Актуалізація концепту nobility через поняття honesty у трагедії В. Шекспіра "Отелло"

Олена Черненко

(студентка I курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету іноземних мов)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Іваненко Н. В.

Анотація

У статті досліджено реалізацію концепту nobility через поняття honesty на основі твору В. Шекспіра «Отелло». На основі аналізу основних дефініцій цього концепту, його синонімів та засобів реалізації у творі «Отелло» висвітлено ставлення сучасників епохи В.Шекспіра до явища чесності.

Ключові слова: концепт, честь, чесність, синонім, дефініція, поняття, шляхетність.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку мовознавства активно досліджується взаємозв'язок людини та мови, яким чином вона впливає на культурне та духовне життя людини, її свідомість та манеру поведінки. Ці дослідження невідривно пов'язані з дослідженням концепту. Основними складовими цього поняття є ментальна сутність, духовні установки людей, глибина думок та осмислення навколишнього світу. До того ж, неможливо уявити вивчення цього явища без детального вивчення суспільних норм, понять та цінностей, притаманних певному народові.

В теперішній час лінгвісти концентрують свою увагу на вивченні специфіки універсальних та національно-маркованих концептів. Особливо цінними є концепти FAMILY, PEACE, HOME, DEMOCRACY, FREEDOM, PROSPERITY, DIGNITY; INDIVIDUALISM, GENTLEMAN та інші, адже вони є невіддільними складовими англомовної картини світу, тлумачать основні культурні поняття та розглядаються у діахронічному руслі.

Одним із таких концептів є концепт NOBILITY. Етимологічний складник концепту визначається внутрішньою формою слова, що виступає ключовим репрезентантом концепту. Іменем концепту є в цьому випадку лексема nobility. концепт синонім твір отелло

Написані В. Шекспіром трилогії «Генріх VI» та «Річард III» стали одними з перших творів, у яких можна побачити життя та діяльність людей XVI століття. Враховуючи той факт, що вищі класи Англії були одержимі родинним походженням і репутацією, цікавим є те, що Вільям Шекспір зумів зобразити складних і часто непривабливих пращурів, які були при владі в його дні.

Аналіз досліджень і публікацій. Оскільки концепти є об'єктами постійної рефлексії з боку членів суспільства, вони є постійними об'єктами художнього осмислення. Результатами цих досліджень стає збагачення структури концепту новими елементами. Концепт також розглядають у працях із когнітивної лінгвістики та лінгвоконцептології (В. Л. Іващенко, С. Г. Воркачов, А. Вежбицька, І. О. Голубовська, В. І. Карасик та ін.); проблем зображення національної свідомості в семантиці мовних одиниць (О. С. Кубрякова); лінгвокультурології (В. А. Маслова, В. І. Карасик, В. В. Красних та ін.).

Аналізуючи засоби реалізації лексико-семантичних полів концепту NOBILITY, ми визначили основні синоніми імені згаданого концепту, які дають можливість сформувати наповнення ближньої периферії номінативного поля концепту. Для цього використано синонімічні словники і тезауруси. Знайдено однокореневі синоніми (noble, nobleman, nobly, ennobled, noble-minded, nobilities, nobleness), синоніми- кореляти імені концепту (glory, honesty, distinction, magnanimity, influence, grandeur, aristocracy, exaltation, devotion, justice та ін.). Вони мають безпосереднє відношення до nobility, бо є близькими чи тотожними за значенням, однак дещо відрізняються додатковим компонентом значення.

Проаналізувавши такі словники, як CEL [1], LDOCE [3], NWDAT [4], NWD А TOEL [2], WBE [6], можна визначити основні семантичні ознаки поняття nobility. В ході аналізу дефініцій концепту NOBILITY можна зробити висновок, що ця лексема показує шляхетність як стан шляхетності, визначеної від народження чи за соціальним рангом і титулом. Поняття шляхетності пов'язане із такими основними її характеристиками: відомий за рангом чи народженням, зарозумілий, сильний характером, зі шляхетним ставленням, величний, видний, щедрий, імпозантний, пишний, той, що має шляхетні рухи, жести, вражаючий, розкішний, багатий та ін.

Розглядаючи реалізації етичних концептів з ціллю виявлення їх функціонального та загальнокультурного змісту у творах XVT-XVTI ст., не можна не торкнутись творчості В. Шекспіра. Його творчість досліджували такі дослідники, як Н. А. Добролюбов, Й. Р. Бехер, К. Г. Каніна та інші.

Мета статті - розкрити лінгвокультурний потенціал концепту NOBILITY як ментальної сутності та його місце у свідомості сучасників В. Шекспіра.

Виклад основного матеріалу дослідження. У результаті дослідження етимології лексеми nobility можна визначити, що саме в ході історичних змін концепт NOBILITY почав позначати керівний клас суспільства. Протягом певних періодів історії поняття nobility дещо змінювало своє значення. Непрості соціально-політичні умови мали значний вплив на розвиток британської національної свідомості. Історично склалося так, що носіями британської мови і культури стали не тільки корінні жителі острова, але й емігранти з інших країн, серед яких численними стали спільноти тих народів, які входили до колоній Британської імперії. Правління королеви Вікторії мало значний вплив на розквіт цієї держави у ХІХ столітті. Позиції країни на політичній арені зміцніли завдяки світовій торгівлі, розвитку промисловості, сфери послуг та міцній банківській системі. Через те, що на вершині політичної арени з'являється буржуазія, яка понад усе цінує родину та дім, важливим чинником для людей середнього класу стає ім'я родини.

Статус, який із соціологічної точки зору асоціюється з поняттям соціальної ролі, закладав фундамент свідомості носіїв британської мови та культури, що неодмінно відобразилось на тривалому процесі формування концептуальної картини світу та багатьох лінгвокультурних концептів, зокрема концепту NOBILITY. Статусна позиція будь-якого індивіда залежить від кількості привілеїв і рівня престижу, які надаються відповідно до ієрархічної ранговості. Британська шляхетність пов'язана з переліком звань і титулів, що надаються, як чоловікам, так і жінкам (duke, marquess or marquis, earl, viscount, and baron; duchess, marchioness, countess, viscountess, and baroness) [3, p. 450].

Лексема-іменник nobility, як ядерний репрезентант концепту NOBILITY, має первинне значення `honesty, bravery and unselfishness; the people of the highest social rank in a society, considered as a group members of the nobility'' (чесність, хоробрість та безкорисливість; люди найвищого соціального рангу в суспільстві, які належать до представників знаті) [2].

Неможливо уявити аналіз досліджуваного концепту без досліджень його синонімів. Смислові характеристики синонімів концепту пов'язані із пристойною поведінкою, виглядом, манерами, що визначають особу як шляхетну. Такою є людина, у якої розвинуте почуття справедливості, вміння володіти собою, присутня гідність поведінки і безкорислива великодушність, тверезість судження.

Для відтворення лексико-семантичнго поля «honesty» використовують наступні лексеми: dignity, dignified, dignified, moral sensibility; словосполучення family dishonor [3].

У значенні “чесність” концепт NOBILITY тлумачиться за допомогою таких лексем як goodness, honesty, honest, devotion, integrity [2]. Справжнє шляхетне суспільство характеризується фундаментальною чесністю і дружелюбністю, про що і свідчать подані синоніми.

Вираження шляхетності реалізоване за допомогою наступних лексем: gentle, gentleman, gentility, blood, strain of blood [3]. Поняття джентльменства, яке нерозривне з поняттям шляхетності експлікується відповідними рисами характеру: спокоєм, тактовністю, розсудливістю. Патріотичність на війні теж формує образ справжнього джентльмена. Особам благородного походження властиве відчуття аристократичності, що виявляється у вдаваній м'якості, відсутності суворості, компетентності, егоїзмі.

Значення “аристократія” показане за допомогою наступних лексем: aristocracy, aristocratic, із уточненням у словосполученнях: aristocratic tastes, aristocratic trait [3]. Представники аристократії наділені певними характеристиками: постановкою голосу, неприродністю ведення розмови, істеричними манерами, хизуванням свого походження. Аристократизм часто полягає у правильному виборі професії, викликає гордість за участь у воєнній службі.

Концепт nobility дуже вдало можна дослідити на прикладі твору В. Шекспіра “Отелло”. В. Шекспір не відчуває особливої любові до представників буржуазії. Звичайно, можна підмітити, що головні герої його творів - дворяни, герцоги та королі. Проте ця шляхетність досить умовна.

В. Шекспір звертав багато уваги на концепт NOBILITY, а саме поняття honesty. Підтвердженням цього є те, що у своєму творі “Отелло” В. Шекспір звертається до згадуваного поняття 53 рази. Тож, безумовно, автор хотів показати стан тогочасного шляхетства. Перше, на що можна звернути увагу - звернення героїв твору один до одного, а саме “honest knave”, або ж “honest fool” До того ж, У. Шекспір вживає таке означення, як “honestplainness”, у значенні «щирий, справжній».

Не можна не звернути увагу і на те, про що говорять герої твору. Більшість їх розмов зводиться до того, хто має ”honest face ” та “honest hand”, а хто не має. У другому акті Монтано каже, що було б “honest action” розповісти Отелло про те, що дружинник є алкоголіком. До того ж, великий інтерес у них викликають обговорення жінок, хто “honest”, а хто ні. Таким чином В. Шекспір висвітлює такі значення цього поняття, як "благородний, доброчесний".

Найголовнішим є те, що багато персонажів, включно і з самим лиходієм Іго, постійно називають його “honest Iago”. У цьому випадку В. Шекспір вживає слово іронічно, щоб розважити: постійно посилаючись на цього лиходія як на “honest guy”, персонажі звертають увагу на підступну, злу та маніпулятивну особистість Іаго. Він часто говорить і правду, що лише робить його більш небезпечним, оскільки Отелло не знає, коли він може довіряти Іаго, а коли не може.

Питання про Іаго та його чесність стає особливо гостро у третьому акті, коли Іаго намагається змусити Отелло повірити, що його дружина невірна - Іаго звертає увагу на власну “honestя" Він називає себе дурнем за те, що завжди говорить правду, до того ж іронічно враховуючи, як він зараз бреше про дружину Отелло: `God be wi' you; take mine office. O wretched fool.

That livest to make thine honesty a vice!

monstrous world! Take note, take note, O world,

To be direct and honest is not safe.

thank you for this profit; and from hence

I'll love no friend, sith love breeds such offence [5].'

Тут У. Шекспір використовує “honestя", як щось абсолютно чуже та нечесне. Більше того, автор порівнює Іаго з дияволом. Знову і знову Іаго виступає майже як сатанинська постать, яка насолоджується злом і якій здебільшого бракує будь-якої совісті. Наприклад, наприкінці першого акта, коли він задумав план, за допомогою якого намагатиметься знищити Отелло, він говорить:

`The Moor is of a free and open nature,

That thinks men honest that but seem to be so,

And will as tenderly be led by the nose As asses are.

I have't. It is engender'd. Hell and night

Must bring this monstrous birth to the world's light [5].'

Парадоксом є те, що Іаго не чаклун і не диявол, а підступна, жорстока та холоднокровна людина, але протягом всієї вистави Іаго залишається чесним з глядачами та не приховує своїх намірів. Отелло ж стає жертвою його постійної нахабної брехні. Іаго не просто нечесний, він зневажає чесність в інших як сам по собі існуючий факт. Він каже, що

`I should be wise, for honesty's a fool And loses that it works for.

До того ж, злодій відкрито каже, що він проти чесності:

To be direct and honest is not safe [5].'

Об'єднуючи поняття чесність і честь, він не терпить поведінки Отелло і вирішує зіпсувати його. Брехня настільки природна для нього, що він перетворюється на свого роду чорну діру, яка засмоктує все хороше навколо. Оскільки він усвідомлює і, можливо, навіть пишається своєю оманливою природою, він жартома називає себе “honest”, а був він достатньо розумним, щоб розуміти всі значення цього слова.

Отелло знає, що інші заздрять його статусу та перемогам, і, звичайно ж, тому що він здобув найкрасивішу дівчину. У нього мало друзів і йому доводиться вірити, що Іаго на його боці. `I know you are full of love and honesty' [5], - каже він йому. Він не тільки вважає Іаго чесним, він намагається зробити все, щоб змусити й інших думати так само. `Iago is most honest [5], - наполягає він. Такі заяви підгримують далеко не всі. Іаго також досить розумний, щоб скласти враження, ніби він не прагне особистої вигоди. Як це не парадоксально, його самовпевненість і притворна вірність Отелло роблять його брехню більш правдоподібною.

Оскільки читач уважний до думок Іаго і спостерігає за тим, як його обман розквітає, слово “honest” починає служити червоним прапором. Коли слухачі це чують, вони розуміють, що ось-ось стануть свідками протилежного. Ці прапори звернули прихильність публіки на бік Отелло. Здавалось, ніби хочеться допомогти Отелло та вказати йому всю брехню Іаго. Але, звичайно, ніщо не змусить його зневіритись у власному другові. Від самого початку п'єси Отело стає прикладом честі та чесності. Дездемона каже: `And to his honours and his valiant parts Did I my soul and fortunes consecrate [5].'

Ми починаємо думати, що Отелло є чесним, але після того, як пронизаний пристрастю і ревнощами, він стає звіром, який знову руйнує уявлення читача про чесність.

Є й такі герої, які лишаються чесними до кінця. Як, наприклад, Кассіо. Він насправді чесний і порядний, і таким залишається протягом усієї п'єси. Читач завжди усвідомлює гарну репутацію Кассіо, але герої п'єси постійно відкидають цю правду заради власних пристрастей, примх і переконань. Єдині люди, які усвідомлюють справжню чесність та надійність Кассіо, - Дездемона та Емілія. Це шокує, тому що в Єлизаветинській Англії до жіноки існувало ставлення, як до нижчих та менш розумних, ніж чоловіки. Знання Емілії та Дездемони про справжній характер Кассіо (а пізніше знання Емілії про справжній характер Іаго) - це ще одна деконструкція всередині п'єси.

Стереотипно Дездемона мала стати прикладом зради та безчестя ще з початку твору, адже вона виходить заміж за мавра та відмовляється від батька. Таким чином, Дездемона розпочинає гру як людина, якій, на перший погляд, не можна довіряти, але до кінця п'єси вона деконструює цей образ.

Отелло та Іаго постійно обговорюють Дездемону, стверджуючи, що у неї немає чесноти та чесності, коли насправді вона є одним із єдиних персонажів, у яких вони є. Знову використання чесності у виставі виставляється іронічно. Дездемона та Кассіо, які є чесними персонажами, яким Отелло не хоче вірити, а Іаго, який є надзвичайно нечесним, є персонажем, якому всі вірять.

Отже, слово honesty завжди пов'язане з іронією у виставі “Отелло”. Кожного разу, коли хтось є доброчесним і справжнім, вони піддаються наклепу, а коли хтось нечесний, про них високої думки. Лише наприкінці п'єси чесність нарешті встановлюється такою, якою вона є. Коли Емілія показує всім, наскільки насправді нечесний Іаго, вона відкриває їм правду, яку вони так і не змогли побачити. Нарешті, Дездемона та Кассіо повертають свою чесну репутацію, тоді як Іаго та Отелло, брехун та його маріонетка, вважаються негідниками.

Поняття honesty досить обширно та багатосторонньо висвітлено у трагедії. Часом це стосується цнотливості, говорячи про те, чи є жінка "чесною", чи вона розбещена. В інший час слово стосується особистої чесності: чи людина говорить правду чи ні. До того ж автор показує, чи є людина, яка бреше, гарним і люблячим другом. Ці значення поєднуються деяким іронічним чином у всій п'єсі.

Бібліографія

1. CEL - Cambridge English Lexicon / R. Hindmarsh. - Cambridge [a.o.]: CUP, 1980. - 678 p.

2. Definition of nobility [Електронний ресурс]

3. LDOCE - Longman Dictionary of Contemporary English / [director, D. Summers]. - New ed. - Essex: Pearson Education Limited, 2003. - 1949 p.

4. NWDAT - New Webster's Dictionary and Thesaurus / [CT Revised and Updated]. - Danbury, CT, The USA: Lexicon Publications, Inc., 1993. - 1248 p.

5. «Othello, the Moore of Venice»

6. WBE - The World Book Encyclopedia [Text]: in 22 v. - Chicago: World Book, Inc., 1994. - V. 14: N - O. - 894 p.

Размещено на Allbest.ru