Адвербіальні текстово-образні універсалії зі значенням часу в українських народних думах

Размещено на http://www.allbest.ru/

АДВЕРБІАЛЬНІ ТЕКСТОВО-ОБРАЗНІ УНІВЕРСАЛІЇ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ЧАСУ В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ДУМАХ

дискурс думовий універсалія образний

Беценко Т.П., доктор філологічних наук,

професор кафедри української мови і

літератури Сумського державного педагогічного

університету імені А. С. Макаренка

Анотація. Статтю присвячено описові текстово-образних універсалій як конститутивних компонентів мовно-стильової організації думового дискурсу. З'ясовано, що текстово-образна універсали становить образно-змістову єдність, реалізовану в лінійно представлених граматичних структурах - повторюваних мікро- і макроодинищх думового тексту. Кожен із різновидів текстово-образних універсалій твориться за наявними у мові моделями (формулами), які є природними, характерними для граматичної системи мови. Кількість (обсяг) мовних моделей (граматичних моделей), використовуваних для творення конструкцій із відповідним змістом, обмежена (тобто така, що піддається вичерпному описові), кількість же мовленнєвих конструкцій з урахуванням компонентного складу, що можуть бути створені за цими моделями (формулами, схемами), - необмежена, така, що не підлягає повному і вичерпному описові в усіх функціональних сферах мови як динамічної системи. Основну увагу звернено на адвербіальні текстово-образні універсалії зі значенням часу. Адвербіальні текстово-образні універсалії - це обставинні прислівники, адвербіалізовані прийменнико- во-відіменникові форми, що у реченні виконують синтаксичну функцію обставини, а також складні слова, утворені поєднанням двох прислівників. Виявлено, що адвербіальні текстово-образні універсалії зі значенням часу представлені трьома підгрупами: 1) текстово-образні універсалії, які містять вказівку на те, коли відбувається дія, процес, стан; 2) текстово-образні універсалії, що визначають вихідну точку часового відтинку певної події; 3) текстово-образні універсалії, які визначають часову тривалість чогось; 4) адвербіальні текстово-образні універсалії, що вказують на певний проміжок часу - на його початок і кінець. Виявлено граматичні моделі адвербіальних текстово-образних універсалій, притаманних текстам народних дум.

Ключові слова: мовно-образна організація українських народних дум, текстово-образні універсалії, адвербіальні текстово-образні універсалії, адвербіальні текстово-образні універсалії зі значенням часу.

Betsenko T. Adverbial text-like universals with the value of time in Ukrainian folk thoughts

Summary. The article is devoted to the description of textuniversal universals as constitutive components of the linguistic and stylistic organization of thought discourse. It has been found that the text-universal is a figurative-semantic unity realized in linearly represented grammatical structures - repetitive micro- and macro-units of text. Each of the varieties of text-universal universes is created by existing in the language models (formulas), which are natural, characteristic of the grammatical system of the language. The number (volume) of linguistic models (grammatical models) used to create constructions with relevant content is limited (that is, subject to exhaustive description), the number of speech constructions, taking into account component composition, that can be created by these models (formulas, schematics), unlimited, not subject to a complete and comprehensive description in all functional areas of the language as a dynamic system. The main focus of the article is on adverbial textual universals with the value of time. Adverbial text-universal universals are adverbial adverbials, adverbialized adverbial-adverbial forms that perform the syntactic function of circumstance in a sentence, as well as complex words formed by the combination of two adverbs. It is revealed that adverbial text-universal universals with the value of time are represented by three subgroups: 1) text-shaped universals that contain an indication of when an action, process, state occurs; 2) text-shaped universals that determine the starting point of a time-lapse of a particular event; 3) text-shaped universals that determine the time duration of something; 4) adverbial textual universals that indicate a certain period of time - at its beginning and end.

Key words: language-figurative organization of Ukrainian folk thought, text-universal, adverbial text-universal, adverbial text-universal with the value of time.

Постановка проблеми. Мовно-образна організація текстів народного героїчного епосу відзначається певними правилами, закономірностями. З-поміж інших виокремлюємо наявність текстово-образних універсалій. Текстово-образна універсали становить образно-змістову єдність, реалізовану в лінійно представлених граматичних структурах - повторюваних мікро- і макроодиницях думового тексту. Текстово-образна універсалія як конструктивна текстова одиниця, як оперативна одиниця мовної пам'яті - не закостеніла, незмінна структура. Це певний каркас - схема (з урахуванням тематично-подієвих, архітектонічних та ін. нюансів), що дозволяє творчо використовувати наявний у мовній свідомості матеріал.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Національний героїчний епос - думи - у різних аспектах привертав увагу таких дослідників, як М.О. Максимович, М.І. Лисенко, Ф.М. Колесса, П.Г. Житецький, М.Т. Рильський, Г.А. Нудьга, С.Й. Грица та ін. Збиранням та осмисленням феномену дум займалися зарубіжні вчені - російські (Ф.І. Буслаєв, О.Ф. Міллер, О.М. Веселовський та ін.), хорватські (В. Ягич), польські (М. Грабовський, М. Касіян, Ч. Нейман), французькі (А. Рамбо, А. Ходзько, М. Шеррер), англійські (В. Морфіл), німецькі (Ф. Боденштедт, Й. Гейдер, П. Дільс, П. Кремер), італійські (Д. Чамполі). Численні праці мистецтвознавців, літературознавців, мовознавців означили науковий контекст висвітлення зазначеної теми, в якому однак недостатньо вивченими залишаються питання фольклорної текстології, мовноструктурної, стилістичної організації тексту дум. Саме відповідь на означені питання і дасть змогу повною мірою осмислити феномен жанру думи.

Мета статті - схарактеризувати адвербіальні текстово-образні універсалії зі значенням часу як мовноструктурні компоненти українських народних дум.

Виклад основного матеріалу. Логіко-граматична класифікація текстово-образних універсалій передбачає типологічну характеристику останніх як власне будівельного матеріалу думових текстів. Опис текстово-образних універсалій у логіко-граматичному ракурсі ґрунтується на врахуванні граматичних законів мови, що конкретно виявляються (реалізуються) у наявних (властивих певній мові) граматичних моделях словосполучень і речень.

Як зазначають дослідники, «паралельний аналіз структури моделі світу і структури мови засвідчує відповідність набору універсальних семіотичних позицій моделі світу набору мовних (лексико-семантичних, граматичних) категорій, що передбачає взаємодію структур в обох напрямках: від моделі світу до мови і від мови до моделі світу. Останнє означає не лише те, що модель світу може бути описана за допомогою мови, а і що вона може бути описана за принципом мови, наприклад, із виділенням граматики і словника» [16, с. 9].

А. Вежбицька, говорячи про існування в будь-якій мові універсальних елементарних смислів, підкреслювала, що вони відображають не лише семантичну природу, а й комбінаторні властивості елементів [4, с. 297].

Системно-структурна будова мови, за Г. В. Колшанським, «представляє ідеальне відтворення (хоча і в матеріальних формах) об'єктивних закономірностей світу» [9, с. 49].

Граматичні одиниці, зокрема словоформи, синтаксичні конструкції (словосполучення, речення) як носії узагальнених граматичних значень у контекстуальному оточенні стають фактами, що засвідчують можливості засобів морфології і синтаксису породжувати марковані висловлювання, виступати в ролі експресивно-стилістичних одиниць.

Загалом природа текстово-образних універсалій коріниться в особливостях їх граматичної характеристики. Наприклад, існування атрибутивних текстово-образних універсалій типу прикметник + іменник цілком поясненне з погляду природи прикметника: його залежності від іменника, «прикріплення» до іменника. Тому прикметник вважають супровідною стосовно іменника частиною мови, «яка позначає ознаку предмета, має зумовлені опорним іменником словозмінні морфологічні категорії роду, числа й відмінка, функціонує в реченні як формально-синтаксичний приіменниковий другорядний член речення і як семантико-синтаксичний атрибутивний компонент (атрибутивна синтаксема)» [5, с. 121]. Іменник зазвичай потребує уточнення, поширення прикметником. У народнопоетичному мовленні поширення іменника прикметником і виникнення атрибутивного словосполучення зумовлене і власне мовними, і позамовними чинниками. Формування думки та її оформлення цілком підпорядковується наявним у мові граматичним законам і правилам. Специфічним є лише відбір певних одиниць (лексичних, граматичних). Відповідно до повідомлюваної у фольклорному тексті інформації (з урахуванням жанру) здійснюється відбір тих чи інших структур, що є усталеними, поетичними (художньо-образними) за своєю сутністю: у думах, наприклад, атрибутивні сполуки темні ліси, високі ліси, у казках - дрімучі ліси, густі ліси, непрохідні ліси та ін.

Зовсім інакшу природу мають субстантивні текстово-образні універсали, утворені здебільшого з двох іменників. Такі тек- стово-образі універсалії з погляду структурного оформлення виступають або складними словами (композитами, утвореними шляхом словоскладання, прикладковими сполуками тощо): батько-мати, щука-риба, або сурядно поєднуваними конструкціями (сурядними словосполученнями): батько і мати, хліб і сіль.

Як іменникові, так і дієслову за семантичною окресленістю, центральними формально-синтаксичними і семантико-синтаксичними позиціями в реченні, а також розвиненою сукупністю морфологічних категорій і парадигм належить центральне місце у граматичній структурі української мови. Відповідно і текстово-образним універсаліям, утвореним на основі дієслів, для яких характерна властивість виражати дії, процеси та стани, теж відводиться провідне місце в організації думового епосу, що, окрім усього, пояснюється активністю валентності дієслова [5, с. 217]: дієвідмінюване дієслово може підпорядковувати одночасно велику кількість слів (до семи слів) [1, с. 44]. Дієслово майже без обмежень сполучається з прислівниками, з іменниками в різних відмінках із прийменником і без прийменника. Цим і пояснюється велика кількість вербальних текстово-образних універсалій, утворених на основі дієслова.

Вербальні текстово-образні універсалії можуть бути представлені і складним словом (плакати-ридати), і сполукою, утвореною шляхом сурядного зв'язку (плакати і ридати), і структурою, компоненти якої поєднані підрядним зв'язком (наприклад, прилягання): гірко плакати. Відношення між компонентами структури, утвореної способом підрядного зв'язку зі стрижневим компонентом - дієсловом, можна охарактеризувати загалом у семантичному плані так: «дії і предмети, на які спрямована дія» та «дії і обставини, які характеризують (визначають) дії».

Адвербіальні текстово-образні універсали насамперед визначають часові та просторові межі (континуум) описуваної мовної картини світу. Адвербіальні текстово-образні універсалі'].' - це обставинні прислівники, адвербіалізовані приймен- никово-відіменникові форми (у чистому степу, на могилі), що у реченні виконують синтаксичну функцію обставини, а також складні слова, утворені поєднанням двох прислівників (гаразд-добре, рано-вранці).

Загалом текстово-образні універсали з логіко-граматичного погляду зводимо до таких, що:

1. позначають розчленовано предмет і його ознаку, властивість (атрибутивні текстово-образні універсали);

2. використовуються для позначення єдиного і водночас розчленованого поняття (предмета, речі) (субстантивні текстово-образні універсалії);

3. називають дії, скеровані на певні предмети, а також дії, які визначають інші дії (вербальні текстово-образні універсалії);

4. вказують на місце, час, причину, мету, спосіб дії (адвербіальні текстово-образні універсалії).

Семантичні різновиди текстово-образних універсалій співвідносятьсяі з граматичними їх особливостями: так, вербальні текстово-образні універсалії зі стрижневим компонентом-дієсловом вказують на дію, процес, стан, що конкретизуються залежно від контексту; субстантивні текстово-образні універсалії позначають предмети, речі, що і властиво іменникам, і т. ін. Участь таких одиниць у побудові тексту, його композиційної структури, надає текстово-образним універсаліям статусу композиційних формул, які виступають усталеними формами тексту (зачином, кінцівкою). Таким чином, одна і та ж конструкція (мовна конструкція, мовна форма) кваліфікується по-різному залежно від функції її в тексті і від аспекту інтерпретації. У цьому феномен мови як універсальної знакової системи, що дозволяє використання мовних одиниць - сполучень знаків за відповідними граматичними моделями (з урахуванням існуючих у мові норм), які є певними смисловими конструктами, сегментованими одиницями, ієрархічними, такими, що виступають будівельним матеріалом для інших текстово-образних універсалій.

Таким чином, кожен із різновидів текстово-образних універсалій твориться за наявними у мові моделями (формулами), які є природними, характерними для граматичної системи цієї мови. Кількість (обсяг) мовних моделей (граматичних моделей), використовуваних для творення конструкцій із відповідним змістом, обмежена (тобто така, що піддається вичерпному описові), кількість же мовленнєвих конструкцій з урахуванням компонентного складу, що можуть бути створені за цими моделями (формулами, схемами), - необмежена, така, що не підлягає повному і вичерпному описові в усіх функціональних сферах мови як динамічної системи.

Адвербіальні текстово-образні універсалії, універсалії з обставинним значенням функціонують у двох різновидах: а) як власне прислівники - морфологізовані відіменникові та віддієслівні прислівники та б) як відіменникові обставинні прислівники неморфологізованого типу («Як називний відмінок, так і деякі форми обставинних непрямих відмінків створюють умови для переходу імен і словосполучень у тимчасові прислівники», у таких випадках «в семантично-функціональному змісті імен накреслюється тяжіння до переростання в обставинне значення» [17, с. 79].

Власне адвербіальні утворення є прислівниковими структурами на зразок: тяжко-важко, недовго-небагацько [УНД 1972: 190], мало-немного [УНД 1972: 160 (3), 163, 204, 205, 206 (2), 207, 208, 223, 369], достойно-праведно [УНД 1972: 250, 267, 268 (2), 269 (2), 270, 271, 272 (2)], рано-пораненьо [УНД 1972: 349, 372]. Універсалі!', утворені на основі іменників у непрямих відмінках з прийменниками: білим лебедоньком [УНД 1972: 338], ясним соколом [УНД 1972: 327], із сирої землі [УНД 1972: 338], на чужій чужині [УНД 1972: 338], коло кринички Салтанки [УНД 1972: 223], із Дністра [УНД 1972: 223].

Адвербіальні текстово-образні універсалі! з темпоральною семантикою в думах значно поступаються у кількісному відношенні універсаліям із просторовою семантикою. Вони не мають такої широко! амплітуди структурних різновидів (моделей) і не засвідчують високо! концентрації в текстах дум. Вказівка на час у думах хоч і важлива, проте не така конкретна: переважно це вказівка загального характеру, близька до способу передачі часового виміру, що його спостерігаємо в казках. Наприклад, у соціально-побутових думах, як і в казках, початок ді! припадає на неділю або на свято тощо.

Адвербіальні текстово-образні універсалі! зі значенням часу поділяємо на три підгрупи:

1) текстово-образні універсалі!, які містять вказівку на те, коли відбувається дія, процес, стан: із день-години [УНД 1972: 262], на другий день [УНД 1972: 309], Ой у святую неділеньку, рано-пораненьку, / Не сині! тумани уставали... [Г 1927: 123];

2) текстово-образні універсалі!, що визначають вихідну точку часового відтинку певно! поді!: з світовою зорею [УНД 1972: 340];

3) текстово-образні універсалі!, які визначають часову тривалість чогось: до кінця віку [УНД 1972: 411];

4) адвербіальні текстово-образні універсалі!, що вказують на певний проміжок часу - на його початок і кінець: з ранньої зорі до вечірньої [УНД 1972: 379].

