Темпоральні та паузальні аспекти просодії емоційно насичених фрагментів публічного виступу в театральній радіопостановці (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі аудіозаписів радіовистав)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Темпоральні та паузальні аспекти просодії емоційно насичених фрагментів публічного виступу в театральній радіопостановці (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі аудіозаписів радіовистав)

Лисенко К.В.

м. Київ

Експериментально-фонетичне дослідження інтонації усного мовлення є одним з актуальних напрямів сучасної лінгвістики. Інтонація постає як засіб цілеспрямованого кодування інформації [3], [8], [13], [16], [20], впливу на адресата [1], [9], [19], [21], вираження емоцій [6], [22].

Провідні українські фонетисти розглядали сегментний рівень та інтонацію, дотримуючись різних підходів: соціокомунікатив- ного [13], [16], комунікативно-функціонального [5], [8], комунікативно-прагматичного [15], [18], [10], і комунікативно-динамічного підходів [4].

Разом із тим діахронному підходу до вивчення просодичних параметрів реалізацій драматичних творів відведено недостатньо уваги. Теоретичне обґрунтування та практична розробка різних аспектів просодичної організації драматичних творів у реалізаціях різних виконавців у діахронії є актуальною та маловивченою проблемою.

Практична цінність дослідження зумовила можливість використання його результатів у практиці викладання теоретичного (розділи "Просодія дискурсу", "Фоностилістика", "Риторична фонетика", "Інтонологія") і практичного курсу англійської мови.

Дослідження присвячене порівняльному аналізу чотирьох варіантів аудіозаписів монологу п'єси В. Шекспіра "Ричард ІІ", у виконанні акторами Орсоном Велсом (Orson Welles, 1944 р.), Майклом Редгрейвом (Michael Redgrave, 1962 р.), Річардом Бертоном (Richard Burton, 1980-ті рр.) і Рупертом Грейвзом (RupertGraves, 2002 р.) для виявлення інваріантних і варіативних ознак у плані просодичного оформлення з метою визначення особливостей паузаційних і те- мпоральних характеристик певних найбільш емоційно напружених фрагментів монологу: "Of comfort no man speak". Аналіз проводився за допомогою програми SpeechAnalyzer 3.0.1.

Спроби аналізувати аудіозаписи з голосами поетів, акторів, читців робилися неодноразово. Особливо великий внесок у цю справу зробив С. І. Берншейн. "Феномени звучання за природою своєю ско- роминущі, вони не зберігаються, якщо їх не перетворити в матеріальну річ, за допомогою запису. Наш час із колосальною швидкістю витісняє з життя велику кількість йогозвукових проявів, замінюючи їх новими звучаннями. Як старе, так і нове потребує фіксації" [2].

Аудіозаписи дозволяють досліджувати інтонаційно-мелодичні, емоційно-експресивні, темброві закономірності мовлення, що, поряд із фонетичними, орфоепічними особливостями його сценічного звучання, відкривають можливості для визначення стилю сценічного мовлення.

Мовленнєва техніка драматичного актора складається з декількох компонентів: голос, дикція, вимова, дихання,

особистісніінтонаційно-мелодичні особливості мовлення, прийоми ритмічної організації авторського тексту. Ці технічні компоненти, кожен окремо і усі разом, мають певну міру виразності та відрізняють одну голосо-мовленнєву систему від іншої, інтонаційні малюнки одного актора від інтонаційних малюнків інших акторів та виділяють його з традиційної системи сценічних інтонацій в певний часовий період.

Оскільки ХХ ст. справедливо вважають часом режисерського театру, творчість актора неможливо розглядати без урахування впливу режисерської концепції на стиль акторської вимови. Режисери - це представники певного театрального напряму, що корелює з певною естетичною моделлю або усталеними театральними традиціями. Це безпосередньо впливає на створення сценічного образу, а інколи і повністю визначає стиль виконання.

Кожен із факторів, що впливає на стиль мовлення, є визначальним, отже при аналізі стилю сценічного мовлення необхідною умовою є точна уява про ступінь впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Якщо виконання акторів, що репрезентують реалістичну лінію в сценічному мистецтві, просякнуте бажанням розкрити психологічну основу п'єси та сценічного образу, то актори класичного напрямку цього зазвичай не прагнули. Вони мали володіти прийомами декламації, вміти за певними канонами модулювати свій голос залежно від почуттів, які необхідно передати, знати, які жести слугують для демонстрації певного стану героя, навчитись гарно рухатися по сцені, тобто вміти показати зовнішню, умовну форму "пристрасті", спосіб висловлення якої на сцені був завжди твердо зафіксований.

