Методи та прийоми формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів

Анотація

У статті розглядаються основні прийоми та методи формування орфографічної грамотності молодших школярів. Сформульовано завдання щодо навчання учнів початкових класів правилам правопису. З'ясовано сутність поняття орфографічної дії, що вміщує орфографічну задачу та методику її розв'язання. Визначено ефективні вправи вироблення орфографічних умінь молодших школярів, зокрема умінь розпізнавати орфограму, відшукувати правила її доведення та закріплення знань на практиці.

Ключові слова: орфограма, орфографічне правило, орфографічна пильність, орфографічна грамотність, орфографічна дія, типи алгоритмів.

Постановка проблеми. Оскільки кожен повинен додержуватися встановлених мовознавчою наукою правописних норм, особлива увага сучасної школи приділяється формуванню в учнів, передусім початкової школи, орфографічних навичок. Будь-які незнання правил написання слів ускладнюють спілкування між людьми, що спричиняє порушення культури писемного мовлення. Саме тому вивченню орфографії в школі надається важливе значення, а вироблення орфографічних навичок слід починати з першого класу.

Основними завданнями шкільного курсу орфографії ознайомлення учнів із системою загальноприйнятих способів передання звуків на письмі; практичне оволодіння орфографією; вироблення в молодших школярів сталих орфографічних умінь і навичок. З-поміж названих завдань останнє є найважливішим і найскладнішим.

Зміст чинної програми в мовній змістовій лінії не передбачає введення поняття «орфограма» [3; 4], однак учні оволодівають ним практично, що передбачає вироблення вмінь розпізнавати орфограму, здійснювати орфографічну дію, тобто розпізнавати орфограму, перевіряти її, відшукувати правила її доведення. Така робота дозволяє попереджувати механічне заучування орфографічних правил. Робота з формування орфографічної грамотності ускладнюється тим, що в курсі української мови початкової школи матеріал з орфографії опрацьовується в контексті інших програмових тем, що сприяє усвідомленню учнями необхідності глибоких і міцних мовних знань для формування культури писемного мовлення. Водночас це іноді спричиняє безсистемність знань і вмінь молодших школярів, послаблює інтерес до вивчення правил правопису. Безперечно, засвоєння орфографії має забезпечуватися кропіткою систематичною роботою, умілим використанням методів теоретичного вивчення рідної мови, зокрема інноваційних.

Аналіз актуальних досліджень. Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує увагу сучасних науковців до проблеми формування в молодших школярів орфографічної грамотності. На думку Д. Богоявленського, П. Гальперіна, С. Жуйкова, правописна навичка є кінцевим продуктом мислення, наслідком свідомого й багаторазового повторення певних взаємозумовлених психофізіологічних актів, притаманних письму Питанню розв'язання орфографічних задач, усвідомленню правил правопису присвячені праці Л. Божович, С. Жуйкова, методики формування в молодших школярів орфографічної пильності містяться в працях М. Вашуленка, І. Дацюк, М. Баранова, М. Разумовської, В. Шклярук та ін. Цінними до сьогодні є поради К. Д. Ушинського щодо проведення диктантів як важливої вправи щодо вироблення орфографічних навичок [5].

Мета статті полягає в розкритті проблеми формування в учнів початкових класів орфографічної грамотності, визначенні шляхів та методів оволодіння навичками правопису та їх умілого застосування.

Виклад основного матеріалу. За слушним зауваженням педагогів, для досягнення основної мети засвоєння правопису (формування в учнів початкової школи орфографічної грамотності) необхідно розв'язати такі завдання: забезпечити засвоєння школярами основних орфографічних понять і правил; розвинути в учнів орфографічну пильність (здатність розпізнавати орфограми як у написаних, так і у сприйнятих на слух словах); виробити на основі теоретичних знань практичні правописні вміння; домогтися запам'ятовування написання слів з орфограмами, які не перевіряються; виховати в учнів потребу звертатися в разі необхідності до орфографічного словника, сформувати уміння користуватися орфографічним словником; виробити в дітей навички самоконтролю й виправлення допущених під час письма орфографічних помилок [1, с. 278].

Орфографічна дія передбачає з'ясування правила в разі усвідомлення факту наявності орфограми в слові, тобто послідовність постановки орфографічної задачі (знаходження орфограми) та її розв'язання (вибір правила правопису). Розв'язуючи орфографічну задачу, молодші школярі має виконати такі завдання: знайти, розпізнати орфограму; визначити її тип; накреслити спосіб розв'язання задачі; визначити послідовність етапів розв'язання задачі; виконати дії згідно з алгоритмом; написати слово правильно.

Зрозуміло, перші дві операції співвідносяться з постановкою орфографічної задачі, а наступні - з її розв'язанням. Орфографічна робота передбачає розгорнуте виконання розумових дій на початковій стадії формування в молодших школярів орфографічних умінь з поступовим оволодінням навичками виконуваних дій до рівня їх автоматичного відтворення.

Під час вироблення орфографічних навичок найважчим для молодших школярів є розпізнання орфограми. Під умінням розпізнавати орфограми розуміється «складна діяльність, що містить і самостійну постановку завдань стежити за орфографічною стороною письма, і виокремлення орфографічних явищ, і підведення їх під відповідне поняття» [2, с. 52-55]. Для формування вмінь визначати орфограми необхідно планувати виконання завдань у визначеній методикою послідовності:

1. Завдання на розпізнавання орфограм при зоровому сприйманні тексту:

- виконати словотвірний розбір виділених слів і підкреслити орфограми в словотворчих афіксах, наприклад: небагато - багато.

- у записаному тексті підкреслити орфограми певного типу, наприклад: правопис слів з м 'яким знаком.

2. Завдання на розпізнавання орфограм при сприйманні тексту на слух:

- із прослуханого тексту виписати складні слова, визначити від яких основ вони утворені, наприклад: жовто-блакитний (жовтий і блакитний);

- із вивченого напам'ять вірша виписати слова-іменники. Визначити в них орфограми.

3. Вправи для записування текстів із пропуском орфограм:

- переписати текст, у словах вставити пропущені літери: корін...я, жит...я, попідвікон...ю, волос...я.

- записати текст, пропускаючи орфограми в суфіксах: книж... чка, розумн... чка.

- зоровий диктант. Учитель показує на карточках слова з пропущеними орфограмами.

Сформувавши в учнів уміння відшукувати орфограми, необхідно навчити їх застосовувати теоретичні знання на практиці. Для цього під час вибору орфографічного правила вчителі можуть запропонувати пам'ятку:

1. Постав слово в початкову форму.

2. Виконай словотвірний розбір слова.

3. Визнач орфограми (у префіксах, суфіксах, коренях та ін.).

4. Класифікуй виявлені орфограми.

5. Обґрунтуй орфографічні написання, пригадавши відповідні правила [5].

Орфографічні правила керують орфографічними діями. Робота над засвоєнням орфографічних правил містить: 1) актуалізацію опорних знань, необхідних для засвоєння нового матеріалу; 2) мотивацію навчально-пізнавальної діяльності учнів із метою оволодіння правописом орфограми; 3) словотвірний розбір слів і визначення в них контрольної орфограми; 4) аналіз умов вживання орфограми; 5) формулювання правила висновку про написання орфограми; 6) вироблення орфографічних умінь і навичок методом тренувальних вправ. Сучасна методична література з навчання орфографії класифікує всі правила на такі типи: одноваріантні, які пропонують лише один варіант написання; двоваріантні щодо написання, коли є вибір одного написання з двох варіантів; правила-рекомендації, інструкції щодо виконання дій, пов'язаних із перевіркою написання слова. Робота над орфографічним правилом будується на принципі алгоритмізації навчання, що сприяє виробленню вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, послідовно виконувати орфографічні дії, що зумовлені змістом правил [1].

На уроках української мови використовують різні типи алгоритмів: одні з них вимагають ствердження чи заперечення (альтернативні); алгоритми, що є своєрідними настановами, або вказівками до виконання орфографічних дій (умовно їх називають алгоритмами-інструкціями); алгоритми, що становлять узагальнення з елементами відтворення структурних частин (умовно їх називають алгоритмами-схемами).

Алгоритм формування вмінь передбачає:

- уведення поняття, актуалізація попередніх знань;

- розкриття поняття, збагачення його новими елементами змісту;

- узагальнення із словесними формулюваннями;

- конкретизацію в новій ситуації.

Щоб визначити послідовність кроків у формуванні орфографічних умінь за допомогою логічного структурування з кожної теми треба виділити орфограми. Правильному виокремленню орфограми сприятиме якісне опрацювання фонетичного, лексичного, словотвірного, граматичного матеріалу, а також достатнього словника. Наприклад, алгоритм засвоєння орфограми н, нн у прикметниках можна записати так:

1. Визнач твірну основу

2. Якщо твірна основа закінчується на н і словотворчим суфіксом є н -пиши подвоєння нн.

3. Ненаголошені прикметникові суфікси пиши з однією буквою н: солом 'яний.

4. Наголошені прикметникові суфікси пиши з двома буквами нн: страшенний.

Щоб забезпечити усвідомлення учнями двоваріантних правил і правил-рекомендацій, необхідно організувати на уроці ситуацію, коли учні самі виведуть правило через спостереження і аналіз мовних фактів.

Орфографічні правила, як і визначення мовних понять, учням необхідно свідомо запам'ятати. Під час виконання різних орфографічних вправ учні багаторазово повторюють формулювання правила, яке вивчають, обґрунтовують правильність власної думки, переносять знання на новий мовний матеріал [5, с. 185].

Особливої уваги потребує добір методів, прийомів і вправ для вивчення орфографії. Засвоєння правил орфографії забезпечується переважно методами теоретичного вивчення рідної мови. Зв'язний виклад учителя як метод навчання орфографії використовують для теоретичного обґрунтування тих написань, які своєю складністю вимагають або затрати великих зусиль учнів, або просто непосильні для самостійного усвідомлення. Оскільки вивчення орфографії передбачають знання з граматики, то цілком природно, що орфограми на зразок правопису закінчень, суфіксів, префіксів, складних слів можна з'ясовувати шляхом бесіди. Спостереження й аналіз мовних явищ як метод теоретичного вивчення є доцільним тоді, коли виникає потреба користуватися зіставленням і порівнянням для усвідомлення правопису орфограми. Це стосується вивчення правопису букв, що позначають ненаголошені голосні, написання слів, у яких відбуваються процеси уподібнення.

Доступні для самостійного вивчення орфограми доречно вивчати методом роботи з підручником. Такі орфограми часто подаються в таблицях (наприклад, відмінкові закінчення прикметників, особові закінчення дієслів тощо). Крім використання методів теоретичного вивчення, значна роль у формуванні в учнів орфографічних навичок належить теоретично-практичному методу тренувальних вправ. Метод вправ сприяє виробленню орфографічних умінь і навичок, реалізації принципу свідомості й автоматизму. Для засвоєння орфографії використовуються різноманітні види вправ, які можна об'єднати в такі групи: списування; диктанти; орфографічний розбір; робота з орфографічним словником; довільне письмо - добір слів з орфограмами; вправи з розвитку мовлення, які містять орфографічні завдання. правопис орфограма навчальний мова

У сучасній методиці визначена така послідовність виконання вправ з орфографії: 1 етап - вправи для розпізнавання орфограм; 2 етап - вправи із завданням обґрунтувати написане; 3 етап - дописування слів, вставлення пропущених букв тощо; 4 етап - добір власних прикладів; 5 етап - синтетичні (творчі) вправи [5, с. 185].

Для правильного компонування послідовності виконання вправ на окремому уроці, доцільно скористатися загально-дидактичною системою вправ, згідно з якою всі вправи поділяються на чотири групи:

1) підготовчі або попередні, що проводяться перед вивченням нового матеріалу з метою актуалізації раніше вивченого;

2) вступні вправи виконуються після ознайомлення учнів із новою темою. Ці вправи діляться на логічні, що передбачають аналіз правил, виділення основного в навчальному матеріалі, з'ясування причинно- наслідкових зв'язків, інші логічні операції, і пробні, що застосовуються в такій послідовності: попереджувальний диктант, коментоване письмо, пояснювальний диктант.

3) тренувальні вправи призначені для вироблення в учнів умінь і навичок. Це вправи за зразком, за інструкцією і за завданнями.

4) завершальні вправи містять творчі (письмо по пам'яті, вільний диктант, диктант-переклад, переказ тексту) і проблемні завдання, а також контрольні роботи.

При доборі орфографічних вправ слід ураховувати етап роботи над орфограмою, забезпечуючи принцип поступового нарощування труднощів, підвищуючи рівень самостійності учнів у результаті виконання орфографічних вправ. Відбір вправ залежить мета уроку, вікові особливості дітей, рівень підготовленості класу, активність учнів.

Одним із найпоширеніших прийомів роботи майже на кожному уроці української мови в початковій школі є орфографічний розбір. Орфографічний розбір сприяє свідомому формуванню в молодших школярів орфографічних умінь і навичок. Цей методичний прийом передбачає відшукування в слові орфограми та раціональне використання правила її правопису. У школі орфографічний розбір практикується переважно як розгорнуте міркування або стисле, усне чи письмове обґрунтування вжитої орфограми. Для виконання орфографічного розбору необхідно: 1) визначити морфологічне вираження слова; 2) проаналізувати словотворчу його будову; 3) розпізнати орфограму; 4) співвіднести виділену орфограму з відповідним правилом; 5) графічно позначити орфограму в слові [5, с. 190].

Орфографічний розбір не ізольований вид вправ, а є частиною системи орфографічних вправ, які можна проводити на різних етапах уроку переважно з навчальною метою, хоч воно може виконувати й контрольну функцію, оскільки, пояснюючи орфограму, учень активізує весь необхідний запас теоретичних знань, умінь і навичок з фонетики, лексики, словотвору, морфології та синтаксису.

Отже, засвоєння орфографічного правила є складним і багатоступеневим процесом. Важливо не просто засвоїти правило, знати його формулювання й алгоритм використання, а й також уміти застосовувати правило в писемному мовленні. Система роботи з формування в учнів початкових класів орфографічних навичок передбачає поетапну навчальну діяльність молодших школярів, що спрямована на виконання розумових операцій на початкових етапах навчання й наступну автоматизацію вироблених умінь, які забезпечують формування в учнів орфографічної грамотності. Формування орфографічних навичок залежить від якісного опрацювання фонетичного, лексикологічного, словотвірного, граматичного матеріалу, а також розвинутого словника. Оскільки більшість знань людина засвоює в молодшому шкільному віці, уроки української мови покликані виробити навички правопису, від чого залежить подальше навчання дитини в школі, її орфографічна й мовленнєва грамотність.

Бібліографія

1. Вашуленко М. С. Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / М. С. Вашуленко. -- К.: Літера ЛТД, 2010. - 364 с.

2. Бадер В. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів / В. Бадер // Рідна школа. - 1999. - №9. - С. 53-55.

3. Державний стандарт початкової загальної середньої освіти // Початкова освіта. - 2011. - № 18.

4. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1 клас // На допомогу вчителеві початкових класів: для загальноосвіт. навч. закл. України. - К.: Освіта, 2016. - 160 с.

5. Рубан Л. І. Формування орфографічної грамотності молодших школярів / Л. І. Рубан // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2014, № 9 (43). - C. 183-191.

Размещено на Allbest.ru