Смислотворчий потенціал етнокультурних стереотипів із одоративним компонентом

Сучасний етап розвитку мовознавства характеризується новим осмисленням світу, який продукує XXI ст.: мова розглядається не як абстрактна схема парадигматичних відносин, розчленована на окремі рівні, а у своїй заглибленості у відображення дійсності. Загальна переорієнтація наукових пошуків у міждисциплінарну площину пізнання створили на межі третього тисячоліття передумови для цілісного осмислення й опису мовної картини світу та розгляду комплексу проблем, серед яких "мова і свідомість", "мова і знання", "мова і розум", "мова і практична діяльність", "мова і культура" (див. Н. Арутюнова, Є. Бартмінський, А. Вежбицька, В. Воробйов, Красних, В. Маслова, Ю. Степанов, В. Красних та ін.). Особливо значимим є спрямування наукових пошуків на нове осмислення актів повідомлення як через систему мовних і мовленнєвих образних засобів, так і знань про світ, тобто через національне пізнання світу. Як слушно зауважив Г. Клаус, "лише в тому разі, якщо ми пояснимо для себе, як слова... впливають на людину, ми будемо спроможні повністю зрозуміти процеси пізнання" [2, с. 28].

Новий погляд на взаємозалежність мови й культури зумовив утвердження лінгвокультурологічного струменя в українській філології, результатом чого є оприлюднення результатів багаторічних наукових пошуків, присвячених описові національної мови через константи мовленнєво-мисленнєвої діяльності її носіїв. Наукові розвідки Єрмоленко, В. Жайворонка, В. Кононенка, Л. Лисиченко, О. Селіванової, Н. Слухай, О. Снитко, Н. Сологуб, Л. Шевченко й інших визначили пріоритетні напрями аналізу взаємозалежності мови та культури й окреслили перспективи розгляду словесної основи ментального коду українців. У межах застосування нових способів вивчення мовної картини світу, по-новому розглядається і проблема опису етнокультурних стереотипів (А. Байбурін, Є. Бартмінський, Ф. Бацевич, A. Вежбицька, Н. Годзь, С. Єрмоленко, В. Красних, В. Маслова, Т. Ніколаєва, Т. Радзієвська, О. Рахіліна, О. Семендяєва, О. Снитко, Ю. Степанов, Т. Стефаненко, В. Телія, С. Тер-Мінасова, В. Ужченко й багато інших) результат своєрідного відображення світу етнічною свідомістю, що "відбивають складні стосунки мови і мислення" [5, с. 7].

Одним із способів пізнання навколишнього світу є чуттєве сприйняття, що є психічним процесом, у ході якого відбувається аналіз і осмислення отримуваної через органи чуття інформації про навколишній світ. У центрі такого осмислення знаходиться семантична структура слова, пов'язана з предметами та явищами об'єктивної дійсності, які людина сприймає, опрацьовує й оформляє в мовний потік. Тісний взаємозв'язок категоризації з системою сприйняття світу п'ятьма органами чуття, з одного боку, і з обробкою сенсомоторних і перцептивних даних за допомогою мови [3, с. 307], з іншого робить актуальним дослідження специфіки мовної репрезентації сенсорних ментальних комплексів, якими виступають перцептивні етнокультурні стереотипи, які потрактовуємо, як усталену, усвідомлену й неусвідомлену, регулярно відтворювану ментальну структуру, яка фіксує результати опрацювання перцептивного відчуття етнічною свідомістю та мовою в лінгвокультурних кліше, об'єктивованих різнорівневими мовними засобами із сенсорним компонентом. Своє завдання автор розвідки вбачає в тому, щоб на фактичному матеріалі, вилученому зі "Словника української мови: в 11-ти томах (1970-1980)" далі СУМ, окреслити смислотворчий потенціал етнокультурних стереотипів із одоративним компонентом, що сприятиме висвітленню складності й багатогранності останніх як ментальних структур, і дозволить охарактеризувати місце й роль перцептивних етнокультурних стереотипів у системі української мови. Об'єктом дослідження є етнокультурні стереотипи, заґрунтовані на одоративних перцептивних реакціях; предметом засоби їх об'єктивацій у текстовому матеріалі сучасної української мови.

