Мовна політика Євросоюзу та Ради Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовна політика Євросоюзу та Ради Європи

Олена Павлівна Токменко

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов

історичного та філософського факультетів

Вважається, що через декілька років 1,5 мільярда людей - чверть усього світового населення - буде розмовляти англійською. І для переважної більшості з них це буде другою або третьою мовою (тільки для 400 мільйонів англійська стає рідною мовою). Три чверті світової кореспонденції і 80 % електронної пошти в Інтернеті зараз ведеться англійською. Однак, вивчення однієї мови не має відбуватися за рахунок другої національної, регіональної або мови меншості, які однаково важливі в умовах розвитку і збагачення.

У статі розглядаються особливості запровадження тенденцій мовної політики Євросоюзу та Ради Європи у контексті глобалізацій них процесів, що має не меті збереження та захист європейського мовного розмаїття, а не лише опанування англійської мови, яка сьогодні є linguafranca у міжнародному спілкуванні. Рада Європи та Євросоюз у своїх документах підкреслюють важливість мовного розмаїття та формування плюрилінгвальних навичок для усіх етапів освіти, а засоби масової інформації повинні стати джерелом неформального вивчення мов завдяки освітньо-розважальним програмам та фільмам з субтитрами.

Засоби масової інформації є важливими для формування ставлення людей до інших мов і культур. У документах Євросоюзу та Ради Європи визначається, що ЗМІ повинні забезпечити людей, які не розмовляють багатьма мовами, новими технологіями та перекладом.

В глобалізованому світі культурне розмаїття стане навіть більш важливим як засіб збереження людських цінностей. Вивчення мови означає вивчення того, як стати ближчим до інших. Вивчення іноземної мови означає озброєння самого себе інтелектуальними засобами для зустрічі з реальним і невідомим, особисте збагачення через знання інших культур і їхнє світосприйняття. мовна політика linguafranca

Ключові слова: багатомовність, глобалізація, Євросоюз, мовна політика, плюрилінгвалізм, Рада Європи.

EUROPEAN UNION AND COUNCIL OF EUROPE'S LANGUAGE

TRENDS

Olena P. Tokmenko (Kyiv, Ukraine)

PhD (Pedagogy), associate professor of department of foreign languages

of history and philosophy faculties

Taras Shevchenko National University of Kyiv

(Ministry of Education and Science of Ukraine)

01601, Kyiv, 14 Shevchenko Boulevard

It is estimated that in a few years, 1.5 billion people - a quarter of the total world population - will speak English. And majority will speak a second or third language (only for 400000000 English becomes in their native language). Three quarters of world correspondence and 80 % of e-mail on the Internet are now in English. However, the study of one language does not take place at the expense of another national, regional or minority language, which are equally important in the conditions of development and enrichment.

The article highlights the peculiarities of introducing language policy trends of the European Union and the Council of Europe in globalization context at maintaining and protecting European linguistic diversity, not only acquiring the English language as linguafranca in international communication. The Council of Europe and the European Union emphasize the importance of linguistic diversity and plurilingual skills at all levels of education, and the mass media should be the source of informal language learning via entertaining and educational programs and movies with subtitles.

The media are important for shaping people's attitudes towards other languages and cultures. The documents of the European Union and the Council of Europe determine that the media should provide people who do not speak many languages with new technologies and translation

In a globalized world, cultural diversity will become even more important as means of preserving human values. Learning a language means learning how to get closer to others. Learning a foreign language means equipping oneself with intellectual means to meet the real and the unknown, personal enrichment for knowing other cultures and their worldview.

Therefore, the fundamental principles of the European Union and the Council of Europe in the field of language policy are the preservation and protection of European diversity, which should lead not only to the acquisition of English, but also to other European and world languages by all the inhabitants of Europe, simultaneously studying different regional languages.

Key words: Council of Europe, European Union, globalization, language policy, linguistic diversity, plurilingualism.

