Головні особливості емоційно-оцінної концептуалізації дійсності на словотвірному рівні японської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Головні особливості емоційно-оцінної концептуалізації дійсності на словотвірному рівні японської мови

Комісаров К.Ю.

м. Київ

Анотація

Висвітлено головні особливості відображення емоційно-оцінної концептуалізації дійсності на словотвірному рівні японської мови. Вказано на роль аксіологічного чинника у механізмі концептуалізації дійсності. Проведено класифікацію цікавих з погляду аксіології засобів японського словотвору і визначено емотивне навантаження для кожної категорії таких засобів. Окреслено переважні сфери функціонування лексичних одиниць із емоційно-оцінними словотвірними афіксами.

Ключові слова: концептуалізація дійсності, словотвірний рівень мови, словотвірний афікс, емотивне навантаження, поліфункціональність.

Освещены основные особенности отражения эмоционально-оценочной концептуализации действительности на словообразовательном уровне японского языка. Акцентирована роль аксиологического фактора в механизме концептуализации действительности. Проведена классификация интересных с точки зрения аксиологии средств японского словообразования, и определена эмотивная нагрузка для каждой категории таких средств. Очерчены преимущественные сферы функционирования лексических единиц с эмоционально-оценочными словообразовательными аффиксами.

Ключевые слова: концептуализация действительности, словообразовательный уровень языка, словообразовательный аффикс, эмотивная нагрузка, полифункциональность.

Main features of reflection for emotional and axiological conceptualization of reality on the derivational stratum of the Japanese language are highlighted. Role of axiological factor in the mechanism of conceptualization of reality is emphasized. Classification for the means of Japanese word formation being of great interest from the point of axiology has been carried out, and the emotional load for each category of such means has been determined. Primary spheres of functioning for lexical units with emotional and axiological word-building affixes are defined.

Keywords: conceptualization of reality, derivational stratum of language, derivational affix, emotional load, multifunctionality.

Як відомо, поняття оцінки вивчається в межах особливої науки - аксіології, а дослідження з аксіології в Японії проводяться здебільшого у філософській та економічній площинах [6; 7]. На зв'язку аксіології та лінгвістики особливо не наголошується, якщо не брати до уваги такі терміни, як ШШШШ вираження цінності, що може розглядатися як вираження бажання обміну чи ШШЙЙД

ШШ^ШШ вираження відносин, що безпосередньо не пов'язані з історичним розвитком. Річ у тім, що про вербальне вираження у таких випадках ідеться лише побіжно. Якщо ж говорити про аксіологічний чинник у лінгвістиці, то тут головна увага науковців зосереджується на японській лексиці, а словотвір при цьому не отримує належної наукової розробки з точки зору його ролі в емоційно-оцінній концептуа- лізації дійсності. Це, переважно, й свідчить на користь актуальності досліджень в окресленому фреймі.

Метою цієї наукової розвідки було визначити, яким чином емоційно-оцінна концептуалізація дійсності японським етносом відображається на словотвірному рівні сучасної японської мови, що зумовило необхідність розв'язання низки завдань: вказати на роль аксіологічного чинника у механізмі концептуалізації дійсності, а також на деяку важливу специфіку орієнтування на цей чинник в японській лінгвістиці; здійснити класифікацію цікавих з погляду аксіології засобів словотвору і визначити емотивне навантаження для кожної категорії таких засобів; окреслити переважні сфери функціонування лексичних одиниць із емоційно-оцінними словотвірними афіксами.

Отже, об'єктом нашого вивчення стала емоційно-оцінна концептуалізація на словотвірному рівні сучасної японської мови, а предметом - словотвірні афікси-ре- презентанти такої концептуалізації.

Як справедливо відзначає П.С. Дудик, винятково важлива роль у вираженні найрізноманітніших лексичних значень, які властиві словам і багатьом сполученням слів, належить засобам словотвору, особливо афіксам. Функції словотвірних засобів мовних одиниць практично реалізуються у мовленні всіх носіїв конкретної мови.

Словотвірний афікс - явище одночасно і лексичне, і морфологічне, і стилістичне, бо кожен суфікс чи префікс надає семантиці кореневої частини слова або зовсім нового лексичного значення, або значення тільки додаткового, особливого, яке доповнює, видозмінює те, що виражається кореневою частиною слова [3, с.180].

