Особливості дослідження віртуального конфліктного дискурсу

текст німецький конфліктний дискурс

Незважаючи на антиутопічні прогнози про занепад суспільства через створення віртуального світу, роль мережі Інтернет як осередку соціальної взаємодії на глобальному рівні за останні роки стрімко зростає. На сьогоднішній день віртуальна комунікація стає поряд з іншими типами комунікації невід'ємною частиною практично будь-якої сфери діяльності в суспільстві - від наукової й ділової сфери до побутового життя та сфери розваг. Більше того, серед дослідників у сфері соціології існує навіть думка про те, що, перетворюючись за допомогою Інтернету на суспільство соціальних мереж, світове суспільство стає не на шлях ізоляції, а саме на шлях "гіперсоціалізації" [8, с. 11; 9; 10]. Адже як джерело та спосіб швидкого накопичування й розповсюдження інформації Інтернет не лише сприяє соціальній інтеракції, але й створює нові можливості та перспективи розвитку комунікативного процесу.

Актуальність дослідження зумовлює саме стрімкий розвиток мережі Інтернет як інформаційного й комунікативного простору, а також необхідність вивчення його як унікального явища комунікативної взаємодії, що вбирає в себе типові риси одразу цілого ряду традиційних типів комунікації.

Об'єктом дослідження є письмові тексти сучасного німецького конфліктного дискурсу, що є результатом міжособистісної та міжкультурної комунікативної взаємодії у німецькомовному віртуальному просторі. Предметом дослідження виступають структурні, лінгвокогнітивні й етнокультурні характеристики сучасного німецького конфліктного дискурсу у сфері міжосо- бистісної та міжкультурної віртуальної комунікації, що аналізуються з метою дослідження лінгвокогнітивної та етнокультурної природи конфліктного дискурсу в німецькомовному віртуальному просторі та визначення місця побутового расизму в німецькому конфліктному дискурсі на міжкультурному рівні. Матеріалом дослідження послугували близько 900 текстів, із яких було виокремлено понад 1000 одиниць для аналізу комунікативної поведінки користувачів в умовах віртуальної конфліктної ситуації.

Наукова новизна полягає удослідженні сучасного мовного матеріалу в межах міжособистісного та міжкультурного конфлікту у віртуальній сфері комунікації на основі сучасних суспільно-політичних подій у Німеччині. Учасники проаналізованих конфліктних ситуацій не є підготовленими професіоналами, які виголошують попередньо продумані промови, і нерідко не мають часу та достатньої компетентності, аби об'єктивно оцінити конфліктну ситуацію. Уперше розглянуто реалізацію комунікативних стратегій і тактик у німецькомовному повсякденному дискурсі на матеріалі спонтанних конфліктних ситуацій. Запропоновано авторську класифікацію стратегій самопрезентації та стратегій віртуального конфліктного дискурсу.

Віртуальна комунікація стає об'єктом досліджень у різних наукових сферах, таких як економіка й маркетингові дослідження, політологія, соціологія та психологія. У межах лінгвістичних досліджень інтерес викликають різні типи комунікативної взаємодії, вербальні й невербальні засоби мовної репрезентації, особливості міжособистісної та міжкультурної комунікації тощо. Серед науковців, які приділяли увагу вивченню віртуальної комунікації, можна виділити, зокрема, таких вітчизняних і закордонних лінгвістів, соціологів і психологів, як М. М. Акуліч, А. Д. Белова, М. Б. Бергельсон, Ф. С. Бацевич, В. Б. Бурбело, Я. ван Дейк, А. Грунвальд, М. Кастеллс, А. Є. Кубрякова, С. Маєр, Кр. Пентцольд, Т. Сівер, К. Фраас та ін.

Однак, у суто лінгвістичних дослідженнях нерідко розглядаються не стільки характеристики мережі Інтернет, як особливого типу комунікативної взаємодії, скільки особливості інших типів комунікації, які можуть існувати в межах Інтернету як комунікативної технології. Таким чином, мережа Інтернет часто виступає не стільки як об'єкт, скільки як інструмент для збору емпіричного матеріалу [див. 3; 5; 6].До того ж, іноді й сама мережа Інтер- нет як віртуальний простір розглядається лише як транскрипція людського мислення чи навіть як світ, якого взагалі не існує - як ілюзорний світ [2, с. 16; 7, с. 42-43].

