української мови до фразотворення. Фразеологія перекладів А. Онишка - свідчення його самовідданої праці задля збереження й розширення стилістичних можливостей української мови.

Висновки. Підсумовуючи результати аналізу вищенаве- дених прикладів, можна стверджувати, що концепція «третього простору» постколоніального перекладу втілилася в інтерпретації А. Онишком «Поеми про старого мореплавця»

С.Колріджа (також в інших перекладах та власній творчості митця), насамперед у реалізації професійної настанови автора на (1) ствердження самодостатності української мови для художнього перекладу, її придатності до перевираження будь-яких стилістичних прийомів та смислів, (2) демонстрації словотворчих, лексичних, фразеологічних можливостей української мови шляхом застосування синонімії наявних та переосмислених інтерпретатором мовних елементів.

Доходячи ширшого узагальнення, можна стверджувати, що в такий спосіб українськомовний переклад в Україні набуває додаткового значення опірності довготривалому використанню «титульної» колоніальної мови - російської - як мови перекладу іноземної літератури для колонізованих народів України замість національної української мови; шляхом мовоствердження, реалізованого у свідомому посиленні етномовних компонентів, він створює «другу традицію» [7, с. 25], протиставляючись традиційному українськомовному колоніальному перекладу, позбавленому етноспецифічності на мовному та культурному рівнях.

Література: