Складнощі витлумачення поняття "повага" у сучасному гуманітарному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Складнощі витлумачення поняття "повага" у сучасному гуманітарному дискурсі

Н.С. Щербина

асп., КНУ імені Тараса Шевченка, Київ

На підставі аналізу філософської наукової та довідникової літератури виявлено складнощі у витлумаченні поняття "повага" у сучасному гуманітарному дискурсі, а також обґрунтовано авторське розуміння поняття поваги. Запропоновано розглядати повагу як історико-філософський концепт. Під повагою у такому розумінні мається на увазі визнання самоцінності та потенціалу будь-якої форми буття, незалежно від її статусу та наявності у ній інтелекту або свідомості, враховуючи всі можливі прояви та особливості цього буття, а також незалежно від нашого соціального статусу, культурної належності та вподобань. повага дискурс соціальний

Ключові слова: повага, гідність, толерантність, честь, повага як історико- філософський концепт

На основании анализа философской научной и справочной литературы определены сложности в толковании понятия "уважение" в современном гуманитарном дискурсе, а также обосновано авторское понимание понятия уважения. Предложено рассматривать уважение как историко-философский концепт. Под уважением в таком понимании имеется в виду признание самоценности и потенциала любой формы бытия независимо от её статуса и наличия в ней интеллекта или сознания, учитывая все возможные проявления и особенности этого бытия, а также независимо от нашего социального статуса, культурной принадлежности и предпочтений.

Ключевые слова: уважение, достоинство, толерантность, честь, уважение как историко-философский концепт.

On the basis of philosophical scientific and referential literature difficulties in the interpretation of the concept of "respect" in modern human studies discourse are revealed and also, justifies author's understanding of the concept of respect. Suggested considering respect as a concept of history of philosophy. Respect in this sense refers to the recognition of self-worth and potential of any form of being, regardless of their status and the presence of intelligence or consciousness in it, considering all possible manifestations and features of this being, and regardless of our social status, cultural identity and preferences.

Keywords: respect, dignity, tolerance, honour, respect as a concept of history of philosophy.

Актуальність дослідження феномена поваги навряд чи може бути предметом дискусії. Феномен поваги відіграв важливу роль не тільки у формуванні світової філософської думки щодо розуміння міжособистіс- них відносин, але й у створенні відповідних правових норм. Зазначене стосується і сучасних суспільно-політичних процесів як в Україні, так і всьому світі. Повага є одним з основних елементів у функціонуванні таких інституцій, як держава, суд, сім'я, бізнес, освіта, культура тощо. Це потребує комплексного дослідження цього явища, що, у свою чергу, тягне за собою необхідність аналізу та критичного осмислення минулих поглядів на повагу. Необхідність дослідження поваги визначається істо-ричною динамікою людини, суспільства, природи, світу загалом.

Проблема поваги як напрям багатогранних людських відносин цікавила багатьох філософів. Проте історико-філософській складовій зазначеної проблеми не завжди приділялося достатньо уваги. Довгий час повага розглядалася як суто етична категорія, проте з розвитком гуманітарних наук та наук, що мають міждисциплінарний характер, стало можливим залучення для дослідження проблеми поваги спеціалістів із різних галузей для глибшої розробки нових наукових теорій. Зараз феномен поваги досліджується в межах таких дисциплін, як історія філософії, етика, аксіологія, психологія, соціальна філософія, філософія права, філософія освіти тощо. Проблему поваги ставили у своїх роботах Р. Декарт, Т. Гоббс, Дж. Лок, Д. Г'юм, І. Кант, Е. Левінас, М. Бубер, М. Гайдеггер, Дж. Дьюї, Дж. Ролз, Р. Дворкін, А. Гоннет та інші.

