Наголоси та особливості вербативів третього структурного класу суфіксального акцентного типу в південно-західних говорах української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Наголоси та особливості вербативів третього структурного класу суфіксального акцентного типу в південно-західних говорах української мови

Іваночко К.М.

Дрогобицький державний педагогічний

університет імені Івана Франка

У статті досліджено наголосові особливості дієслів третього структурного класу суфіксального акцентного типу південно-західних говорів української мови. Акцентуаційний аналіз здійснено співвідносно з морфологічними, лексико-семантичними, семантико-граматичними й фонетичними процесами та з урахуванням порівняльного аспекту їхніх наголосових особливостей в літературних варіантах (галицькому та південно-східному) української мови, серед іншого й сучасної української, й інших слов'янських мов. З'ясовано, що вербативи означеного акцентного типу в структурі південно-західного наріччя вирізняються широтою ареальності, продуктивністю вжитку, спроможністю семантичної кореляції з однокореневими дериватами інших структурних класів, позірною одноманітністю наголосових процесів та закоріненням у праслов'янську мовну спільноту. Простежено, що більшість дієслів характеризується тотожністю суфіксальної акцентуації в досліджуваних говорах й у варіантах літературної мови, зокрема й сучасної української. Виявлено, що суфіксальний наголосовий тип дієслів означеної структури завдячує тяглості наголосових процесів, виведених з другої баритонованої акцентної парадигми. Суфіксальне ж наголошування дієслів, у яких не було реконструйовано акцентних парадигм, умотивоване наголосовою аналогією до дериватів окситонованої парадигми.

Специфікою наголошування дієслів є співвіднесення наголосу з фонетичними й морфологічними процесами. Презенсні форми (переважно другої й третьої особи однини) здебільшого в карпатській підгрупі говорів, спорадично - в надсянських та наддністрянських говірках репрезентують фонетичну (повнота й стягненість флексій) та наголосову варіантність (суфіксальна і суфіксально-коренева). Стягнення флексій, детерміноване редукцією афіксів (теперішнього часу -j- та класу основи -а-) і супроводжуване відтягненням наголосу на кореневу морфему, уможливило суфіксально-кореневе наголошування, співвідносне з наголосовими особливостями південнослов'янських мов, зокрема сербсько-хорватської. В інших говорах та у варіантах літературної мови послідовно репрезентовано кореневу акцентуацію.

Спостережено, що дієслова окситонованої акцентної парадигми вирізняються варіантністю акцентуації (суфіксально-коренева та суфіксальна), детермінованої спроможністю набуття варіантності граматичної парадигми, співвідносної з дериватами п'ятого й третього структурних класів. У карпатській підгрупі говорів, почасти в надсянських та наддністрянських, вони превалюють із суфіксально-кореневою акцентуацією (при парадигмі п'ятого структурного класу), засвідченою ще в праслов'янській мовній спільноті й тотожною з наголосовими процесами в західнослов'янських і сербсько-хорватських мовах. У гуцульських, буковинських та літературних варіантах, а отже, і в сучасній українській літературній мові, усталені - із суфіксальною (при парадигмі третього структурного класу).

Ключові слова: південно-західні говори, говори карпатської підгрупи, варіанти літературної мови, праслов'янські мовні спільноти, слов'янські мови, акцентний тип, акцентні парадигми, варіантність акцентуації, акцентна співвіднесеність, кореляція.

Ivanochko K. M. Accentuation features of verbatives of the third structural class of the suffix accent type in southwestern dialects of the Ukrainian language. The article analyzes accentuation features of verbs of the third structural class of the suffix accent type in southwestern dialects of the Ukrainian language. The accentuation analysis has been made in relation to morphological, lexical-semantic, semantic-grammatical processes based on a comparative aspect of their accentuation features in literary (Galician and southeastern) variants of Ukrainian, including modern Ukrainian and other Slavic languages. It has been elucidated that verbatives of this accent type are distinguished by the territory they cover, productivity of use, an ability of semantic correlation with cognate derivatives of other structural classes, an alleged monotony of accentuation processes and rooting in proto-Slavic language community. It has been found that most of those verbs are characterized by identical suffix accentuation in southwestern dialects and in variants of literary language, including modern Ukrainian. The analysis proved that the suffix accent type of verbs with this structure established to due to the continuity of accentuation processes derived from the second baritone accent paradigm, and the same goes for the suffix accentuation of verbs with unreconstructed accent paradigms.

There are some special features in the accentuation of the verbs with the given structure - a correlation of accent with phonetic and morphological processes. Present forms, for the most part, in the Carpathian dialects subgroup, sporadically - Nadsiannia and Naddniester dialects, represent phonetic contraction or inflexional completeness and accentuated variation (suffix and suffix-root). Inflexion contraction, caused by the reduction of affixes (the present tense -j- and suffix -a- of the stem type), was accompanied by transference of accent to a root morpheme, allowing the suffix-root accent to be correlated with accentuation features of southwestern languages, especially Serbo- Croatian. In other dialects and variants of literary language, they represent continuity of suffix accentuation.