Отже, надаючи своїм героям рис монументальної шляхетності, актори часто нехтували привнесенням "нагально-людського" як у форму образу, так і його мовленнєвий узус[11].

Кожен літератор творить у певну, небайдужу щодо стилю, епоху і відбудовує в своєму творі певний час (теперішній, минулий або фантастичний). Не відчувати впливу стильового поля свого часу неможливо. Мовленнєвий стиль визначається комбінаціями голо- со-мовленнєвих характеристик: звуко-частотних, динамічних, темпо-ритмічних, тембрально-акустичних, тобто розмахом або компактністю голосових засобів; схильністю до мовленнєвої характерності або її відсутності; орфоепічною гнучкістю або негнучкістю, тобто інваріантною вимовою звуків або варіативністю, залежно від сценічних завдань.

Проведене дослідження присвячене вивченню взаємозв'язку та взаємовпливу найбільш напружених в емоційному плані фрагментів драматичного монологу В. Шекспіра "Of comfort no man speak" (із п'єси "Ричард ІІ")зі змінами основних показників просодичного оформлення цих фрагментів. Основну увагу було приділено темпоральним показникам виконання монологу різними акторами.

Пауза займає серед компонентів інтонації особливе місце. Як функціонально надсегментне явище, вона є особливим, "порож- нім",сегментом. Частіше за все пауза визначається як перерва у фонації на певний (зазвичай доволі довгий) час. Пауза (від лат.раш^ - зупинка, припинення) розуміється як "зупинка в мовленні, акустичним корелятом якої є відсутність звуку, а фізіологічно - зупинка в роботі мовленнєвих органів"[14].

Залежно від локалізації, у мовленні виділяють між- синтагматичну та внутрішньо-синтагматичну, або логічну паузи. Між-синтагматична пауза відділяє одну синтагму від іншої та знаходиться між словами, що характеризуються найменш тісним тематичним зв'язком. Внутрішньо-синтагматична, або логічна пауза, зустрічається всередині синтагми, слугує меті виділення певного члена речення та розділяє мовлення на логічні (смислові) відрізки. Логічна пауза може бути як об'єднувальною, так і роз'єднувальною. Об'єднувальна пауза слідує за підвищенням тону, а роз'єднувальна - за зниженням тону.

Також виділяють паузи невпевненості, або хезітації - які можуть бути як між-синтагматичними, так і внутрішньо-синтагматичними. Під паузами невпевненості розуміють момент у породженні висловлювання, коли мовець уповільнює свою промову в пошуках наступного слова або синтаксичної конструкції. На відміну від пауз невпевненості, логічні паузи, як правило, завершують синтагму, фразу або надфразове єднання, приєднуються до попереднього висловлювання, у той час як паузи невпевненості частіше відносяться до частини висловлювання, що слідує за паузою.

Між-синтагматичні та внутрішньо-синтагматичніпаузи можуть бути як синтаксично обумовленими, так і синтаксично необумовленими. Синтаксично обумовлене членування відповідає логіко- синтаксичній структурі висловлювання, тому межі семантико-син- таксичних єднань інтонаційно маркуються. Синтаксично необумовлене членування не відбиває семантико-синтаксичних зв'язків висловлювання й може втілюватись або в інтонаційному об'єднанні декількох синтаксичних цілих в одну синтагму, або в інтонаційному розділенні однієї семантико-синтаксичної єдності на декілька синтагм. Інтонаційно-синтаксична логічна пауза розділяє мовлення на мовленнєві такти у відповідності зі смисловими та граматичними зв'язками між словами.

Серед просодичних засобів, що зумовлюють феномен паузи, що сприймається на слух, перше місце посідає фізична пауза - перерва в мовленнєвому континуумі, коли амплітуда звукового тиску мовного сигналу дорівнює нулю. Фізична пауза є універсальним і найбільш надійним засобом макросегментації мовлення що звучить, за умови, що тривалість часової перерви сягає меж, які забезпечують можливість його сприйняття людським слуховим апаратом.

Для більшості пауз, за висновками дослідників, типовим є такий набір просодичних параметрів: високе значення тривалості перерви фонації, значні зміни ЧОТ та амплітуди інтенсивності. Представлений набір параметрів визначає, як правило, межі завершених висловлювань [12].

Певний вплив на якісні показники пауз у мовленні мають також фоно-стилістичні особливості тексту, і, у першу чергу, пов'язані з ними темпові характеристики. Виділені параметри, що забезпечують різний ступінь розпізнавання пауз у мовленні:

Високий ступінь розпізнавання -тривалість більша 600 мс;

Середній ступінь розпізнавання - 400-600 мс;

Низький ступінь розпізнавання - менше 400 мс.

