Перекладацька рецепція образу Тараса Шевченка у поезіях українських шістдесятників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Перекладацька рецепція образу тараса шевченка у поезіях українських шістдесятників

Маркелова Анастасія, асп.

Анотація

Наукова розвідка присвячена особливостям перекладацької рецепції та виражальним можливостям перекладу в процесі відтворення англійською мовою художньо-культурного простору вірша Віталія Коротича "Триптих", центральним образом якого є Тарас Григорович Шевченко. Особлива увага приділяється впливу постаті Т. Шевченка на творчість українських шістдесятників. Ключові слова: інтертекстуальні вкраплення; символ; етносимвол; індивідуально-авторська інтерпретація.

В статье рассматривается проблема переводческой рецепции и выразительных возможностей перевода в ходе воспроизведения английским языком художественнокультурного континуума поэзии Виталия Коротича "Триптих", центральным образом котрого является Тарас Григорьевич Шевченко. Особенное внимание уделяется влиянию личности Т. Шевченко на творчество украинских шестидесятников. Ключевые слова: интертекстуальные включения; символ, этносимвол, индивидуальноавторская интерпретация.

The present paper is concerned with the problem of translational reception and expressional fluency of translators in the course of interlingual transference of cultural artistic continuum in the poem by Vitaliy Korotych "Tryptych", where the image of Taras Shevchenko is culturally marked. In the conducted research, the ethno-cultural background of Taras Shevchenko image is viewed as an inextricable component of the author's worldview. The paper substantiates the influence that T. Shevchenko had on the Ukrainian Sixtier's poetry. As for the symbols and ethnic symbols, the author of the article emphasizes the importance of retaining their cultural significance. Key words: intertextual links; symbol; ethnic symbol; author's individual interpretation.

Ніколи неозоре море художнього світу Тараса Шевченка не вкриється плівкою людської байдужості. Навпаки, воно хвилює і приваблює своєю силою і величчю. Виступаючи перед одеситами біля пам'ятника Тарасу Шевченку 15 травня 1989 року Дмитро Павличко сказав: "Те, що Богдан створив шаблею, було знищено шаблею, а те що створив Тарас генієм своїм - не було й не буде зруйноване, хоч би й геніальним у підлості й неправді, нашим ворогом. Тарас Шевченко підняв з могили те, що було вбите після Богдана. Він створив нашу свідомість - національну і демократичну, він дав нам душу, осяяну загальнолюдськими ідеалами, і не було, і нема, і не буде такої сили на світі, яка могла б цю свідомість убити і цю душу знищити" [3, с. 370].

Мета наукової розвідки - дослідити шляхи відтворення образу Тараса Шевченка в англомовних перекладах поезії українських шістдесятників із позицій їх інтелектуально-мистецького бачення постаті митця. Об'єкт дослідження - індивідуально-авторська інтерпретація образу Шевченка Віталієм Коротичем. Предметом дослідження є виражальні можливості перекладу в процесі відтворення англійською мовою художньо-культурного простору, центральним образом якого є Тарас Григорович Шевченко. Матеріалом дослідження слугує "Триптих", написаний Віталієм Коротича та його англомовний переклад, який здійснили Марта Богачевська-Хом'як та Данило Гузар-Струк. Актуальність даної розвідки увиразнюють слова Дмитра Павличка, який, відповідаючи на питання журналістки літературно-мистецького вісника "Всесвіт" про особисте бачення актуальності творчості уславленого нашого поета, сказав: "Справа в тому, що Шевченко пережив разом із своїм народом всі ті трагедії, які ми переживали... Шевченко перестраждав разом з нами по тюрмах і концтаборах - там його читали, він був надією тих людей. Шевченко - наша доля" [3, с. 397-398].

Підняте Шевченком славне минуле з духовного життєпису української нації мало яскраво національне звучання, яке особливо впливало на творчість поетів-шістдесятників. У їх творах Шевченко - реальна, жива людина, з якою вони радяться, якою пишаються і яку шанують. Видатний український літературознавець Олександр Іванович Білецький зазначив: "Гомер, мабуть, безсмертний поет, але Шевченко живий і для нас, і для всього прогресивного людства" [1, с. 301].