It has been observed that part of the verbs of the oxytonical accent paradigm correlate with derivatives of the fifth and third structural classes. In the Carpathian dialect subgroup and partly in Nadsiannia and Naddniester dialects, they prevail with the suffix-root accentuation (under the paradigm of the fifth structural class), rooted in the protoSlavic language community and identical with accentuation processes in the Western Slavic and Serbo-Croatian languages. In Hutsul, Bukovynian, and literary variants, and therefore, in modern Ukrainian literary language, dialectal verbatives are characterized by the suffix (under the paradigm of the third structural class) accentuation.

Key words: southwestern dialects, Carpathian subgroup dialects, literary variants, proto-Slavic language communities, Slavic languages, accent type, accent paradigms, accentuation variation, accentuation correlation, correlation.

семантична кореляція дієслово наголос говір

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду. Наголосова система південно- західного наріччя має свою специфіку, у якій переплетено архаїчні явища різних історичних періодів та інноваційні процеси, мотивовані лінгвальними (фонетичними, лексико-семантичними, семантико- граматичними) та позалінгвальними (міграційними й інтеграційними процесами, рельєфом, лексикографічною традицією) чинниками [11, 24], а також наголосовою аналогією. У ній синкретично представлено минуле й сучасне. Закріплені наголосові маркери, на думку І. Огієнка, слугують «міцним і виразним методом означення місця виходу старо- друкованих книжок», як і репрезентантом «національносте рукописних акцентованих пам'яток» [9, 221], рівно ж «національносте старих образів, якщо вони мають акцентовані написи» [9, 224].

У лінгвальній системі південно-західного наріччя дієслову належить особливе місце. У його морфологічній структурі виокремлюють деривати дванадцяти структурних класів, що (при закоріненні в праслов'янську мовну спільноту й неоднаковому ступені діалектної ареальності) репрезентують продуктивність / непродуктивність дериваційних гнізд, спроможність / неспроможність семантичної кореляції з однокореневими дериватами інших структурних класів, перевагу грамеми недоконаного виду, лексико-семантичні, семантико-граматичні, дериваційні, фонетичні й наголосові особливості, у яких відбиті різні історичні етапи функціонування мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значна частина дієслів української мови, належних до різних структурних класів, вже була предметом наго- лосових студій І. Огієнка, Я. Закревської, В. Руса- нівського, В. Винницького, В. Скляренка й самого автора.

І. Огієнко, аналізуючи акцентуаційні особливості українських пам'яток, доходить висновку, що в наголосовому аспекті вони дуже близькі до живої народної мови, особливо до її західних говорів [9, 224]. До засадничих наголосових ознак досліджуваних пам'яток учений відносить перевагу кореневого наголошування більшості слів, що репрезентують самостійні морфологічні класи, серед іншого й дієслова.

З опертям на досягнення в галузі української діалектології, передовсім на власний науковий доробок, Я. Закревська також висновковує, що кореневий наголос у всій парадигмі дієслова в південно-західних говорах досить стабільний і не піддається уніфікації з боку нормативного, тобто літературного [3, 132]. В. Русанівський означені вербативи поділяє на «акцентологічні» типи: «дієслова з постійним наголосом на дієслівному корені» (бігати, діяти) [12, 320] і «дієслова із сталим наголосом на суфіксі класу основи в усіх формах, крім пасивного дієприкметника» (бажати) [12, 321]. Досліджуючи акцентуаційні особливості дієслів в історичному аспекті, В. Скляренко виявляє в них не тільки сліди пізньопраслов'янського періоду (належність до баритонованої, окситонованої чи рухомої акцентних парадигм), але й простежує наголосові тенденції [13, 3].

В. Винницький, аналізуючи наголосову систему сучасної української літературної мови, серед суфіксальних дієслів виокремлює сім наголосових типів (кореневий (К), суфіксальний (С), рухомий у межах суфікса (РС), коренево-флексійний (КФ), суфіксально-кореневий (СК) і два суфіксально-флексійні (СФ і С1Ф) [1, 347-348].

Дієслова більшості структурних класів, у тому числі й аналізованого, південно-західного наріччя української мови були предметом наукового осягу й автора [4; 5; 6]. До відомих раніше наголосових типів долучено малопродуктивний суфіксально- кореневий (С1К). Аналіз акцентуаційних особливостей діалектних вербативів здійснено, по-перше, в кореляції зі структурними класами, репрезентованими тематичними афіксами як маркерами відповідної граматичної семантики, та з наголосовими процесами в пізньопраслов'янській мовній спільноті, як і в західнослов'янських та південнослов'янських мовах, а по-друге, з урахуванням їхніх семантико- граматичних, лексико-семантичних, фонетичних й етимологічних особливостей, і версифікаційних чинників.

Формулювання мети і завдань статті. Спорадичність аналізу наголосових процесів дієслів третього структурного класу суфіксального акцентного типу означеного наріччя уможливила предмет наукової рефлексії. Мета - виявити й пояснити наголосові тенденції дериватів третього структурного класу, окреслити роль і місце південно-західного наріччя в процесі усталення суфіксальної акцентуації у варіантах літературної мови, серед іншого й сучасної української. Реалізація мети передбачає виконання таких завдань: з'ясування лексико-семантичних і семантико-граматичних, морфологічних і фонетичних особливостей наголошування дієслів; виявлення кореляції наголосових і лексико-семантичних, морфологічних і фонетичних процесів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дієслова третього структурного класу суфіксального наголосового типу в досліджуваному наріччі, як і в українській мові загалом, вирізняються широтою ареальності, високим ступенем продуктивності вжитку, спроможністю семантичної кореляції з однокореневими дериватами інших структурних класів, грамемою (переважно) недоконаного виду, ітеративністю семантики, кореневим, суфіксальним і (рідше) варіантним наголошуванням.

В акцентуаційному аспекті означені дієслова засвідчують домінування наголошеності суфікса класу основи (-я-), який зберігається, на відміну від дієслів п'ятого й десятого структурних класів, в усій граматичній парадигмі:

- (переважно) другу баритоновану:багЯти

(<*b^gаti *bbgаjetb (a II. n.a.) (Скл., 346); вертати (<*vertаti *vertаjetb (a II. n.a.) (Скл., 346); ганяти (<*gвn'аti *gan'аjetb(а ІІ.п.а.) (Скл., 346); грати(с'і) «coire»(ДСсР, 38) (<*jbgrati * jbgrajetb) (a II.n.a.) (Скл., 346); гуляти, гул'ити «танцювати» (ДСсР, 39) <*gul'ati *gьVajeth) (a II.n.a.)(Скл., 346); str'il'ati, -ju, str'il'at «стріляти»;iter. =>str'iliti (СКУТГ, 175) (<*strлl'аti *strлl'аjetb (а ІІ.п.а.) (Скл., 346), стреляти «стріляти» (Жел., 926), стріляти (Жел., 928); приступайут (<*stзpаti *stзpаjetb(а ІІ.п.а.) (Скл., 346);

- (рідше) окситоновану: сягати <*sзgаti *sзzetb (a.n.b.)(Скл., 234);

- (рідко) першу баритоновану: касати<*k'asati *k'asajetb(а І.п.а. (Скл., 346).

Більшість означених дієслів (попри нерекон- струйованість у них праслов'янських акцентних парадигм) репрезентує у всій граматичній парадигмі послідовність, за аналогією до дериватів другої баритонованої акцентної парадигми, суфіксальної акцентуації - незалежно від дії наголосових процесів у них. У говорах здебільшого карпатської підгрупи презенсні форми другої й третьої особи однини вирізняються стягненням (редукцією) пре- зенсного суфікса -j- та флексійного голосного, що стимулювало, на нашу думку, відтягнення наголосу на кореневу морфему, уможливлюючи їм інший наголосовий малюнок (суфіксально-кореневе наголошування), співвідносний з наголосовими особливостями в південнослов'янських мовах, зокрема в сербсько-хорватській. Такі наголосові процеси не стали надбанням варіантів української літературної мови, серед іншого й сучасної української:

качсіти,качсіти(с'а)«качатибілизну»

(СБГ, І, 343), качати, чайу, качаш (чайеш) «те саме, що ґарбуляти»; заст. «вирівнювати качалкою та рублем тканину (білизну)»; «розкачувати тісто для нарізування локшини»: Качсіти кісто. (Саб., 139), качатися, [качс^тис'а], чс^йус'а, тчас':а (чсійес':а) «перевертатися, повертатися на чомусь, по чому або чомусь, качатися»; «те саме, що ґарбулятися»; заст. «вирівнюватися качалкою та рублем (про тканину, білизну)»; «розкачуватися (про тісто для нарізування локшини)» (Саб., 139), качййти (тач'йи'ти тачйи'укоу) «качати качалкою тісто», качйитис'і «гратися качалом» (ДСсР, 51), качати «плаття, мед-вино» (Жел., 238), качсіти, -чаю, -єш «катати»; «качати білизну»; «розкачувати тісто»; «повалити в болото (про собак)» (Гр. ІІ, 227), качсіти «вирівнювати, вигладжувати качалкою, рублем полотно, білизну» (СУМ, IV, 123);

качуляти [качул'Оти], л'Ойу, чул'аш (л'Ойеш) «те саме, що ґарбулЯти»: Качул'ссй есе бервено мало дале. (Саб., 140), качулЯтися [качул'Отис'а], л'айус'а, чул'аса (л'Ойес'.'а) « те саме, що качатися 1, 2» (Саб., 140);

кл'ікОти / кл'ікнути «ставати на коліна» (ДСсР, 52), клятти / клЯкнути (Жел., 351), клятти, -ксію, -єш / клякнути, -кну, -неш (Гр. II, 256), клятти, -Сю, -єш/клякнути, -ну, -еш (СУМ, IV, 194), клякОти «ставати навколішки», клячОти «стояти навколішках», польськ. kl^kac «ставати навколішки», чеськ. klekati,слц. kl'kat', вл. klakac «тс.», псл. klekati «стояти (іти) зігнувшись» (ЕСУМ, II, 469);

motati, -ju, motat: Pr 'ali na kudeli, daletoydm motali na motovilo(СКУТГ: 125); мотОти, -сію, -Оєш (Жел.: 454);

рубОти, «різати, краяти»: рубОти шнур: Пап'ір рубОйес'аножиц'ами. (СБГ, II, 194), rubati,-ju,rubat «рубати» (СКУТГ, 161), рубОти, рубати гучі «проріджувати гущавину, вирубуючи деякі молоді дерева» (СГГБ, 154),рубОти,рубОю, -сієш (Жел., 840);

