Індивідуальний стиль автора з погляду лінгвокультурної концептології: лексико-семантичний аспект (на матеріалі творів Ізабель Альенде)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальний стиль автора з погляду лінгвокультурної концептології: лексико-семантичний аспект (на матеріалі творів Ізабель Альенде)

Наталія Миколаївна Попова (м. Київ, Україна)

доктор філологічних наук, доцент кафедри романської філології Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Міністерство освіти і науки України)

Статтю присвячено вивченню індивідуального стилю автора з погляду лінгвокультурної концептології, яка поєднує в собі лінгвокультурний та когнітивний підходи з огляду вивчення особливостей авторського способу вербалізації суспільно значущих концептів. На матеріалі творів відомої чилійської письменниці Ізабель Альєнде проаналізовано лексико-семантичні особливості індивідуального стилю авторки, які відображають суспільно-історичні реалії крізь призму авторського світосприйняття, шляхом поєднання методів лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики, що дозволяє пов'язати національну концептосферу, носієм якої є автор художніх творів, із його власним індивідуальним світобаченням та зрозуміти співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в індивідуальному авторському стилі. У статті детально розглянуті відмінності між термінами «мовна особистість», «ідіостиль» та «ідіолект» та підходи до їх дослідження. У ході семантико-когнітивного аналізу лексичних одиниць, властивих творам письменниці, з'ясовано, що індивідуально- авторське світобачення жодним чином не шкодить відтворенню загального національно-культурного спадку народу, оскільки автор є носієм спільної концептосфери, що формується в його свідомості завдяки суспільству, в якому він живе. Вербалізація суспільно-значущих концептів у творах письменниці визначається морально-етичними та ціннісними установками, властивими більшості представників відповідного суспільства.

Ключові слова: ідіостиль, лінгвокультурологія, концепт, концептосфера, семантичне значення, конотація.

AUTHOR'S INDIVIDUAL STYLE FROM LINGOCULTURAL CONCEPTOLOGY VIEW: LEXICAL-SEMANTIC ASPECT (on Isabel Allende's novels)

Nataliia M. Popova (Kyiv, Ukraine)

DSc (Philology), Assodate Professor of Romance Philology Department Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ministry of Education and Science of Ukraine)

The article is devoted to the study of author's individual style from the point of view of linguocultural conceptology, which combines linguocultural and cognitive approaches in order to study the features of the author's way of verbalizing socially important concepts. The material of the works of the famous Chilean writer Isabel Allende has been alkalized to illustrate lexical and semantic features of her individual style, reflecting the social and historical realities through the author's worldview. The methods of linguocultural science and cognitive conceptual linguistics have been combined in the research, helping to realize the correspondence of objective and subjective worldview in the individual author's style. The article deals with the differences between the linguistics terms "linguisticpersonality", "individual style" and "idiolect" and scientific approaches to their study. It is determined that the peculiarities of I. Allende's novels are the use of a considerable number of lexical units for the designation of geographical, biological and everyday realities, reflecting the specifics of the people's life. The description of spiritual, philosophical and religious concepts through the use of expressively and value-colored vocabulary reflects deeply the peculiarities of the people's worldview. In the course of the semantic-cognitive analysis of the lexical units inherent in the writer's works, it has been found out that the individual author's world view does not in any way harm the reproduction of the common national and cultural people's heritage, since the author is a carrier of a common conceptual sphere, formed in his consciousness due to the society where he/she lives. The verbalization of socially significant concepts in the writer's novels is determined by her moral, ethical and value attitudes inherent in most members of the society.

Keywords: individual style, linguoculturology, concept, conceptual sphere, semantic meaning, connotation.

ИНДИВИДУАЛЬНЫЙ СТИЛЬ АВТОРА С ТОЧКИ ЗРЕНИЯ ЛИНГВОКУЛЬТУРНОЙ КОНЦЕПТОЛОГИИ: ЛЕКСИКО- СЕМАНТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ (на материале произведений Изабель Альендэ)

Наталья Николаевна Попова (г. Киев, Украина)

доктор филологических наук, доцент кафедры романской филологии Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко (Министерство образования и науки Украины)