У цій статті віртуальна комунікація розглядається як особливий тип соціальної взаємодії та як особливий тип комунікації, що поєднує в собі характеристики таких традиційних типів комунікативної взаємодії, як вербальна (усна й письмова) і не- вербальна комунікація, а мережа Інтернет розглядається як свого роду комунікативна ситуація і навіть своєрідний контекст комунікації, у якому значно зростає потенціал самопре- зентації та самореалізації комунікантів. Учасники комунікативного процесу не просто документують мисленнєвий потік, а активно створюють новий комунікативний простір, до переваг і недоліків якого вони пристосовуються з метою досягнення максимального комунікативного успіху.

У віртуальних умовах комунікативна взаємодія може відбуватися на різних рівнях міжсуб'єктної взаємодії та в різних режимах. Так, за кількістю учасників можна виділити міжперсо- нальну комунікацію, групову комунікацію, комунікацію між індивідом і групою індивідів, міжгрупову та масову комунікацію. За рівнем доступу можна виділити приватну та публічну комунікацію (доступну широкому ряду користувачів, наприклад на сайтах, форумах, чатах), за методом комунікації - усну, письмову, а також аудіовізуальну комунікацію (спілкування в реальному часі в режимі відеотрансляції усіх учасників). За режимом інтерактивності віртуальний комунікативний простір можна поділити на письмову комунікацію в режимі реального часу (наприклад, обмін коментарями чи повідомленнями в однакових часових умовах для всіх комунікантів), усну комунікацію в режимі реального часу (телефонні розмови через Інтер- нет, спілкування в режимі відеоконференції), а також асинхронну комунікацію (обмін повідомленнями з певними часовими інтервалами, тобто в різних часових умовах для усіх учасників комунікативного процесу) [8; 10].

При цьому віртуальній комунікації притаманна надзвичайна жанрова різноманітність і багатофункціональність. Так, форуми, чати та соціальні мережі можуть існувати як для задоволення розважальних потреб і реалізації неформальної комунікації, так і для пізнавальних потреб (спілкування з викладачами чи колегами в соціальних мережах) і ділової комунікації (проведення конференцій, ділових зустрічей та обговорень на відстані за допомогою Інтернету). Крім того, дискусії у чатах, на форумах чи у коментарях (наприклад, до статей) можуть набувати чи принаймні включати елементи ділового й навіть наукового чи науково-популярного характеру (обговорення політичних чи економічних питань, соціальних проблем, наукових теорій тощо).

Нині віртуальна комунікація в реальному часі зазвичай відбувається у соціальних мережах, таких як Facebook, Тwitter чи популярний у Східній Європі vkontakte, або ж у чатах чи стрімах окремих Інтернет-сторінок. Чаттинг характеризується максимальним наближенням написаних текстів (постів) до усного мовлення з високим рівнем використання таких елементів усного молення, як вигуки,частки (нагромадження їх в одному реченні), і нехтуванням граматичними нормами (наприклад написання з великої й малої літери), ономатопоезією, імітуванням інтонації (наприклад подовження голосних).

На підставі аналізу сучасного мовного матеріалу можна зробити висновок про особливості конфліктної взаємодії в межах віртуального конфліктного дискурсу.

Серед визначних ознак форумів і чатів як контексту комунікації є, зокрема, можливість користувачів залишатися анонімними. Анонімність, хоч вона і відносна (адже діяльність кожного користувача мережі Інтернет легко може відстежуватися) надає користувачам почуття захищеності і знімає певні суспільні й культурні межі та правила під час розмови.

Саме через анонімність учасників комунікативного процесу комунікація на форумах і в чатах відбувається на абсолютно горизонтальному рівні, за відсутності таких обмежень, як різний соціальних статус, вікова чи гендерна нерівність. Це значно розширює можливості користувачів і стає свого роду особливим контекстом, у якому відбувається комунікація. Користувачі не бачать необхідності приховувати свої думки й емоції (якщо лише це не суперечить власним комунікативним цілям) і отримують шанс порушити теми, які у суспільстві знаходяться під знаком табу. Однак, разом із тим, зростає і конфліктний потенціал комунікації - обираються експресивніші мовні засоби і значно знижується готовність до компромісів.

Навіть правила спілкування, встановлені кожним сайтом і форумом, паралельно із загальними правилами спілкування в мережі (так званий "нетикет" або "чатикет") і загроза видалення коментарів адміністраторами не втримують користувачів від публікації вкрай експресивних і навіть агресивних коментарів. Вільно виражаючи свої емоції, вони нерідко застосовують інвективну лексику й забувають про опосередкований характер комунікації та постійну цензуру з боку модераторів. Про це свідчить велика кількість повідомлень від адміністраторів, що з'являються на місці видалених оригінальних повідомлень користувачів (15 видалень на 198 повідомлень лише за першу годину обговорення):

Entfernt. Bitte verzichten Sie auf Anfeindungen. Die Redaktion/ch

або ж:

[...]Entfernt. Bitte achten Sie auf eine angemessene Wortwahl. Die Redaktion/ca

Така цензура має на меті забезпечення права всіх користувачів та підтримання конструктивного діалогу. Однак користувачі швидко пристосовуються до неї. Оскільки використання інвективної лексики означає, що повідомлення швидше за все буде видалене і не виконає своїх функцій, користувачі намагаються заміняти інвективну лексику на більш нейтральні вирази з максимальним збереженням образливого змісту, що спирається саме на контекст конкретної ситуації (Sorry aber in meinen Augen bist Du einfach ein Mensch der nach Aufmerksamkeit lechzt. [GoFeminin] \ Liebe Maya! Sie sollten mal Ihren kleinen Mannheimer Horizont erweitern [welt.de]).

Іншим фактором впливу на комунікативну взаємодію в умовах віртуального дискурсу є те, що користувачі знаходяться в самостійному комунікативному просторі, частково відокремленому від решти реального світу, що дає можливість створити альтернативну версію себе та свого оточення. Створюючи власну сторінку в соціальній мережі чи навіть просто реєструючись у чаті для коментування прочитаної статті, користувач створює наново власну ідентичність. Фактор анонімності уподібнює комунікацію в Інтернеті до першої зустрічі з незнайомою людиною, із тією різницею, що в Інтернеті може відбуватися одразу нескінченна кількість потенційних зустрічей - адже інформація (пост / повідомлення), опублікована один раз, стає доступною усім актуальним та потенційним користувачам мережі. У таких умовах користувач може обирати - чи презентувати аудиторії власну особистість, чи представити один яскравий, художньо опрацьований аспект власної особистості, чи створити абсолютно нову ідентичність і будувати інтеракцію в мережі в обраному напрямі. Створення віртуальної ідентичності залежить одразу від кількох факторів. Центральну роль відіграє, зокрема, обрання "ніка", тобто псевдоніма, який інші користувачі побачать навіть ще до прочитання самого тексту. Під час аналізу діалогів на форумах і чатах у німецькомовному віртуальному просторі ми спостерігали певні закономірності у використанні ніків, а також спільні характеристики в деяких з них. Це дозволило нам об'єднати їх в окремі типи:

1) такі, що створені зі справжнього імені користувача (повне чи скорочене ім'я, абревіатура: Al.Ba.; hschu; Alex; DominikS.), вигадані чи запозичені імена,

2) а також семантично навантажені ніки, що є важливим елементом самопрезентації користувача.

Зазвичай, не знаючи користувача в реальному житті, важко довести, що він використовує псевдонім замість власного імені; однак у разі, якщо у німецькомовній дискусії на тему, що стосується певного суспільного кола (наприклад, німецька політика, соціальні реформи, побутові проблеми), участь бере користувач з іменем відомої людини чи з іменем, що має надто незвичне написання, можна припустити, що швидшеза все це псевдонім (наприклад: TomSculler; Dr. RichardWegner, Churchill).

У випадку семантично навантажених ніків ми пропонуємо виділити такі їхні типи:

- ніки, що виражають приналежність користувача до певної суспільної, культурної, політичної чи іншої групи (Demokrat; Badener; Adel)

- ніки, що покликані виражати певну позицію користувача чи окремі риси особистості (Realistiker; clariFiz; IchRedeJetzt; klartext; Dome)

- ніки, що мають гумористичний, навіть дещо іронічний характер (Kartoffelhelfer; Schakal; KampfDackel32; Obamaonmeth).

Обираючи будь-який тип нікнейма, користувач свідомо чи несвідомо надає певну інформацію про власну особистість - чи то про свої суспільні та політичні погляди (Demokrat; Realistiker), чи про готовність до прямої конфронтації (Schakal; KampfDackel32), чи бажання відверто висловитися щодо проблем, замовчуваних у суспільстві (IchRedeJetzt; klartext).

Суттєвим елементом самопрезентації є і те, яким чином користувач пише свої коментарі - обраний стиль (діловий чи розмовний) може створити як імідж відповідальної компетентної лю- дини, так і образ простого, прямолінійного громадянина і, залежно від ситуативного контексту, може значно підвищити або ж повністю зруйнувати рівень правдоподібності слів автора.

Окрім анонімного й незалежного статусу, суттєвою ознакою комунікації на форумах і в чатах є максимальна наближеність до усного спілкування в межах спонтанних комунікативних ситуацій - як і в реальних умовах, спілкування відбувається в режимі реального часу, триває жива дискусія, і користувачі вимушені спонтанно реагувати. Відповідно, як правило, коментарі відрізняються високим рівнем неформальності й максимально наближаються до усного мовлення, використовуються вигуки, частки, розмовні граматичні та синтаксичні форми, нерідко спостерігається нехтування граматичними нормами (наприклад, написання з великої й малої літери): Er hat sie doch alle aufm Gewissen; da will ich gar nicht drauf antworten, weil ich kann das gar nicht beurteilen).

Однак, спілкування на форумах і в чатах усе одно залишається письмовою формою комунікації, і повідомлення, опубліковані там, є насамперед писемними текстами. Це означає, що зберігаються і всі ознаки писемних текстів - так, кожне повідомлення є комбінацією знаків і символів, які адресат повинен проасоціюва- ти з певними значеннями в межах відповідної знакової системи. При цьому відсутні будь-які елементи невербальної комунікації, що в умовах усного спілкування несуть додаткові змісти й конотації. Якщо під час телефонної розмови все ще залишаються па- ралінгвальні сигнали, що частково компенсують відсутність не- вербальних сигналів (гучність, інтонація та ритміка мовлення можуть свідчити про настрій мовця, зітхання можуть замінити певні мімічні жести), то коментарі на форумах - це друкований текст, поспішно написаний автором у спробі встигнути за темпом звичайного усного спілкування.

У спробі принаймні частково відтворити зміст, втрачений через відсутність невербального компоненту, користувачі форумів, чатів і соціальних мереж можуть користуватися графічними й іконічними сигналами, зокрема так званими емотико- нами (від англійського emotion та icon), а також усіма можливими формами візуального оформлення тексту (великі, маленькі літери; шрифти, виділення окремих слів чи фраз) для підкре- слення фраз, виділення окремих думок та основних ідей (Dasistdocheinfach lдcherlich!!!; soein GROЯMAUL wiedu...). Іншим явищем, характерним для віртуальної комунікації, є своєрідна вербалізація невербальних знаків - там, де за відчуттям автора головну роль відіграє невербальний елемент, він вставляє слова, що імітують певні звуки, дії чи вираз обличчя, і відокремлює їх від решти тексту астерісками (Achnee! Wersglaubtwirdselig *lach*; daswarsowasvonpeinlich *kicher*; Dasistblцd! *schmoll*).

Тим більшу роль відіграє інтерпретативний аспект - важливо не лише те, як і чи зміг узагалі автор передати власні думки, а чи зможе адресат "правильно" витлумачити надану інформацію і чи може дослідник вважати, що авторові це вдалося. Ускладнюється аналіз матеріалу і тим, що (особливо у випадку анонімного спілкування), на відміну від комунікації в реальних умовах, користувачі не зв'язані спільним простором, а сам комунікативний процес залежить від технічних можливостей ко- мунікантів. Отже, якщо один із комунікантів втратить доступ до Інтернету, дискусію на цьому буде припинено. Так само якщо він не захоче відповідати на коментарі співрозмовника, достатньо просто закрити Інтернет-сторінку чи перейти в іншу групу обговорення - фідбек в умовах віртуальної комунікації (на відміну від прямої) не є обов'язковим.

Разом із тим (особливо якщо йдеться про конфліктну комунікацію), кожен із учасників комунікації намагається "утримати" співрозмовника в дискусії, публікуючи не просто провокаційні, а насамперед дотепні пости, що "змусять" супротивника відповісти, якщо тільки той не хоче здатися і "програти" суперечку. Це, знову-таки, змушує більшість учасників конфліктних ситуацій (подібно до реального життя) залишатися в обговоренні і продовжувати суперечку, намагаючись залишити останнє слово за собою.

Такі комунікативні умови спричиняють і відповідний рівень ефективності чи неефективності окремих комунікативних стратегій. Так, у той час, як стратегія погрози практично повністю втрачає свою дієвість (адже відсутні будь-які умови її виконан- ня),особливо продуктивним способом зацікавити співрозмовника є підкріплення власної думки риторичними запитаннями, логічними доказамита фактами і, зрештою, дифамація опонента у будь-який спосіб - починаючи зі звинувачення у публікації неправдивої інформації й завершуючи навіть натяками на зловживання опонентом алкоголем чи наркотиками (Lassen Sielie- berden Weinzuspдter Stunde).

Важливою при цьому є вже не думка опонента, а схвалення серед більшості й забезпечення собі відповідного статусу серед аудиторії. Адже обговорення може розпочинатися групою користувачів навколо певної теми, а в межах цього обговорення може розвиватися кілька діалогів між окремими членами групи, і коментарі, опубліковані в мережі, доступні будь-якому користувачу. Кожен учасник дискусії завжди усвідомлює присутність такої "публіки", що може складатися як із кількох потенційних учасників, так і з кількох тисяч читачів. А це, відповідно, впливає і на вибір комунікативних стратегій. Особливо у випадках конфліктних ситуацій користувачі спрямовують обрані комунікативні стратегії не лише на своїх опонентів, але й (чи навіть насамперед) на публіку.

Велика кількість форумів підсилює цей ефект, додаючи на сторінці таку функцію, як "рекомендувати коментар", "підтримати" або ж "голосувати за / проти". Нерідко в таких умовах основною метою є написання якомога більш влучного, кмітливого, іронічного коментаря, що набере якомога більше голосів серед інших користувачів. Опонент таким чином практично позбавляється ролі адресата, адже формально повідомлення адресується йому, однак важливою є реакція групи. Це уподібнює конфліктні ситуації в мережі до публічних дискусій сокра- тівського типу, із тією різницею, що користувачі мережі, необмежені страхом втрати обличчя, отримують ще й максимальну свободу самореалізації та самоінтерпретації.

Названі вище особливості віртуальної конфліктної комунікації, а також та свобода, яку завдяки цьому отримують користувачі, з одного боку ускладнює аналіз мовного матеріалу. Адже важко, а іноді неможливо визначити, наскільки окремі користувачі театралізують власну особистість і комунікативний простір в цілому. У 2005 р. М. Кастелс стверджував, що загалом люди не підроблюють свою особистість в Інтернеті, а скоріше інтегрують технології у власне життя [8, с. 11].

Із розвитком соціальних мереж як одного з основних способів опосередкованої комунікації з'являється думка про те, що в умовах загальної анонімності й безособовості спілкування в мережі Інтернет набуває популярності персоніфікація комунікативного процесу і "відкриття себе для інших" [4].

Нині можна стверджувати, що суттєвим елементом самопре- зентації в Інтернеті є не стільки фабрикування чи відкриття ідентичності, скільки її осмислення та художнє опрацювання - тобто приховування (замовчування) небажаних елементів і оприлюднення окремих аспектів, що мають справити відповідне враження. Замовчування інформації про себе може слугувати, з одного боку, захистом своєї приватної сфери та власної репутації і сприяти уникненню наслідків у реальному житті від дій у віртуальному просторі; а з іншого боку - надає можливість користувачам маніпулювати інформацією на свою користь, приховувати свою приналежність до певної суспільної чи культурної групи, приховувати свої справжні комунікативні наміри й цілі і, таким чином, фабрикувати факти з метою дифамації іншої групи (чи особи) і підтримки власного позитивного іміджу.

