Стратегії переконання у французькому ультраправому дискурсі

Вступ

Сучасні розвідки в рамках політичної науки застосовують методи суміжних дисциплін, однією з яких є політична лінгвістика. Головне завдання субдисципліни -- побудова найбільш ефективної політичної комунікації, тому методи політичної лінгвістики активно використовуються в політичній діяльності, головним чином як інструмент тиску і керування громадською думкою. У цьому зв'язку особливий інтерес представляє дослідження стратегій переконання французького ультраправого дискурсу, тим більш, що за останні десятиліття крайній націоналізм і правий радикалізм як його політична функція перетворились в одну з істотних тенденцій розвитку сучасної Європи. По багатьох країнах прокотилася хвиля електорального успіху партій, які використовують націоналістичну риторику. У Франції неухильно набирає популярність «Національне об'єднання» (фр. Le Rassemblement national), яке до 1 червня 2018 року було відоме як «Національний фронт» (фр. Le Front National). У травні 2019 року представники «Національного об'єднання» обійшли на європейських виборах з 24,4% голосів пропрезидентську партію «Вперед, республіко!» (фр. La Rйpublique en marche!).

Наголосимо, що «Національний фронт» з'явився на французькому політичному небосхилі в 1972 році. У 2002 році п'ятиразовий учасник президентських перегонів і водночас засновник та очільник «Національного фронту» Жан-Марі Ле Пен спромігся вийти в другий тур президентських виборів проти Жака Ширака. Марін Ле Пен -- донька Жан-Марі Ле Пена, яка з 2011 року очолює «Національний фронт» (після ребрендінгу 2018 року «Національне об'єднання»), у другому турі президентських виборів 2017 року в протистоянні з Еммануелем Макроном отримала 33,9% голосів.

Більшість політичних спостерігачів відносять «Національне об'єднання» до крайніх правих партій, а в 1970-х рр. -- взагалі до ультраправих. Але члени «Національного об'єднання» скептично ставляться до такої класифікації, віддаючи перевагу іншим критеріям, або навіть пропонують альтернативні способи розгляду політичної осі, обумовлені суспільно-політичними змінами, зокрема, вертикальними, які містяться в радикалізації засобів політичного самовираження, та горизонтальними, що пов'язані зі зміщенням програми правих партій у політичному спектрі. Так, з 2014 року на європейському рівні партія є членом Руху за Європу Націй та Свобод.

Однак, окрім «Національного об'єднання», з визначенням місця якого на сучасній політичній мапі Франції виникають розбіжності, в країні існують також ультраправі організації та угруповання. Наприклад, «Дія оперативних сил» (фр. Action des forces opйrationnelles). Це ультраправе угруповання має свій інтернет-сайт під назвою «Guerre de France» (укр. «Війна Франції»), на якому розміщена інформація про головне завдання цієї організації: «Guerre de France. Prйparation des citoyens-soldats franзais au combat sur le territoire national» (укр. Війна Франції. Підготовка французьких громадян-солдатів до бойових дій на національній території) [4]. Звертаючи увагу на те, що ультраправі угруповання мають значну кількість прихильників у Франції, яких вони залучають до своїх лав саме через друковані та інтернет-видання, розгляд стратегій переконання у французькому ультраправому дискурсі є на часі.

Теоретичні та методологічні основи дослідження

Теоретико- методологічною основою дослідження є роботи науковців, присвячені дослідженню як загальної теорії дискурсу, так і його специфічного напрямку - політичного дискурсу. Методологічною основою роботи стали прийоми і методи дослідження політичного дискурсу в рамках послідовного вивчення його специфічних особливостей. Дослідження ґрунтується на працях таких авторів, як: П. Бурдьє, Д. Бодрійяр, Р. Водак, Т. ван Дейк, М. Йоргенсен, Г. Лассвел, П. Серіо, М. Фуко, З. Харріс, В. 3. Демьянков.

У роботі розглядається лінійна модель комунікації, яка базується на процесі передачі інформації від адресанта адресатові в односторонньому порядку. Така модель передачі інформації розповсюджена в засобах масової інформації та має на меті прямий вплив на адресата задля формування стійких переконань. Дослідником класичної лінійної моделі комунікації, яка ґрунтується на наробках математика К. Шенона, є Г. Лассвел, ідеї якого розвинув у своїх працях Р. Якобсон.

Об'єктом дослідження є французький ультраправий політичний дискурс. У даній статті робиться спроба виявити дискурсивні стратегії і тактики, які використовуються у французькому ультраправому дискурсі.

Предметом дослідження є мовленнєві стратегії і риторика ультраправих сил, а також спектр лінгвістичних засобів мовленнєвого впливу і їх реалізація.

Метою дослідження є вияв основних напрямків сутнісних характеристик стратегій переконання в сучасному французькому ультраправому дискурсі. Для досягнення поставленої мети вирішується такі взаємопов'язані дослідницькі завдання:

1. Розкриття основних характеристик французького ультраправого дискурсу.

2. Вияв стратегій і тактик переконання у французькому ультраправому дискурсі.

Основний зміст

переконання французький ультраправий дискурс

Політичний дискурс як центральне поняття політичної лінгвістики являє собою різноаспектне явище, в якому виражаються взаємини між людиною і суспільством, а також проявляється загальна кон'юнктура соціуму [1, с. 39].

На думку В. З. Дем'янкова [2], політичний дискурс може розглядатися як мінімум з трьох сторін: філологічної, соціопсіхолінгвістічної та індивідуально-герменевтичної. Однак філологи розглядають співвідношення властивостей дискурсу з такими концептами, як «влада», «вплив» та «авторитет» лише в зв'язку з мовними особливостями поведінки мовців і інтерпретації їх мовлення.

Цілком зрозуміло, що дослідження політичного дискурсу знаходиться на перетині різних дисциплін і пов'язане з аналізом форми, завдань і змісту дискурсу, який вживається в певних політичних ситуаціях.

Ультраправий дискурс є одним із різновидів політичного дискурсу і представляє собою дискурс ультраправих угруповань і утворень. За назвою «ультраправі» стоїть, власне, безліч крайніх правих, найчастіше дуже малих груп, дії яких є насильницькими. Термін «ультраправі» має на меті розмежувати радикальні та «позапарламентські» угруповання від крайніх правих утворень, які дотримуються закону.

Усі ультраправі групи, незалежно від того, чи вони є апологетами пропетенської, профашистської чи неонацистської ідеології, мають спільним відмову від ісламу та імміграції, дотримуються антисемітських поглядів та є прихильниками «виключно білої Європи». Вони хочуть «ініціювати рееміграцію» - запровадити повернення емігрантів північноафриканського походження з Франції на батьківщину, що знаходить своє відображення в їх дискурсі.

Загалом, для політичного дискурсу основною метою є боротьба за владу. Однак характерною рисою ультраправих є екстрапарламентаризм, тобто відмова від представництва у виборних органах керування державою. Незважаючи на це, мета ультраправого дискурсу збігається з метою будь-якого виду політичного дискурсу - «не описати, а переконати», та апелює до маніпуляції як виду психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, які не збігаються з її актуальними бажаннями. Але ультраправий дискурс не може бути прирівняний тільки до впливу в корисливих цілях суб'єкта, він включає в себе також формулювання і роз'яснення політичної позиції, пошук і згуртування прихильників, боротьбу з супротивником, адже йому притаманні такі цілі: стимулювання, спонукання, а також інформування, яке виступає фоном для формування в адресата такого розуміння дійсності, яке є у адресанта, оскільки основна функція політичного тексту (як фіксації політичного дискурсу) - переконати адресата в правильності намальованої автором картини світу. Так реалізується специфічна характеристика політичного дискурсу - маніпулятивний вплив. Це призводить до необхідності провести аналіз ультраправого дискурсу відповідно до реалізованих маніпулятивних стратегій.

Реалізація ультраправого дискурсу відбувається в ключі обраної стратегії. Стратегії можуть поєднуватися і перемежовуватися в рамках як одного виступу, так і одного речення. Наявність протиборчих сторін (суб'єктів) передбачає необхідність вибрати такий план реалізації мовленнєвих намірів, в результаті застосування якого можна максимально зменшити статус супротивника, а також збільшити значимість свого статусу, завоювати голоси прихильників. Таким чином, наявністю об'єкта впливу або адресата зумовлюється необхідність гри на адресата.

Серед стратегій переконання або маніпулятивних стратегій виділяють такі:

1) стратегію на зниження (напад) - стратегію, спрямовану на суперника, яка прагне розвінчати його позиції;

2) стратегію на підвищення (захист) - стратегію, спрямовану на максимальне збільшення власного статусу;

3) стратегію театральності (самовихваляння) - стратегію, покликану справити враження на адресата за допомогою перформативних тактик.

Кожна із стратегій включає певний набір тактик.

До стратегії нападу відносяться тактики звинувачення, дискредитації опонента, опис негативних подій, що відбуваються при нинішній владі, тактика саркастичного висміювання, передбачення або залякування негативними наслідками в разі обрання опонента. Стратегія захисту реалізується через застосування тактики виправдання, протиставлення і нападу на опонента. Ультраправі вважають за краще критикувати вчинки і особисті якості своїх опонентів. Вони майже не висловлюються з приводу своїх політичних планів, а в політичних пропозиціях в основному йдеться про проведення радикальних заходів.

Наприклад, головна сторінка сайту ультраправого угруповання « Actions des forces opйrationnelles » (укр. «Дії оперативних сил») присвячена дискредитації правлячої пропрезидентської партії «Вперед, Республіко!» (фр. La Rйpublique en marche!): « Une usine fermйe... NORMAL! Une gare SNCF dйsaffectйe... ORDINAIRE! Une йcole fermйe, un hфpital, une maternitй... BANAL! Mais une vitrine cassйe... c'est la RЙPUBLIQUE qu'on assassine! Permanence LRem c'est plus facile а remplacer qu'un њil! » [3]. Тут спостерігається одночасне використання всіх трьох стратегій впливу - стратегії нападу, стратегії захисту та стратегії театральності. Стратегія нападу - перші три речення, стратегія захисту - третє речення та стратегія театральності - четверте. Для посилення експресивності і здійснення негативної оцінки подій, які повинні викликати емоційну збудженість адресата, в перших трьох реченнях використано стилістичний прийом антитези. Найбільш вживаними моделями окличних речень, вжитих в цьому прикладі, є граматичні емфатичні конструкції.

Кожна стратегія політичного дискурсу реалізується завдяки використанню певного набору тактик. Тактика - конкретний етап реалізації комунікативної стратегії, що визначається сукупністю прийомів, які обумовлюють застосування мовних засобів. Залежно від успішності і частоти їх реалізації, можна частково дати оцінку впливу використання стратегій і тактик на результат.

Стратегія на зниження - стратегія, спрямована на суперника - прагне розвінчати його позиції. Маніпуляція в ній реалізується за рахунок створення в свідомості виборця образу суперника, який підходить для адресанта.

Тактика аналіз «мінус» - заснована на фактах розгляду, розбору ситуації, що припускає висловлення негативного ставлення до описуваного, а також до людей, їх дій і вчинків. Ця тактика разом із тактикою звинувачення - приписування комусь будь-якої провини, визнання винним у чомусь, а також розкриття, виявлення непорядних дій, намірів, якостей - знайшла своє яскраве відображення на сайті www.guerredefrance.fr ультраправого угруповання «Дії оперативних сил» в рубриці «Новини з фронту» (фр. Nouvelles du front): Macron a-t-il nйgociй avec Daech comme Mitterrand avec les terroristes palestiniens de la rue des Rosiers ? [4]

У стилістичному плані ці дві тактики відображені в риторичному питанні, яке, на думку авторів, не потребує відповіді та базується на порівнянні вчинків Еммануеля Макрона з вчинками Франсуа Міттеррана, який немовби-то проводив переговори з палестинськими терористами, котрі 9 серпня 1982 року вчинили терористичний акт на вулиці Розьє в Парижі, в результаті якого загинуло 6 осіб та 22 особи було поранено.

Відразу після цього риторичного питання йде перехід на сайт «Rйsistance rйpublicaine» (укр. Республіканський опір), девізом якого є радикальний заклик: « Le fascisme islamiste ne passera pas! » - «Ісламський фашизм не пройде!» [6] Зазначимо, що окличні речення і повтори, якими

рясніє французький ультраправий дискурс, є синтаксичними засобами експресивності, що здійснюють напряму стилістичну емотивність. У цьому зв'язку, окличні речення є особливим типом висловлювань, для яких характерним є поєднання формально-синтаксичного значення з додатковою конотацією для передачі емоційного стану адресанта.

Питанням впливу ісламізму як політичної ідеології на спорт переймається на своєму сайті « Rassemblement national » (укр. «Національне об'єднання»): «En France, les clubs de sport, lieux supposйs d'intйgration, de mixitй sociale et de laпcitй, ne sont pas йpargnйs par l'influence islamiste. Cette dйrive, jusqu'ici circonscrite а quelques clubs ou associati ons sportives, est en constante йvolution depuis quelques annйes, comme en tйmoigne une note du service de renseignement territorial (SCRT) datйe de juillet 2015, intitulйe: « Le sport amateur, vecteur de communautarisme et de radicalitй ». Ce document faisait mention d'une trentaine d'associations sportives identifiйes comme pratiquant le prosйlytisme religieux en France, et particuliиrement en Ile-de-France. La note est agrйmentйe d'exemples de matchs de football interrompus par des priиres, de matchs fйminins oщ les joueuses sont voilйes, en dйpit des rиglements, de la loi et des fйdйrations.» [7]. Тут використана стратегія на зниження, спрямована на показ того, що французькі спортивні клуби, які створювались як місце інтеграції, соціального різноманіття та світськості, не позбавлені ісламістського впливу. Для того, щоб схарактеризувати своє ставлення до ісламізму, представниками « Rassemblement national » вжито слово «dйrive» в значенні «прогресуюча і неконтрольована девіація, відхилення».

Тактика безособового обвинувачення - обвинувачення, при якому не вказуються винуватці засуджених дій або вчинків, тобто ті особи, чиї зловживання і таємні задуми стають предметом відкритого обговорення і засудження. Так, наприклад, Dette publique: + 37 milliards en 3 mois Aucune vaguelette а l'horizon. Parfait, si on ne bouge pas, on ne coule pas. [6] Тактика викриття - наведення з метою викриття фактів і аргументів, які роблять явною винність, злочинність кого -небудь. Також цією тактикою рясніє мова ультраправих, наприклад, мова Гі Мілльєра: «

La France s'enfonce rйguliиrement dans le chaos, le Prйsident Macron ne dit jamais а ceux qui ont perdu un њil ou une main qu'il regrette l'extrкme brutalitй dont on a fait preuve la police. Il a demandй au Parlement franзais d'adopter une loi qui abolit presque complиtement le droit de manifester et la prйsomption d'innocence, et qui permet d'arrкter n'importe qui, n'importe oщ, et mкme sans motif. La loi a йtй adoptйe » [5].

Стратегія на підвищення - стратегія, спрямована на максимальне збільшення власного статусу. Мета стратегії - створити позитивний образ мовця. При цьому формування цього образу головним чином спирається на самопрезентацію та винятковість, а вплив відбувається як на рівні прямого «самовихваляння», так і на підсвідомому рівні. Наприклад, на сайті « Action patriote », на якому є посилання на ультраправий сайт « Guerre de France », говориться, що « ACTION PATRIOTE n'est ni une organisation terroriste - zйro mort - ni d'ultra-droite, un concept qui n'existe que dans les dйlires des officines de l'Elysйe. Il est rappelй que cette organisation de citoyens "atypiques", c'est а dire des Franзais rйsistants "normaux" n'est en aucune maniиre une organisation terroriste, et n'est liйe а aucun parti politique. Далі стратегія на підвищення досягає свого «апогею»: « Il est strictement interdit d'envisager ou de prйparer une action violente contre QUI QUE CE SOIT sous peine d'exclusion immйdiate » [3]. Крім цього, заслуговують на увагу «цілі» асоціації, які у пересічного француза мають викликати «позитивний» ефект:

• Informer les membres, analyser la situation politique et sйcuritaire de la Nation,

• Former les membres а leur protection individuelle et celle de leur famille (matйriel de dйfense, stocks, survivalisme...),

• Former des йquipes de protection dйfensives par voisinage, quartier, village, affinitйs amicales, familiales, comme par exemple les Voisins Vigilants,

• Prйparer des lieux de refuge pour les membres ne pouvant pas rester а leur domicile (BAD des survivalistes),

• Donner aux membres une formation suffisante pour se dйfendre et constituer si besoin des йquipes capables d'exfiltrer des membres en danger du fait d'une situation insurrectionnelle en zone urbaine ou d'йvacuer eux-mкmes en sйcuritй vers une base de repli (BAD),

• Etudier le terrain local, faire du renseignement pour identifier les zones а risque en cas de rupture de normalitй,

• Prendre contact avec les structures, les organismes, associations, groupes de rйseaux sociaux susceptibles d'avoir des objectifs et prйoccupations similaires.

• Participer aux cйrйmonies patriotiques, se porter volontaire dans les associations de sйcuritй civile, ou toute structure ayant un lien avec la dйfense de l a Nation [3].

Стратегія театральності - стратегія, покликана справити враження на адресата, за допомогою перформативних тактик. Використовуючи ці тактики, мовці намагаються наблизити себе до пересічних громадян, завоювати довіру, розширити базу прихильників, показати своє бачення політики і якомога яскравіше запам'ятатися. Маніпуляція реалізується через формування картини про себе як унікальне явище в сучасній політиці і своєї програми як найбільш прийнятною для кожного громадянина, за рахунок використання в своєму дискурсі експресивності, урочистості, пафосу та закликів, призначених сформувати зручне для адресанта бачення політичної картини світу в адресата.

Наприклад: « Votre serviteur revendique d'avoir eu le premier l'idйe de nommer la guerre dйjа commencйe sur le TN il y a trois ans, de mйmoire: « Guerre de France »... Pour gagner cette guerre « il faudra des lions" ou des "coqs de combat » et pas des « paons » ou des « pintades ». Ce n'est pas pour rien qu'un coq figure sur le bandeau du site www.action-patriote.fr » [3]

Тактика спонукання - заклик до будь-якої дії задля прийняття точки зору адресанта. Наприклад, заклик взяти зброю і сформувати батальйони, який є цитатою з «Марсельєзи», але водночас закликом до дії на сайті « Action patriote »: « Aux armes citoyens! Formez vos bataillons! » [3]

Висновки і перспективи подальших наукових досліджень

У французькому ультраправому дискурсі широко представлені стратегії і тактики політичної комунікації. Стратегія як план оптимальної реалізації комунікативних намірів враховує об'єктивні і суб'єктивні чинники і умови, в яких відбувається акт комунікації, і зумовлює не тільки структуру тексту, а й використання певних емотивно-експресивних мовних засобів.

Література

1. Гулей, М. Д. «Переконання як основна стратегія політичного дискурсу». Проблеми семантики слова, речення та тексту 38 (Київ, Логос, 2017).

2. Демьянков, В. З. «Политический дискурс как предмет политологической филологии». Политическая наука. Политический дискурс: история и современные исследования (2002), доступ: http://www.infolex.ru/PolDis.html

3. Action patriote, accиs: www.action-patriote.fr

4. Guerre de France, accиs: http://www.guerredefrance.fr/index.htm

5. Miniиre, Guy. La France s'enfonce rйguliиrement dans le chaos, accиs: http://resistancerepublicaine.eu/2019/08/12/guy-milliere-la-france-senfonce- regulierement-dans-le-chaos/

6. Rйsistance rйpublicaine, доступ: http://resistancerepublicaine.eu

7. Sport et islamisme: les liaisons dangereuses, accиs: