Вплив особистості перекладача на результат художнього перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ОСОБИСТОСТІ ПЕРЕКЛАДАЧА НА РЕЗУЛЬТАТ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ

(на матеріалі перекладу оповідання Фр. Кафки "Der Landarzt")

переклад художній кафка landarzt

І. Сидоренко, студ.

Інститут філології КНУ імени Тараса Шевченка, м. Київ

Статтю присвячено аналізу аспектів впливу особистості перекладача на результат художнього перекладу, що проілюстровано прикладами перекладів оповідання Фр. Кафки "Der Landarzt".

На відміну від текстів наукових та офіційно-ділових, які передають раціональні думки автора, художні тексти мають два складники текстової інформації: на раціонально-логічну інформацію, як основу змісту, накладається естетично-художня інформація. Коли перекладач має справу з художнім текстом, він спочатку осмислює логічну основу, на яку спирається художній образ і дбає про те, як передати раціонально-понятійний смисл, а потім визначає ті засоби, що викличуть у реципієнта відповідні естетичні почуття [3, 7].

У процесі художнього перекладу неминуче відбувається творча взаємодія індивідуальностей автора оригіналу і перекладача. Це реально існуючий процес, який потребує теоретичного осмислення. Проте такому осмисленню перешкоджають дві крайнощі: об'єктивістське уявлення про переклад як про копію оригіналу і суб'єктивістська концепція перекладу як процесу, тотожного оригінальній творчості.

Об'єктивістські уявлення ґрунтуються на наївній вірі в можливість дослівного перекладу, в якому усе було б так само, як в оригіналі. Прихильники ж суб'єктивістської концепції вважають, що обстоюють творче начало в перекладі, розуміючи під ним, по суті, необмежену свободу творчості, поштовх до якої дає оригінал.

Зрозуміло, що в реально існуючій різноманітності перекладачів стосунки між перекладачем і автором мають різний вигляд. Перекладач недосвідчений, який недостатньо володіє рідною мовою, отже, не може виявити власної індивідуальності, тяжіє до буквалістського копіювання тексту - і зазнає поразки. З-під його пера виходить антихудожній, немічний твір. Пере- кладач-суб'єктивіст, який прагне відтворити оригінал відповідно до власної психологічної настанови, а не до настанови його автора, підминає під себе індивідуальність автора першотвору й "перемагає" його. Він дає читачеві новий твір, який має з оригіналом спільну назву й кілька деталей, проте не є відображенням оригіналу [4, 10-12].

Але існує й третій варіант стосунків між перекладачем і автором. Талановитий перекладач, який має власну індивідуальність, скеровує її на те, щоб якнайглибше зрозуміти і якнайповніше втілити засобами рідної мови оригінал. Він свідомо підпорядковує свою індивідуальність особі автора оригіналу. Він усвідомлює себе як провідника ідей та образів першотвору, з якими прагне познайомити співвітчизників, при цьому намагаючись відтворити індивідуальний "почерк" автора, передати його голос засобами своєї мови [6, 132].

Звісно, повної тотожності між оригіналом і перекладом досягнути неможливо. Переклад може бути лише адекватним, відносно рівнозначним оригіналові літературним твором, може безкінечно зливатися з оригіналом, але остаточно з ним він не зіллється ніколи, адже переклад має свого творця, свій мовний матеріал і своє життя у мовному, літературному і соціальному оточенні, яке відрізняється від природи оригіналу. Діалектика цього взаємозвя'зку полягає в тому, що переклад породжується оригіналом, залежить від нього, але водночас володіє відносною самостійністю [2, 8].

З'ясуємо, з чого ж постає ця самостійність. По-перше, перекладач самостійно обирає, як він буде здійснювати переклад: за допомогою лексико-граматичних трансформацій чи денотатив- ним шляхом, тобто вільно обираючи засоби мови перекладу для передачі повідомлення на мові оригіналу і таким чином інтерпретуючи його [5, 55]. По-друге, оскільки художні твори, якою б мовою вони не були створені, передають почуття автора, які потім сприймаються реципієнтом, то великого значення набуває також і художньо-естетична рецепція перекладача, яка дасть йому можливість опанувати не тільки відчуття, а й дійсність, яку зображує автор, і вірно відтворити зміст літературного твору. Зрозумівши текст оригіналу (тобто сприйнявши його як первинний реципієнт) і потім відтворивши його мовою перекладу, перекладач має посприяти тому, щоб перед читачем створився адекватний образ, який викличе у нього відповідні асоціації. Однак рецепція художнього твору не буває абсолютно однаковою у різних індивідів, тому що рецептором виступає людина із своєю неповторною індивідуальністю. І саме тому перекладацька компетенція, а саме запас знань і досвіду, своєрідність мислення, виховання і освіти, літературних уподобань, специфіка формування світогляду і особистості у перекладача може значно відрізнятися від авторської. Отже, для перекладача як для рецептора необхідно досягти такого рівня знань і естетичного сприйняття, який дозволив би йому сприймати весь об'єм сми- слового та емоційного змісту, який об'єктивно міститься у творі [1, 24-25].

