Функції числівників у поезіях А.С. Малишка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функції числівників у поезіях А.С. Малишка

Дарина Балах (студентка І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики)

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент Огарєнко Т.А.

Анотація

У статті проаналізовано роль числівників у поетичних творах А. С. Малишка. Розглянуто найпоширеніші класифікації числівників, вивчено наукові розвідки, присвячені функціонуванню нумеративів у художніх тестах. Доведено здатність числівників виконувати різноманітні функції: передавати конкретне кількісне поняття, називати дати, позначати тривалість дії, процесу, давати опосередковану характеристику героям, передавати ставлення автора до описуваного.

Ключові слова: А. С. Малишко, поетичні твори, числівники, функції числівників.

Числівник, без сумнівів, посідає чільне місце в нашому житті, оскільки ми постійно оперуємо поняттями, пов'язаними з грішми, віком людей, з адресою та багатьма іншими математичними поняттями. Діловодство, бухгалтерська сфера, побутове мовлення - усюди цією частиною мови активно послуговуються. Не можуть обійтися без уживання числівників точні науки (математика), природничі (хімія, фізика, географія, біологія), медичні (фармакологія, стоматологічна, лікувальна, хірургічна,) галузі, гуманітарні науки (література, мова, історія,), мистецтво і спорт тощо. Слова з кількісним значенням активно вживаються і в художньому стилі, набуваючи певної стилістичної функції.

Мета статті - проаналізувати функції числівників у поезіях А. С. Малишка.

Досягнення мети передбачає виконання низки завдань:

Визначити найпоширеніші класифікації числівників.

Вивчити наукові розвідки, присвячені функціонуванню числівників у художніх текстах.

Проаналізувати функції нумеративів у поезіях А. С. Малишка.

У різних аспектах у різний час числівник активно досліджували зарубіжні й вітчизняні науковці, зокрема І. Бодуен де Куртене, Ю. Шевельов, П. Флоренський, І. Мельчук, А. Супрун, Ю. Апресян, Н. Арутюнова, А. Вежбицька, К. Городенська, С. Крилов, С. Швачко, Л. Чеснокова та ін. Г. Арполенко ґрунтовно вивчив числівники української мови [2]. Функціонування числівників у художньому тексті дотепер залишається недостатньо вивченим, а для повного аналізу художнього тексту надзвичайно важливим є вивчення ролі числівників як виразників суб'єктивного авторського сприйняття світу.

Числівник - це давня й закрита система слів. «Числівником називається частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи порядок предметів при лічбі» [5, с. 243].

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

І. Кількісні числівники можуть називати абстрактні числа (два, сімдесят, триста вісім), кількість предметів (уживаються при іменниках), наприклад: п'ять книг, сімсот двадцять гривень.

Усі кількісні числівники змінюються за відмінками. Категорія роду й числа характерна тільки числівникам один (одна, одне, одні); два, дві; обидва, обидві; півтора, півтори.

За семантикою та особливостями словозміни кількісні числівники поділяються на:

власне кількісні (шість, тридцять два, сімсот шістдесят вісім);

дробові (дві треті, одна четверта);

збірні (семеро, троє);

неозначено-кількісні (багато, мало, кілька).

Найбільш уживаними є власне кількісні числівники, до яких можна віднести такі групи :

назви чисел від 1 до 10;

назви десятків від 10 до 100;

назви сотень від 100 до 1000 (у т. ч. тисяча);

мільйон, мільярд, нуль.

Це так звані основні сорок чисел, комбінуючи які можна отримати всі інші кількісні поняття.

Дробові числівники досить широко використовуються і служать для вираження тієї чи іншої кількості частин від цілого.

З-поміж дробових можна виділити дві групи:

сполучення кількісного числівника (чисельник) з порядковим (знаменник): три п'яті, сім дванадцятих;

окремі прості та складні числівники, що позначають не ціле поняття, як-от: пів - виділяє О. Пономарів, півтора, півтораста.

Особливістю збірних числівників є те, що вони означають певну кількість предметів як одне ціле, як неподільну сукупність. Фактично вони доповнюють систему власне кількісних числівників синонімічними назвами.

Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників за допомогою суфіксів -оє (-ко), -еро: двоє (двійко), троє (трійко), четверо тощо. Особливістю збірних числівників є те, що вони можуть утворюватися від кількісних тільки перших двох десятків (від двох до двадцяти) і від числівника тридцять, наприклад: восьмеро, чотирнадцятеро, вісімнадцятеро, тридцятеро. Необхідно також наголосити, що збірні числівники не можуть бути компонентами складених кількісних, тобто сполучення триста десятеро є ненормативним. літературний мова числівник нумератив

Призначення неозначено-кількісних числівників - позначати не точно визначену кількість.

До цієї групи відносять такі числівники: багато, небагато, мало, чимало, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, стонадцять.

На синтаксичному рівні важливо розрізняти числівники мало, чимало, багато, небагато, які поєднуються з іменниками (наприклад, мало книг, багато уваги), і прислівники, які сполучаються з дієсловами: мало їсти, багато говорити тощо.

ІІ. Порядкові числівники вживаються для позначення порядку предметів при лічбі (сьомий, двадцятий, сотий). Вони відповідають на питання котрий? і творяться від основ кількісних способом нульової суфіксації. Усе це свідчить про специфіку порядкових числівників як на рівні семантики, так і на рівні граматичних категорій. Зокрема, порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками подібно до прикметників. Саме це дало підстави деяким мовознавцям (І. К. Кучеренко, І. Р. Вихованець та інші) висловлювати думку про доцільність віднесення таких слів до порядкових прикметників.

За структурою числівники поділяються на прості, складні і складені.

Простими вважаються числівники, що складаються з одного слова й мають один корінь. Це назви чисел першого десятка (один - десять); числівники сорок, сто, тисяча; неозначено-кількісні багато, кілька, декілька; збірні числівники двоє - десятеро; запозичені з французької мови мільйон, мільярд.

Складними називаються числівники, що складаються з одного складного слова, яке має два корені. Складними є:

назви чисел другого десятка (одинадцять - дев 'ятнадцять);

назви десятків (двадцять - дев 'яносто, крім сорок);

назви сотень (двісті - дев 'ятсот);

дробові (півтора, півтораста);

збірні (одинадцятеро - двадцятеро, тридцятеро);

неозначено-кількісні (кількадесят, кільканадцять, кількасот).

Складеними вважаються числівники, що складаються з двох і більше слів: сорок вісім, триста двадцять три.

Числівники як давній клас слів міцно ввійшов у життя людей. Так, наприклад, числівник три має сакральне значення в християн, оскільки Бог виступає триєдиним: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Святий Дух. Тричленність є визначальною характеристикою дерева - символу життя, воно складається з коріння, стовбура, крон. Окрім того, три частини дерева фактично являють собою мікромодель світу, у якій коріння символізує потойбіччя, стовбур - землю, а крона - небеса. Нагадаємо, що головний знак державної символіки України має форму тризубу, яка закріпилася з давніх часів.

Числівник три надзвичайно активно вживається у творах усної народної творчості. Згадаємо, що цар завжди має трьох синів, герой обирає одну з трьох доріг, дорога зазвичай триває три дні й три ночі тощо. Традиції вживання числівника три активно підхопили українські письменники, які уводили це число і в назви творів, наприклад: Т. Шевченко «Три літа», В. Підмогильний «Третя революція», Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном», Л. Костенко «Дума про трьох братів неазовських» та інші.

Не менш важливим у творах постає числівник чотири. Це число асоціюється з чотирма сторонами світу; з хрестом як символом жертовності; з чотирма етапами людського життя: дитинство, юність, зрілість, старість; з квадратом як символом замкнутого простору тощо.

Найбільш значущим для загальнолюдської традиції є, мабуть, число сім. Бог шість днів працював, створюючи світ, а на сьомий відпочивав, тому цей день освячений; звідси й тиждень має сім днів; сім кольорів визначають у веселці; сім звуків має музична гама. Окрім того, число сім складається з трійки і четвірки, які самі по собі становлять сакральні поняття. Поширеність і продуктивність уживання числівника сім підтверджується прикладами з усної народної творчості, як-от: до сьомого коліна; до сьомого поту; без сьомої клепки; аж за сьомим морем; сім мішків гречаної вовни; сім п'ятниць на неділю; на сьомому небі.