Потужну традицію дослідження феномена поваги розвивають американські філософи та юристи. Серед них можна зазначити: Дж. Файн- берга, А. Донагана, Е. Андерсон, Р.С. Ділона, Р.С. Доні, С. Дел'ю, У. К. Франкену, С. Д. Хадсона, П. У. Тейлора, Т. Г. Бірча, С. Дарвала та інших. У межах їхніх досліджень робилася класифікація типів поваги, здійснювався аналіз споріднених з повагою явищ, а також розглядалось те, як повага корелює з різними сферами життя людей. Окремо вартозгадати дослідження ролі поваги у праві та функціонуванні судової інстанції. Дослідженню проблем людської гідності присвячені праці багатьох учених, які є представниками різних наук. Значний внесок у дослідження проблематики людської гідності зробили А. Анісімов, Л. Архангельський, Г. Бандзеладзе, Б. Безлепкін, А. Власов, М. Гуренко- Вайцман, В. Капіцин, А. Козловський, М. Козюбра, А. Ковлер, Є. Лука- шева, С. Максимов, В. Малахов та інші.

Мета цієї статті - на підставі аналізу філософської наукової та дові- дникової літератури виявити складнощі у витлумаченні поняття повага у сучасному гуманітарному дискурсі, а також обґрунтувати авторське розуміння поняття поваги.

Дослідження будь-якого поняття неможливе без визначення особливостей його тлумачення у межах традиції, що цікавить дослідника. Саме тому необхідним є глибокий аналіз не тільки першоджерел та оригінальних праць з проблеми розуміння поняття, але й розгляд довідникової літератури різного спрямування. Оскільки мовна традиція є вираженням культурних особливостей, вважаємо, треба зосереджуватися на аналізі особливостей розуміння поняття, що нас цікавить, різними мовами. Це стає особливо актуальним, коли йдеться про поняття поваги, що є досить проблемним для однозначного розуміння, ураховуючи велику різницю між його тлумаченням англомовною та україномовною традиціями, що цікавлять нас у цьому дослідженні. Звернемо увагу, що в межах цієї роботи повага досліджується як поняття, концепт і феномен.

Поняття поваги є досить складним, цей феномен різні філософи розуміли по-різному. Як зовсім різну категорію, модус поведінки, форму ставлення, спосіб оцінення, вид уваги, мотив, почуття, данину, принцип, обов'язок, моральну якість тощо. Жодну з цих категорій не можна поставити на центральне місце. Багатозначність поняття поваги демонструє й історичний аналіз поглядів на повагу.

Повага виявляється на практиці по-різному. Вона може поставати як самоповага, гідність, толерантність (до конкретної людини або всіх людей), як одна з фундаментальних складових у турботі або в байдужості. Крім того, поважати можна не тільки людину, але і природу, навколишнє середовище тощо.

Зазначимо, що розрізняють різні види поваги. Наприклад, у статті "Respect" у Стенфордській енциклопедії з філософії ("Stanford EncyclopediaofPhilosophy") розглядаються такі різновиди поваги: respekt(повага), observantia(моральнісний аналог поваги), reverentia(пошана, вшанування), evaluativerespect(оцінювальна повага), obstaclerespect(повага до перешкоди), directiverespect(установча повага), institutionalrespect(інституційна повага), carerespect(турботлива повага), recognitionrespect(повага визнання), appraisalrespect(повага як цінування) [9].

З огляду на таку специфіку цього явища, варто дослідити не тільки термін "повага", але й інші, споріднені з ним терміни, а саме "гідність", "самоповага", "толерантність", "честь".

Оксфордський тлумачний словник ("Oxford Advanced Learner'sDictionary") визначає ці слова таким чином: "Повага (respect)- 1) почуття захоплення кимось або чимось через хороші якості, досягнення; 2) ввічливе ставлення до або турбота про когось або щось, що ви вважаєте важливим; 3) особливий аспект або деталь чогось" [11, p. 1088]. "Повага, пошана (deference)- поведінка, що показує що ви поважаєте когось/щось" [11, р. 329]. "Повага, вшанування, респект (esteem)- велика повага (respect)та пошана: хороша думка про когось" [11, р. 426].

