Особливості вербалізації концепту "конституційна монархія" в законодавчих текстах арабських країн

Стаття має на меті провести комплексне дослідження масиву мовних одиниць, що є виразниками концепту "конституційна монархія", шляхом аналізу корпусу конституційних текстів таких країн, як Королівство Бахрейн, Йорданське Гашимітське Королівство та Королівство Марокко. Ці мовні одиниці є одними з стрижньових компонентів, що конструюють кратологічну картину світу арабської мови.

Питання лексико-семантичної та фразеологічної диференціації термінології, що позначає особливості конституційного монархізму в країнах арабського світу, не знаходили своє дослідження в лінгвоарабістиці. Не було виокремлено ті терміноелементи, уживання яких є характерним у конституційних текстах країн із конституційно-монархічним державним ладом, а також не було проведено структурно-семантичний і прагматичний аналіз їхнього вживання в арабському правничому дискурсі на матеріалах арабських конституційних текстів.

У більшості джерел поняття "конституційна монархія" отримує такі визначення:

1. Це така форма правління, при якій влада монарха здійснюється на основах і в межах конституції [1, с. 118];

2. При конституційній монархії монарх "царює але не править" і, як правило, позбавлений права діяти самостійно та займається суто символічними процедурами [2, с. 91-3].

Залежно від рівня обмеженості розрізняють дуалістичну та парламентську монархії.

У дуалістичній монархії голова держави має реальну владу, обмежену розподілом влад, зокрема відокремленням законодавчої влади від виконавчої, яке, утім, є обмеженим. Виконавча влада належить монарху, який її виконує безпосередньо або за посередництвом призначеного ним уряду, який несе відповідальність перед монархом. Законодавча влада розподіляється між монархом та обраним парламентом, однак цей розподіл є початковим і характеризується переважною роллю монарха. Монарх наділений правом абсолютного veto, тобто без його затвердження жоден закон, прийнятий депутатським корпусом, не набирає чинності. Крім того, монарх звичайно наділений повноваженнями видавати надзвичайні укази, які мають силу закону, а також він може розпускати парламент та оголошувати надзвичайний стан [1, с. 118-9; 2, с. 95].

У парламентській монархії монарх не наділений реальними повноваженнями з управління державою. Обсяг повноважень монарха в парламентських монархіях неоднаковий і варіюється від майже повного усунення монарха від участі в державній діяльності та зведення його повноважень до зовнішнього представництва до його наділення ширшими повноваженнями [1, с. 119].

Як відомо, форма державного правління таких країн, як Королівство Бахрейн, Йорданське Гашимітське Королівство та Королівство Марокко, традиційно визначається як конституційна монархія за положеннями конституцій згаданих країн. Однак у більшості досліджень державно-правових систем країн світу конституційна монархія у цих країнах інтерпретується як змішана дуалістичного типу [3, с. 20] з огляду на те, що влада монарха у згаданих країнах обмежена на основі конституційного акту парламентом (держава формально, за конституційними актами, є парламентською монархією), при цьому монарх зберігає широкі законодавчі та виконавчі повноваження. Причому деякі дослідники державно-правових систем країн світу ідентифікують форму державного правління в Бахрейні як змішану монархію дуалістичного типу з тяжінням до абсолютної монархії, у Йорданії та Марокко - змішану монархію дуалістичного типу з тяжінням до парламентської форми правління [3, с. 20].

Нижче буде детально розглянуто форми реалізації інституту конституційної монархії в вищезгаданих країнах арабського світу, а також ті мовні одиниці, за допомогою яких конституційна монархія як концепт реалізується в текстах конституцій зазначених країн.

Згідно з конституцією Королівства Бахрейн, прийнятою в 2002 р., країну було оголошено спадковою конституційною (hukm malakiyy dusturiyy wiratiyy) демократичною (nizam al-hukm dmuqrдtiyy) монархією, основною рисою якої є розподіл влад (yaqum^u nizam al-hukm `ala asas fail as-sulutat at-tasn`iyya wa-t- tanfdiyya wa-l-qada'iyya) [Dustыr Mamlakat al-Bahrayn, 1 (2,4), 32 (1)]. За положеннями конституції, король (malik) є головою держави (ra's ad-dawla) і її "верховним представником (al-mumattil al-asma)", "надійним охоронцем релігії та Батьківщини (al-hamо al-amоn li-d-dоn wa-l-watan)", а також символом національної єдності (ramz al-wahda al-wataniyya)" [Dustцr Mamlakat al- Bahrayn, 33 (1)]. Він стоїть на захисті законності державного ладу та верховенства права (букв. "конституції та законів", yahmо al-malik sar `iyyat al-hukm wa-siyadat ad-dustur wa-l-qanun), а також прав і свобод громадян та організацій (yar`a huqьq al-afrad wa-l-hay'at wa-hurriyatihim) [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 33 (2)1. Особа короля є недоторканною (datuhu masUna la tumass^u) [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 33 (1)].

Zпsпйь aczпkor naпж lпakпв^звkk' jвлlmвsввkьп й за допомогою міністрів (yumaris^ual-maliksulutatihi mubдsarat^2k wa-bi-wasitat wuzara'ihi), які несуть перед ним солідарну відповідальність за загальну політику уряду (wa-ladayhi yus'al^u al-wuzara' mutadamimna 'an as-siyasa al- `amma li-l-hukuma) [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 33 (3)]. Законодавча влада належить королю та Національній ассамблеї (as-sulta at-tasrо`i- yya yatawallaha al-malik wa-l-maglis al-wataniyy), а виконавча - королю, Раді міністрів і міністрам (yatawalla al-malik as-sulta at-tanfоdiyya ma` maglis al-wuzara' wa-l-wuzara') [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 32 (2)]. Король призначає (yu`ayyin^u) голову Ради міністрів і міністрів (raоs maglis al-wuzara' wa-l-wuzara) а також членів Консультативної ради (a`dд'maglis as-sUra) [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 33 (4, 6)]. Він очолює Вищу Раду юстиції (al-maglis al-a`la li-l-qada'), має право законодавчої ініціативи (haqq iqtirah al-qawвnоn), а також право вносити поправки до конституції (haqq iqtirah ta`dоl ad-dustur) [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 33 (8), 35 (1)]. Король також має право видавати указ про розпуск Палати депутатів (hall maglis an-nuwwab bi-ma- rsьm) і про проведення виборів до Палати депутатів (amr bi-igrв' al- intihabвt li-maglis an-nuwwab) [Dustцr Mamlakat al-Bahrayn, 42 (1, 3)].

Відповідно до конституції Йорданського Гашимітського Королівства, прийнятої у 1952 р. і численними поправками до неї, країну було оголошено парламентською спадковою монархією (nizam al- hukm niyabiyy malakiyy wiratiyy) [Dustцr al-Mamlaka al-Urdunniyya al- Hasimiyya, 1]. За положеннями конституції, король (malik) є головою держави (ra's ad-dawla) [Dustцr al-Mamlaka al-Urdunniyya al- Hasimiyya, 30]. Особа короля є недоторканною та юридично безвідповідальною (huwa masun min kull tabi `a wa-masUliyya) [5, с. 30].

Королю належить виконавча влада, яку він виконує за допомогою міністрів (tunat^u as-sulta at-tanfоdiyya bi-l-malik wa-yatawallaha bi- wasitat wuzara'ihi) [5, с. 26]. Король призначає (yu`ayyin<sup>u</sup>) голову Ради міністрів та міністрів (raоs maglis al-wuzara' wa-l-wuzara'), а також членів Сенату, а з його членів - Голову Сенату (a `da' maglis al- a`yan wa-yu`ayyin^u min baynihim ra'is maglis al-a`yan) [5, c. 35-6]. Законодавча влада належить королю й Народній раді (tunat<sup>u</sup> as-sulta at-tasri`iyya bi-maglis al-umma wa-l-malik) [5, с. 25]. Король також має право видавати указ про розпуск Палати депутатів і Сенату (li-l-malik an yahilP maglis an-nuwwab wa-maglis al-a`yan) і про проведення виборів до Палати депутатів (al-malik huwa alladi yusdiP<sup>1</sup> al-awamir bi-igra'al-intihabat li-maglis an-nuwwab) [5, с. 34 (3-4)]. Він має право ратифікувати й оприлюднювати закони (al-malik yusaddiq<sup>u</sup> `ala al- qawanin wa-yusdiruha) [5, с. 31].

У конституції Королівства Марокко, прийнятій в 2011 р., країна оголошується конституційною демократичною парламентською та соціальною монархією (nizam malakiyya dusturiyya dimuqratiyya barlamaniyya wa-gtima`iyya), основною рисою якої є розподіл влад (yaqum<sup>u</sup> an-nizam ad-dusturiyy li-l-mamlaka `ala asas fasl as-sulat) [5, с. 1]. За положеннями конституції, король (malik) є головою держави (ra'is ad-dawla) і її "верховним представником (al-mumattil al-asma)", "повелителем правовірних (amir al-mu'minind)", "охоронцем мусульманської умми (umma, сукупність усіх мусульман як релігійна громада) і релігії (hami hima al-milla wa-d-din)", а також "гарантом свободи виконання релігійних культів (damin li-hurriyyat mumarasat as- su'ьn ad-diniyya)", виконуючи релігійні повноваження "повелителя правовірних", які йому виключно надаються, за допомогою указів (yumaris^u al-malik as-salahiyyat ad-diniyya al-muta `alliqa wa-l- muhawwala lahu hasriyg<sup>an</sup> bi-wasitat zaha'ir)" [5, с. 41-2]. Король очолює Верховну Раду улемів (alim, мн. `ulamд', знавці богослов'я, істо- рико-релігійного передання і етично-правових норм ісламу) (al-maglis al- `ilmiyy al-a `la), яка має виключну компетенцію виносити офіційні фетви (fatwaⁿ, богословсько-правовий висновок в ісламі, зроблений для роз'яснення та практичного застосування якогось припису шаріату чи тлумачення якогось казусу з позицій шаріату) [5, с. 41]. Король є символом національної єдності (ramz wahdat al-umma) і гарантом тривалості існування (damin dawam ad-dawla wa-stimrariha), незалежності та територіальної цілісності держави (damin istiqlal al- bilad wa-hawzat al-mamlaka). Він є верховним арбітром для державних установ (al-hakam al-asma bayna mu 'assasat ad-dawla), є гарантом поваги до конституції, належного виконання конституційними установами своїх функцій і дотримання демократичного вибору, прав і свобод громадян та організацій (yashar^u `ala ihtirдm ad-dustur wa- husn sayr al-mu'assasat ad-dusturiyya wa-`ala siyanat al-ihtiyar ad- dimuqratiyy wa-huquq wa-hurriyat al-muwatinina wa-l-muwatinat wa-l- gama `at) [4, с. 42]. Особа короля є недоторканною й такою, яка вимагає пошани (sahs al-malik la tuntahaku hurmatu.hu. Wa li-l-malik wagib at-tawqir wa-l-ihtiram) [4, с. 46].