Аналіз явища впливу особистості перекладача на результат перекладу здійснюється у цій статті на матеріалі перекладів Івана Кошелівця та Олекси Логвиненка оповідання Ф. Кафки "Сільський лікар". За наявності двох окремих перекладів видається можливим не лише їхнє детальне порівняння між собою, а й визначення рис, які є характерними саме для цих перекладачів. Констатуємо, що перекладацькі рішення часто відрізняються одне від одного, а також в окремих випадках інтерпретують зміст оригіналу та авторський стиль.

Зокрема, І. Кошелівець словосполучення "in einem 10 Meilen entfernten Dorf' перекладає дослівно: "у селі, віддаленому на десять миль", у той час як О. Логвиненко, випустивши "entfernten”, досяг більш прийнятного з огляду на український узус перекладу: "за десять миль у селі". Це випущення слід вважати виправданим. Подібна тенденція зберігається і у реченні "Starkes Schneegestцber fьllte den weiten Raum zwischen mir und ihm”. І.Кошелівець відтворює все дослівно: "Сильна снігова хуртовина виповнювала великий простір межи мною й ним", повністю зберігши структуру речення. О.Логвиненко певним чином її змінює (іменник "Schneegestцber" він замінює дієсловом "мести"), але завдяки цьому вдало викликає в українського читача зрозумілу йому асоціацію: "На всьому просторі між ним і мною мело", тому дана заміна не безпідставна. Словосполучення "in den Pelz gepackt” І.Кошелівець перекладає дослівно як "загорнувшись у хутро", не відшукавши адекватний відповідник в українській мові. О. Логвиненко обирає еквівалентний відповідник, який відтворює зміст, проте вдається до конкретизації: "загорнувшись у кожушанку" (згідно із тлумачним словником української мови, кожушанка - шуба з овечої шкури, зверху вкрита сукном [10, 438]). Але з тексту оригіналу невідомо, з якого саме матеріалу пошитий цей одяг, тому конкретизація у цьому випадку невиправдана."Weltverbesser” І.Кошелівець перекладає буквально, просто розклавши слово на два компоненти: "уліпшувач світу", у той час як О. Логвиненко відшукує в українській мові повний еквівалентний відповідник "утопіст", після цього ще й пояснюючи значення слова. З огляду на це перекладацьке рішення І. Кошелівця абсолютно безпідставне. Цікавий аспект становить собою і переклад І.Кошелівцем слова "die Instrumententasche": "торбинка для інструментів". У словнику ж лексико-семантична парадигма значень слова "die Tasche" чітко окреслена - сумка, торба, портфель; дорожна сумка [11, 599]. Отже, у цьому випадку мала вплив особистість самого перекладача, котрому як первинному реципієнту стало жаль головного героя, і власне враження він переніс на свій переклад, додавши до слова зменшувальний суфікс -инк. Натомість у варіанті перекладу О. Логвиненка "лікарський саквояж" має місце конкретизація значення, при чому вплив власної особистості на результат перекладу тут відсутній. Тому вважатимемо, що це перекладацьке рішення прийнятне. Дослівно намагається відтворити І.Кошелівець і словосполучення "infolge der Ьberstrengung" - "у висліді перенапруження". "Вислід" (результат, наслідок [10, 111]) є діалектизмом, чого вдало уникає

0. Логвиненко. Хоч він і вдається до декомпресії і розширює структуру речення присудком ("не витримав надмірних перена- вантажень"), проте його варіант сприймається читачем краще, тому дане доповнення слід вважати виправданим. Ще один діалектизм зустрічається у І. Кошелівця у реченні "Мене гейби виносять з візка". Натомість О. Логвиненко відшукує повний еквівалентний відповідник для прислівника "fast" і діалектизм не вживає: "Мене мало не на руках знімають із брички". Речення "In dem engen Denkkreis des Alten wьrde mir ьbel" також перекладене у

1. Кошелівця діалектним словом "канудить", хоча на прикладі перекладу О.Логвиненка видно, що цього можна було уникнути: "Мені навіть прикро думати, що старий думає так обмежено".