Значущість сенсорики у сприйнятті людиною світу неможливо переоцінити, оскільки за її допомогою ми отримуємо можливість сприймати світ в усьому його різномаїтті, відчувати найтонші відтінки природного буття. Запах у цьому процесі виступає одним із ланцюжків, що зв'язує людину з природою, відповідно, ольфакторні відчуття займають особливе місце в життєдіяльності людини, впливаючи на її свідомість і підсвідомість. Запах аксіологічний і суб'єктивний: людину цікавлять запахи не самі по собі, а лише в тому сенсі, у якому вони приносять їй задоволення/незадоволення [6, с. 61-63]. Із погляду суб'єктивної емоційності формується гедоністична оцінка запаху, щовизначає їхню якість і ставлення до них. Одразу зауважимо, ми обмежили коло наших пошуків номінаціями приємних запахів, що продукують позитивну аксіологію нюхової ознаки.

Як структурні компоненти етнокультурних стереотипів, одоративні номінації відкривають специфічний для певної лінгвокультури "асоціативний профіль" образів свідомості, що інтегрують притаманний певному етносу чуттєвий досвід, домінантні цінності та орієнтири [8, с. 73], що узагальнюють одоративну складову світу.

За матеріалами СУМ встановлено, що кількість атрибутивних лексичних одиниць із ольфакторним значенням, які в одних слововживаннях співвідносяться з реально існуючими у природі запахами, а в інших тільки набувають значення запаху на основі конкретно-чуттєвих вражень є обмеженою. Свідченням сказаного є наявність ряду мовних об'єктивацій запаху у вигляді глосарію ядерної зони: ароматний, пахучий, запашний; медіарної: духовитий, духмяний, пахущий та периферійної: пряний, кислий, терпкий, солодкий, хмільний, п'янкий. У межах периферійної зони виокремлюємо і відпредметні ольфакторні номінації: медовий (медвяний), полинний, чебрецевий, смолистий, фруктовий, кавовий, м'ятний, лавандовий, часниковий, квітковий і такі, які передають ступінь вияву запахової ознаки, як от: шлейфовий, глибокий, вражаючий, ніжний, холодний, теплий, приємний, специфічний та інші, і поряд із словами, що мають у своєму значенні пряму вказівку на запах, лише в певних контекстах можуть передавати відчуття запаху.

Означені номінації об'єднані спільною семою 'характеристика запаху' як приємного (всі запахи емоційно забарвлені, "байдужих" запахів не існує; саме запахи найшвидше пробуджують пам'ять (і не логічну, а саме емоційну) [4, с. 68], диференційовану такими: 'оцінка запаху', 'інтенсивність запаху', 'вплив запаху на людину', 'якість запаху', що відтворюють дійсність у межах двох базових моделей освоєння світу, антропоморфної та "зовнішній щодо людини світ", деталізованих субмоделями.

Дослідні матеріали демонструють стратум етнокультурних стереотипів (антропних/деантропних), заґрунтованих на вихідній ольфакторній ознаці, які на осі координат 'приємний запах неприємний запах' частіше відтворюють приємні запахи, як більш вартісні, які продукуючи позитивну аксіологію нюхової ознаки, демонструють різні відтінки запахових відчуттів, що знаходять вираження у синонімічному багатстві української мови, зокрема, в можливостях мови передавати різними лексемами ту ж саму семантику, ті ж самі образи запаху. Референтами смакової ознаки при тому виступають етнічні номінації іменники різних тематичних груп: а) рослини м'ята, любисток, тютюн, татарське зілля, чебрець, полин, квіти (бузок, лелія, півонія, фіалка, канупер, рожа, конвалія, красоля, гвоздика, жоржина, барвінок, матіола), цвіт, трава, сіно, липа, гречка, соснові стружки й інші; б) продукти харчування груша, яблуко, плід, пшениця, зерно, хліб, борошно, чай, кава, молоко, мед, напій, наїдки, олія, трунок, перець, печеня й інші; в) предмети сніп, вінок, мило, ладан, парфуми й інші; г) номінації ландшафту сад, гай, ліс, поле, галява, скиба, пар, земля, море й інші; д) природні реалії вітер, повітря, прибій, дим та інші; е) темпоральні реалії весна, квітень, літо, ранок, вечір, ніч, полудень; є) соматизми тіло, руки й інше; ж) родові та видові поняття ольфакторного відчуття: аромат, запах, дух, пахощі, що передають ядерне значення 'який має приємний запах'.

