Реалізація опозиції "свій-чужий" у творчості Тараса Шевченка

Харитонова Дар'я,

REALISATION THE OPPOSITION "SELF - ALIEN" IN WORKS OF TARAS SHEVCHENKO

The given article provides the analysis of the opposition"self - alien"based on works of Taras Shevchenko. During the investigation such semes of 'self were distinguished as society, Ukrainian, Motherland. The binary category is represented in the opposition like society - orphan, Ukrainians - othernationalities, Motherland - foreign land. Much attention is turned on the concept "stranger among his people".

Опозиція "свій - чужий" у науці не є новою, проте вважається базовою для філософії, психології, культури, релігії та інших гуманітарних сфер. У лінгвістиці (семіотиці, етно- й психолінгвістиці, дискурсології) це протиставлення досліджують за допомогою концептуального аналізу та асоціативного моделювання. Натомість тексти художньої літератури засвідчують контекстуальну репрезентацію цієї опозиції, яка ще не може вважатися глибоко вивченою. З огляду на це, актуальним видається звернення до поетичних текстів Тараса Шевченка, котрі є важливим матеріалом для дослідження закодованої у певних символах-маркерах інформації соціоісторичного та етнопсихічного характеру.

Література - невід'ємна частина діалогу культур. Вивчаючи образ певного народу в літературному творі, яскраво проявляються істинні та хибні уявлення про життя інших, їх культуру, вірування, упереджене ставлення до них. В основі етнічних стереотипів лежить етноцентризм як бачення всього крізь призму лише своїх культурних цінностей і світогляду. Відчуття своєї належності до певної національної групи може породжувати негативно-упереджене ставлення до інших, що з часом здатне перетворитися на норму [9, с. 64-66].

Ю. Степанов зазначає, що протиставлення на рівні свого - чужого мають не просто культурно заангажований характер: вони водночас є виразниками колективного, масового, народного та національного сприйняття світу в цілому [8, с. 473]. Це питання висвітлено у розвідках таких науковців, як К. Багратіон-Мухранська [2], О. Братель [3], О. Кремінська [6], М. Кривенко [7], О. Яблонська [її] та ін. Так, К. Багратіон-Мухранська репрезентує відмінність опозиції "свій - чужий" на етнічно-національному рівні: для шотландців це виявляється у здобутті свободи цілого етносу, натомість українці відстоюють соціальну рівність [2, с. 44]. О. Кремінська зазначає, що опозиція свого та чужого є давньої категорією, пов'язаною зі сприйняттям людиною норми та відхилення від неї [6]. О. Яблонська категорію чужого трактує як приналежність до іншої країни, іншого етносу, в якому людина є виразником і носієм певної національної ідеології [11, с. 245].

Що стосується опозиції "свій - чужий" у творчості Тараса Шевченка, то на сьогодні вона ще недостатньо досліджена, представлена поодинокими розвідками (Ю. Вишницька "Дуалістична міфомодель творів Тараса Шевченка та Марії Матіос: "Перехресні координати"" (2014 р.), О. Калита "Мовна інтерпретація семантичної опозиції "свій - чужий" у поемі Тараса Шевченка "Гайдамаки"" (2012 р.) та ін.), що й зумовлює новизну й актуальність обраної для дослідження теми. Метою нашого дослідження є аналіз опозиції "свій - чужий" на матеріалі поетичних творів Тараса Шевченка, у яких на рівні стереотипів категоризовано уявлення митця про змістове наповнення цієї архетипової опозиції для українського етносу. Відтак, об'єктом дослідження є архетипова опозиція "свій - чужий", а предметом - вербалізатори цієї опозиції на рівні лексичному та синтаксичному.

Категорія "свій" розгортає таку смислову палітру: 1) який належить собі, який є у себе; 2) який перебуває в родинних, дружніх або інших близьких стосунках чи пов'язаний місцем постійного проживання, спільною працею, спільними переконаннями; 3) властивий тільки цій особі, цьому предметові; особливий, своєрідний; 4) належний, відповідний [1]. Натомість "чужий" має таку семантику: 1) належний комусь іншому, не власний, не свій; 2) не пов'язаний із ким-небудь родинними зв'язками; нерідний; 3) який не перебуває у близьких взаєминах із ким-небудь, не пов'язаний спільністю умов життя, праці; сторонній; 4) який не є батьківщиною або місцем постійного проживання для кого-небудь; 5) який має інші погляди, прагнення, інтереси тощо, ніж хто-небудь [1].

Розглянемо детальніше опозицію "свій - чужий" з окресленням її конкретних вербалізаторів.

Соціум - сирота. Чужими до соціуму стають люди, статус яких не відповідає певним соціальним законам часу. Так, сирота "випадає" із класичної моделі сім'ї. Відсутність принаймні когось одного з батьків або повністю рідні, яка б виховувала дитину як свою власну, спричиняє той факт, що сирота стає в опозицію до всього соціуму, оскільки в останньому він не сприймається як повноцінна особистість: "Тяжко, важко в світі жити / Сироті без роду: / Нема куди прихилитись, - Хоч з гори та в воду!" [10, с. 12]; "Він усюди вештається / Та на кобзі грає. / А хто грає, того знають / І дякують люде: / Він їм тугу розганяє, / Хоть сам світом нудить. / Попідтинню сіромаха / І днює й ночує; / Нема йому в світі хати; / Недоля жартує... / Заспіває, та й згадає, / Що він сиротина..." [10, с. 16]; "Тяжко мені сиротою / На сім світі жити; / Свої люди - як чужії, / Ні з ким говорити." [10, с. 29].

Українці - інші національності. У творчості Тараса Шевченка яскраво простежується протиставлення українців до інших національностей, зокрема формується опозиція до росіян-москалів, поляків-ляхів, турків, татар-орди і євреїв-жидів. Зазначене протиставлення має історико-релігійні обумовленості. Так, з історичної точки зору, деякі національності (росіяни, поляки, турки, татари) були і є територіальними сусідами України через спільність кордонів. Постійні війни, навали, міжусобиці, набіги пронизують історію української землі, що не могло не знайти відображення у творах Тараса Шевченка: "Кохайтеся, чорнобриві, / Та не з москалями, / Бо москалі - чужі люде, / Роблять лихо з вами. / Москаль любить жартуючи, / Жартуючи кине; / Піде в свою Московщину, / А дівчина гине..." [10, с. 18]; "Грає кобзар, виспівує, / Вимовля словами, / Як москалі, орда, ляхи / Бились з козаками, / Як збиралась громадонька / В неділеньку вранці, / Як ховали козаченька / В зеленім байраці" [10, с. 34]; "Ото гроші; / Якби догадався / Козак отой злякать діда, / Злякав та й сховався / За могилу, лічить гроші, / А он знову шляхом / Козак іде, ніби старець, / То, бач, ради страху, / Щоб ляхи або татаре / Часом не спіткали" [10, с. 12].

За нормами християнства, давати гроші в борг під відсотки було переступом канонічного віровчення. Іудеям, навпаки, релігія цього не забороняла, внаслідок чого їх "діяльність" активно процвітала в країні. Тому в них українці часто позичали гроші під заставу свого майна, землі чи будинку. А якщо не мали змоги повернути борг, відпрацьовували його власною працею, що часом була дуже важкою. Саме такі обставини, а також надмірна жадібність, практичність, схильність обдурювати, сприяли формуванню негативного ставлення до євреїв і намаганню їх покарати, насамперед у часи козацтва: "На ґвалт України / Орли налетіли; вони рознесуть / Ляхам, жидам кару; / За кров і пожари / Пеклом гайдамаки ляхам оддадуть" [10, с. 43]; "Козак оживе; / Оживуть гетьмани в золотім жупані; / Прокинеться доля; козак заспіва: "Ні жида, ні ляха", а в степах Украйни / - Боже мій милий - блисне булава!" [10, с. 55]; "У Фастові, / У славному місті, / Прокотилось ляхів, жидів / Не сто і не двісті, / А тисячі" [10, с. 334]; "Степи мої запродані / Жидові, німоті, / Сини мої на чужині, / На чужій роботі" [10, с. 156]; "Покинула знову хату, / Синову господу, / Пішла в найми, за хліб черствий / Жидам носить воду" [10, с. 153]

Автор не тільки підкреслює опозицію свого - чужого на рівні лексем, але й вдається до їх відтворення за допомогою словосполучень із деталізованими присвійними займенниками.

Батьківщина - чужина. Опозиція свого та чужого як протиставлення до свого рідного краю - Батьківщини, з одного боку, і чужини, з іншого, представлена такими формулами: 1) pronominal possessive (свій, мій, наш) + subjectidentification, 2) adjectiveчужий + subjectappositive. Перша формула репрезентує присвійність, тобто особа є частиною країни, а конкретніше України: вона тут народилася, виросла, це не просто її Батьківщина, це спадщина її предків, це місце походження її коріння: "Нехай я заплачу, / Нехай свою Україну / Я ще раз побачу, / Нехай ще раз послухаю, / Як те море грає, / Як дівчина під вербою Гриця заспіває" [10, с. 31]; "Привітай же, моя ненько! / Моя Україно! / Моїх діток нерозумних, / Як свою дитину" [10, с. 14]; "І все з собою заберу, / Малого сліду не покину / На нашій славній Україні, / На нашій - не своїй землі" [10, с. 251]. Варто звернути увагу на те, що Україна постає не чієюсь власністю, а всезагальним народним благом, тому письменник і зазначає: "На нашій - не своїй землі" [10, с. 251].

Чужина відтворюється у творах Тараса Шевченка за допомогою формули "adjectiveчужий + subjectappositive". Чуже розгортається і у метафоризованому плані, маркуючи нерідний край, місце, де людина не народилася і не виховувалася, але змушена була за певних обставин там знаходитися. За межами вітчизни все є чужим, хоча і сонце, і поле, й інший край, як частина землі, є загальнолюдським благом, а не присвоєною власністю: "І квіткою й калиною / Цвісти над ним буду, / Щоб не пекло чуже сонце, / Не топтали люде" [10, с. 9]; "Умираючи, дивився, / Де сонечко сяє... / Тяжко, важко умирати / У чужому краю!" [10, с. 13]; "За високими горами, / За широкими степами, / На чужому полі, / По волі-неволі / Найду свою долю!" [10, с. 97]. Сонце не просто чуже, воно здається зовсім іншим, оскільки не так передає тепло, не має такої яскравості, не є таким ласкавим, у порівнянні з сонцем у рідному краї. Там, на чужині, важко розставатися із життям: тільки думки про рідну країну, "де сонечко сяє", можуть підтримати людину в її останні хвилини життя.

Окреме місце у творчості Тараса Шевченка займає проблема "чужий серед своїх", що виявляється на рівні опозиції ліричного героя, який уособлює постать поета, не тільки до своєї країни, а й до людей загалом. Тарас Шевченко стверджує, що будучи навіть серед, здавалося б, своїх однодумців, він не може бути почутим, сприйнятим, зрозумілим. Тут тісно взаємодіють дві іпостасі ліричного героя: сирота без роду та одинак, якого не розуміють інші.

Поет закликає: "В Україну ідіть, діти! / В нашу Україну, / Попідтинню, сиротами, / А я тут загину" [10, с. 14]. Проте усвідомлює, що він буде почуватися і в Україні сиротою так само, як і на чужині: "Я й тут чужий, одинокий, / І на Україні / Я сирота, мій голубе, / Як і на чужині" [10, с. 38], адже така доля всіх Поетів.

Отже, творчість Тараса Шевченка яскраво репрезентує опозицію "свій - чужий". Вона реалізується у розгортанні концептів Батьківщини, сім'ї, соціуму та національності. Дискурсивна актуалізація універсальної архетипної опозиції у поетичних текстах набирає соціально-історичної та етнопсихологічної зумовленості, проливаючи світло на певні особливості українського національного характеру з його інтровертністю і самоспогляданням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum.in.ua

2.Багратіон-Мухранська К. До питання про антиномію "історія-вигадка" та фольклорно- міфологічну опозицію "свій" - "чужий" у шотландській та українській народній творчості (на матеріалі народних та літературних історико-героїчних творів) / К. Багратіон-Мухранська // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - 2011. - Вип. 23. - С. 40-46.

3.Братель О. Актуалізація міфологічного концепту простір (свій/чужий та межовий) в образному вимірі фрагентинської поезії / О. Братель // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2008. - № 4. Філологічні науки. - С. 411- 414.

4.Вишницька Ю. Дуалістична міфомодель творів Тараса Шевченка та Марії Матіос: "Перехресні координати" / Ю. Вишницька // Літературознавчі студії : збірник наукових праць / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т філології. - 2014. - Вип. 42, ч. 1. - С. 175- 186.

5.Калита О. Мовна інтерпретація семантичної опозиції "свій - чужий" у поемі Тараса Шевченка "Гайдамаки" / О. Калита // Лінгвістичні дослідження : збірник наукових праць / Харківський нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди. - 2012. - Вип. 33. - С. 50-55.

6.Кремінська О. Опозиція "свій/чужий" в новелі Р. Кіплінга "Lispeth" / О. Кремінська // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. - 2013. - Вип. 12, т. 3. - C. 69-70.

7.Кривенко М. Львів - свій і чужий у творах польських письменників та мемуаристів (бібліографічний пошук) / М. Кривенко // Іноземна філологія : український науковий збірник / Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка. - 2003. - Вип. 114. - С. 294-301.

8.Степанов Ю. Константы. Словарь русской культуру. Опыт исследования / Ю. Степанов. - М. : Школа "Языки русской культуры", 1997. - 824 с.

9.Хорев В. Имагогия и изучение русско-польских литературных связей / В. Хорев // Поляки и русские в глазах друг друга. - М. : Индрик, 2000. - 272 с.

10.Шевченко Т. Кобзар / Т. Шевченко. - К. : Державне видавництво художньої літератури, 1954. - 490 с.

11.Яблонська О. Етноментальний образ москаля в українській літературі дошевченківського періоду: чужий/свій серед українців / О. Яблонська // Волинь філологічна: текст і контекст. - 2011. - Вип. 11 : Імагологічна проблематика польської, білоруської, російської та української літератур і європейський контекст. - С. 236-240.

Размещено на Allbest.ru