Нові концепції сучасного французького коміксу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Нові концепції сучасного французького коміксу

Соболева О.В., асист., Калініна-Шамрай В. Р., асист.

м. Київ

Анотація

Падано аналіз сучасних коміксів як явища літератури, графічного мистецтва, як особливого виду креолізованого тексту. Розглянуто взаємодію вербальної і невербальної складової. Визначено важливу роль візуальної складової 9-го мистецтва. Окрім того, дослідження зосереджено на нових концепціях коміксів та особливостей цих текстів, таких як легкість сприйняття візуальної інформації, пошук нових форм виразної мови і творення нового графічного образу. Ключові слова: вектор, панель, малюнок, піктограма, мовна булька, креолізований текст.

Представлен анализ современных комиксов как явления литературы, графического искусства, а именно как вида креолизованного текста. Рассмотрено взаимодействие вербального и невербального компонентов. Определена важная роль визуального компонента 9-го искусства. Кроме того, уделяется внимание новым концепциям комиксов и особенностям этих текстов, таких как легкость восприятия визуальной информации, поиск новых форм экспрессивности языка и создание нового графического образа.

Ключевые слова: вектор, панель, рисунок, пиктограмма, филактер, крео- лизованный текст.

The article deals with the comics as a phenomenon of literary and graphic art, namely as a type of creolized text. In particular, the mechanism of interaction of verbal and non-verbal elements has been examined. The importance of the visual component of the ninth art has been established. The research has also focused on the new concepts of comics and the particular features of such texts, such as simplicity of visual information's perception, search of the new forms of language expressivity and creation of original graphic image.

Keywords: vector, panel, drawing, speech balloon, pictogram, creolized text.

Сучасний світ став носієм певної так званої "візуальної" культури. Візуальні засоби комунікації беруть активну участь у перетворенні інформації. Будь-яке письмове повідомлення може пов'язуватися з ілюстрацією. Остання також є "комунікативною" і втручається, аби змінити текст повідомлення. Отже, ми спостерігаємо наявність подвійного змісту: вербального й іконографічного та двох значень: звичайного та переносного (фігурального). Прикладом цього явища є комікс. У статті аналізуються сучасні комікси як полікодовані тексти, які використовують елементи різних семіотичних систем, створюючи взаємодію візуальних і вербальних елементів, а також їхні складові та диверсифікація концепцій.

Актуальність дослідження визначається сучасною тенденцією розвитку феномена візуалізації друкованої преси та коміксів як 9-го мистецтва.

Мета статті полягає у виявлені додаткових можливостей прагматичного ефекту коміксів і розкриття їхнього нового семантичного значення.

Об'єктом дослідження є великі школи цього виду мистецтва, основні структурні компоненти коміксів і їх концептуалізація.

Наукова новизна визначається зростанням ролі феномена креолізації, що підсилює виразність комунікації, розриває лінійну структуру тексту, роблячи повідомлення гетерогенним, і полегшує його сприйняття.

Комікси, які одержали назву дев'ятого мистецтва, останнім часом є дуже популярними в усьому світі. Цей вираз було створено у 1964 р. Морісом (справжнє ім'я Моріс Бевер), автором Lucky Luke, і П'єром Ванкі, які протягом трьох років працювали в журналі Spirou над рубрикою "Дев'яте мистецтво". Комікси знаходять своїх прихильників у всіх вікових категоріях. У Франції ця "галузь" процвітає і нараховує за даними 2011 р. понад 16 мільйонів читачів.

Результати дослідження, проведеного Департаментом досліджень, планування і статистики (DEPS) у співпраці з Державною бібліотекою інформації (BPI), свідчать про те, що серед населення метрополії у віці 7 років і старше майже кожен третій (32 %) є читачем коміксів. Детальніший аналіз свідчить про те, що серед вікової категорії 11-14 років 90 % є читачами коміксів. Водночас захоплення коміксами є здебільшого одним із видів чоловічого дозвілля. Таким чином, у віковій категорії 11 років і старше частка чоловіків-читачів коміксів сягає 38 %, проти 21 % серед жінок. Читання цифрових коміксів досі не є частою практикою серед читачів: це стосується лише 14 % із них. Починаючи з 60-х рр., така практика взагалі не існує [1, 2].