Результатом поєднання ольфакторних номінантів із означеними об'єктами референції є антропні та деантропні етнокультурні стереотипні образи ряду субмоделей ("рослинний світ", "гастрономічні уподобання", "предметний світ", "першоелементи буття та природи" між якими спостережені взаємопереходи). Найтиповіші серед таких, що актуалізовані монопрофільною сенсорною ознакою: пахучий чебрець (любисток, м'ята, татарське зілля, ладан, мило), запашний бузок (лелія (варіативна форма крин), півонія, рожа, конвалія, квітень, весна, мед (варіативна форма липець)), духмяне сіно (трава, липа, гречка, соснові стружки), ароматний чай (кава, напій); духмяний хліб (паляниця) та ін. Означена сполучуваність є зоною потенційної стереотипізації в межах якої формуються регулярно повторювані історично-зумовлені стереотипні образи (Процвітала рожа супроти вікна, запашна та гожа, пишна та рясна! [СУМ, Т. 3, с. 248]; Мар'яна зриває духмяну траву... [СУМ, Т. 2, с. 444]; На Лаврінове лице похилились свіжі квітки маку та пахуча м'ята [СУМ, Т. 6, с. 101]; Під самими вікнами.. цвіли кущі рожі, бузку.., росли лелії, півонія, пахучий канупер [СУМ, Т. 8, с. 699]; Мед був такий солодкий і запашний [СУМ, Т. 7, с. 335]; Яблуко було духовите і ніжне, воно ховало в собі присмак щедрої осені [СУМ, Т. 2, с. 444]; Чай був на диво запашний і розкішний [СУМ, Т. 8, с. 699]; Почала вибирати одну за одною запашні паляниці [СУМ, Т. 3, с. 314]; Сніп пшеничний, важкий і пахучий [СУМ, Т. 8, с. 415]; Стелить йому там, де він любить: надворі, на сухому духмяному сіні [СУМ, Т. 7, с. 373]; Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак [СУМ, Т. 9, с. 792]; У прозорому повітрі струмів і розчинявся густий духмяний аромат [СУМ, Т. 8, с. 861]).

Суміщення в одному контексті різних об'єктів ольфакторної оцінки (напр. Там росла тонка матіола з міцним ароматом, пахучий гострий тютюн, терпкий любисток [СУМ, Т. 4, с. 562]; І полин, і татарське зілля з болота, і прихатній канупер яснозелений і неповторно запашний, і все те розмаїте зілля здіймало таке п'янке струміння пахощів [СУМ, Т. 8, с. 79] зумовлює виникнення етнічних конструктів духмяний, аж паморочить голову; запашний, аж п'янить; пахучий, аж з ніг збиває, що виступають засобом індивідуалізації якості запахових відчуттів, заразом як і способом уточнення інтенсивності запаху.

При тому видаються вартісними розмисли про зміну вектору оцінки у стереотипах із одоративним компонентом (пор. червоний ^ що?, дзвінкий ^ що?, гіркий ^ що? але запашний ^ що?, духмяний ^ що?). Тобто, сприйняття сенсорної ознаки в інших модусах перцепції починалась із компонентів сполучення, ольфакторний модус демонструє оцінку перцептивної ознаки стереотипних образів, яка починається з узагальнення.

Монопрофільною ознакою актуалізовані і стереотипні образи, базовими компонентами яких виступають від предметні ольфакторні номінації, утворені за рахунок родового поняття "запах" і слів, похідних від назв джерел походження запаху, переважно, від назв рослин чи продуктів харчування, якими є глибоко національні в українській культурі реалії чебрець, полин, мед, м'ята, любисток, липа, соснова смола, живиця, що наділені міцним, сильним запахом. Відпредметні ад'єктиви, інтегруючи притаманний певному етносу чуттєвий досвід, виконують роль атрибутивних характеристик конкретних об'єктів матеріального світу, та узагальнюють одоративну складову світу у структурі етнокультурних стереотипів, напр., полинний пах, чебрецева пахучість, смолистий дух, м'ятний запах, квіткові пахощі, фруктовий аромат, кавовий аромат, медовий (медвяний) запах, часниковий дух, живичний запах.

За свідченнями науковців, "промовистими символами для українців, крім калини, барвінку, жита й інше, є явір, ясен, сосна та інші" [7, с. 29]. Так, сосна символ життєвої сили, "родючості та плодючості" [1, с. 571]; чебрець (Богородична трава) "забезпечує добробут в родині; його брали з собою на чужину як символ рідного краю" [1, с. 636]; любисток "оберіг хати, обійстя; символ любові, злагоди, "чар-зілля" на любов" [1, с. 344]; м'ята "символізує духовну цноту; це оберіг дитини та її здоров'я" [1, с. 272]; полин "символ суму, печалі, душевних мук, гіркої долі, нелюбого, немилого судженого" [1, с. 465]; ладан "викурює всю нечисть, очищає від скверни" [1, с. 327] та ін. (Тихий день ввійшов у сад гілчастий, пахощі медвянії розлив [СУМ, Т. 4, с. 663]; Он цвіте левада, і чути гострий чебрецевий дух [СУМ, Т. 11, с. 289]; Хочу пити гіркотно-полинний, дивний запах приволзьких степів [СУМ, Т. 9, с. 821]; Над селом туман, дух медовий трав [СУМ, Т. 4, с. 664]; Смолистий дух у ніздрі б'є [СУМ, Т. 4, с. 530]; Живичний запах, що розходився лісом, обіймав і освіжував нас [СУМ, Т. 5, с. 754]). При тому зауважимо, що побудовані на конкретно-чуттєвому сприйманні, означені образи виступають позитивним аксіологічним маркером (чого не скажеш про ладановий запах, де ладан використовують, зазвичай, для куріння (кадіння) під час виконання релігійних обрядів, зокрема, і під час відправи над покійником, що прочитується як 'наближення до смерті') і характеризуються певною абстрактністю: запахи медяного лану, смолистого бору, квіткового поля, полинного та чебрецевого степу такі різноманітні й багаті, що не можуть пов'язуватися тільки з одним конкретним джерелом запаху.

Разом із тим, аналізований матеріал у семантиці етнокультурних стереотипів із ольфакторним компонентом дозволив зафіксувати випадки суміщення модусів перцепції: нюху, зору, слуху (Далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини [СУМ, Т. 1, с. 134]; Тиха, ясна, запашна ніч весняна! [СУМ, Т. 4, с. 800]); Запашні величезні яблука південних сортів сповнюють повітря тонкими пахощами [СУМ, Т. 9, с. 552]; Чорна пахуща скиба землі, одбатована плугом, перевертаючись, падала в борозну [СУМ, Т. 6, с. 102]; Процвітала рожа супроти вікна, запашна та гожа, пишна та рясна! [СУМ, Т. 2, с. 105]). Правомірно говорити про актуалізацію поліпрофільної ознаки, що засвідчує стимуляцію декількох моделей досвіду комплексну модальність, яка є способом сприйняття навколишнього світу шляхом стимуляції кількох зон сприйняття за домінанти ольфакторної.

Узагальнені одоративні образи рослинного етносвіту експлікують запахи обійстя, рідного двору, дому, хати, садиби, які охороняють від небезпеки (пор. Хто постелю нам постеле [постелить] у світлиці запашній? [СУМ, Т. 7, с. 373]), дитини, чоловіка. Звідси умовивід: людина виступає не лише суб'єктом запаху, а й об'єктом одоративної складової світу. При тому розмежовуються "запахи чоловіка" (переважно неприємні), який асоціюється із запахами тютюнового диму, поту, роботи, інколи парфумів (пор. Він затягся раз-два смердючою махоркою і, одурманений, відчув, що заспокоюється [СУМ, Т. 9, с. 397]; Доносився неприємний запах поту [СУМ, Т. 6, с. 546]) і "запахи жінки" (переважно приємні), яка асоціюється із запахом трав, парфумів, косметики, акцент при тому ставиться на запахові окремих частин тіла (І враз, раптово рученьки білі, запашні лягли на рамена мені... [СУМ, Т. 8, с. 446]; Від тонких, майже дитячих пальців, затягнутих у шкіряні рукавички, повіяло збудливим запахом ніжних духів [СУМ, Т. 3, с. 454]; Я відчуваю біля себе тепле плече жінки, вона чудово пахне якийсь солодкий, тремтячий запах, як звук віоліни [СУМ, Т. 10, с. 245]; В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його [СУМ, Т. 11, с. 465]), резонують які "запахи дитини" (при тому очевидне збереження сакрального ореолу навколо немовлят і майбутніх мам) і "запахи молодої людини" (Я бачу її ... злегка розхристані груди, звідки йде запашне тепло молодого тіла [СУМ, Т. 8, с. 855]). Заґрунтовані на монопрофільній сенсорній ознаці наведені антропні стереотипні образи, засвідчують розмежування в межах двох площин: тендерної чоловік/жінка та вікової молодість/старість.

Одоративні образи приємного оцінного змісту детермінуються контекстами, результатом чого є поєднання сенсорної і ментальної характеристик, що формує розвиток у етнокультурних стереотипів з ядерною семою 'приємний' сенсорно-ментальних значень: 'який виділяє аромат' (Наливалися в садах рясні плоди; цвіли пізно посіяні пахучі гречки [СУМ, Т. 6, с. 101]); 'просякнутий приємними запахами' (Вітром пахучим весна серце хвилює моє... [СУМ, Т. 6, с. 101]; В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря [СУМ, Т. 6, с. 101]); 'який приємним запахом викликає бажання їсти, пити' (Стеха готувала на стіл. Ставила миски, краяла хліб, витягла з печі якісь пахучі наїдки [СУМ, Т. 6, с. 101]; ... молоко. Білий пахучий напій пінивсь у склянці [СУМ, Т. 6, с. 101]); 'свіжовиготовлений' (Миронич розклав перед зніяковілим хлопцем хатній харч запашний свіжий хліб [СУМ, Т. 4, с. 154]; Потім принесла чайник щойно завареного духмяного чаю [СУМ, Т. 8, с. 455]); 'заспокійливий' (Прохор ліг на запашне сіно й міцно заснув [СУМ, Т. 3, с. 248]; 'який свідчить про постійний, уважний догляд' (Білий ковнір ефектно відтіняв білість пещеного запашного тіла [СУМ, Т. 6, с. 349]).

Рух по сенсорній шкалі відцентровує семантичний зсув, що продукує розвиток у деантропних стереотипних образів субмоделі "зовнішній щодо людини світ" додаткових позитивно маркованих сенсорно-ментальних значень. Так, проекція в кількісний стратум зумовлює розвиток додаткової семи 'сильний, інтенсивний запах' (Запахуща квітка гарна розцвілась на весь садок [СУМ, Т. 3, с. 248]; В травневім лісі галява пахуща [СУМ, Т. 6, с. 102]); проекція у темпоральну площину акцентує на часовому зрізі (Літо стояло над Лісняками сонячне, запашне і ласкаве [СУМ, Т. 4, с. 450]; Запашний український вечір ласкаво огорта натомлену землю [СУМ, Т. 6, с. 401]; Ніч темна та пахуча простягла чорні крила [СУМ, Т. 8, с. 306]).

Мова має необмежені можливості для відтворення найрізноманітніших запахів навколишньої природи, однак важливими видаються конотативні відтінки семантики слів на означення запахів, їхні широкі синонімічні зв'язки з лексикою на позначення інших модусів перцепції. Так, резонансу сенсорній ознаці, відтвореній наведеними деантропними стереотипами, додають запахи ранку (Затремтіли роси перші, Чують ранок медвяний [СУМ, Т. 4, с. 663]; В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря [СУМ, Т. 6, с. 101]) і весни (Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена [СУМ, Т. 3, с. 248]) символу оновлення життя й надії на майбутнє. Об'єкт оцінки весна, як час пробудження всього живого та пробудження природи, уможливлює розвиток додаткової семи, актуалізованої поліпрофільною сенсорною ознакою, 'довгоочікувана' (Пройшла осінь і зима, настала весна довгождана, тепла й пахуча і покликала зраділих хліборобів у степ [СУМ, Т. 7, с. 31]) і далі 'радісна', що є вихідною в ряду інших етнокультурних стереотипів.

Зокрема, у межах просторової площини, де акцентовано на локалізації місця, фіксуємо переосмислений у межах тропів осі суміжності деантропний стереотип духмяна земля з ментальносенсорним значенням 'рідна, своя земля' (Земле заклечана, земле духмяна, чую тебе я в собі, як Антей [СУМ, Т. 3, с. 147]), який отримує актуалізацію семою 'щаслива', із подальшим переосмисленням у ментальний образ запашного раю (Та як ти далеко, запашний мій раю, де радість витає, сміється блакить [СУМ, Т. 1, с. 507]), що розвиває значення 'сповнений достатку, щастя, радості, задоволення' мрії будь якої людини, і прочитується через додаткову сему 'бажаний'.

Виключно чуттєва природа запаху зумовлює появу стереотипних образів із вторинним характером ольфакторної семантики. Ми поділяємо думку І. Тарасюк, яка виділяє подвійний інформативний аспект засобів номінації запахів, які: 1) вказують на специфічність запаху як ознакової категорії бути ольфактивною властивістю предмета, якому вони належать; 2) формують набір культурно-значущих органічних і неорганічних речовин, артефактів, запахи яких концептуалізувались як самостійні сутності у їхній свідомості [9, с. 5]).

Як засвідчують матеріали СУМ, стереотипні образи із вторинним характером ольфакторної семантики, яку формують ад'єктиви специфічний, принадний, свіжий, шлейфовий, ніжний, милий, хмільний, п'янкий, томливий, насичений, приємний, густий і деякі інші, тільки в певних контекстах можуть передавати відчуття запаху, що зумовлює виникнення індивідуалізованих сенсорно-ментальних значень: 'запах, характерний тільки для кого-, чого-небудь', 'своєрідний' (Море бухав, в повітрі вогкість і специфічний дух моря [СУМ, Т. 9, с. 501]; Подорожні на повні груди пили принадний запах колосків [СУМ, Т. 7, с. 687]; Свіжий аромат відживної юної зелені сповняв повітря [СУМ, Т. 9, с. 552]); 'приємний для нюху' (3 гарячою парою з кухні линув ніжний аромат тіста і варених ягід [СУМ, Т. 5, с. 421]; Крізь голубий морозяний туман трави посохлої ударив запах милий [СУМ, Т. 10, с. 387]; Неслися приємні запахи холодного печива [СУМ, Т. 9, с. 284]); 'який викликає почуття приємної розслабленості' (Обличчям уткнувся в суху траву, жадібно вдихаючи хмільний запах [СУМ, Т. 11, с. 97]; П'янкий, соковитий дух ішов від живої розпареної землі [СУМ, Т. 9, с. 439]; Із саду долинав томливий запах нічних фіалок [СУМ, Т. 10, с. 183]); 'насичений', 'паморочливий', 'який викликає млість, подразнення' (Густий запах пізніх гречок і сухої стерні повівав в поля [СУМ, Т. 2, с. 199]; Там росла тонка матіола з міцним ароматом [СУМ, Т. 4, с. 562]; Насичений дух весни зламав дитяче завзяття [СУМ, Т. 7, с. 436]). Наведені форми як засоби вторинної ідентифікації смакової якості, можна означити як додаткові прямі найменування, які є одним із засобів градації смакової якості.

Сенсорна ознака площини одоративного модусу градуюється одним із найактуальніших резонаторів стереотипного образу тропом осі псевдототожності порівнянням, основою якого є семи 'поширення в просторі', 'сприйняття запаху' і 'гедоністична оцінка запаху'. Об'єктами порівняння таких стереотипних образів виступають як усталені об'єкти порівняння: квітка, рожа, земля, так і неусталені ватра, масті сірійського крамаря, які містять яскраво виражені ознаки, що є характерними для українського етносу, і як наслідок використовуються для характеристики суб'єкта порівняння, і є зоною творення регулярно повторюваних історично-зумовлених стереотипних образів (пор. Тільки над схилом хлюпотів, переливався пахучий, як квіти, як буйна земля, вітрець [СУМ, Т. 6, с. 213]; Злинула любов, солодка, пахуча, як південна рожа [СУМ, Т. 3, с. 593]; Згоють разом зневірення хворе, Розцвітуть, мов квітки запашні [СУМ, Т. 10, с. 372]; Димком зеленим вгорнуті, дерева Звелись в полях, як ватри запашні [СУМ, Т. 10, с. 379]; Перепалене каміння і трави, гіркі й ароматні, як масті сірійського крамаря [СУМ, Т. 2, с. 546]).

