Концептосфера трапези в казках "Івасик-Телесик" і "Зла мати і сестра Середа"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Концептосфера трапези в казках "Івасик-Телесик" і "Зла мати і сестра Середа"

Коржик А.О., асп.

м. Київ

Анотація

Присвячено дослідженню ініціального становлення головних героїв казок із погляду харчових символів і концептів, заприявлених у текстах казок "Івасик- Телесик" і "Зла мати і сестра Cереда".З одного боку трапеза розглядається як джерело сили й життя, з іншого -- несе у собі загрозу харчової регресії. У фольклорних текстах пропонується модель подолання інфантильності та виходу на новий рівень особистісного розвитку через подолання залежності від матері. концепт текст трапеза інфантильність

Ключові слова: Івасик-Телесик, казка, концептосфера трапези, протагоніст, український фольклор, харчова регресія, чарівна їжа.

Посвящена исследованию инициального становления главных героев сказок с точки зрения символов и концептов, связанных с трапезой, на примере сказок "Ивасик-Телесик" и "Злая мать и сестра Среда". С одной стороны трапеза рассматривается как источник силы и жизни, с другой - несет в себе угрозу пищевой регрессии. В фольклорных текстах предлагается модель преодоления инфантильности и выхода на новый уровень личностного развития путем преодоления зависимости от матери.

Ключевые слова: волшебная еда, Ивасик-Телесик, концептосфера трапезы, пищевая регресия, протагонист, сказка, украинский фольклор.

The article is focused on the issue of initiation in fairy tales in terms offood symbols and concepts. Fairy tales "Ivasik Telesyk" and "Evil mother and sister Wednesday" represent separation of the main male heroes. On the one handfood is seen as a source of strength and life; on the other hand, it can be connected with the threat of food regression. The folklore texts propose models of overcoming infantilism and enteringnew level of personal development by overcoming dependence on mother.

Досліджуючи складну природу концептів, пов'язаних із трапезою як специфічним тілесним і психологічним досвідом, варто пам'ятати, що хоча матеріал для внутрішнього життя людини дає зовнішній світ, але . .наш організм не є самим тільки рецептивним апаратом: обік замислів, що приносять нам враження зверхнього світу, у нас є органи власної внутрішньої діяльності, не зовсім залежні від смислових імпульсів нашого організму" [8, с. 77]. До незалежних здатностей людського мислення належить фантазія, здатність до комбінування і перетворення, трансформування інформації, отриманої із зовнішнього світу. Хоча основою для формування концептів, пов'язаних із трапезою, як правило, стає реальний соматичний досвід, на формування концептів впливає фантазія, здатність до творчого переосмислення і високо- інтелектуальної інтерпретації, що дозволяє метафорично осмислити соматичний досвід. Щодо соматичного підґрунтя, то ключовою для формування концептосфери трапези є біологічна даність годування дитини материнським молоком. Творча фантазія носіїв фольклору через переосмислення цього процесу породжує поле концептів як з позитивною, так і з негативною конотацією.

Проблематика чарівної казки обертається навколо стосунків у родині, насамперед стосунків між батьками і дітьми. "У класичній чарівній казці на руїнах міфологічного "космосу" твердо окреслюється "мікрокосм" у вигляді казкової сім'ї як арени конфліктів соціального характеру" [6, с. 146]. Взаємини матері й дитини, потреба налагоджувати стосунки з матір'ю і потреба дорослішати, сепаруватися від матері, закономірно належать до ключових проблем чарівної казки. Досить часто в казках роль матері, від якої дитина мусить відділитися, виконує мачуха або зла відьма. Розщеплення материнської фігури на добру та злу матір допомагає дитині успішно, без травми, прийняти факт загрози власній автономності та повноцінності, яка походить від найріднішої людини. Таким чином, загроза може походити як від матері протагоніста, так і від злої мачухи, відьми, змії. Небезпека, про яку йдеться, найчастіше репрезентована як загроза поглинання, проковтування, знищення через поїдання. Успішне проходження ініціального шляху вимагає від протагоніста створення адекватної стратегії взаємодії; згідно із законами чарівної казки "замість уявлень про об'єктивні закони діють уявлення про правила поведінки у світі", які протагоніст мусить пізнати і яких повинен дотримуватися [2, с. 49]. Неефективна стратегія поведінки протагоніста призводить до втрати незалежності, що концептуально репрезентована як загроза харчової регресії та поглинання злою матір'ю.