Починаючи з 90-х рр., видавнича галузь у Франції зазнала безпрецедентного розвитку. Кількість опублікованих назв невпинно зростає. Водночас спостерігається диверсифікація жанрів. Упродовж років до традиційних альбомів коміксів додаються манга, графічні романи, англомовні комікси і т. ін. У 2011 р., кількість коміксів, опублікованих у Франції, включаючи понад 4800 новинок та нових видань, збільшилась на 5 % у порівнянні з 2010 р. і потроїлась порівняно з 2000 р. [1, 2]. Сьогодні твори, що належать до дев'ятого мистецтва, навіть інтегровані до французької системи освіти і є у списках, рекомендованих для читання у школі та коледжі.

Перехід до цифрових технологій змінює умови читання книжок. Комп'ютерні екрани, електронні книги та планшети дозволяють зберегти традиційний принцип полоси або принаймні смуги. Проте, розвиток смартфонів призвів до появи додатків, де читання відбувається кадр за кадром. Така модифікація частково наближає читання цифрового коміксу до перегляду мультфільму. Майбутнє цифрового коміксу тісно пов'язане із преференціями читачів, які закріпляться в найближчі роки: так, французькі читачі коміксів як і раніше надають перевагу читанню з екрана комп'ютера, тоді як у Сполучених Штатах прихильники дев'ятого мистецтва здебільшого користуються електронними книжками. Що стосується японців, вони читають манга упродовж багатьох років на своїх мобільних телефонах, і цей ринок манга кейтай оцінюється в 350 мільйонів євро на рік. До недавнього часу, електронні книжки були чорно- білими. Поява нових моделей електронних книг і обладнання планшетів можуть змінити існуючу ситуацію [3].

У світі є три великих відомих школи коміксів, а саме Франко- бельгійська школа, класичними персонажами якої є Тінтін, Бе- касін, Спіру; Американська школа, представлена супергероями, і Японська, яка познайомила нас з мангами, де жіночі персонажі часто наділені дуже великими очима, довгим волоссям і статурою манекенниці (Sailor Moon).

Кожна школа використовує в коміксах свій власний код - вектор, тобто персонаж, характер, із яким вони ототожнюються. Цей вектор навіть застосовуюється щодо персонажів різної статі.

На початку 2000-х рр. було опубліковано низку чорно-білих автобіографічних коміксів Маржани Сатрапі. У них авторка простежує віхи, які сформували її життя, з самого дитинства в Тегерані під час ісламської революції і до її нелегкого вступу у доросле життя в Європі [4]. У цих коміксах Маржана Сатрапі створює свій власний унікальний код, який до цих пір не використовувався жодною іншою школою.

Основними складовими коміксу є кадр, який відображає малюнок, обмежений рамкою і мовну бульку різної форми, яка містить репліки або думки персонажів. Полоса або смуга дозволяє читачеві побачити горизонтальну послідовність зображень. І панель, яка є сторінкою коміксу і складається з декількох смуг [5, 6].

Дослідження природи малюнку свідчать про те, що він є найдавнішим способом письма людини. Малюнок є засобом спілкування, універсальною мовою, адже для розуміння тексту необхідно мати навички читання, а для розуміння малюнку - це не є обов'язковим. Отже, можна вести діалог, використовуючи малюнки. Однак такий спосіб комунікації містить і недоліки, такі як, наприклад, втрата часу. І щоб їх уникнути, малюнки спрощуються і перетворюються на коди, які згодом стають письмом. Наприклад, Алеф - перша буква арабського, арамейського алфавіту і іврита, за етимологією означає бик або вол. Ця літера походить від фінікійського алфавіту. У фінікійській букві чітко можна побачити голову бика з двома рогами. Вона також нагадує літеру альфа (А, а) грецького алфавіту, (А, а) етруського алфавіту, (A) латиниці і (А) кирилиці А [7].

Не варто забувати, що ефективність сприйняття інформації передбачає таку послідовність: інформативний текст має спочатку бути поміченими, а потім сприйнятим як семантична єдність. Останнім часом тексти, які містять візуальні елементи, виконують це завдання ефективніше, ніж суто вербальні публікації. Саме візу- алізація конкретизує зміст тексту і робить його більш емоційним. Цей метод широко використовується друкованими засобами масової інформації, а також дев'ятим мистецтвом.

Порівнюючи культуру класичної книги і екрану, слід зазначити, що перша заснована на класичному механізмі читання, сприйняття письмового тексту, і сприяє розвитку навичок раціоналізму, аналізу, абстрактного мислення, критичного ставлення до дійсності; тоді як культура екрану пропонує візуальні образи, спрямовані насамперед на емоційне та інтуїтивне сприйняття.

Візуальний образ наповнений емоціями швидко і без особливих зусиль ловиться нашою свідомістю. Цей процес не пов'язаний з інтелектуальною напруженістю.

Беручи до уваги визначення і сучасні наукові дослідження креолі- зованих текстів [8-19], ми вважаємо, що комікси є прикладом креолі- зованого тексту, тобто тексту, який складається з двох неоднорідних частин: вербальної (мова / слова) і невербальної, яка належить до інших знакових систем [9]. Креолізований текст вважається полікодова- ним текстом, що використовує елементи різних семіотичних систем.

Спираючись на сучасні наукові роботи у цій галузі, можна виділити універсальні функції креолізованих текстів, такі як: інформативні, привабливі, емоційні і оцінні.

Результати аналізу семантичної взаємодії візуальних і вербальних елементів креолізованого тексту виявили існування варіацій у цій взаємодії, а саме: дублювання змісту візуальних і вербальних елементів; доповнення змісту одного елемента креолізованого тексту іншим; їхня постійна взаємодія (в іншому випадку було б неможливо їх зрозуміти окремо); зіткнення змісту цих елементів [12]. Усі ці варіації притаманні коміксам. Наприклад: знак оклику та питання, вжиті два або навіть три рази поспіль у мовленнєвій бульці, використовуються для того, щоб показати дуже високу емоційну напругу висловлювання і стан душі персонажа; знак оклику, зазвичай, вживається, щоб передати подив, захоплення, а знак питання відображає здивування, яке часто асоціюється зі страхом.

Емоції персонажів коміксів часто доповнюються піктограмами. Наприклад: серце вживається, щоб відобразити емоційний стан персонажа; краплі поту, щоб показати сильні емоції (позитивні або негативні); ноти, щоб відобразити звуки музики, пісень; зірки, аби інтерпретувати удари або запаморочення і т. ін. Піктограми коміксів акцентують пікто-ідеографічні характеристики тексту, що дозволяє реципієнтові відволіктися від одноманітного лінійного сприйняття друкованого тексту. Вони відбивають деякі особливості живої розмови, яку з певних причин не можливо передати на письмі.

Незважаючи на свою, на перший погляд, "несерйозність", цей вид мистецтва у якості об'єкту теоретичних досліджень цікавив багатьох науковців, таких як А. Ю. Барзаха, Є. В. Козлова, В. В. Єрофеєва, О. Г. Соніну, У. Еко, Ф. Лакасена, Б. Пітерса, Д. Веклера й ін. За жанрами ці мальовані стрічки поділяються на фантастику, вестерн, бойовик, мелодраму, жахи, фентезі, політичні, дитячі. Кожен із цих жанрів має своїх постійних прихильників. У цій статті ми розглянемо більш детально роботи автора коміксів і французького ілюстратора Еміля Браво, а також виокремимо нові концепції сучасних коміксів. комікс креолізований текст вербальний

Еміль Браво відрізняється від інших сучасних авторів своєю великою повагою до традицій і канонів дитячих пригодницьких коміксів. Це один з небагатьох представників цього графічно- оповідального жанру, який постійно його оновлює [21, 22]. Отже, в своєму альбомі "Спіру щоденник простодушного", який є частиною серії "Пригоди Спіру і Фантазіо ...", розпочатої в 2006 році, автор дає нове життя класичному персонажу Спіру, який народився в Бельгії наприкінці 30-х рр. ХХ ст. Еміль Браво розміщує слова автора в бульки прямокутної форми за традицією у верхньому лівому кутку кадра, фарбуючи його в жовтий колір, а для діалогів він зазвичай використовує прямокутні форми бульок, як у реалістичних коміксах, головним героєм яких є Тентен. Жовтий колір у його коміксах асоціюється з легкістю, сяйвом, теплом, полум'ям.

Перший кадр є частиною альбому класичної книги коміксів "Тінтін в країні чорного золота" автора Ерже [24, с. 17], а другий відноситься до альбому "Дивна пригода Жюля. Поспішний від'їзд" Еміля Браво [28, с. 16].

За словами Еміля Браво, комікси - це писемне мовлення з простими правилами для вивчення. Завдяки поєднанню вербальних і невербальних компонентів, комікси містять великі об'єми інформації, розрахованої на максимальну простоту сприйняття. Автор наполягає на тому, що малюнок, який відображає невербальну частину тексту креолізованого тексту, не має великої художньої цінності. Він не є необхідним елементом, оскільки відіграє майже другорядну роль; ідеться лише про інструмент. Основне у коміксах -це сама історія, вирази персонажів і діалоги. Художник має ідентифікувати себе з персонажами, повинен прожити їх історію, зіграти, зробити їх правдоподібними в очах реципієнтів. Малюнок не повинен бути занадто реалістичним і має складатися з декількох елементів. Решту має допрацювати уява адресата. Краще створити гарну цікаву історію у супроводі "поганого" малюнку, ніж розповісти невдалу історію, доповнену досконалим малюнком. "Мінімалізм дозволяє уявити чимало речей з психології персонажів. Більш важливо створити "повільну" історію, аби полегшити сприйняття великих обсягів друкованої інформації. Занадто "глибокий" малюнок, може бути візуально привабливим, але заважати процесу сприйняття, що можна порівняти з декодуванням тексту, який складається з готичних символів або належить до пишномовного стилю" [23].

Еміль Браво засуджує думку, що зміст 9-го мистецтва не є серйозним і цей жанр призначений лише для зовсім юних читачів та підлітків, вважаючи, що комікси були створені не лише для певної групи людей "гетто", а й для широкого загалу. Автор створює комікси для людей, які зазвичай їх не читають. Він вважає, що "якість альбому визначається тим фактом, що він повинен бути доступним для тих, хто не знайом із коміксами. Тому необхідно звернутися до найбільш широкої аудиторії читачів". Для автора, "комікс не є малюнком, а скоріше текстом. Але обидва візуальний та вербальний елементи невіддільні один від одного. Вони формують собою графічне письмо, яке має бути доступним для всіх, не вимагаючи володіння певними кодами. [...] Кадр - це як абзац роману" [23].

Еміль Браво створює комікси для дітей, які можуть зацікавити так само дорослих. Таким чином, у своїх роботах він прагне "створити зв'язок між поколіннями, розмовляючи з дітьми, але звертаючись також до малюка, який спить в кожній дорослій людині". [23] У цих альбомах [...] він пояснює дітям реалії людського життя, яким ні батьки, ні вчителі їх не вчать, а саме: смерть, старість, клонування, антропоморфізм, екзистенціальні проблеми, теорія відносності й т. ін.:

"Voyons, les enfants, pour vous, qu'est-ce que c'est que la vie et qu'est-ce que c'est que la mort?”

"La vie c'est quand on existe, c'est lа, maintenant et la mort, c'est...j'saispas, le nйant" [...].

Концепт "життя" тісно пов'язаний з концептом "смерть", оскільки життя є розвиток усього, що живе в загальному розумінні цього терміна. Для того, аби вербалізувати ці два протилежні поняття "життя" і "смерть" автор використовує такий стилістичний засіб як антитеза. Він обирає дієслова з різними семами "зупинитися" й "боротися", а також концептуальні слова "існувати" та "небуття". Завдяки чому у його інтерпретації концепт "смерть" набуває менш трагічного змісту з урахуванням цільового реципієнта.

"Vous savez, bien sыr, que notre corps est constituй d'un conglomйrat de cellules qui se rйgйnerent constamment... [...]. A chaque seconde, des milliers de nos cellules se divisent pour remplacer celles qui meurent...[...]. L'ennui, c'est qu'elles ne peuvent se dйdoubler, en moyenne, qu'une cinquantaine de fois. Aprиs зa, c'est terminй et sans nouvelles cellules, le corps se dйgrade peu а peu. C'est une des raisons de vieillissement" [28, p. 18].

"Figurez-vous, les enfants, qu'au fond de noyau si dissimule UNE BOMBE А RETARDEMENT [...] Car si nos cellules ne se divisent plus au bout d'une cinquantaine de fois, ce n'est pas par dйcrйpitude mais parce qu'on leur donne l'ordre! "Ne te reproduis plus ! Suicide- toi ! [...] Je ne rentrerai pas dans les dйtails mais on sait, auourd'hui, ce qui dйclenche la mise а feu de cette bombe : L'ABSENCE DE TЙLOMИRES ! ”[28, p. 18].

З метою вербального опису концепту "старість" автор звертається до наукової сфери, щоб познайомити дітей з концептуалізацією реальності. На графічному рівні він вдається до варіювання шрифтів, використовуючи великі літери та курсив, щоб зробити акцент на певних моментах своєї історії.

"Les tйlomиres sont des segments de gиnes situйs en fin de chaque ADN... vous savez la longue double hйlice d'acide dйsoxyribonuclйique oщ se trouve tout notre patrimoine gйnйtique... "

"Mafemme est folle... "

"A chaque division cellulaire, nous perdons un tйlomиre. Quand il n'en reste plus c'est le signal de mort. Vous me suivez? [...] Je pense pouvoir dйsamorcer ce signal de maniиre а ce que la cellule se reproduise indйfiniment..."

"Et si les cellules se reproduisent indйfiniment, зa signifie?"

"C'est simple! Зa signifie qu'on devient immortel...Je suis en passe de dйcouvrir le secret de l'immortalitй, voilа..." [28, p. 20].

"Quelle prйtention, ces Terriens! Imaginer asservir la vie а leur unique existence, alors que son rфle est, tout bonnement, de perpйtuer l'espиce... C'est lа que s'exerce la vйritable immortalitй".

"Oui ben, c'est quand mкme difficile quand on pense а notre propre mort..."

"Mais c'est pourtant clai, Jules! Regardez nos cellules, elles meurent justement pour йviter la prolifйration et nous maintenir en vie afin d'assurer notre reproduction... Rendez-vous compte, si personne ne mourait sur Terre ! Ce ne serait pas viable. L'humanitй s'йteindrait en un instant... Morte de cancer"

"Mais y a la mort..."

"Rфoh! Votre conscience ne doit pas servir а vous tourmenter mais а l'accepter" [28, p. 45].

У своєму альбомі "Щоденник простодушного Спіру" через історію персонажів Спіру, Фантазіо, Касандри і білки Спіп, Еміль Браво робить читача свідками подій, які мали місце в Бельгії напередодні Першої світової війни. У цьому контексті автор торкається загальних понять громадянства та ідентичності:

"Mon pиre est allemand, ma mиre est polonaise, juive de surcroоt ! Je suis nйe а Dantzig, j'ai grandi en Ukraine et je vis en Belgique!".

"Mais...Mais tu es quoi, au juste?"

"Moi? Ben... Un кtre humain..."

"Oui mais, je veux dire: de quel pays? Quelle nationalitй?"

"Je n'en sais rien...Je ne crois pas а l'identitй nationale...Et toi? Tu te sens belge?"

"Bien sыr que je me sens belge...".

"Ah? Et c'est quoi "кtre belge"? C'est boire de la biиre ou du chocolat en lisant Tintin? Allons, soyons sйrieux..."

"Mais tu ne peux pas dire зa! C'est un grand pays, la Belgique ! Comme la France!"

"Tu te fiches de moi? Il n'y a pas de grand pays qui tienne, et l'identitй nationale c'est un truc artificiel! Regarde ces Allemands d'aujourd'hui auxquels on fait croire qu'ils incarnent la trace supйrieure, tu penses que demain, quand le nazisme aura disparu, ils seront fiers d'avoir adoptй cette identitй raciste et inhumaine? En inversement, tes Franзais avec leurs grandes idйes humanistes qui, soi-disant, les caractйrisent, eh bien, ils n'ont jamais йtй а l'abri du pouvoir autoritaire! Et chaque fois qu'il s'installe, cette belle identitй disparaоt! L'identitй nationale, c'est toujours celle du pouvoir en place et c'est tout!"

"Et alors toi, c'est quoi ton pouvoir en place?"

"Mon pouvoir?... Mon pouvoir, il est IN-TER-NA-TIO-NAL!! [29, p. 33].

У цьому прикладі на графічному рівні дієреза несе додаткову семантику. Вона посилює думку, що національна ідентичність і влада поширюються за межами Бельгії. Таким чином, використовуючи всі ці стилістичні і графічні засоби, автор закладає основу глобальних понять людського життя. При поясненні цих понять Еміль Браво не бажає жодним чином травмувати дітей, а хоче передати їм невеличкі навчальні повідомлення. Автор вважає, що "ми живемо в світі запізнених підлітків, керованому людьми, які самостверджуються через владу [...]. Через свої альбоми, він прагне "розчавити "его" людини, відповідальної за наші нещастя. Краще почати раніше!" [23].

Таким чином, комікси являють собою водночас вид літературного та графічного мистецтва. Це "класичне" мистецтво, що складається з послідовності малюнків з мовленнєвими бульками або філактерами, які містять тексти. Комікси легко читаються і доступні для аудиторії будь-якого віку. Задоволення від читання є змішаним задоволенням від діалектики вербального і іконічного мовлення. Суть коміксів лежить в просторі між двома кадрами, яка вимагає від реципієнта декодування. Окрім того, вони є багатим джерелом іконографічних та текстових ресурсів, що стосуються повсякденного життя. Це - інструмент відтворення загального уявлення про реальність на кшталт соціального дзеркала. Комікси розглядаються як засіб спілкування: вони інформують, навчають, пояснюють, спокушають. Повідомлення коміксів є візуальними та мовленнєвими. Саме тому ми вважаємо, що загалом вони є цілісним і живим мистецтвом.

Список використаних джерел

1. Бернацкая А. А. К проблеме "креолизации" текста: история и современное состояние / А. А. Бернацкая // Речевое общение: Специализированный вестник / Краснояр. гос. ун-т ; под ред. А. П. Сковородникова. - Красноярск : Красноярский ун-т, 2000. - Вып. 3 (11). - С. 104-110.

2. Сорокин Ю. А. Креолизованные тексты и их коммуникативная функция / Ю. А. Сорокин, Е. Ф. Тарасов // Оптимизация речевого воздействия. - М. : Высшая школа, 1990. - С. 180-186.

3. Анисимова Е. Е. Лингвистика текста и межкультурная коммуникация (на материале креолизованных текстов) : учеб. пособие. - М. : Изд. центр Академия, 2003. - С. 8-15.

4. Чигаев Д. П. Способы креолизации современного рекламного текста : автореф. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Д. П. Чигаев. - М., 2010.

5. Корда О. А. Креолизованный текст в современных печатных СМИ: структурно-функциональные характеристики : автореф.. канд. філол. наук : 10.01.10 / О. А. Корда. - Екатеринбург, 2013.

6. Ерофеев В. В. В лабиринте проклятых вопросов. Эссе. - М. : Советский писатель, 1996. - С. 430-447.

7. Козлов Е. В. Комикс как явление лингвокультуры: знак - текст - миф. - Волгоград : Изд-во ВолГУ. 2002.

8. Сонин А. Г. Комикс как компонент культуры современного западного общества // Текст: структура и функционирование: Сб. ст. ; под ред. В. А. Пищальниковой. - Барнаул : Изд-во Алтайского ун-та, 1997. - Вып. 2.

9. У. Эко Отсутствующая структура. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. ТОО ТК "Петрополис", 1998.

10. Lacassin F. Pour une neuvieme art: la BD. Editions Slatkine. Paris, 1982.

11. Peeters B. L'ideographie et bande dessinee // Communicatios/ 1976.

Размещено на Allbest.ru