Синонімія в бароковому літописі С. Величка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

СИНОНІМІЯ В БАРОКОВОМУ ЛІТОПИСІ С. ВЕЛИЧКА

О. Опанасюк, студ.

м. Київ

У статті проаналізовано лінгвостилістичні особливості функціонування синонімів у козацькому літописі С. Величка. Обґрунтовано вплив барокової традиції на мовну свідомість автора літопису.

Для розуміння мови літописних пам'яток ХУІІІ ст. важливе значення має культурно-історичний контекст, у якому розвивалося тогочасне письменство, адже загальний колорит мови аналізованої доби детермінувався світоглядною парадигмою бароко. Саме доба бароко визначила особливості мовної свідомості культурних діячів і, відповідно, - специфіку мовних засобів для створення пишного стилю, характерного для староукраїнського барокового мистецтва.

Літописання, що стало органічною складовою культурно- духовної спадщини Київської Русі, стрімко відроджується в період національно-визвольних змагань у ХУІІ-ХУІІІ ст., однак у помітно видозміненому вигляді. На противагу давньоруській літописній традиції, у староукраїнський період під впливом мистецьких тенденцій бароко зароджується й досягає свого апогею так зване барокове літописання ("козацьке літописання"), яскравими прикладами якого є козацькі літописи Самовидця, Г. Граб'янки, С. Величка. Своєрідність цих джерел полягає в тому, що вони є пам'ятками не лише історіографії, а й літературознавства, мовознавства тощо. Зокрема, найбільше різниться від усталеної літописної традиції літопис С. Величка.

Питання належності літопису Самійла Величка до культурно- історичної доби бароко розглядалося принаймні у трьох аспектах: історіографічному - дослідження К. Лазаревської, С. Соловйова, М. Грушевського, В. Іконникова, Д. Багалія, М. Марченка, Ю. Ми- цика, Я. Ісаєвича, Я. Дзири, М. Макарова; літературознавчому - праці О. Питна, В. Спасовича, О. Огоновського, І. Франка, Д. Чи- жевського, В. Крекотня, В. Шевчука; історико-літературознав- чому - монографія В. Соболь.

Окремі дослідження мовних особливостей літопису С. Величка на синтаксичному, лексичному та фразеологічному рівнях було здійснено П. Житецьким, П. Плющем, М. Жовтобрюхом, І. Біло- дідом, В. Русанівським. Однак, незважаючи на помітну увагу науковців до тексту С. Величка, лінгвостилістичний аспект дослідження і досі залишається недостатньо опрацьований.

Актуальність статті зумовлена відсутністю спеціальних досліджень, присвячених лінгвостилістичному аналізу мови літопису С. Величка.

Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше на широкому фактичному матеріалі простежується вплив культурно- історичної доби бароко на козацький літопис С. Величка, що проявляється на всіх мовних рівнях шляхом вербалізації барокових домінант у символах, тропах, фігурах, стилістично маркованих синонімічних рядах тощо.

Метою дослідження є лінгвостилістичний аналіз синонімії в козацькому літописі С. Величка як відображення впливу світоглядної парадигми бароко у доборі автором відповідних мовних засобів.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

> проаналізувати наукові підходи до поняття "козацьке бароко";

> з'ясувати риси, що відрізняють козацький літопис від усталеної літописної традиції;

> дослідити лінгвостилістичні особливості козацького літопису загалом, синонімію - зокрема;

> обґрунтувати виникнення широких стилістично маркованих синонімічних рядів під впливом барокової традиції.

Об'єкт дослідження - лінгвостилістичні особливості козацького літопису С. Величка. літопис синонім величко стилістичний

Предмет дослідження - синонімічний ресурс як вияв барокової традиції в літописі С. Величка.

Варто зазначити, що література аналізованої доби загалом спрямована на "реконструкцію Хмельниччини", більшою мірою це, звичайно, стосується козацьких літописів. Саме тому в літературознавчих дослідженнях з'являється термін "козацьке бароко". Дискусії щодо цього терміна зумовлені тим, що література бароко хронологічно співпадає з часами існування козацької держави.

Так, відомий історик літератури Д. Чижевський заперечує право на існування цього терміна. Вчений зазначає: "Барокко в сфері пластичних мистецтв іноді називали "козацьким баро- кком". Без достатньої підстави: бо козаки зовсім не були єдиною культурно-продуктивною групою в Україні тих часів. Ще менше підстав називати літературне барокко "козацьким": українські письменники тих часів були головне не козаки, а ченці" [5, 252].

Враховуючи роль козацтва у суспільному житті тогочасної України, у створенні умов для відновлення культурного життя, В. Шевчук зауважує: "Термін "козацьке бароко" має повне право на існування, оскільки вся література цього періоду створювалася на замовлення Козацької держави [6, 445-447].

Під іншим кутом зору розглядає це питання А. Макаров, який стверджує: "Українське Бароко XVII століття нерідко називають козацьким. Це, звичайно, перебільшення, але якась частина істини у такому визначенні є, бо саме воно, козацтво, було носієм нового художнього смаку” [3, 187].

На нашу думку, термін "козацьке бароко" можна правомірно використовувати лише щодо аналізу літературних пам'яток відповідної доби, де провідними є козацькі мотиви, утвердження ідеології Козацької держави, а особливо щодо історіографічного жанру. Саме козацьке літописання було резонатором тодішніх подій - Хмельниччини.

Окрім того, більшість дослідників дотримується думки про те, що в козацькому літописанні досить яскраво представлено вплив барокової естетики. Тобто саме естетична настанова бароко є каталізатором літописних трансформацій у ХУІІІ ст.

Загальновідомо, що літописання Київської Русі мало своєрідні канони, яких повинен був дотримуватися літописець. Зокрема, давньоруський літопис - це історико-мемуарний жанр, основними рисами якого є: хронологічність викладу, усталені формули, структурованість, стислий опис щорічних подій, анонімність (у більшості випадків), монументальний стиль, який передбачав обмежене використання стилістичних засобів, простий синтаксис, зосередження на змісті, а не формі тощо. Саме ці вимоги до літописного жанру сприяли тому, що тогочасні літописи ставали своєрідними хроніками, які просто й без надмірної художності фіксували події.

Наголосимо, у ХУІІІ ст. під впливом барокової традиції в літописах відбувається зміщення акцентів: із власне історичної площини у художню. Саме естетика бароко, впливаючи на мовну свідомість літописця, зумовила виникнення в мовній канві тексту нагромаджень лінгвостилістичних засобів: мовосимволів, тропів, синтаксичних фігур - з метою вразити читача пишним стилем, відтворити події в динаміці та контрасті.

Звичайно, не можна говорити про повний розрив зв'язку з літописною традицією Київської Русі, адже основа літопису залишалася сталою, а саме: збереження хронології подій, прагнення донести до читача невідомі та важливі для історії народу події, ідейне спрямування літописів, апеляція до Бога з проханням дати наснаги для виконання обраної праці, початкове звернення до читача, щоб той "пробачив невмілого літописця", сталі формули та звороти, хоча вони все рідше зустрічаються в барокових літописах.

Якісно новим було те, що козацькі літописи відповідно до ідейно-мистецьких настанов бароко отримали інше стилістичне забарвлення, оскільки компілювали в собі різні жанри. У барокових літописах події представлено осмислено, іноді останні - навіть вигадані.

Незвичним для жанру літопису стало й те, що автори цих пам'яток почали використовувати у своїх творах найрізноманітніші художні засоби, стилістичні прийоми, складні синтаксичні конструкції, фольклорні образи. Широкого використання набуває характерний для бароко прийом "гри з читачем", коли автор весь час звертається до нього, постійно тримає його в напрузі.

Означені динамізм та рухливість форм, проектуючись на лексичний рівень мови, що, як відомо, є найбільш відкритим до змін і модифікацій, зумовили появу нових мовних формул, нагромадження виражальних засобів.

Окремої уваги в цьому контексті заслуговує козацький літопис С. Величка, який, за визначенням В. Шевчука, є класичною пам'яткою барокового літописання. Вчений вважає, що саме цей літопис найбільш рельєфно виявляє барокові традиції [4, 447-551].

Шляхом ґрунтовного аналізу мовних засобів, використаних у літописі С. Величка, нам вдалося дослідити ресурс лексичної синонімії (семантико-стилістичної) як вербалізації естетичної барокової настанови, спрямованої на динамізм та рухливість форм.

На думку Л. Лисиченко, емоційно забарвлені (або експресивні) синоніми - це синоніми, значення яких відрізняється від інших слів синонімічного ряду емоціональним компонентом, що виявляє ставлення особи чи колективу до цього явища. Дослідниця вважає, що в цьому випадку не йдеться про слова, в яких оцінний елемент є предметно-понятійною основою значення, а тільки про ті, що в них емоціональне забарвлення не пов'язане з самим явищем, а виявляє ставлення до нього [2, 45-75]. Наголосимо, одиниці синонімічного ряду позначають одне й те ж поняття, що уможливлює точнішу експресивну маркованість лексеми.

Аналіз тексту літопису С. Величка дав змогу виявити синонімічні ряди слів, що репрезентують семантичні варіанти однієї лексеми. Зокрема, на основі дослідженого матеріалу було виявлено передусім семантико-стилістичні (емоційно-експресивні) синоніми. Загалом, у І томі літопису було досліджено близько 200 синонімічних рядів різних частин мови. Кожна лексема аналізованого синонімічного ряду свідчить про інтенсивність вияву ознаки, має додаткове емоційно-експресивне забарвлення.

На основі синонімів автор тексту досягає однієї з визначальних особливостей поетики бароко - ампліфікації.

Таким чином, синоніми утворюють цілий комплекс ампліфі- каційно-градаційних рядів, кожен із яких вступає у синонімічні відношення з іншим рядом, що надає мові літопису "поліфонічного звучання".

Наголосимо, більшість синонімічних рядів має негативну конотацію. На нашу думку, це пов'язано з особистим ставленням автора до зображуваних подій та опонентів козаків - поляків. Так, відбувається своєрідний розподіл мовних засобів для зображення двох ворогуючих таборів: козаки - лексеми з позитивним значенням, поляки - передусім пейоративна лексика.

Зокрема, оповідаючи про зрадника Данила Чаплинського, який напав на хутір Богдана Хмельницького в Суботові, пограбував майно та взяв його під арешт, автор літопису, відповідно до естетичних настанов бароко, "нанизує" емоційно-стилістичні синоніми один за одним, посилюючи, таким чином, емоційний вплив на читача та підкреслюючи негативність образу Данила Чаплинського.

На конкретних прикладах можна простежити, як літописець відповідно до барокової традиції розширює синонімічний ряд, урізноманітнює його щоразу в новому контексті.

На нашу думку, у наведених синонімічних рядах для характеристики Данила Чаплинського домінантними є три лексеми: брехун, зрадник, злодій, які перебувають у синонімічних відношеннях та творять нові синонімічні ряди.

1. брехун, нечестивець: втратити голову від нечестивця й брехуна Чаплинського;

2. брехун, нечестивець, дозорець: був підданий небезпеці втратити голову свою від нечестивця й брехуна, чигринського дозорця Чаплинського;

3. брехун, служкар, ошуст, п'яниця: не пан володіє Чигири- нщиною, але служкар його, брехун, ошуст і п 'яниця;

4. п'яниця, гультяй почувши щось проти себе від немирів- ських гультяїв та п'яниць;

5. п'яниця, шевлюга, зрадник, руйнівник: ті шевлюги, п'яниці й зрадники... і руйнівники святого спокою і тиші;

6. п'яниця, брехун, служкар, ошуст: не пан володіє Чигири- нщиною, але служкар його, брехун, ошуст і п 'яниця;

7. п'яниця, наклепник, здирця: від п'яниці, наклепника та задирці чигиринського старости Чаплинського;

8. здирця, паскудник опіяк, злодій: паскудник мого доброго життя Чаплинський, байстрюк литовський, опіяк польський, злодій і здирця український;

9. здирця, опіяк, злодюга, кровопивця: ваша вельможність тому байстрюкові, опіякові, злодюзі й бездушному здирці й людському кровопивці, шаленому Чаплинському вручив був чигиринське дозорництво;

10. ошуст, ледащиця: віра наша православна... лишається від ошуста й ледащиці Чаплинського;

11. ошуст, п'яниця, брехун, служкар, старостка: не пан володіє Чигиринщиною, але служкар його, брехун, ошуст і п 'яниця, старостка Чаплинський;

Як бачимо, автор вживає довгі синонімічні ряди емоційно- експресивних синонімів з метою урізноманітнення контексту, уточнення, деталізації та поглиблення певної характеристики, що загалом посилює емоційний вплив на реципієнта та сприяє уникненню стильової одноманітності, що й було одним із завдань барокового літописця. В окремих випадках уточнення виявляється в заміні пейоративної лексеми на нейтральну, іноді лексеми різняться за ступенем інтенсивності вияву ознаки.

На прикладі ще одного синонімічного ряду можна простежити, як художньо-естетична настанова бароко впливає на добір синонімів, що позначають наслідки вторгнення поляків на українські території.

Помітним є також те, що переважна більшість аналізованих синонімів вказує, окрім того, на негативні вчинки вищезгаданого Данила Чаплинського, що створює нову палітру характеристик його постаті.

1. кривда, образа: завдаючи кривд та образ людям;

2. кривда, прикристь: не припиняють чинити вам, козакам, як і всім малоросіянам, кривд і прикростей;

3. кривда, утиск: не чинили польським обивателям по ква- тирях жодних кривд та утисків;

4. кривда, безчестя: самого Хмельницького спіткали кривда й безчестя;

5. кривда, руїна: не мине від хана кривди й руїни в своїй державі;

6. кривда, шкода: мав від шведа великі кривди і шкоди своїй державі;

7. кривда, розорення, гніт: були кривди, гніт, розорення від поляків;

8. кривда, розорення, безчестя: донести свою плачливу скаргу на вчинену мені Чаплинським кривду, розорення й тяжке безчестя;

9. образа, розорення: відшкодувати ті людські образи, здирства й розорення;

10. образа, уярмлення: побіч численних людських уярмлень і образ;

11. образа, утиск: важко дійти управи й справедливості в польських судах за всі ці образи й наші утиски;

12. образа, тяготи: жаліючись на свої образи й тяготи;

13. образа, безчестя, зазіхання: зносив образу, безчестя й зазіхання на своє здоров'я;

14. образа, пригноблення, розорення: які чинено досі всім нам образи, пригноблення й розорення від поляків;

15. образа, здирство, розорення: відшкодувати ті людські образи, здирства й розорення;

16. образа, розор, ґвалт: щоб помститися також за вчинені образи, розор і катівські ґвалти;

17. образа, розор, грабунок, побої: причинили без жодної поваги й шани сільським і міським людям численні розори, образи, грабунки й побої;

18. наруга, безчестя: Чаплинський наказав кинути мене ґвалтовно в тісну тюремну в'язницю поміж злодіїв на крайнє мені безчестя й наругу;

19. наруга, зло: чинити над вами всіляку наругу й нехристи- янське зло;

20. наруга, утиски: почали творити Русі й козакам велику наругу й утиски;

21. наруга, знущання: зараз же був ув'язнений з великою для себе наругою та знущаннями;

22. наруга, грубощі: вони з'явилися з цією наругою і грубощами у Гадяцькому полку;

23. наруга, гніт: чинили, як уже писалося, над людьми гніт та наругу;

24. наруга, розорення: маючи до того невинно від безчесника Чаплинського, чигринського старости, велику наругу й розорення;

25. наруга, злість, гоніння: йшлося там про всілякі лядські гоніння, наруги і злості;

26. наруга, гніт, розорення: насилали на Малу Росію безперервні руйнування та гніт;

27. розорення, шкода: селяни терпіли невиміряні шкоди й розорення;

28. розорення, наруга: від безчесника Чаплинського, чигринського старости, велику наругу й розорення;

29. розорення, безчестя: донести до вашої вельможності свою плачливу скаргу на вчинену мені Чаплинським кривду, розорення й тяжке безчестя;

30. розорення, плач: сіючи крайнє розорення й кривавий плач наших братів;

31. розорення, біда: вчинивши через своїх дозорців на Україні невиносні й численні вам, малоросіянам, біди й розорення;

32. розорення, спустошення: після повного польського розорення і спустошення з ганьбою відіслала шведа, що гостював у Польщі;

33. розорення, наруга, гніт: розповідь його про війну Хмельницького, наругу, гніт, розорення україно-малоросійське;

34. розорення, кривда, гніт: для помсти були кривди, гніт та розорення, які терпіли тоді малоросіяни від поляків;

35. розорення, пригноблення, образи: які чинено досі всім нам, малоросіянам, образи, пригноблення й розорення;

36. розорення, збитки, утиски, нововведення: припинити ті нововведення, збитки, утиски й розорення України;

37. розорення, кривда, безчестя: донести свою плачливу скаргу на вчинену мені Чаплинським кривду, розорення й тяжке безчестя;

38. руйнування, спустошення: принесло великі спустошення і руйнування Короні Польській і Україні малоросійській;

39. руйнування, здирства: не припинялися польські злостиві здирства й крайні руйнування;

40. руйнування, гніт: насилали на Малу Росію безперервні руйнування та гніт;

41. безчестя, біда: вище описану біду й безчестя;

42. безчестя, наруга: на крайнє мені безчестя і наругу;

43. безчестя, огуда віра..., віддана огуді й безчестю;

44. безчестя, образа, жаль викладу тут вашій вельможності жаль свій тяжкий на образу й безчестя, що маю я від Чап- линського.

Аналізовані синоніми можна віднести до синонімів градуального типу, адже вони розташовані за принципом наростанням семан- тико-стилістичних відтінків ознаки і виконують, окрім функцій уточнення та урізноманітнення контексту, функцію підсилення.

Отже, літопис С. Величка - класична пам'ятка барокового літописання, що помітно відрізняється від усталеної літописної традиції Київської Русі. Лінгвостилістичний аналіз лексичного рівня літопису підтверджує думку дослідників про те, що для пам'ятки визначальними є барокові риси. Проаналізований матеріал свідчить про те, що літопис написаний відповідно до художньо-естетичних настанов бароко, адже мова літопису характеризується широким використанням химерних метафор, мовосимволів, порівнянь, епітетів, складних синтаксичних конструкцій тощо.

Аналіз використання емоційно-експресивних синонімів у козацькому літописі С. Величка дозволяє зробити такі висновки: вживання різноманітних синонімічних рядів, які взаємодіють, свідчить про те, що пам'ятка набуває ознак художнього твору, мова її стає оригінальнішою та яскравішою, а автор демонструє вправне володіння у доборі мовних засобів як данину традиції бароко з її динамізмом та прагненням до мовних прикрас.

Синонімічні ряди в тексті складаються з двох (рідко), частіше трьох і більше слів. Двослівні синонімічні ряди вживаються з метою уточнення, багатослівні - з метою підсилення інтенсивності вияву ознаки.

Аналізовані синоніми можуть утворювати ампліфікаційно- градаційні ряди, адже їх можна розташувати в порядку зростання чи спадання певного значеннєвого відтінку, кількості дифе- ренційних ознак тощо.

Більшість досліджених синонімічних рядів загалом мають негативну конотацію, що свідчить про активну авторську позицію, зокрема у ставленні до опонентів козаків - поляків.

Список використаних джерел

1. Літопис Самовидця. К.: Наукова думка, 1971. 207 с.

2. Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова / Л. А. Лисиченко. Х.: Вища школа ; Вид-во при Харк. ун-ті, 1977. 113 с.

3. Макаров А. М. Світло українського барокко / А. М. Макаров. К.: Мистецтво, 1994. 288 с.

4. Соболь В. О. Літопис Самійла Величка як явище українського літературного бароко / В. О. Соболь. Донецьк: Отечество, 1996. 336 с.

5. Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. I. Чижевський. Нью-Йорк, 1956. 511 с.

6. Шевчук В. Поетика бароко в українських літописах / В. Шевчук // Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. / Автор-укладач Ковалів Ю. І. К.: "Академія". 2007. Т. 1. С. 445-469.

Размещено на Allbest.ru