Окличні речення в сучасній німецькій та українській мовах

В статье уточнен лингвистический статус восклицательных предложений, описаны особенности восклицательных предложений разных видов, их стилистические и коммуникативнопрагматические функции в современном немецком и украинском языках.

Ключевые слова: восклицательные предложения, стилистические функции, коммуникативно-прагматические функции, сравнение, немецкий язык, украинский язык.

EXCLAMATORY SENTENCES IN MODERN GERMAN AND UKRAINIAN

The linguistic status of exclamatory sentences is clarified. The particularities of different types of exclamatory sentences as well as their stylistic functions and communicative pragmatic value in modern German and Ukrainian are distinguished.

Keywords: exclamatory sentences, stylistic functions, communicative pragmatic value, comparison, German, Ukrainian.

Проблема окличності не нова в наукових дослідженнях, зокрема, в романістиці розглядалася історія вираження окличності [10: 50-53 ], основні ознаки власне окличних речень та комунікативні функції [11: 41-43; 12], на матеріалі німецької мови окремі аспекти окличних речень досліджувалися в рамках стилістичного синтаксису та комунікативних функцій [3; 4; 7; 8; 20; 21; 24; 27; 28]. Окличні речення описувалися як один із ступенів вияву емоційності українського репортажу [5], проте порівняльного дослідження не проводилося. Метою цієї статті є порівняння структури, стилістичних та комунікативно-прагматичних функцій окличних речень у німецькій та українській мовах.

Оскільки не існує єдиної думки щодо лінгвістичного статусу окличних речень [16], слід спочатку розглянути їх місце в різних класифікаціях. Як у німецькій, так і в українській традиції поширеним є поділ речень на розповідні, питальні та спонукальні відповідно до інтенції мовця. Окличні речення при цьому вважаються різновидом відповідного виду речення, вимовленого з підсиленою, напруженою інтонацією, тобто кожне речення стає окличним, якщо його висловити з почуттям [2, : 147; 15: 1197; 9 :242; 23 :157]. За правилами пунктуації в кінці окличних речень ставиться знак оклику. Як відомо, прагматично-модальна функція розділових знаків полягає в тому, щоб передати "інформацію щодо мети висловлення, ставлення мовця до повідомлення, його внутрішній стан, ситуацію мовлення (зовнішні перешкоди), апеляцію до адресата, реакцій слухачів на повідомлення" [6 :529]. Знак оклику є таким чином маркером емоційності будь-якого речення.

Відповідно до іншої класифікації речення поділяються на розповідні, спонукальні, питальні та оптативні [18 :321]. Окличні речення зараховуються до розповідних, що виражають емоції. Підкреслюється особливість їх оформлення: місце дієслова, прогредієнтна інтонація, наявність додаткового синтагматичного наголосу тощо [1: 109; 17 :262].

Німецькі науковці Улла Фікс та Андреас Гард [ 22: 1600] розглядають окличні речення як рівноправні поряд з розповідними, спонукальними, питальними та оптативними.

Очевидно, що в деяких класифікаціях поділ відбувається за різними критеріями, тому найбільш вдалим вважається поділ речень за комунікативною метою на стверджувальні й заперечні або питальні й непитальні, до яких належать розповідні, спонукальні й оптативні (бажальні), а за емоційним забарвленням на окличні й неокличні [6 :518].

Окличні речення можуть відрізнятися від відповідних неокличних лише наявністю відповідної інтонації, що передається на письмі знаком оклику. Суть емоції можна зрозуміти з лексичного наповнення речення та більш широкого контексту. німецький окличний речення

Розгляньмо кілька прикладів з діалогів, що передають живе повсякденне мовлення, для якого надзвичайно характерна експресивність та емоційність. Окличне речення зі структурою розповідного Ihr habt nur prima Ideen! [4 : 125] може висловлювати різні емоції, зокрема, захоплення чи захват, проте в контексті стає зрозумілим, що запропонована героями ідея безглузда, отже, в реченні висловлено несхвалення й осуд [29 :83]. Радість від того, що давно очікувана подія настане, висловлена в реченні Meine Mцbel kommen ьbermorgen! [4 : 126]. У реченні Er hat es doch nicht mit Absicht getan! [4 :119] передано докір.

Окличними можуть бути й спонукальні речення, що виражають різний ступінь спонукальності - від несмілого прохання до беззаперечного наказу. Звичайне прохання виражається імперативом і передається на письмі без знака оклику: Nun legen Sie schon hin [4 :133]. Kratz mal da [4 :116]. При цьому підвищення тону голосу передається знаком оклику лише в тому випадку, якщо з цим пов'язана додаткова емоція (гнів, роздратування тощо) чи інтенсивність. В іншому разі, навіть якщо це крик (про що свідчать слова автора), ставиться кома чи крапка, відповідно до правил оформлення прямої мови: "Geh sofort zu Bett, du ungezogener Fratz," schrie sie ihn an [6 :64]. З іншого боку, вимовлене пошепки емоційне речення завершується знаком оклику: Dann sagt sie ganz leise: "Das arme Frдulein!" [6 :24]. Різні структури поля спонукальності підтверджують цю думку [ 19 :239-241].

Питальні речення, вимовлені з окличною інтонацією, що передається на письмі знаком оклику, набувають характеру інтенсивного виразу, наприклад, Wie kannst du noch fragen! [6 :26] має значення беззаперечного підтвердження.

Порівняння використання розділових знаків у перекладах німецьких творів українською мовою свідчить про те, що в абсолютній більшості випадків (187 з проаналізованих 192) перекладачі вживають розділові знаки оригіналу. Поодинокі випадки розбіжностей ("Komm", sagte ich, "gehen wir ins Kino!" [ 2: 44]. - Уставай, - сказав я, - ходімо в кіно [ 7, с.48]. Unsere letzte Chance: Landrover [2 :43]. Наш останній шанс - "Лендровер"! [ 7 :47]. Auf den Arbeitsschutz, sagt Eddi [ 4 : 130]. - За охорону праці! - каже Едді [ 9 :136]. "Es ist alles eine Sache des Hцrens", antwortete er stolz [3 : 106]. - Вся справа в слухові! - з гордістю відповів він [8 : 107]) не дозволяють виявити певних закономірностей.

На відміну від таких модифікацій неокличних речень, що за своєю структурою не відрізняються від речень відповідного модального типу, власне окличні речення характеризуються певною структурою. Деякі структурні моделі характерні для обох мов, інші є специфічними для німецької з її усталеним порядком слів. Розгляньмо їх детально [25 :261-262].

1. Вигуки та вигукові слова, що виражають різні емоції: Ach! Wow! Aah! Na, hops! Los, los! Ой! Боже мій!

2. Структури з як/який, wie +Adj +vf+Subj: Яка вона гарна! So eine/welch eine Freude! Was fьr ein Tag!