Поети-шістдесятники, а також усі ті, хто "захоплювався творчістю видатних діячів української науки і культури, зокрема Т. Шевченка, вважали потенційними прихильниками українського націоналізму" [4, с. 25]. Відтак, занепокоєння у радянської влади викликали навіть зібрання української інтелігенції в середині 1960-х років з приводу щорічного відзначення дня 22 травня - річниці перепоховання Т. Шевченка в українській землі. В інформаційному повідомленні КДБ при РМ УРСР до ЦК КПУ про зібрання української інтелігенції біля пам'ятника Т. Шевченку в м. Києві йдеться: "Усього 150 осіб ...Присутні поклали до пам'ятника Т. Г. Шевченку вінки з написами: "Борітеся - поборете", "Від нащадків " та ін. Потім виконувалися українські народні пісні, пісні на вірші Т. Г. Шевченка. Перед присутніми виступили із читаннями віршів Л. Костенко й В. Симоненка М. Холодний, Надія Світлична й ряд інших" [4, с. 166]. Шістдесятники зверталися до Шевченка не лише як до співця знедолених, що закликав до революції, а й як до цензора їхньої совісті у власних творах. Бажання українських поетів 1960-х років реалізувати національну ідею, на кшталт Шевченкової, і послугувало рушійною силою для прояву загальнонаціональної опозиції владній машині, яка мала на меті знівелювати будь-які прояви "надмірного" опору.

Період із 1956 по 19б3 рік небезпідставно можна вважати часом розквіту не лише національної літератури, а й перекладацької діяльності, яка на недовготривалий період припинення радянських репресій спромоглася поширитися й за кордон. Майкл Найдан [8, с. 141] влучно зауважує, що їх усіх (шістдесятників) поєднала потреба у вираженні їхнього невід'ємного права вільно творити власне мистецтво, і у такий спосіб шукати правду, що колись так само робив великий поет Тарас Шевченко. Про вплив Тараса Шевченка на шістдесятників згадує і професор Торонтського університету, знавець української та російської літератури Джордж Луцький: "Ціле століття творчість Тараса Шевченка впливала на письменників, а його постать сприяла вираженню не лише національних і соціальних, а також загально людських цінностей" (переклад наш. - А. М.) [7]. Власне, традиція творчого наслідування, своєрідного орієнтиру і шани шістдесятників до творчості велетнів української поезії має довгу історію. По-справжньому чесна, сповнена піднесеної емоційності та ліричної краси поезія Лесі Українки і Тараса Шевченка слугувала для нащадків своєрідним взірцем досконалості художньої форми. У боротьбі за демократизм, за реалізм, за глибочінь ідей розвивалася українська поезія ХІХ - початку ХХ ст. Як велетенські маяки, стоять у ній постаті Шевченка, Франка, Лесі Українки [ 5, с. 67].

У поетичному доробку українських шістдесятників образ Тараса Шевченка є наскрізним, до нього часто апелюють і використовують у якості алюзій, ремінісценцій, інтертекстуальних вкраплень, посвят. Відтак, цікавим з точки зору перекладознавчого аналізу видається простеження тактики перекладача, який працює із текстом, автор якого "оживляє" Тараса Шевченка. Маємо на увазі "Триптих" (1965) Віталія Коротича, над перекладом якого працював творчий тандем Марти Богачевської-Хом'як та Данила Гузар-Струка.

Марта Данилівна народилася на Львівщині в 1938 році, згодом переїхала з родиною до США, де закінчила Пенсільванський університет і аспірантуру в Колумбійському університеті. Коли Омелян Йосипович Пріцак очолював Український науковий інститут Гарвардського університету, М. Богачевська-Хом'як вирішила розпочати дослідження історії України, а саме: особливостей становлення й розвитку жіночого руху в Україні. Данило Гузар-Струк - доктор філософії Торонтського університету, відомий дослідник поетики І. Калинця, Е. Андієвської та ін., перекладач української поезії.

