Маніпулятивний потенціал тактик фальшивого узагальнення та "навішування ярликів" у контексті інформаційної війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маніпулятивний потенціал тактик фальшивого узагальнення та "навішування ярликів" у контексті інформаційної війни

Кондратюк Н.В., канд. філол. Наук голов. спец. апарату Верховної Ради України

Анотація

Розглядається маніпулятивний потенціал мовних тактик фальшивого узагальнення та "навішування ярликів" як продуктивних засобів об'єктивації дискредитативної стратегії інформування аудиторії сучасними ЗМІ в умовах "інформаційної війни".

Ключові слова: маніпуляція, вплив, стратегія, тактика, когнітивний, комунікативний, ЗМІ, стереотип, навішування ярликів, інформаційна війна.

Рассматривается манипулятивный потенциал речевых тактик ложного обобщения и "навешивания ярлыков" как продуктивных средств объективации дискредитативной стратегии информирования аудитории современными СМИ в условиях "информационной войны".

Ключевые слова: манипуляция, влияние, стратегия, тактика, когнитивный, коммуникативный, СМИ, стереотип, навешивание ярлыков, информационная война.

This article considers the main points of manipulative strategies and tactics. Special attention is paid to the cognitive pragmatic manipulative tactics of false generalizations and "labeling" as a point of manipulative productivity of modern media in the circumstances of "information warfare. "

Keywords: manipulation, influence, strategy, tactics, cognitive, communicative, media stereotype, labeling, information warfare.

Засоби масової інформації на тепер відіграють провідну роль в усіх галузях соціальної взаємодії, регулюють інформаційні потоки в суспільстві, впливають на формування світоглядних орієнтирів і громадської думки. У контексті загострення будь-яких суспільно- політичних процесів, що їх віддзеркалюють засоби масової комунікації, мовне спілкування набуває особливого значення як інструмент впливу на масову свідомість. За таких умов основною метою ЗМІ стає не стільки інформування аудиторії, скільки формування певного ставлення адресата до інформації, що передається, і цілеспрямований вплив на його світогляд. Цим зумовлений свідомий вибір маніпуляції як засобу спілкування з цільовою аудиторією для досягнення певних ідеологічних цілей владної еліти.

З огляду на це, мовне спілкування привертає особливу увагу науковців у галузі теорії комунікації, прагма- і психолінгвістики, журналістикознавства та соціології. Одним із актуальних нині напрямів лінгвістичних досліджень є вивчення маніпулятивного потенціалу засобів мовного спілкування як інструменту формування масової свідомості.

Вивчення маніпулятивного потенціалу мовних одиниць у комунікативному аспекті дає ключ до декодування інтенцій, намірів і стратегій передачі інформації сучасними ЗМІ, особливо в умовах загострення суспільно-політичних процесів і так званої "інформаційної війни".

Зазначимо, що в межах цього дослідження "маніпуляція" визначається як різновид прихованого мовленнєвого впливу, спрямованого на досягнення власних цілей суб'єкта, які не збігаються з намірами або протирічать бажанням та інтересам об'єкта впливу. При цьому здійснюється неусвідомлений із боку суб'єкта контроль над його свідомістю за допомогою викривленої, необ'єктивної подачі інформації, представленої у тексті [11, с. 27].

Варто зазначити, що маніпулятивний вплив, який здійснюють сучасні ЗМІ, незважаючи на уявну когнітивно-прагматичну складність, ґрунтується на простих, як правило, повторюваних стратегіях і тактиках, які використовуються не одне тисячоліття. Так, ще в одному з перших давньокитайських трактатів із військового мистецтва "Мистецтво війни" (VI-V ст. до н. е.) сформульовано загальні принципи стратегії й тактики ведення військових дій, положення яких активно використовуються сучасними ЗМІ в умовах "інформаційної війни": дії в умовах протистояння з супротивником є ефективними у тому випадку, коли вони побічно пов'язані з діями супротивника, здійснюються за принципом непрямих дій із приховуванням істиних намірів, правдивої інформації про стан речей: "Війна, - зазначено у трактаті, - ґрунтується на застосуванні обману ... Тому сильний прикидається слабким, використання одного засобувидається за використання абсолютно іншого, близьке представляється як далеке, а далеке як близьке" [13, с. 112]. Отже, застосування маніпуляції як ключового принципу ведення "інформаційної війни" визначає актуаль- ністьдослідження окремих стратегій і тактик маніпулятивного впливу, які активно застосовуються в сучасному медіа-просторі.

Мета дослідження полягає у здійсненні когнітивно-прагма- тичного аналізу тактик фальшивого узагальнення й "навішування ярликів" як продуктивних технік маніпулятивного впливу на свідомість адресата. Об'єктом дослідження є тексти телевізійних новин і репортажів українського й російського медіа-простору, присвячених подіям на Сході України 2014-2016 рр.

Ключовими в межах нашого дослідження є поняття "стратегія" і тактики вербальної комунікації.

Стратегія комунікації, відповідно до визначення О. С. Іссерс, трактується як надзавдання, що йде від адресанта, спрямоване на досягнення комунікативної або практичної мети й розраховане на певний перлокутивний ефект. Дотримання стратегічної мети спілкування змушує адресанта "не тільки відбирати певні факти, а й давати їх у певному освітленні, тобто змушує відповідно організовувати мову, обумовлює композицію і характер мовних засобів" [7, с. 45]. Комунікативна стратегія передбачає "відбір фактів і їх подачу в певному освітленні з метою впливу на інтелектуальну, вольову та емоційну сферу адресата" [2, с. 86]. Комунікативна тактика є пе- вною мовною дією, спрямованою на вирішення одного із завдань задля досягнення загальної стратегічної мети. Тактика виокремлюється за ознакою одного єдиного сенсу, який може виражатися найрізноманітнішими вербальними і невербальними засобами [3, с. 13-14]. Таким чином, сама тактика має семантичну структуру, характеризується як певний "змістовий інваріант", за визначенням Є. М. Верещагіна [3, с. 13-14].

Зважаючи на змістову спрямованість сучасних новин, укон- тексті висвітлення подій на Сході України, з'являються всі підстави для визначення стратегії дискредитації як основного принципу подання інформації (причому як вітчизняними, так і російськими /та проросійськими телеканалами). "Основною метою стратегії дискредитації можна вважати прагнення підірвати авторитет супротивника, очорнити його в очах нації", - зазначає

О. Н. Паршина [9, с. 112]. Саме ця комунікативна стратегія найбільш яскраво проявляється у сучасному медійному дискурсі, вона спрямована на зниження позитивного образу протилежної сторони конфлікту, нівелювання її авторитету в очах громадськості та формування її негативного образу у свідомості аудиторії. В умовах "інформаційної війни" ЗМІ виступають основною "зброєю" проти супротивника, спрямованої на те, щоб сформувати у свідомості аудиторії негативне сприйняття протилежної сторони конфлікту, її дій і наслідків цих дій.

Відповідно до визначення О. С. Іссерс, "загальна мовна стратегія дискредитації реалізується у приватних стратегіях когнітивного, семантичного та риторичного типу" [7, с. 28]. Т. А. Ван Дейк визначає когнітивну стратегію як "спосіб обробки інформації у пам'яті" [4, с. 277]. Отже, за допомогою когнітивних стратегій нова інформація вводиться безпосередньо в картину світу адресата таким чином, що він сприймає змодельовані в потрібному ракурсі оціночні судження про події та факти дійсності як власні. Отже, використання когнітив- них стратегій як засобу передачі інформації має на меті формування вектору обробки інформації свідомістю адресата таким чином, щоб адресат унаслідок цього формулював висновки, передбачені адресантом. Семантична стратегія визначається як спосіб індукування інформації, що передається, бажаною семантикою, яке здійснюється за допомогою різних мовних ресурсів [7, с. 29]. Семантичні стратегії визначають те, як і якими мовними засобами може бути досягнута глобальна мета комунікації. Отже, стратегії цього типу мають безпосереднє відношення до вибору семантичних, стилістичних і прагматичних засобів спілкування. Можливість досягти глобальної мети комунікації різними шляхами знаходить відображення в понятті мовної тактики, що являє собою конкретні мовні дії, спрямовані на реалізацію конкретної стратегі, формуючи частини діалогу, групуючи й чергуючи модальні відтінки розмови (оцінки, думки тощо).

Деякі когнітивні і семантичні стратегії мають і риторичні властивості. Риторичний аспект мовних дій передбачає максимальну прийнятність стратегічних цілей мовця, він пов'язаний із прийомами переконання, аргументації, залучення уваги (повтори, применшення, перебільшення, метафори тощо). Кожна із зазначених стратегій передбачає застосування певних тактик подачі інформації. У фокусі подальшого дослідження буде пред- ставлено опис тактик фальшивого узагальнення та "навішування ярликів" як таких, що об'єднують у собі властивості як когнітив- них, так і семантичних тактик передачі інформації в межах стратегії дискредитації у сучасній "інформаційній війні".

Поняття "фальшивого висновку" як особливого риторичного прийому зустрічаємо у працях С. І. Поварніна, В. Ф. Асмус, Дж. Чафі й ін. Учені визначають, що сутність цього прийому полягає в тому, що на підставі ствердження про наявність певних характеристик в окремих представників чи груп представників певного класу формується висновок про властивість тих самих характеристик усім представникам цього класу чи групи. У роботі С. І. Поварніна знаходимо такий приклад фальшивого узагальнення: "... вдаючись до прийому фальшивого узагальнення, мовець наводить кілька прикладів того, що окремим особам або предметам властиві певні ознаки, а потім робить висновок про те, що ці самі ознаки властиві усім особам або предметам даного класу подібно до того, як гоголівський персонаж, побачивши, що усі православні, яких він зустрічав, їдять галушки, зробив висновок про те, що всі православні їдять галушки, а ті, хто не їсть, - не православні" [9, с. 101]. Отже, тактика фальшивого узагальнення полягає в тому, щоб непомітно нав'язати адресату логічний зв'язок між приватним прикладом і загальним судженням шляхом їхнього ототожнення. Унаслідок цього адресат із окремих положень робить загальні висновки про конкретні речі, і навпаки - переносячи інформацію з однієї когнітивної області в іншу, запрограмовану адресантом.

Маніпулятивний потенціал тактики фальшивого узагальнення полягає в тому, що ця тактика дає можливість адресанту реалізувати подвійну установку - з одного боку, маніпулятор має можливість спонукати адресата до формування необхідного висновку про певні факти чи події, а з іншого - приховати від нього факт маніпуляції, створивши ілюзію формування адресатом власного висновку, особистої інтерпретації презентованої інформації.

Так, у медіа-просторі українських ЗМІ прийнято розширювати масштаби АТО, що відбувається на території Луганської й Донецької областей України, до всіх південно-східних областей, узагальнюючи цю проекцію до маштабів Третьої світової війни: "Если бы мы там не воевали тут, то там бы уже были чеченцы - и в Днепропетровске, и в Одессе, и в Киеве" [4:1:37-1:44].

"Ещенеделю назад никто и представить не мог, что в Иловай- ске погибнут сотни чьих-то мужей, сыновей, отцов. А бой за этот железнодорожный узел сыграет переломную роль в АТО, а может быть и в истории Украины. - Іловайськ - це початок третьої світової війни, це початок агресії Російської федерації на території суверенної держави, - Юрій Береза, командир батальйону "Дніпро", - це порушення всіх Будапештських і інших протоколів, це гниле дно сучасної світової демократії'" [3:0:47-1:23]. А бойові дії, які прийнято називати "ан- титерористичною операцією", з синхронного зрізу переносяться у масштаби визвольної війни історичного рівня. Як бачимо, українські військові визначаються у семантичному полі "родина" - мужей, сыновей, отцов, а також як брати, побратими.

Натомість у новинах про події на Сході України, що транслюються на російських телеканалах, ідеться про геноцид російського народу, про необхідність порятунку російськомовного населення від фашистського тиску; українська сторона конфлікту висвітлюється як агресор, що становить загрозу не лише лояльним до Росії мешканцям східних областей, а і Росії загалом: "1) Сколько можно смотреть на то, как убивают славян? Здесь (прим. на території східних областей України) происходит настоящий геноцид! Истребление мирного населения. И то, что здесь происходит - обкатка большой будущей войны, направленной против России, прежде- всего... 2) И вот эта вся муть, вся пена, этот бионегативный материал, спонсируемый Западом, весь собирается сейчас на Украине, на маленькой-маленькой Донецкой и Луганской областях. И здесь на данный момент решается и судьба России в том числе..." [2: 1:33-1:41]. Як бачимо, поряд із активним використанням "ярликів" ("геноцид", "истребление", "муть", "бионегативный материал") мовець, розповідаючи про буцімто події, що відбуваються на території двох областей України, узагальнює судження, створюючи проекцію на всю територію Російської Федерації, переносячи загрозу військової агресії з території іншої держави на власну, формуючи собі образ не лише визволителя слов'ян на території сусідньої держави, а захисника вітчизни і, ширше, - світової цивілізації: "Мы же не за красивые слова воюем, не за деньги - а за Родину на самом деле, за русский мир, да и вообще, за мир в целом. Потому что все должны понимать, что если эти твари возьмут верх над последним оплотом человечности, который сейчас сохраняется только в России, то и цивилизация как таковая будет уничтожена. Она просто погибнет!" [2:4:48-5:10].

Тактика фальшивого узагальнення щоразу застосовується в інтересах маніпулятора, який нав'язує аудиторії свою інтерпретацію подій. За допомогою цієї тактики мовець дезінформує слухача, нав'язуючи власне бачення, уявлення про масштаби й історичні наслідки подій. Таким чином, визначити істинний стан речей, особливо порівнявши протилежні погляди опонентів, не виявляється можливим.

Тактика навішування ярликів полягає у привласненні опонентові дискредитуючих "ярликів", які у свідомості адресата діють за принципом "психологічного якоря", що пов'язує образ опонента з відповідним негативним стереотипом. Такі ярлики створюються за допомогою алюзій на негативних літературних персонажів, або публічних /чи історичних осіб, які дискредитували себе раніше, а також за допомогою оціночних метафор [6, с. 17]. фальшивий узагальнення інформаційний війна

Тактика "навішування ярликів" поляризує сприйняття явищ і подій суспільного життя, унаслідок чого останні набувають спрощеного "чорно-білого" характеру. Номінація ключових понять у межах тактики "навішування ярликів" передбачає експлуатацію маніпулятивного потенціалу конотативної складової номінативних одиниць. Тобто, удаючись до тактики "навішування ярликів", адресант привласнює фактам чи подіям дійсності, або окремим їхнім учасникам, назви оціночного характеру - при чому прибічники отримують виключно позитивну назву, а опоненти - навпаки, виключно негативну.

Так, українські ЗМІ ідентифікують українських військових як "добровольців", "захисників", "оборонців", "визволителів", протиставляючи їм "російські банд-формування", "бойовиків", "терористів", "сепаратистів", "окупантів", "зелених чоловічків": "Ситуація в зоні АТО різко загострюється, бойовики випустили купу мін. Найсильніше наших бійців поливали вогнем біля Авдіївки. Детальніше дізнаємось від Бориса Сачалка: - Борисе, скільки ворожих снарядів полетіло в бік наших оборонців? - Рекордна кількість мін - понад 230 випустили терористи по українських позиціях. ... Терористи і далі не полишають змоги вибити наші війська з пром- зони" [1: 0:00-0:48]. "Еще на подступах к городу (прим. Иловайску) добровольческие батальоны впервые встретились с диверсионными группами российского спецназа. ... Добровольцы при поддержке небольших армейских подразделений без особых трудностей захватили часть города, но хорошо обустроенный укрепрай- он сеператистов стрелковым оружием не возьмешь, боевики все сильне обстреливали градами [3:0:47-1:23].

Актуальнішим є і протиставлення "своїх" і "чужих", при чому "свої", як правило, отримують ярлики з семантичного поля "родина": "Но в плену остались многие ребята, которые за это время стали семьей'' [3:6:50-6:53].

Активно використовуються ярлики "кращий/найкращий" у презентації інформації про українських військових: "Российские войска и боевики окружили лучшихукраиснких воинов" [3:3:50-3:52].

Бойові дії, до яких вдаються супротивники, часто отримують ярлики біблійної семантики, як-от "пекло", "пекельний вогонь" поряд із поняттями "смерть", "кров" / "безвинна кров": "Она прошла даже через путинский коридор смерти" [3:5:45-5:47]. "Юрий Синковский тоже был в аду под Иловайском" [3:7:19-7:20]. "Это кадры из кровавого коридора Путина" [4:2:37-2:40] - ідеться про гуманітарний коридор для виводу українських військ із-під Іловайська.

Рідше негативний імідж супротивника презентується за допомогою ілюстрації висловлюваної зневаги до українських військ та українського народу взагалі: "В тотсамый день лидер луганських террористов Александр Мозговой заявил: - Выпускать или не выпускать из котлов зажратых укров, это тоже наши внутренние дела" [4:5:14-5:28].

Вибір уживаних ярликів апелює до загальноприйнятих стереотипів, що дає змогу маніпулятору нав'язувати адресату потрібний йому погляд і таким чином цілеспрямовано формувати найбільш вигідну громадську думку. Значно агресивнішу інформаційну політику в цьому ключі проводять російські ЗМІ, дискредитуючи українських військових за допомогою ярликів "наемники", "убийцы", "бионегативный материл", "фашисты", "твари", "эта муть": "Здесь (прим. на території східних областей України) приобретают опыт наемники, которые выполнят любой приказ за деньги, не говоря уже о высоких материях - о родине, о матери, они все продадут за деньги, они готовы убивать и детей, и стариков, и женщин. И вот эта вся муть, вся пена, этот бионегативный материал, спонсируемый Западом, весь собирается сейчас на Украине" [2: 1:05-1:33].

А власна сторона при цьому висвітлюється у семантичному полі "мир", "добро", "спасение", "семья", "человечность": "Мой первый бой был курьезным. Когда мы приехали, то заночевали в палаточном городке возле здания СБУ, и когда началась атака на Луганск, нас перевели в здание администрации. И все добровольцы, кто решил защищать, пошли в рубашках, в ботинках, в джинсах. А мне удалось выпросить 4 гранатки на четверых, нас компания собралась россиян, русских именно добровольцев. И мы залегли на подступах к Луганску” [2:3:20-4:00]. Слід звернути увагу і на те, що зброя отримує зменшувально-пестливий ярлик "гранатки".

Досить кардинальне протиставлення демонструє об'єктивація тактики "навішування ярликів" відносно конфліктуючих сторін: "А на Западе идет процесс расчеловечивания. Если русская культура в своей самобытности всегда очеловечивала, поднимала людей от низменных животных инстинктов до духовности, то там сейчас идет процесс легализации педофелии, гомосексуализма, зоофелии и так далее. Сами понимаете, это чистой воды сатанизм. То есть, мы - воины Бога, если кто-то христианин, мы - воины Пируна, если кто-то язычник, мы - воины света для остальных [2:5:12-5:45]. Як бачимо, російські ЗМІ протиставляють російський народ не лише "украм", а і всьому Заходу, який дискредитується, оскільки відкрито підтримує позицію суверенітету України на світовій політичній арені. Це протиставлення об'єктивується за допомогою використання обох тактик - навішування ярликів "педофіли", "гомосексуалісти", "зоофіли", "сатанизм", що здійснює проекцію ярликів на представників усіх націй Західної Європи. Особливого колориту такий прийом набуває на тлі протиставлення вказаних визначень "воинам Бога”, "воинамПируна”, ”воинам света”, якими представляють російські ЗМІ власних військових, зміщуючи їхні образи до парадигми всесвітнього добра й миру.

Отже, проведений аналіз дає змогу констатувати маніпуляти- вну функцію ЗМІ в умовах "інформаційної війни" як провідну у здійсненні інформаційної політики.

Зважаючи на глобальну мету ЗМІ, основним інструментом презентації інформаційної складової повідомлень є маніпулятивні стратегії дискредитативного типу, адже дають змогу адресантові формувати й нав'язувати аудиторії негативний образ опонента. Реалізації цієї мети сприяють мовні тактики фальшивого узагальнення та навішування ярликів як такі, що демонструють вагомий мані- пулятивний потенціал за рахунок широкого спектру когнітивних, семантичних і риторичних технік, які вони здатні об'єктивувати. Використання цих тактик дає змогу змінювати картину світу і систему цінностей аудиторії у відповідності до мети маніпулятора.

Основною метою, якої досягає маніпулятор завдяки мовній тактиці фальшивого узагальнення, є спонукання адресата до формування необхідного висновку про певні факти чи події, а з іншого боку - приховування від нього факту маніпуляції, завдяки створенню ілюзії формування адресатом власного висновку, особистої інтерпретації презентованої інформації.

Основною метою, яку реалізує маніпулятор за допомо гою тактики "навішування ярликів", є формування позитивного образу маніпулятора на тлі різко негативного образу опонента.

Лінгвістичні механізми маніпуляції цих тактик реалізуються за допомогою формування оціночних суджень, використання загальноприйнятих семантичних категорій у векторі протиставлення "добро-зло", "свій-чужий", "життя-смерть", а також створення проекцій і ретроспекцій у хронотопі подій.

Якщо порівняти використання цих тактик в українському й російському медіа-просторах, то з'являється змога зробити висновок про те, що інформаційна політика вітчизняних ЗМІ більш толеранта. Українські ЗМІ зосереджуються на проекції подій, що відбуваються у східних областях, з одного боку, в історичні масштаби визвольної війни, а з іншого - намагаються акцентувати увагу аудиторії на необхідності усвідомлення факту розгортання на території України війни, а не "антите- рористичної операції". Крім того, формуючи оцінку конфліктуючих сторін, вітчизняні ЗМІ зосереджують увагу на формуванні позитивного образа своїх військових, не заглиблюючись у дискредитацію супротивника.

На противагу, російські медіа демонструють агресивну позицію, фокусуючись на формуванні вкрай негативного образу України, українців і, особливо, українських військових, представляючи військові дії українських сил на власній території як загрозу не лише Росії, а всій світовій цивілізації. Вербальні засоби об'єктивації тактики навішування ярликів відносно опонентів представлені оціночною та, часто, інвективною лексикою на тлі лексики семантичного поля "Бог", "світло", "добро", "мир", за допомогою якої формується позитивний імідж власних сил.

Список використаних джерел

1. Баранов А. Н. Лингвистическая теория аргументации (когнитивный подход) : автореф. дисс. ... докт. филол. наук: 23.04.90 / А. Н. Баранов ; Ин-т. рус. яз. им. А. С. Пушкина. - М., 199о.

2. Борисова И. Н. Категория, цели и аспекты текстового анализа / И. Н. Борисова // Жанры речи : Сб. науч. ст. - Саратов : Колледж, 1999. - С. 81-95.

3. Верещагин Е. М. В поисках новых путей развития лингвострановедения: концепция речеповеденческих тактик / Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. - М. : Ин-т рус. яз. им. А. С. Пушкина, 1999.

4. Дейк Т. А. ван. Язык, Познание, коммуникация / Т. А. Ван Дейк.- М. : Прогресс, 1989.

5. Денисюк Е. В. Манипулятивное речевое воздействие. Коммуникативнопрагматический аспект : дис. ... канд. филол. наук / Е. В. Денисюк. - Екатеринбург, 2003. - С. 119.

6. Дмитрук О. В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видань 2000-2005 рр.) : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.04 / О. В. Дмитрук. - К. : ВПЦ "Київський університет", 2006.

7. Иссерс О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи / О.С. Иссерс. - 4-е изд. - М. : КомКнига, 2006.

8. Одинцов В. В. Композиционные типы речи / В. В. Одинцов // А. Н. Кожин. Функциональные типы русской речи. - М. : Наука, 1982. - С. 130-210.

9. Паршина О. Н. Стратегии и тактики речевого поведения современной политической элиты России / О. Н. Паршина : дис. ... д-ра филол. наук. - Саратов, 2005.

10. Поварнін С. І. Спор: О теории и практике спора / С. І. Поварнін. - М. : Флинта, "Наука", 2009. - С. 101.

11. Попова Е. С. Рекламный текст и проблемы манипуляции: автореф. дис. канд. филол. наук : 10.02.01 / Е. С. Попова : Екатеринбург, 2005.

12. Сунь Цзы. Искусство войны / Сунь Цзы. - М. : Феникс, 2002.

13. Формановская Н. И. Коммуникативно-прагматические аспекты единиц общения : учеб. пособ. / Н. И. Формановская. - М. : Ин-т рус. яз. им. А. С. Пушкина, 1998.

14. Сунь-Цзи. Мистецтво війни. Трактат ; пер. С. Лесняк. - Л. : Вид-во Старого Лева, 2015.

Размещено на Allbest.ru