Зустрічаються у перекладі І.Кошелівця застарілі слова і вузь- ковживані словосполучення, яких слід уникати під час перекладу. Наприклад, "Gespann" у нього перетворюється на "парови- цю" (розмовне застаріле слово [10, 706]), з огляду на це "запряг" О.Логвиненка - раціональний вибір. Перекладаючи словосполучення "man weiЯ nicht" І. Кошелівець замість того, щоб відшукати повний еквівалентний відповідник, відтворює його структурою, яка читачем буде сприйнята не відразу: "чоловікові і не в голові". Аналогічна ситуація спостерігається і під час перекладу ним "es fдllt mir nicht ein” - "мені й не в думці". Тому варіанти перекладу О. Логвиненка ("часом людина й сама не пам'ятає", "я й не думаю"), які відповідають узусу української мови, є обґрунтованими рішеннями. В інтерпретації І.Кошелівця "die unbeherrschbaren Pferde” - це "непогамовані коні". Цього рідковживаного дієприкметника вдало уникає другий перекладач, застосувавши описовий переклад підрядним означальним реченням: "коні, з якими сам чорт не звладає". Одночасно спостерігаємо додавання сталого виразу, що призвело до підсилення ознаки. Наявне рідковживане слово і у перекладі О. Логвиненка - ”in dem niedrigen Verschlag” - "у закапелку" (закапелок - невелике тісне приміщення, прибудова [10, 300]). Історичний термін зустрічається у І. Кошелівця: "vom Bezirk angestellt” - "я призначений сюди з повіту". Проте викликає сумнів доречність даного терміну, адже повіт - це складова частина губернії у дореволюційній Росії [10, 813], а інформація про те, що герой оповідання знаходиться саме у Росії, відсутня.

Ще однією характерною рисою перекладів І. Кошелівця можна назвати випущення окремих словосполучень та речень, наявних в оригіналі. У реченні "Aber das Pferd fehlte, das Pferd!" дворазове повторення автором слова "кінь" підсилює занепокоєння його героя, зайвий раз звертаючи увагу читача на проблему, яку порушує автор. Проте перекладач безпідставно випускає це повторення. Взагалі відсутні в перекладі речення "Die Schwester hat einen Stuhl fьr meine Handtasche gebracht" та "Es ist eine Schmach". Зміст у деяких реченнях відтворений за допомогою засобів, які можуть створити дивні асоціації у читача. Зокрема, "...dann sind mir Augen und Ohren von einem zu allen Sinnen gleichmдЯig dringenden Sausen erfьllt” в його інтерпретації звучить як "...а тоді рівномірний пронизливий свист глушить мої почуття, забиваючи очі й вуха". Читачеві буде непросто уявити, яким саме чином свист може забити очі. В окремих реченнях зміст оригіналу перекладач відтворює, абсолютно змінивши значення, яке було в першотворі. Зокрема, "Du bist ja auch nur irgendwo abgeschьttelt, kommst nicht auf eigenen FьЯen” він безпідставно перекладає українською мовою як "Ти чимсь прибитий і тримаєшся на ногах". Речення ”Man weiЯ nicht, was fьr Dinge man in eigenen Hause vorrдtig hat" в його інтерпретації звучить "Чоловікові й не в голові, що за речі трапляються на його власному обійсті" (прикметник "vorrдtig" проігноровано). Таких грубих перекладацьких помилок у перекладі О. Логви- ненка не помічено.

У перекладах І. Кошелівця відзначається також превалювання дієприкметників активного стану, вживання яких не відповідає узусу української мови. Словосполучення "vom Schnee ьberhдuft" він перекладає як "засипуваний", у той час як Логвиненку вдається знайти граматично правильний, частково еквівалентний відповідник: "вгрузаючи в снігу". "Der unbenutzte Schweinestall” у І. Кошелівця перетворюється на "невживаний свинюшник", тому описовий варіант О. Логвиненка " хлів, де вже багато років не було жодної свині" є обгрунтованим, адже він враховує норми мови перекладу. Речення "Ich hцre die Tьrkette klirren, die sie vorlegt" в інтерпретації Кошелівця звучить як "Я почув, як загримів ланцюг, накинений нею на двері". Натомість О. Логвиненко додає підрядне означальне речення, досягши і відтворення змісту, і дотримання норм української мови: "Я чую, як брязкає ланцюжок, що його дівчина накидає за собою на двері". Проігноровано граматичні норми української мови І. Кошелівцем і під час перекладу словосполучення "immer unbeweglicher werdend”. Намагаючись скалькувати оригінал, він вживає прикметник вищого ступеня у поєднанні із прислівником: "дедалі неповороткіший". Проте О. Логвиненко знаходить у мові перекладу дієслово, яке служить для позначення втрати можливості когось рухатися від холоду: "ціпеніючи від холоду" і тому цей варіант перекладу слід вважати більш доречним.

У деяких випадках І. Кошелівець дозволяє собі додавання конотацій, яких у першотворі немає. Речення ”Ein Mann zeigte sein blauдugiges Gesicht” отримує в нього інше забарвлення завдяки фразеологізму "вп'ястися очима", що означає "пильно, не відриваючись, дивитися на когось, що-небудь"[10, 160] ("чолов'яга вп'явся в мене синіми очима"). Проте у тексті оригіналу відсутня інформація про те, як саме чоловік дивився на героя. Словосполучення ”wie Holz in der Strцmung” він перекладає "як тріска на бистрині", додавши підсилювальну конотацію (бистрина - місце, де найшвидше тече вода в річці [10, 49]), хоча die Strцmung - це просто течія. У словосполучення ”in dem engen Denkkreis” він додає образливу конотацію, переклавши його розмовним словом "тупоголовість". Аналогічна ситуація спостерігається і при перекладі ним слова ”die Vertraulichkeit”: "панібратство", яке є розмовним. Зустрічається додавання негативної конотації і у О. Логвиненка. ”Da ist niemand im Dorf' в нього перетворюється на "Жодна собака в селі". Але в тексті це лайливе слово відсутнє, тому додавання це слід вважити неприйнятним. Навпаки, опускає конотацію, яка є у першотворі, О. Логвиненко під час перекладу речення 'Mein Pferd ist verendet”. Дієслово "verenden” вживається для смерті тварини, яка помирала довго та в муках [9, 700]. Тому очевидно, що переклад "Мій кінь здох" вищезазначеної конотації не передає. З огляду на це, варіант перекладу І.Кошелівця слід вважати повним еквівалентним відповідником: "Мій кінь сконав". Аналогічна ситуація спостерігається і під час перекладу О. Логвиненком "Der Bezirk mдrtert mich". Дієслово "mдrtern” вживається для позначення дій, які приносять фізичні муки [9, 432]. Тому варіант О. Логвиненка "вся округа мене тероризує" передає лише значення слова, стилістична конотація при цьому відсутня. І. Кошелівець знаходить повний еквівалентний відповідник - "мордувати" і відтворює завдяки цьому також і стилістичне забарвлення дієслова. Обидва перекладачі вдалися до додавання грубої конотації у словосполучення ”mit einem StoЯ aus dem Bett zu treiben”, яка у першотворі відсутня. У Кошелівця це "носаком вибити", а у Логвиненка - "утришия гнати". Подібні перекладацькі рішення неприйнятні, адже змінюють стилістичне забарвлення, яке надавав автор своєму твору.

Детально аналізуючи переклад О. Логвиненка, видно, що цей перекладач часто вдається до вживання фразеологізмів там, де вони відсутні в першотворі. Речення "Starkes Schneegestцber fьllte den weiten Raum zwischen mir und ihm" в його інтерпретації звучить як "Між ним і мною мело так, що світу Божого не видно"; "...nimmt meine Drohung nicht ьbel” - "пропускає мою погрозу повз вуха"; "Am liebsten kratzte ich dir die Augen aus” - "Аж руки сверблять, видряпати тобі очі"; ”Das war meine ganze Ausstattung”- "Це все, чим нагородив мене Бог"; ”Ein Nachfolger bestiehlt mich” - "Мій наступник оббирає мене до нитки". Проте усі ці фразеологізми передають той зміст, який є у першотворі і тому цей переклад можна вважати адекватним.

Іноді О. Логвиненко додає від себе лексичні засоби, які викличуть у читача таке враження, ніби він сам є свідком дії, яка відбувається в оповіданні. Наприклад, у реченні "Die Tьr цffnete sich und klappte” читаємо "Дверцята відчинились і загойдалися, хляпаючи, на завісах". Вірогідно, що додаючи дієприслівник "хляпаючи", він намагався викликати у читача звукову асоціацію.

Слід звернути увагу на те, як підійшли обидва перекладачі до лайливих слів, які неодноразово зустрічаються у першотворі. Зокрема, розмовне лайливе "das Vieh” (яке ще й служить для позначення худоби [9, 725]), вони обидва переклали як "тварюка". Такий переклад слід вважати повним еквівалентним відповідником. ”Der ekle Pferdeknecht” відтворено в обох перекладах так само повним еквівалентним відповідником - "огидний", "мерзотник". Це стосується і "das Gesindel” - "потолочі", "наволочі". Можна зробити висновок, що слова з негативною конотацією в обох варіантах перекладу відтворені адекватно.

Тож, для І.Кошелівця є характерними:

> буквалістичний переклад;

> додавання (зокрема, слів із додатковою конотацією);

> вилучення слів та словосполучень;

> вживання рідковживаних слів та діалектизмів;

> превалювання дієприкметників активного стану;

> ігнорування узусу мови перекладу.

Для О. Логвиненка:

> конкретизація значень;

> додавання речень та словосполучень, які служать для кращого розуміння тексту читачем;

> невелика кількість рідковживаних слів;

> збереження узусу мови перекладу.

Та чи всі дані перекладацькі стратегії посприяли тому, щоб найкраще відтворити першотвір мовою перекладу? Слід уникати буквалістичного перекладу, при якому внаслідок механічного калькування форми першотвору перекручується ідейно-образна інформація змісту, не передається стилістична функція та порушуються мовні норми. Лексичні додавання у тексті перекладу бувають необхідними лише тоді, коли той чи інший смисл у тексті оригіналу передається іншими - наприклад, граматичними - засобами, які неможливо застосувати у мові перекладу. Про жодні смислові додавання у цьому випадку мова не йде, оскільки в тексті перекладу повинна бути вміщена однакова інформація з текстом оригіналу. Вилученню при перекладі підлягають найчастіше слова, які є семантично зайвими, тобто які виражають значення, зрозумілі з тексту і без їхньої допомоги. Інших опущень слід уникати тому, що це призводить до неправильної передачі перекладачем раціонально-смислової інформації, що міститься у першотворі. Не слід у тексті перекладу допускати превалювання діалектизмів та рідковживаних слів, які стануть на заваді реципієнту адекватно сприйняти текст. Помилки у мовній нормі та узусі можуть настільки вплинути на сприйняття, що затьмарять смисл сказаного або написаного. Слід пам'ятати, по-перше, що еквівалентність тексту оригіналу та тексту перекладу базується не тільки і не завжди на відносній тотожності змісту, а міра мовної нормативності й узуальності є суттєвим фактором такого роду. По-друге, велика кількість нормативно-мовних помилок і узуальних відхилень у тексті перекладу викликає у адре- сата перекладу сумнів щодо компетенції перекладача, недовіру до нього як до мовного посередника.

Перспектива: провести перекладацький аналіз інших оповідань Кафки з метою узагальнення характерних перекладацьких стратегій кожного з перекладачів. Це надасть можливість виділити складові особливості перекладача, які впливають на адекватність художнього перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Виноградов В. С. Лексические вопросы перевода художественной прозы / В. С. Виноградов. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978 - 174 с.

2. Гинзбург Л. В. Над строкой перевода: Ст. разных лет / Л. В. Гинзбург. - М. : Сов. Россия, 1981. - l44 с.

3. Зарицький М. С. Переклад: створення та редагування : посібник / М. С. За- рицький. - К.: Парламентське видавництво, 2004. - 120 с.

4. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу : навчальний посібник / В. В. Коп- тілов. - К. : Юніверс, 2002. - 280 с.

5. Мирам Г. Э. Профессия: переводчик. - 4-е изд. / Г. Э. Мирам. - К. : Эльга, Ника-центр, 2006. - 160 с.

6. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода / Я. И. Рецкер. - М. : "Международные отношения", 1974. - 216 с.

7. Кафка Франц. Твори : оповідання, романи, листи, щоденники / Франц Кафка ; передм. Д. Затонського. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. - 592 с.

8. Кафка Франц. Перетворення : оповідання у перекладі Івана Кошелівця / Франц Кафка ; перекл. з нім. - Львів : ЛА "Піраміда", на замовлення приватного підприємця Говда І. В., 2005. - 208с.

9. Duden Bd. 10 Bedeutungswцrterbuch. Wortbildung und Wortschatz. - Mannheim, Leipzig, Wien, Zьrich. Dudenverlag, 1985. - 797 S.

10. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. - 1440 с.

11. Мюллер В. Великий німецько-український словник - Близько 170 000 слів та словосполучень - 2-е вид., випр. та доп. / В. Мюллер. - К. : Чумацький шлях, 2007. - 792 с.

Размещено на Allbest.ru