Отже, розглянемо можливості перекладацької рецепції образу Тараса Шевченка на прикладі "Триптиху" та його англійського перекладу.

Я - Шевченко. I am Shevchenko.

Я вмер [7, с. 24]. I died [7, p. 25].

Шевченкове ім'я є добре впізнаним і не викликає жодних труднощів при відтворенні на англійську мову. Більш того, воно є часто повторюваним, тому використання перекладацького методу вилучення буде недоречним.

Академік із черні [7, с. 24]. I - the academician from among the peasants [7, p. 25] перекладацький рецепція мова художній

Перекладачам не вдається відтворити образно-смислову деталь, яка підкреслює первинну соціальну приналежність Т. Шевченка. Перекладачі послаблюють метафоричний образ, що призводить до втрати його денотативної та смислової образності. Чернь - це безлика, без'язика юрба. Це не є народ [6]. Тому ситуативний відповідник among the peasants (серед селян) не є рівноцінним оригіналові, а це, у свою чергу, свідчить про недостатньо уважну роботу перекладачів над передачею образу Т. Шевченка, який так майстерно змальовував Віталій Коротич.

В каземати, у карцер I can't be arrested,

Ніхто заточити не може [7, с. 24]. Nor drafted [7, p. 25].

Цікавими з точки зору відтворення біографічності є лексеми "каземат", "карцер", які є прямими посиланнями на сумнозвісне місце, а саме: каземат Третього відділу в Петербурзі, де Т. Шевченко провів місяць, очікуючи на заслання. Саме у цей час ним були написані 13 поезій, наскрізною темою яких було ув'язнення та болючий сум за рідним краєм. Саме тому перекладачам важливо уникати вживання контекстуальних відповідників. Каземат - є актуальним і значущим символом для Тараса Шевченка, тому перекладачам слід створити враження історичної достовірності за рахунок збереження експресивності оригінальної одиниці. Перекладачам, на жаль, не вдається розпізнати та відтворити у перекладі вищезгадане інтертекстуальне вкраплення, більше того, переклад позбавлений музикальності, яка притаманна алітерації: в каземати, у карцер. Образ вихідної мови заміщено стандартним образом цільової мови для ймовірного досягнення рівноцінної емфатичності з оригіналом. Даний приклад яскраво ілюструє відмінності між сприйняттям Тараса Шевченка перекладачами та В. Коротичем.

Я - поет. I am a poet [7, p. 25].

Я - Шевченко [7, с. 24].

"Я - Шевченко" - художньо вартісний повтор, видозміна якого чи його вилучення є недоцільним, і лише наближає перекладачів до нівелювання індивідуальності автора. Чуттєво-емоційне нагадування про себе українському народові Шевченком налаштовує читачів на осмислення світоглядних установок українського генія.

Діти з чорних, сумних моїх днів, Children of black, heavy days, То поеми мої [7, с. 28]. These are my poems [7, p. 29].

Віталій Коротич чудово розуміє, яку роль відігравав колір у творчості Т. Шевченка, адже у його віршах саме за рахунок кольорів актуалізуються ментальні початки символічного зображення дійсності. Значення чорного кольору у віршах Шевченка набуває не лише зображувального й емоційного, а також етнокультурного аспекту. Поет активно використовує чорний колір для опису пережитого досвіду, в даному випадку безпросвітних і безрадісних днів, сповнених сумом: "чорних днів моїх". Перекладачі зберігають символічні конотації оригіналу, наближаючи до нього англійський переклад.

Із легенів моїх

Наддніпрянські шугають вітри [7, с. 30].

My lungs feed the winds

Howling over Dnieper [7, p. 31].

