Репрезентація емоційних станів у внутрішньому мовленні Дідеріха Геслінга в романі Генріха Манна "Вірнопідданий"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Репрезентація емоційних станів у внутрішньому мовленні Дідеріха Геслінга в романі Генріха Манна "Вірнопідданий"

Н.Г. Кравченко

м. Київ

Анотація

Розглянуто емоційні явища, обумовлені внутрішньоособистісним конфліктом, що формується внаслідок зіткнення протилежних внутрішніх імпульсів у протагоніста. Цей процес відображається у його внутрішньому мовленні емотивними мовними засобами.

Ключові слова: емоція, емотивність, внутрішньоособистісний конфлікт, внутрішнє мовлення, оцінка.

The article deals with the emotional effects caused by intrapersonal conflict that is formed by the collision ofprotagonist's opposing internal impulses. This process is displayed by expressive language means in the protagonist's inner emotional speech language.

Key words: emotion, emotivity, intrapersonal conflict, internal speech, evaluation.

Рассматриваются эмоциональные явления, обусловленные внутриличнос- тным конфликтом, который формируется в результате столкновения противоположных внутренних импульсов протагониста. Этот процесс отражается в его внутренней речи эмотивными языковыми средствами.

Ключевые слова: эмоция, эмотивность, внутриличностный конфликт, внутренняя речь, оценка.

Дослідження емоційних станів людини як прояву антропоце- нтричної парадигми набуває все більшого розповсюдження у сучасному мовознавстві. Ця тенденція зумовлена емоційно- психічними процесами, що мають свій відбиток безпосередньо на мовленні людини. У мовознавчих студіях емоційна мовленнєва діяльність трактується як "лінгвістика емоцій", "емотіоло- гія", "емоціологія". Зокрема, О. Філімонова вводить у науковий обіг визначення "емоціологія" як галузі досліджень, презентуючи її як міждисциплінарну дисципліну, яка охоплює наукові дослідження про емоції в різних галузях знань: психології, філософії, етнології тощо [8, с. 7]. "Лінгвістиці емоцій" присвячено багато наукових розвідок дослідника В. Шаховського [ 12, с. 5-7]. Проте деякі вчені не вважають емоційність домінантною складовою антропоцентричної парадигми, тому її вивченню у своїх дослідженнях не приділяють належної уваги (К. Бюлер, Г. Гійом); інші - наполягають на виключному значенні емоційних явищ (Ш. Баллі, ван Гіннекен, М. Бреаль, С. Іваненко) [9, с. 3-4 ]. На думку цих учених, емоція - екстралінгвальна категорія, яка є невід'ємним компонентом при вибудувованні мовлення та формуванні тональної парадигми тексту [3, с. 7-8]. Тональність відбиває ставлення мовця до об'єкта / предмета комунікації, розкриваючи емоційні прояви трьох вимірів як біопсихосоці- альних одиниць: емоційних тонів, емоцій і почуттів [3, с. 4]. "Емоція" походить від лат. "emovere" (перекладається "збуджувати", "хвилювати"), виступаючи одним із основних регуляторів психічного стану людини, який формує креативне мислення, аксіоло- гічну поведінку та вербальну рефлексію індивіда. Зокрема, Е. Сепір висунув ідею про відображення емоцій у мовленні, а К. Кербрат- Ореккіоні - про відбиття емоцій мімікою, жестами, що є органічним виявом внутрішнього світогляду людини [9, с. 4]. Справді емоціями насичено життя кожної особистості, оскільки вони є найважливішою передумовою для самовираження. [4, с. 409]. Існує позиція, прибічники якої стверджують, що емоції відтворюються процесом, де мозок оцінює інформацію про зовнішній і внутрішній світ. У зв'язку з цим, Н. Непийвода говорить про те, що недостатньо вивчено механізми мозку, завдяки яким відбуваються ментальні перетворення, а отже, і донині належним чином не досліджено закономірності емоційної діяльності людини [6, с. 136].

Згідно з поглядом І. Арнольд "емоція виникає внаслідок впливу певної послідовності подій, описуваних у категоріях сприйняття та оцінок" [13, с. 293]. Дослідник В. Шаховський наголошує на тому, що "емоція" належить до психологічних категорій, а в лінгвістиці вона ідентифікується як емотивність. На переконання В. Шаховсько- го, емотивність - це "іманентна властивість мовних одиниць виражати емоційність як психічного факту. Цей процес відтворюється завдяки соціальним та індивідуальним емоційним проявам [11, с. 24]. Індивідуальні емоційні прояви характеризуються такими ознаками, як емоційна збудливість, емоційна імпульсивність і ефективність, емоційна стійкість, сила, темп і ритм емоційних реакцій, емоційний тонус. Існують типи сполучення зазначених характеристик:

велика емоційна збудливість поєднується з великою емоційною стійкістю;

велика емоційна збудливість поєднується зі слабкою емоційною стійкістю;

слабка емоційна збудливість поєднується з великою емоційною стійкістю;

слабка емоційна збудливість поєднується зі слабкою емоційною стійкістю.

За індивідуальними емоційними проявами розрізняють емоційні типи людей:

а) збудливі емоційні натури, які дуже легко "запалюються" під впливом подразників. Для таких натур характерна поривчастість, імпульсивність, яка часто переходить у афект;

б) сентиментальні натури, що характеризуються схильністю до споглядання. Світ для них відображається наче через призму переживань і емоційних станів. Ці натури чутливі й пасивні: їх почуття не викликають активної діяльності, світ їх переживань замкнений в самому собі;

в) пристрасні натури - виключно дійові, проявляють прагнення і відданість улюбленій справі, вони живуть багатим і напруженим, емоційно насиченим життям. У них завжди є предмет пристрасті. Це люди глибоких, великих почуттів;

г) холодні натури, яких інколи називають "людьми холодного розрахунку". Це люди, у яких почуття, емоції проявляються в такій мінімальній мірі, що практично майже не мають впливу на їхню поведінку, вчинки і дії [18].

Отже, багатоаспектна природа емоцій демонструє різні підходи до вивчення цього явища: лінгвістичного, психолінгвістичного, психологічного, лінгвокульторологічного, тощо. У межах цих підходів превалюють свої методи дослідження й концепції емоцій. Як уже було зазначено, у мовознавчому обігу емоційність доречно трактувати емотивністю. На думку В. Шаховського, емотивність співвідноситься з конотацією лексичної одиниці: якщо лексема виражає або може виражати емоції, то вона характеризується емотивністю. Первинною функцією емотивів виступає емоційне самовираження: мовець не намагається викликати в адресата відповідну реакцію, він передусім презентує особистісну реакцію, що виникає як відповідь на екзогенні (породжені навколишнім світом) та ендогенні (зароджені на психічному рівні) сигнали, відбиваючись позитивом або негативом.

Таким чином, емоційні явища характеризуються оцінкою [10, с. 15]. Вираження зневаги, презирства, радості, задоволення обов'язково передбачає й одночасне вираження оцінки. На взаємопов'язаності емоції й оцінки наголошували О. Вольф, С. Іваненко, Е. Мягкова, чиї експериментальні дослідження довели, що емоція супроводжується "емоційною оцінкою" [3, с. 8; 5, с. 48]. Дискусійним є питання взаємозв'язку суб'єктивного і об'єктивного в оцінці. На взаємозалежності об'єктивного і суб'єктивного в категорії оцінки наполягають більшість науковців. Такої позиції дотримується й О. Вольф, яка зазначає, що в оцінці постійно взаємодіють суб'єктивне й об'єктивне, при цьому кожне з них має вплив на об'єкт і суб'єкт оцінки. Так, суб'єкт здійснює оцінку на основі власних емоцій, керуючись соціальними стереотипами. Об'єктом оцінки враховуються об'єктивні властивості та властивості, які можуть зазнавати оцінки залежно від уподобань окремого суб'єкта. При цьому чим афективніше оцінка, тим тісніше вона пов'язана з індивідуальною позицією суб'єкта і тим менше пов'язана із соціальними стереотипами. [2, с. 204]. емоційний конфлікт протагоніст мовний

Відомо чимало класифікацій оцінки, що ґрунтуються на різних критеріях оцінної кваліфікації. Найпоширенішою в наукових розвідках є класифікація, запропонована С. Хидикель і Г. Кошель у якій виокремлено:

а) раціональну оцінку, що спирається на узагальнений суспільний досвід носіїв мови;

б) емоційну, що ґрунтується на оцінних переживаннях, почуттях, емоціях, тобто на емоційному ставленні мовця до предмета висловлювання;

в) раціонально-емоційну, яка поєднує ознаки першого та другого типів [7, с. 244].

Отже, емоційні явища потребують комплексного вивчення, яке сприяє розумінню сутності емоціогенних факторів, що обумовлюють виникнення емоційного сплеску в особи. Так, одним із чинників зародження емоції є конфлікт, який формує емоційну напругу, що виникає внаслідок зіткнення внутрішніх протилежних імпульсів, які індивід неспроможний примирити з навколишньою реальністю [14]. Такий конфлікт ідентифікується як внутрішньоособистісний (інтраперсональний), оскільки виникає в однієї особистості. У концепції внутрішньоособистісного конфлікту в межах психоаналітичного напрямку акцент робиться на його біопсихологічному трактуванні. У людини в стані внутрішньоособистісного конфлікту відбувається зіткнення бажань, частина особистості відстоює певні бажання, інша відхиляє їх (З. Фрейд). У теорії К. Юнга внутрішньоособистісний конфлікт - це регрес на нижчий рівень психіки, тобто він відбувається у сфері несвідомого. У К. Хорні внутрішньоособистіс- ний конфлікт аналізується з двох позицій: як зіткнення прагнень до задоволення бажань і до безпеки та як протиріччя "невротичних потреб", задоволення яких спричиняє фрустрацію щодо інших. За К. Левіним внутрішньоособистісний конфлікт - це ситуація, у якій на суб'єкта одночасно діють протилежно спрямовані сили приблизно однакової величини, і суб'єкт змушений робити вибір: між позитивною й негативною тенденціями; між позитивною й позитивною тенденціями; між негативною і негативною тенденціями [1, с. 48].

Таким чином, внутрішньоособистісні конфлікти можуть мати вигляд міжрольового конфлікту. Він виникає у випадку створення ситуації протиріччя між вимогами різних соціальних ролей, що виконуються особистістю. Так, літературний доробок Генріха Манна яскраво демонструє внутрішньоособистісний конфлікт, котрий майстерно відображено письменником у внутрішньому мовленні головного персонажа в романі "Вірнопідданий" - Ді- деріха Геслінга, представника буржуазного класу. У цьому образі втілено пруського буржуа, який виявляє рабську відданість кайзеру Вільгельму II [15, с. 215]. Особисте плазування Геслінга перед владою настільки неосяжне, що його внутрішнє мовлення характеризується зіткненням протилежних імпульсів: піднесеність із позитивною оцінкою (задоволення) протиставляється трагічності з негативною оцінкою (невдоволення). Спочатку внутрішнє мовлення героя звучить патетично: Auf dem Pferd dort, unter dem Tor der siegreichen Einmдrsche und mit Zьgen steinern und blitzend ritt die Macht! Die Macht, die ьber uns hingeht und deren Hufe wir kьssen! [16, с. 32].

У цих двох окличних реченнях метонімія die Macht виступає анадиплозисом; парна сполука steinern und blitzend і метафора deren Hufe wir kьssen увиразнюють культове значення влади для вірнопідданих. Переліком протагоніст у окличному реченні з метафорою підкреслює могутність влади, наголошуючи на її всесильності, наділяючи своє висловлення емоційним проявом захоплення: Die ьber Hunger, Trotz und Hohn hingeht! [16, с. 32]. У внутрішньому міркуванні головного героя виокремлюється ідея про рабське плазування вірнопідданих громадян перед владою, що виголошено ним у формі окличного речення, де протиставленням репрезентується сліпа любов до влади попри свою нікчемність: Gegen die wir nichts kцnnen, weil wir alle sie lieben! [16, с. 32].

Покору до влади громадяни мають у крові, і цю думку в Ді- деріха Геслінга відтворено з пафосом за допомогою метафоричного вислову, оформленого у окличну структуру: Die wir im Blut haben, weil wir die Unterwerfung darin haben! [16, с. 32]. Однак, у окличному реченні з синонімічним повтором: Ein Atom sind wir von ihr, ein verschwindendes Molekьl von etwas, das sie ausgespuckt hat! [16, с. 32] автором позначено тривіальну дію завдяки нейтральному маркуванню дієслова ausspucken [17, с. 141]. Цей прийом на контрасті стилів репрезентує мізерну роль вірнопідданих громадян перед владою, на чому розчаровано акцентує головний герой у окличному реченні з негативною оцінкою.