Короткий огляд свідчить, що числівники як специфічний клас слів відіграють важливу роль у текстах. Інна Андріївна Павлова зацікавилася питанням функціонування числівників у творах українських поетів, вивчила особливості вживання цієї частини мови. У своїй дисертації «Числівник у художньому тексті поетів-шістдесятників: структура, семантика, функції» [4] дослідниця здійснила комплексний аналіз ролі числівників у творах Б. Олійника, Л. Костенко, І. Драча, М. Вінграновського, В. Стуса. Цікавим є висновок щодо кількісного вживання нумеративів в окремих авторів: «Найбільше й найрізноманітніше числівник та його трансформи вживають Б. Олійник (близько 800) і Л. Костенко (понад 700), дещо менше І. Драч - 250 та М. Вінграновський - понад 170 і найменше В. Стус - понад 100 слововживань. Близько 40 разів названі поети використовують числівники у сильних текстових позиціях заголовків віршів, усі інші слововживання стосуються масиву їх поетичного тексту. Найбільш послідовно в первинній функції для вказівки на кількість та порядок при лічбі числівник використовують Б. Олійник, І. Драч та В. Стус (відповідно 50, 45 і 37 %), менше це виражено в поезії Л. Костенко і М. Вінграновського (30 % і 28 %). У всіх шістдесятників кількісні числівники домінують над порядковими. Серед кількісних більш поширені назви цілих чисел» [4].Творчість А. С. Малишка відчутно вплинула на розвиток української літературної мови, а також на пісенну творчість. Вивчення особливостей уживання числівників у поезіях видатного письменника дозволить з'ясувати роль таких компонентів у побудові цілісної художньої картини.

Насамперед впадає в око функціонування числівників у назвах творів А. С. Малишка, що досить продуктивно вживаються у першому томі збірки творів у п'яти томах, наприклад: «Три сини», «Богунська перша», «Богунська друга», «Богунська третя», «Оповідання про чотирьох удовиченків», «Чотири хлопці за широким плесом...», «Іще одна-єдина мить...», «Три хвилини», «Битва І», «Битва ІІ». Як бачимо, для номінації письменник найчастіше обирає числівники три й чотири, які в традиції українського народу сприймаються як сакральні поняття. Згадаємо, що такі числові позначення досить продуктивно вживаються також у назвах творів інших українських авторів.

Функції числівників у художніх творах найрізноманітніші. Так, кількісні числові назви можуть позначати тривалість дії, процесу, що описується у творі: Ходить три дні бронепоїзд/Біля Дарницького бору (1, с. 55); Зацвітає дико жито /На краю землі, /Де три ночі в бубни бито, /Збирано жалі (1, с. 318). Числівники два, три, чотири мають глибоке народне семантичне коріння, тому у творах А. С. Малишка вживаються досить продуктивно, наприклад: Зашуміли дві тополі, / За ярами вітер зник (1, с. 57); Впали вибухи імлисті, /Як важкі чотири бурі (с. 56); На якій роботі щодоби /Ходите, надії мої три (1, с. 73); Дві кожі закрутиш, бо сили немало, / Та й пісню ще виведеш - ясна краса! (1, с. 119). Стилістичною особливістю числівників у поезіях письменника є те, що вони зазвичай не передають конкретне числове поняття. Нумеративи автор уживає зовсім з іншою метою. Наприклад, у поезії «Моє майбутнє» кожен числівник «співпрацює» з іншими для досягнення єдиного ефекту: передати враження багатства життя, безкінечності тривалості життя за рахунок зміни старості молодістю. На початку поезії числівник дев'яносто сприймається з важким відчуттям тягаря років, відчаєм: В давнину журливу і глибоку/Жив співець. Любов свою і жаль /Виспівав за дев'яносто років /Про серця, і сонце, і печаль (1, с. 60); Смерть у гості. Дев'яносто років! / Смерть у гості. Ой же сторона! (1, с. 60). Однак далі все сильніше звучать ноти оптимізму: автор упевнений, що в нього все попереду, що відкриті тисячі можливостей: За свіжими вітрами /В небо, в степ, за яблуневий сад / Тисячі доріг лягають прямо - /Ні одна не поверта назад! (1, с. 60); Встане день А я не перемрію / Про майбутнє. Цвіт і солов'ї, /Хліб і сонце, сніг і весновії, /Тисячі доріг - і всі мої! (1, с. 61). Саме числівник тисяча має найбільший стилістичний вплив на читача, бо формує враження безлічі чогось, великої кількості, необмеженості вибору.

Оптимізм підсилюється числівником вісімнадцятий, який традиційно асоціюється з молодістю, свіжими силами, новими можливостями: Ніби вітер, що врожаї клонить, /Ніби хвиля, тепла й ясна, /Ніби синьоока моя Тоня - /Щира вісімнадцята весна (1, с. 61). У кінці поезії повністю трансформується семантика числа дев'яносто, воно забарвлюється значенням світлості, радості: А на мене в дев'яносто років, /А на мене в сотню навіть років / не впаде з бідою сивина! (1, с. 61). Можна говорити про те, що числівники в цій поезії відіграють текстотвірну функцію.

Божественне начало простежується в числівнику сім, і не дивно, що А. С. Малишко вживає це число, говорячи про сім'ю, тобто про основу людського існування. У поезії «А вийди, хазяїне, з хати.» йдеться про родину, як уявляється вона традиційно: мати й батько виростили достойних синів, які приїхали в рідну домівку. Така сім'я зображується як щось святе, й реалізується така концепція завдяки числівникові сім: синів сім, це святе число: Схиляються клени додолу, /Кипить на морозі вода. / Сім рівних сідає до столу /1 восьмий - їх батько - сіда (1, с. 76).

Числівники в поетичному творі можуть допомогти авторові приховано подати інформацію, яка стає важливим елементом характеристики героя. Так, у вірші «Товариші» А. С. Малишко на початку опосередковано, через специфічне вживання числівника п'ять, дає зрозуміти, скільки друзів: ...Ідуть, білоголові, / Степом; сонце і в очах весна, / Упаде дитяче вірне слово, /Наче ласка, ніжна й ясна. / То ж вони, як п'ять гілок на дубі, /Що зросли на корені однім (1, с. 78). Розповідь про друзів тепла, передає глибокі почуття доброзичливості, а далі ще й з'являється момент жертовності, коли один друг обділяє себе заради інших: Тільки Гриша вигадці не вірить, /Петрик устає в північний час /1 шкоринку ділить на чотири - /По шматочку для усіх для нас (1, с. 78). Таким прийомом письменник не прямо, а опосередковано формує ставлення читача до одного з товаришів, якій на себе не розділяє хлібну шкоринку, щоб більше дісталося друзям.

Порядкові числівники мають своє призначення: позначати порядок предметів, явищ. У поезії «Бронепоїзд» А. С. Малишко вживає порядкові числівники перший, другий, третій, по-перше, для того, щоб показати безперервність процесу, по-друге, для створення враження масштабності подій, по-третє, для асоціацій з народнопоетичною традицією триєдності, спостерігаймо: Тільки першому матросу /Заливає очі з поту, / Тільки другому матросу /Вже не стати на роботу, / Кулемет не націляти/З амбразури серед бою, / Не метнуть йому гранати / п'ятижильною рукою, / Бо вона смертельно висне, / Не підкорена відроду. /1 не зводить третій пісню, /Перевірену з походу (1, с. 55).

Отже, числівник як частина мови виконує важливу роль у художньому тексті. Слова з кількісним значення різноманітні у своїх функціях: вони можуть передавати конкретне кількісне поняття, називати дати, позначати тривалість дії, процесу, давати опосередковану характеристику героям, передавати ставлення автора до описуваного, виконувати текстотвірну функцію тощо.

Бібліографія

1. Андрій Малишко. Твори в п'яти томах. Том 1. Поезії. Київ : Дніпро, 1986. 430 с.

2. Арполенко Г. П., К. Г.Городенська, Г. Х. Щербатюк. Числівник української мови. Київ : Наукова думка. 1980. 224 с.

3. Віват Г. Сакральні числа та геометричні фігури як образні засоби. Дивослово. 2006. № 7. С. 41-43.

4. Павлова Інна Андріївна. Числівник у художньому тексті поетів-шістдесятників: структура, семантика, функції: автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Харків. 2011.

5. Сучасна українська літературна мова: підручник/М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; за ред. М. Я. Плющ. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ: Вища школа, 2000. 430 с.

Размещено на Allbest.ru