Найпоширенішимиіз класифікацій пауз за їхньою тривалістю є розмежування на: а) короткі й довготривалі; б)короткі, середні та тривалі. Крім того, може бути дрібніша класифікація - в) дуже короткі, середні, довгі та дуже довгі;

Класифікація пауз за їхньою тривалістю тісно пов'язана з їхньою дистрибуцією в тексті та темповими характеристиками тексту. Швидкий темп містить меншу кількість пауз, натомість повільний темп характеризується як власне повільним вимовлянням слів, так і тривалішими паузами. Вважається, що довгі паузи чергуються з короткими відрізками звучання, і, навпаки, триваліші відрізки фонації комбінуються з короткими паузами.

Темп, як бачимо, як просодичний елемент є невід'ємною частиною комунікації. Він корелює із семантикою висловлювання і є стилістично зумовленим, характеризуючи швидкість реалізації певних програм у часовому просторі, кожна з яких відповідає мовним конструкціям.Синтагми, що несуть внутрішню емоційну напругу, приховані та стримувані емоції, тяжіють до змін темпу - як до уповільнення, так і до прискорення мовлення. За рахунок зменшення тривалості ненаголошених голосних швидке мовлення стає більш насичено консонантизованим, а повільне - більш вокалізованим. Відбувається так звана "руйнація" як голосних, так і приголосних звуків під впливом надшвидкого темпу, що, у свою чергу, призводить до появи великої кількості алофонів.

Одна з основних функцій темпу полягає в розрізненні ступеня важливості інформаційних одиниць у повідомленні. Глобальний дискурс темпу мовлення як лінійної послідовності фонацій та пауз, на думку Ю.О. Дубовського [6], лише дистантно корелює з пофразовим сприйняттям темпу.

Подібне дослідження дозволяє заглибитись у діахронічні аспекти специфіки досліджуваних варіантів реалізації тексту, зокрема темпоральних характеристик просодії монологу драматичними акторами різних років.

Пригадаймо ключові події, що відбуваються напередодні. Король Ричард разом із двоюрідним братом Едвардом повертається після придушення повстання в Ірландії і з'ясовує, що їхній кузен Генрі Болінброк, якого Ричард перед тим покарав, виславши з країни, вторгнувся в Англію. Болінброк вимагає скасування наказу про вислання з країни і повернення конфіскованого майна. Проте насправді він із військом вже окупував частину Англії і претендує на трон. Ричард розуміє, що його зрадили.

Краса та ефектність промови Ричарда перш за все проявляється у використанні точних емоційних метафор, наприклад:

Make dust our paper, and with rainy eyes / write sorrow on the bosom of the earth;

What can we bequeath /Save our deposed bodies to the ground?; Within the hollow crown /that rounds the mortal temples of a King / Keeps Death his court;

The antic sits and ... comes at the last and with a little pin / bores through his castle wall, and farewell king!

Шекспір у цьому монолозі використовує, крім метафори, такі прийоми, як персоніфікація, метонімія, повтор і порівняльні звороти, для підсилення експресивності й міцного емоційного впливу.

Основою для розбивки аналізованих фрагментів на паузи стала реалізація монологу Актором 1 (Orson Welles), із якою проводився порівняльний аналіз виконань трьох інших Акторів - (Michael Redgrave, Richard Burton та Rupert Graves), далі позначених як Актор 2, Актор 3 та Актор 4. фонація паузація мовний аудіоспектакль

Розгляньмо фінальний фрагмент монологу, який є надзвичайно напруженим емоційно:

As if this flesh which walls about our life, (пауза 1) were brass impregnable, (пауза 2)

And humour'd thus (пауза 3)

comes at the last, (пауза 4) And with a little pin (пауза 5)

'bores through his castle wall, (пауза 6) and farewell (пауза 7) king!

Показники тривалості пауз аналізованих категорій мовців у фінальній частині монологу

У реалізаціях Акторів у цій частині стосовно паузацій і темпорального оформлення спостерігаємо наступну варіативність. Пікові значення тривалості пауз фінальної частини монологу перед останнім словом farewell, /// king! (пауза 7) у Актора 3 більш ніж вдвічі більші від порівняльних показників решти акторів.

Актори 1 і 2 роблять перерву в фонації на першій паузі, при чому в Актора 1 вона значно довша - 1.12 сек., порівняно з 0.67 с. у Актора 2. Актори 3 і 4 взагалі не роблять зупинки у звучанні на першій паузі, Актор 3 на другій і наступних паузах, роблячи перерву в фонації лише наприкінці - у шостій і сьомій паузі - довжиною 1.07 та 1.04 секунд. Актор 1 робить довші паузи ніж Актор 2 (див. таблицю 1). Актор 4 робить Паузу 2, 3 та одну із фінальних пауз.

Як бачимо, остання пауза є найдовшою у Актора 3, який не використовував перерви в фонації аж до кінця, де скористався контрастною паузою і, таким чином, на контрасті добився своєрідної емоційної напруги. Актор 3 досить революційно підійшов до реалізації аналізованого фрагмента, в тому що він у певних випадках практично зруйнував перерви у фонації, які б мали звучати хоча б за правилами синтаксису. Відносно тривала пауза в Актора 3 лише у термінальній частині призводить до вибухового ефекту - він користується контрастом між прискореною та немов невиразною ініціальною частиною монологу без фактичних перерв у фонації та несподіваною, приголомшливою паузою, за якою особливо виразно звучать фінальні слова.

На перцептивному рівні та при порівнянні замірів тривалості фонації акторських виконань можемо зробити висновок, що Актор 1 частіше користується довгими та наддовгими паузами - до 2,89 с. Натомість Актор 3, попри практичну відмову від традиційної паузації, лише в термінальному фрагменті на контрасті скористався наддовгою паузою - 1.04 секунд, чим по-своєму підсилив емоційний вплив. Загалом тривалість фонації монологу також є варіативною: максимальною вона є в Актора 1, при максимальній інтенсивності звучання (див. Табл. 2). Порівняймо показники співвідношення параметрів тривалості звучання в реалізаціях аналізованих виконань і максимальної інтенсивності в монолозі.

Таблиця2 Показники співвідношення просодичних параметрів тривалості звучання та максимальної інтенсивності звучання в цьому монолозі

На перцептивному рівні представлений експресивно насичений фрагмент виділяється, насамперед, підсиленням гучності (Актор 2), уповільненням темпу (Актор 1) і своєрідною мелодикою - виразними підйомами кута мелодійного тону (Актор 1).

Проведений аналіз засвідчив наявність просодично виділених лексем, які є водночас і семантично ключовими одиницями, що формують його семантичну сітку: Це лексеми: rainy eyes, wills, Bolingbro- ke, poison'd, (Актор 1), within the hollow crown, all are Bolingbroke, Keeps death his court (Актор 2) і humored thus (Aктор 3). У відповідних виконавців спостерігаємо саме тут пік підйому інтенсивності. Загалом просодичне оформлення аналізованого монологу характеризується значно вираженою гетерогенною структурою. Варіації темпу в акторів є відчутними як при перцепції, так і при електроакустичному аналізі, що свідчить про динаміку змін фонаційної тривалості в аналізованих фрагментах мовців-акторів.

Список використаних джерел

1. Беличенко Л. Г. Роль и место просодии в системе средств речевого воздействия (экспериментально-фонетическое исследование на материале английских публицистических текстов политического характера) : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 "Германские языки" / Л. Г. Беличенко. - М., 1990.

2. Бернштейн С. И. Вопросы обучения произношению (применительно к преподаванию русского языка иностранцам). Сб.: Вопросы фонетики и обучения произношению. - М. : Изд-во Московского ун-та, 1975. - С. 5-49.

3. Валігура О. Р. Лінгвокогнітивні і комунікативні основи фонетичної інтерференції (експериментально-фонетичне дослідження англійського мовлення українців) : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04, 10.02.15 / О. Р. Валігура. - К. : Київ. нац. лінгвістичний ун-т, 2010.

4. Дацька Т. О. Динаміка фонетичної структури слова в аспекті сучасної американської вимовної норми (на матеріалі лексикографічних джерел) : дис... канд. філол. наук: 10.02.04 /. - К. : Київ. нац. лінгвістичний ун-т, 2002.

5. Фонетика англійської мови = Phoneticsof English : фоностилістика та риторика мовленєвої комунікації / М. П. Дворжецька, Т. В. Макухіна, Л. М. Ве- лікова, Є. О. Снегірьова. - Вінниця : Нова Книга, 2005.

6. Дубовський Ю. О. Типология маркеров для анализа речевой просодии / Ю. А. Дубовский // Просодические средства организации стилистически различных текстов в современном английском языке. - М., 1985. - С. 120-131.

7. Здоровова Б. Б. Зависимость просодических элементов речи от ее темпа / Б. Б. Здоровова // Актуальные вопросы интонации : сб. науч. тр. - М. : Ун-т дружбы народов, 1984.

8. Калита А А. Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання : дис. д-ра філол. наук /А. А. Калита. - К. : Київ. держ. лінів. ун-т, 2001.