Король призначає (yu`ayyin<sup>u</sup>) голову Уряду з тієї політичної партії, яка отримала більшість депутатських місць на виборах до Палати депутатів (rais al-hukuma min al-hizb as-siyasiyy alladi tasaddara intihabat a`da' maglis an-nuwwab) і членів Уряду за поданням голови Уряду (yu`ayyin<sup>u</sup> a`da' al-hukuma bi-qtirah min raisiha) [4, с. 47]. Він очолює Раду міністрів, що складається з її Голови й міністрів (yar'as^u al-malik al-maglis al-wizariyy) [5, с. 48]. Також король очолює Вищу Раду юстиції (al-maglis al-a `la li-s-sulta al-qadв'iyya) [5, с. 56]. Король також має право видавати указ про розпуск обох палат парламенту або однієї з них (li-l-malik haqq hall maglisay al-barlaman aw-ahadihima bi-zahir) [4, с. 51].

Із розгляду повноважень монархів Королівства Бахрейн, Йорданського Гашимітського Королівства та Королівства Марокко випливає, що в цих країнах монарх є ключовим елементом політичного життя. Він наділений широкими політичними повноваженнями як голова держави та виконавчої (в Бахрейні - і законодавчої) влади, а також має широкі повноваження як голова мусульманської громади в межах своєї територіальної юрисдикції, а також як захисник ісламської релігії, які випливають із його традиційної ролі як релігійного та світського голови своїх підданих (зокрема, використання титулу amir al-mu'minma "Повелитель правовірних (титул короля Марокко)"). Як бачимо, широкі конституційні повноваження монархів зазначених арабських країн реалізуються в конституційних текстах Королівства Бахрейну, Йорданського Гашимітського Королівства та Королівства Марокко на лексичному рівні в мовних елементах, що представлені конструкціями, до складу яких входять компоненти з образним, метафоричним значенням (наприклад, hami hima al-milla wa-d-din "охоронець мусульманської умми та релігії", де елемент himaⁿ "місце, що знаходиться під захистом" набув метафоричне значення "територія (країна), яка знаходиться під захистом монарха й управління якою він здійснює") і є виразниками таких характерних для історико-традиційного сприйняття інституту монарха як реального, а не формального правителя країни концептів, як:

1. Вірність та захист (наприклад al-hami al-amin li-d-din wa-l- watan "надійний охоронець релігії та Батьківщини")

2. Верховенство (як-то, al-mumattil al-asma "верховний представник (держави)")

3. Недоторканість (наприклад, datuhu masьna la tumass^u "особа (короля) є недоторканою").

Таким чином, на підставах виконаного дослідження можна зробити такі висновки:

1. Форма державного правління в Королівстві Бахрейн, Йорданському Гашимітському Королівстві та Королівстві Марокко - дуалістична (напівабсолютна) монархія, що функціонує на тлі широких релігійно-політичних повноважень монарха як верховного носія конституційної влади.

2. Реальність політичних функцій монарха зазначених країн знаходить своє вираження у вживанні у текстах Основного закону лексичних елементів - носіїв концептів "вірність і захист", "верховенство", "недоторканість".

семантичний конституція монарх концепт

Список використаних джерел

1. Конституционное право зарубежных стран: учебник; под ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. - М.: Норма, 2004.

2. Серегин А.В. Форма государственного правления (вопросы истории): дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / А.В. Серегин. - Ростов/н/Д., 2014.

3. Сигачева Е.Л. Конституционная монархия как форма правления (историко-правовой и сравнительно-правовой аспекты): автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01 / Е.Л. Сигачева. - СПб., 2010.

4. Dusffir Mamlakat al-Bahrayn.

5. Dusffir al-Mamlaka al-Magribiyya.

6. Dusffir al-Mamlaka al-Urdunniyya al-Hasimiyya.

Размещено на Allbest.ru