Тарас Шевченко народився в Надніпрянській Україні, а саме у Середній Надніпрянщині - живописній місцевості у долині Дніпра. Потерпаючи від гідротараксу (грудної водянки) напередодні своєї смерті, він мріяв туди повернутися. Гострі болі завдавали нестерпних страждань ще й тому, що поет хотів говорити, а говорити йому було важко. За свідченнями близького товариша Т. Шевченка Михайла Матвійовича Лазаревського 25 лютого Тарас Григорович попросив залишити його самого, випив склянку вершків і спустився до своєї майстерні, де його і знайшли неживого.

Цей біографічний епізод, описаний Віталієм Коротичем, перекладачам не вдається рівноцінно відтворити через недотримання смислово-формальної адекватності. Важлива деталь: слово "наддніпрянський", який було перекладено методом описового перекладу, має усталений в англійській мові відповідник - Dnieper Ukraine, який точно передає межі географічної місцевості, згаданої у вірші; іншим відповідником, який часто зустрічається в англомовних публікаціях, присвячених історії України, є Great Ukraine (Velyka Ukrauina). Перекладачі послаблюють прагматико- асоціативний континуум вірша, змінюючи його зміст.

Загальновідомо, що всі перекладачі практикують розгортання конструкцій шляхом додавання уточнюючих елементів, використання описового перекладу, навмисного додавання смислово надлишкових елементів задля употужнення емоційно-експресивного заряду. Конкретизатори, а саме: деталь і подробиця можуть неприродно розширювати синтаксичні структури, порушуючи еквілінеарність першотвору. Вміння розрізняти деталь і подробицю допоможе перекладачу уникнути вживання непотрібних, факультативних елементів - подробиць, без яких зміст перекладу не буде суттєво змінений. Деталь, навпаки, - необхідний уточнюючий елемент з підвищеною асоціативністю та експресивно-емоційним зарядом, який, з огляду на контекст, може нівелювати інтерпретаційно- смислове навантаження першотвору, порушуючи його ритміку.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про складність відтворення емоційно-виразної єдності образу Тараса Шевченка, який Віталій Коротич інтерпретує з огляду на власний мистецький досвід та художньо-естетичне сприйняття. Перекладознавче осмислення і прочитання образу, який виходить за межі літературного контексту, змусило перекладачів не втручатися в динаміку розгортання його індивідуально-смислової образності, що призвело до появи ряду перекладацьких хиб та неточностей у перекладі. Множинність англійських перекладів проаналізованого матеріалу окреслює перспективу подальшого розгляду питання перекладацької рецепції образу Т. Г. Шевченка.

Список використаних джерел

1. Білецький О. Зібрання праць: у 5 т. / О. Білецький. - К. : Наукова думка, 1965. - Т. 2. - 301 с.

2. Наєнко М. Художня література України. Від міфів до модерної реальності / М. Наєнко. - К. : Вид. центр "Просвіта", 2012. - 1088 с.

3. Павличко Д. Голоси мого життя: ст., виступи, інтерв'ю, док. / Д. Павличко. - К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2013. - 744 с.

4. Політичні протести й інакодумство в Україні (1960-1990) : Документи і матеріали / Упор. В. М. Даниленко. - К. : Смолоскип, 2013. - 736 с.

5. Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво: Аберація явища у постмодерному прочитанні / Л. Тарнашинська // Слово і Час. - 2006. - № 3. - С. 59-71.

6. Самчук У. Марія. Нарід чи чернь? : Посібник для 11 кл. : Біографія письменника. Стислий переказ твору. Аналіз тексту. Зразки учнівських творів / Авт.-уклад. В.О. Казакова . - Харків : Ранок, 2000 . - 29 с.

7. Four Ukrainian Poets: Drach, Korotych, Kostenko, Symonenko. Translated by Martha Bohachevsky-Chomiak and Danylo S. Struk. Edited, with an introduction by George S. N. Luckyj. - NY. : Quixote, 1969 - 83 p.

8. Lina Kostenko Selected Poetry. Wanderings of the Heart. Translated from Ukrainian with Afterword by Michael M. Naydan. - nY. & L. : Garland Publishing, inc., 1990. - 151 p.

Размещено на Allbest.ru