Метафоричне осмислення соматичного досвіду дозволяє репрезентувати проблему сепарації головного героя від матері та подолання регресивних потягів. Дитина без допомоги матері й материнського молока не має шансів вижити, вирости і подорослішати. Через годування грудьми формується тісний зв'язок із матір'ю, який дитині старшого віку досить складно розірвати: "Їжа - це джерело любові, влади і зв'язку між батьками і дітьми" [13, с. 15181. У казці "Івасик-Телесик" ініціація головного героя полягає у формуванні нової парадигми стосунків із матір'ю й боротьбі з інфантильними потягами. Спочатку їжа, якою мати годує Іваси- ка, має позитивне значення життєдайної трапези: згідно з народними уявленнями, маленька дитина - ще не зовсім людина: Люлі-люлі Телесику,

Наварила кулешику, - І з ніжками, і з ручками,

Буду тебе годувати [4, с. 108].

Івасик перетворюється з деревинки (не людини) на людину лише завдяки тому, що мати має намір годувати його. Хоча в казці називається конкретна страва - куліш, але зрозуміло, що це не та їжа, якою будуть годувати малу дитину, яка ще лежить у колисці. Більш прийнятна їжа у цьому випадку - це, звичайно ж, материнське молоко, тому можна стверджувати, що йдеться про харчовий зв'язок матері й дитини, заснований на годуванні молоком. Сепарація від батька відбувається легко, сепаруватися від матері складно, відмінність полягає у харчовій залежності від матері і відсутності такої залежності від батька. Батько сприяє сепарації сина, виготовляє для нього золотий човник і срібне весельце. Таким чином батько погоджується, щоб син отримав новий статус, пов'язаний, зокрема, зі зміною харчових патернів: маючи золотий човник і срібне весельце, Івасик може ловити рибу і годувати батьків, тобто в родині має відбутися зміна ролей, Івасик стане повноправним дорослим членом родини. Проте зв'язок із матір'ю розірвати набагато складніше, мати продовжує контролювати сина: "Попливе Івасик геть-геть річкою, а мати тим часом йому їсти наварить і в горнятка-двійнятка накладе, візьме ті двійнятка, ще й сорочечку білу для Івася, піде до берега, стане та й кличе: Івасику-Телесику,

Приплинь, приплинь до бережка,

Я дам тобі їсти-пити І хороше походити” [7, с. 63].

Тривале перебування у симбіотичному зв'язку з матір'ю дає герою певні вигоди, але загрожує становленню. Для Івасика стан харчової залежності від матері - "райський" стан відсутності проблем, подібний до стану дитини в материнській утробі або дитини, яку матір годує грудьми. Як зазначає Б. Беттелхейм, це стан, що несе в собі деструктивну загрозу: "Регрес до попереднього "райського" стану буття, коли біля материнських грудей дитина жила у симбіозі з матір'ю, усуває індивідуальність та незалежність. Це навіть ставить під загрозу існування героя, про що свідчать канібальські нахили відьми" [12, с. 161]. Усвідомлення протагоністом небезпеки харчової залежності відбувається через взаємодію зі Змію- чкою-Оленкою та Змією. Тільки Змія, зла відьма, яка традиційно в казках репрезентує зле материнське начало, допомагає йому зрозуміти небезпеку залежності від матері, яка маніпулює сином за допомогою їжі. Відбувається інтелектуальне становлення героя: Іва- сик розумнішає й починає діяти хитро. Це саме той випадок, коли герой, "... незважаючи на свою материнську фіксацію... має досить розвинуту маскулінність, тому відьмі не вдається його засмажити у материнській печі, інакше кажучи, він розуміє, куди його можуть завести потяги, і це його рятує" [3, с. 130].

Відмова від деструктивних потягів, інтуїція й розвинений інтелект допомагають Івасикові перемогти Зміючку-Оленку. Боротьба Івасика зі Зміючкою-Оленкою може бути витлумачена як сексуальна ініціація героя. Боротьба розгортається на тлі печі, що може бути інтерпретована як концепт жіночого лона. З іншого боку, якщо дотримуватися погляду, що казка Івасик-Телесик - це казка для дітей молодшого віку, які переборюють бажання регресувати й повернутися до "райського" стану біля материнських грудей, Зміючка-Оленка - ровесниця Телесика, яка відмовляється від дорослішання, продовжує підкорятися матері і гине, бо перебуває в симбіозі з матір'ю; це пересторога не піддаватися регресивним тенденціям. Канібалізм відьми, тобто деструктивні бажання матері, завжди обертаються проти неї самої. Івасик розумнішає, дорослішає й долає залежність від матері.

Повернення героя до батьківського дому відкриває новий життєвий етап. Досягнувши сепарації, герой виходить на новий рівень особистісного розвитку. Тепер він може "жити укупочці" з батьками, з доброю турботливою матір'ю, яка "Івасикові і головку змила, і сорочечку білу дала, і нагодувала..Б. Беттелхейм зауважує: "Це свідчить про те, що як тільки діти переступлять через своє оральне занепокоєння і перестануть пов'язувати оральне задоволення (задоволення від їжі А. К.) і безпеку, вони також зможуть звільнити себе від образу загрозливої матері - відьми - і знову відкрити для себе добрих батьків." [12, с. 162]. Іншими словами, подолавши харчову залежність від матері герой може вибудовувати здорові стосунки з нею, приймати любов, допомогу і навіть їжу, яку дає мати, більше не ризикуючи деградувати та втратити індивідуальність. Б. Беттелхейм наполягає на тому, що щасливий кінець казки, у якій головними героями є маленькі діти, закономірно пов'язаний із поверненням у батьківський дім: "герої повертаються до дому, із якого вони почали, і тепер знаходять там щастя. Це психологічно правильно, адже маленька дитина, яка проходить через випробування, пов'язані з ораль- ними (чи едиповими) проблемами, не може сподіватися знайти щастя поза домом" [12, с. 162]. Оскільки гармонійний розвиток дитини неможливий без сприяння батьків і перебування в межах батьківського дому, казка закінчується щасливим поверненням до турботливої матері, яка продовжує піклуватися про дитину й давати їй їжу, разом із тим дозволяючи дитині поступово ставати автономною.

Чекаючи на повернення Івасика-Телесика, мати "пиріжечки з печі виймає по парі; кладе їх на віконце та й промовляє: "Це тобі, дідусю, а це мені, дідусю". Цей епізод можна інтерпретувати кількома способами. С. Біркхойзер-Оері, тлумачачи подібну до казки "Івасик-Телесик" російську народну казку "Терешечка" припускає, що становище героя не змінилося: "У кінці казки він залишається таким самим хорошим і слухняним сином, яким був на початку. Він сидить за столом зі своїми батьками і їсть млинці. Іншими словами, він так і залишився дитиною, тому в кінці казки жива і зла відьма" [3, с. 131]. На нашу думку, поділ їжі, який здійснюють батьки, свідчить про їхню готовність виділити Телесикові його частку, визнати його як повноправного члена родини. Можна припустити, що розділяючи їжу з чоловіком, мати Телесика відмовляється від того, щоб за допомогою регресивних харчових механізмів контролювати сина. У казці "Теле- сик" також особливе значення має символіка вікна. Це - межа між світами, "частина дому, яка (поруч із порогом, дверими, воротами, комином) осмислюється як межа між своїм (домашнім) і чужим (зовнішнім) простором" [5, с. 534]. Івасик ховається під вікном, тобто виконує роль "чужого", подібно до колядників, які також перебувають під вікнами. У поминальні дні на вікно ставили їжу для душ померлих і кликали їх також через вікно, яке є каналом зв'язку між світами, тому перебування Івасика під вікном вказує на ініціальну смерть і повернення у новому статусі. І хоча Івасик подорослішав, проте він не став повністю дорослим. Йому доведеться пройти ще не одну вікову ініціацію, щоб повністю позбавитися загрози з боку злої матері, тому, як слушно зауважує С. Біркхойзер-Оері, відьма й залишається живою.

