Відтворення особливостей оповіді у поемі Дж. Байрона "Дон Жуан" в українських перекладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відтворення особливостей оповіді у поемі Дж. Байрона "Дон Жуан" в українських перекладах

В. Масановець

У статті досліджено ключові особливості оповіді поеми Байрона "Дон Жуан" та проаналізовано способи їх відтворення в перекладах С. Голованівського та В. Богуславської.

Байрон - визнаний віртуоз слова. І говорячи про це, ми акцентуємо увагу не на тому, чи поет змінював свої рими, вносив поправки, а чи не торкався написаного взагалі. Важливим є ефект присутності читача при створенні поеми, долучення до акту творення, що відчуває читач, коли тримає в руках поему "Дон Жуан". Байронзвертаєтьсябезпосередньодочитача, радитьсязнимілишаєйомуправовибору: "...few are slow / In thinking that their enemy is beat / (Or beaten, if you insist on grammar, though / I never think about it in a heat)" (VII, 42) [8, 631].

Об'єктом цього дослідження обрано оригінал поеми Байрона "Дон Жуан" та його переклади: С. Голованівського та В. Богу- славської. Предметом дослідження є відтворення особливостей оповіді поеми в українських перекладах. Наш аналіз дає картину особливостей оповіді, важливих для створення повноцінного перекладу. Їх і розглянемо в цій статті.

Поема "Дон Жуан" займає особливе місце в творчому доробку Байрона. Він писав свій твір протягом п'яти років з перервами. Це було дивно для поета, який звик створювати поему або драму за лічені дні, максимум тижні, працювати на одному диханні і не повертатися до створеного, не редагувати, не переписувати [5, 235]. Байрона в його спробі "висміяти все на світі", - а саме таким був початковий намір поета, - розуміли далеко не всі. Видавець Мерей, орієнтуючись на "масового читача" та сприймаючи видавничу справу передусім як бізнес, щоразу в листах до поета вимагав змінювати та переписувати пісні поеми, на що Байрон, не зраджуючи вдачі норовливих предків, відповідав досить недвозначно: "Розріжте мене на частини, четвертуйте мене в "Куотерлі", розкидайте всюди (...), якщо хочете, виставте мене на посміховисько перед людьми й богами, але не вимагайте від мене змін, тому що зробити їх я не можу - я впертий і ледачий - і це істинна правда" [5, 236].

Поема залишилась незавершеною через смерть Байрона. Але, як зазначає С. Павличко: "Загалом складається враження, що вона (поема - примітки мої. - М. В.) взагалі не могла завершитися, а Байрон не закінчив її не тому, що обірвалося його життя, а тому що поема взагалі не мала фіналу. Будь-який кінець не відповідав би естетичній ідеї хаосу, нескінченності виявів життя, які описував автор" [5, 246]. На нашу думку, хаотичною можна назвати і саму оповідь в поемі лише з тією приміткою, що це своєрідний "творчий" хаос, з якого постає ціла система.

Розглянемо деякі особливості оповіді та варіанти їх відтворення в перекладі детальніше.

Авторський задум щодо розмірів та структури поеми змінювався в процесі написання, про що Байрон зазначає як у листах друзям, ділячись із ними планами, так і розмірковує безпосередньо у віршах-октавах: "Mypoem'sepic, andismeanttobe/ Dividedintwelvebooks (...)" (I, 200) [8, 428]. Водночаспоетхарактеризуєсвоюманерутакимчином: "I ne'er decide what I shall say, and this I call / Much too poetical. Men should know why / They write, and for what end; but, note or text, / I never know the word which will come next" (IX, 41) [8, 688]. Іпродовжуєв 42-ійоктаві: "So on I ramble, now and then narrating, / Now pondering: - it is time we should narrate" [8, 688].

За словами О.Чередниченка, віршований твір повинен мати певну художню цінність, що формується на рівнях, релевантних для організації поетичного мовлення, і переклад в ідеалі повинен мати таку саму, як і в оригіналі, художню цінність, відтворену на тих самих рівнях [7, 13]. На нашу думку, одним з найважливіших завдань для перекладачів є необхідність відтворити "хаотичність", байронівську "вольність" в манері письма на максимальній кількості рівнів: лексичному, синтаксичному та інших.

Названа особливість поеми чітко проглядається у 81-ій октаві XVI пісні, де автор не вдаючись у подробиці і не докладаючи особливих зусиль, аби зберегти правдоподібність, сідає зі своїм героєм за один стіл.

And lo! upon that day it came to pass,

I sate next that o'erwhelming son of heaven,

The very powerful parson, Peter Pith,

The loudest wit I e'er was deafen'd with.

XVI, 81 [8, 865]

Був серед них і Пітер Пітт горлатий,

що заслужив і шани, і хвали.

Мене смішив би, мабуть, кожний дотеп,

якби не чув його не раз я доти б.

(перекл. С. Голованівського) [1, 528]

Увага! Здивувався не на жарт,

Як довелося поглядом зустрітися - З ким Пітер Піт - сам, власною персоною,

Ледь не причетний янгольського сонму він.

(Перекл. В. Богуславської) [2, 493]

У цьому уривку Байрон недвозначно пише про те, що він "сидів поряд" з героями поеми ("Isatenextthato'erwhelmingsonofheaven"). Таким чином, можна стверджувати, що автор втручається в розповідь, хід подій так, як вважає за потрібне, не особливо намагаючись дотримуватися якоїсь однієї манери.

Проаналізувавши обидва українські переклади, бачимо, що у варіанті С. Голованівського цей момент втрачено. Умовна конструкція "мене смішив би, мабуть, кожний дотеп" не сприймається читачем як свідчення присутності оповідача безпосередньо серед персонажів поеми. У перекладі Богуславської Байрон конкретно розповідає нібито про випадок з власного життя, як саме він зустрівся поглядом з Пітером Пітом. Тобто, можна зробити висновок на користь В.Богуславської, яка зберігає особливість стилю байронівської оповіді.

Першим критикам поеми не подобалися різкі переходи від серйозного до смішного і навпаки. Але автором ці переходи не сприймалися як абсурдні, навпаки, вони визначали суть самого життя. Сказати про нього правду - таким було головне завдання, яке ставив перед собою поет [5, 239]. За словами дослідника байронівсь- кої мови Є. Клименка, ліричний стиль поета відзначається емоційною напруженістю, а стиль його сатир - великою гостротою. Обидві визначальні риси можна знайти в "Дон Жуані". Для прикладу візьмімо октаву, написану в ліричному ключі, щоб мати змогу встановити, чи вдалося перекладачам відтворити її особливість:

It was the cooling hour, just when the rounded Red sun sinks down behind the azure hill,

Which then seems as if the whole earth is bounded,

Circling all nature, hush'd, and dim, and still,

With the far mountain-crescent half surrounded On one side, and the deep sea calm and chill Upon the other, and the rosy sky With one star sparkling through it like an eye.

II, 183 [8, 479]

В час надвечірній, коли сонце жар У лазуровій прохолоді тлумить,

Коли, здається, всенький світ лежав У мовчазній і лагідній задумі,

Півколом гори мріли, як межа Морській глибокій охололій стумі,

В рожевім небі зірка одинока,

Зажевріла, як всевидюще око.

(Перекл. В. Богуславської) [2, 108]

Був милий час вечірнього спокою із холодком, властивим тій порі, коли криваве сонце за горою сідає, щоб спочити до зорі, і світ сповито тишею такою, що порух серця чути... а вгорі недвижно сяє зірка одинока, подібна до розплющеного ока.

(Перекл. С. Голованівського)[1, 135]

Як бачимо, загальний зміст уривку збережено в обох перекладах. Октава сповнена замилування природою. У ній Байрон виступає щирим ліриком. У цьому місці поеми він описує прогулянку двох закоханих молодих людей, котрі насолоджуються дарованим долею надвечір'ям. Поет не використовує іронії чи гри слів. Його мова наповнена епітетами (coolinghour, redsun, azurehill, deepsea, rosysky).

У В.Богуславської Байрон сентиментальний. Вона вдається до зменшувально-пестливих суфіксів: світ у поета "всенький", а в попередній октаві "матусю ще раніше Бог узяв". Байрон С. Голованівського, навпаки, по-чоловічому стриманий. Вико- ристаний ним іменник "холодок", скоріше вказує на зменшення ступеня інтенсивності явища, аніж додає перекладу сентиментальності: на заході сонця повітря ще досить прогріте, тож іменник "холод" вніс би певний дисонанс в опис.

Очевидно, що обом перекладачам вдалося донести комунікативну мету до українського читача, таким чином зберігши ще одну особливість оповіді: контраст між різними тональностями твору.

Байрон вільно оперує часопростором. За влучним висловом Лезлі Марченд, Байрон виступає таким собі "оповідачем- шоуменом" [10], але час від часу полишає це амплуа і говорить від свого власного імені, не залишаючи жодних сумнівів, що промовляє саме він, Байрон, не як вигаданий "видавець", а як людина, яка переймається пороками суспільства і критично ставиться як до цілого світу, так і до себе.

They accuse me - Me - the present writer of The present poem - of - I know not what- A tendency to under-rate and scoff At human power and virtue, and all that;

And this they say in language rather rough.

Good God! I wonder what they would be at!

I say no more than hath been said in Dante's Verse, and by Solomon and by Cervantes;

VII, 3 [8, 621]

Вони мені приписують провину - Мені, що в цій поемі (де і в чім?)

Людських чеснот я добру половину Висміюю зловмисно без причин У віршах недовершених. А ви не Наплутали з адресою? І чим Я проти правди погрішив, педанте?

Хіба я саркастичніший за Данте,

(перекл. Богуславської) [2, 249]

Яких собак уже мені на шию не вішали! Казали, що, на жаль, з людських чеснот сміятися я смію, ганьблю добропорядність та мораль.

Для чого тут здіймати веремію і надто натискати на педаль?

Та ви неупереджено погляньте, що говорив Сервантес або Данте!

(перекл. Голованівського) [1, 280]

Маємо справу з сарказмом Байрона, який намагається захистити свій твір від нападок з боку видавців, знайомих і навіть друзів. Очевидно, в цій октаві Байрон і оповідач - єдине ціле. Поет підкреслює, що розповідає саме про себе: "Мені, що в цій поемі". В. Богуславська зберігає уточнення і воно цілком доречне. У перекладі С.Голованівського оповідач також фактично ототожнюється з Байроном, але відсутність уточнення позбавляє текст байронівського "спілкування" з читачем. На нашу думку, такі уточнення, звертання, роздуми тощо апелюють до читача і, таким чином, становлять одну з визначальних рис оповіді.

Як пише Лезлі Марченд, іноді видається заманливим розглядати "Дон Жуана" просто як роман у віршах, в якому автор час від часу звертається до читача, щоб моралізувати, повчати чи філософствувати, як це робили Текерей чи Дікенз". Байрон був добре знайомим з творами Філдінга і Стерна. Манера Байрона цілком у дусі Стерна, чия грайлива несмішлива серйозність на захист власних відступів як частини плану і структури "Трістрама Шенді" цілком відповідає смакам поета. Але дослідник зазначає, що відступи Байрона виходять за межі коментарів, які стосуються героїв чи подій у творі, і справді містять автобіографічні спогади [10].

He could, perhaps, have pass'd the Hellespont,

As once (a feat on which ourselves we prided)

Leander, Mr. Ekenhead, and I did.

II, 105 [8, 459].

Він, як Леандр, не тонучи у вирі, чи дехто ще з уславлених плавців, либонь, і Геллеспонт плекав надію перепливти, як, врешті, й я умію.

(перекл. С. Голованівського)

[1, 116]

У здібності його настільки вірю,

Що й Геллеспонт здолав би він, коли б

Була у тім потреба достеменна,

Як-от в Леандра чи бодай у мене.

(перекл. В. Богуславської)

[2, 89]. дон жуан байрон переклад

Йдеться про реальний факт з життя Байрона: хоча він і був кульгавим, але плавав чудово і одного разу поет вчинив символічний жест - переплив Геллеспонт від Сестоса до Абідоса, чим сам дуже пишався. Важливий епізод збережений в обох перекладах.

Аналіз певних аспектів оповіді в поемі Байрона "Дон Жуан" на матеріалі двох українських перекладів підводять нас до висновку,що перекладачам, очевидно, вдалося створити українські варіанти поеми, зберігши найголовніші наративні особливості поеми, серед яких довільність місця автора у творі, автобіографічні згадки, зміна стильової тональності та інші.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Байрон Дж. Г. Дон Жуан : Поема / Джордж Гордон Байрон; Ін-т літ-ри ім. Т. Г. Шевченка НАНУ; Пер. з англ.С. Є. Голованівського / Дж. Г. Байрон. - Харків : Фоліо, 2001. - 559 с.

2. Дон Жуан [Текст] / Д Г. Байрон ; пер. В. Богуславська. - К. : [б.в.], 2007. - 592 с.

3. Клименко Е. И. Байрон. Язык и стиль. Пособие по курсу стилистики английского язика / Е. И. Клименко. - М. : Из-во МГУ, 1960. - 112 с.

4. Корнилова Е. Н. От эпоса к роману : "Дон Жуан" Дж. Г. Байрона в свете исторической поэтики / Е. Н. Корнилова. - Режим доступу : /http://komilova. professorjoumal.ru/32

5. Павличко С. Байрон. Нарис життя і творчості // Зар. літ.: дослідження та критичні статті / С. Павличко. К., 2001. С. 153-271.

6. Пермінова А. О. "Дон Жуан" Дж. Г. Байрона та Є. Голованіського / А. О. Пермінова // Вісник Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. - Житомир: Житомир. держ. ун-т, 2007. - №. 33. - С. 149-153.

7. Чередниченко А. И. Лингвистические проблемы воссоздания образа в поэтическом переводе : Тексты лекцій / А. И. Чередниченко, Бех Петр Алексеевич ; МВ и ССО УССР.КГУ им.Т. Г. Шевченко. - Киев : КГУ, 1980. - 68 с.

8. Byron, Lord. George Gordon. Lord Byron - the major works; Oxford University Press. - Oxford, 2008. - 1092 p.

9. JIM COCOLA. Renunciations of Rhyme in Byron's Don Juan. - http://users. wpi.edu/~jcocola/publications/cocola.renunciations-of-rhyme-in-byrons-don-juan.pdf.

10. Leslie A. Marchand. Narrator and Narration in Don Juan. - http://www.jstor.org /discover/10.2307/30213171?uid=3739232&uid=2134&uid=2480164043&uui=2& uid=2480164033&uid=70&uid=3&uid=60&purchase-type=none&accessType=none&sid =21103767060853&showMyJstorPss=false&seq=16&showAshowA=false

Размещено на Allbest.ru