Приклади неоднозначності "я-" та "ми-" місць у Посланнях святого апостола Павла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приклади неоднозначності "я-" та "ми-" місць у Посланнях святого апостола Павла

Священик Георгій Базюк

Висловити щось абсолютно однозначно ніколи не вдасться. Це стосується будь-якого повідомлення, усного чи письмового. Будь-який текст, а особливо складний, богословський, допускає множинність тлумачень. І хоча багатьом людям здається, що значення тексту Святого Письма може бути встановлене зі стовідсотковою точністю, це далеко не такДив.: Десницкий А.С. Введение в библейскую экзегетику. М., 2011. С. 186.. Біблія насправді невичерпна, інтерпретація кожного її вірша - доволі складний і варіативний процес з багатьох причинДетальніше див., напр.: Кураев А., диак. Протестантам о православии. М., 1999., однією з яких є багатозначність будь-якого слова, навіть, здавалося б, найпростішого.

Цю розвідку присвячено одному з аспектів неоднозначності у спадщині св. ап. Павла, якому не надається належної уваги в його Посланнях, при тому, що це ж питання детально розбирається всіма без винятку дослідниками при появі його у книзі Діянь св. апостолів. Мова йде про "я-" та "ми-" місця, тобто ті фрагменти та фрази в листах св. апостола, де він говорить від першої особи. Такий стан справ дещо зрозумілий, оскільки книга Діянь написана від третьої особи, але в трьох її розділах (16:10-17; 20:5-21:18; 27:1-28:16) автор різко переходить до розповіді від першої особи, що не може не привернути увагу дослідниківДив., напр.: Мецгер Б. Новый Завет. Контекст, формирование, содержание / Пер. с англ. (Сер. "Современная библеистика"). М., 2006. С. 189; Аверкий (Таушев), архиеп. Четвероевангелие. Апостол. Почаев, 2013; Руководство к изучению Священного Писания Нового Завета / Сост. инспектор Владимирской духовной семинарии А.В. Иванов. Свято-Троицкая Сергиева лавра, 2008.. А от чим можуть зацікавити богослова аналогічні місця у тексті всіх Послань ап. Павла, якщо вони стабільно і абсолютно доречно зустрічаються 780 (!) разів?Мається на увазі їх поява в українському перекладі І. Огієнка, де 477 разів зустрічається займенник "я" і 303 рази займенник "ми". Здавалося б, які питання можуть виникнути щодо таких пасажів і в чому їхня незрозумілість і неоднозначність?

Насправді існує кілька видів неоднозначностей "я-" та "ми-" місць у Посланнях ап. Павла, які ускладнюють розуміння тексту. Наведемо деякі з них. Почнемо з простіших.

Перший вид неоднозначності назвемо "Неоднозначність події". Про життя та діяльність св. ап. Павла ми дізнаємося з двох джерел: з його Послань та з книги Діянь св. апостолів. Але якщо в останній ми знайдемо інформацію, яка стосується зовнішньої сторони його біографіїЗовнішня біографія - "оповідь про життя людини від народження до смерті". Див.: Фа- брис Р. Павел. Апостол народов / Пер. с итал. В. Тимофеевой. М., 2008. С. 7., то при перечитуванні листів апостола перед нами постане його внутрішній світ і переживання. Фрагментарні згадки автором окремих епізодів своїх трудів у Посланнях іноді не дають змоги точно визначити час, місце і взагалі суть тієї чи іншої події в його житті, якщо вони не дублюються книгою Діянь. Оскільки автобіографічні відомості подаються апостолом за допомогою "я-" та "ми-" місць, перед нами неоднозначність: про який із моментів його життя йдеться і чи можна взагалі його (цей момент) якось ідентифікувати й ототожнити з якимось із моментів із книги Діянь?

Яскравою ілюстрацією такої неоднозначності є фрагмент: Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? Я щодень помираю... Коли я зі звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають?.. (1 Кор. 15:30-32). Відразу виникає перше питання стосовно поперемінного вживання займенників "я" та "ми", але воно не основне. Як пояснює свт. Іоанн Златоуст: "Не сказав: я, (йдеться про 30-й вірш. - Г. Б.) але: ми, маючи на увазі всіх апостолів разом, і таким чином, з одного боку, показуючи своє смирення, а з іншого, роблячи достовірними слова свої"Полное собрание творений святителя Иоанна Златоуста: в 12 т. Почаев, 2005. Т 9. С. 653.. Тобто, апостол має на увазі себе самого в обох випадках. Але друге питання набагато цікавіше: про яку боротьбу зі звірами йдеться далі? Чи описана ця подія детальніше у книзі Діянь і як слід сприймати звірів - у прямому чи переносному значенні?

Думки святих отців з цього приводу різняться. Свт. Феофан Затворник вважає, що боротьбу зі звірами в Ефесі потрібно розуміти в прямому, а не в переносному значенніТворения иже во святых отца нашего Феофана Затворника. Толкования посланий апостола Павла. Послание к Коринфянам. М., 1996. С. 303.. Свт. Іоанн Златоуст також дотримується цієї думки: "Апостол показує, якими родами смерті він помирав: я боровся, говорить, зі звірами". Цю думку поділяє і блж. Феодорит: "Я робився їжею звірів, але чудесно врятований"Там само. С. 303.. З ними погоджується і прп. Єфрем Сірін: "Крім того, в Ефесі мене кинули навіть звірам: що мені за користь була би зробитися їжею звірів, якби я не мав отримати воскресіння"Ефрем Сирин, св. Творения. Полное собрание. Калуга, 2003. Т 4. С. 62.. При такому підході очевидно, що книга Діянь замовчує цей факт і ми отримуємо якісь нові відомості з періоду життя ап. Павла в Ефесі, де він реально зіткнувся зі справжніми звірами, хоча для нас залишається невідомим, як і коли саме це відбулосяХоча, можливо, до самої боротьби справа й не дійшла, тому що, як говорить далі свт. Феофан Затворник, "деякі вважають, що Бог розладнав сам злочинний намір, і Апостол хоча не боровся дійсно, проте, в рішучості мав себе відданим звірам". Творения иже во святых отца нашего Феофана Затворника. Толкования Посланий апостола Павла. Послание к Коринфянам. С. 303..

Але існує й інша точка зору. Блж. Феофілакт Болгарський вважає, що ап. Павло боротьбою зі звірами називає боротьбу з іудеями і срібником Димитрієм: "Бо чим вони відрізнялися від звірів?"Феофилакт (Болгарский), блж. Благовестник. М., 2002. Кн. 3. С. 267. Такого підходу до розуміння даного місця в Посланні до Коринфян, як підсумовує відомий автор "Тлумачної Біблії" О.П. Лопухін, дотримуються майже всі нові екзегети, які розуміють під звірами "лютих ворогів апостола Павла, які натовпом кидалися на нього, наче звірі"Толковая Библия, или комментарий на все книги Св. Писания Ветхого и Нового Завета. Изд. преемников А.П. Лопухина: в 11 т. Стокгольм, 1987. T. 3 (10). С. 119.. Сам він не погоджується із такою інтерпретацією тексту, вважаючи, що підстав для цього не так і багато. За винятком Послання св. Ігнатія Антіохійського до римлян, в якому він називає своїх вартових десятьма леопардами, з якими він боровся день і ніч протягом своєї подорожі, для наполягання на переносному розумінні того, хто такі "звірі", опертися більше нема на щоТам само.. Але факт залишається фактом: нам достовірно невідомо, про яку з подій свого життя розповідає в цьому "я-" місці апостол Павло в Посланні до Коринфян.

І таких моментів із життя апостола Павла, які вказані в посланнях, але про які до сьогодні нічого достеменно невідомо, - чимало. Так, ми не знаємо, де, коли і ким він цілих п'ять разів був побитий киями, в яких подорожах і на якому морі тричі розбивався його корабель, за яких умов було врятоване його життя після доби перебування у глибочині морській (2 Кор. 11:24-25). Ці автобіографічні відомості не дублюються у книзі Діянь і не згадуються в інших Посланнях, а тому залишаються для читача таємницею.

Другий вид неоднозначності "я-" та "ми-" місць можна назвати "неоднозначністю кількості". її суть полягає в тому, що коли в реченні з'являється певна множинність, яка приховується за "я-" та "ми-" місцями, буває складно визначити, чи якась характеристика цієї множинності обов'язково поширюється на кожну її складову, на всі її елементи, і навпаки, чи маємо ми право узагальнювати, якщо йдеться про один із елементів групи. Елементарні приклади такої проблеми наводить у своїй статті "Не-фактори: неоднозначність (доформальне дослідження)"Нариньяни А.С. Не-факторы: неоднозначность (доформальное исследование). Ч. 2 // Российская ассоциация искусственного интеллекта [Електронний ресурс] URL: http://www.raai. org/library/ainews/2003/5/nariniani.doc, (дата доступа 04.10.2016, формат документа Microsoft Word). О.С. Нарін'яніРадянський та російський вчений, кандидат фізико-математичних наук, член-кореспон- дент РАПН (1997), академик РАПН (1999). Роботи О.С. Нарін'яні присвячені вивченню штучного інтелекту, учений також був одним з піонерів в області мовного введення комп'ютерних команд. Детальніше див.: Александр Семенович Нариньяни // Виртуальный компьютерный музей [Электронный ресурс] / URL: http://www.computer-museum.ru/galglory/nariniani.htm (дата доступу 04.10.2016)., в якій він розмірковує над "проблемною областю неоднозначності". Його робота стосується мови опису обчислювальних процесів над пам'яттю і не є богословською працею, проте на логічному рівні ілюструє суть спільної проблеми. Так, він пише, що просте речення: "Гравці команди сьогодні в гарній формі", - зовсім не означає, що всі вони в однаково гарній формі, а тому, можливо, певної частини команди це не стосуєтьсяНариньяни А.С. Не-факторы: неоднозначность (доформальное исследование). Ч. 2 // Там само.. І навпаки, з речення: "Сьогодні я одягну одну зі своїх нових краваток", - не можна робити висновку, що старих краваток в мене немаєТам само.. Перекладемо тепер ці роздуми мовою богослов'я.

Чи можливо, що коли ап. Павло вживає займенник "ми" він має на увазі певну групу людей, до якої себе насправді не відносить? І навпаки, чи маємо ми право стверджувати, що певні місця Послання стосуються не виключно одного апостола, хоча сумнівів відносно того, що "я" - це ап. Павло, не виникає? займенник множинність речення

Прикладом першої проблеми може слугувати вірш: Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші за всіх людей! (1 Кор. 15:19). Звичайно, що вирішення питання, чи апостол відносив себе до тих, хто прагнув скористатися Христом для благ тільки тутешніх, чи використав риторичний прийом для викриття гріха адресата, суті вірша не змінить. А от остання проблема (проблема екстраполяції "я") - при її неправильному вирішенні може потягнути за собою серйозні наслідки. Ілюструють її рядки Послань ап. Павла на зразок: Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь (1 Кор: 4;4); краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене (2 Кор. 12:9); живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе (Гал. 2:20); я маю бажання померти та бути з Христом (Флп. 1:23). У вузькому розумінні всі ці вислови стосуються самого ап. Павла, але чи не може (і навіть повинен!) сказати їх від свого імені кожен християнин? Відповідь на це питання не має абстрактного характеру, це не якась невигадлива теорія, але важливий догматичний момент, від якого залежить духовна практика християнина. Якщо слова: я чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю (Рим: 7:15) сказані виключно стосовно стану ап. Павла, в якому він перебував до свого навернення в християнство, то звідси можна зробити висновок (і такий висновок роблять деякі західні екзегетиНаприклад, Вільям МакДональд вважає, що не слід звертати увагу на себе і тим самим не вирішувати, а лише посилювати проблему. Люди, на його думку, повинні знати, що вони померли і воскресли із Христом, щоб ходити в оновленому житті. Тоді "замість спроб виправити плоть вони поховають її у гробі Христа". Див.: МакДональд У. Послание к римлянам // [Христианская страничка] [Электронный ресурс] URL: http://www.biagoyestnik.org/bibie/macdonaid/ md52.htm (дата доступу 04.10.16).), що гріх живе в людині до її хрещення і будь-які зусилля, прикладені людиною для боротьби із власною гріховністю після навернення до Христа, є відходом назад у Старий Завіт і невизнанням жертви Спасителя. Але якщо при трактуванні цього місця вважати, що "я" - це кожна людина, то така боротьба не тільки можлива, а й необхідна.

