Наслідки впливу турецької мови на болгарську (морфологічний рівень)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАСЛІДКИ ВПЛИВУ ТУРЕЦЬКОЇ МОВИ НА БОЛГАРСЬКУ (МОРФОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ)

Хрущ І.І.,

аспірант кафедри слов'янської філології

імені професора Іларіона Свєнціцького

Львівського національного університету імені Івана Франка

Анотація. У статті розглянуто вплив турецької мови на болгарську на морфологічному рівні. Проаналізовано особливості адаптації в болгарській мові турецьких іменників за родом і виокремлено групи іменників з нетиповими для болгарської мови закінченнями. Описано наслідки впливу турецької мови на такі лексико-граматичні класи слів, як прикметник і дієслово.

Ключові слова: болгарська мова, турецька мова, турцизм, граматичний рід, незмінювані прикметники, переповідний спосіб.

мова турецький болгарський іменник

Постановка проблеми. Від кінця XIV ст. до останньої чверті XIX ст. болгарські землі перебували в межах Османської імперії. Протягом цього періоду, внаслідок різних причин, відбувалося заселення болгарських земель тюркомовними переселенцями з інших територій Османської імперії, Криму і Кавказу. Турецька мова (чи османотурецька) стала офіційною мовою панівної меншості й увійшла в комунікацію болгар через усні контакти на побутовому рівні та в офіційних сферах. Наслідки тривалого білінгвізму можна виявити на всіх рівнях болгарської мови. Найбільш яскраво він спостерігається в лексиці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вплив турецької мови на болгарську є предметом наукового зацікавлення багатьох дослідників із початку минулого століття до наших днів. Свого часу про турцизми писали Л. Андрейчин, К. Мірчев, Б. Цонев та ін. До останніх вагомих мовознавчих праць про турцизми належить монографія Максіма Стаменова «Сьдбата на турцизмите в бьлгарския език и в бьлгарската култура» [14]. М. Стаменов аналізує та осмислює дослідження своїх попередників, доповнюючи їх новими відомостями і спостереженнями, розглядає місце та функції турцизмів у сучасній болгарській мові, аналізує їх із погляду лінгвокультурології. Заслуговує на увагу й стаття Красіміри Чакирової та Хюсей- на Мевсіма «Отново за сьдбата на турцизмите в сьвременния бьлгарски език (изолация и/или реабилитация)» [17]. Автори пишуть про своєрідний «вибух» вживання турцизмів у болгарській пресі після падіння комуністичного режиму, коли Болгарія ступила на шлях демократичних перетворень. Турецька лексика, яка в соціалістичній Болгарії вважалася в офіційному мовознавстві (за незначними винятками) застарілою, діалектною, зниженою, отримала в болгарській пресі 90-х років минулого століття «нове життя». Орієнталізми розбили канони офіційного тоталітарного мовлення, виявилися ефективним та ефектним засобом створювати «нову виразність» мови преси. Українська дослідниця Ірина Огієнко у низці статей та кандидатській дисертації вивчає дискурсивні слова турецького походження в мові сучасної болгарської преси [11; 12]. Довгу традицію має і лексикографічне опрацювання турцизмів. На сьогодні основним джерелом турецької лексики для дослідників є сучасні словники турцизмів у болгарській мові Весели

Кристевої [6] та колективу авторів під керівництвом норвезького славіста Альфа Граннеса [18]. Болгарсько-турецький білінгвізм у XV-XIX ст. став предметом наукового зацікавлення Надки Ніколової [10].

Аналіз літератури на зазначену тему дає підстави стверджувати, що основна увага науковців скерована на дослідження лексики, запозиченої з турецької (османотурецької) мови, тематичне та стилістичне розшарування турцизмів, їхнє лексикографічне опрацювання. У мовознавчій літературі, працях з історії болгарської мови є певні згадки про явища та процеси, спричинені впливом турецької мови на болгарську, які виявляються також на інших мовних рівнях, але окремі аспекти цього впливу залишилися поза увагою мовознавців.

Мета нашої статті - проаналізувати наслідки впливу турецької мови на морфологічному рівні болгарської мови.

Виклад основного матеріалу. Аналіз словників турцизмів показав, що в кількісному відношенні найбільше поповнилися запозиченнями такі частини мови, як іменник, прикметник та дієслово. Крім матеріальних запозичень, у цих лексико-граматичних класах слів на сучасному етапі розвитку болгарської мови можна виявити й інші явища, спричинені впливом турецької мови на болгарську в минулому. Проаналізуємо наслідки такого впливу, які спостерігаються у цих частинах мови.