Зокрема, існування так званого троллінгу (навмисна провокація інших користувачів на порушення правил форуму; написання штучних коментарів негативного чи пропагандистського характеру, зокрема, на замовлення) [1, с. 49-52] може негативно вплинути на вибір матеріалу для аналізу концептуальної картини конфліктного дискурсу. Адже йдеться про ментальні схеми, якими оперують представники німецькомовного світу, і аналіз сфабрикованих коментарів може суттєво спотворити результати дослідження та спричинити виокремлення концептів, насправді невластивих мовцям.

Для аналізу комунікативних стратегій, віртуального конфліктного дискурсу сфабриковані коментарі, навпаки, не є суттєвою загрозою. Адже такі провокаційні коментарі стають джерелом конфліктної ситуації, і відповідають на них справжні користувачі. Оскільки основним для аналізу при цьому є не ідейний зміст сказаного, а способи аргументації та засоби впливу на опонента, такі комунікативні ситуації є продуктивною перевіркою поведінки мовців у конфліктних ситуаціях.

Отже, такі фактори впливу на комунікацію, як, зокрема, спонтанність комунікативного процесу, а також анонімність і просторова ізольованість користувачів, вимагають від дослідника тверезої оцінки того, наскільки значними є наслідки від аналізу потенційно невірогідної інформації.

Однак саме аналіз віртуальної комунікації дає змогу дослідити шляхи концептуалізації реальності. Адже на Інтернет- форумах існують такі умови, які штучно й іноді марно намагаються відтворити різні експерименти за допомогою аудіо- та відеозапису піддослідних або ж озвучення ними процесу мислення. На форумах письмова документація сказаного збігається з процесом усного мовлення цілком природним шляхом. Переписати чи видалити написане користувачі при цьому зазвичай вже не можуть, адже, подібно до реальної комунікації, щойно повідомлення опубліковане, автор не може видалити його з дискурсивного потоку. Завдяки цьому вдається дослідити ті елементи концептуальної системи мовців, які вони свідомо чи несвідомо виражають у своїх повідомленнях, а разом із тим дослідити й ті мисленнєві процеси, що відбуваються під час конфліктної комунікації, а також ті концепти, якими представники німецькомов- ного дискурсу мислять реальність навколо себе.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акулич М. М. Интернет-троллинг: понятие, содержание и формы / М. М. Акулич. - Вестн. Тюмен. гос. ун-та. - 2012. - № 8. - С. 47-54.

2. Асмус Н. Г. Лингвистические особенности виртуального коммуникативного пространства : дис. на соискание степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 / Н. Г. Асмус - Челябинск, 2005.

3. Горошко Е. И. Гендерные аспекты коммуникаций на примере образовательных практик Интернета [Электронный ресурс] / Е. И. Горошко. - Режим доступу: http://grouper.ieee.org/groups/ifets/ russian/depo- sitory/v11_i2/html/6htm.

4. Жичкина А. Е. Стратегии самопрезентации в Интернете и их

связь с реальной идентичностью [Электронный ресурс]: / А. Е. Жичкина, Е. П. Белинская - Режим доступу:http://flogiston.ru

/articles/netpsy/strategy.

5. Капанадзе Л. А. На грани усного и письменного текста: структура и тенденции развития электронных жанров [Електронный ресурс] / Л. А. Ка- панадзе. - Режим доступу: library.krasu.ru/ft/ft/_umkd/300/u_sam.pdf.

6. Тищенко О. М. Стиль мови інтернет-спілкування в національному корпусі української мови / О. М. Тищенко // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка : зб. наук. праць / за ред. В. Г. Скляренко]. - К. : Ін-т укр. мови НАН України, 2007. - С. 362-367.

7. Трофимова Г. Н. Языковый вкус Интернет-эпохи в России. Функционирование русского языка в Интернете: концептуальные сущностные доминанты / Г. Н. Трофимова. - М. : Изд-во Российского университета дружбы народов, 2009.

8. The Network Society. From Knowledge to Policy / edited by M. Castells Gustavo Cardoso - Washington, DC: Johns Hopkins Center for Transatlantic Relations, 2005.

9. Van Dijk Jan, The Network Society: Social Aspects of New Media / Jan van Dijk. - London : Sage 1999.

10. Yus F., Cyberpragmatics: Internet-mediated communication in context / F. Yus, John Benjamins, Amsterdam Philadelphia 2011.