Чинники формування української тенісної термінології

Одним з найменш вивчених прошарків спортивної лексики є одиниці великого тенісу. З одного боку, тенісна термінологія - невід'ємна частина діяльності людей, безпосередньо пов'язаних з цим видом спорту. Але попри надзвичайну популярність тенісу, його видовищність та комерційну значущість в українській науково-методичній літературі вкрай бракує праць не тільки з історії, соціології, економіки чи маркетингу цього ігрового виду спорту, а й навіть з теорії та методики спортивного тренування, відновлення, підготовки резерву, тренерських кадрів тощо. Серед робіт, на які можна спиратися, - посібники М. В. Ібраімової, О. В. Ханюкової, Л. В. Поліщук «Сучасна школа тенісу» (2013); М. Креспо «Подготовка юных теннисистов» (2013); В. Н. Платонова «Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практическое применение» (2013); дисертація О. В. Лазарчук на здобуття ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту «Побудова тренувального процесу тенісистів першого року навчання в умовах клубної системи» (2009) [2; 3; 6; 4].

З іншого боку, тенісна лексика - це самостійний сегмент національної мови, який цікавить не тільки людей, безпосередньо чи опосередковано пов'язаних з цим видом спорту, а й лінгвістів. Актуальність вивчення одиниць тенісної лексики спричинила практично повна відсутність україномовної літератури з тенісу. Складність засвоєння спортивної термінології зумовлена дефіцитом будь-яких лексикографічних праць чи наукових розвідок з української термінології тенісу, зокрема термінологічних словників, монографій, навчальних посібників. Разом з тим «упорядкування, унормування, кодифікація та уніфікація української термінології належить до державотворчих процесів, бо очевидним є те, що безповоротний процес українського державотворення диктує такі потреби національного життя, які сприяли би утвердженню його престижу в усьому світі» [7, с. 21-23].

Відповідь на питання про сучасний стан та перспективи розвитку тенісної термінології як однієї з терміносистем і важливого складника лексичного фонду української мови закорінена в історію цього виду спорту. Це вимагає аналізу чинників, які суттєво або частково вплинули на формування термінологічної бази тенісу. Метою статті є пошук чинників, що вплинули на формування термінологічного апарату великого тенісу в українській мові.

Теніс (великий теніс) має тривалу історію розвитку, результатом якої було встановлення місця та умови проведення гри, вироблено стандарти на спортивний інвентар, сформульовано та уніфіковано правила тенісу. Значний вплив на формування традицій та термінології великого тенісу мали Франція та Велика Британія, тому офіційною мовою Міжнародної федерації тенісу є французька з англійським перекладом, що значною мірою впливає на тенісну термінологію. Нині триває відкрита ера тенісу: по всій Європі й інших континентах, зокрема й в Україні, у теніс грає значна кількість людей різного віку.

В українських землях теніс з'явився завдяки англійським купцям. Ведучи активну торгівлю, вони діставалися України на торгових суднах, що прибували в Одеський морський порт. Документи свідчать, що 1890 р. в Одесі було створено перші тенісні клуби. Згодом теніс поширився в інших містах України. Центрами розвитку українського тенісу стали Київ та Одеса. У 1913 р. було організовано тенісні змагання в Києві в рамках Першої київської спортивної олімпіади, зокрема турнір лаун-тенісистів з 20 до 28 серпня проводився на території нинішнього Центру виставок і ярмарків [12]. У 1920-х рр. відбулися показові тенісні матчі в Одесі, з 1930 р. розпочалися змагання за першість України; їх продовжують і після 1945 р. в категоріях командної першості, особистої - чоловіків, жінок або змішаних пар; влаштовуються також зимові змагання, змагання молоді тощо.

Особливості має розвиток тенісу в Галичині. На галицьких землях перші тенісні (ситківкові) клуби з'явилися у 1890-х рр. під впливом зв'язків з Віднем. Узагалі, на рубежі XlX-ХХ ст. на території Західної України набували популярності та стрімко розвивалися різні види спорту. Одним з перших в українському середовищі їх опановував і популяризував громадський та культурно-просвітній діяч, педагог, видавець і меценат І. М. Боберський (1873-1947). Він активно вивчав спеціалізовану закордонну літературу того часу, перекладав, укладав і видавав перші українські посібники з тіловиховання та спорту, як-от: «Забави й гри рухові», «Копаний м'яч», «Ситківка» тощо. І. М. Боберський розробляв і адаптував до української мови іноземні спортивні поняття й терміни, які завдяки його публікаціям набували широкого вжитку. У словнику українця початку ХХ ст. з'явилися слова копаний м 'яч (футбол), дужання (боротьба), лещетарство (лижний спорт), наколесництво (велосипедний спорт), відбиванка (волейбол), кошиківка або кошівка (баскетбол), ситківка (теніс) тощо. Зокрема, І. М. Боберський пропагував в українському патріотичному тіловиховному та руханковому товаристві «Сокіл» і студентських спортивних клубах теніс (ситківку). Видатний українець став автором одного з перших посібників, присвячених великому тенісу - Забави і гри рухові. Часть IV. Ситківка [1]. Дослідження знайомить читача з історією та правилами гри, а також містить англо-український словник термінів.

Перші змагання з ситківки провело спортове товариство «Україна» 1911 р. у Львові за ініціативи О. Кульчицького та П. Франка. Син видатного українського письменника І. Франка Петро виступив автором «Правил до ситківки» [10]. 1924 р. з'явився Львівський ситківковий клуб (ЛКС, діяв до 1939 р.), який мав власні тенісні корти й проводив змагання за першість Західної України.

У діаспорі США й Канади теніс пропагував Карпатський лещетарський клуб (з 1955 р., відбуваються щорічні змагання за першість Союзу україно-американського спортового товариства) й Українські спортові централі Америки та Канади в групах молоді й сеньйорів.

В Україні теніс був і залишається надзвичайно популярним видом спорту. Київська тенісна школа була, вочевидь, найкращою в Радянському Союзі завдяки сприятливому клімату, непоганим умовам розвитку (тенісні корти діяли практично у всіх великих містах) та спортсменам, щиро захопленим цим видом спорту. Та все ж у колишньому Радянському Союзі тенісом не займалися професійно, що негативно вплинуло не лише на спортивні результати, а й на формування української тенісної термінології. В. Кевлич, менеджер чинної першої ракетки України Е. Світоліної, згадуючи, як після відкриття кордонів 1995 р. він отримав нагоду пройти навчання у своїй першій міжнародній школі суддівства в Польщі, визнає, що лише тоді зрозумів усю справжню прірву між професійним тенісом та тим, який розвивався в СРСР. Це був справжній шок, проте, коли в Україні почали проводити перші професійні турніри, навіть на найнижчих рівнях, реакція глядачів і спортсменів засвідчила велику любов країни до цього виду спорту [9].

Протягом наступних двох десятиліть з'явилася плеяда досить успішних професіоналів, проте брак досвіду не давав змогу повністю використати наявний потенціал і посісти належне місце у світовому рейтингу. Для досягнення стабільно високих результатів потрібна була правильна система та значні кошти. І нині Федерація тенісу України, яка існує всього 28 років, має дуже скромний бюджет, її основна роль протягом багатьох років полягала в тому, щоб налагодити взаємозв'язок між перспективними гравцями й бізнес-спільнотою та приватними спонсорами, у яких були гроші й бажання витратити їх на теніс. На межі століть в Україні почали проявляти себе аматорські ліги.

За останні десятиліття цей вид спорту в Україні почав стрімко розвиватися відповідно до тенденцій сучасного світового тенісу, а українські спортсмени досягли значних результатів. Зросла популярність тенісу та відсутність сформованої термінологічної бази вимагає прискіпливої уваги вчених до тенісної термінології.

Проблеми української термінології великого тенісу пов'язані з цілою низкою екстралінгвістичних та лінгвістичних чинників. Серед екстралінгвістичних факторів можемо визначити такі.

1. Відносно молодий вік цього виду спорту на українських землях. Нагадаємо, що перші згадки про тенісні клуби в південному регіоні України, зокрема в Одесі, датуються 1890 р., а офіційні змагання, до програми яких був включений теніс, відбулися лише в 1913 р.

2. Окремішнім розвитком термінологій тенісу в Східній і Західній Україні, що зумовлюється відсутністю територіальної цілісності України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., існуванням двох варіантів літературних мов та формуванням традицій культури та спорту під впливом і тиском Царської Росії та Австро-Угорщини відповідно. Так, в Одесі перші тенісні клуби з'явилися завдяки англійським купцям, що на довгий час зупинялися в портовому місті, а на Галичині - під впливом зв'язків з Віднем.

3. Процесами лінгвоциду української мови шляхом русифікації, що звело нанівець значні напрацювання в царині української термінології в період діяльності у Львові Наукового товариства імені Тараса Шевченка (кін. ХІХ ст. - початок ХХ ст.) та періоду діяльності в Києві Інституту української наукової мови (1921-1931 рр.) Г81.

4. Процесами інтернаціоналізації термінології, адже офіційною мовою Міжнародної федерації тенісу є французька з англійським перекладом, що значною мірою впливає на тенісну термінологію.

5. Історією формування цього виду спорту, сучасним станом розвитку тенісу у світі загалом та в Україні зокрема.

Серед власне лінгвістичних проблем, пов'язаних з розбудовою української науково-технічної термінології, Г. В. Наконечна виділяє такі: проблема спадщини; проблема запозичень; проблема перекладу термінів; словотворча проблема; правописна проблема; проблема транслітерації; проблема культури наукової мови [5]. Жодна інша терміносистема не відчуває цих проблем настільки гостро, як тенісна. Можливість мати термінологію великого тенісу, що містила б специфічні національномовні риси, українська мова, вочевидь, утратила після репресивних «Термінологічних бюлетенів» 1933-1935 рр., коли автентична українська термінологія ситківки, упорядкована П. Франком та І. Боберським, стала недоступною для користувачів: її було вилучено з офіційних підручників та словників, заборонені джерела потрапили до спецсховищ бібліотек, звідки їх видавали користувачам тільки за спеціальним дозволом. Наприклад, посібник І. Боберського «Забави і гри рухові. Часть ІУ. Ситківка» [1], у якому автор здійснив вдалу спробу перекласти англійські терміни великого тенісу (у викладі І. Боберського - ситківки) українською мовою, мав наклад усього 400 екземплярів, на сьогодні він уважається рідкістю, його немає навіть у каталогах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, тому вивчити, систематизувати та застосувати термінологію цього періоду становить значні труднощі.

Тож на сьогодні можемо виокремити принаймні п'ять лінгвістичних чинників, що впливають на формування термінології великого тенісу в українській мові:

1. Виявлення англіцизмів (американізмів) у терміносистемі великого тенісу та наукове обґрунтування доцільності їх ужитку.

2. З'ясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних відповідників у тенісній терміносистемі.

3. Способи відбору назв опредметнених дій та опредметнених ознак, їх дефініція, кодифікація й стандартизація.

4. Орфоепічні й орфографічні проблеми тенісизмів.

5. Проблеми транслітерації тенісної лексики.

Отже, нині в Україні активно розвивається як професійний, так і аматорський теніс, так, проте відсутність сформованої термінологічної бази вимагає прискіпливої уваги вчених до тенісної термінології. Українська термінологія великого тенісу, яка мала б розвиватися разом із іншими терміносистемами, на сьогодні має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу створення національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо. Проблеми української термінології великого тенісу пов'язані з цілою низкою чинників, серед яких екстралінгвістичні (відносно молодий вік цього виду спорту; окремішній розвиток термінології у Східній та Західній Україні; процеси лінгвоциду української мови; інтернаціоналізація термінології тощо) і лінгвістичні (необґрунтоване зловживання англіцизмами; відсутність стандартизації та кодифікації термінів; проблеми транслітерації тенісної лексики тощо).

Література

тенісний термінологія лінгвістичний

1. Боберський І. Забави і гри рухові. Часть ІУ. Ситківка / І. Боберський. - Львів, 1909. - 47 с.

2. Ібраімова М. В. Сучасна школа тенісу : початкова підготовка: навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів фізичної культури і спорту] / М. В. Ібраімова, О. В. Ханюкова, Л. В. Поліщук. - К : Експрес, 2013. - 204 с.

3. Креспо М. Подготовка юных теннисистов : учебно-методическое пособие для тренеров / М. Креспо, М. Рейд. - Валенсия : изд-во МФТ, 2013. - 320 с.

4. Лазарчук О. В. Побудова тренувального процесу тенісистів першого року навчання в умовах клубної системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.01 / О. В. Лазарчук; Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту. - Дніпропетровськ, 2009. - 20 с.

5. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення / Г. Наконечна. - Львів : «Кальварія», 1999. - С. 105 с.

6. Платонов В. Н. Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практическое применение / В. Н. Платонов. - К. : Олимпийская литература, 2013. - 624 с.

7. Полюга Л. Здобутки і втрати української термінології та термінографії за десять років незалежності / Левко Полюга // Вісник Нац. ун-ту «Львів. політ». Серія «Проблеми української термінології». - 2002. - № 453. - С. 21-23.

8. Радевич-Винницький Я. Лінгвоцид як форма геноциду / Я. Радевич-Винницький. - К. : Українська видавнича спілка ім.. Ю. Липи, 2011. - 78 с.

9. Спеціальний репортаж офіційного сайту WTA: http://www.ftu.org.ua/?mid=74&action=news_detail&new_id=4879

10. Франко П. Правила до сітківки / П. Франко. - Львів : Накл. «Вісти з Запорожа», 1911. - 36 с.

11. https://uk.wikipedia.org/.../Спортивна_олімпіада_в_Києві.

Размещено на Allbest.ru