Модель «Прикметник (числівник) + іменник у Родовому відмінку». Зазначена модель представлена структурами: теперешнього часу [УНД 1972: 283, 302], дев'ятого дня [УНД 1972: 160, 205], четвертого часу [УНД 1972: 131], четвертої неділі [Д 1969: 115], четвертої неділеньки [УНД 1972: 325], пізньої ночі [УНД 1972: 311], ночної доби [УНД 1972: 165, 212], третього дня [Д 1969: 48, 50].

Щодо функціонування вказано! моделі Олена Курило відзначає таке: «Широко знає українська мова ґенітивні часові звороти, де речівник у ґенітиві зв'язаний із прикметником», проте «сучасна літературна мова мало зважає на вказані часові звороти і замість них уживає менш поширених в укра!нській народній, а більш у російській літературній мові знаних часових зворотів - прийм. у (в) з акузативом. Вказані ґенітивні часові звороти не мають означеного характеру минулости» [10, с. 201-202].

Модель «Прийменник з (із) + іменник у Родовому відмінку».

З день-години [УНД 1972: 267, 271], із день-години [Д 1969: 207; УНД 1972: 262, 263].

Модель «Прийменник з + прикметник + іменник у Родовому відмінку + прийменник до + прикметник».

Зранньої зорі до вечірньої [УНД 1972: 379]. Непродуктивний тип, вказує на часову протяжність - від початку до завершення.

Модель «Прийменник на + прикметник + іменник у Знахідному відмінку + прийменник на + іменник у Знахідному відмінку».

На святий день, на Великдень [УНД 1972: 335], на свя- тий-то день на Великдень [УНД 1972: 336]. Спостережена розбудова ціє! моделі за рахунок додавання прикметника (на святий Божий празник, на Великдень [УНД 1972: 341]) та за рахунок уведення конструкці! з часовою семантикою за допомогою сполучників альбо, або (на святий день, на Великдень, альбо на которий празник роковий молебний [УНД 1972: 336, 344], на святий день Великдень, Або на який роковий молебний празник [УНД 1972: 342]), також способом видозміни компонентів, !х повтору тощо (на святий празник , роковий день Великдень [Д 1959: 53; Д 1969: 66; УНДІП 1990: 46]).

Прийменник на виражає також проміжок часу, що визначає межі яко!сь ді! чи стану: на многая літа [УНД 1972: 302], на многа літа [УНД 1972: 283], на многії літа [УНД 1972: 311], намногіліта [Д 1959: 18]. Ці структури становлять невід'ємну частину кінцівок дум. Вони також виступають у поєднанні з іншими структурами часово! семантики: на многі літа До конця віау [УНД 1972: 311], на многі літа. До конця віка [Д 1959: 61].

Модель «Прийменник + займенник + іменник у Знахідному відмінку»: У той час [УНД 1972: 156, 157]. Зафіксоване ускладнення ціє! моделі за рахунок розбудови іменно! частини (ргр Аз N і ЫД у той час і годину [УнД 1972: 228].

Творення зазначено! адвербіально! текстово-образно! універсалі! з темпоральною семантикою цілком відповідає усталеним у мові моделям, що використовуються з аналогічним значенням певного часу ді!.

Модель «Прийменник в + іменник у Знахідному відмінку», її ускладнений варіант - «Прийменник в + прикметник + іменник у Знахідному відмінку».

Означену модель репрезентують такі адвербіальні текстово-образні універсалі! з семантикою часу, як-от: в неділю [УНД 1972: 340, 341, 343], в святую неділеньку [УНД 1972: 320, 333], в святую неділю [УНД 1972: 334, 336, 337],у неділю святую [УНД 1972: 345], у святий день у воскресний [УНД 1972: 248]. Початкова формула зазначено! моделі - у неділю. Думи засвідчують розбудову ціє! текстово-образно! універсалі!:

а) за рахунок ускладнення прикметником (в святую неділю);

б) за рахунок поєднання з власне прислівниками на позначення часу: в неділю рано-пораненьку [УНД 1972: 226]; в) за рахунок поєднання з іншими адвербіальними текстово-образними універсаліями, що вживаються для позначення часу: у неділю у полудную годину [УНД 1972: 240].

Таким чином, розглядана модель засвідчує розбудовану лінійно структуру з варіантами (що створюються шляхом ускладнення, додавання компонентів) і варіаціями (ускладненнями слова демінутивними афіксами, повтором однокорене- вого слова).

Зазначена модель здебільшого не виступає у чистому вигляді. Зазвичай вона входить до більш складнішого утворення на позначення часово! семантики, а саме: з підсилювальним прислівником барзе: в неділю барзе рано [УНД 1972: 354], із прислівником на позначення часу: у неділю рано [УНД 1972: 281, 287]. Цей прислівник може бути повторюваним: в (у) неділю рано, барзо рано [УНД 1972: 315, 323] або тавто- логізованим: у (в) неділю рано-пораненько [Д 1969: 68; УНД 1972: 188, 190, 312, 326, 340, 341, 343], у неділю рано-порано [Д 1969: 56] в неділю рано-пораненьку [УНД 1972: 329, 353, 382, 383], в святую неділеньку рано-пораненько [УНД 1972: 181], у святую неділеньку барзо рано-пораненько [УНД 1972: 333], в неділю барзо рано-пораненько [УНД 1972: 322], в святую неділю рано-пораненьку [УНД 1972: 334], у святу неділю рано на зорі пораненьку [УНД 1972: 336], в неділю барзорано-пора- неньо [УНД 1972: 349], в неділю рано-пораненьо [УНД 1972: 350], у святую неділеньку рано -пораненьку [Д 1959: 157; УНД 1972: 190, 366, 367, 368], у святую неділеньку барзо рано-пораненьку [УНД 1972: 356 (2), 357].

Окрім того, розглядані універсали на позначення часу мають здатність взаємодіяти з іншими моделями темпоральної семантики, що спричиняє до творення максимального ступеня образної конкретизації: у неділю рано-пораненьку, до схід сонця [УНД 1972: 359 (2)], в неділю рано-пораненьку з світовою зорею [УНД 1972: 340, 341, 343], в суботу рано-пораненько [УНД 1972: 224].

«Нанизування» одна на одну текстово-образних універса- лій із семантикою часу, ускладнення їх вказівними частками, сполучниками тощо (на рівні структури): у неділю та барзе рано-пораненьку [УНД 1972: 353], у святу неділеньку та рано-пораненько [УНД 1972: 372, 374, 376 (2)], а також демінутивними суфіксами, нестягненими закінченнями (на рівні слова), безсумнівно, покликане максимально уповільнити, розтягнути епічну оповідь, що й передбачає стилістика думи: текст набуває необхідної тональності - урочисто-під- несеної та водночас схвильованої. Зазначена модель адвербіальних текстово-образних універсалій із темпоральною семантикою здебільшого поширена в соціально-побутових думах.

Модель «Прикметник + іменник у Орудному відмінку».

Означена модель непродуктивна і представлена поодинокими прикладами: ранньою зорею [УНД 1972: 325], ранніми зорями [УНД 1972: 329], ясною зорею [УНД 1972: 208].

Модель «Прийменник з + прикметник + іменник у Орудному відмінку.

Розглядана модель непродуктивна: з світовою зорею [УНД 1972: 340, 341, 343], проте специфічна (стосовно компонентного складу, семантики): її функціонування характерне саме для думового епосу.

Модель «Прикметник + іменник у Орудному відмінку + прикметник + іменник у Орудному відмінку».

Вказана модель репрезентує структуру із двома паралельними рядами сполук - прикметника й іменника в Орудному відмінку на позначення часу: скорим врем'єм, пилною годиною [УНД 1972: 272, 273], скорим часом, пилною годиною [УНД 1972: 264, 265], скоримуремням, темною годиною [УНД 1972: 268 (2), 269], скорим врем'єм, пилною годиною [УНД 1972: 272, 273 (3)], скорим уремням, темною годиною [УНД 1972: 268, 268, 269]. Це т. зв. інструментальні звороти, характерні для української мови та широко представлені в народній творчості.

Модель «Прийменник на + прикметник + іменник у Місцевому відмінку».

На ранній, на вечірній зорі [УНД 1972: 348], на ранній зорі І на вечірній [УНД 1972: 364], на ранній зорі, на вечірній [УНД 1972: 370]. О. Курило зараховує ці структури до локативних зворотів [10, с. 205].

Вкажемо на варіації зазначеної текстово-образної універса- лії з погляду внутрішнього розташування компонентів:

- ргр А, ргр А N (на ранній, на вечірній зорі)

- ргр А Ы6, ргр А (на ранній зорі, на вечірній)

- ргр А N і ргр А (наранній зорі і на вечірній).

Модель «Прийменник о (об) + іменник у Місцевому відмінку».

Означену модель розглядаємо як архаїчну з темпоральною семантикою.

Такі конструкції сформовані на основі іменника - власної назви: антропоніма або геортоніма і прийменника: о Петрі [УНД 1972: 317 (2), 318 (2)], о Роздві [УНД 1972: 316 (3)], об Різдві [УНД 1972: 319 (2), 320], о Петру [УНД 1972: 319 (2), 320], об Василю [УНД 1972: 320], об святім Василії [УНД 1972: 317, 318 (2)], об Василію [УНД 1972: 319 (2)], о святім Василії [УНДІП 1990: 94], о Петрі [УНДІП 1990: 94, 96].

Активізація та актуалізація у соціально-побутових думах саме вказаних структур на позначення часового відліку зумовлена умовами життя: зафіксовані конструкції з часовою семантикою сигналізують про циклічний період життєіснування, з урахуванням моментів господарського та духовного значення: Різдво - одне з найбільших зимових свят (періоду святок), коли люди, будучи вільними від роботи, відпочивали у родинному колі, веселилися; Василя - зимове свято періоду святок, одне з найвеселіших та най- колоритніших. Свято Петра і Павла припадало на середину літа - час жнив і закінчення посту також було довгожданим у народі.

Модель «Прийменник при + іменник у Місцевому відмінку + іменник у Родовому відмінку».

Зазначені структури належать до розряду архаїчних: прийменник при сполучається тільки з місцевим відмінком іменника, вживається в різножанрових фольклорних текстах. Приклади з думового епосу: при старості літях [УНД 1972: 350, 360], при старості літ [УНД 1972: 349(2), 356, 359, 363, 364(2), 365, 371, 378], при старості літах [УНД 1972: 354].

Модель «Прийменник при + прикметник + іменник у Місцевому відмінку».

Звороти, що творяться на основі моделі ргр А^., є архаїчними, представлені такими прикладами: при лихій хуртовині [УНД 1972: 328], при лихій годині [УНД 1972: 327, 331], при нещасливій годині [Д 1959: 18; УНДІП 1990: 94].

Тексти дум демонструють лінійну розбудову зазначеної моделі - за рахунок уведення означень-прикметників і займенників прикметникового типу: при нещасній моїй хуртовині [УНД 1972: 335, 342, 355, 338(3)] та за рахунок поєднання з ідентичними моделями: при бідній годині, / При нещасливій моїй злій хуртовині [УНД 1972: 333], при бідній, при нещасній хуртовині [УНД 1972: 336], При злій хуртовині, / При нещасливій годині [УНД 1972: 329; УНДІП 1990: 95]

Модель «Сполучник (частка) + іменник, сполучник + іменник».

Означена модель представлена варіантними конструкціями:

- согр N согр N не світ-то, не зоря [УНД 1972: 332]; не світ, не тьма [УНД 1972: 343];

- согр N согр N ні світ, ні тьма [НД 1986: 103];

- і согр N і согр N і не світ, і не зоря [УНД 1972: 329];

- согр й ні N а согр N ще й ні світ, а ще тьма [УНД 1972: 337].

Указаний різновид адвербіальних текстово-образних універсали характерний для багатьох жанрів фольклорних епічних творів.

Висновки. Отже, адвербіальні текстово-образні універсалі! зі значенням часу представлені трьома підгрупами: 1) текстово-образні універсалі!, які містять вказівку на те, коли відбувається дія, процес, стан; 2) текстово-образні універсалі!, що визначають вихідну точку часового відтинку певно! події; 3) текстово-образні універсалі!, які визначають часову тривалість чогось; 4) адвербіальні текстово-образні універсалі!, що вказують на певний проміжок часу - на його початок і кінець.

З логіко-граматичного погляду адвербіальні текстово-образні універсалі! зі значенням часу реалізуються з допомогою моделей «Прикметник (числівник) + іменник у Родовому відмінку», «Прийменник з (із) + іменник у Родовому відмінку», «Прийменник з + прикметник + іменник у Родовому відмінку + прийменник до + прикметник», «Прийменник на + прикметник + іменник у Знахідному відмінку + прийменник на + іменник у Знахідному відмінку», «Прийменник + займенник + іменник у Знахідному відмінку», «Прийменник в + іменник у Знахідному відмінку», !! ускладнений варіант - «Прийменник в + прикметник + іменник у Знахідному відмінку», «Прикметник + іменник у Орудному відмінку», «Прийменник з + прикметник + іменник у Орудному відмінку», «Прийменник о (об) + іменник у Місцевому відмінку» та ін.

Адвербіальні тестово-образні універсалі! із часовою семантикою є своєрідними маркерами фольклорного дискурсу взагалі та думового зокрема.

Література

1. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Т. Ш. Синтаксис. Пунктуация. Москва : Просвещение, 1981. 271 с.

2. Беценко Т. Мова думового епосу: Словник епітетів, складних слів, тавтологічних і плеонастичних структур, географічних найменувань і релігійних понять. Суми : Вид-во СумДПУ ім. А.С. Мака- ренка, 2008. 108 с.

3. Беценко Т. Текстово-образні універсалі! думового епосу: структура, семантика, функці! : монографія. Суми : Вид-во СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2008. 400 с.

4. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / пер. с англ. ; отв. ред. и сост. М.А. Кронгауз ; вступ. статья Е.В. Падучевой. Москва : Русские словари, 1996. 416 с.

5. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія українсько! мови. Ки!в : Пульсари, 2004. 400 с.

6. Грица С.И. Украинская песенная эпика. Москва : Сов. композитор, 1990. 262 с.

7. Думи / упор., підгот. текстів, вступне слово та прим. М.П. Стельмаха. Ки!в : Держвидав. худ. л-ри, 1959. 187 с. [Д 1959]

8. Думи / упор. текстів, вступна стаття, примітки та коментарі ГА. Нудьги. Ки!в : Рад. письм., 1969. 235 с. [Д 1969]

9. Колшанский ГВ. Объективная картина мира в познании и языке. Москва : Наука, 1990. 107 с.

10. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 303 с.

11. Народні думи / упоряд., пер., прим. С. Мишанича. Київ : Дніпро, 1986. 173 с. [НД 1986]

12. Путилов Б.Н. Эпическое сказительство: Типология и этническая специфика. Москва : Издат. фирма «Восточная литература» РАН, 1997. 295 с.

13. Українська фольклористика : словник-довідник. Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. 448 с.

14. Українські народні думи та історичні пісні / упоряд., приміт.

О.М. Таланчук ; передм. Б.П. Кирдана. Київ : Веселка, 1990. 239 с. [УНДІП 1990].

15. Украинские народные думы / підг. текстів, вст. ст. Б.П. Кирдана. Москва : Наука, 1972. 560 с. [УНД 1972].

16. Цивьян Т.В. Лингвистические основы балканской модели мира. Москва : Наука. 1990. 203 с.

17. Чапля І.К. Прислівники в українській мові. Харків : Вид-во Харківського ордена Трудового Червоного прапора державного університету ім. О.М. Горького, 1960. 124 с.

Размещено на Allbest.ru