Окремо варто згадати термін "честь" (honour).Цікавим він є ще тому, що визначається як синонім поваги, проте має інший відтінок. У зазначеному вище Оксфордському тлумачному словнику "честь" репрезентується, як багатомірне поняття, а повага постає лише як один з вимірів цього явища. Проте, як ми акцентували вище, фактично "честь" у більшості значень постає як абсолютний синонім слова "повага". Тому, на нашу думку, можна зробити висновок, що хоч поняття "честь" і позиціо- нується як ширше за поняття "повага", але все-таки є видовим щодо останнього. Тому варто вважати поняття "повага" засадничим для визначення поняття "честь", останнє фактично і є повагою, просто має певний відтінок піднесеності і особливих якостей її носія. "Honour: 1) честь [повага] велика повага та пошана до когось (Американський варіант відрізняється від варіанта решти носіїв англійської мови написанням, а саме "honor'та "honour'відповідно); 2) [привілей] (формальне) щось, що ви дуже раді і горді робити, бо люди демонструють вам велику повагу; 3) [моральна поведінка] якість знати та чинити так, як правильно з морального погляду (людина честі); 4) [репутація] хороша репутація; повага від інших людей; 5) [хтось/щось, що викликає повагу] - до чогось/когось, людини або речі, яка спричиняє у інших повагу до чогось/когось; 6) [нагорода], офіційний титул тощо, наданий комусь як відзнака за щось, що вони зробили; 7) [в університеті/школі] (honours, honors)університетський курс, який стоїть на вищому рівні, ніж базовий курс (у США також використовується для описання класу, який розміщується на вищому рівні, ніж інші класи); 8) якщо ви склали іспити або закінчили університет чи школу з відзнакою, ви заслуговуєте особливої оцінки/звання за досягнення дуже високого стандарту; 9) [суддя/мер] (Його/Її/Ваша честь) титул поваги, що використовується, коли ми говоримо з або про суддю чи мера у США; 10) [у карткових іграх] карти, що мають найвищу цінність". Як дієслово "honour' має таке смислове навантаження: "1) прояв поваги; 2) нагородження, надання титулу; 3) три-мання слова, обіцянки" [11, р. 624]. Також "honour' корелює з гордістю, наприклад у вислові "be/feelhonoured'.

Суттєво важливою є одна особлива відмінність у сенсах слів "honour' та "respect".Честь ("honour')може надати лише інша людина, причому та, що уповноважена надавати високу оцінку нашим здібностям та заслугам у вигляді певних нагород. Наприклад, король надає честь і посвячує у рицарі. Тобто з такого боку це можна вважати пова-гою, як-от у розумінні її Т. Гоббсом, який, проте, застосовує слово "respectдля описання цього феномена.

Також у цій роботі не можемо не згадати термін "admire",який корелює з поняттям поваги. "Admire(захоплення, пошана): 1) поважати когось за те, ким вони є, або за те, що вони зробили; 2) дивитись на щось і думати, що воно привабливе і/або вражаюче" [11, р. 16].

Окремої уваги заслуговує проблема перекладності термінів, які часто розуміють як тотожні терміну "respect".Прикладом тут служить текст мовою оригіналу [10] та текст перекладу російською мовою [7] творуД.Юма"A treatise of human nature". Англомовнийтекстсередрештирозділівміститьтакідва: "Of our esteem for the rich and powerful" та"Of respect and contempt". Обидва розділи перекладені С. І. Церетелі словом "повага". На перший погляд, це не викликає жодної плутанини в розумінні, проте ігнорувати це все-таки, на нашу думку, не варто. Адже в розділі "Про повагу та зневагу" ("Ofrespectandcontempt") в одному реченні присутні разом обидва слова "esteemorrespect" [10], а це суттєво змінює ситуацію. Річ у тому, що англійською мовою слова "esteem" та "respect"мають дещо різний відтінок. Дослідження дають нам змогу зробити висновок, що сенс слова "esteem"передає зв'язок з особливо сильною повагою та пошаною до когось, пов'язаною з його діями, якостями, становищем. Натомість "respectвиступає чимось на кшталт загального терміна, що об'єднує у собі всі якості цього феномена, а також виступає базовим для визначення багатьох споріднених з повагою понять. Наприклад, слово "respectвикористовується у визначенні термінів "esteem", "admiration", "honour'та ін.

Дослідження цих термінів англійською мовою та їхніх відповідників українською дало змогу зробити висновок, що англомовна традиція схильна визначати всі ці терміни, якщо не як синоніми поваги, то принаймні розуміти під ними поняття, сенс яких визначається через поняття поваги. Отже, ми приходимо до висновку, що англомовна традиція приділяє більшу увагу поняттю поваги як базовому поняттю для багатьох термінів сфери моралі та міжособистісних відносин.

Однією зі сфер, де повага проявляється специфічним чином, є правові відносини. Повага тут посідає важливе місце, адже саме на повазі як одній із фундаментальних характеристик міжсуб'єктних відносин будуються такі важливі позиції, як рівність прав усіх людей, справедливість тощо, а також такі ключові поняття, як "злочин проти людства" та "злочин проти людяності". Їх визнання міжнародним правом свідчить про місце моралі у праві, а отже, і місце поваги у правових відносинах.

Розглядаючи сенси дотичних до поваги понять, звернемося до аналізу найбільш поширених англомовних філософських словників. В Оксфордському філософському словнику ("Oxforddictionaryofphilosophy") немає терміна "повага", проте є термін "повага до людей" (respectforpersons),який визначається як основний термін Кантівської моральної філософії. "Ключове поняття у Кантівській моральній філософії. Повага пов'язана з кожною розумною істотою, тому її слід відрізняти від симпатії, захоплення або пошани. Її найкраще можна зрозуміти через те, що вона забороняє, а саме, ставлення до людини як до простого засобу, від якого можна отримати користь, тобто ігноруючи її особистісність або її гуманність" [8, p. 317].

У Кембриджському словнику філософії ("Cambridgedictionaryofphilosophy") за редакцією Р. Ауді немає визначення поняття "повага" (respect),а також понять "admiration"та "honour'.Натомість там є визначення поняття "гідність" (dignity),яке частково визначається через посилання до Кантівської традиції. "Гідність, моральна вартість чи статус зазвичай пов'язана з людськими особами. Особи, як кажуть, мають гідність, так само, як можливість її виражати. Особи, як зазвичай вважають, мають (1) "людську гідність"; і (2) "почуття власної гідності". ... З точки зору І. Канта, рівна гідність всіх людей, людська гідність ґрунтується на здатності до практичної раціональності, особливо на здатності до автономного самоврядування законодавства відповідно до категоричного імперативу. Кант вважає, що гідність контрастує з ціною і що немає нічого - ні задоволення, ні загальний добробут, ні інші хороші наслідки, - для чого вона є морально прийнятною, щоб жертвувати людською гідністю" [12, p. 234-235].

У "Філософському енциклопедичному словнику" (Москва, 1989 р.) немає визначення термінів "повага", "толерантність", "гідність", "самоповага", "честь". У "Новітньому філософському словнику" (Мінськ, 2003 р.) також відсутні визначення зазначених понять. У російському "Філософському енциклопедичному словнику" (Москва, 2001 р.) немає визначення поняття поваги, є визначення понять "гідність людини", "толерантність", "честь". У "Новій філософській енциклопедії" (Москва, 2010 р.) немає визначення понять "повага", "самоповага", "честь", є визначення понять "толерантність" та "гідність".

У єдиному авторитетному вітчизняному філософському енциклопедичному словнику "Філософський енциклопедичний словник" 2002 року видання відсутній термін "повага", що може свідчити про недостатню увагу до цього терміна як до проблемного та цікавого. Відсутність цього терміна є проблемним явищем, зважаючи на досить велику традицію філософування щодо феномена поваги. На нашу думку, цей термін має існувати не лише у спеціалізованих словниках з етики, але й у філософських енциклопедичних словниках, адже він є досить популярним у західній філософській традиції. Дослідження з цієї проблематики можна знайти у Т. Гоббса, І. Канта, Е. Левінаса, М. Бубера, а також численних сучасних американських філософів, тобто це англо-, німецько- та франкомовна традиції. Все це свідчить про багатогранність терміна "повага", що робить його універсальне визначення вкрай складним на філософському рівні.

У зазначеному вище вітчизняному філософському енциклопедичному словнику є лише терміни "гідність" та "толерантність". "Гідність - одна з основних позитивних ознак людини як особистості; міра ствердження в людині особистісного начала. Психологічно постає як належний рівень самооцінки і дійовий механізм самоконтролю, що спирається на чітке розрізнення особою припустимого для неї і неприпустимого. Як етична категорія гідність позначає загальнообов'язкове визнання само- цінності людини, її здатності і доконечної потреби бути моральним суб'єктом. ... Умовою формування і потвердження гідності є потреба в повазі з боку інших людей (гідним є те, що гідне поваги). ... Особливо значущою є роль гідності як загальнолюдської цінності в обґрунтуванні прав людини, в теорії і практиці не насилля" [5, с. 119].

Незважаючи на те, що в самому визначенні гідності показано, що вона прямо корелює із повагою, все-таки поняття "гідність" постає як самостійне, не як похідне від поняття "повага". Це, на нашу думку, не є коректним, адже "повага" як родове поняття тут посідає центральне місце, яке вміщує і гідність як її різновид.

Термін "толерантність" у зазначеному словнику визначається так: "Толерантність - термін, що ним позначають доброзичливе, або принаймні стримане ставлення до індивідуальних та групових відмінностей (релігійних, етнічних, культурних, цивілізаційних). Світоглядною основою толерантності є цінування різноманітності - природної, індивідуальної, суспільної, культурної" [3, с. 642].

Тут у визначенні терміна "толерантність" узагалі відсутні хоч якісь посилання на поняття "поваги", хоча толерантність безпосередньо корелює з повагою до іншого та до людства загалом. На нашу думку, це є недоліком такої позиції.

У більшості словників не зазначено багатогранності терміна "повага", зазвичай присутні визначення дотичних до нього термінів. Відсутня згадка про те, що повага як явище проявляється і в гідності, і в толерантності, і в справедливості тощо. Це спрощує статус феномена поваги. Наприклад, в Оксфордському тлумачному словнику ("Oxford Advanced Learner'sDictionary") містяться такі визначення: "Самоповага (selfrespect) - відчуття гордості за себе, за те, що ви робите, говорите і т. д. правильно і добре" [11, р. 1160]. "Гідність (dignity):1) спокійна і серйозна поведінка, що заслуговує поваги; 2) явище надання честі та поваги з боку людей. 3. Відчуття власної значущості та цінності" [11, р. 350]. "Толерантність (tolerance):1) готовність приймати або бути терпимим до когось/щось, особливо погляди або поведінка, з якою ми можемо не погоджуватися, або людей, які відмінні від нас; 2) здатність переживати страждання, особливо біль, складні умови тощо, без відчуття заподіяної шкоди; 3) величина, за допомогою якої система цінностей може змінюватися без спричинення проблем" [11, р. 1368].

У радянському словнику з етики за редакцією І. С. Кона (1983 р.) подане таке визначення поваги: "Повага - одна з найважливіших вимог звичаєвості, що передбачає таке ставлення до людей, у якому практично визнається гідність особистості. . Повага передбачає: справедливість, рівність прав, можливо, більш повне задоволення інтересів людей, надання їм свободи; довіра до людей, уважне ставлення до їх переконань, устремлінь; чуйність, ввічливість, делікатність, скромність. ..." [6, с. 367]. У цьому визначенні поваги зазначені шляхи, у яких остання виявляється на практиці. Проте повага тут подана як суто етична категорія і про її значення для інших сфер філософії, а також для інших наук нічого не сказано.

У російському енциклопедичному словнику з етики 2001 р. "Этика. Энциклопедический словарь" за редакцією Р. Г. Апресяна та А. А. Гусейнова немає визначення понять "повага" та "самоповага", наявні тільки дефініції понять "гідність", "толерантність", "честь". У вітчизняному "Сучасному словнику з етики" 2014 р., автором якого є М. Г. Тофтул, наявний термін "повага".Він визначається як оцінка почуття честі і гідності того, на кого спрямована ця оцінка. Вважаємо, що таке визначення поваги, що містить коло, не розкриває суті цього поняття, а лише заплутує читача.

Дослідивши визначення поняття "повага" та споріднених з ним понять, ми бачимо, наскільки відрізняються англомовна та україномовна традиції розуміння феномена поваги. Вітчизняна традиція пропонує нам розуміння споріднених з повагою понять без згадування самої поваги, тобто врешті ми отримуємо абсолютно не пов'язані між собою поняття, які навіть важко розглядати разом. Така ситуація має своїм результатом недооціненість як самого феномена поваги, так і величезної традиції його дослідження. На противагу цьому ми бачимо, що в англомовній традиції всі ці терміни визначаються через повагу як ключове поняття у більшості слів, що окреслюють моральний вимір людської комунікації. Таке розуміння дає змогу легше дослідити джерела та причини виникнення цих понять, а також побачити їх тісний зв'язок між собою.

Виходячи з цього, ми можемо зробити висновок, що україномовні філософські словники мають містити визначення термінів моральної філософії з урахуванням феномена поваги, як важливого елементу кожного із зазначених понять. Це дасть змогу продемонструвати всю глибину зв'язку поваги та всіх рис людської моральності.

Не зважаючи на поширеність поняття "повага" у неспеціалізованих англомовних тлумачних словниках, а також потужну традицію філософування над цим феноменом, англомовна філософська література так само, як й українська, майже не містить принаймні короткого визначення поняття "повага". Це може свідчити про необхідність глибокого аналізу цього поняття з подальшою розробкою його загального визначення.

Звернімося до історико-філософської інтроспекції зазначеної проблеми задля кращого розуміння нашої позиції. Одним із перших серед тих, хто говорив і писав про повагу, варто, на нашу думку, згадати Р. Декарта. Аналіз позиції Р. Декарта не є одним із ключових для нас у дослідженні формування поняття поваги як новочасного феномена через те, що ми вважаємо його позицію важливою для історії філософії, але не такою, що вплинула на формування саме того розуміння поваги, на якому ми зосереджуємося, говорячи тут про сучасне розуміння поваги. Саме тому вважаємо за необхідне детально зупинитися лише на британській традиції дослідження поваги як такій, що найбільше вплинула на формування сучасного розуміння поваги, адже саме в роботах цих філософів ми бачимо думки про виховання джентльмена - традиції, яка існує і досі як канон виховання шляхетної людини.

У "Пасіях душі" Р. Декарт вважає повагу однією з перших пасій душі, що з'являються після подиву. "Повага або зневага, благородство або гордість, смиренність або ницість. До подиву приєднується повага або зневага залежно від того, чому ми дивуємося - значущості предмета чи його нікчемності. Таким само чином ми можемо поважати себе або нехтувати собою; звідси виникають пасії, а потім і риси благородства або гордості, смиренності або ницості" [2, с. 507]. Р. Декарт визначає повагу через її стан пасії і говорить, що повага є схильністю душі уявляти собі цінність того, що поважають [2, с. 546-547]. Зазначений фрагмент частково пояснює наше ставлення до позиції Р. Декарта. Незважаючи на те, що його розуміння поваги корелює з нашим розумінням, причини почуття поваги автор пояснює таким чином, який конфліктував би з ідеями, які послужили подальшому розвитку традиції поняття поваги, а саме з відмовою від теорії божественної природи моралі, вроджених ідей, а також людини як істоти з напередзаданою долею, моральні вчинки якої керуються християнськими релігійними приписами. Тобто йдеться про все те, від чого Новий час відмовився на користь світської освіти, не забуваючи при цьому про духовну сферу, що чудово демонструє Дж. Лок, остаточно заперечуючи існування будь-яких вроджених ідей.

Визначний внесок у формування сучасного розуміння поваги зробив, на нашу думку, Т. Гоббс. Він у своїй роботі "Левіафан..." визначив повагу як прояв цінності людини для нас. Чим вище ми поціновуємо людину, тим більше ми її поважаємо. Отже, наша повага до людини проявляється у знаках уваги до неї, або в тому, що ми звертаємось до неї по допомогу [1, с. 67]. Повага, що описана Т. Гоббсом, має спірну природу, що і робить цікавим аналіз його позиції. З неоднозначності точки зору Т. Гоббса на природу поваги можна вивести одразу два розуміння ним поняття поваги, які можуть бути предметом вивчення різних філософських дисциплін. По-перше, можна говорити про повагу до людини як Іншого, як окремого буття, за яке ми відповідаємо певним чином. У цьому разі ми потрапляємо в багато царин філософії, які стосуються самого буття людини. По-друге, можна говорити про повагу до людини як до самостійного суб'єкта права, і який має свободу вибору і права, і який, таким чином, є рівний нам. Окремо зазначимо про відхід автора від погляду на мораль як дану Богом у закінченому вигляді. Саме тому ми вважаємо його позицію визначною для всієї традиції філософування над проблемою поваги.

Д. Юм будує свою моральну теорію у зв'язку з його теорією пізнання. Він пов'язує певні переживання зі сприйняттями розуму. Найбільшу в цьому контексті цікавість викликає десята глава другої книги "Про пристрасті (афекти)", під назвою "Про повагу та приниження". Тут Д. Юм розкриває повагу та приниження як ті афекти, що мають у собі суміш кохання та ненависті. "Хороші якості інших з першого погляду породжують кохання; з другого погляду - смиренність; і з третього погляду - повагу; що є сумішшю цих двох афектів" [10]. Він робить висновок, що ці почуття (кохання, повага, зневага та інші) проростають зі спостереження цієї пропорції, яка, у свою чергу, виникає з порівняння. У деяких аспектах позиція Д. Юма щодо специфіки поваги, на нашу думку, дуже схожа з позицією Т. Гоббса, що підтверджує певну однаковість і системність у досліджуваній лінії розуміння феномену поваги.

Дж. Лок будує свої думки про повагу в контексті його теорії виховання. Найцікавішою для нашого дослідження є така думка Дж. Лока: "З огляду на те, наскільки великий вплив суспільства і як ми всі, особливо діти, схильні до наслідування, я дозволю собі звернути увагу батьків на таку річ: хто бажає, щоб його син ставився з повагою до нього і до його приписів, той повинен сам ставитися з великою повагою до свого сина. Ви нічого не повинні робити в його присутності такого, у чому ви б не хотіли, щоб він наслідував вас" [4, с. 465]. Це має стосуватися всіх людей, які користуються авторитетом в очах дітей, а також тих, повагу дитини до кого батько бажає їй прищепити. Сказане демонструє всю важливість поваги для виховання дитини у позиції Дж. Лока. Ми можемо зробити висновок, що саме в епоху Модерну повага набуває свого найбільш наближеного до сучасності значення та місця у суспільстві.

Існує величезний доробок класичних праць, які належать найвідомі- шим мислителям епохи модерну та сучасності, пов'язаних з проблемою поваги. Проте, на нашу думку, роботи представників британського емпіризму епохи Нового часу вплинули на формування цієї традиції філософування найбільше. Надалі проблемою поваги цікавилися як пред-ставники англо-американської філософської традиції, так і представники континентальної філософії, такі як Ж.-Ж. Русо, І. Кант, Е. Левінас, М. Бубер, Дж. Дьюї, Дж. Ролз, Р. Дворкін, Р. Ділон, Дж. Файнберг, А. Донаган, Е. Андерсон та інші.

Зважаючи на численні праці, важко уявити відсутність поняття "повага" у філософських словниках. Проте можливо саме це і є однією з основних причин складності створення загального визначення поваги, такого, яке задовольняло би всі традиції тлумачення цього поняття. Урешті-решт, ми потрапляємо у порочне коло - ми не можемо сформулювати загальне визначення поваги, оскільки воно багатогранне і навпаки, люди часто не можуть зрозуміти, що таке повага, оскільки його визначення немає у філософській довідниковій літературі.

Іншим боком проблеми створення загального визначення поняття поваги є соціокультурний аспект цього явища. Оскільки розуміння будь- якого явища обумовлене історично, визначення цього явища буде прямо залежати від соціокультурного тла в момент дослідження. Отже, з погляду ситуативного розуміння поняття поваги, набагато корисніше розробити відповідне визначення, проте з позиції перспективи розгляду всієї складної традиції дослідження поваги це буде відігравати негативну роль, адже, засвоївши однобічне визначення, нам буде важко зрозуміти інші боки цього феномена або взагалі можливість існування будь- якихось інших боків, окрім уже визначеного.

Отже, виходячи із вищезазначеного, можна виокремити такі складнощі витлумачення поняття "повага" у сучасному гуманітарному дискурсі. По- перше, багатогранність цього поняття, через що немає чіткого розуміння різниці в сенсах між ним (як родовим поняттям) та похідними від нього (видовими) поняттями. По-друге, велика різниця між традиціями розуміння поваги та її ролі в людському світі, оскільки цей феномен значною мірою обумовлений соціокультурним тлом, особливостями розвитку суспільства, науки та культури кожного періоду історії, а отже, пов'язаний з тими цінностями, які сформовані на цьому підґрунті. По-третє, відсутність у більшості філософських словників визначення терміна "повага". Наявні тільки визначення деяких похідних (на нашу думку) від нього термінів, таких як-от: "гідність", "толерантність", "пошана", "честь". Коли людина вперше намагається зрозуміти сенс поняття поваги, вона просто може не знайти визначення цього поняття у філософській довідниковій літературі, не кажучи вже про відсутність цього терміна в деяких спеціальних словниках з етики. Вважаємо, що зазначена складність пов'язана ще з однією, четвертою, а саме, з різницею у розумінні ролі феномена поваги у моралі як форми суспільної свідомості, а також ролі поваги як родового поняття щодо зазначених вище споріднених з нею (видових) понять ("самоповага", "гідність", "честь", "толерантність", "пошана").

Насамкінець хотілося б зазначити, що однозначне і всеохопне визначення поняття "повага" є досить проблематичним. Проте досліджена література та її аналіз дає нам змогу запропонувати широке та універсальне розуміння поваги, що вже наблизить нас до створення найбільш вдалого визначення цього терміна. Вважаємо, що повага може розглядатися як історико-філософський концепт, оскільки у класичних філософських роботах вона постає концептом ідеї, яка є складником їх загальнотеоретичної побудови. Під повагою у такому розумінні мається на увазі визнання самоцінності та потенціалу будь-якої форми буття незалежно від її статусу та наявності в ній інтелекту або свідомості, ураховуючи всі можливі прояви та особливості цього буття, а також незалежно від нашого соціального статусу, культурної належності та вподобань. На нашу думку, розгляд поваги як історико-філософського концепту буде корисним для витлумачення зазначеного поняття у філософській довідниковій літературі, яка, вважаємо, має містити визначення термінів моральної філософії з урахуванням феномена поваги як важливого елементу кожного з дотичних до неї понять.

Список використаних джерел

1. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс ; сост., ред., авт. примем. В. В. Соколов ; пер. с лат. и англ. А. Гутермана // Соч. в 2 т. - М .: Мысль, 1991. - Т. 2. - С. 3-590.

2. Декарт Р. Страсти души / Р. Декарт // Соч. в 2 т. - М. : Мысль, 1989. - Т. 1. - 654 с.

3. Лісовий В. Толерантність // Філософський енциклопедичний словник / гол. редкол.

B. І. Шинкарук. - К. : Абрис, 2002. - С. 642.

4. Локк Дж. Мысли о воспитании / Дж. Локк // Соч. в 3 т. - М. : Мысль, 1988. - Т. 3. -

C. 407-608.

5. Нестеренко В. Гідність // Філософський енциклопедичний словник / В. Нестеренко ; гол. редкол. В. І. Шинкарук. - К. : Абрис, 2002. - С. 119.

6. Словарь по этике / под. ред. И. С. Кона. - 5-е изд. - М. : Политиздат, 1983. - 445 с.

7. Юм Д. Трактат о человеческой природе / Д. Юм ; пер. с англ. С. И. Церетели. - Мн. : ООО "Попурри", 1998. - 720 с.

8. Blackburn S. Oxford dictionary of philosophy / Simon Blackburn. - Second edition revised. Oxford : University Press, 2008. - 407 p.

9. Dillon R.S. Respect [Electronic resource]/ R. S. Dillon // Stanford Encyclopedia of Philosophy. - First published Wed Sep 10, 2003; substantive revision Tue Feb 4, 20l4. - Access mode : http://plato.stanford.edU/entries/respect/#ConRes

10. Hume D. A treatise of human nature [Electronic resource] / D. Hume/ - Access mode : https://www.gutenberg.org/files/4705/4705-h/4705-h.htm#link2H_4_0064

11. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. Sixth edition / Ed. by Sally Wehmeier ; Phonetics Ed. Michael Ashby. - Oxford : University Press, 2000. - 1541 p.

12. The Cambridge dictionary of philosophy / Gen. Ed. Robert Audi. - Second edition. - Cambridge : University Press, 1999. - 1101 p.

Размещено на Allbest.ru