Третій вид неоднозначності - неоднозначність ідентифікації "я-" та "ми-" фрагментів: кого мав на увазі апостол, коли вживав займенники першої особи однини чи множини? Яким би примітивним не здавалося це питання, його важливість можна дуже просто довести хоча б тим, що солуняни, які отримали першого листа від ап. Павла, зрозуміли неправильно всього лише один вірш: Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завжди будемо з Господом (1 Сол. 4:17), в якому він використовуючи займенник "ми" описує друге пришестя Спасителя. Хто такі "ми", які будуть живими взяті на хмарах на зустріч Господню на повітрі? Помилкове вирішення цього питання призвело до ледачого способу життя деяких жителів міста Солуні, що стало причиною другого Послання до них ап. Павла з детальним поясненням того, що "ми" в його першому Посланні не відноситься ні до самих адресатів, ні взагалі до людей їхнього покоління. Як бачимо, неправильна ідентифікація подібних місць може вести не тільки до теоретичних помилок, але й до згубних практичних наслідків.

Труднощі при ідентифікації осіб, яких автор включає в "я-" та "ми-" місця, виникають унаслідок того, що автор має відношення до кількох різнорідних груп, із якими він якось пов'язаний, а аудиторія, до якої він звертається, включає представників кожної з них. З'ясувати тоді, хто стоїть за авторськими "я" та "ми", буває дуже складно, адже групи переплітаються, й окремі їх члени можуть належати більш як до однієї з них. Власне кажучи, я можу бути і студентом, і хорошим футболістом, і гравцем на фортепіано одночасно. А апостол Павло був іудеєм, християнином, апостолом і, врешті-решт, просто людиною.

Більше того, іноді апостол Павло в одну й ту саму групу в один момент включає себе, а в іншому випадку виключає з неї. Наприклад, у Флп. 3:5 він чітко засвідчує всім відому істину:....", обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племені Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Але в Рим. 3:1-2 він ніби зрікається свого обрізання: що має більшого юдей, або яка користь від обрізання? Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі. Звичайно, що тут апостол виступає як педагог і піднімається над обома групами (євреїв та язичників), підкреслюючи свій статус християнина, який їх об'єднує, що добре видно з контексту. Але вказане місце є гарною ілюстрацією зазначеної проблеми.

Визначити, хто стоїть за займенниками першої особи, буває вкрай важко і не тільки в Посланнях ап. Павла. Так, багато суперечок велося про те, хто відповідальний за розп'яття Спасителя. Згідно з Новим Завітом, провину за неправедну кару поділяють тодішній іудейський Синедріон, єрусалимські жителі, а також римський намісник Понтій Пі- лат. Саме такі групи найчастіше відносять до фрази: кров його на нас. Але відчувати антипатію до людей, які засудили Христа на смерть, означає забувати, що Сам Ісус, помираючи на хресті, молився: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони (Лк. 23:34). Більше того, грішити властиво усім людям, а не тільки іудеям і римлянам. Тому у глибинному значенні всі зробили свій "внесок" до тієї повноти зла, яка явила себе при розп'ятті Сина БожогоМецгер Б. Новый Завет. Контекст, формирование, содержание. С. 137..

Або інший приклад. Кого мав на увазі Спаситель у Євангелії від Іоанна: Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте (Ін. 3:11)? Говорячи в множині, Ісус, на думку Златоуста, говорив або про Себе і разом про Отця, або тільки про СебеПолное собрание творений святителя Иоанна Златоуста: в 12 т. Почаев, 2009. Т. 8. С. 246.. Інші ж екзегети вважають, що Ісус Христос розумів тут Себе і Своїх учнів. Хоча євангеліст не пояснює, чи були присутніми під час бесіди з Никодимом учні Ісуса, але поза сумнівом, що сам євангеліст Іоанн, який детально описав цю бесіду, чув її від початку до кінцяГладков Б.И. Толкование Евангелия. Клин, 2005. С. 224.. Схожі проблеми виникають при розгляді вірша в бесіді Спасителя із самарянкою: Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв (Ін. 4:22).

Тепер наведемо кілька прикладів такої неоднозначності в Посланнях св. ап. Павла.

Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом? (Рим: 4: 1). Чий отець по плоті Авраам? Здавалося б, очевидно - євреїв! Але на думку Т. Цана наш тут означає "нас, християн". Він стверджує, що риторичне звинувачення в тому, що християни - діти Авраама тільки по плоті, напевно, свідчить про претензії іудеїв до іудеохристиян, оскільки звинувачувати в цьому язичників немає сенсуTheodor Zahn D. Brief des Paulus an die Rцmer. Leipzig, 1910. P. 212-219.. Водночас на думку Р. Хейза, Т. Цан не враховує більш широкий полемічний контекст: ап. Павла цікавлять взаємини не між іудеями та іудеохристиянами, а між іудеями та язичниками у Христі (пор.: Рим. 3:29-30; 4:11-12), тому вважає таке тлумачення Цана неприпустимимХейз Р. Возрождение воображения. Черкассы, 2012. С. 87-89.. Р. Хейз наводить низку аргументів на свою користь і підсумовує, що Авраам - отець і іудеїв, і язичників; і іудеї, і язичники включені в благословення, яким Бог його наділив, благословення, яке, як прямо сказано, стосується до всіх народів. Тобто "іудеї (щонайменше ті, чиї серця обрізані; пор.: Рим. 2:28-29) усвідомили, що Авраам їхній отець не по плоті, а за обітницею"Там само. С. 98..

А кого має на увазі ап. Павло у фразі: а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов (1 Кор. 10:11)?Синодальний переклад: "Описано в наставление нам, достигшим последних веков" Ситуація в Коринфі могла скластися подібно до тієї, яка була в Солуні при читанні вже згаданої фрази 1 Сол. 4:16-17. Можна подумати, що вже настає кінець світу, й ті, про кого тут ідеться, саме і є людьми, які сподобляться побачити друге пришестя. А можна дійти висновку, що історія Ізраїлю - це не чужа історія. І що ап. Павло говорить з коринфськими віруючими з язичників так, ніби вони стали належати до Ізраїлю. "Він закликає їх вважати себе потомками дійових осіб Писання"Хейз Р. Возрождение воображения. С. 19..

Ще один приклад. За кого закликає молитися апостол Павло євреїв: Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись (Євр. 13:18)? При читанні такого відірваного від контексту вірша складається враження, що йдеться про нього й тих, хто перебуває в цей час поруч, про його співавторів! Але апостол Павло впродовж усього Послання не вживає жодного імені, окрім Тимофія: Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений, і я з ним (Євр. 13: 23). Чи можна припустити, що "ми" в Євр. 13:18 - це апостол Павло та Тимофій, чи таке припущення буде безпідставним і надто самовпевненим?

Справа ускладнюється тим, що в Посланні до євреїв відсутні всі три структурні елементи вступу: відправник, адресат і вітання, а отже, тут ми, незважаючи на те, що дехто вважає, ніби більша частина Послання написана від першої особи множиниКуклев Ю.М. Ещё раз к вопросу об авторстве "Послания к Евреям" // Донской монастырь [Электронный ресурс] / URL : http ://donskoi.org/content/eshhyo-raz-k-voprosu-ob- avtorstve-poslaniya-k-evreyam. (Дата доступу 04.10.16)., не знайдемо вказівки не те що на співавтора, але навіть власного імені апостолаТакий відступ від загальноприйнятої форми написання Послання служить одним із основних аргументів критики приналежності Послання перу апостола Павла. Див., напр.: Руковод- ство к изучению Священного Писания Нового Завета / Сост. инспектор Владимирской духовной семинарии А.В. Иванов. С. 867..

Одним із головних правил екзегези є необхідність розгляду уривка в його контекстіДетальніше про види контекстів та правила їх розгляду див.: Десницкий А.С. Введение в библейскую экзегетику. С. 212-218.. Найближчий контекст (безпосереднє оточення) уривка, що розглядається, - це попередній і наступний вірші: Слухайтесь ваших наставників і коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Очевидно, що йдеться не про авторство, а про наставників, згаданих віршем вище, а ними є не тільки ті, хто біля Павла, але й ті, хто на даний момент поруч з адресатом. Звичайно, що в їх число міг входити і входив також і Тимофій. Наступний вірш підтверджує нашу думку: апостол, зарахувавши себе перед цим до всіх наставників, зараз виділяє себе з-посеред них, переходячи від множини до однини - він один з тих, хто є поза межами Палестини, хоче повернутися сюди і просить їхніх молитов для здійснення цього задуму.

Підтвердження цієї думки ми можемо знайти в тлумаченнях святих отців. Так, блж. Феофілакт Болгарський пише, що ап. Павло у вказаному вірші "просить молитися за нього", бо він, як і всі апостоли, нічого не робив з лицемірством, "совість наша чиста..."Феофилакт (Болгарский), блж. Благовестник. Кн. 3. С. 877.. Аналогічні міркування ми знаходимо й у свт. Іоанна Златоустого, який розширено переказуючи розглядуваний вірш також переходить від однини до множини, даючи зрозуміти, що йдеться про самого ап. Павла, як представника проповідників Євангелія: "Не виставляй, говорить, проти мене звинувачень: совість наша ні в чому не звинувачує нас; ми не усвідомлюємо за собою, щоб ми шкодили вам"Полное собрание творений святителя Иоанна Златоуста: в 12 т. Т. 9. С. 235.. Цієї ж думки дотримуються і західні богослови. Так, абсолютно однозначно її висловлює М. Генрі: "Апостол просить євреїв молитися за нього і його товаришів: "Моліться за нас, за мене і Тимофія (він згадується у вірші 23), і за всіх, хто трудиться на євангельському поприщі""Мэтью Г. Толкование книг Нового Завета. Послание к евреям // Реформатский взгляд [Электронный ресурс] / URL: http://www.reformed.org.ua/2/854/13/Henry (дата доступа 04.10.16).

Цікаво, що іноді проблема ідентифікації постає перед нами внаслідок неточного перекладу і взагалі зникає при звертанні до мови оригіналу. У Посланні до Филимона, фраза: бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате (Фил. 1:7), може викликати ускладнення: хто такі "ми"? Але в грецькому тексті займенник "ми" взагалі відсутній, а на його місці стоїть "я-" фрагмент, що демонструє підрядковий переклад Російського Біблійного

ТоваристваАлексеев А.А. (гл. редактор) и др. Новый Завет на греческом языке с подстрочным переводом на русский язык. СПб., 2001., а також церковнослов'янський переклад Біблії (Радость бо имам многу и утешение о любви твоей, яко утробы святых почиша тобою, брате), переклад єп. Кассіана (Безобразова)"Ибо я получил великую радость и утешение от любви твоей..." // Библия онлайн [Электронный ресурс] URL : http ://www.bibleonline.ru/bible/cas/64/01/#7 (дата доступа 04.10.16). та деякі українські перекладиНапр., переклад Р. Турконяка: "Маю ж велику радість і потіху з твоєї любови...". І. Хо- менка: "Велику я мав радість і втіху з твоєї любови.". Напевно перекладач вирішив використати авторське "ми" з метою привернення уваги адресата до предмета Послання, теми зверненняПро вживання займенник "ми" замість "я" і "ти" в науковому та публіцистичному стилі див.: Синтаксис // Академик. Словарь-справочник [Электронный ресурс] / URL: http:// syntax.academic.ru/20/авторское_мы (дата доступа 04.10.16)., "перетворює" "я" на "ми", акцентуючи увагу на чеснотах Филимона.

Зовсім не простим для розуміння є і вірш: А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке (Рим. 2:2). Тут ап. Павло говорить про знання певних істин кимось ("нами"), проте хто такі "ми" з тексту Послання видно не так чітко. Ні в найближчому, ні в більш широкому контексті даного вірша немає споріднених "ми-" фрагментів, які б пролили би світло на розуміння того, хто, згідно з ап. Павлом, знає, що осуджувати не можна, бо на тих, хто осуджує, чекає суд Божий. Але думки святих отців з цього приводу одностайні.

Свт. Феофан Затворник на поставлене питання відповідає: "Ми - всі люди, всяка людина"Творения иже во святых отца нашего Феофана Затворника. Толкования Посланий апостола Павла. Послание к Римлянам. С. 132.. Він вважає, що апостол звертається до загального вірування і переконання, що є суд Божий: "бо всі, що живуть на землі чекали і чекатимуть такого суду"Там само.. Спирається він на думку свт. Іоанна Златоуста, який пояснює, що " aпостол, говорячи про знання Бога, вказав і джерело боговідання, - спостереження за природою, - а тут не вказує, звідки знають про суд, бо це було всім відомо саме собою, і без будь-яких коливань"Там само.. Свт. Феофан наводить і слова Екуменія та Амвросіаста, які також вважають безперечним загальне переконання, що "на тих, що творять такі справи, є суд Божий, і суд найсправедливіший"Там само. С. 133..

Отже, сенс даного "ми-" фрагмента такий. Ми - всі, хто живе на землі, усе людство - коли осуджуємо когось іншого, то тим самим осуджуємо себе, бо чинимо те саме і визнаємо, що суд Божий буде на нас за таку поведінку. Тобто кожному з жителів Землі відомий закон відплати. Можна, звісно, заперечити такий висновок, мовляв, для того, щоб вірити в суд Божий наді мною за мої гріхи треба бути якщо і не християнином, то хоча б припускати, що є "щось" сильніше за мене, якась вища справедлива юридична субстанція, отже треба бути віруючим. Напевно, у зв'язку з цим у поясненні цього місця в "Тлумачній Біблії" О.П. Лопу- хіна зазначається, що "Ми - це ап. Павло та римські християни"Толковая Библия. T. 3 (10). С. 414.. Але чи тільки? Багато які з екзегетів, не зупиняються на цьому і вважають, що навіть язичники усвідомлювали, що нагорода чи покарання неодмінно спіткають людину за її справи.

Так, єп. Никанор (Бровкович) стосовно цього місця зазначав, що вчення про відплату кожному відповідно до його справ повністю було відкрите євреям, ще ясніше - християнам, але не було невідомим і язич- никамЕпископ Никанор (Бровкович). Толковый апостол. Ч. 2. Объяснение первых семи Посланий святого апостола Павла, СПб., 1904. С. 24.. Блж. Феодорит Кирський пише, що "для розсудливих явно, що ті, що наважуються на беззаконня, караються, за Божественним визначенням"Феодорит Кирский, блж. Толкование на четырнадцать Посланий святого апостола Павла,

М., 2013. С. 248.. Тобто, будь-яку людину "сама природа вчить обирати добре й уникати протилежного до того"Там само. С. 249., і для цього не необхідно керуватися релігійними почуттями, але достатньо просто здорового глузду.

Що стосується західних екзегетів, то їхнє бачення розглядуваного вірша не є настільки одностайним. Дехто з них поділяє вищенаведену позицію ("ми" - це все людство), яку можна зустріти, наприклад, в такому варіанті: "Жоден, хто живе на землі, не зможе уникнути суду, оскільки в самому засудженні ближнього, як і себе, підтверджується факт загального знання про Божественне правосуддя"Библейские комментарии отцов Церкви и других авторов I-VIII веков. Новый Завет. Т. 6: Послание апостола Павла к Римлянам / Пер. с англ., греч., лат. Редактор тома Дж. Брэй. Русское издание под ред. К.К. Гаврилкина и С.С. Козина. Тверь, 2003. С. 79.. Дж. Ф. МакАртур цю саму думку аргументує тим, що слово "знаємо", яке супроводжує цей займенник відноситься до загальновідомої та очевидної для всіх істини, - ""знати" означає обізнаність у тому, що є загальновідомим і очевидним"МакАртур Дж. Ф. Толкование Послания к Римлянам // Открытая христианская библиотека [Электронный ресурс] / URL: http://www.church.kiev.ua/Librery/htm/interpretation/00207. htm (дата доступа 13.10.16)..

Але є і такі, що наближаються у своїх коментарях до думки, висловленої в "Тлумачній Біблії" під ред. О.П. Лопухіна. Так, У. МакДональд, коментуючи це місце, пише: "Те, що потрібно самовдоволеному моралісту, - це усвідомлення прийдешнього суду Божого"МакДональд У Послание к римлянам // [Христианская страничка] [Электронный ресурс] / URL: http://www.blagovestnik.org/bible/macdonald/md52.htm (дата доступа 13.10.16).. Для нього "ми" - це виключно віруюче населення планети, оскільки автор не включає в його число тих, хто в суд Божий не вірить.

Напевно, підсумком усіх роздумів над розглядуваним "ми-" місцем можуть стати слова Орігена: "Загальноприйнята думка свідчить, що за добро не слід карати, а за зло нагороджувати... Так що буде несправедливим покарати добру душу за злі справи або злу душу нагородити за справи добрі"Ориген. Комментарии на Послание к Римлянам // Толкование Священного Писания. [Сайт Оптиной пустыни] [Электронный ресурс] / URL: http://bible.optina.ru/new:rim:02:02 (дата доступа 13.10.16).. Таке твердження ніхто з коментаторів не заперечує, та й взагалі з ним ніхто з людей не сперечатиметься. Розходження починаються тільки тоді, коли треба пояснити, хто ж буде карати за зло і нагороджувати за добро і що слід розуміти під судом Божим, але всі погоджуються в одному - "всі ми знаємо, що якщо грішник судить подібного до себе грішника, то наскільки більше Бог праведний (для невіруючих - якщо Він є) засудить його як неправедного"Пелагий. Толкования на Послания Павла. Там же..

Як говорив свт. Іоанн Златоуст, постійне уважне і старанне читання Послань апостола Павла, їх переосмислення і намагання точно передати його думку, залишатиметься актуальним, поки існує людство. Виняткова богословська глибина Послань апостола Павла, вкрай своєрідний спосіб його мислення, його стиль і лексика викликають і в наших сучасників серйозні труднощі при читанні тексту. В короткому викладі нами наведена ще одна з неоднозначностей в його Посланнях, якій не надавалося належної уваги екзегетами та богословами. Сподіваємося, вказаний нами напрям дослідження викличе зацікавлення, й поставлені нами питання отримають систематично викладені та обґрунтовані відповіді.

Размещено на Allbest.ru