Говорячи про мовне значення, І.О. Голубовська пропонує використовувати людську свідомість як схему метаопису цього значення, позаяк сучасне “когнітологіч- не” розуміння мовного значення постулює його суб'єктивізм, антропоцентричність, культурну зумовленість та енциклопедизм, тобто входження до структур знання про світ. При цьому дослідниця наголошує на тому, що концептуалізація дійсності є багатоканальною і цілісною: це забезпечується одночасною роботою всіх компонентів свідомості людини, у зв'язку з чим доцільно говорити про різні види концептуалізації дійсності звичайною свідомістю: сенсорно-рецептивну, логіко-поняттєву, емоційно- оцінну та морально-ціннісну, які об'єктивуються національно-мовними формами. У кожному з видів концептуалізації дійсності тією чи іншою мірою задіяні різні мовні рівні, й емоційно-оцінна концептуалізація пов' язана, насамперед, з лексичною та морфологічною системами мови [2, с. 9]. У межах цієї розробки ми приділяємо увагу саме морфологічній системі, а про лексичну згадуємо лише побіжно, що може викликати певні труднощі інтерпретації.

Річ у тім, що коли йдеться про лексику, японські лінгвісти оперують поняттями “уявлення” (®А-- Vі) та “враження” (РР Ш) і проводять розмежування одиниць мови на ті, що “справляють позитивне враження” (Aя^Wpp ШААА^ЬЮ), наприклад, ШШ елегантність, вишуканість, люб'язність, турботливість, RA А» демократія; ті, що “справляють негативне враження” (^AA.XWppШААА ЪЪЮ), наприклад, ШШ гидота, мерзота, ЩШ забруднення, фашизм; “слова, що характеризуються нейтральним уявленням” ( АйЙААА-- Ш): Ш дерево, А людина, Ш дім, будинок, ® дощ. Проте, залежно від психологічного та психічного стану людини, і нейтральна лексика може сприйматися як позитивна чи негативна. Так, зокрема, для аграріїв, що зіткнулися з проблемою посухи, дощ (®) є бажаним явищем, а от пересічні громадяни, які вже втомилися від тривалого сезону дощів (Ш®), хотіли би припинення опадів [5, с. 383].

Отже, як уже говорилося, на аксіологічний чинник японські мовознавці схильні спиратися, здебільшого, при аналізі лексики. Що ж до словотвірного рівня японської мови, то тут така інтерпретація майже не застосовується, і, відповідно, наукові праці, що були б безпосередньо присвячені позитивній, негативній та нейтральній семантиці одиниць цього стратуму, нам не зустрілися. Проте, ми таки вбачаємо перспективність досліджень емоційно-оцінної концептуалізації на цьому рівні і, зокрема, - за аналогією до лексики, але з обов'язковою поправкою на поліфункціональність, що нею володіють деякі продуктивні афікси японської мови.

Перш ніж перейти безпосередньо до аналізу афіксів-репрезентантів емоційно- оцінної концептуалізації дійсності у сучасній японській мові, варто вказати на наше розуміння співвідношення категорії емоційності та категорії оцінки. Оцінка - це вербалізований результат кваліфікуючої діяльності емотивного компонента колективної етнічної мовної свідомості, і категорія оцінки є нерозривно пов'язаною як з категорією емоційності, так і з категорією експресивності. При цьому, ми повністю згодні з І.О. Голубовською в тому, що у контексті міжмовних культурологічних студій на перше місце у відповідній термінологічній тріаді слід поставити компонент “оцінний”, на друге - “емотивний”, на третє - “експресивний”, позаяк оцінка як універсальна мовна категорія повинна передувати емоції, виявлення якої у мовах різних народів є дуже своєрідним; експресія ж виступає природним наслідком емотивності [1, с. 57-58].

Широко відомим є факт, що в сучасній японській мові афіксація є одним із актуальних шляхів у системі розмовного словотвору. Тут функціонує численна група специфічно розмовних афіксів, важлива роль яких полягає в утворенні типової для розмовного стилю лексики. У цілому вони формують масштабний прошарок колоквіа- лізмів, значна частина яких має прямі синонімічні відповідники у складі нейтральної лексики. Ґрунтовним вивченням японських словотворчих афіксів в етимологічному, структурно-семантичному та функціональному ключі займався свого часу провідний радянський японіст О. А. Пашковський [4].