Кожна окрема особистість ніщо перед владою. Покірність це те, що повинно характеризувати людей, визначаючи головну сутність відносин між представниками вірнопідданих бюргерів і верхівкою кайзерсь- кої монархії, що яскраво відбито в мовленні Дідеріха Геслінга експресивними мовними засобами, які відбивають внутрішньоособис- тісний конфлікт у зіткненні його соціальних ролей унаслідок протиборства внутрішніх протилежних імпульсів: бути шанувальником влади й одночасно розуміти свою нікчемність перед нею.

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що емоційні явища характеризуються складною й багатоаспектною природою, оскільки мають інтердисциплінарний статус. Часто емоції виникають як реакція на внутрішньоособистісний конфлікт і відбивають ставлення суб'єкта до складових конфлікту. Емоційна оцінка як оцінка, що виникає під впливом емоцій, пов'язана з емоціогенним сплеском, який відображається у внутрішньомовленнєвій діяльності протагоніста емотивними мовними засобами на рівні системи мови й експресивними мовними засобами на рівні тексту.

Список використаних джерел

1. Власенко І. А. Проблема внутрішньоособистісного конфлікту в контексті психологічних досліджень особистості/ І. А. Власенко // Проблеми сучасної психології. - К., 2013. - Вип. 21. - С. 46-56.

2. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Е. М. Вольф. - М. : Наука, 2002.

3. Іваненко С. М. Поліфонія ритмотональної будови тексту в стилістичному аспекті (на матеріалі німецької мови) : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : спец. 10.02.04 "германські мови" / С. М. Іваненко. - К., 2010.

4. Карпенко Л. А. Краткий психологический словарь / Л. А. Карпенко. - М. : Политиздат, 1985.

5. Мудрик Л. В. Прагматична спрямованість англійських емотивних висловлень позитивної оцінки в комунікативній ситуації поздоровлення / Л. В. Мудрик // Наук. вісн. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2010. - № 9. - С. 47-50.

6. Непийвода Н. Ф. Стилістичний аспект масової комунікації / Н. Ф. Не- пийвода // Наук. зап. Ін-ту журналістики. Факультет соціології та психології. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2004. - Т. V. - С. 133-140.

7. Федоренко О. В. Категорія емоційної оцінки в реалізації комунікативних завдань журналіста / О. В. Федоренко // Вісн. Львів. ун-ту. Серія журналістика. - Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. - Вип. 34, ч. 1. - С. 242-248.

8. Филимонова О. Е. Эмоциология текста. Анализ репрезентации эмоций в английском тексте : учеб. пособие. / О. Е. Филимонова. - СПб. : ООО "Книжный Дом", 2007.

9. Шаховский В. И. О лингвистике эмоций / В. И. Шаховский // Язык и эмоции: сб. научн. тр. ; под ред. В. И. Шаховского и др. - Волгоград : Перемена, 1995. - С. 3-15.

10. Шаховский В. И. Проблема разграничения экспрессивности и эмотивно- сти как семантических категорий лингвостилистики / В. И. Шаховский // Проблемы семасиологии и лингвостилистики. - Рязань, 1975. - Вып. 2. - С. 3-25.

11. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка : дис. ... д-ра филол. наук. спец. 10.02.04 "Германські мови" / В. И. Шаховский. - М., 1988.

12. Шаховский В. И. Лингвистическая теория эмоций : монография / В. И. Шаховский. - М. : Гнозис, 2008.

13. Шидловська В. О. Поняття емоції, емоційності та емотивності у сучасній лінгвістиці / В. О. Шидловська // Сучасні філологічні дослідження та навчання іноземної мови в контексті міжкультурної комунікації: VI Всеукр. на- ук.-практ. конф. - Житомир, 2014. - С. 292-295.

14. Compton's Interactive Encyclopaedia [Electronic source]. - Deluxe edition [Online] 1998. - Eldorado, CA : The Learning Co. (P. O. Box 629000, Eldorado Hills, CA 95762); 1-800-227-5609. - Access mode : http://www.learningco.com.

15. JeЯing Benedikt. Neuere Deutsche Literaturgeschichte / Benedikt JeЯing. - Tьbingen: Gunter Narr, 2008.

16. Mann Heinrich. Der Untertan/ Heinrich Mann. - M: Verlag fьr Fremdsprachige Literatur, 1950.

17. Wahrig-Burfeind Renate. Deutsches Wцrterbuch / Renate Wahrig-Burfeind. - [8. Auflage]. - Gьterslo, Mьnchen : Bertelsmann Lexikon, 2006.

Размещено на Allbest.ru