Інтертекстуальність та прецедентні феномени у романі "Venus im pelz" Леопольда фон Захер-Мазоха та їх відтворення в українському перекладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ТА ПРЕЦЕДЕНТНІ ФЕНОМЕНИ У РОМАНІ "VENUS IM PELZ" ЛЕОПОЛЬДА ФОН ЗАХЕР-МАЗОХА ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

М. Герчак, студ., М. Дорофеева, доц.

У статті досліджено інтертекстуальні посилання, які містяться в романі "Венера в хутрі" Л. фон Захер-Мазоха, класифіковано наявні прецедентні феномени та розглянуто їх способи передачі в українському перекладі, здійсненому Н. Іваничук.

Жоден текст не є ізольованим, він завжди існує у тісному взаємозв'язку з позавербальним світом. На автора тексту безпосередньо впливає його оточення, культурне середовище, в якому він зріс і розвивається, кожен має абсолютно індивідуальний бекґраунд, який формують прочитані книги, прослухані пісні, переглянуті фільми. Отже, логічно, що і в текстах цього автора буде звучати відлуння життєвого досвіду і тих інспірацій, які, зрештою, і стали причиною появи того чи іншого тексту.

Категорією, яка позначає такий взаємозв'язок певного тексту з іншими текстами, вербальними та невербальними явищами, є інтертекстуальність. "Основним положенням теорії інтертекстуальності можна вважати те, що завдяки своїй знаковій природі будь-який текст перебуває у взаємозв'язку з усіма іншими текстами і що ці міжтекстові зв'язки актуалізуються під час його сприйняття" [9]. Категорія інтертекстуальності та прецедентність як форма її реалізації, наскільки нам відомо, досі не були об'єктом окремого дослідження у галузі перекладознавства. Разом з тим, адекватність їх відтворення у перекладі значно впливає на сприйняття й розуміння смислово-знакової системи оригіналу з боку іншомовних читачів. Цей факт зумовлює актуальність нашої розвідки.

У пропонованій статті ми маємо на меті дослідити мовні особливості передачі категорії інтертекстуальності загалом та прецедентності як форми її прояву зокрема у перекладі художнього тексту.

Об'єктом нашого розгляду стали категорії інтертекстуальності та прецедентності у німецькомовному художньому тексті жанру " роман" і його перекладі українською мовою.

Предмет наукової розвідки складають особливості відтворення інтертекстуальності та прецедентних феноменів оригіналу в перекладному тексті. Матеріалом дослідження слугують роман Л. фон Захер-Мазоха "Venus im Pelz" та його переклад українською мовою, виконаний Н. Іваничук.

Слушним є зауваження Н. Кузьміної, що інтертекстуальність - це завжди "глибина тексту", яка черпається не тільки з відображення існуючої реальності, але й опосередковано, через інші тексти. Цей критерій обов'язковий для текстів, які входять до культурної спадщини народів і несуть історичну, естетичну чи будь-яку іншу цінність. Інтертекстуальність - це свого роду "спосіб трансляції так званого коду культури" [6].

Р. Барт [2] визначає інтертекстуальність не лише як міжтекс- товий зв'язок "текст у тексті", але і "текст між текстами". На його думку, текст не можна розглядати як завершений продукт, а лише як безперервну взаємодію між текстами, висловлюваннями, символами, іменами, цитатами тощо.

Підхід до визначення інтертекстуальності, який може бути описаний як дослідження "тексту між текстами", запропонував М. Бахтін. Він стверджував, що "всяке слово (текст) є певним перетином інших слів (текстів), де можна прочитати ще інше слово"; "будь-який текст будується як мозаїка цитацій, будь- який текст є продуктом всмоктування й трансформації будь-якого іншого тексту" [3].

Необхідність інтертекстуальної компетенції, здатність декодувати інтертекстуальні посилання є особливо релевантними для перекладача художніх текстів. "Художній текст - це вербалізована репрезентація інтерпретацій світу (картин світу) всіх його персонажів, поданих через їхні неповторні дискурси, а також дискурс автора" [9]. Саме питання інтерпретації є ключовим у розумінні інтертекстуальних одиниць, адже кожен текст поліфонічний і його звучання залежить не стільки від автора, скільки від розуміння читача, який пропускає через свою уяву весь світ, створений письменником і тлумачить його через призму власного світобачення.

Надзвичайно важливе завдання у цьому процесі покладається на перекладача, котрий має донести первинний задум автора. Перекладач повинен діяти ретельно, уважно ставитися до кожного слова автора. Кожне інтертекстуальне посилання перекладач має проаналізувати, адже саме через цю категорію автор дуже часто прагне спілкуватися безпосередньо з читачем. "Перекладач мав би діяти не як "наївний" читач, який керується суто власною уявою чи "інтерпретаційною позицією", а намагатися стати "ідеальним" читачем, з'ясовуючи соціально-постійні смисли компонентів тексту-джерела як знаків у контексті відповідної культури" [1, 42].

"Венера в хутрі" - найвідоміший твір німецькомовного письменника з Галичини Леопольда фон Захер-Мазоха, в якому розповідається історія Северина, палко закоханого в деспотичну красуню Ванду, яка у творі порівнюється, зокрема, з богинею кохання Венерою. Твір просякнутий інтертекстуальними посиланнями автора і відкриває перед читачем барвисту палітру епітетів і порівнянь, проводить, так би мовити, екскурс у мистецтвознавство та античну міфологію. "Хоча рефлексії, теоретичні відступи та максими головного героя, від імені якого ведеться оповідь, і стоять не раз на заваді плинному розвиткові дії, усі вони, надто мистецтвознавчі екскурси та ремінісценції, надають творові своєрідної принадності, мобілізують фантазію. Ця мистецька фантазія надихає почуття Северина - солодку, меланхолійну, таємничо-могутню силу. Живлять його й численні інтертекстуальні мотиви, від Гомерового епосу про Одіссея та Овідієвого "Мистецтва кохання", крізь середньовічну "Пісню про Нібелунгів" до просвітницької "Манон Леско" абата Прево та "Римських елегій" Гете" [7, 372]:

Джерелами інтертекстуальних посилань у "Венері в хутрі" є:

(а) мистецтво (скульптури, відомі картини італійських художників):

1. Aber poetisch ist die Geschichte doch, die Sterne funkeln ringsum, der Sergeant hat ein Gesicht wie Apollo von Belvedere, und der deutsche Maler singt ein wunderbares deutsches Lied [10].

1а. Та все ж, ця історія має в собі шось поетичне: за вікном мерехтять зірки, у сержанта обличчя Аполлона Бельведерсь- кого, а художник наспівує чудову німецьку пісеньку [11, 116];

(б) Літературні твори (часто Захер-Мазох посилається на "Фауста" Ґете):

2. Heute liess sie mich die Szene zwischen Faust und Mephistopheles lesen, in welcher letzterer als fahrender Scholast erscheint [10].

2а. Сьогодні вона попросила мене почитати сцену між Фавстом і Мефістофелем, у якій Мефістофель з'являється в образі мандрівного спудея [11, 111].

3. Ich lese ihr die Manon l'Escault [10].

3а. Я читаю їй "Манон Леско” [11, 137].

(в) Історичні епохи, події та персонажі:

4. Unter den ersten Kaisern wдren Sie ein Mдrtyrer, zur Zeit der Reformation ein Anabaptist, in der franzцsischen Revolution einer jener begeisterten Girondisten geworden, die mit der Marseillaise auf den Lippen die Guillotine bestiegen [10].

4а. За часів перших цезарів Ви б стали мучеником, в епоху Реформації - анабаптистом, у роки Французької революції - одним із найзапекліших жирондистів, які піднімалися на гільйотину з "Марсельєзою" на устах [11, 119].

(г) Найчисленнішими є посилання на античні міфи, порівняння з богами античної Греції, Риму, Єгипту та семітських народів:

5. Bald mцchte ich sie als Psyche, bald als Astarte malen, je nachdem ihre Augen den schwдrmerisch seelischen, oder jenen halb verschmachtenden, halb versengenden, mьd-wollьstigen Ausdruck haben, aber sie wьnscht, daЯ es ein Portrдt werden soll [10].

5а. Мені кортить намалювати її то в образі Психеї, то Астарти, залежно від виразу її очей, мрійливо-одухо- твореного чи напівзнеможеного, який водночас обпікає роз- морено-солодкою жагою. Та вона бажає, щоб це був таки її портрет [11, 78].

Аби розглянути цей текст і категорію інтертекстуальності у контексті перекладознавства, нам потрібно звернути увагу на те, яким чином інтертекстуальність реалізується в тексті, позаяк саме від форми вияву цієї категорії безпосередньо залежить підхід, на який спирається у своїй роботі перекладач. Реалізується інтертекстуальність через прецедентні феномени різного виду - прецедентні імена, прецедентні символи, прецедентні ситуації та прецедентні висловлення. Текст, на який посилається автор, - прецедентний текст, класичне визначення якого навів Ю. Караулов: "(...) тексти, значущі для тієї чи іншої особистості в пізнавальному або емоційному планах; які мають надособистісний характер, тобто добре відомі і широкому оточенню даної особистості, включаючи її попередників і сучасників; і ті, звернення до яких відновлюється неодноразово в дискурсі даної мовної особистості" [5, 216].

Основна риса, яка відзначає прецедентний текст, - це його популярність серед широкого кола людей. Для перекладача це означає, що він повинен зважати на всі нюанси даної епохи, а також володіти знанням про класичні твори, адже саме на них часто посилаються автори художньої літератури. Глибинне розуміння цих прецедентних текстів є необхідним для правильного трактування посилання автора, адже в них часто міститься додаткова імпліцитна інформація, яка вводить читача в правильне русло тлумачення ситуації в тексті. Це також означає, що перекладач повинен бути обізнаний у всіх аспектах дискурсу автора, якого він перекладає, для того, щоб якомога чіткіше відтворити ті процеси мислення, які спонукали творця тексту вжити те чи інше прецедентне посилання.

Розглянемо прецедентні посилання у романі Л. фон Захер-Мазоха "Венера в хутрі". Найбільш численним прецедентним феноменом є прецедентні імена - імена відомих осіб чи персонажів, які використовуються в тексті не для позначення конкретної людини, а як культурний знак, символ певних якостей, подій [8, 4]. В основі системи цього явища лежить так званий інваріант сприйняття прецедентного імені, котрий актуалізується у контексті вживання такого символу. Існування таких інваріантів сприйняття відрізняє прецедентне ім'я від непрецедентного [4]:

6. Einen Augenblick erinnerte sie mich unheimlich an Katharina II., aber sie lieЯ mir keine Zeit zu Erinnerungen (...) [10].

6а. На мить я здригнувася, так моторошно вона нагадала мені Катерину ІІ, однак Ванда не дала мені часу на спогади (¦¦¦) [11, 135].

Катерина Велика - російська імператриця XVIII століття дому Романових, епоху її правління називають "освіченою монархією" і вважають "золотою добою" російського імперського абсолютизму. Вона скасувала гетьманство в Україні, вела російсько-турецькі війни тощо. Та Леопольд фон Захер-Мазох у "Венері в хутрі" активізує інший інваріант сприйняття цього персонажу - Катерина ІІ виступає символом жіночої зверхності над чоловіком, позаяк відомо, що сама імператриця славилася численними любовними зв'язками з чоловіками. Саме цей інваріант сприйняття, який є диференційною ознакою прецедентного імені, активізується у контексті всього роману, ба навіть усієї творчості Л. фон Захер-Мазоха, адже лейтмотивом більшості його творів є любовні стосунки між чоловіком та жінкою, при чому остання зображена завжди як домінуюча сила. Відтворити цей інваріант сприйняття прецедентного імені - не надто складна задача для перекладача, адже ім'я Катерини ІІ входить у тезаурус кожного українця, який у середній школі вивчав історію України та світу.

Прецедентні імена часто тісно пов'язані з іншим видом прецедентних феноменів - прецедентною ситуацією. Ця певна "еталонна", "ідеальна" ситуація, яка колись відбулася чи яку колись описали у якомусь творі, належить до віртуальної реальності мистецтва. У народній свідомості така ситуація часто отримує емоційну оцінку. Прецедентна ситуація, як нам відомо, актуалізується у тексті через переказ, опис чи згадку. Такий феномен ми досить часто спостерігаємо у "Венері в хутрі", що свідчить про відкритість та поліфонічність твору:

7. Auch Simson, der Held, der Riese, gab sich Delila, die ihn verraten hatte, noch einmal in die Hand, und sie verriet ihn noch einmal und die Philister banden ihn vor ihr und stachen ihm die Augen aus, die er bis zum letzten Augenblicke von Wut und Liebe trunken auf die schцne Verrдterin heftete [10].

7а. Навіть Самсон, герой, тиран, удруге віддався у руки Даліли, що зрадила його, і та його знову зрадила, а філістери зв'язали його в неї перед очима і викололи йому очі, сповнені гніву та кохання, яких він до останньої миті не зводив з прекрасної зрадниці [11, 71].

Трактування прецедентної ситуації як певної "еталонної" ситуації, яка несе емоційну оцінку, чітко підпадає під даний приклад: герой порівнює свої відчуття до Ванди з почуттями Самсона до Даліли - обоє чоловіків були безтямно закохані у підступну жінку, яка щоразу була готова зрадити і віддати героя на поталу ворогу. Для Северина ця ситуація є еталонною, ідеальною зрадою, від якої він страждає і з якої не може втекти. Автор вводить прецедентну ситуацію через короткий динамічний опис, структура якого повністю зберігається у перекладі. Проте у варіанті перекладачки Н. Іваничук ми бачимо лексичну заміну слова Riese (велет, богатир) на тиран, що не є еквівалентом і містить негативну конотацію, чого немає в оригіналі. Загалом цей варіант перекладу цієї прецедентної ситуації, зокрема і речення, можна вважати цілком адекватним.

Інший вид прецедентних феноменів - прецедентні висловлення - вербальний феномен, який неодноразово відтворюється мовцями, функціонуючи як одиниця дискурсу. За прецедентним висловом найчастіше стоїть прецедентний феномен - текст або ситуація, які грають вирішальну роль при формуванні смислу прецедентного вислову. [4] Прецедентними висловами зазвичай бувають цитати, назви текстів-джерел або ж самі невеликі тексти, а також прислів'я, афоризми та ін. Найчастіше прецедентні висловлення у "Венері в хутрі" виступають у формі цитат, як, наприклад, вислів Ґете:

8. Nirgends paЯt Goethes >Du muЯt Hammer oder AmboЯ) sein< so vortrefflich hin wie auf das Verhдltnis von Mann und Weib, <...> [10].

8а. Ніде так влучно не пасує фраза Ґьоте "мусиш бути молотом або ковадлом ", як у стосунках між чоловіком та жінкою; <... > [11, 67].

Цим висловом Северин описує стосунки між чоловіком і жінкою: молот - домінантна сила, той, хто панує у відносинах, в той час як ковадло - символ підлеглого, те, по чому б'є молот. Це цитата з поезії Ґете "Коптська пісня" ("Copthisches Lied"), виданого українського перекладу якої не існує, тому вислів перекладений самою Н. Іваничук.

Існує тенденція, що при перекладі прецедентних висловів, цитат перекладач має використовувати уже існуючі (адекватні) варіанти перекладу, особливо, якщо це художній твір. Адже якщо щоразу перекладати наново, то такий вислів не буде впізнаваний і матиме менше шансів стати афоризмом, ідіомою, тобто увійти до національно чи універсально прецедентних феноменів [1, 48].

Ми можемо зазначити, що всі прецедентні висловлення, які наводяться в оригіналі у формі цитат, у "Венері в хутрі" Н. Іваничук переклала самостійно, не опираючись на існуючі переклади, що загалом не відповідає згаданій тенденції. До прикладу, відомо, що повний переклад "Фауста" Ґете був здійснений Миколою Лукашем 1955 року, та перекладачка пропонує свій варіант перекладу короткого фрагменту з цього твору:

9. Du ьbersinnlicher sinnlicher Freier,

Ein Weib nasfьhret dich! [10]

9а. Ех ти, жевжику, довірливий і перечулений,

Водить за ніс тебе жінка! [11, 67]

Цей же ж фрагмент М. Лукаш переклав наступним чином, зберігши у своєму варіанті гру слів ьbersinnlicher sinnlicher.

9б. Ех ти, жених надземно-земний!

Водить за ніс тебе дівча. [12]

Останній тип - прецедентні символи, під якими ми розуміємо такі слова, реалії, які несуть в собі певний культурний код, які асоціюються з тими чи іншими подіями, особами, культурами і значення яких актуалізується у контексті всього твору. Прецедентні символи різного походження часто трапляються у романі Л. фон Захер-Мазоха.

10. Euch erscheint die Natur als etwas Feindseliges, ihr habt aus uns lachenden Gцttern Griechenlands Dдmonen, aus mir eine Teufelin gemacht [10].

10а. Природність видається вам чимось ворожим, з нас, розвеселених богів Греції, ви поробили демонів, а з мене чортицю! [11, 62].

11. Bei uns in Deutschland ist ein Berg, in dem sie wohnt”, murmelte er dann vor sich hin, ”sie ist eine Teufelin [10].

11а. У нас, у Німеччині, є гора, де вона мешкає, - бурмоче він собі під ніс. - Вона - відьма [11, 147].

В даних прикладах ми звертаємо особливу увагу на прецеде- нтний символ "Teufelin", який в українському перекладі відтворюється двома різними словами - "чортиця" і "відьма". Перший варіант перекладу є стовідсотковим еквівалентом німецького слова. Проте у прикладі 11а ми спостерігаємо заміну цього поняття - з чортиці стає відьма, що загалом не відповідає первинному значенню слова оригіналу, але в цьому реченні є контекстуальним еквівалентом. Це явище інтратекстуальної негомоген- ності, тобто неоднорідності перекладу в межах одного тексту можна пояснити тим, що перекладачка опиралася на контекст речення (11): у свідомості українського читача гора асоціюється з відьмами (Лиса Гора), тому Н. Іваничук, вочевидь, вдалася до одомашнення, аби наблизити текст до культури українського читача. На нашу думку, така заміна контекстуальним еквівалентом є виправданою, адже вона не тягне за собою грубі спотворення змісту, а навпаки, породжує в уяві читача чіткий образ, який, до того ж, йому вже відомий, і тому такий переклад можна вважати адекватним.

Підсумовуючи наше дослідження, ми можемо зробити такі висновки. Твір Леопольда фон Захер-Мазоха має високий рівень інтертекстуальності, про що свідчать численні посилання автора на різні твори мистецтва, літератури, історичних осіб і події. До прецедентних феноменів, які трапляються в тексті, належать прецедентні імена, прецедентні висловлення, прецедентні ситуації та прецедентні символи. Перекладачка українського тексту Наталія Іваничук зберігає всі інтертекстуальні посилання оригінального твору, хоча іноді проводить заміну реалій (Riese - тиран, Teufelin - відьма), але зазначимо, що загалом це не шкодить кінцевому результату перекладу і цей новотвір можна вважати адекватним оригіналу.

захер мазох роман інтертекстуальний переклад

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кам'янець Анжела. Інтертекстуальна іронія і переклад / Анжела Кам'янець, Тетяна Некряч. - К. : Видавець Вадим Карпенко, 2010. - 176 с.

2. Барт Р. От произведения к тексту / Роланд Барт // Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М., 1994. - 594 с.

3. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. - М. : Искусство, 1986. - 444 с.

4. Захаренко И. В. Прецедентное имя и прецедентное высказывание как символы прецедентных феноменов // Язык, сознание, коммуникация: сб. ст. / Ред. В.В. Красных, А.И. Изотов / И.В. Захаренко, В.В. Красных, Д.Б. Гудков, Д. В. Багаева. - М. : "Филология", 1997. Вып. 81. - 102 с.

5. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - М. : Наука, 1987. - 261 с.

6. Кузьмина Н. А. Интертекст и его роль в процесах эволюции поэтического языка / Н. А. Кузьмина. - М. : Едиториал УРСС, 2004. - 272 с.

7. Цибенко Лариса. Післямова до / Леопольд фон Захер-Мазох: Вибрані твори / Лариса Цибенко - Львів : Літопис, 1999. - 398 с.

8. Нахимова Е. А. Прецедентные имена в массовой коммуникации: монография / Е. А. Нахимова. - Екатеринбург: ГОУ ВПО "Урал. Гос. Пед. Ун-т"; Ин-т социального образования, 2007. - 207 с.

9. Чорновол-Ткаченко Р. С. Теорія інтертекстуальності: цілі, завдання, методи // Вісник СумДУ. - № 11 (95)'. Том 2 / Р. С. Чорновол-Ткаченко. - Суми, 2006 - С. 82-87.

ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ

1. Leopold von Sacher-Masoch. Venus im Pelz [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.feedbooks.com/book/3160/venus-im-pelz

2. Захер-Мазох Л. Венера в хутрі : Повісті / Л. Захер-Мазох; [пер. з нім. Н. Іваничук] / Л. Захер-Мазох. - Львів : ЛА "Піраміда", 2008. - 236 с.

3. Ґете Йоган Вольфґанґ. Фауст. [пер. з нім. М. Лукаша] [Електронний ресурс] Йоган Вольфґанґ Ґете. - Режим доступу: http://vintest.org.ua/Data/library / wordLit/%D0%A4% D0%B0%D1%83%D1%81%D1%82%201%D1%87.txt

Размещено на Allbest.ru