На користь етнічної обумовленості емоційно-оцінної концептуалізації дійсності засобами словотвору свідчить, зокрема, той факт, що за походженням абсолютна більшість розмовних афіксів у японській мові є питомо японськими. Для них характерна наявність загальних семантико-стилістичних властивостей, а також актуалізація звукової форми, властивої експресивній лексиці в цілому (подвоєння при голосних k, p, t, назальний n, дзвінкі приголосні d, b на початку і палатальна приголосна ch). У загальній масі афікси цієї групи визначаються як розмовно-експресивні. Афіксальний словотвір часто поєднується з іншими способами, характерними для розмовного мовлення.

Слід, однак, зауважити, що успішно афіксуються як споконвічно японські слова ЇДто, так і китаїзми та запозичення з європейських мов^ЖМ. Афіксації зазнають, здебільшого, іменники, прикметники та дієслова. Для прислівників афіксація не є типовою.

Якщо говорити про емотивне навантаження таких афіксів, то воно зводиться до такого: 1) невимушеність або повсякденно-побутовий характер, підвищена виразність; 2) інтенсифікація основної семантики слів, що нерідко призводить до зниження стилістичного тону висловлювання; 3) пестливість чи жартівливо-іронічний характер; 4) пейоративність.

Головна специфіка більшості розмовних афіксів полягає в їхній поліфункціо- нальності. Це проявляється, передусім, у потенційній можливості цілої низки афіксів використовуватися з доволі різним емотивним навантаженням. Наприклад, суфікси -кко, -ппо можуть надавати відтінку невимушеності (Й^2 куточок, ЖоЙ хвостик), суб'єктивної оцінки (5оЙ^ дешевий на вигляд) або легкої пейоративності (^ДоД коротунчик). Граматична поліфункціональність виражається в утворенні одним і тим самим афіксом лексики різних граматичних категорій. Так, афікс кко може виконувати роль суфікса іменників, прикметників та дієслів; афікс кусо утворює іменники і прикметники, виступаючи в ролі як префікса, так і суфікса (§ серйозний до занудства, неуміла).

Чи не найчисленнішу групу складають експресивні афікси, що підкреслюють загальну виразність слів, тією чи іншою мірою інтенсифікують їх значення, часто надають різні відтінки пейоративності.

Серед афіксів іменників існує цілий ряд суфіксів для неістот, що несуть із собою позитивну конотацію і надають невимушеного, пом'якшеного і навіть поетичного звучання нейтральним словам і всьому тексту: ЩТЬ сніжинки, ^0® (ясне) сонечко, місяченько. Це приклади найтиповіших для японської мови морфо логічних засобів персоніфікації (-тачі - нерегулярний засіб вираження граматичної множини для істот; -сама - частотний шанобливий суфікс, що приєднується до назв посад і звань, а також до прізвищ та імен осіб), що зайвий раз свідчить про приязне ставлення японців до явищ природи. У деяких випадках суфікси невимушеності для неістот є близькими за своїми функціями до пестливих суфіксів, які широко вживаються у мовленні, адресованому дітям. Це, насамперед, фоноекспресивні суфікси рядів -ко, -ппо, -ччьо: краєчок, половинка, секретик, таєм-ничка, кінчик, щічка.

На користь поліфункціональності японських афіксів свідчить, зокрема, й той факт, що, зберігаючи відтінок невимушеності, суфікс -ко (-кко) може також вказувати на дію, процес, справу: Ш®оВ біг наввипередки, ІЯ^оВ хто довше витримає смішну фізіономію партнера (дитяча гра). До таких прикладів належать і колоквіаль- ні одиниці, пов'язані з випорожненням (ЬШ'В та ВоВ), що походять від звуконас- лідувань. Ономатопеї зобов'язані своєю появою і деякі розмовні номени тварин, по- заяк засновані на імітації голосів цих тварин (йщШ): ЬШВ собака, Ш^ШВ кіт, ВоВ курка. Повертаючись до назв дитячих ігор, згадаємо і доволі продуктивний складений суфікс -ґокко: ^ЙВ'оВ гра в учителя, ^Ш^^ШВо'В гра у лікаря, Упи^ВоВ аматорська дитяча боротьба.