світати, свитат «спати» (СБГ, II, 207), сви- тати (ДСсР, 49), сьвітОти «свитати» (Жел., 856), світати, -тОє «світати, развиднюватися»(Гр. IV, 109), світати, -сіє (Орф., 682);

тарйитися «качатисяпо землі (кінь)»

(ДСсР, 51), таратис'а «валятися», «качатися», пол. tarzac si^ (СБГ, II, 280), таряти ся (Жел., 950), тарятися, -р^юся, -єшся «валятися в бруді» (Гр. IV, 248);

тачети, тач'ети (маґлювати) (СБГ, II, 281), тачйити «качати (білизну, тісто)» (ДСсР, 87), тачО(є)ти (Жел., 952), тачОти, -чОю, -єш, тачана «тачати (білизну)» (Гр. IV, 250).

У говорах карпатської (бойківських, закарпатських і лемківських), а також і буковинсько-наддністрянської (гуцульських, наддністрянських і надсян- ських) підгруп означені вербативи репрезентують (переважно у формах однини) варіантність презенс- ної парадигми.

Перша парадигма характеризується збереженням реляційного афікса (-j-) і флексійних голосних (незалежно від акцентованості морфеми - кореневої чи суфікса основи). Друга парадигма репрезентує стягнення флексій «після втрати інтервокального j (aK>a): припов'ідаш, мОхаш» [2, 178] та наголошеність кореневої морфеми (незалежно від акцентного типу відповідних дериватів). У лемківських говірках більшість презенсних форм аналізованих дієслів засвідчує стягнення флексій (при їхній раритетності): -м (1 ос одн. за аналогією до атематич- них дієслів), -ш- (2 ос. одн.), -т (3 ос. одн.), -ме (1 ос. мн.), -те (2 ос. мн.), -ут (3 ос. мн.).

Дієслова другої граматичної парадигми (при стягненні флексійного голосного) набували іншого наголосового малюнку, можливо, за аналогією до дієслів окситонованої акцентної парадигми, - акцентованості кореня в презенсних формах одни- ни. І. Панькевич «пересунення (...) наголосу на початковий склад» дієслів (зазначеної структури) у закарпатських говірках пояснював аналогією до їх наголошування в «мадярській» мові та в сербсько- хорватських штокавських говорах. Однак, попри сумніви щодо такої мотивації, зазначає, що це явище «мало свій початок таки на слов'янській почві» [10, 328]: поборышти, -рьїкаш (-сієш) «безладно порити землю» (Саб., 235); боронс^ти, -нсійу, -ронаш (-нСйеш) «боронувати» (Саб., 29); vertati, vertat« повертати» (СКУТГ, 197), [vertдti]: -ju, vertat «вертати» (СКУТГ, 197); гачкСти, -шйу, гСчкаш (-кСйеш) « підкочувати штани собі або кому-небудь» (Саб., 46); розгортати, розгортам, -аш «роздягати,скидати верхній одяг; розмотувати щось загорнуте» (Пирт., 270); гуляти «гуляти» (ГБ, 232), але: гулєш (ГБ, 232); гусляти, л'сійу, г^сл'аш (л'айеш) «грати на скрипці». Див. ще густії.; «муркотати (про кота)»: г^с'л'ат; г^сл'ат (гусл'айе), перен. «хрипіти в грудях у старої або хворої людини» (Саб., 54); поґаджул'ати, поґаджул'ат (СБГ, ІІ, 90); d'ilдti, d'ьat «робити» (СКУТГ, 75); дорожс^ти, -рожат (-жайе) «дорожчати» (Саб., 73); dиmдti, dщmat «думати» (СКУТГ, 79); [ifadдti]: -ju, zadat «бажати» (СКУТГ, 214); зоряти [з0р'ати], зор'ат (-р'айе) «світати» (Саб., 130); калити [кал'ати], л'айу, кОл'аш (л'айеш) «забруднювати болотом, грязюкою, грязнити» (Саб., 138); karati, karat «карати» (СКУТГ, 98); [kasдti]: pri=kasдti s'a, -ju s'a, pri=kдsat s'a «доторкатися» (СКУТГ, 98); катуляти, каталям, -яш «котити, пересувати круглий предмет у певному напрямі» (Пирт., 133), качуляти, кач^лят «котити» (Саб., 140), покачуляти, покач^л'аш «покотити» (Саб., 248); kusдti, -ju, kusat «кусати» (СКУТГ, 110); лігсіти, л'ігаш «лягати» (Саб., 162); минати «минати» (ГБ, 219), минаєш «минати» (ГБ, 141); palati, o=palat «віяти зерно (трясучи в решеті)» (СКУТГ, 138); опалсіти, опОлаш «віяти зерно» (Саб., 214), опалсіти, -сілам, -аш «підкидати хліб у формі перед його випіканням, формувати хлібину; очищати зерно від полови в коритці шляхом його підкидання на вітрі» (Пирт., 215); запрічс^ти, -чайу, -р'ічиш (-чайеш), запр'ічсіла «забороняти» (Саб., 107); пушчати, п^ш'ч'ат «пускати» (СБГ, ІІ, 163), puscдti, puscдju, puscat «пускати; сплавляти (ліс)» (СКУТГ, 156), пущсіти, -чайу, п^шчаш (-чайеш) «пущати» (Саб., 304), спущсіти, спящим, -аш «спускати, опускати вниз» (Пирт., 290); rubдti, -ju, rubat «рубати» (СКУТГ, 161); (i)s'=s'iyдti, (i) s'=s'iyзt «дотягуватися руками» (СКУТГ, 165); s'idдti, -ju, s'idat«сідати (СКУТГ, 165); старИти, старат «добувати», «роздобувати» (СБГ, ІІ, 249); stradдti, -ju, strдdat «страждати» (СКУТГ, 174).

