Функціонування перифрастичних форм у текстах офіційно-ділового стилю турецької мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Функціонування перифрастичних форм у текстах офіційно-ділового стилю турецької мови

Спотар-Аяр Г.Ю.

м. Київ

Анотація

Присвячена дослідженню граматичних та історичних чинників, які вплинули на особливості функціонування перифрастичних форм в офіційно-діловому й науковому стилі сучасної турецької мови.

Ключові слова: перифрастичні форми дієслова, офіційно-діловий стиль, складні випадки перекладу.

Посвящена исследованию граматических и исторических факторов, которые повлияли на особенности функционирования перифрастических форм в официально-деловом и научном стиле современного турецкого языка.

Ключевые слова: перифрастические формы глагола, официально-деловой стиль, сложные случаи перевода.

This article deals with the issue of the grammatical and historical factors that influenced the functions of periphrastical forms in the official and scientific styles of modern Turkish language.

Keywords: periphastical verbs, the official style, difficulties in translation.

Проблема аналітичних форм дієслів у турецькій мові на сьогоднішній день залишається малодослідженою у вітчизняній і зарубіжній тюркології і, таким чином, набуває особливої актуальності. Фактично єдиною в контексті дослідження функціонування цих форм є монографічна праця М. С. Михайлова "Перифрастические формы и категория вида в турецком языке". Слід зазначити, що ці форми не отримали однозначного статусу в лінгвістиці різних країн, окрім того, важливо підкреслити той факт, що перифрастичні форми майже не виділялися в турецьких граматиках як категорія виду дієслова (К. Демірай, З. Коркмаз, Н. Коч, М. Хенгірмен - bileyik fiiller). Таким чином, єдиним лінгвістом в Туреччині, яка визначає поєднання дієслова звязки olmak із основним дієсловом у формах на -miз ol-, -acak ol-, -ir/maz ol-, -yor ol- як перифрастичні форми є С. Аслан, яка вводить в сучасне турецьке мовознавство термін dolayli (periphrastik) iзaretleyiciler. І як наслідок, функціонування перифрастичних форм у різних стилях сучасної турецької мови є недослідженим.

Метою цієї роботи є дослідження перифрастичної форми дієслова в офіційно діловому стилі турецької мови, як із погляду її внутрішньої структури, способів утворення, лексико-граматичних відносин у складі цієї форми, так і семантичних особливостей такого дієслова, а також аналіз яскраво вираженого стилістичного забарвлення, яке надають перифрастичні форми тексту, і чинники, якими зумовлена така стилістична особливість цих форм. Ми також намагаємося визначити основні принципи перекладу складних випадків використання перифрастичних форм українською мовою.

Наукова новизна роботи. Це дослідження є першою спробою в українській тюркології дослідити матеріали турецької мови зі структурно-стилістичного погляду, звертаючи увагу не лише на граматичні особливості, а й на семантичні ознаки, і стилістичні особливості як такі, а також узагальнити деякі матеріали, що були раніше встановлені авторами-тюркологами, але не були виділені в окреме дослідження.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати цього дослідження можуть бути використаними в подальших наукових розробках стосовно стилістики турецької мови, бути допоміжним матеріалом при дослідженні техніки перекладу турецькою мовою, для викладання теоретичного і практичного курсу перекладу та стилістики турецької мови, для потреб перекладу різних стилів турецької мови, виступити базою для подальших розробок у сфері граматики турецької мови. Ми намагаємося ґрунтовно дослідити особливості функціонування перифрастичних форм у офіційно-діловому стилі турецької мови.

Перифрастичні форми дієслова, зустрічаючись у більшості тюркських мов, відрізняються широким розповсюдженням у південно-західних тюркських мовах. Компенсація недорозвиненості тієї чи іншої аналітичної конструкції способів дії за допомогою більш розвинених синонімічних перифрастичних сполучень є очевидною тенденцією в типологічній структурі турецької мови.

Перифрастичні форми дієслова фактично виникають у турецькій мові поступово, замінюючи інші аналітичні форми, які вважаються старішими видовими формами в цій мові. Наприклад, на більш ранніх етапах розвитку тривалість дії виражалася за допомогою аналітичної форми --ip durmak; у старотурецькій мові замість дієслова durmak вживалися дієслова yatmak чи yьrьmek. Ці форми залишилися у широкому вжитку в туркменській мові, яка, підпадаючи під вплив тюркських мов інших груп майже повністю зберегла граматичні конструкції, властиві давній турецькій мові.

У радянській тюркології проблема перифрастичної форми дієслова в турецькій мові не була розроблена на достатньому рівні, оскільки розглядалась лише як один з аспектів видової категорії дієслова разом із формами на позначення швидкості, тривалості й повторюваності дії (sцyleyip duruyor, koyuverdi тощо), причому структурні особливості цієї аналітичної форми не розглядались.

Одним із перших вчених, який звернув свою увагу на таке граматичне явище, був видатний тюрколог О. М. Самойлович ("Краткая учебная грамматика османско-турецкого языка"). Зокрема, у цій праці він зазначає, що за допомогою дієслова olmak і дієприкметникових форм будь-якого простого дієслова, тобто теперішнього-майбутнього часу, минулого невизначеного часу, майбутнього часу та віддієслівного часу на -mak у місцевому відмінку утворюються описові (перифрастичні форми дієслова).

Надалі дослідження цієї категорії виду дієслова турецької мови проводились досить поверхнево. Першою значною роботою у сфері дослідження перифрастичних форм є, фактично, монографічна на той час робота М. С. Михайлова, у якій він, використовуючи описовий метод, проводить дослідження цих форм. Одним із найважливіших недоліків цієї роботи є несистемний підхід до дослідження, а також брак структурного аналізу таких форм. граматичний перифрастичний мова стилістичний

Варто зазначити, що достойна класифікація перифрастичних форм, побудована на структурних особливостях цієї форми, була запропонована А. Н. Кононовим. Проте у його роботі "Грамматика турецкого язика", на жаль, приділяється надто мало уваги цій проблемі.

У сучасній українській тюркології перифрастичні форми також є частково досліджені С. В. Сорокіним, який визначає перифрастичні форми як "засоби уточнення видової характеристики (характеру протікання) дії шляхом поєднання якоїсь із турецьких дієприкметникових форм з допоміжним дієсловом olmak, рідше bulunmak" [8, с. 115].

Як уже зазначалось, турецькі граматисти майже не проводили системний аналіз цієї форми. Фактично, першою спробою відокремити перифрастичну форму від інших форм із допоміжним дієсловом olmakє стаття турецької дослідниці, доктора філологічних наук С. Аслан. Натомість учені відносять їх до категорії birleзik fiiller, тобто об'єднані (складні) дієслова. У своїй роботі "Основи мовознавства" (Temel Dilbilgisi) Кемаль Демірай визначає поєднання допоміжного дієслова olmak із дієсловами у формах інших часів як поєднання іменника, прикметника, дієслова минулого, майбутнього, теперішнього-майбутнього часу, що стоять у третій особі однини стверджувальної й заперечної форми.

Як бачимо, у турецькій мовознавчій науці не приділяється достатньої уваги ні граматичним особливостям цієї форми, а ні дослідженню її функціонування в різних стилях.

За своїм значенням перифрастичні форми традиційно поділяють на шість видів: перфектна (-mi§ olmak / bulunmak), інтен- тивна (-ecek olmak/ bulunmak), значення початку дії (-ir olmak/ bulunmak), закінчення дії (-mez olmak/ bulunmak), тривалість дії (-mekte olmak/bulunmak), континуальна (-yor olmak/ bulunmak).

Як і будь-яка інша мовна одиниця, перифрастичні форми турецької мови мають не лише граматичні, а й стилістичні особливості, що зумовлені їхньою структурою та змістовним навантаженням. Перш за все, варто наголосити, що будь-яка перифрастична форма несе в собі більш окреслений семантичний наголос ніж дієслово, що має на меті виразити схожу думку відносно дії.

Структура перифрастичної форми - поєднання основного й допоміжного дієслова - надає можливість передавати різноманітні відтінки, що зумовили різне стилістичне використання цих форм.

Офіційно-діловий стиль вирізняється у переважній більшості мов, що функціонують як державні або офіційні. Однією з його ознак є багатошаровість, що пояснюється тим, що цей стиль обслуговує більш ніж якусь одну сферу людської діяльності.

У турецькій мові диференціація між різними стилями мови яскраво відчувається саме завдяки синтаксичним конструкціям і різними морфологічним засобам, а також вживанню лексики, притаманної саме цьому стилю. Зокрема, якщо зіставити офіційно-діловий і художній стилі в турецькій мові, ми можемо виявити такі особливості, як використання різних синтаксичних конструкцій, відмінної лексики й різних засобів експресії. І, як наслідок, мова деяких видів офіційно-ділових документів є важко зрозумілою читачеві без юридичної освіти.

Особливості використання перифрастичних форм у різних стилях можна пояснити двома основними чинниками: історичним і внутрішньо структурним.

Під історичним чинником ми розуміємо той факт, що з прийняттям тюрками Ісламу починається дуже сильний вплив арабської й перської мови на турецьку, як наслідок чого виникає велика кількість запозичень, що належать до різних мовних ресурсів - від лексики та фонетики до морфології та синтаксису. Зокрема, у синтаксисі вплив арабської й перської мови виявляються на рівні утворення словосполучень (арабський і перський ізафети) і в конструкції складних речень за допомогою формальних засобів зв'язку, властивого цим мовам (артиклі, сполучники тощо). Завдяки цьому фактору стала формуватися "висока мова", яка позбулася багатьох граматичних явищ "народної" турецької мови, не виключенням якої стали й перифрастичні форми дієслів, які вони були в давній мові.

Як наслідок, перифрастичні форми майже зовсім не використовуються в багатьох видах юридичних паперів, що пояснюється наявністю великої кількості дієприкметників і дієприслівників арабського та перського походження в цьому стилі, а також його консервативністю. Тобто замість використання турецьких граматичних конструкцій до цього часу продовжується використання старих запозичень. Найяскравіше цей процес можна від- стежити саме на матеріалі текстів турецьких довіреностей, тому що цей вид ділового документу в турецькій мові майже не змінюється, перевага надається архаїчним формам.

Крім того, важливим моментом щодо використання перифрастичних форм у різних стилях турецької мови є сама структура видової форми. Як зазначалося в першому розділі, перифрастичні форми утворюються шляхом поєднання основ будь-якого дієслова, що стоять у формах на -шц, -ar, -maz, -yor, -acak, - makta з допоміжними дієсловами olmak/bulunmak.

Із погляду граматики обидва допоміжні дієслова є еквівалентними у своєму значенні. Проте із погляду стилістики не можна поставити паралель між цими дієсловами як компонентами цієї граматичної структури, оскільки вони надають перифрастичним формам різного стилістичного забарвлення.

Зокрема, допоміжне дієслово bulunmak вживається переважно з основними дієсловами утвореними за допомогою -mis, - makta, рідше -yor. Використання ж цього допоміжного дієслова з іншими основами перифрастичних форм майже не спостерігається. Дієслово bulunmak надає перифрастичній формі більш "наукового" вигляду, а речення, у якому воно використовується, позбавляє емоційної експресії. Саме цим пояснюється той факт, що перифрастична форма, утворена за допомогою основного дієслова bulunmak дуже часто використовується в пасивному стані або в теперішньому тривалому часі на -makta. Наприклад: Maalesef, bu son teslim gьnьne uymamiз bulunuyorsunuz - На- жаль, ви остаточно порушуєте останній термін доставки [9, с. 56].

Зокрема, M. C. Михайлов зазначає, що різниця використання дієслів olmak і bulunmak у структурі перифрастичної форми пояснюється стилістичними чинниками, проте у його роботі, на жаль, немає подальшого дослідження цього важливого аспекту [4, с. 120].

А.М. Кононов теж стверджує, що вибір дієслова olmak чи bulunmak визначається стилістичними чинниками та виділяє поєднання дієслова bulunmak та основи минулого суб'єктивного часу (форма на -mis) як особливий тип результативного виду. Це сполучення позначає, що результат дії, виражений вихідною основою, сприймається пов'язаною з тим часовим розрізом, що позначена відповідною формою дієслова bulunmak [3, с. 212]. Наприклад,

Bay ...Size fyatlar, teslimat koyullari vb ile ilgili olarak bilgi vermiЯ bulunmaktadir. - Пан ... вже повідомив вам все пов'язане з цінами, умовами та іншим [9, с. 40]

Крім того, щодо відмінності використання цих двох дієслів А. М. Кононов висловлює таку думку: при утворенні перифрастичних форм тривалого виду, вибір між дієсловами olmak і bulunmak зумовлюється граматичним чинником. У випадку відмінювання цієї дієслівної форми використовується дієслово bulunmak, у той час як у безособових формах використовується дієслово olmak.

Функціонування перифрастичних форм в офіційно-діловому стилі можна назвати більше явищем випадковим (авторським) ніж системним. Відповідно, перифрастичні форми вживаються переважно в документах із більш-менш довільним стилем написання (листах, зверненнях, контрактах), натомість у таких видах, як довіреність є рідкісним. Останнім часом спостерігається тенденція зростання кількості перифрастичних форм у таких видах документів як наказ, постанова тощо.

Зокрема, у своїй праці "Практикумі ділової турецької мови" Н. М. Галиакбарова звертає увагу на особливості функціонування певних граматичних форм, серед яких виділяє перифрастичну форму на -тц olmak як притаманну власне мові офіційно- ділових паперів [2, с. 5].

У цьому стилі переважно зустрічаються три види перифрастичних форм - на -makta olmak, -acak olmak, -mi§ olmak. Використання інших типів перифрастичних форм в офіційно-ділових документах спостерігається вкрай рідко. Наприклад:

- Bunun ile birlikte, size yu anda ьretilmekte oldugumuz mallarin bir broyьrьnь iliзikte arzediyoruz [9, с. 40]. - Разом із цим, ми б хотіли надіслати Вам брошуру з інформацію про товар, який на даний момент ми виробляємо.

(4) 81 madde зartlarini karзilayabilecegiyeterlikesinikle varsayi la bilece kolan anla^malarlasinirli olarakmuafiyetverilmektedir [13, с. 579]. - Частковий імунітет надається угодами, які однозначно можна вважати такими, що достатньо відповідають умовам 81 статті.

На особливості вживання в офіційно-діловому стилі турецької мови також звертає увагу і C. В. Сорокін. Перифрастичними слід також вважати поширені у сучасній турецькій мові (насамперед текстах офіційно-ділового стилю) конструкції, утворені на основі дієприкметників із дієсловом olmak у формі дієприслів- ника-зв'язки - olup. Наприклад,

Bu firmayla зaliзmalarimiz her yцnьyle mьkkemel bir зekilde sьregelmiя olup onlari size kesinlikle tavsiye edebiliriz [9, с. 48]. - Оскільки наше співробітництво з цією компанією в усіх сферах було дуже успішним, ми впевнено можемо радити Вам їх.

Аналізуючи структурні особливості перифрастичних форм, а також їхні стилістичні особливості та використання в різних стилях турецької мови можна прийти до таких висновків.

Перифрастичні форми по своїй суті є явищем не стилістичного, а граматичного характеру, проте вони здатні надавати стилістичного забарвлення.

Надання цими формами стилістичного забарвлення реченню або тексту пояснюється двома основними чинниками: історичним та внутрішньоструктурним.

Історичний чинник пояснюється заміною перифрастичних форм іноземними морфологічними та синтаксичними структурами здебільшого арабського й перського походження та поверненням цих форм у вжиток лише з початком періоду Танзимату.

Внутрішньоструктурний чинник вживання перифрастичних форм визначає використання певної форми залежно від її складу та синтаксичної функції в реченні.

Список використаних джерел

1. Алекперов А. К. Сложные глаголы в современом азербайджанском языке / А. К. Алекперов. - Баку, 1951.

2. Галиакбарова Н. М. Деловой турецкий язык. Практикум. Н. М. Гали- акбарова. - Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2014.

3. Карашарлы Ч. М. Видовая характеристика глагола в тюркских языках юго-западной группы / Ч. М. Карашарлы. - Баку, 1982.

4. Кононов А. Н. Грамматика современного турецкого литературного языка / А. Н. Кононов. - Л. Изд-во АН СССР, 1956. - 570 с.

5. Михайлов М. С. Перифрастические формы и категория вида в турецком языке / М. С. Михайлов. - М. Изд-во Моск. Ин-та востоковедения, 1954.197 с.

6. Паламар Л. М. Мова ділових паперів : практ. посіб. / Л. М. Паламар. - К. : Либідь, 2000. - 296 с.

7. Самойлович А. Н. Краткая учебная грамматика османо-турецкого языка / А. Н. Самойлович. - М., 2002.

8. Сорокін С.В. Турецька й українська мови всистемі координат "ВИД - ЧАС - МОДАЛЬНІСТЬ" : монографія / С. В. Сорокін. - К. : Вид-во КНЛУ, 2009.

9. Сорокін С. В. Практичний курс перекладу з турецької мови. Переклад газетно-інформаційних текстів / С. В. Сорокін. - К., 2010. - Ч. 1.

10. Altinparmak A. Tьrkзe-оngilizceticari yaziзma el kitabi / Altinparmak Artun. - Istanbul, 2009.

11. FuatBozkurt. Tьrklerin dili. - Ankara, 2002.

12. Demiray Kemal. Temel Dilbilgisi. - Istanbul, 1992.

13. Pr. D. Yilmaz. Aslan Rekabet hukuku bakimindan Dikey Anla^malar. Teori ve uygulama. - Istanbul, 2004.

14. Спотар-Аяр А. Ю., ассист., Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, Киев

Размещено на Allbest.ru