Іменник. Невід'ємною категорією іменника в болгарській, як і в усіх слов'янських мовах, є граматичний рід. У турецькій мові, як відомо, категорія роду відсутня. Звернемо увагу на адаптацію турецьких іменників за родом. У слов'янських мовах існує досить чітка відповідність між граматичною формою іменників та їхнім граматичним родом, а саме:

а)іменники, які в однині закінчуються на приголосний, тобто мають нульове закінчення, належать до чоловічого роду;

б)іменники із закінченням -а (графічно може бути і -я) - це іменники жіночого роду;

в)іменники на -о, -е належать до середнього роду.

Винятків у питомій болгарській лексиці небагато - це

іменники чоловічого роду на -а, -я, -о, граматичний рід яких мотивується природною статтю - баща, съдия, дядо та ін., група іменників жіночого роду на приголосний - кръв, пролет, кост та ін.

Засвоюючись, турецькі іменники із закінченням -а закономірно входили до групи болгарських іменників жіночого роду: aba - аба, araba - араба, badana - бадана, boza - боза, bohga - бохча, burma - бурма, gaga - гага, damacana - дамад- жана, dograma - дограма, dondurma - дондурма, zamba - зам- ба, kavga - кавга, makara - макара, mahana - махна (махана), pastirma - пастърма, sizdirma - саздърма та ін.

Іменники із закінченнями -і, -i, -u (без урахування тих, що називають осіб чоловічої статі) освоювалися як іменники жіночого роду шляхом додавання закінчення -я ([йа]), напр..: gude- ri - гюдерия, cadi - джадия (джидия), cami - джамия, lakirdi - лакърдия, leblebi - леблебия, zerdalli - зарзала, ikindi - икиндия, raki -ракия, pusu - пусия та ін.

Частина турецьких іменників, які закінчуються на приголосний, адаптуючись у болгарській мові, отримувала граматичне значення чоловічого роду без будь-яких формальних змін, напр.: ayran - айран (айрян), badem - бадем, bacanak - баджа- нак, bokluk- боклук, borg - борч, zeytin - зехтин, gerdan - гердан, gurbet - гурбет, guveg - гювеч, dolap - долап, zanaat - занаят, kapan - капан, kismet - късмет, malak - малак, patlak - пат- лак, rugvet -рушвет, gadir - чадър, gift - чифт, yumruk - юмрук та ін.

Відповідно, турецькі іменники на -е отримують у болгарській мові значення середнього роду, напр.: bigme - бичме, gume - гюме, gubre - гюбре, daire - дайре (дааре), dere - дере, derece - дередже, джудже - cuce, dogeme - дюшеме, igleme - ишлеме, kadife - кадифе, leke - леке, reze -резе та ін.

Цю загальну закономірність порушують іменники, які отримали граматичне значення чоловічого роду, хоч освоїлися на болгарському ґрунті з нетиповим для таких іменників закінченням -а/-я ([йа]).

Варто зазначити, що ще в староболгарській мові була невелика група іменників - назв осіб із закінченням -л, -^, які мали граматичне значення чоловічого роду, напр.: вллдгікл,

БИИОПИИЦЛ, БОКБОДЛ, БЬС6БЛЛДЪ1КЛ, ГрОЕОрЪМ, ДрОІЖІІІІЛ, Др'коД'ЬліЛ, ПЛПЛ, ПИББЦЛ, ПИІЛІІИЦЛ, Пр%БЛЛДЪ1КЛ, предътечл, СЛООГЛ, СТЛрЬШИНЛ, СТЛр'киШИИЛ, СЬЧБЦЛ, 0ОЕИИЦЛ, ЧЛрОД^ИЦЛ,

юиошл, сжди^, ^л%бод%л^ [7, с. 24] та ін., окремі з яких функціонують у різних стилях сучасної болгарської мови - юноша, слуга, владика, старейшина, воевода, папа, предтеча, съдия, пияница (ч. і ж. р.).

Проте із входженням значної кількості іменників із турецької мови, внаслідок адаптації на болгарському мовному ґрунті, кількість іменників чоловічого роду із закінченням -а/-я значно зросла.

Так, граматичне значення чоловічого роду отримали турецькі іменники на -а, які називали передусім осіб чоловічої статі, наприклад: aza - ааза (аза), amuca - амуджа, mirza - мирза, molla - молла та ін.