Існують варіанти казки про Телесика, наприклад "Іванчик- Балабанчик", у яких медіатором між світами є плодове дерево, яблуня: "От Іванчик і каже до мами: "Мамо, висадіт мене на яблуню, а то мене змія з'їст". Мати єго висадила на яблуню, а змія прийшла до него і каже: "Іванчику-Балабанчику! Дай ябко!" [1]. Яблуко репрезентує концепт життєдайної трапези, має семантику здоров'я, сили, молодості, росту. Традиційно для чарівних казок "хвороба і здоров'я втілюються в таких предметах, як плоди: молодильні яблучка, чудесні ягоди або груші... [6, с. 134]. Привертає увагу мотив годування Змії Іванчиком: Змія вимагає від героя яблук, він намагається перехитрити її, спускає яблука на мотузці, проте Змія погоджується їсти лише з руки і врешті хапає Іванчика за руку й несе до себе додому. Світобудова в цьому випадку дуже чітка: є низ - світ Змії, дочки Змії та її наймички; верх - небо, у якому летять гуси, і середина - яблуня, на якій знаходиться Іванчик. На функціональному рівні трапеза пов'язана з маркуванням опозицій свій/чужий і повністю розкриває дуальну природу концептів трапези: поруч із загрозою бути з'їденим існує можливість розвитку й росту; Змія приходить, щоб отримати їжу від Іванчика; їжа, яка їй насправді потрібна - сам Іванчик. Годування Змії і загроза бути поглинутим Змією є метафорою деструктивних потягів героя й небезпеки поглинання злою матір'ю. На противагу годування Змії, вигодовування чарівного помічника, птаха, має позитивну конотацію. Після повернення додому відбувається годування птаха, пов'язане з інстинктом самозбереження й розвитком особистісного потенціалу. Іванчик, який сидить на воротах (межа між світами), каже батькові: "Дайте, тато, тому гусакові, шо мене поніс, курец гречки, води нецьки, червоні чобітки на ніжки" [1]. Годування птаха свідчить про новий етап особистісного розвитку, формування позитивних якостей і готовності будувати нові, дорослі взаємини з батьком і матір'ю.

Окрім інтелектуального становлення, подолання залежності від матері вимагає від протагоніста також успішного протистояння власним деструктивним потягам. На певному етапі особис- тісного становлення настає момент вибору, коли протагоніст мусить продемонструвати власну позицію. Приклад боротьби з потягом до харчової регресії можна знайти в казці "Зла мати та сестра Середа". Період незрілості, інфантильності головного героя метафорично зображено через перебування у колисці: "мати його колихала у колисці до дванадцяти год, він не ходив до тієї пори" [9, с. 2851. Дванадцять - число символічне, сакральне, можливо, ідеться про період традиційної підліткової ініціації: дитина достатньо доросла й міцна, щоб покладатися на власні сили, більше не залежати від батьків. Гіперболізоване зображення сили героя, його здоров'я і міцності дозоляє також провести паралель із могутністю билинних богатирів, які після довгих років лежання на печі вставали й демонстрували неабияку силу.

Зла мати не може бути джерелом піклування та їжі для дорослого сина; замість того, щоб годувати, вона прагне, щоб син годував її і прикидається хворою. Це типовий мотив: "хворою прикидається невірна сестра чи мати героя, відправляючи його на пошуки ліків Г6, с. 1341. Їжа, яку прагне здобути зла мати, - це магічний засіб, що дає силу й молодість; чарівна їжа пов'язана також із сексуальністю. Чоловік-змій, що підмовляє матір давати синові складні завдання, ховається на ліжку між подушками, має на матір сексуальний вплив. Головний герой приносить ягоди зі змієвого саду, виходить із хати "та й дивиться скрізь двері з сіней, крізь плямку, а вона змія й питається (а змій був під подушками):

Чи ці ягідки не завадять?