Статья посвящена изучению индивидуального стиля автора с точки зрения лингвокультурной концептологии, которая сочетает в себе лингвокультурный и когнитивный подходы с учетом изучения особенностей авторского способа вербализации общественно значимых концептов. На материале произведений известной чилийской писательницы Изабель Альендэ проанализированы лексикосемантические особенности индивидуального стиля автора, отражающие общественно-исторические реалии сквозь призму авторского мировоззрения, что путем сочетания методов лингвокультурологии и когнитивной лингвистики, позволяет связать национальную концептосферу, носителем которой является автор художественных произведений, с его индивидуальный мировоззрением и понять соотношение объективного и субъективного в индивидуальном авторском стиле. В статье подробно рассмотрены различия между терминами «языковая личность», «идиостиль» и «идиолект», а также подходы к их исследованию. В ходе семантико-когнитивного анализа лексических единиц, присущих произведениям писательницы, выяснено, что индивидуально-авторское мировоззрение никоим образом не вредит отображению национально-культурного наследия народа, поскольку автор является носителем общей концептосферы, что формируется в его сознании благодаря обществу, в котором он живет. Вербализация общественно-значимых концептов в произведениях писательницы определяется морально-этическими и ценностными установками, присущими большинства представителей соответствующего общества.

Ключевые слова: идиостиль, лингвокультурология, концепт, концептосфера, семантическое значение, коннотация.

Вступ

лінгвокультурна концептологія лексичний семантичний альенде

Питання про те, чи впливає індивідуальний стиль автора на відображення суспільно-історичної спадщини та сьогодення залишається відкритим, оскільки з одного боку він відображає суб'єктивне авторське бачення, а з іншого, є джерелом інформації про лінгвокультурні реалії народу на певному історичному відрізку. Актуальність дослідження визначається увагою науковців до визначення співвідношення об'єктивності та індивідуально-авторського світобачення, відтвореного в художніх творах, а також необхідністю відображення культурного спадку та національного світогляду народу, які б збереглися в майбутньому у вигляді літературних творів.

Мета наукової розвідки полягає в обґрунтуванні необхідності дослідження індивідуального стилю автора з погляду лінгвокультурної концептології, яка поєднує в собі лінгвокультурний та когнітивний підходи з огляду вивчення особливостей авторського способу вербалізації суспільно значущих концептів. Об 'єкт дослідження - індивідуальний авторський стиль. Предмет дослідження - мовленнєва репрезентація соціально вагомих концептів у творах автора. Матеріалом дослідження обрано художні твори чилійської письменниці та журналістки, лауреата Нобелівської премії Ізабель Альєнде, які відображають суспільно-політичні реалії життя країни.

Наукова новизна роботи полягає у встановленні лексичних особливостей індивідуального стилю автора, які відображають суспільно- історичні реалії крізь призму авторського світосприйняття, шляхом поєднання методів лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики, що дозволяє пов'язати національну концептосферу, носієм якої є автор художніх творів, із його власним індивідуальним світобаченням та зрозуміти співвідношення об'єктивного і суб'єктивного в індивідуальному авторському стилі.

Основний зміст

Питанням вивченню ідіостилю автора присвячено значну кількість праць вітчизняних та закордонних лінгвістів, зокрема Ш. Баллі, Р. Бартес, Б. Блох, В. Виноградов, Г. Винокур, В. Волошук, Дж. Гейвінс, О. Григор'єв, Н. Дітмар, С. Єрмоленко, А. Зорракіно, Ю. Караулов, А. Корнієнко, М. Котюрова, Т. Самарська, І. Сидоренко, А. Ситченко, О. Селіванова, П. Стоквелл, М. Фріман, К. Хейзен, Е. Шрай та інші. Проте, на сьогоднішній день не існує одностайної відповіді на питання про ступінь авторського внеску в розвиток та збереження лінгвокультурної та ціннісно- історичної спадщини його народу. Щоб з'ясувати який з наукових підходів дозволяє дати відповідь на це питання, необхідно спочатку звернутися до самого визначення терміну «ідіостиль», та його співвідношення з такими поняттями, як «ідіолект та «мовна особистість».

Ці терміни досить часто використовуються дослідниками як синонімічні поняття. Проте, хоч вони і є дотичними, їх визначають певні специфічні ознаки. Ідіостиль неможливо розглядати уособлено, і його вивчення потребує залучення всіх аспектів, пов'язаних із мовною особистістю. Найважливішим є те, що людину не можливо розглядати як істоту відсторонену від мови. Безпосередньо від мовної особистості залежить сприйняття навколишнього світу: саме вона формує оцінку явищ, перетворюючи абстрактні думки в словесну форму [2, с. 23]. Кожна особистість характеризується власним способом вираження свої думок. Ця система ознак, що відповідає за відтворення думок, називається ідіолектом.