ЯЗЫКОВЫЕ ТЕНДЕНЦИИ ЕВРОСОЮЗА И СОВЕТА ЕВРОПЫ

Елена Павловна Токменко (г. Киев, Украина)

кандидат педагогических наук, доцент кафедры иностранных языков

исторического и философского факультетов

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

(Министерство образования и науки Украины)

01601, г. Киев, бул. Шевченко 14

Считается, что через несколько лет 1,5 миллиарда человек - четверть всего мирового населения - будет говорить по-английски. И для подавляющего большинства из них это будет второй или третьей языке (только для 400000000 английский становится родным языком). Три четверти мировой корреспонденции и 80 % электронной почты в Интернете сейчас ведется на английском. Однако, изучение одного языка не может происходить за счет другого национального, регионального или языка меньшинства, которые одинаково важны в условиях развития и обогащения.

В статье рассматриваются особенности внедрения тенденций языковой политики Евросоюза и Совета Европы в контексте глобализационных процессов с целью сохранить и защитить европейское языковое разнообразие, а не только овладение английским языком, являющимся сегодня linguafranca в международном общении. Совет Европы и Евросоюз в своих документах подчеркивают значимость

языкового разнообразия и формирование плюрилингвальных навыков для всех этапов образования, а средства массовой информации должны стать источником неформального изучения языков посредством образовательно-развлекательных программ и фильмов с субтитрами.

Средства массовой информации являются важными для формирования отношения людей к другим языкам и культурам. В документах Евросоюза и Совета Европы определяется, что СМИ должны обеспечить людей, которые не говорят на многих языках, новыми технологиями и переводом.

В глобализированном мире культурное разнообразие станет даже более важным как средство сохранения человеческих ценностей. Изучение языка означает изучение того, как стать ближе к другим. Изучение иностранного языка означает вооружение самого себя интеллектуальными средствами для встречи с реальным и неизвестным, личное обогащение за знание других культур и их мировосприятия.

Ключевые слова: глобализация, Евросоюз, многоязычие, плюрилингвализм, Совет Европы, языковая политика.

Зростаюча глобалізація у політичному, економічному та культурному вимірах призводить до змін в усіх сферах суспільного життя. Розвиток інформаційних технологій зближує спільноти, збільшує знання, але не здібності їх застосувати. Політичний, технологічний та інформаційний прогреси в останні десятиріччя призвели до безпрецедентної свободи слова. Супутникові комунікації, Інтернет, різноманітні додатки мобільних пристроїв зруйнували бар'єри для самовираження. Економічна глобалізація досягла того, що компанії через Інтернет можуть працювати у різних частинах земної кулі, корисно використовуючи різницю у часі. Розвиток туризму, масової продукції та масової культури є лише частиною руху до більшої єдності у засобах масової комунікації та у мові загалом.

Тому основними принципами Євросоюзу та Ради Європи у галузі мовної політики є збереження та захист європейського розмаїття, що повинно призвести не лише до опанування англійської мови, яка сьогодні є linguafranca у контексті глобалізації за активної участі засобів комунікації, туризму та торгівлі, а й також інших європейських і світових мов усіма мешканцями Європи, паралельно вивчаючи різні регіональні мови. Саме

необхідність удосконалення мовної політики складає актуальність даного дослідження.

Метою статті є дослідити сучасні мовні тенденції Євросоюзу та Ради Європи у контексті глобалізації.

Об 'єктом статті є тенденції мовної політики Євросоюзу та Ради Європи, а предметом - особливості запровадження таких тенденцій у контексті глобалізації.

Тенденціям мовної політики Євросоюзу та Ради Європи присвячено дослідження В. Смокотіна, Л. Орбана, Я. Фігеля, М. Хоупя та інших.

Тенденція глобалізації призвела до появи нової linguafranca, хоча і не існувало ніяких лінгвістичних причин для такого домінування англійської мови. Вона складна з точки зору граматики, вимови та правопису, ніж мова есперанто, яка призначалася, але не стала поширеним засобом комунікації. Англійська не є легкою для вивчення, але згідно з твердженнями лінгвістів, вона гнучка та її легко пристосовувати до різного середовища, беручи словниковий запас з інших мов. Сучасна англійська мова містить слова з понад 150 інших мов. Чім більше англійською розмовляють не-носії мови, тим більше вона змінюється, щоб відповідати регіональним потребам. Тому вона може перетворитися на нерозбірливі усні форми, як це відбулося з латинською мовою, спричинивши появу французької, іспанської, італійської, португальської мов,або на нейтральну форму для міжнародного спілкування.

Мовна політика Євросоюзу зосереджена на збереження мовного розмаїття, а також поширення знань про мови у контексті культурної ідентичності та інтеграції суспільства. Самі держави-члени Євросоюзу займаються питаннями у цій галузі, а інституції Євросоюзу, такі як Рада ЄС, Європейська Комісія та Європейський парламент, відіграють лише субсидіарну роль.

Принципами мовної політики Ради Європи з моменту її заснування є:

широкий вибір мов для забезпечення потреб, які пов'язані з розвитком міжнародних обмінів;

викладання мов місцевих меншин за наявності такої потреби;

розвиток достатньої компетенції у володінні щонайменше двома іноземними мовами усіма учнями до здобуття середньої освіти;

вивчення іноземної мови як довічний процес;

визнання часткових навичок та умінь;

знання соціальних, економічних і культурних реалій мов, які вивчаються та якими розмовляють.

Такі принципи заклали основу для таких рекомендацій Ради Європи у галузі мовної політики:

сприяти створенню регіональних мовних планів, які розроблені у співпраці з обраними регіональними представництвами та місцевою владою, з метою визначення лінгвістичного потенціалу та розвитку відповідних методів навчання, беручі до уваги наявність немісцевих груп населення, «міст-побратимів», обмінів;

розвивати мовне співробітництво між прикордонними регіонами;

сприяти дистанційному навчанню з метою, щоб усі європейські мови стали доступними для усіх, навіть у невеликих навчальних закладах, а також забезпечити розвиток мов, вивчення яких відбувається значно менше;

встановити мережу навчальних закладів з метою забезпечення мовного розмаїття, включаючи мови меншин та інших менш поширених мов;

заохочувати держави-учасниці Ради Європи запрошувати викладачів з інших держав, розвиваючи екстенсивні викладацькі обміни між державами, впроваджуючи гарантії щодо їхнього професійного росту та умов працевлаштування;

забезпечувати постійну наявність викладачів мов меншин шляхом створення плану найму у кожній державі, беручі до уваги аналіз середньо - та довготермінових вимог;

надавати перевагу тим методам викладання, які спрямовані на розвиток усного мовлення, використовуючи аудіо-, відеоматеріали та інші інтерактивні засоби, встановлюючи зв'язки між освітніми телеканалами та сприяючи показ фільмів мовою оригіналу та телебаченні та у кінотеатрах;

сприяти створенню аудіовізуальнх матеріалів мовою різних

регіонів кожної держави, а також публікацій книг і газет регіональними мовами для широкого загалу;

сприяти такому типу освіти, який зосереджує увагу на культурі та суспільстві держав, мови яких вивчаються;

простежити встановлення та впровадження системи ліцензування для приватних мовних навчальних закладів, забезпечити відповідних офіційний стандарт мовних навичок та умінь.

Згідно з Атласом ЮНЕСКО світових мов, які знаходяться під загрозою зникнення, такими у Європі є кельтська мова, різні саамські та циганські мови.

У сучасному світі важливо не лише опанувати найпоширенішу мову, а й інші іноземні мови. Хоча така потреба менш відчувається людьми, рідна мова яких відноситься до поширених (наприклад американцями). У невеликих державах, де національною мовою не розмовляють за межами держави, завжди було необхідним володіти іноземними мовами. Тому великі держави з широким розмаїттям лінгвістичного потенціалу показують значно нижчу зацікавленість до вивчення іноземних мов. Вважається, що вивчення другої мови є більш імовірним у державах, які: є внутрішньо багатомовними; є невеликими, але не ізольованими територіально або політично; їхні сусіди розмовляють іншими мовами; їхні власні мови не є дуже розповсюдженими та не є засобом міжнародного спілкування; їхня експортно-імпортна політика складає значну частину валового внутрішнього продукту; їхній туристичний бізнес складає значну частину іноземної торгівлі та валового внутрішнього продукту.

У державі більше цінуватимуть добре володіння певною іноземною мовою, якщо ця мова: широко використовується як засіб міжнародного спілкування; є мовою держави (держав), з якою (якими) відбуваються активні відносини (між особисті, промислові, комерційні, туристичні, такі, що пов'язані з відпочинком і розвагами тощо); має позитивний імідж, оскільки асоціюється з соціально-культурними цінностями, які викликають захоплення, та з таким стилем життя, якому б хотілося слідувати;є мовою спілкування еліти.

У 2002 році Рада ЄС у Барселоні визначила мету перетворити європейську систему освіти у всесвітній стандарт якості. Одним з аспектів започаткованої політики багатомовності було вивчення принаймні двох іноземних мов з раннього віку. У 2005 році Європейська Комісія прийняла Комюніке під назвою «Нова рамкова стратегія багатомовності», де було визначено основні напрями політики багатомовності:

доступ усіх громадян Євросоюзу до законів, процедур та інформації їхніми рідними мовами;

важлива роль і мультилінгвізму у сучасній економіці Євросоюзу;

стимулювання громадян вивчати та спілкуватися більше ніж однією мовою.

У 2008 році прийнято Комюніке Євросоюзу «Багатомовність: перевага для Європи та спільне зобов'язання», де визначено мету політики багатомовності: надання усім громадянам Євросоюзу можливості навчатися спілкуватися двома іншими мовами, а не лише своєю рідною. Мовне та культурне розмаїття є характерними рисами громадян Євросоюзу в результаті збільшення мобільності населення, міграції та глобалізації у повсякденному житті. При цьому мовні компетенції є бажаними життєвими навичками та вміннями, які надають громадянам Євросоюзу економічні, соціальні та культурні переваги вільного руху в межах Євросоюзу [2, с. 65].

У 2011 році Європейська Комісія прийняла «Стратегічну рамку європейського співробітництва у галузі освіти та навчання», де було визначено, що для покращення якості освіти та навчання важливим є спілкування іноземною мовою.

У 1982 році Рада Європи прийняла Рекомендацію 82 (18) про забезпечення усіма державами-учасницями доступу для усіх громадян до ефективних засобів вивчення іноземних мов, заохочення викладання принаймні однієї європейської мови, крім державної мови.

У Рекомендації РЄ 98 (6) наголошується на комунікативному аспекті у викладанні іноземних мов.

Рада Європи та Євросоюз у своїх документах підкреслюють важливість мовного розмаїття та формування плюрилінгвальних навичок

для усіх етапів освіти. Проте, особливої актуальності ця проблема набуває на рівні вищої освіти. Вважається, що випускники вищих навчальних закладів бідіть подорожувати протягом своєї кар'єри та постійно спілкуватимуться з носіями інших мов. Розвиток мовних навичок та умінь є важливим поряд з набуттям основних академічних знань, які є необхідними для певної сфери діяльності. Тому більшість вищих навчальних закладів Європи як необхідну вимогу до вступу на уі спеціальності вимагають певного володіння мовами. Рекомендація Ради Європи 98 (6) містить положення про підтримку розвитку обмінів та зв'язків між навчальними закладами та окремими представниками вищих навчальних закладів у європейських державах з метою набування усіма автентичного досвіду з мови та культури інших держав [3, с. 52]. У 2008 році РЄ запропонувала державам-учасницям використовувати Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти сприяння плюрилінгвізму.

Засоби масової інформації є важливими для формування ставлення людей до інших мов і культур. У документах Євросоюзу та Ради Європи визначається, що ЗМІ повинні забезпечити людей, які не розмовляють багатьма мовами, новими технологіями та перекладом, а також засоби масової інформації можуть бути джерелом неформального вивчення мов завдяки освітньо-розважальним програмам та фільмам з субтитрами. У Резолюції Європейського Парламенту (2009) рекомендується використовувати субтитри у телепрограмах. Необхідно заохочувати телевізійні компанії використовувати субтитри, а не лише традиційне дублювання [3, с. 54].

Комюніке Європейської Комісії підкреслює важливість багатомовності послуг у державному секторі, які доступні громадянам, що не розмовляють місцевою мовою: «На території міст і курортів Європи повинна забезпечуватися доступність інформації, яка надається різними мовами, при цьому багатомовні люди можуть бути посередниками та перекладачами» [3, с. 58].

Розширення Євросоюзу за рахунок прийняття нових держав-членів та збільшення кількості офіційних та робочих мов призвели де до послаблення

позицій багатомовності та переходу до використання обмеженої кількості мов або навіть до багатомовності, а до проведення активної мовної політики з підтримання багатомовності та мовного розмаїття. Поява інформаційного суспільства та глобалізація, у яких вбачається загроза багатомовності та небезпека втрати мовного та культурного розмаїття, все ж надали європейським лідерам, які відповідають за прийняття рішень, нові можливості для підтримання багатомовності та мовного розмаїття за рахунок використання інформаційних технологій та надання багатомовності законодавчої підтримки.

Таким чином, мовне та культурне розмаїття є характерими рисами громадян європейських держав через збільшення мобільності населення, міграції та глобалізації у повсякденному житті. Рада Європи та Євросоюз у своїх документах підкреслюють важливість мовного розмаїття та формування плюрилінгвальних навичок для усіх етапів освіти, а засоби масової інформації повинні стати джерелом неформального вивчення мов завдяки освітньо-розважальним програмам та фільмам з субтитрами.

Перспективою подальшого дослідження є дослідження тенденцій у галузі мовної політики інших міжнародних організацій.

Література

Рекомендація (98) 6 Комітету Міністрів Ради Європи «Про сучасні мови» (17 березня 1998 року), доступ http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_725

Смокотин, В. М. «Новый этап в развитии принципа многоязычия в Европе:построениемнооязычного и поликультурного общества.» Вестник Томского государственного университета: Общенаучный периодический журнал 4 (2010): 61-66.

Хоуп, М. Багатомовна Європа: тенденції у політиці і практиці

мультилінгвізму в Європі (Київ, Ленвіт, 2012), 168.

A new framework strategy for multilingualism COM (2005) 596: Communication from the Commission of 22 November 2005, access http://eur-lex.europa.eu/legal- content/BG/TXT/?uri=celex:52005DC0596

Figel, J. A new framework strategy for multilingualism: CICEB Conference (2016), 11, access http://www.goethe.de/mmo/priv/1791775-STANDARD.pdf

Orban, L. A New Strategy for Multilingualism: A Strategy for All EU Citizens (Brussels, 2008), access http://www.lanqua.eu/sites/default/files/L%20Orban EN New Strategy/index.pdf

Recommendation CM/Rec (2008) 7 of the Committee of Ministers to member states on the use of the Council of Europe's Common European Framework of Reference for Languages (CEFR) and promotion of plurilingualism (2008), access http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Conventions EN.asp

UNESCO Interactive Atlas of the World's Languages in Danger, access http://www/unesco.org/languages-atlas/en/atlasmap.html

References

Rekomendacija (98) 6 Komitetu Ministriv Rady Jevropy «Pro suchasni movy» (17 bereznja 1998 roku), dostup http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994 725

Smokotin, V. M. «Novyy etap v razvitii printsipa mnogoyazychiya v Evrope:postroememnooyazychnogo i polikul'turnogo obshchestva.» Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta: Obshchenauchnyy periodicheskiy zhurnal 4 (2010): 6166.

Houp, M. Bagatomovna Jevropa: tendencii' upolityci ipraktyci mul'tylingvizmu v Jevropi (Kyi'v, Lenvit, 2012), 168.

A new framework strategy for multilingualism COM (2005) 596: Communication from the Commission of 22 November 2005, access http://eur-lex.europa.eu/legal- content/BG/TXT/?uri=celex:52005DC0596

Figel, J. A new framework strategy for multilingualism: CICEB Conference (2016), 11, access http://www.goethe.de/mmo/priv/1791775-STANDARD.pdf

Orban, L. A New Strategy for Multilingualism: A Strategy for All EU Citizens (Brussels, 2008), access http://www.lanqua.eu/sites/default/files/L%20Orban EN New Strategy/index.pdf

Recommendation CM/Rec (2008) 7 of the Committee of Ministers to member states on the use of the Council of Europe's Common European Framework of Reference for Languages (CEFR) and promotion of plurilingualism (2008), access http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Conventions EN.asp

UNESCO Interactive Atlas of the World's Languages in Danger, access http://www/unesco.org/languages-atlas/en/atlasmap.html

Размещено на Allbest.ru