Термінологічні проблеми перекладу міждержавних угод (на матеріалі німецько-українських міждержавних угод)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Термінологічні проблеми перекладу міждержавних угод (на матеріалі німецько-українських міждержавних угод)

Н. Любчук, канд. філол. наук, доц.

Е. Лисюченко, магістрант

Анотація

переклад міждержавний угода мова

Ця стаття присвячена проблемі відтворення термінів при перекладі міждержавних угод. Розглянуто підходи до визначення поняття "термін" різними науковцями, проаналізовано структуру німецьких термінів, особливості перекладу складних термінів, механізм підбору відповідників, а також застосування перекладацьких трансформацій при перекладі.

Активізація співпраці між Україною і ЄС зумовлює необхідність підписання численних угод. Міжнародним правом передбачено, що угода укладається мовами обох сторін. Оскільки одним з принципів тлумачення багатомовних угод є принцип однакової достовірності текстів, написаних різними мовами, постає необхідність абсолютно точного відтворення кожного терміна, точного (недвозначного) формулювання кожної позиції. Розбіжності між правовими системами різних держав (зокрема України і Німеччини), розбіжності в обсязі значень термінів у різних мовах зумовлюють низку проблем, які потребують вирішення.

Загалом питання про специфіку термінів і способи їх перекладу завжди посідало особливе місце у зіставному мовознавстві й перекладознавстві: його розглядали у своїх працях з теорії перекладу В.Н. Комісаров, Я.І. Рецкер, В.І. Тархов, Т.Р. Кияк, А.С. Д'яков, З.Б. Куделько, І.В. Арнольд та інші.

Проте проблеми відтворення термінів у перекладах німецько-українських міждержавних угод невиправдано залишилися поза увагою і зумовлює актуальність обраної теми.

До визначення поняття «термін» існує кілька підходів. Так, В.Н. Комісаров, Я.І. Рецкер та В.І. Тархов визначають термін, як емоційно нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів [8, 23-24].

А.С. Д'яков, Т.Р. Кияк і З.Б. Куделько у своїй монографіїї "Основи термінотворення" наводять дві дефініції терміна, а саме визначення терміна Б.М. Головіним та І.С. Квитко, що, на їх думку, "відображають та синтезують різні міркування з цього приводу, які взаємно доповнюють одне одне" [5,10].

Так, наприклад, Б.М. Головін стверджує, що термін це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, виробничої, управлінської) [3, 62-67]. У свою чергу, російський культуролог та лінгвіст В.П. Даниленко характеризує це визначення як досить вдале та містке, хоча дещо він все таки ставить під сумнів, зокрема той факт, що всі терміни утворюються лише на базі іменника. Адже такою базою інколи можуть служити прикметники, дієслова, прислівники [4, 9].

"І.С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує цікаву "сумарну дефініцію": "Термін - це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відношення з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю, експресивною нейтральністю" [цитовано за: 5, 10-11].

На нашу думку, найвдалішою є дефініція терміна І. С. Квитко, адже вона є найповніша та найчіткіша. В ній відображено основні ознаки, що притаманні терміну (однозначність, точність, нейтральність). Дефініція ж Б. М. Головіна викликає заперечення та зауваження, зокрема ті, які згадує В. П. Даниленко. Дійсно, далеко не всі терміни утворюються на базі іменника. Проте функціонування термінів-прикметників дещо обмеженіше порівняно з прикметниками загальнолітературної мови. Прикметники виконують функцію уточнення поняття, будучи маркерами родовидових відношень між предметами, поняттями, явищами. Відповідно, найчастіше термін-прикметник являє собою терміноелемент номінативного термінологічного словосполучення.

Термінологія сприяє точному і ясному формулюванню правових приписів, досягненню максимальної лаконічності тексту міждержавної угоди. Займаючи в принципі незначний обсяг нормативного тексту, термінологія являє собою його базу, основний смисловий фундамент.

Загалом, терміни німецького походження утворюються шляхом:

а) афіксації. Наприклад, за допомогою префіксів be- та суфікс -ung, що в першу чергу утворюють абстрактні назви від дієслів: Abweichungen - розходження, Bestimmungen - положення.

б) словоскладання (Dokumentensammelbдnden - документальні збірники, Kriegsgefangene - військовополонений). На відміну від української мови, в німецькій мові словоскладання є найбільш поширеним способом утворення термінів.

в) словосполучення - терміни, що утворюються з двох або більше повнозначних слів, які пов'язані між собою на синтаксичному рівні: die entstehende Vertragspartei - договірна сторона, що відряджає, die gastgebende Vertragspartei - договірна сторона, що приймає.

Для перекладача найбільшою проблемою є складні терміни, оскільки одному німецькому слову в українській мові може відповідати розлоге словосполучення:

На основі наведених прикладів спостерігаємо відтворення складних термінів. В першому випадку термін die Pflanzenzьchtung було перекладено по різному: спершу, за допомогою групи слів (насінництво та селекція рослин), а в другій половині речення іменником (селекція). Завдяки застосуванню тут лексичної трансформації опущення перекладач уникнув тавтології. У другому прикладі термін der Wechselkurs був переданий українською мовою за допомогою сполучення іменник + прикметник (обмінний курс). На основі третього прикладу спостерігаємо переклад складних термінів двома способами. Так, терміни die Rechtsvorschriften - правові норми, die Vertragsparteien - договірні сторони, die BinnenwasserstraЯen - внутрішні води знову ж таки були перекладені українською за допомогою сполучення іменник + прикметник. Складному терміну die Schiffahrt в українській мові відповідає складний термін судноплавство.

Таким чином, ми бачимо, що українські відповідники для німецьких складних термінів мають різну структуру. Тобто, німецькі композити можуть перекладатися як одним словом, так і групою слів.

Найголовнішим при перекладі термінів є точне відтворення значення. Отже, постає проблема встановлення відповідників.

Я.І. Рецкер називає постійні рівнозначні відповідники, що, як правило, не залежать від контексту, еквівалентами. Еквіваленти, на його думку, виконують роль каталізаторів у перекладі, в першу чергу ці одиниці перекладу відображаються у свідомості перекладача і допомагають зрозуміти значення контексту і всього висловлювання в цілому, навіть за наявності незнайомих для нього слів [9, 13] .

Я.І. Рецкер виділяє "повні еквіваленти" і "часткові еквіваленти". "Повні еквіваленти" зустрічаються найчастіше серед географічних назв, власних імен і термінів а, отже, являють собою не настільки поширене явище. "Часткові еквіваленти", на його думку, не потрапляють під визначення рівнозначних відповідників, що не залежать від контексту, оскільки перекласти багатозначне слово можна тільки за допомогою контексту. А якщо обмежити поняття еквівалента лише "повними еквівалентами", то з'ясується, що мова йде про досить рідкісне явище, яке не можна вважати орієнтиром, що допомагає перекладачеві "зрозуміти значення контексту і всього висловлювання в цілому" [9, 14].

Погоджуючись з Я.І. Рецкером в тому, що кількість повних еквівалентів надзвичайно обмежена, дозволимо собі не погодитися з поняттям "частковий еквівалент". Загальновідомо, що префікс "екві-" означає "однаковий", отже, "частковий еквівалент" означало би "частково однаковий" - поняття, що позбавлене смислу.

На нашу думку, відповідники варто розділити на такі типи.

Еквіваленти - лексичні одиниці, що повністю збігаються за денотативним значенням, стилістичним забарвленням, конотація- ми. Еквівалент не залежить від контексту: der Erfahrungsaustausch - обмін досвідом, die Kreditkartenfдlschung - підробка кредитних карток, die Rechtshilfe - правова допомога.

Часткові відповідники - близькі за значенням лексичні одиниці двох мов. Часткові відповідники можуть мати відмінності у стилістичному забарвленні. Вибір часткових відповідників залежить від контексту. Так наприклад, термін die Kьndigung може мати два значення.!,) денонсація (договору); 2) звільнення. Те саме стосується і терміна der Transfer: 1) трансферт (переказ грошей в іноземній валюті); 2) трансфер (перевезення пасажирів).

Псевдоеквіваленти - лексичні одиниці, що мають подібну форму, але різні значення: die Produktion - виробництво; продукція - das Produkt, das Erzeugnis.

Слід також зазначити, що з наведених характеристик для термінів релевантне лише денотативне значення, оскільки термін - одиниця стилістично нейтральна, позбавлена будь-яких конотацій.

Л. П. Галанза зауважує, що терміни в більшості робіт з мовознавства визначаються як слова із суворо певним значенням, на противагу словам загальнонародної мови, для яких характерна багатозначність, терміни однозначні [2, 120-127]. Проте у будь-якій сфері наявна певна кількість термінів - синонімів та багатозначних термінів, що також створює проблему для перекладача:

Перед нами приклад багатозначного терміна. Як зазначалося вище, die Kьndigung має два значення: денонсація і звільнення. Вибір відповідника обумовлений контекстом.

Ще однією проблемою для перекладача є синонімічні терміни. Терміни-синоніми, так само як і інші лексичні одиниці, утворюють синонімічний ряд або парадигму з певною домінантою, яка може збігатися і не збігатися в різних мовах, що створює свої особливості перекладу термінів-синонімів [9, 15]. Подекуди в одному тексті використовують кілька термінів для позначення одного поняття.

Терміни das Einvernehmen та die Zustimmung - синоніми, проте якщо die Zustimmung має значення "згода", то das Einvernehmen має додатковий компонент значення "взаємна згода", що в наведеному прикладі було підсилено за допомогою прикметника gegenseitig. В українській мові можливість для такого підсилення відсутня, проте словосполучення обопільна згода цілком адекватно відтворює значення німецького словосполучення.

Отже, можемо зробити висновок, що міждержавним угодам притаманна спеціальна лексика та термінологія. Саме вона надає мові юридичних документів офіційного, документального характеру. В ході аналізу певних особливостей структури термінів та механізму підбору відповідників, а також труднощів їх перекладу було встановлено, що терміни в юридичній документації перекладаються здебільшого за допомогою повних еквівалентів та часткових відповідників. Складні терміни можуть відтворюватись українською за допомогою однієї лексеми, групи слів або сполученням іменник+прикметник. Особливе місце в міждержавних угодах посідають також терміни-синоніми та багатозначні терміни, переклад яких залежить від контексту. Що стосується трансформацій, то нами було встановлено, що при перекладі угод найчастіше використовується такі лексичні трансформації, як заміни, додавання, опущення.

Список використаних джерел

1. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы) / В.С. Виноградов. - М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. - 224 с.

2. Галанза Л.П. Немецкая юридическая терминология и особенности ее перевода / Л.П. Галанза // Правоведение. 1996.- № 1. - с. 120-127.

3. Головин Б.Н. О некоторых проблемах изучения терминов. Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики: Научный симпозиум / Б.Н. Головин. - М.: Изд. МГУ, 1971. - с. 62-67.

4. Даниленко В.П. Русская терминология: опыт лингвистического описания / В.П. Даниленко. - М.: Наука, 1977. - 246 с.

5. Дяков А.С. Основи термінотворення: Семантичні та соціальні аспекти / А.С. Д'яков, Т.Р. Кияк, З.Б. Куделько - К.: Видавн. Дім "КМ Academia", 2000. - 216 с.

6. Коваленко А.Я. Общий курс научно-технического перевода / Коваленко А.Я. - Киев: "Фирма ИНКОС", 2003. - 320 с.

7. Квитко И.С. Термин в научном документе / И.С. Квитко. - Львів: Вища шк., 1976 - 127 с.

8. Комиссаров В.Н. Пособие по переводу с английского языка на руський / В.Н. Комиссаров, Я.И. Рецкер, В.И. Тархов - Изд. "Высшая школа", 1965. - 175 с.

9. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика / Я.И. Рецкер. - М.: Междунар. отношения, 1974. - 216 с.

Джерела ілюстративного матеріалу

1. Abkommen zwischen der Regierung der Ukraine und der Regierung der Bundesrepublik Deutschland ьber die Binnenschiffahrt (1992); Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про судноплавство на внутрішніх водних шляхах (1992).

2. Abkommen zwischen der Regierung der Ukraine und der Regierung der Bundesrepublik Deutschland ьber die Seeschifffahrt (1993); Угода між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччини про морське судноплавство (1993).

3. Vereinbarung zwischen dem Bundesministerium fьr Verbraucherschutz, Ernдhrung und Landwirtschaft, sowie der Saatgutwirtschaft der Bundesrepublik Deutschland und dem Ministerium fьr Agrarpolitik der Ukraine ьber die Zusammenarbeit auf dem Gebiet Saat- und Pflanzenzucht (2001); Угода між Міністерством аграрної політики України та Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства, а також підприємствами насінництва та селекції Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі насінництва та селекції рослин (2001).

4. Vereinbarung zwischen dem Ministerium fьr Agrarpolitik der Ukraine und Bundesministerium fьr Verbraucherschutz, Ernдhrung und Landwirtschaft der Bundesrepublik Deutschland ьber die Zusammenarbeit auf dem Gebiet des Veterinдrwesens (2004); Угода між Міністерством аграрної політики України та Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво в галузі ветеринарії (2004).

Размещено на Allbest.ru