Стягненням презенсних флексій у локальній марамороській говірці, на відміну від інших говорів карпатської підгрупи, відзначається й дієслово гля- дати, що в зіставлюваних говірках, як і в говорах російської мови, функціонує з варіантною акцентуацією: глядати «шукати» (СБГ, ІІ, 175), глядати «спрямовувати погляд, прагнучи побачити кого-, що-небудь;дивитися»;«шукати,вдивляти

ся» (СГЦБ, 100), гл'адати, гл'адаш «шукати» (Саб., 49), глядить, тмб. глядать «дивитися, заглядати, зглядуватися, приглядатися, очікувати» (Даль І, 359).

Серед вербативів суфіксального наголосового типу в досліджуваному наріччі спорадично трапляються деривати, що в говорах карпатської підгрупи, як і (зрідка) - у гуцульських та в г.в.у.л.м., репрезентують кореневу акцентуацію, виведену з другої баритонованої чи окситонованої акцентних парадигм, яка співвідноситься з наголосовими особливостями західнослов'янських та сербсько-хорватської мов. Варіантна акцентуація жодного з аналізованих дієслів не стала надбанням наголосової системи сучасної української літературної мови. До того ж деякі (жвакати, жми(а)кати),не без упливу лексикографічної традиції російської мови (жвИкать «жувати, чавкати, чвакати»(Даль, І, 528), жмакать «бити, лупцювати, звалювати» (Даль, І, 545)), у п.-с.в.у.л.м. а отже, і в с.у.л.м. функціонують з кореневим наголошуванням:

вонєти (вонити) «смердіти» (СГГ, 41), м>опїаіу (<*von'ati* von'ajetь (ІІ а.п.а.) (Скл., 186), воньити [вон'ити] «погано пахнути, смердіти»(Лес., 93), воняти [вун'ати], -н'Ийу, -вон'аш (-н'Ийеш) «смердіти»: Шчос' вонит (вун'сійе) в хьіжи. Див. ще бзіти. (Саб., 41), воняти (Жел., 120); воніти «смердіти». Ще воняти² (СБГ, І, 143), воняти «смердіти»: Вонит йак тхир. - Вон'айі.Пор. рос. вонять(СБГ, І, 143); воняти,-няю, -єш «смердіти» (Гр. І, 258; СУМ, І, 737);

жвиксіти «жвакати»; «жувати» (СГГ, 68), жвашти, жвятти, жвєкИти «жувати, поволі їсти»(Голов., 541), жвикати і жвакати, жвИти «жувати» (Жел., 218), жвакати (жвакати), -каю, -єш «чавкати, жувати» (Гр. І, 417), жвакати «пережовувати їжу, створюючи відповідні звуки» (СУМ, ІІ, 515); жмикати, жмакати «жувати, м'яти намилену білизну» (ДСсР, 4"5), жмажти «прати, здавлюючи руками» (СГГР, 204), жмакати, жняжти «жмикати» (ВхЗн, 217), але: жмьїкати «зривати траву» (МСГГ, 56), жмьїкати, жмьїкати, жмо(е)кати, жмиче, жмикайут «прати, здавлюючи руками» (СБГ, І, 252), жмикати (шмаття), жмакати (Жел., 224), жмакати, -каю, -єш = жмакати «жмикати сорочку»; «м'яти, жмакати» (Гр. І, 487), жмакати, -аю, -єш «м'яти, псувати форму» (СУМ, ІІ, 537), жмакати «м'яти; бгати», слц. zmykat' «тиснути, витискувати»; - псл. їей, zьmg (ЕСУМ, ІІ, 201);

махала «махати»:...махала рукою... (ГБ,

170), махали «махати»: Ай махали головами... (ГБ, 166), махсійе (СГГР, 286) <*тахай *тазеіь (а.п.Ь.) (Скл., 234); махати, -хаю, -хСєш (-аш) «скручування тонкої нитки з кількох тонших ниток» (Саб., 169), тахай, -ju «махати» (СКТУГ, 119), махати, -аю, -аєш «робити рухи, помахи чимось у повітрі» (СГЦБ, 272), махати (Жел., 430), махати «махати»; «швидко бігти, побігти, їхати, плисти, мчатися» (Гр. ІІ, 412; СУМ, ГУ, 654);

пускати: пускати колоски «викидати колос» (СБГ, ІІ, 161), пусшти «пускати» (ГБ, 248), пускає (ГБ, 231), с'а пусжйе (СГГР, 153), ни пусшйе «дизинфікувати (про горіхове листя)» (СГГР, 177), пусшйут «про парування (кіз, ягниць)» (СГГР, 278), пусшйут«перший вигін овець на весні (на пасовище)» (СГГР, 19), пусшті (УГР (г.), 345), пускану (УГР (г.), 345), пускс^іет (УГР (г.), 3б8), пускати «пустити» (Жел., 789), але: пусштисі, пускаїсі «розпочинатися (про дощ) (СГГБ, 148); пускати, -каю, -єш «пускати»; «відпускати»; «випускати»; «спускати» (Гр. ІІІ, 500; СУМ, VII, 392-397);

руш'ити «обертати на другий бік граблями, вилами, щоб підсохло сіно, отаву» (ДСсР, 79), рушати (Жел., 845),рушати, -шаю, -єш /рушити, -у, -шиш «двигати / двигнути, рушати / рушити»; «переміщатися» (Гр. IV, 90), рушати (руш'ати) «сапати картоплю» / рушити «пошкодити»; «вкрасти» (СБГ, II, 198), рушати, -шаю, -аш (-айеш) «вирушати»; «торкати» (Саб., 325), рушать «ділити, краяти, різати (говорять про їжу)» (Даль IV, 115), рушсіти(ся), -аю(ся), -сієш(ся)/рушити (Орф., 673);

Шгаїу «уважати»,«зважати»^Н, 242),

турсіти «дбати; турбуватися про когось, щось» (МСГГ, 197), турсіти, заст. «зважати, звертати увагу (на щось)» (СГГ, 190), але: турати «дбати», «старатися», пол. Шгас, слц. turdk «мала сума грошей», «невеликі гроші» (СБГ, II, 306), турсіти¹, -ся (Жел., 993), турати², -ся «втручатися» (Фр.) (Жел., 993), турать, тмб., прм., влгд., астр. «думати, турбуватися» (Даль IV, 443), турсіти, -рсію, -єш «звертати увагу» (Гр. IV, 295), турсіти, -рсію, -єш, діал. «звертати увагу; зважати» (СУМ, Х, 324), турсіти «звертати увагу; зважати; дбати; старатися; мріяти (Нед.); зневажати, не зважати (Нед.); зволікати; потурати «ставитися поблажливо, зважати, звертати увагу», пол. Шгас «турбуватися, піклуватися»: - не зовсім ясне (ЕСУМ, V, 678).

Декілька дієслів означеного наголосового типу, незважаючи на широту ареальності, продуктивність ужитку, закоріненість у праслов'янську мовну спільноту, як і варіантність наголошування в окремих мовних варіантах, з огляду на позамовні чинники (належність ілюстративного матеріалу до західноукраїнських джерел) не зазнали внормованості в с.у.л.м.: друґсіти «сукати нитку»; «витискати мед» (СГГ, 63), друґсіти «сукати нитки» (МСГГ, 52), але: друґати, друґсіти, друдже «скручувати нитки на ничниці або на волоки»; «задвійно прясти». Ще дружити. Пор. слц. ітщаї«прясти-ред.», пол. Іги- gaс «прясти шнурок з клоччя - ред.»; друґсіти:

1. див. «другати 2»; «друкувати» (СБГ, I, 236), друґати «сплітати, зв'язувати, обмотувати (Ж.), скручувати нитку на веретені (Шух.)»; - пол. Іги- gaс «прясти мотузку з клоччя»; - запозич. з чеської чи словацької мови, можливо, через посередництво польської; ч., словац. dгugat' «прясти вовну» (ЕСУМ, II, 134); рїскаіу «товкти в ступі, оббивати луску, пихати»; «товкти» ^Н, 163) <(*рьхаґі *рьхаї]еШ (а ІІ п.а.) (Скл., 186), піхоти «товкти у ступі (про збіжжя)»; «обробляти саморобне сукно» (СГГ, 150), піхоти / пхкати «бити, дробити; товкти (горіхи, просо, сіль)» (МСГГ, 141), піхсіти, ткац. «обробляти домоткане сукно»; «лущити насіння»; «докучьити»: Шо ти мене піхсіїш та піхсіїш, я не піду з тобов на музїіку! (СГГБ, 135), пхати і тхнути (Жел., 655), піхсіти, -хаю, -єш «товкти (просо), валяти (сукно) (Шух. І, 113, 151)» (Гр. ІІІ, 189); шчибайе; шчибайемо «відбирати (відлучати) ягнята від овець, щоб не виссали молоко перед доїнням на міру» (СГГР, 49;148), щи(і)бати «ламати роги (про худобу)»; «збити, ушкодити (про палець)» (СГГ, 222), щибати «ламати (роги)»; «палицею збивати з дерева (фрукти)»; «пошкодити об камінь палець» (СГГБ, 193), але: шчибати «збивати (фрукти)».Пор. зщибнути 2, скубсти, шибати (СБГ, ІІ, 394), щМати¹«лоптіти» (Жел., 1105), щибати² «збивати (яблука)» (Жел., 1105), щибати «лоптіти, щеміти» (ВеЗн) (Гр. ІУ, 535).

У досліджуваному наріччі побутує група дієслів на -ati-, -etb-/ -jetb-,яким властива варіантність граматичної парадигми й акцентуації (суфіксально- кореневої та кореневої), що виводиться з окситоно- ваної акцентної парадигми. Вони співвідносяться з дієсловами третього й п'ятого структурних класів. У надсянських, західнобойківських і центрально- бойківських говорах ці вербативи функціонують «зі старими формами презенса або імператива» [13, 346-347] (кореляють з дериватами нинішнього п'ятого структурного класу), які характеризуються давнім суфіксально-кореневим наголошуванням. У говорах буковинсько-наддністрянської підгрупи, як і у варіантах літературної мови, а отже, і в с.у.л.м. вони представлені граматичною парадигмою дієслів третього структурного класу та суфіксальним наголошуванням: льітає «літати» (ГБ, 87) <*letati *liceth(a.n.b,) (Скл., 346-347), льітаєш (ГБ, 244), льітают (ГБ, 111), літати, ліче «літати»; «бігати» (СБГ, І, 415), I'itati, -ju«літати» (СКТУГ, 114), льічу, льічеш, льіче (льіча) «літати» (ГД, 79), літати, ліче «літати (про птахів)»; «бігати (про корів); лічу, лічеш «швидко виконувати роботу, пов'язану з рухом» (СГЦБ, 258), літати, -айу, -аш (-айеш) «літсіти» (Саб., 162), літсіти, літаю, літаєш (Жел., 409), літсіти, літаю, літаєш «літати, ширяти в повітрі»; «швидко бігати» (Гр. ІІ, 371; СУМ, ГУ, 527); sukaty (sy) «плести(ся), крутити».sysucziyt. Sukatynytku, motuz; drugaty«те саме (лише по-гуцульськи)». Пор.. drugaty, wsukaty, wysukuwaty,zasukaty (SH, 223)

< sukati *sucetb (a.n.b.) (Скл.,234), сукати «скручувати» (ГБ, 157), сукати, сучу, сучеш «скручувати, звиваючи кілька пасом, виготовляти що-небудь (налигач, мотузку і т. ін.)»; «їсти (перев. багато)» (СГЦБ, 447), сукати, сукати «сукати», сукати нитки «крутити нитки, скручувати нитки», сукати с'вітло «робити ґноти для свічок», сукати цівочки «навивати цівки на кросна» (СБГ, ІІ, 264 - 265), sukati, sucu, -e «сукати» (СКУТГ, 176), сукати (Жел., 934), сукати, -каю, -єш / -чу, -чиш «скручувати» (Гр. FV, 227); хапати(ся), хсіпле, хсіпле, хспат (СК) «чіпати, хапати» / хапнути «взяти» (СБГ, ІІ, 337)

< *xapati *xapjetb (a.n.b.) (Скл., 234), [xapati/ xapati] (K) i (СК), xapl'u, -le «хапати» (СКУТГ, 205), хапати «хапати, схоплювати» (МСГГ, 210), хапати, хапаю, хапаєш, хапає «хапати» (ГБ, 61), хапала сє «лови- ти(ся)»: ...берега сє хапала... (ГБ, 151), хапати «хопііти» / хіпнути (ГБ, 299); хапати (Жел., 1033), хапати, -Сю, -єш «хапати»; «красти»; «брати»; «їсти з жадібністю»; «вистачати» (Гр. ІУ, 386), хапати, -сію, -єш (Орф., 815).

Тотожність граматичної парадигми та акцентуації з аналізованими вище вербативами виявляють і дієслова кремсати та плекати. Перше з них (при закоріненні в праслов'янську мовну спільноту, але нереконструйованості акцентної парадигми) у досліджуваних говорах, як і в г.в.у.л.м., репрезентує варіантність акцентуації (кореневу й суфіксально- кореневу), а в п.-с.в.у.л.м., отже, і в с.у.л.м., - кореневу: кремсати «те саме, що крецкотіти»; «обрубувати тонкі сучки сокирою»; «тікати» (СГГ, 104), kremsaty «обтісувати, відтинати галузки із зрубаного дерева»(SH, 107), але: кремсати «обрубувати гілки (сокирою)» (МСГГ, 86), кремсати, кремшу, кремшеш «бити, лупцювати»; «дуже сварити»; «швидко виконувати важку фізичну роботу (перев. вирубувати ліс)»; «колоти з поспіхом дрова» (СГЦБ, 240), кремсати «розрубувати» (Жел., 377), кремсати, -саю, -єш «обрубувати, обтесувати»; перен. «погано, невміло щось робити» (Гр. ІІ, 302), кремсати, -саю, -єш, розм. «грубо, нерівно розрізувати, рубати» (СУМ, IV, 334), кремсати «обрубувати, обтісувати сокирою (Ж.), цюкати (сокирою), возитися з сокирою (коло чогось)» (Ме), слн. krem- sati«рубати тупою сокирою»; - псл. kremiti <*(s) krem- «крушити, дробити» (ЕСУМ, ІІІ, 84).

Другий дериват (при граматичній парадигмі дієслів третього структурного класу) у гуцульських, буковинських і марамороській говірках та варіантах літературної мови характеризується, незважаючи на запозиченість з румунської мови, продуктивністю вжитку та превалюванням суфіксальної акцентуації. У західнобойківських говірках він репрезентує суфіксально-кореневе наголошування (при граматичній парадигмі дієслів п'ятого структурного класу); у сучасній українській літературній мові - не зазнав унормованості: plekaty «годувати грудьми»(SH, 167), плекати «годувати груддю»: «годувати, доглядати (про теля, ягня)» (СГГ, 151), плекати «годувати груддю, молочними залозами» (МСГГ, 142), плекати «годувати грудьми або за допомогою соски» (СГГБ, 136), плекати, плекайет «підгодовувати», «пускати ссати (теля)», «кормити (дитину)» (ДСсБ, 64), плекати, пликбти, плякбти, плешї «годувати материним молоком немовля чи маля тварини»; «з любов'ю вирощувати» (СБГГ, 429), плекати, -че «кормити груддю, леліяти, доглядати» (СБГ, ІІ, 80), плекати, -каю, плекаш (аш), -ат «годувати груддю» (Саб., 233), плекати, плекати «вирощувати»: плекаю цьвітьі; «годувати (худобу; дитину)»: плекана худоба, плекає дьітту. (ГД, 115), плекана дитина «дитина в добрім догляді» (ГБ, 285; НРС, 208), плекати, -каю, -єш (Жел., 658), плекати, -каю, -єш «холи- ти, ніжити, культивувати»; «годувати грудьми» (Гр. ІІІ, 193).

Серед дієслів суфіксального наголосового типу, як і кореневого, трапляються полісемантичні деривати, лексико-семантичні варіанти яких в історичному розвитку мови (деякі з них, можливо, ще на праслов'янському ґрунті) набули омонімічних відношень гомогенної природи та варіантності акцентуації (без диференціації семантики): гукати (С) «кликати» (ГБ, 20) і гукати, гукаю, гукаєш, гукає (К) «кричати» (ГБ, 58); гукати «кликати, кричати» (< гук¹«звук; крик, гомін; гуркіт; водоспад; трубка волинки»), гучати, гучніти; - р. гук «стукіт, гуркіт, розмова», п. Иик «глухий відголос; гул, крик», ч. Иоикай «гудіти; гукати», м. гука «воркує», слн. gйkati «кричати»; - псл. *gukь (*hukь,*xukь), guкati (*кикай, х^ай) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (ки, хи) (ЕСУМ, І, 615); гукати «видавати звуки за характерним криком»: голуб гукає. (ГБ, 260), [гук³] «бугай, пугач»; - схв. hupac«одуд»; - «звуконаслідувальне утворення за характерним криком, що нагадує звукосполучення гу» (ЕСУМ, І, 616); гукати «палитися (льоха) до кнура» (ДСсР, 39), гукати(ся) (Жел., 163), гукати «запліднювати (льоху)» (Гр. І, 337), але: г^катис'а, фізіол. «запалитис'а (про свиню)» (СБГ, І, 198), [гукати²] «запліднювати (свиню), паруватися; бути в період тічки», очевидно, запозич. з польськ. або чеськ. мови: ч. [hukас sгV] «спаровуватися», \houkati 8е, слц. hukat'sa, пов'язується з п. hukaс «кликати», ч. коикак «тс.»]. Див. гукі. (ЕСУМ, І, 615).

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Отже, суфіксальне наголошування дієслів третього структурного класу в південно-західних говорах української мови, як і в українській мови загалом, належить до високопродуктивного акцентного типу, що виводиться переважно з окситонованої акцентної парадигми. Абсолютна більшість вербативів у різних підгрупах говорів досліджуваного наріччя відзначається наго- лосовою тотожністю - наголошенням суфікса класу основи -а- в усій граматичній парадигмі. Попри наголосову, на перший погляд, одноманітність, дієслова означеного наголосового типу в процесі історичного розвитку мови зазнавали фонетичних, морфологічних, дериваційних і наголосових змін, що по-різному представлено в говорах, як і в літературних стандартах.

Частина дієслів вирізняється тенденцією до варіантності презенсних флексій другої й третьої особи однини, співвідносних з граматичними парадигмами дериватів третього й п'ятого структурних класів, характерних для бойківських, закарпатських, лемківських, давніх надсянських і (спорадично) наддністрянських говірок. Презенсні форми п'ятого класу відзначаються стягненням флексій, спричиненим редукцією реляційного суфікса -]- та суфікса класу основи -а-, що супроводжувалась відтягненням наголосу на кореневу морфему, релевантним із сербсько-хорватськими наголосовими особливостями.

У карпатській підгрупі говорів деякі вербативи аналізованого наголосового типу мають кореневу акцентуацію, співвідносну з наголосовими особливостями західнослов'янських і сербсько-хорватської мов, що, однак, не стало надбанням сучасної української літературної.

Декілька дієслів окситонованої акцентної парадигми на -ай'-, -еіь- / -]еЬ (літати, сукати, хапати) також репрезентує варіантність граматичних форм, співвідносних з дериватами третього й п'ятого структурних класів. У надсянських, західнобойківських і центральнобойківських говірках вони представлені давніми формами, належними нині до п'ятого класу, із суфіксально- кореневим наголошуванням. У говорах буковинсько-наддністрянської підгрупи, як і у варіантах літературної мови, означені вербативи превалюють з граматичною парадигмою дієслів третього класу суфіксального наголосового типу. Набуття ж семемами аналізованих дієслів, порівняно з дериватами кореневого наголосового типу, омонімічних відношень гомогенної природи належить до спорадичних явищ, незважаючи на продуктивність у них лексико-семантичних процесів. Стаття слугуватиме базою для дослідження наголосових особливостей префіксованих вербативів аналізованого структурного класу.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