Слід зауважити, що деякі зі згаданих вище суфіксів іноді приєднуються до односкладових слів з метою полегшення їхнього сприйняття на слух: ШоВ корінь, корінець, ШоВ плід, ягідка, ЖоЙ хвостик. Таким чином, тут ідеться не стільки про емоційний, скільки про колоквіальний відтінок, і можна навіть сказати, що вживання суфіксів у таких випадках має не експресивно-оцінний, а суто прагматичний характер, проте загальне забарвлення висловлювання буде м'яким та невимушеним. аксіологічний словотвір лексичний афікс

Значну групу експресивних афіксів складають дієслівні префікси фоноекспре- сивного характеру, що емфатизують нейтральну лексику та нерідко надають їй фамільярного забарвлення. Основними з них є бучі-/буц-/бун-, фун-, хін-/хіц-, суц-, цуц-/ цун-, оц-. О.А. Пашковський, характеризуючи ці префікси, відзначав їх здатність змінювати емотивне навантаження основного дієслова і всього вислову, надаючи йому більшої виразності [4, с.86-124]. Основній масі таких похідних дієслів властива семантична загальність, вони позначають різноманітні дії або стани предметів, інтенсивні переміщення в просторі тощо: ШоЩШ збити з ніг, ШШШЪ сильно вдарити, ШШЩЪ скрутити, '^оЩ.Ш відштовхнути.

До типових афіксів-інтенсифікаторів належать фоноекспресивні суфікси прикметників -кко, -ккоші/-ккаші, -тта, які посилюють значення і надають розмовного характеру нейтральній лексиці (зазвичай, із підкреслено негативним оцінним компонентом): небезпечний (пор.: й^И), неприємний (пор.: И^/Ј), огидний (пор.: і^\И).

Особливо велику групу утворюють пейоративні афікси, що виражають широку гаму негативних відтінків: від трохи зневажливого до брутально-лайливого, як показано нижче.

Суфікси -кко, -ппо, -ппе, -ччьо використовуються для утворення іменників на позначення людей, зазвичай надаючи нейтральній та розмовній лексиці знижено-фамі- льярного звучання або відтінку легкої зневаги: коротун, дівчисько,

С'Го^ копотун.

До слабко-пейоративних афіксів відносять також суфікси для істот -суке, -бо:, -я. Суфікс -суке зазвичай надає нейтральній або розмовній лексиці відтінку легкої зневажливості: п'яничка, ШШЙЙ сонько. Суфікс -бо:/-мбо: у значенні “людина, що проявляє схильність до дій, які вважаються неправильними чи небажаними”, заміщує нейтральний суфікс -моно або приєднується до різних основ слів, надаючи їм фамільярного характеру та глузливого забарвлення, пейоративності: йЛ /иШ забудькуватий, ШШШ сонько, ШХйШ поспішайло. Суфікс -я у нейтральному плані утворює іменники зі значенням “людина певного роду занять, професії”: ft'/д й політик, ШШЙ технолог; окрім того, він може вносити до семантики слів відтінки насмішки, легкої зневаги і утворювати іменники із загальним значенням “людина з певними рисами характеру або особистими якостями”: Ш^й мовчун, ,Ш^^й скнара, ШЬЙЙЙ людина, що ніяк не може залишатися на самоті.

Серед яскравих пейоративних афіксів виділяються напівфункціональні афікси бака та кусо, інтенсивний префікс до-, лайливий суфікс -ме. Афікси кусо та бака походять від повнозначних слів “лайно” та “дурень” відповідно і в якості префіксів або суфіксів вживаються з іменниками або прикметниками. Вони мають яскраву експресивність, посилюють значення нейтральних слів і зазвичай надають їм пейоративного забарвлення: \йЙШ зубріння, \Й®Й\ЙИ аж ніяк не цікавий. Цікаво, що префікс бака може вносити у значення нейтральної лексики сему “надмірний” і, відповідно, елемент емоційної оцінки без відчутного зниження тональності спілкування: (ІЙйИ чесний до безглуздя, ввічливий до непритомності, (ЙЙйИ надто дорогий. Для префікса кусо характерне надання або інтенсифікація лайливого відтінку: \йШ стара карга, старий шкарбун. Він досить легко приєдну ється до іменників та прикметників, посилюючи загальну експресивність висловлювання і надаючи предметові мовлення негативних рис. Таке вживання характерне для фамільярно-зниженого мовлення і, в першу чергу, - чоловічого. Фоноекспресивний префікс до-/дон- сигналізує про знижену тональність спілкування і посилює експресію розмовної лексики і не тільки: KUSU (убогі) селяни; ййй, t'UC4И самий кінець, останнє місце. Суфікс -ме завжди сприймається як “лайливий”, широко вживається з іменниками та деякими особовими займенниками і передає спрямовані на предмет мовлення негативні емоції, посилює експресію лайливих слів: ЩЙЙ недоумок, клятий..., іродів... (функціонує як займенник 3-ї особи однини за зниженої тональності спілкування).

Група жартівливо-пестливих та іронічних афіксів представлена суфіксами -сан/сама, -чян, префіксами о-/ґо-, а також суфіксом -чікку. Суфікси -сан/-сама, -чян можуть вживатися для пом'якшення значення іменників, що характеризують людину, надання їм фамільярно-жартівливого, пестливого відтінку: йЇІйУй дурник, Сй Уй товстянок.

Виявляється, навіть гонорифічні префікси о-/ґо- можуть передавати насмішку, іронію, якщо використовуються у дещо переосмисленому значенні:

V'5 високої про себе думки, Вони явно мають почуття один до одного!

Суфікс -чікку має іншомовне походження (-tic: romantic ^ exotic хйУ'йуУ, erotic ^ тощо) і утворює оціночні прикметники роз мовного характеру із жартівливим або іронічним відтінком, в основному, на базі питомо японської лексики та китаїзмів: іУЙйуУ дівочий, цнотливий, ЙШйуУ комічний. Проте, як не дивно, лексичними прошарками та словотворення за участю цього запозиченого суфікса не обмежується - воно поширюється і на лексику європейського походження ^ЙМ, і виникає таке відчуття, що словотвір європейських мов ніби отримує своєрідне продовження на японському ґрунті: УУУУЬй уУ (англ.: adult + -tic) недитячий, У/У^^йуУ (нім.: Mдrchen + -tic) казковий, феєричний.

Окреслене вище явище свідчить про схильність представників японського етносу ефективно й оперативно засвоювати чуже. Проте слід неодмінно відзначити, що робити це вони прагнуть доволі вишукано і, водночас, максимально органічно для власної етнолінгвокультури. На наше переконання, на основі вражень, отриманих від контактів з європейськими лінгвокультурами, японці, коли це доцільно, вдаються до створення схожого емоційного фону у власному мовленні, в т.ч. засобами словотвору. У цьому зв'язку варто згадати і про зворотне явище - додавання питомо японських афіксів до запозичених основ.

Так, останнім часом спостерігається тенденція додавання споконвічно японського дієслівного форманта -ру до частин запозичених слів: УУ5 їхати на таксі (= У У'У--), уУЪ їсти у "МакДональдс" (= ^УКЙ/УКС'Й^5). У такий спосіб створюються нові дієслова, що переважно використовуються у мові японської молоді. Аналогічний механізм почав застосовуватися і щодо класу прикметників. Закінчення предикативних прикметників -і може приєднуватися до деяких запозичень: ЙУ' ' сучасний,модерновий (від англ.: now). Такі нові дієслова та прикметники мають ту саму словозмінну парадигму, що й споконвічні.

Проведене дослідження дозволило дійти низки висновків. По-перше, емоційно-оцінна концептуалізація дійсності успішно відбувається на словотвірному рівні японської мови, і досліджувати її можна за аналогією до лексики, але з обов'язковою поправкою на поліфункціональність продуктивних афіксів. По-друге, абсолютна більшість афіксів-репрезентантів емоційно-оцінної концептуалізації є питомо японськими, проте у системі японського словотвору можуть успішно функціонувати й запозичені елементи, створюючи особливий емоційний фон. По-третє, емотивне навантаження таких афіксів полягає, здебільшого, у невимушеності, підвищеній виразності, інтенсифікації основної семантики слів, пестливості, жартівливості, іронічності та пейоративності. По-четверте, активне функціонування емоційно-оцінних афіксів обмежується цариною неформального, інтимно-фамільярного спілкування, а для офіційного та нейтрального мовлення вираження оцінки у такий спосіб не є бажаним, оскільки може призвести до суттєвого зниження стилістичної тональності.

Список використаних джерел

1. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу: монографія / Ірина Олександрівна Голубовська. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Логос, 2004. - 284 с.

2. Голубовська І.О. Ет- носпецифічні константи мовної свідомості: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.15 / І.О. Голубовська ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2004. - 38 с.

3. Дудик П.С. Стилістика української мови : Навчальний посібник / П.С. Дудик. - К. : Академія, 2005. - 368с. - (Альма-матер);

4. Пашковский А.А. Слово в японском языке / А.А. Пашковский. - М., 1980. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru