Табу та його особливості в німецькій та українській лінгвокультурах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський НУ імені Василя Стефаника

Табу та його особливості в німецькій та українській лінгвокультурах

Ткачівська М. Р., к. філол. н., доц.

Стаття присвячена вивченню вербального табу та його особливостей. Здійснюється аналіз феномену табу в лінгвістичних дослідженнях та подається його репрезентація в різних лінгвокультурах.

Ключові слова: табу, тема-табу, табуйована лексика, заборона, забобони, застереження.

Ткачивска М. Р, к. филол н., доц.

Прикарпатский НУ имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск

ТАБУ И ЕГО ОСОБЕННОСТИ

В НЕМЕЦКОЙ И УКРАИНСКОЙ ЛИНГВОКУЛЬТУРАХ

Статья посвящена изучению вербального табу и его особенностей. Осуществляется анализ феномена табу в лингвистических исследованиях и его репрезентация в различных лингво- культурах.

Ключевые слова: табу, перевод, запрет, предрассудки, предостережения.

Tkachivska M.R PhD., Associate Professor Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ivano-Frankivsk

TABOO AND ITS PECULIARITIES

IN GERMAN AND UKRAINIAN LINGUISTIC CULTURES

The article deals with the issue of a verbal taboo and its peculiarities. It considers the taboo phenomenon and its representation in different linguistic cultures.

Keywords: taboo, taboo-topic, taboo vocabulary, prohibition, superstition, linguistic culture.

Кожне суспільство володіє певними оцінками та нормами, спрямованими на регулювання поведінки людини. Сукупність таких норм та поведінкових зразків надає можливість оцінювати дії людини за шкалою «добре» - «погано». Їхнє недотримання провокує негативну реакцію в суспільстві та викликає громадський осуд. Це означає, що від людини вимагається виконання таких дій, які відповідають встановленим у ньому вимогам норм моралі. Разом з тим існують категоричні заборони на певні дії людей, недотримання яких може призвести навіть до накладання відповідних санкцій. Мова йде про існуючі у кожному суспільстві табу, коріння яких сягає ще первісних часів.

Табу як етнографічний та лінгвістичний феномен неодноразово ставало предметом дослідження теологів, культорологів, етнографів, психологів, лінгвістів. Цій проблематиці присвятили свої наукові розвідки такі українські та зарубіжні лінгвісти, як Хв. Вовк,М.Лесюк, С.Пушик,Л.Ставицька,Ю.Єловська,Л.Курагіна,О.Рогач, М. Лановик, З. Лановик. І. Ігнатенко, А. Шевердіна, С. Григораш, Ю. Винничук, Ю. Дем'янова, Є. Снєгірьова, Р. Рада, Д. Зеленін та ін. Відомі дослідження табу в різних мовах. Серед зарубіжних дослідників Р. Рада досліджувала табу та евфемізми в німецькій мові [18]. Табу в італійській та французькій мовах розглядала У Ройт- нер. М. Кнюппель здійснював аналіз мовного табу в тунгуських мовах та діалектах. В. Дєвкін присвятив свої дослідження російському табу. З. Фройд досліджував табу з точки зору психоаналізу [14]. У Вробель розглядала культурну специфіку вербальних та невербальних рекламних повідомлень автентичних вебсайтів з німецького та американського культурного простору та висвітлення табу в інтернетпросторі. Незважаючи на чималу кількість досліджень, у вивченні цієї теми є достатньо прогалин, які потребують детального висвітлення з боку науковців. Існує широкий спектр невикористаних можливостей дослідження табу в художній літературі, публіцистиці, ЗМІ тощо. Недостатньо розглянутим є компаративний аспект слів-табу та тем-табу у різних лінгвокультурах.

Метою нашої статті є вивчення проблеми вербального табу у різних лінгвокультурах. До основних завдань статті належить: огляд наукових розвідок феномена табу, аналіз тем-табу та слів-табу в різних лінгвокультурах та порівняльний аналіз табу та забобонів у німецькій та українській лінгвокультурах.

Як відомо, слово «табу» (тапу) походить із полінезійської мови. Завдяки мореплавцеві Джеймсу Куку наприкінці ХУЛІ століття воно потрапило у вжиток англійців. У квітні 1777 р. Дж. Кук вперше зафіксував його в своєму щоденнику. Його швидкому поширенню сприяли етнографи та купці. Наприкінці ХУШ- го - початку ХІХ-го сторіччя слово слугувало великою підмогою для позначення екзотичних особливостей, а також системи заборон, що стосувалися релігії [18]. На думку РРади, «етимологічне трактування полінезійського слова досить суперечливе: «та» означає «позначати», «пу» - «міцний, інтенсивний», тобто «інтенсивно позначений». Деякі вчені вважають, що воно означає також «священний» і «нечистий», або ж «демонічний»» [18 : 15-16]. Зиґмунд Фройд у книзі «Totem und Tabu. Einige Ьbereinstimmungen im Seelenleben der Wilden und der Neurotiker» розглядає табу з точки зору психоаналізу. Він зауважує, що полінезійське слово «табу» становить труднощі для перекладу, оскільки у німців немає відповідника до нього. У Стародавньому Римі sacer означало те ж, що й табу в полінезійців, вyoз у греків чи Kodausch у євреїв. Значення табу розходиться у двох напрямах. З одного боку воно означає: священний, освячений, з іншого: зловісний, небезпечний, заборонений, нечистий. За З.Фройдом, «табу» позначає все: як осіб, так і місця, предмети та стани, які є носієм чи джерелом цієї таємничої особливості <...>, щось, що одночасно є священне, возвеличене, надзвичайне, а також небезпечне, нечисте, зловісне [14 :15]. За Л. Ставиць- кою, «табу - це заборона на певну дію, слово, предмет; у первісному суспільстві уважалося, що порушення цієї заборони викличе кару з боку надприродних сил» [9 :14]. вербальний табу лінгвокультура

На думку Ю.Єловської, табу - це «заборона конвенціонального характеру, накладена на мовленнєву діяльність особи, групи чи певної лінгвоспільноти» [2 :222]. Л.Курагіна вважає, що «табу - це будь-яка заборона, порушення якої розглядають як загрозу суспільству» [5 :51]. На нашу думку, табу - це встановлена суспільством, групою людей, певною етнічною групою заборона (в т. ч. умовна) на певні дії, рухи, жести, міміку, предмети, звуки, лексичні одиниці та висловлювання, які суперечать загальноприйнятим соціальним нормам, переконанням, віруванням тощо і вживається за певних обставин залежно від виду заборони (віра в силу забобонів, данина магії, вживання заклинань, а також наслідування інших, вивищення з-поміж інших, злість, провокування співрозмовника, підтримка розмови тощо).

Якщо давнє позначення заборон було пов'язане з неспокоєм, тривогою, страхом, то сьогоднішнє трактування стосується здебільшого порушень соціальних норм, що може негативно сприйматися суспільством. Коли ми говоримо про різні табу, їх усіх не слід відносити до первісних часів, оскільки багато заборон сягають ХХ століття та сьогодення. Окрім того, що людина може потрапити у немилість оточення через порушення встановлених суспільством табу стосовно норм поведінки та моралі, вона нерідко потрапляє у залежність від забобонів, пов'язаних із недозволеними діями, рухами, мімікою, жестами та з промовлянням окремих слів, словосполучень, які за повір'ями несуть невдачу, лихо, втрату здоров'я, успіху, талану.

Для того, щоб уберегти себе від негативних впливів, людина ще й досі нерідко вдається до спльовування через плече, постукування по дереву, носіння червоної нитки на зап'ясті тощо. Донині в Україні є чимало людей, що для відвернення негативної енергії звертаються до чаклунок, мольфарів, ворожок та ворожбитів, які здійснюють ритуали відмовляння, зливають на віск, на олово, «викочують порчу» яйцем тощо. Як зазначає Є. Снєгірьова, «колись люди вірили у магічну силу слів та їхню здатність притягувати речі і події, які позначаються цими словами» [8 :261]. Деякі з них приносять родині або її окремим членам нещастя, результатом чого є поява у мові замінників, які не становлять загрози для людини, її родини, маєтності тощо. Це засвідчують, наприклад, евфемізми з українських легенд, які увійшли в українську літературу: «той, що греблі рве», «той, що в скалі сидить» (Леся Українка «Лісова пісня»).

Важко однозначно стверджувати, що вербальне та невербальне табу присутнє у всіх без винятку лінгвоспільнотах, хоча можна припустити, що така думка має сенс. Це пояснюється сформованими упродовж історії традиціями, накладеними на матрицю власної культури і, відповідно, мови. Як зазначає Ю.Дем'янова, «вербальна поведінка індивіда формується на основі культурного досвіду того етносу, до якого він належить. Саме на мовному рівні виявляються особливості світосприймання людини, відбувається витворення й інтерпретація культурних смислів, певним чином програмується свідомість носія тієї чи іншої культури» [1 : 173].

Важливу роль відіграють моральні цінності різних культур та встановлені в них соціальні норми. Наприклад, в окремих лінгвокультурах спостерігаються особливості вітання, прощання, комунікації, жестів тощо, а також теми-табу, що належить до компетенції кожної окремої лінгвоспільноти. Так, мусульманки не подають руку під час вітання з чужим чоловіком, японці не дивляться співрозмовнику в вічі. В Індії, Японії, Туреччині та деяких інших країнах не можна заходити в житло у вуличному взутті. В Аргентині вважається ознакою невихованості, коли жінка закидає ногу за ногу. Якщо у Бразилії не бажано дарувати квіти бузкового кольору, бо вони призначені для кладовища, то у Китаї не можна дарувати білі й жовті квіти, у Японії - білі, у Мексиці - жовті або червоні. У Таїланді не можна торкатися до голови інших, приносити в гості квіти, торкатися порога, коли заходиш у будинок. В Індії до тем-табу належить критика атомної зброї Індії та дискусія про конфлікт з Пакистаном, у Китаї - висловлювати сумнів, що китайці винайшли папір. У В'єтнамі темою-табу є дискусія про Китай, у Мексиці - про проблеми біженців, у Чилі - про стосунки з Аргентиною, в Італії - про мафію, в Іспанії - про стосунки між басками та каталонцями, в Чехії - про німецько-чеське минуле. На Кубі до табу відноситься критика марксистсько-ленінської ідеї, у Перу - запитання про війну з Еквадором, у Болівії - розмовляти про політику та дискутувати на релігійні теми, в Естонії та Латвії - розпочинати дискусії про Росію, у Греції - про політичну ситуацію на Кіпрі, про Туреччину, у Туреччині - дискутувати про Кіпр, Грецію та курдів, в Англії - критикувати королівську родину та ін.

В арабських країнах заборонено заходити у святі місця у взутті [порівн. Schnei- der-Flaig 2004]. У різних народів певним рослинам, тваринам, фігуркам, предметам приписують магічну силу, спрямовану на притягання чи відштовхування щастя. Наприклад, магічна сила речей, які притягають щастя: підкова (низка країн Європи, Китай), чотирилиста конюшина, свиня (Німеччина, Китай), заяча лапка, сажотрус, Maneki Neko (Японія, Китай).

У деяких лінгвокультурах магічна сила приписується числам. Наприклад, для китайців - це число 8 (порівн. із числом 7 для християн). У Японії число 4 належить до табуйованих, у багатьох країнах Європи число 13 приносить невдачу, у т.ч. п'ятниця 13-го числа.

Магічна сила, закладена у табуйовані слова чи дії, за дослідженнями психоаналітиків може негативно впливати на здоров'я людини, сімейні стосунки, стан справ у господарстві тощо. Сюди слід віднести ще рівень інтенсивності переконання індивідуума щодо можливості його враження за допомогою слова. Як зазначає Л. Курагіна, «культурна специфіка мовних табу впливає на сфери табую- вання, ступінь їх табуйованості, вибір мовних та комунікативних засобів для висловлення відповідних смислів» [5 :52]. Відомо, що одні й ті ж табу можуть мати різний ступінь заборон, залежно від реципієнта та соціальних норм (право, звичаї, засади громадських організацій, а також релігійні, моральні, естетичні норми). До сфер, які мають високий ступінь табуйованості, у багатьох країнах належать інтимні стосунки. Мова йде перш за все про сексуально-поведінкові моделі. Це стосується й України. Відповідно, в українців на інтимні стосунки здавна накладалися певні табу. Наприклад, у попередніх століттях чоловіків застерігали від інтимного зближення з жінкою перед дорогою, риболовлею, полюванням, оранкою, сівбою. Табу на близькі інтимні стосунки накладалося у святкові дні, у п'ятницю та ін. Особлива увага приділялася «чесності дівчини» (обряд «комори»). «Чесна» наречена приносила в родину добробут, багатство, врожаї, а «нечесна» - навпаки, усілякі нещастя [4 : 105-125].

Особливої уваги на теренах заборон та теми-табу в цілому заслуговують дослідження відомого етнографа, фольклориста і діалектолога Д. Зеленіна, який з 1916 до 1925 року викладав у Харківському університеті й очолював кафедру російської мови та словесності. Його книга „Russische (Ostslavische) Volkskunde“, написана на замовлення німецьких філологів як дослідження етнографії східних слов'ян, принесла успіх науковцеві не лише в Україні, але й за кордоном. Досліджуючи етнографічні джерела українців, учений констатує, що наші предки володіли багатьма табу. Це стосувалося як рослинного (зілля, зерно), тваринного світу (пес, ведмідь, вовк, бджола), побуту (піч), так і стихій (вода, вогонь та ін.). Наприклад, в українців широко поширена святочна заборона слова мак («на кутю», головним чином 24 грудня) [3 :22].

Якщо 24 грудня згадати вовка, то він цілий рік буде крутитися біля худоби. В Україні не слід було називати вовка вовком. Краще назвати його дядько або ж сірий, сіроман, сіроманець. Звідси й прислів'я: про вовка промовка, а вовк у хату. На Волині вовка називали кузка, поганець, гуцули - малий, тот малий (на відміну від ведмедя, якого називали великий [3 :103] або ж звір, звірак. Оскільки дослідження Зеленіна упродовж довгого часу належить до фундаментальних, його цитують багато зарубіжних учених. У своїй роботі „Neuere Literatur zum Sprachtabu“ В.Гаверс виділяє статті Зеленіна як «надзвичайно змістовний матеріал щодо зв`язку між табу і мовою». Вчений зауважує, що все частіше можна спостерігати, як замість заборонених у рідній мові слів вживають іншомовні замінники (напр., польські, німецькі та ін.) [15 : 129-132].

Якщо вірити забобонам, то існує ряд живих істот, предметів та явищ, які приносять лихо. У різних країнах вони різні. Серед тварин, наприклад, це чорна кішка. Якщо у єгипетській культурі кішка вважалася священним створінням, то в інших культурах - втіленням зла. У Середньовіччі вірили, що відьми можуть перевтілюватися в кішок. Якщо в Україні чорний кіт переходить дорогу - не пощастить, у Британії, навпаки, «чорний кіт приносить британцям успіх - If you see a black cat you will have good luck» [6, с. 81]. У Німеччині немає однозначного ставлення до кішки. Наприклад: „Dreifarbige Katzen sind Glьckskatzen“. Спостерігається двояке ставлення до чорної кішки, хоча вона передусім вважається втіленням лиха: „Schwarze Katze von links - Unglьck bring`s“, „Die schwarze Katze lдuft von links nach rechts - bringt ,was Schlech`ts! Von rechts nach links, dann geling`s“ («Чорна кішка зліва направо - лихо спішить, справа наліво - тобі пощастить»). Інший варіант: „eine schwarze Katze von rechts nach links bringt Glьck und von links nach rechts Unglьck“. У римлян права сторона колись позначала нещастя, в той час як ліва - щастя. Лише в кайзерівський час вони перейняли у греків віру про ліву сторону як нещасливу. Як і в Старому Завіті, у Єгипті колись права сторона часто вважалася позитивною, а ліва - негативною [17]. Порівняймо нім.: „Steh nicht mit dem linken FuЯ zuerst auf (якщо встати зранку на ліву ногу, то все полетить шкереберть) - в українській мові «Встати (ступити) не на ту ногу /на ліву ногу» (бути без причини в поганому настрої) [7].

Аналізуючи забобони та прикмети у німецькій лінгвокультурі, спостерігаємо широкий спектр їх дотичності до навколишнього світу. Вони стосуються явищ природи („Fдllt єіпє Sternschnuppe, geht ein Wunsch in Erfьllung“), предметів побуту („Scherben bringen Glьck", „Aufs Geld gespuckt, vermehrt es sich", „Zerbrochener Spiegel, sieben Jahre Pech", „Wдsche waschen zwischen den Jahren bringt Unglьck", „Mit dem Kehricht fegt man das Glьck aus dem Haus", „Fдllt eine Stecknadel zu Boden, gibt's Streit", „Hufeisen bringen Glьck"), стосунків у родині, подружнього життя („Wer am Tischbein sitzt, bekommt eine bцse Schwiegermutter“, „Geschenke aus Glas zerschneiden die Ehe“), весілля („Regen zur Hochzeit bringt Geld", „Das Brautpaar muss die Nacht vor der Hochzeit getrennt verbringen", „Eine Braut braucht zur Hochzeit etwas Neues, etwas Geschenktes und etwas Geliehenes"), народження дітей („Zucker auf dem Fensterbrett lockt den Klapperstorch an", „Wer den Namen vor der Geburt nennt, zieh Unglьck aufs Kind“), їжі та напоїв („Wer an Fastnacht Bier trinkt, lebt lдnger", „Salz soll man nicht verschьtten“, „Die Zukunft liegt im Kaffeesatz“), зовнішнього вигляду, відчуттів („Schluckauf sagt dir, dass jemand an dich denkt", „Juckt die Nase, steht Besuch ins Haus ", „Klingelt's im Ohr, wird ьber dich geredet"), здоров'я („Gesundheit bringt's, wenn man ьbers Johannisfeuer springt"), відпочинку, сну („Trдume, die man dreimal trдumt, gehen in Erfьllung""), часу („Wie Neujahr, so das ganze Jahr"), днів тижня („Reise nie an einem Montag", „Wer freitags lacht, wird montags weinen", „Freitag, der 13., ist ein Unglьckstag""), звуків („Pfeife nicht auf der Bьhne"), рослин („Wo die Brennnessel steht, schlдgt der Blitz nicht ein", „Efeu bringt den Streit ins Haus", „Vierblдttriger Klee bringt Glьck", „Mistel hдlt den Zauber fern"), тварин, комах („Marienkдfer bringen Glьck", „FrisstHund Gras, gibt es schlechtes Wetter"), дорогоцінного каміння („Granat schьtzt vor Dieben") та ін. [порівн. 13]. Магічна сила предметів та явищ, зафіксована у мові, засвідчує особливості німецької лінгвокультури. Ці особливості переплетені з її історією та культурою, збігаються чи мають деяку схожість із певними особливостями, віруваннями та переконаннями інших лігнвокультур, у тому числі української. Так, українська лінгвокультура багата подібними забобонами, які стосуються різних сфер життя, побуту, днів тижня, пір року, чисел, рослинного та тваринного світу, тощо («розсипана сіль - на сварку», «п'ятниця, 13-е число - приносить біду і прикрощі», «який Новий рік, такий і рік», «посуд б'ється на щастя», «ніс свербить - на гостину», «не свищи, дівко, в хаті, бо просвищеш свої браті, не свищи у полю, бо просвищеш свою долю», «розбите дзеркало приносить нещастя», «коли людина гикає, її хтось згадує» та ін.). Далеко не кожне вірування, прикмета чи забобон належить до табу. Наприклад, „Schluckauf sagt dir, dass jemand an dich denkt" - «коли людина гикає, її хтось згадує»; „Juckt die Nase, steht Besuch ins Haus" - «ніс свербить - на гостину».

Отже, на сьогоднішній день феномен табу залишається актуальним для багатьох лінгвокультур, у т. ч. для німецької та української. Неоднозначне ставлення людини до світу, почасти спричинене релігійними переконаннями, магією, що викликає страх перед невдачами та карою надприродних сил тощо, знаходить свій відбиток не лише в діях, але й у мові. Окрім того, що кожна з лінгвокультур має свої табу, у них є багато спільного. Незважаючи на те, що частина усталених табу та забобонів втратила свою актуальність, сприймається багатьма індивідуумами без страху або акцептується лише за інерцією, їхня левова частка ще досі не втрачає своєї важливості.

Список використаних джерел

1.Дем 'янова Ю.О. Волюнтативи з негативною семантикою. Лінгвокультурологічна інтерпретація мотивів і образів /Ю.Дем'янова// Вісник Запорізького національного університету №1, 2010 С. 173 - 179.

2. Єловська Ю.В. Поняття табу та його класифікація в сучасному мовознавстві /Ю.Єловська// Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». Том 2. - № 8. - С.221-223.

3. Зеленин Д. К. Табу слов у народов восточной Европы и северной Азии: Ч. II. Запреты в домашней жизни/Д.К.Зеленин// Сб. музея антропологии и этнографии. - 1929.- Т IX. - 164 с.

4. Ігнатенко І. Жіноче тіло у традиційній культурі українців /І.Ігнатенко. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 224 с.

5. Курагіна Л. П. Табу як лінгвістичне явище (на прикладі німецької лінгвокультури) /Л. Курагіна// Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Філологічні науки: Науковий журнал. Кн. 1/ Відп. ред. Г В. Самойленко. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2016. - С.51-56.

6. Рогач О. О. Забобони та прикмети як складові частини мовної картини світу англійців /О.Рогач// Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2012. - С. 80-83.

7. Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum.in.ua/s/.

8. Снєгірьова Є. Евфемізми як витончена форма мовленнєвого мистецтва / Є.О. Снєгірьова // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспект. - К.: Логос, 2012. - С. 261266.

9.Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. Обсценізми. Евфемізми. Сексуалізми / Л.Ставицька. - К.: Критика, 2008. - 454 с.

10. Ткачівська М. Р. Вставні слова і мовне табу (про ще одну проблему лихослів'я) / Ткачівська М.Р// Наукові записки. - Випуск 126. - Серія: Філологічні науки (мовознавство) - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. - С. 266 - 270.

11. Ткачівська М.Р. Мова гніву або вербальне опоганення / Ткачівська М.Р.// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Філологічна (мовознавство): збірник наук. праць. - Вінниця: ТОВ

«Фірма «Планер», 2014. - Вип. 19.С. 263-268.

12. DUDEN. [Електронний ресурс]. - Режим

доступу від 5.09.2016: http://www.duden.de/ rechtschreibung/Schlag.

13. Fischer A., Eckstein P. Aberglaube. Scherben bringen Glьck. Edition XXL, 2005. - 196 S.

14. Freud S. Totem und Tabu. Einige Ьbereinstimmungen im Seelenleben der Wilden und der Neurotiker/ Sigmund Freud. Unter Mitwirkung von Marie Bonaparte, Prinzessin Georg von Griechenland hrgb. von A.Freud, E. Bibring und E. Kris. by Imago Publishing Co., Ltd. - London, 1940. - 103 S.

15. Havers W. Neuere Literatur zum Sprachtabu. Sitzungsberichte, 223. Band 5. Abhandlung. In Kommission bei Rudolf M.Rohrer. - Wien, 1946. - 211 S.

16. KaindlR. F. Die Huzulen. Ihr Leben, ihre Sitten, und ihre Volksьberlieferungen.1866-1930/ Raimund Friedrich Kaindl. Published 1894. - 150 S.

17. KnoblochH. Rechts und links. Das wissenschaftliche Bibelportal der deutschen Bibelgesellschaft, 2014. [Електронний ресурс]. - Режим доступу від 11.10.2016: https://www. bibelwissenschaft.de/stichwort/32906/

18. Rada R. Tabus und Euphemismen in der deutschen Gegenwartssprache: mit besonderer Berьcksichtigung der Eigenschaften von Euphemismen/ Roberta Rada. - Budapest : Akad. Kiado, 2001. - 212 S.

19. Tkachivska M. R. Ukrainian Swearing in the Mirror of German Translation / M.R.Tkachivska // Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. Scientific edition. Series of Social and Human Sciences. - Vol. 2, No. 2-3. - Ivano-Frankivsk, 2015. - C. 66-70.Размещено на Allbest.ru