Ні, каже.

От змій іззів дві, а ті вона поїла” [9, с. 287].

Підглядання героя за матір'ю і змієм - своєрідна репрезентація підліткового зацікавлення сексом. Можна говорити також про едипів комплекс, ревнощі та проекцію деструктивної поведінки. Зла мати розділяє ягоди зі змієм, своїм чоловіком, у той час як головного героя годує сестра Середа, яка є його потенційним партнером і також помічником-добротворцем, що допомагає виконувати завдання матері.

Настає момент, коли герой не може більше слухатися і Злу матір, і сестру Середу. Під час третього випробування потрібно зробити вибір. І саме тоді, коли необхідно зібрати всі сили для

остаточного відокремлення від Злої матері, деструктивні потяги головного героя, бажання повернутися до інфантильного стану стають особливо сильними. Протагоніст добровільно погоджується на пропозицію матері: "Ох, як у мене, синку, був колись один син такий, що як сповила його в залізний цеп, він як нап'явся та й порвав, такий дужий був. А їй досадно було, що син вернувсь живий, і змій направив її ще на інче, щоб згубити його. А син і каже:

Ну, сповий й мене.

Вона взяла й сповила його. То він п'явсь-п'явсь, п'явсь-

пЯвсь, не порвав та й каже:

Е, мамо, не порву!

Тепер-же тобі, сукин-сину, пропадать! - відказує вона.

Крикнула на змія; він виліз з-під подушок. Тоді удвох

порубали сина” [9, с. 288].

Перед тим, як сповити та порубати сина, мати годує його, тобто удається до випробуваного роками засобу контролю за допомогою їжі, апелює до деструктивних, регресивних потягів сина. Негайна погибель героя - наслідок інфантильної поведінки й бажання поновити симбіотичний зв'язок із матір'ю. Зі старими механізмами взаємодії потрібно покінчити раз і назавжди, сутнісні зміни метафорично пов'язані з символічною смертю і воскресінням: "у більшості випадків ініціація зрілості приводить до смерті, за якою слідує воскресіння" Г10, с. 144]. Воскреслий герой усвідомлює небезпеку і готовий до цілковитої сепарації. Життєдайна трапеза, яку готує для героя сестра Середа, на противагу до трапези з матір'ю, свідчить про становлення нової сильної особистості, здатної до конструктивних взаємин. Трапеза є маркером ставлення матері та сестри Середи до протагоніста: мати доручає синові здобути ягоди і свинку-золоту-щетинку, сподіваючись, що він не впорається із завданням і загине, а сестра допомагає здобути бажане; мати годує сина несправжньою їжею, а сестра годує чарівною їжею, що допомагає повернути силу:

”- Оце ті ягідки, що ти достав, на, поїж їх.

Він поїв.

А що тепер, брате?

Е, тепер і наволочку чого-небудь підняв би.

От вонауп'ять ізжарила йому свинку-золоту-щетинку.

Це та, братику, свинка, що ти доставав їм!

Він іззів; а вона:

А що тепер, братіку, є здоров'я?

Тепер, каже він, якби стовп у небо та в землю, то й світ би повернув” [9, с. 289].

Концепт життєдайної трапези реалізовано в образах чарівних ягід і свинки-золотої-щетинки. Трапеза виконує функцію магічного засобу, через вживання якого відбувається трансформація героя.Чарівні ягоди пов'язані з сексуальністю та життєствердною плодючістю. Свинка - золота-щетинка - це своєрідна тотемна тварина, споживання якої дозволяє набути надзвичайних якостей. Через трапезу відбувається протистояння смерті - воскресіння, відновлення сили, утверджується особистісна й сексуальна зрілість. Про дорослішання героя свідчить його готовність відмовитися від регресивної харчової поведінки і приймати від сестри Середи життєдайну їжу.