9. Кантер Л. О. Системный анализ речевой интонации / Л. А. Кантер. - М. : Высшая школа, 1988.

10. Ланчуковська Н. В. Прагматичний аспект інтонації в реалізації іронії в англомовному художньому тексті (експериментально-фонетичне дослідження) : автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.04 / Н. В. Ланчуковська. - О. : Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2003.

11. Минц Н. В. Дэвид Гаррик и театр его времени / Н. В. Минц. - М. : Искусство, 1977. - С. 128.

12. Потапова Р. К. Речевая коммуникация: От звука к высказыванию / Р. К. Потапова, В. В. Потапов. - М. : Языки славянских культур, 2012.

13. Прокопова Л. І. Вплив швидкості мовлення на формантну характеристику голосних у німецькій мові / Л. Прокопова // Мовні і концептуальні картини світу. - 2013. - Вип. 43(3). - С. 294-296.

14. Светозарова Н. Д. Синтагма / Лингвистический енциклопедический словарь. - М. : Сов. энциклопедия, 1993. - С. 369.

15. Скробот А. І. Функціональні особливості образної системи іспанської казки / А. І. Скробот // Наукові записки нац. ун-ту "Острозька академія". Серія : Філологічна. - 2014. - Вип. 48. - С. 111-112.

16. Стеріополо О. І. Стратегії, тактики та категорії спілкування /О. І. Стеріополо // Наук. вісн. Ізмаїльського держ. гум. ун-ту. - Ізмаїл, 2008. - Вип. 25. - С. 45-56.

17. Цимбал А. Ю. О паузальном компоненте интонации в английском академическом дискурсе (в норме и в условиях интерференции) / А. Ю. Цимбал // Известия высших учебных заведений. Сер. : Гуманитарные науки. - 2012. - Т. 3. - Вып. 2. - С. 143-148.

18. Штатна Л. О. Просодична актуалізація концептуальної динаміки у художньому дискурсі / Л. О. Штакіна // Наукові записки. - Серія : Філологічні науки (Мовознавство). - Кіровоград, 2014. - Вип. 107 (2). - С. 392-399.

19. Forms of English: Accent, Morpheme, Order. Edited by Isamu Abe and Tetsuya Kanekiyo. Cambridge, Harvard University Press, Tokyo, Hokuou, 1965.

20. Gruttenden A. Intonation. - Cambridge : Cambridge University Press, 1997.

21. Laver J. The Phonetic Description of Voice Quality / John Laver. - Cambridge : Cambridge University Press, 1980.

22. Kingdon R. The groundwork of English intonation. - London : Longman, 1958.

Анотація

На матеріалі аудіозаписів одного з монологів п'єси Шекспіра "Річард ІІ", виконаних у різні історичні періоди, за допомогою компаративного аналізу розглянуто показники тривалості фонації й паузації чотирьох мовців-акторів, виконавців цієї ролі та виявлено як інваріантність, так і значну варіативність вищезазначених показників. Роботу виконано в руслі функціональної парадигми, що інтегрує соціолого-психологічні, фоно- стилістичні та когнітивно-прагматичні підходи до вивчення функціонування мовних одиниць у дискурсі англомовного аудіоспектаклю.

Ключові слова: інтонологія, фоностилістика, риторика, темпоральність, маркер емоційності, абсолютний акустичний маркер тривалості пауз.

На материале аудиозаписей одного из монологов пьесы Шекспира "Ричард II", выполненных в разные исторические периоды, с помощью сравнительного анализа изучены показатели продолжительности фонации и паузации четырех актеров, исполнителей этой роли, и выявлены как инвариантность, так и значительная вариативность вышеупомянутых показателей. Работа выполнена в русле функциональной парадигмы, интегрирующей социолого-психологические, фоно-стилистические и когнитивно-прагматические подходы к изучению функционирования языковых единиц в дискурсе англоязычного аудиоспектакля.

Ключевые слова: интонология, фоностилистика, риторика, темпоральность, мАркер эмоциональности, абсолютный акустический маркер продолжительности пауз.

Based on the comparative analysis of records of one of Shakespeare's monologues of the play "Richard II", indicators of phonation duration and pausation of the four actors' performing this part in different historical periods have been considered. Invariability, as well as considerable variability of abovementioned items have been identified. The work wascarried out within the functional paradigm integrating sociological, psychological, phono-stylistic and cognitive-pragmatic approaches to the study of language units functioning in the discourse of English audio performance.

Keywords: intonology, phonostylistics, rhetoric, temporality, emotion marker, the absolute acoustic marker of pauses length.

Размещено на Allbest.ru