На думку А. Корнієнко, авторський ідіолект є складовою ідіостилю [3, с. 37]. Саме тут і постає досі ще не розв'язана проблема, адже одні лінгвісти розуміють ідіолект як синонім ідіостилю, інші ж визначають ці поняття по-різному.

Н. Дітмар розуміє ідіолект як мовлення людини, яке через набуті звички та стилістичні особливості відрізняється від мовлення інших людей [10, с. 111]. Таким чином, на різних етапах життя мовлення однієї і тієї ж особи може кардинально змінюватись.

Американський лінгвіст Б. Блох описує цей термін як «сукупність можливих висловлювань у певний час використання мови, щоб взаємодіяти з іншим мовцем» [9, с. 7]. Згідно з К. Хейзеном значення терміну «ідіолект» залежить від усіх можливих висловлювань особи, загального запасу слів та лише того, що людина говорить, виключаючи її загальні розумові здібності [12, с. 21]. На думку О. Селіванової, ідіолект визначається сукупністю мовленнєвих характеристик окремого носія мови, що характеризують його ідіостиль, якщо йдеться про письмовий варіант [6, с. 167].

Термін «ідіостиль» був введений В. Григор'євим у книзі «Граматика ідіостилю. В. Хлєбніков». Автор заперечив існування даного терміну, адже сумнівався в реальності цього явища в лінгвістичному аспекті. За його словами кожен ідіостиль є одночасно ідіолектом. Вчений сприймає ідіостиль як синонім ідіолекту і радить вживати термін «ідіостиль» стосовно письмового тексту, на відміну від усного мовлення.

А. Ситченко називає індивідуальний авторський стиль системою образотворчих елементів, що включають в себе форму й зміст літературного твору, відображають естетичний та життєвий досвід автора з урахуванням традицій світової та національної культури [8, с. 48].

A. Зорракіно вбачає в індивідуальному авторському стилі метапоняття стилістики, у якому мовлення людини завжди складається з типових та індивідуальних елементів. Стиль, як форма мовлення, слугує основою для утворення індивідуальних ознак самовираження кожної особистості [14, c. 42].

Суперечливість поглядів на співвідношення термінів «ідіостиль» та «ідіолект» визначається також відмінностями в підходах до їхнього вивчення. Йдеться про образно-композиційний, комунікативно - когнітивний, лексичний, лінгвостатистичний, естетично-маркований, прагмасемантичний, лінгвостилістичний підходи до дослідження цього феномену [7, c. 1].

Естетично-маркований напрям ідіостилістичних досліджень пов'язаний з естетичною модифікацією мовно-виразних засобів письменника. У ХХ століття цей напрям набув розвитку в працях Ш. Баллі, С. Єрмоленко, Г. Винокура та ін. Образно-композиційний підхід стосується своєрідності індивідуального стилю з погляду динаміки мовленнєвих форм, трансформації текстотворення та композиційних прийомів побудови тексту. Прагмасемантичний підхід визначає прагматичні стратегії та чинники ефективності художньої комунікації. Комунікативно-когнітивний підхід визначає концептуальні моделі та мовні засоби їх репрезентації. Лінгвостилістичний підхід базується на принципах відбору та синтезу стилістичних засобів, переважанні певних лексичних та синтаксичних структур, стилістичних фігур. Лінгвостатистичний підхід полягає у визначенні частотності вживання певних звуків, букв та їхніх сполучень. Лексичний підхід базується на виборі автором певних лексичних одиниць для своїх творів. Лінгвокреативний підхід передбачає здатність мовної особистості створювати нові лінгвістичні елементи та вживати вже існуючі за новими законами. Так, наприклад, багато митців створюють авторські неологізми.

Згідно з Т. Самарською існує інша можливість класифікації підходів, що характеризують дане поняття. Вона поділяє їх на такі: семантико- стилістичний, лінгвопоетичний, системно-структурний та комунікативний [5, c. 2]. Семантико-стилістичний підхід стосується смислових відтінків та емоційно-експресивного забарвлення слів. З погляду цього підходу, В. Виноградова визначає поняття ідіостилю як системи, у якій діє принцип особливого вибору експресивних мовних засобів, властивих певному історичному періоду розвитку літератури.

Лінгвопоетичний підхід, розроблений В. Григор'євим, базується на естетичних властивостях, що набувають мовні елементи в художньому контексті та аналізі текстового матеріалу. Найбільше уваги концентрується на лексичному аспекті даного питання, вибору певних слів, які вживає автор. Системно-структурний підхід полягає у дослідженні твору як цілісної сукупності елементів та зав'язків між ними, тобто вивчення твору як цілісної системи.

Комунікативний підхід стосується того смислу повідомлення, який автор хотів донести до читача [1, с. 18]. Увага зосереджується на визначенні того, як мовна особистість митця взаємодіє з читачами. Вивчаються авторські інтенції, їх вплив на читацьку аудиторію. Максимальна увага спрямована на комунікативну стратегію тексту.

Згідно В. А. Маслової, когнітивний підхід вирізняється тим, що акцентує увагу не на авторі тексту, а на загальних основах організації художньої творчості [4, с. 31]. Подібне бачення напряму дослідження індивідуального стилю автора зустрічаємо у роботах П. Стоквелла і М. Фрімана, які зосереджуються на читацькому сприйнятті тексту, а не на самому тексті [13, с. 22]. Це означає, що кожна людина сприймає літературний твір по-різному, тож існують різні варіанти його прочитання. Проте, на думку М. Фрімана когнітивний підхід більше стосується літературознавства, ніж лінгвістики [11, с. 34].

На нашу думку, терміни «ідіостиль» та «ідіолект» можливо співвіднести як форму національної мови та індивідуальний спосіб мовлення. Тож, ідіостиль є індивідуально-творчим використанням національної мови. Ідіолект - власний спосіб вживання мовних елементів певною особою, індивідуальне мовлення, яке формується професією людини, рівнем загальної культури, психічним станом, віком, ситуацією спілкування. На ідіолект впливає також темперамент, пережиті комунікативні ситуації, своєрідна соціолінгвістична біографія людини. Це можуть бути як пережиті враження, збережені пам'яттю, так і реальні ситуації, що відтворюють характерну мовну поведінку.

Оскільки визначення ідіостилю зумовлюється особливостями розуміння самого тексту як складного і комплексного явища, виникає необхідність поєднання різноманітних підходів до його дослідження з метою уникнення однобічності та суб'єктивності. Тож, виходячи з вище сказаного, ми розглядаємо ідіостиль та ідіолект як складники мовної особистості, що проявляються в унікальних, притаманних лише їй особливостях підбору та поєднання мовних засобів на усіх мовних рівнях. Відповідаючи на питання першочерговості, можливо стверджувати, що спочатку формується мовна особистість з властивими лише їй уявленнями, способами сприйняття навколишньої дійсності та формуванням оцінок, з власної концептосферою, яка тісно пов'язана з національною концептуальною системою. Усю цю інформацію мовна особистість виражає словесною формою - своєрідним відбором та поєднанням мовних засобів у мовленні - у ідіолекті, який в письмовій формі, набуваючи ще й рис національної літературної мови та відповідаючи функціональним стилям мови, визначається як ідіостиль.

Тож, ідіостиль формується на основі ідіолекту, і його дослідження має характеризуватися вивченням як частотності використання різних мовних засобів (функціональний підхід), так і увагою дослідника до лінгвокультурного та когнітивного аспектів, оскільки автор є носієм національної концептосфери, яка формується на розвивається на основі культурно-історичного спадку народу та його морально-психічних характеристик. Окрім того, сприйняття та розуміння будь-якого тексту є запорукою його популярності та забезпечує автору гідне місце в історії розвитку національної літератури.

Автор, будучи носієм національної концептофери, не просто описує дійсність. Пропускаючи її через призву власно-індивідуального бачення та показуючи персональне ставлення до реальності, загальнонаціональний концепт, властивий певній культурні спільноті, перетворює на особистісний, чим зближує себе з читачем, який, у свою чергу, переймає, пристосовує до себе або ж відкидає авторське бачення.

Оскільки нас цікавить цінність твору певного автора для відповідного соціокультурного простору, можемо стверджувати, що визнані відповідним суспільством автори завдяки своєму ідіостилю спромоглися відобразити загальнонаціональний світогляд та світовідчуття, властивий більшості громадян певної країни та певної епохи.

Однією з таким авторів є сучасна чилійська письменниця та журналістка Ізабель Альєнде, у творах якої через призму життєвих перепитій головних героїв відображаються суспільні реалії та виклики ХХ століття до постколоніальної латиноамериканської країни.

Сюжет твору, події, що описує авторка, вимагають відповідних лексико-семантичних засобів, які, будучи загальновживаними мовними одиницями, подекуди перетворюються на ключові концепти твору завдяки мовному контексту та конотаціям, яких він їм надає.

Зокрема описи природи, пейзажних особливостей, інтер'єру відтворюють особливості середовища та побуту, що просякнутий народним духом, властивим повсякденно-побутовому сьогоденню певного епосу. Так, географічно-специфічний колорит передають лексеми позначення рослин (trinitaria (трінітарія - квітуча трав'яна рослина, що росте на території Латинської Америки), mspero (мушмула - фрукт) [15, c. 148]) і тварин (marsopa (китовидна тварина схожа на дельфіна), paquidermos (товстошкірі - рід тварин згідно застарілої класифікації ссавців), manada de bufalos (стадо буйволів), impalas (шпали - вид антилопи), jauria de hienas (зграя гієн), familia de leones, antilope , tmidas cebras [16, c. 15]).

Досить оригінального значення в творах І. Альєнде набуває словосполучення ser humano (людська істота). Якщо в «Лісі пігмеїв» авторка використовує його, протиставляючи маленьку групку людей величезному й різноманітному царству тварин та роблячи акцент на людині, як на біологічному виді, то в «Місті чудовиськ», де головним для авторки є зображення відмінної культури з властивими тільки їй духовними та релігійними поглядами, словосполучення ser humano вживається з натяком на вищість духовних та релігійних переконань, а також, підкреслюється рівність людей та тварин перед вищими силами.

Письменниця детально описує не лише пейзажі, а й звичайні, здавалось би нічим не примітні побутові картини настільки правдиво, що читаючи твір, читач ніби сам потрапляє в ці мови. Створенню такого ефекту сприяють лексеми на позначення побутових речей (mosquiteros blancos, lвmparas de petroleo, velas [16, c. 14]); назви матеріалів, з яких їх виготовлено (muebles de bambщ, alfombra depiel de antilope [16, c. 14],piscina de azulejos, fresco representado una caceria de tigres, fabulosos jardines, alto muro [18, c. 27]); дієслів, що вдихають життя в інтер'єр, роблячи його рухливим, «живим», на відміну від картини чи фотографії (colgaban, fincionaban); прикметників, значення яких отримує додаткових оцінних відтінків, про що свідчить морфологічна інверсія (ingeniosas duchas).

Описи пейзажів супроводжуються значною кількістю прикметників, які визначають геополітичну специфіку в тексті: reserva natural, vasta planicie caliente, animales salvajes, secos deciertos, grandes distancias, salpicado de вrboles, horizonte tenido de rojo, picachos de los cerros, extensa planicie rojiza [17, c. 2].

Лексеми, завдяки яким відтворюється зовнішність та характер персонажів, супроводжуються значною кількістю прикметників та прислівників, що характеризуються емоційними або оцінними конотаціями (esbeltos jinietes, mujeres de ojos ardientes, cuerpos decorados con barro rojo, elaborados turbantes).

Творам І. Альєнде властива велика кількість лексичних одиниць, що стосуються абстрактних філософських концептів (cracion, verdad), релігії (reencarnacion, pulgatorio, responso, dicha celestial, novenario), магії, духовних понять та священних культів (alma, cuerpo mental, maestro espiritual [17, c. 19]), що, на нашу думку, пов'язано з бажанням авторки якомога точніше відтворити духовний світ та морально-етичні властивості різних народів. Релігійні та духовні концепти в творах мають свої прототипи - концепти африканських та індійських племен, - поєднання світогляду яких сприяло формуванню національної концептосфери чилійців, елементи якої письменниця описує в своїх творах, будучи яскравою представницею «магічного реалізму».

Окрему групу становлять латиноамериканізми, присутність яких зумовлена в першу чергу походженням авторки та відтворення етно- національного колориту її рідної країни: morisqueta (гримаса), saltamonte (сухе русло), montuno (дикий), silabario (буквар), horchata (безалкогольний напій з арахісу, води й цукру), bucaneros (пірати, що спустошували іспанські володіння в Америці).

У діалогах присутня велика кількість конекторів, що роблять мову авторки невимушеною, ближчою до розмовної, наближають літературний твір до читача. Entonces, як і bueno, виконує функцію заповнення паузи перед реплікою та забезпечення логічної побудови її структури. Hombre виражає підтримку та виконує фокусуючу функцію, акцентуючи увагу співрозмовника. Прагматичний конектор Јno? вживається як підсилюючий елемент та забезпечує стверджувальну реакцію співрозмовника, його підтримку: Despues ustedes de todo, son sus descendientes, deben tenerles algo de simpatia Јno? [18, c. 56].

Висновки

Отже, вивчення лексико-семантичного аспект індивідуального стилю автора з погляду лінгвокультурної концептології дозволяє стверджувати, що індивідуально-авторське світобачення жодним чином не шкодить відтворенню загального національно-культурного спадку народу, оскільки автор є носієм спільної концептосфери, що формується в його свідомості завдяки суспільству, в якому він живе. Вербалізація суспільно- значущих концептів у творах письменника визначається морально - етичними та ціннісними установками, властивими більшості представників відповідного суспільства. Перспективи подальших наукових розвідок полягають у дослідженні морфологічного та синтаксичного аспектів в авторському ідіостилі з погляду когнітивної концептології.

Література

1. Абдулаева, Татьяна Константиновна. Особенности идиостиля Н. В. Гоголя в поэме «Мертвые души»: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.01 - русский язык (Махачкала, 2011), 171.

2. Григор'єв, Олександр Миколайович. Ідіостиль Миколи Хвильового (на матеріалі публіцистичних текстів): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 - русский язык (Київ, 2016). 250.

3. Корнієнко, А. І. «Ідіостиль автора: мовно-літературознавчий аспект». Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія 25(1) (2016): 36-38.

4. Маслова, В. А. Введение в когнитивную лингвистику (Москва, Флинта, 2016), 296.

5. Самарская, Татьяна. «Языковые средства создания идиостиля» Научный журнал КубГАУ 116(02) (2016): 1-7.

6. Селіванова, Олена. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія (Полтава, Довкілля, 2006), 716.

7. Сидоренко, І. А. «Підходи до вивчення ідіостилю у лінгвістичних дослідженнях художнього тексту» Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія 21 (2015): 145-152.

8. Словник лінгвістичних термінів: лексикологія, фразеологія, лексикографія. Ред. М. І. Голянич. (Івано-Франківськ, видавець Голіней О. М., 2011), 268.

9. Bloch, B. «A set of postulates for phonemic analysis» Language XXIV (London, 1948): 7-34.

10. Dittmar, Norbert. «Explorations in `Idiolects' in Robin Sackmann and Monika Budde» Theoretical Linguistics and Grammatical Description: Papers in honour of Hans- Heinrich Lieb (Amsterdam, Ed. Benjamins, 2002): 109-129.

11. Freeman, Margaret. «Poetry and the scope of metaphor: Toward a cognitive theory of literature» Metaphor and Metonymy at the Crossroads: A Cognitive Perspective (Berlin and New York, Ed. Mouton de Gruyter, 2003): 253-281.

12. Hazen, Kirk. «Idiolect» Encyclopedia of Language & Linguistics, 5 (2006): 512-513.

13. Stockwell, Peter. Cognitive poetics: An introduction (London, Ed. Routledge, 2002), 193.

14. Zorraquino Martin, Antonia. «Los marcadores del discurso y su morfologia». Los estudios sobre marcadores del discurso en espanol 3 (2010): 400-412.

Джерельна база

15. Allende, Isabel. Cuentos de Eva Luna (Nueva York, Ed. Vintage Espanol, 2017), 304.

16. Allende, Isabel. El bosque de los pigmeos (Nueva York, Ed. HarperCollins Espanol, 2005), 304.

17. Allende, Isabel. El plan infinito (Barcelona, Ed. Debolsillo, 2014), 416.

18. Allende, Isabel. El reino del dragon de oro (Nueva York, Ed. HarperCollins Espanol, 2004), 432.

References

1. Abdulaeva, Tat'jana Konstantinovna. Osobennosti idiostilja N. V. Gogolja v pojeme «Mertvye dushi» [=Features of the idiostyle of N. V. Gogol in the poem «Dead Souls»]: diss. ... kand. filol. nauk: 10.02.01 - russkij jazyk (Mahachkala, 2011), 171 (In Russ.).

2. Grygor'jev, Oleksandr Mykolajovych. Idiostyl' Mykoly Hvyl'ovogo (na materiali publicystychnyh tekstiv) [= Mykola Khvylovy's idiostyle (on material of nonfiction texts]: dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01 - russkyj jazbik (Kyi'v, 2016), 250 (In Ucr.).

3. Kornijenko, A. I. «Idiostyl' avtora: movno-literaturoznavchyj aspekt» [= «The author's idiostyle: the linguistic and literary aspect»] Naukovyj visnyk Mizhnarodnogo gumanitarnogo universytetu. Serija: Filologija [= Scientific Bulletin of the International Humanities University. Series: Philology]. 25(1) (2016): 36-38 (In Ucr.).

4. Maslova, V. A. Vvedenie v kognitivnuju lingvistiku [= Introduction to Cognitive Linguistics] (Moskva, Flinta, 2016), 296 (In Russ.).

5. Samarskaja, Tat'jana. «Jazykovye sredstva sozdanija idiostilja» [= «Idiostyle Language Tools»] Nauchnyj zhurnal KubGAU [= Scientific journal KubSAU] 116(02) (2016): 1-7 (In Russ.).

6. Selivanova, Olena. Suchasna lingvistyka: terminologichna encyklopedija [= Modern linguistics: a terminological encyclopedia] (Poltava, Dovkillja, 2006), 716 (In Russ.).

7. Sydorenko, I. A. «Pidhody do vyvchennja idiostylju u lingvistychnyh doslidzhennjah hudozhn'ogo tekstu» [= «Approaches to the study of idiostyle in linguistic studies of artistic text»] Naukovi zapysky Vinnyc'kogo derzhavnogo pedagogichnogo universytetu imeni Myhajla Kocjubyns'kogo. Serija: Filologija [= Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after Mikhail Kotsyubynsky. Series: Philology] 21 (2015): 145-152 (In Ucr.).

8. Slovnyk lingvistychnyh terminiv: leksykologija, frazeologija, leksykografija [= Dictionary of linguistic terms: lexicology, phraseology, lexicography]. Red. M. I. Goljanych. (Ivano-Frankivs'k, vydavec' Golinej O. M., 2011), 268 (In Ucr.).

9. Bloch, B. «A set of postulates for phonemic analysis» Language XXIV (London, 1948): 7-34.

10. Dittmar, Norbert. «Explorations in `Idiolects' in Robin Sackmann and Monika Budde» Theoretical Linguistics and Grammatical Description: Papers in honour of Hans-Heinrich Lieb (Amsterdam, Ed. Benjamins, 2002): 109-129.

11. Freeman, Margaret. «Poetry and the scope of metaphor: Toward a cognitive theory of literature» Metaphor and Metonymy at the Crossroads: A Cognitive Perspective (Berlin and New York, Ed. Mouton de Gruyter, 2003): 253-281.

12. Hazen, Kirk. «Idiolect» Encyclopedia of Language & Linguistics 5 (2006):

512-513.

13. Stockwell, Peter. Cognitive poetics: An introduction (London, Ed. Routledge, 2002), 193.

14. Zorraquino Martin, Antonia. «Los marcadores del discurso y su morfolog^a» [= The speech markers and their morphology] Los estudios sobre marcadores del discurso en espanol [Studies on speech markers in Spanish] 3 (2010): 400-412 (In Span.).

15. Allende, Isabel. Cuentos de Eva Luna [= Eva Luna 's Tales] (Nueva York, Ed. Vintage Espanol, 2017), 304 (In Span.).

16. Allende, Isabel. El bosque de los pigmeos [= Forest of the Pygmies] (Nueva York, Ed. HarperCollins Espanol, 2005), 304 (In Span.).

17. Allende, Isabel. El plan infnito [= The infinite plan] (Barcelona, Ed. Debolsillo, 2014), 416 (In Span.).

18. Allende, Isabel. El reino del dragon de oro [= The kingdom of the golden dragon] (Nueva York, Ed. HarperCollins Espanol, 2004), 432 (In Span.).

Размещено на Allbest.ru