Закінчення -я ([йа]) і граматичне значення чоловічого роду, засвоюючись, отримували в болгарській мові також турецькі іменники - назви осіб чоловічої статі із закінченнями -і, -i, -u: harapbi - арабия, binbagi - бинбаши(я), mufti - мюфтия, mugteri -мющерия, gelebi - челебия, komgu - комшия та ін.

Також з додаванням -я [йа] адаптувалися турецькі іменники з суфіксами -ci/-gi, -li: abaci - абаджия, boyaci - бояджия, boklukgu - боклукчия, gurbetgi - гурбетчия, zanaatgi - занаятчия, kavgaci - кавгаджия, mehane - механд- жия, rugvetgi - рушветчия, seyirci - сеирджия, tutuncu - тю- тюнджия, gorbaci - чорбаджия, gakaci - шегаджия, borglu - борчлия, kabahatli - кабахатлия, merakli -мераклия та ін.

Поступово суфікси -джия/-чия, -лия утвердилися в словотвірній системі болгарської мови, почали приєднуватися до питомих болгарських та запозичених основ, і тому таких слів із нетиповим для чоловічого роду кінцем слова значно побільшало.

Турецький формант -джия і його варіант -чия беруть активну участь у творенні слів зі значенням особи-діяча. За допомогою суфікса -джия/-чия у болгарській мові утворені іменники на позначення окремих професій: бетонджия, бюфетчия, мозайкаджия, лимонададжия, програмаджия, трамвайджия, сладоледчия та ін.

Суфікс -джия та його розширений варіант -аджия відіграє активну роль у сучасному відабревіатурному словотворенні, тобто бере участь у творенні нових лексем від мотивувальних літерних (ініціальних) абревіатур, наприклад, КАТ-ад- жия, ДАИ-джия, ВИП-аджия, ВИС-аджия, ЦК-джии, БИЛ- ЛА-джии та ін.

На сучасному етапі із суфіксом -джия творяться номінації зі значенням «прихильник чогось або когось», зокрема партійного або державного лідера, діяча, партії, організації, «представник певної організації, партії, спортивного клубу», напр.: атакаджия (партія «Атака»), гербаджия (партія ГЕРБ), бар- саджия (футбольний клуб «Барселона») та ін.

Суфікс -лия (тур. -li) послідовно використовується в болгарській мові для творення іменників - назв мешканців міст: бур- газлия - мешканець міста Бургас, видинлия - Видин, добрич- лия - Добрич, одринлия - Одрин, пазарджиклия - Пазарджик, свищовлия - Свищов, хасковлия - Хасково, банскалия - Банско, ловчалия - Ловеч, плевналия - Плевен, перущенлия - Перущи- ца, русенлия - Русе [1, с. 84-85].

Таким чином, турецький вплив ми вбачаємо у значному зростанні кількості іменників чоловічого роду із нетиповим для них кінцем слова на -а, -я ([йа]). Однак у сучасній болгарській граматичній літературі в описі іменників чоловічого роду на -а/-я це явище традиційно ілюструється тільки питомими іменниками съдия та баща (див. [15, с. 99]).

Прикметник. Адаптуючись у болгарській мові, значна частина запозичених турецьких прикметників повністю пристосувалася до морфологічної системи болгарської мови за допомогою болгарських суфіксів -ен, -ав, -ест, -ски, -ив: acemi - аджамийски (аджемийски), boz - бозав, kadir - кадърен, kцr - кьорав, lekeli - лекелив, gakir - чакърест, gagi - шамав та ін.

Відповідно до теми нашого дослідження, звернемо увагу на прикметники турецького походження, які ввійшли до болгарської мови, не змінюючи своєї форми, напр.: agik - ачик, bayat - баят, gцn + surat - гьонсурат, dьz - дюс, erbap - ербап, inat - инат, kaba - каба, kara - кара, sert - серт, okumug - оку- муш, gakir - чакър та ін. Такі прикметники становлять групу незмінних слів, тобто не мають родових форм і форм множини, на відміну від звичайних прикметників у болгарській мові.

Цікаво зазначити, що на сучасному етапі група незмінюваних прикметників може поповнитися новими одиницями, але вже з іншого джерела - переважно з англійської мови. Йдеться про поширення моделі з двох іменників, де перший іменник виступає у функції означення, а, отже, виконує функцію прикметника, напр., интернет гений, гуми център. Такі конструкції не є новими для болгарської мови: у ній вже давно функціонують такого типу словосполучення із двох іменників-турцизмів, т. зв. «ізафети»: шкембе чорба, дроб сарма, кадаиф сарма тощо [5].

В Офіційному правописному словнику, виданому Інститутом болгарської мови Болгарської академії наук (2012), написання таких словосполучень допускається як разом (джаз- концерт), так і окремо (джаз концерт) [8]. Саме останній спосіб дає підстави вважати перший компонент цих сполучень прикметником. Таку думку висловлює болгарська дослідниця Кіна Вачкова в низці статей [2; 3] про іменники іншомовного походження, які переходять також до розряду незмінних прикметників шляхом конверсії. Йдеться про такі іменники, як видео, поп, рок, фолк, бинго, домино, допинг, интернет, фитнес та аналогічні, у сполученнях на кшталт: видео стена, поп звезда, рок клуб, фолк фестивал, домино ефект, допинг контрол, интернет програма, фитнес център і под.

Доречно зазначити, що староболгарські пам'ятки засвідчили кілька прикметників, які належали до незмінюваних: исплъиь, рлзличь, своеодь, соугоувь, оудовь [4, с. 202-203], яким відповідають відмінювані на -ъ: плъиъ, соугоувъ або соугоувьиъ, оудовъ або оудовьиъ, своеодеиъ. Більшість останніх продовжують функціонувати в болгарській мові як звичайні прикметники: пълен, удобен, свободен. Таким чином, група невідмінюваних прикметників виокремлюється на різних етапах історії болгарської мови, однак джерела її формування були різними. На сьогодні це, переважно, турцизми, існування й активне функціонування яких може стимулювати зміну частиномовного статусу окремих запозичених іменників, про що йшлося вище.

Значна частина турецьких прикметників із суфіксом -li/- li/-lu/-lu адаптувалися в болгарській мові з додаванням закінчення -я [йа]: -лия. Прикметники на -лия не мають родових форм, але мають форми множини: akilli - акъллия, zavalli - завалия, kademli - кадемлия, mahmurlu - махмурлия, merakli - мераклия, saltanatli - салтанлия, hatali - хаталия та ін. Слова із суфіксом -лия в окремих випадках можуть побутувати як іменники та як прикметники. Про це свідчать статті лексикографічних праць, напр.:

късметлия, ед. неизм., мн. -ии, прил. Разг. 1. Който има късмет, сполука, на който му върви. Недьо си спомни за мла- дите си години, за радостта и надеждите, с които тръгна по свой път в живота... Дано синът му излезе по-късмет- лия... В. Геновска, СГ, 70. Отново тънката фигура наЦветан се залюля на дървеното мостче. Когато го премина, куршу- мите все още ровеха земята около него, но никой не го улучи. - Късметлия момче! - каза с уважение подпоручик Траянов. П. Вежинов, НС, 74. - Казан има в тая нива. Голям казан, заровен от памтивека. Дано бъдеш късметлия - ти да го на- мериш. А. Каралийчев, СР, 55. Даде им господ, даде им, /даде им мъжко детенце, безцен камен, златен пръстен, /.. /било дете късметлия. Нар. пес., СбАИ, 297. - Калино, бела Калино, / ако е грозна Гроздена! / Ама ми е късметлия,.. / От ка се с нея узехме, / добих си овци с овчаре, / голема сура говеда. Нар. пес. , СбНУ X, 98.

2. Като същ. късметлия м. Човек с късмет; честит човек, щастливец [13].

У лексикографічній репрезентації слів із суфіксом -лия немає одностайності: у деяких словниках вони позначені не як прикметники та іменники, а лише як прикметники. Одне й те ж слово в одному словнику може бути позначено як прикметник, а в іншому - як іменник:

акъллия, ед. неизм., мн. -ии, прил. Простонар. Умен, разумен, паметлив. - Кажи, ходжа ефенди, кажи какво да сто- рим! Ти си акъллия човек. Д. Немиров, Б, 106. Но все пак, като по-акъллия [Връбчо] от другите, не си пести труда да ни по- съветва малко. Хр. Ясенов, Събр. пр, 142. - Та не видиш ли накъде е тръгнал народа, бре слепчо... Та само ние с тебе ли сме най-акълии... Кр. Григоров, Н, 22. Акъллия жена. Акъллия момче е той.

- От тур. akilli [13].

акъллия adj (coll.) clever, smart. Умен, разумен. ¦ [акънлия] ъкънлее (dial.) > akilli RBE [18, с. 6].

акъллия м. Разг. 1. Умен човек, умник. 2. Човек, който обикновено «от много акъл» върши глупости (от тур. akilli - умен, разумен, разсъдлив човек). * Пишете се голям акъллия, ама здравата се подреди с тая фльорца... (БРР) [6, с. 25].

Отже, якщо слова типу поп, рок, фолк, бинго, домино, допинг, интернет, фитнес і под. будуть віднесені і до розряду прикметників, то група турцизмів, що побутують одночасно як іменники та прикметники, може розширитися за рахунок запозичень із інших мов.

Дієслово. Лексичний склад болгарської мови також поповнили чимало турецьких дієслів, як-от: сОусттак - даяня несв. / издаяня св., zaptetmek - заптисвам несв. / заптисам св., каЬагтак- кабардисвам несв. / кабардисам св., каттак- ка- вардисвам несв. / кавардисам св., кигтак - курдисвам несв. / курдисам св., рекеЫетек - пелтеча несв., щітак - сащисвам несв. / сащисам св. та ін.

Звернемо увагу на одну із характерних рис сучасної болгарської мови, а саме на наявність спеціальних дієслівних форм, які використовуються для переказування дії, свідком якої мовець не був, але повідомляє про неї (т. зв. переповідний спосіб, болг. преизказно наклонение).

У болгарському мовознавстві існує декілька поглядів на походження та хронологію переповідних форм дієслова. Тезу про те, що форми переповідного способу виникли задовго до завоювання турками Болгарії (1393 р.) і сформувалися за внутрішніми законами болгарської мови, поділяють окремі болгарські дослідники та вчені з інших країн (напр., С. Младенов, В. Бородич, Г Гилибов, Н. Дилевські, В. Косеска, К. Попов, С. Іванчев, Е. Дьоміна, Г Герджиков, І. Куцаров, І.Харалампієв). Дехто з них не виключає появу цих форм у результаті чужомовного (тюркського), але не турецького мовного впливу [16, с. 160].

Однак чимало авторитетних дослідників-істориків болгарської мови вважали, що переповідні дієслівні форми виникли в результаті значного впливу відповідних форм у турецькій мові, тобто їхню появу потрібно віднести на кінець XIV ст., коли Болгарія потрапляє під владу Османської імперії. Прихильниками цієї теорії були Б. Цонев, Л. Андрейчін, К. Мірчев, В. Георгієв.

Так, К. Мірчев в Історичній граматиці болгарської мови (1963) писав, що болгарські переповідні дієслівні форми виникли саме тоді, коли болгарські землі перебували під владою Османської імперії і населення перебувало в умовах білінгвізму. Відбулося переосмислення болгарських дієслівних форм перфекту, які в результаті мовних взаємин перейняли семантику турецьких [9, с. 208-209]. Погоджуються з науковою думкою К. Мірчева і сучасні дослідники, зокрема Г. Невекловський, який проаналізував грецький і турецький вплив на дієслово в балканських слов'янських мовах [19, с. 204].

На нашу думку, вплив турецької мови на формування болгарської переповідності заперечувати не можна. Навіть якщо процес переосмислення болгарських форм перфекту й почався до захоплення турками Болгарії, то можна стверджувати, що турецька мова виступила каталізатором для оформлення болгарських переповідних форм.

Висновки. Вплив турецької мови на болгарську можна простежити на всіх мовних рівнях. Найбільше цей вплив виражений у лексиці болгарської мови, яка викликає особливий інтерес багатьох дослідників. Унаслідок болгарсько-турецького білінгвізму до болгарської мови ввійшло багато слів із османо-турецької мови. Турецький вплив позначився на зростанні кількості іменників чоловічого роду із нетиповим для них кінцем слова на -а/-я. Лексичний склад болгарської мови поповнили незмінювані прикметники турецького походження. Різні лексикографічні праці репрезентують слова із суфіксом -лия як іменники та як прикметники одночасно, або як тільки прикметники чи тільки іменники. Турецька мова зіграла роль в оформленні певних категорій болгарських дієслів, зокрема, у формуванні переповідності дієслів. Щодо походження та хронології пере- повідних форм дієслова в болгарському мовознавстві немає одностайності. У нашому дослідженні підтримуємо думку, що турецька мова слугувала стимулом для оформлення болгарських переповідних форм дієслова. Таким чином, турецька мова виступає не лише джерелом поповнення найбільших лексико-граматичних класів слів болгарської мови, але й каталізатором становлення і розвитку певних інноваційних явищ в морфології.

Література

1. Аврамова Ц. Имена на жители (Nomina Habitatorum) в съвременния чешки и съвременния български език / Ц. Аврамова. - София: Парадигма, 2013. - 158 с.

2. Вачкова К. Иновации от композитен тип в съвременните славянскиезици / К. Вачкова. - С. 10-12. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://inslav.ru/images/stories/pdf/2002_Paleoslavistika_leksikologija_leksikografija.pdf.

3. Вачкова К. Интернационализационни процеси в българския език от края на XX век / К. Вачкова. - Bratislava, 1999. - С. 59-66.

4. Дуриданов И. Граматика на старобългарския език / И. Дуриданов. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://macedonia.kroraina. com/id_gram/gal/dur_gram_202.html.

5. Кирова Л. За един модел на сложна номинация, проникнал с турски заемки, и неговото развитие в съвременния български език / Л. Кирова. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://liternet.bg/publish3/lkirova/turski-izafeti.htm.

6. Кръстева В. Тълковен речник на турцизмите в българския език / В. Кръстева. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rodopskistarini.com/2012/04/blog-post_27.html.

7. Матеріали до вивчення старослов'янської мови: [навч. посіб.] / О.Албул, О. Лазор. - Львів, 2014. - 82 с.

8. Мурдаров В. Официален правописен речник на българския език / В. Мурдаров. - София: Просвета, 2012. - 676 с.

9. Мирчев К. Историческа граматика на български език / К. Мир- чев. - София: Наука и изкуство, 1963. - С. 208-210.

10. Николова Н.Н. Билингвизмъ в българските земи през XV-XIX век / Н. Николова. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://shu.bg/tadmin/upload/storage/719.docx

11. Огієнко І. Екстралінгвістичні умови реактуалізації тюркізмів у сучасному болгарському медійному дискурсі / І. Огієнко // Проблеми слов'янознавства. - Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. - № 57. - С. 191-198.

12. Огієнко І. Дискурсивні слова турецького походження в текстах сучасних болгарських мас-медіа: автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.03 «Слов'янські мови» / І.С. Огієнко; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О.О.Потебні. - К., 2009. - 20 с.

13. Речник на българския език [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ibl.bas.bg/rbe/lang/bg/келепирджия.

14. Стаменов М. Съдбата на турцизмите в българския език и в българ- ската култура / М. Стаменов. - София: Изток-запад, 2011. - 859 с.

15. Стоянов С. Граматика на съвременния български книжовен език: Т. 2. Морфология / С. Стоянов. - София: Изд-во на БАН, 1983. - 511 с.

16. Харалампиев И. Историческа граматика на българския език / И. Харалампиев. - Велико Търново: Фабер, 2001. - 244 c.

17. Чакърова К. Отново за съдбата на турцизмите в съвременния бъл- гарски език (изолация и/или реабилитация) / К. Чакърова, Х. Мев- сім. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://georgesg.info/ belb/personal/chakyrova/Turcizmi.htm

18. Grannes A. A dictionary of turkisms in Bulgarian / A. Grannes, K. Ra Hauge, H. Sьleymanoglu. - Oslo: Novus forlag, 2002. - 583 р.

19. Neweklowsky G. Greek and Turkish Influence upon the Balkan Slavic Verb / G. Neweklowsky // Balkanismen heute / Th. Kahl, M. Metzeltin, H.W. Schaller. - Mьnster: LIT Verlag, 2012. - P. 195-208.

Хрущ И.И. Последствия влияния турецкого языка на болгарский (морфологический уровень)

Аннотация. В статье рассмотрено влияние турецкого языка на болгарский на морфологическом уровне. Проанализированы особенности адаптации в болгарском языке турецких существительных по роду и выделены группы существительных с нетипичными для болгарского языка окончаниями. Описаны последствия влияния турецкого языка на такие лексико-грамматические классы слов, как прилагательное и глагол.

Ключевые слова: болгарский язык, турецкий язык, турцизм, грамматический род, неизменяемые прилагательные, перессказывательное наклонение.

Khrushch I. Influence of the Turkish language on the Bulgarian (morphological level)

Summary. The article describes the influence of the Turkish language on Bulgarian on morphological level. The peculiarities of adaptation of Turkish nouns in the Bulgarian language by the type and group of nouns with non-typical for the Bulgarian language endings are analyzed. The consequences of the Turkish-language influence on such lexico-grammatical classes of words as adjective and verb are described.

Key words: Bulgarian language, Turkish language, turkism, grammatical genus, invariable adjectives, evidentiality.

Размещено на Allbest.ru