Поглинання злою матір'ю, харчова залежність і харчова регресія є загрозою для протагоністів різного віку: для маленьких дітей, які можуть щасливо жити лише з батьками ("Івасик-Телесик"), так само як і для підлітків, які проектують внутрішній потяг до деградації на батьків і мусять шукати партнера й будувати стосунки з ним ("Зла мати і сестра Середа). Подолання харчової залежності та потягу до харчової регресії пов'язане з проблемою сепарації та формування нових патернів поведінки. Особистісне становлення вимагає постійної боротьби за відокремлення і самостійність. Контроль, якого протагоніст мусить позбутися, відбувається через трапезу: мати годує Телесика, Змія бажає поглинути його; Зміючка-Оленка хоче вкинути його у піч; Зла мати, замість того, щоб годувати сина, вимагає для себе чарівної їжі, сестра Середа годує і повертає силу. Концептосфера трапези розкриває проблематику стосунків контролю й залежності через концепт поглинання злою матір'ю, концепти харчової залежності та харчової регресії.

У чарівній казці репрезентовано концепти, що втілюють сакральні смисли, характеризуються стійкістю, здатністю фіксувати та передавати сутнісні знання, мають потенціал генерувати нові смисли. У формуванні концептів, пов'язаних із трапезою, велике значення належить тілесності, яка стає реальним підґрунтям для реалізації конструктивних і деструктивних смислів. Способи репрезентації концепту на рівні сюжету, поетики і прагматики можуть варіюватися та змінюватися, проте соматичне підґрунтя та зв'язок із тілесністю послідовно зберігаються. Зокрема, у ключових концептах, пов'язаних із трапезою, метафорично осмислюється процес годування матір'ю дитини як перший харчовий тілесний досвід людини. Символіка трапези в українському фольклорі, зокрема казках, має дуальну природу. Набуття або повернення сили, воскресіння головного героя, його ріст і розвиток стають можливими через споживання чарівної їжі. Причиною втрати сили, загибелі й деградації протагоніста є загроза харчової регресії, підсвідоме бажання повернутися до симбіотичного співіснування з матр'ю, заприявлене у пов'язаних із матір'ю харчових моделях. Реальна фізіологічна залежність немовляти від матері в текстах фольклору осмислюється у символічному, метафоричному ключі, екстраполюється на стосунки матері та дитини старшого віку й закономірно формує концептосферу чарівної казки.

Список використаних джерел

1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. - Ф. 1-5/394 Арк. 80.

2. Адоньева С. Б. Прагматика фольклора / С. Б. Адоньева. - СПб. : Изд. СПбГУ, 2004.

3. Биркхойзер-Оэри С. Мать: Архетипический образ в волшебной сказке / С. Биркхойзер-Оэри. - М. : Когито-Центр, 2010.

4. З живого джерела. Українські народні казки в записах, переказах та публікаціях українських письменників / Упоряд. та літ. обробка Л. Дунаєвської. - К. : Рад. школа, 1990.

5. Славянские древности. Этнолингвистический словарь : в 5 т. ; под ред. Н. И. Толстого. - М., 2004. - Т. 3.

6. Структура волшебной сказки / Е. М. Мелетинский, С. Ю. Неклюдов, Е. С. Новик, Д. М. Сегал. - М. : РГГУ, 2001.

7. Українські народні казки / Упоряд. Л. Дунаєвської. - К. : Веселка, 1991.

8. Франко І. Зібр. творів : у 50 т. / І. Франко. - К. : Наук. думка, 19761986. - Т. 36.

9. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования, собранные д.чл. П. П. Чубинским. Сказки мифические и бытовые. - СПб., 1877. - Т. 2.

10. Элиаде М. Ностальгия по истокам / Мирча Элиаде. - М. : Ин-т общегуманитарных исследований, 2006.

11. Barthes Roland. Towar dapsycho sociology of contem poraryfood consumption. / Euro peandietfrompre industrial» moderntimes. - Еd. Elborg Forster an- dRobert Forster. - New York, 1975. - Р. 47-59.

Размещено на Allbest.ru