Ступінь висхідної сенсорики підсилений різноманітними мовними засобами: за допомоги носіїв ознаки, які своїм внутрішнім змістом мотивують семи 'приємний запах' квітка, рожа, м'ята, яблуко, липа, любисток та інші; близько розташованими на одній синтагматичній шкалі корелятів прикметників конкретизаторів ознаки (гожа, пишна, рясна, запашна; чиста, чудова, запашна; сонячне, запашне, ласкаве; довгождана, тепла, пахуча). Вартим уваги є введення до контекстів значної кількості парних ольфакторних ад'єктивів, що мають загальну значеннєву інтерпретацію: характеризують явища одного плану (ароматний, запашний; приємний, ароматний; духмяний, приємний); прислівників міри і ступеня (щедро, дуже, неповторно, чарівно, безумно); дієслів (процвітати, надавати, наповнювати, розцвітати, наливатися, цвісти, хвилювати, розлити, долітати, чадіти й інше); застарілих (книжних) номінацій (благоуханний, зловонний), які не лише створюють динамічний образ запахів, а й конкретизують їхню дію, вказуючи на виділення, поширення, наповнення, сприймання запаху, або взагалі на його наявність.

Конкретизують та інтенсифікують нюхову ознаку залучені до контексту повтори (запашний-запашний, квіти-перли); форми ступеня якості ознаки, виражені за допомоги морфемних засобів (запахущий, найдухмяніший), що окрім об'єктивного лексичного значення, містять значення суб'єктивне позитивне/негативне ставлення до висловленої думки; множинні форми (духмяні груші, пахучі гречки, пахучі наїдки); тавтологічні сполучення (духмяні пахощі, духмяний дух, запашний пах).

Принагідно зауважимо, градація одоративної ознаки на відповідній ділянці мовної системи зумовлена численними асоціативними процесами мислення, що продукує рух ознаки за сенсорною шкалою. Результатом означених процесів є виникнення унаслідок різних переосмислень етнокультурних стереотипів-образів, які втративши свої потенційні можливості щодо відтворення одоративної ознаки, апелюють до ментальної сфери, у межах якої розвивають неперцептивні значення. Останні предмет аналізу автора в подальшому.

Висновки

Отже, сфера ольфакторної перцепції є особливим видом чуттєвого сприйняття світу, що значно відрізняється індивідуальністю своєї природи й антропоцентризмом. Відомості про запахи навколишнього світу та їхня когнітивна інтерпретація носіями української мови засвідчують певну специфіку сприйняття феномена запаху в мовній картині світу українського етносу, що узагальнено у структурі етнокультурних стереотипів. Останні на рівні сенсорно-ментальної характеристики демонструють смислотворчий потенціал одоративного компонента, заразом засвідчують актуалізацію базової координати приємний запах/неприємний запах, де мовними об'єктиваціями запаху частіше відтворюються приємні запахи, як більш вартісні, що продукують позитивну аксіологію нюхової ознаки.

лексикон словник етнокультурний одоративний

Список використаних джерел

1. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В. Жайворонок. К. : Довіра, 2006.

2. Клаус Г. Сила слова: Гносеологический и прагматический анализ языка / Г. Клаус. М. : Прогресс, 1967.

3. Кубрякова Е. С.Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е. С. Кубрякова. М. : Языки славянской культуры, 2004.

4. Плужников М. С. Среди запахов и звуков / М. С. Плужников, В. Рязанцев. М. : Молодая гвардия, 1991.

5. Попова З. Д. Когнитивная лингвистика / З. Д. Попова, И. А. Стернин. М. : АСТ: Восток Запад, 2007.

6. Рузин И. Г. Когнитивные стратеги именования. Модусы перцепции (зрение, слух, осязание, обоняние, вкус) и их выражение в языке / И. Г. Рузин // Вопр. языкознания. 1994. № 6. С. 17-27.

7. Словник символів культури України ; за ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. К. : Міленіум, 2002.

8. Ставицька Л. Стать крізь призму запаху / Л. Ставицька // Вісн. Львів. унту. Серія філологічна. 2006. Вип. з8. Ч. ІІ. С. 72-78.

9. Тарасюк І. В. Особливості номінації запахів у сучасній французькій мові : автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.05 / І. В. Тарасюк; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2003.

Размещено на Allbest.ru